www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Роль резервного батальйону КОП “Житин” у зміцненні безпеки Волинського прикордоння Другої Речі Посполитої
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль резервного батальйону КОП “Житин” у зміцненні безпеки Волинського прикордоння Другої Речі Посполитої

Л.Юрчук

РОЛЬ РЕЗЕРВНОГО БАТАЛЬЙОНУ КОП “ЖИТИН” У ЗМІЦНЕННІ БЕЗПЕКИ ВОЛИНСЬКОГО ПРИКОРДОННЯ ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ

   В умовах суспільно-політичної нестабільності східних воєводств Другої Речі Посполитої, уряд держави у серпні 1924 року прийняв рішення про організацію на кордоні з Радянським Союзом, Литвою та Латвією спеціальної військової формації. 12 вересня 1924 року Міