www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Єврейські спортивні товариства на території Волинського воєводства у міжвоєнний період
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Єврейські спортивні товариства на території Волинського воєводства у міжвоєнний період

Р.Рембовський

ЄВРЕЙСЬКІ СПОРТИВНІ ТОВАРИСТВА НА ТЕРИТОРІЇ ВОЛИНСЬКОГО ВОЄВОДСТВА У МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

   Суспільно-громадське життя Європи в кінці XIX- на початку XX століть, характеризувалось активним відродженням інтересу до спорту, гімнастичної культури та фізичного розвитку людини в цілому. Завершення І Світової війни знову прискорило цей процес - європейці намагалися перевести свої національні суперечки з окопів до спортивних залів та стадіонів. У вирі спортивних змагань брали активну участь й новостворені європейські держави, в тому числі і II Річ Посполита, яка мала одну з найбільших й найдіяльніших в Європі єврейських національних меншин. Дане дослідження присвячене висвітленню малодосліджених аспектів розвитку спорту в середовищі єврейської меншини на території Волинського воєводства в означений період.
   В історичній науці розглядалися лише окремі проблеми діяльності єврейських спортивних товариств на Волині, зокрема в статтях відомих дослідників українського єврейства Я. Хонігсмана [19] та М. Гона [2], В. Данілічевої [13], дослідженні О. Прищепи [18]. Однак, варто зазначити, що цілий пласт спортивного руху в контексті суспільно-громадської діяльності єврейської меншини на Волині не має окремого, детального дослідження. Саме в цьому й полягає актуальність даного дослідження. Джерельна база дослідження представлена, насамперед архівними матеріалами Державного архіву Волинської області (далі - ДАВО), зокрема ф.46 містить більшість документів, що стосуються даного питання. Окремі матеріали, які висвітлюють окремі аспекти спортивної діяльності єврейської меншини, знаходяться у Державному архіві Рівненської області (далі -ДАРО). Цікаві відомості про розвиток спортивного життя краю містять тогочасні періодичні видання - газети Dziennik Wolynski (Часопис Волинський) та cie Wolynia (Життя Волині).
   Стаття має на меті з'ясувати структуру та цілі єврейських спортивних товариств, дослідити їх вплив та діяльність на прикладі найбільших спортивних організацій воєводства, висвітлити особливості єврейських скаутських товариств, розкрити ступінь пливу сіоністської ідеології на розвиток та специфіку спортивного життя єврейської громади, проаналізувати ставлення польської влади до подібних організацій. Територіальними рамками дослідження є територія Волинського воєводства в означений період.
   Єврейські спортивні і скаутські організації міжвоєнного періоду здебільшого перебували під впливом сіоністського руху. Сіоністським центром Волинського воєводства, як зазначає М. Гон, було м. Рівне [2, с 12]. Саме тому, основна увага статті зосереджена на характеристиці рівненських спортивних і скаутських організацій.
   Перші єврейські спортивні товариства на Волині були організовані в 1918-19 pp. і на протязі кількох повоєнних років фінансувалися в основному з-за кордону. Так, вагомий внесок у підтримку спортивного єврейського руху вніс “Джойнт” - американський єврейський розподільчий комітет. В міжвоєнній Польщі “Джойнт” з 1921 року фінансував освітні, іпотечні і найголовніше медичні та оздоровчі програми для євреїв. Причиною посиленої уваги до медичних та оздоровчих програм було те, що 51,8% єврейських дітей у віці від 7 до 16 років, страждали від таких недуг, як: короста, трахома, рахіт, а також туберкульозу і холери, епідемії яких у воєнне та післявоєнне лихоліття прокотились Волинню [17, с 2]. Тому у 1920 році “Джойнт” створив в Польщі мережу організацій ТОЗ (Товариство Охорони Здоров'я), що тісно співпрацювали з різними єврейськими організаціями, і в тому числі із спортивним єврейським рухом. Ці товариства займалися фінансуванням й популяризацією спорту, оздоровчої гімнастики, дотримання правил особистої гігієни серед єврейської меншини Польщі [16, с 3].
   В міжвоєнній Польщі більшість єврейських спортивних товариств входили до структури під назвою “Маккабі” - всесвітньої єврейської спортивної організації, яка була створена у 1895 р. на честь історичного героя єврейського народу Ієгуди Маккавея. Більшість єврейських товариств мали тотожну назву і відрізнялись тільки місцем розташування (згадаймо подібну ситуацію із польськими клубами, які найчастіше мали назву “Сокіл”, “Стрілець” або ВКС - Військовий Клуб Спортивний). Інші, на той час популярні, назви єврейські спортивні товариства компілювали з назв таких єврейських “грандів” спорту міжвоєнного періоду, як “Бар-Кохба” (Берлін), “Хакоах” (“Гакоах”) (Відень), “Хасмонея” (“Гасмонея”) (Рівне) [11, арк. 9].
   Єврейські спортивні товариства під назвою “Маккабі” протягом міжвоєнного періоду діяли в Луцьку, Дубно, Ковелі, Рівному, Радивілові, Колках, Рожищах та в інших містах і містечках воєводства [8, арк. 7; 3, арк. 8; 4, арк. 4-7]. Окремі секції, невеликі спортивні клуби сіоністських громадських і просвітницьких організацій “Мізрахі”, “Тарбут”, “Гітахтуд” також брали активну участь у спортивному житті, пов'язуючи себе з рухом “Маккабі”. Діяльність в площині цього всесвітнього об'єднання, накладало свій відбиток на цілі та завдання спортивних товариств -фізично-спортивне, морально-етичне виховання єврейської молоді, а також декларативно-лояльне відношення до Речі Посполитої, яке підкреслювалось демонстративною двомовністю. Спортивні цілі більшості товариств доповнювались також суспільно-громадськими планами, такими як створення і утримання читалень, бібліотек, видання спортивних часописів, організація балів, хорів та оркестрів [6, арк. 10]. Реалізація таких завдань та чисельність різноманітних спортивних секцій залежали, насамперед, від фінансового стану товариства. Так, наприклад, в умовах економічної кризи у 1931 році невеличкий клуб “Маккабі” в Колках збирав щомісячно зі своїх членів по 2 злотих, що дозволяло їм проводити заняття в секціях прикладної гімнастики, футболу, легкої і важкої атлетики, боксу, спортивного ковзання та греблі [5, арк. 16]. Однак, починаючи з першої половини 20-х pp., здебільшого, функціонували звичайні гімнастичні секції та футбольні команди. Футбол як вид спорту набув популярності після війни, а форма та футбольний інвентар були доступними навіть незаможним спортсменам.
   Ще у 1918 році в Рівному з ініціативи членів організації “Гітахдут” було створено спортивну секцію “Маккабі”. Тоді ж був збудований перший гімнастичний спортмайданчик, а в одному із залів школи Талмуд-Тора почали проводитися заняття по гімнастиці. Через кілька місяців в “Маккабі” з товариства “Спортклуб-Рівне” перейшла група єврейських футболістів на чолі з відомими на той час гравцями М. Горнштейном та С. Гімбергом [1, с 1]. Футбольна команда провела декількауспішних матчів проти польських команд “Спортклуб-Рівне” і “Якір-Здолбунів”. На початку 1923 року “Маккабі” вдалося виграти матч навіть проти збірної Волині, що відкрило для команди нові перспективи [21, s. 2].
   Проте, не зважаючи на спортивні досягнення та успіхи єврейські спортивні організації досить складно проходили реєстрацію в державних органах влади. На нашу думку, такі дії польської адміністрації залежали від напруженої суспільно-політичної ситуації на Волині, де, як відомо, після закінчення українських визвольних змагань почалася партизанська боротьба проти поляків. В умовах нестабільної політичної ситуації, постійних нападів, грабежів та підпалів - спортивні і скаутські організації, могли бути перетворені у воєнізовані формування. Саме тому, на нашу думку, у 1923 році в Рівному заборонили діяльність місцевого товариства “Маккабі”, як найбільш потужної єврейської спортивної організації на Волині.
   Після заборони, більша частина колишніх членів товариства намагалися створити “нове” спортивне товариство під назвою “Хасмонея”. На початку свого організаційного оформлення товариство зіткнулося з багатьма труднощами. Польська влада всіляко намагалася затягнути процес реєстрації “Хасмонеї” та зібрати більше інформації щодо її мети, майбутньої діяльності та політичної лояльності членів-засновників. Про це свідчить активне листування між різними інстанціями воєводського управління та відділом безпеки [11, арк. 10]. “На терені Волинського Воєводства встановилася така практика, що створювані євреями спортивні товариства мають загрожувати громадській безпеці, що на думку пана Комісара Східних Земель, стало причиною відмови в їх легалізації, причому в різних містах, причини ті ж самі...”. [11, арк. 18]. Про затягування процесу свідчать й “випадкові” помилки. Так Мошка Германа, який мав 54 роки, вписали як неповнолітнього, а отже він не мав права бути членом-засновником товариства. Зусилля засновників та їх докази в аполітичності “Хасмонеї” були марними, 13 березня 1923 року воєводським рескриптом легалізацію організації було заборонено [11, арк. 12].
   На владні дії відразу відреагував Волинський клуб послів сейму та сенату Єврейської Народної Партії, секретаріат якого з 1922 року знаходився у Рівному по вул. Шкільній. Саме тут розташовувались більшість єврейських громадських організацій міста [18, с 63, 71]. Керівники-засновники організації Мордко Табачнік та Шльома Гойзенберг знову запевнили, що діяльність спортивного товариства акцентується лише на спорті і жодного політичного підґрунтя не має. Польська влада, вагаючись (як виявилося пізніше - все таки недаремно) 31 травня 1923 року легалізувала “Хасмонею”, а на період реєстрації дозволила створити футбольну команду (фактично було відновлено команду “Маккабі”). Єврейські спортсмени активно взялись за справу - протягом наступних 16 років “Хасмонея” була найкращим єврейським футбольним клубом Волині, про що писала влітку 1924 року газета “Життя Волині” [22, s. 12].
   Основна спортивна боротьба розгорнулася між єврейськими - “Хасмонея” (Рівне), “Хасмонея” (Луцьк), “Бар-Кохба” (Ковель), “Маккабі” (Луцьк) та польськими товариствами -“ВКС” (Військовий Клуб Спортивний), “ПКС” (Польський Клуб Спортивний), “Сокіл”, “Кресов'янка” з Луцька, Рівного, Дубно, Ковеля в сфері футболу, боксу та атлетики. Така ситуація склалася, на нашу думку, в силу того, що міста воєводства були населені в основному поляками та євреями. Наприклад, станом на початок 1930-х pp. в Луцьку нараховувалось 17,366 євреїв, що становило 48,5% населення міста; в Рівному проживало 49,606 євреїв, тобто - 59,2%; в Дубно -6,101 євреїв -59%. Така пропорція населення спостерігалася у більшості повітових міст Волині [7, арк. 8]. Вважаємо, що саме тому більшість українців, що становили на Волині 85% населення і проживали в основному в сільській місцевості, залишалися поза виром спортивної боротьби.
   18 серпня 1923 р. на спортивному полі польського “Сокола” відбулося офіційне відкриття старого-нового клубу “Хасмонея”. Почалася інтенсивна робота: були створені секції боксу та плавання, а зал “Хасмонеї” почали використовувати для спортивних вправ учні єврейських шкіл “Тарбут” і “Талмуд-Тора”. Наприкінці 1923 р. клуб вступив в Люблінський футбольний округ і взяв участь у змаганнях. У 1924 р. в польському футбольному чемпіонаті був створений дивізіон “Волинь-Полісся”, чемпіони якого мали право грати в класі “А” Люблінського округу Польського Футбольного Союзу [23, s. 10].
   25 квітня 1924 p. було урочисто відкрито спортивне поле та майданчик для гімнастичних вправ. В 1927 році символом клубу став біло-блакитний прапор, що підкреслював сіоністську позицію спортивного товариства. Незважаючи на декларовану аполітичність, “Хасмонея” бере все більш активну участь в суспільно-громадському житті. Зокрема у 1927 р. правління організації делегувало двох спортсменів у Раду депутатів Національного земельного фонду [1, с 2].
   У 1928 р. футбольна команда “Хасмонея” виграла кубок газети “Ехо Волинське”. Розвивалися секції спортивних ігор, тенісу, велосипедного й що цікаво мотоспорту. В тому ж році представники 14-ти волинських клубів створили Волинський Футбольний Округ (ВФО). Клуб намагався постійно втримувати титул чемпіона або віце-чемпіона Волині по футболу, а боксерська команда стала кращою в Східній Польщі [1, с 2].
   В 1932 р. розпочалися роботи по відкриттю стадіону, в якому брала участь значна частина єврейського населення міста. Рівненська “Хасмонея” - єдине єврейське спортивне товариство на Волині, яке утримувало власний стадіон. В зимовий час діяла клубна ковзанка, де тренувалася власна хокейна команда. У 1934 р. футбольна команда “Хасмонеї” вдруге стала чемпіоном Волині й представляла Волинський округ на змаганнях польської Вищої футбольної ліги. Більшість євреїв вболівали за єдиний єврейський спортклуб у Польщі, що брав участь у таких змаганнях.
   У цьому ж році Рівне відвідав знаменитий віденський “Хакоах” - чемпіон австрійської футбольної ліги. Спостерігати історичний матч, що закінчився перемогою “Хасмонеї” з рахунком 4:3 зібралися більше як 20 тисяч глядачів. Футбольна команда товариствау 1937 році знову стала чемпіоном ВФО й представляла Волинь на змаганнях у польському м. Коженіц, будучи єдиною єврейською командою. В 1938 р. євреї Польщі відзначали 20-річний ювілей рівненської “Хасмонеї” [1, с 2], історія якої, як і більшості єврейських громадських товариств закінчилась після вересня 1939 р. зі вступом на територію Західної України Червоної Армії.
   Загалом успіх “Хасмонеї” був радше виключенням з правил. Основна частина єврейських спортивних клубів Волині в порівнянні з польськими були невеликими, об'єднували кілька десятків членів та мали ідентичну структуру, відрізняючись деталями у фінансовій політиці та видах спортивних секцій. Серед них “Бар-Кохба” (Луцьк), “Аматори”, “Бар-Кохба”, “Кадіма” (Ковель), [20, s. 3] “Кадіма” (Острог), “Ютженка” (Рівне) [15, арк. 1], “Хасмонея” (Тучин) [9, арк. 15], “Хакоах” (Сарни) [12, арк. 10-13] та інші. Більшість цих спортивних єврейських організацій належали до сіоністського спрямування, так як ортодоксальний іудаїзм вважав спорт за один з гріхів. Тому з огляду на сіоністські тенденції, товариства були відкриті і для жінок, що було проривом для традиційного єврейського суспільства. Члени організацій розділялись на почесних, звичайних, та добровільних, (в деяких товариствах була також категорія учнів). Почесні члени спортивних товариств - видатні громадські діячі, засновники, передові представники єврейської інтелігенції, в більшості випадків звільнялися від сплати членських внесків. Грошові внески до каси клубів, в залежності від кількості членів та поточної інфляції, коливались від 50 грошей до кількох злотих [9, арк. 16]. Існували й меценатські пожертви, що дозволяли часом орендувати, переважно у польського “Сокола”, приміщення та стадіони для занять [14, арк. 5-8].
   Структура товариств, здебільшого, складалась із Загальних зборів - головного органу, що вирішував найважливіші питання; Правління (очолював Голова або Президент товариства, який мав кілька заступників); Керівництва секцій; Ревізійної комісії (відповідали за фінанси організації, стан спортінвентарю) та Товариського суду (вирішення різноманітних суперечок між членами) [11, арк. 27-31].
   Окрему нішу в єврейському спортивному русі займали скаутські (харцерські) організації. Такі товариства діяли в Луцьку, Рівному, Дубно. Окремі скаутські підрозділи існували під крилом місцевих повітових спортивних клубів. Структура скаутських організацій нічим не відрізнялась від структури звичайних спортивних товариств. Крім того згідно статуту скаути також могли засновувати читальні, бібліотеки, самоосвітні курси, влаштовувати екскурсії, літні табори та походи. Існував лише окремий пункт, що відрізняв їх - це право на носіння скаутської форми, ознак, емблем та нашивок із символікою клубів та підрозділів [6, арк. 11].
   Харцерський рух, або скаутінг, зважаючи на свою напіввоєнну орієнтацію, весь час перебував під наглядом поліції. Так в Рівному неодноразові спроби заснування скаутської організації закінчувалися нічим. В черговому зверненні (1929 р.) засновники скаутського товариства доктор Давид Флешнер, доктор Леон Бехер, Ізя Бзекер серед статутних цілей визначали обов'язковою виховання єврейської молоді в лояльності до польської держави. Однак, головною метою було фізично-спортивне та морально-етичне виховання в дусі сіонізму, щоб здобути Ерец-Ісраель (буквально “Земля Ізраїлю”, назва країни - батьківщини єврейського народу) [6, арк. 13-16].
   З 1928 р. було зроблено спробу легалізувати організацію “Єврейський союз скаутів у Рівному”, засновниками якої були одні з найбільш впливових сіоністів воєводства: рабин Шнеер Зелман Грінфельд, доктор Иозеф Швідке, Лейб Шлігельберг (що одночасно займав посаду секретаря двох сіоністських організацій “Гітахтуд” і “Товариства опіки над єврейськими сиротами”). Про позицію польської влади до скаутської організації свідчить звіт відділу безпеки воєводського управління: “Характер Єврейського Скаутського Союзу в Рівному є переважно спортивно-виховним, проте може стати основою, де будуть виховувати бойовиків сіонізму” [10, арк. 20]. Дана характеристика є справедливою, адже після декларації Бальфура (декларація видана у 1917 р. міністром закордонних справ Великобританії А.Д. Бальфуром, про доброзичливе відношення його держави до сіоністських прагнень євреїв) і погромів 1929 року у Єрусалимі та Яффі, сіоністський рух активізувався і почав створювати на території Палестини напіврегулярні відділи “Хагани”, відділи майбутньої Армії Оборони Ізраїлю. Тому євреї готувались до збройної боротьби на землях Ерец-Ісраель, гартуючи себе у спортивних і скаутських організаціях на місцях. Згідно із звітами поліції, скаутський рух нелегально існував з початку 20-их pp. під крилом “ТОЗ”, “Мізрахі”, “Тарбут” та “Хасмонеї” (яка декларувала аполітичність) [10, арк. 37]. Так, у 1928 році, харцерські відділи в скаутській формі тренувалися в містечку Городок Рівненського повіту, проводячи показові виступи перед своїм керівництвом. Однак, зважаючи на активний сіоністський рух та заборону у 1927 році українського “Пласту”, польська влада не дозволила легалізацію цього товариства [10, арк. 37], як і наступних. Проте, варто відзначити, що діяльність єврейських скаутських організацій продовжувалася і надалі, в основному, на нелегальному становищі.
   Отже, варто відзначити, що спортивні єврейські товариства розгорнули досить активну діяльність і мали визначний вплив на розвиток громадського, а зокрема спортивного життя Волинського воєводства у міжвоєнний період. Структура єврейських спортивних організацій була уніфікованою, а фінансова політика більшості клубів досить ефективною, що дозволяло створити національні спортивні товариства майже в кожному містечку воєводства, не зважаючи на спротив зі сторони офіційної влади. Подібні організації і товариства гуртували єврейську меншину, однак сприяли й поглибленню національної диференціації на Волині. На нашу думку, пам'ятаючи про погроми 1917 - 1920 pp., спортивні та скаутські єврейські організації були засновані та провадили свою діяльність з огляду на можливість створення загонів самооборони, особливо з огляду на ситуацію в Німеччині після 1933 р.

Джерела та література

1. Берман X. Памяти Хасмонеи // Еврейский обозреватель. - 2002. - 27 квітня. -СІ.
2. Гон М. Голокост на Рівненщині (Документи та матеріали).- Дніпропетровськ: Центр “Ткума”; Запоріжжя: Прем'єр, 2004.
3. ДАВО - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 1847.
4. ДАВО - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 4388.
5. ДАВО - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 1848.
6. ДАВО - Ф. 46.-Оп. 9.-Спр. 1354.
7. ДАВО - Ф. 46.-Оп. 9.-Спр. 1668.
8. ДАВО - Ф. 46.-Оп. 9.-Спр. 1848.
9. ДАВО - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 3665.
10. ДАВО. - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 4383.
11. ДАВО. - Ф. 46. - Оп. 9. -Спр. 84.
12. ДАВО. - Ф. 46. - Оп. 9. - Спр. 2941.
13. Данілічева В. Національні меншини Волині: історія і сучасність // X Міжнародна науково-практична конференція “Економічні та гуманітарні проблеми розвитку суспільства у III тисячолітті”, Рівне, 3-5 жовтня 2007 року
14. ДАРО-Ф. 191.-Оп. І.-Спр. 5. 15.ДАРО.-Ф. 31.-Оп. І.-Спр. 3765.
16. .Митцель М. “Джойнт” в межвоенной Польше II Материали XII международной конференции “Еврейская история и культура в странах Центральной и Восточной Европы”, Киев, 2004 г.
17. Митцель М. Документы по истории евреев Украины в нью-йоркском архиве Джойнта (коллекция 1921 -1932 гг.) // Матеріали IX міжнародної конференції “Доля єврейської духовної та матеріальної спадщини в XX столітті”, Київ, 28-30 серпня 2001 p.
18. Прищепа О. Вулицями Рівного: погляд у минуле. - Рівне, 2006.
19. Хонигсман Я. Политические партии и группы среди евреев Польши и Западной Украины в 1919 - 1939 гг. // Матеріали XI міжнародної конференції “Доля єврейських громад центральної та східної Європи в першій половині XX століття”, Київ, 26-28 серпня 2003 р.
20. Z calego wojewodztwa II Dziennik Wolynski. - 1922. - 26 листопада. - С. 3.
21. Z calego wojewodztwa II Dziennik Wolyiiski. - 1923. - 20 травня. - С. 2.
22. Ze sportu II zycie Wolyma. - 1924. - 20 квітня. - №12. - С. 12.
23. Ze sportu II zycie Wolyma. - 1924. - 27 липня. - №26. - С. 10.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com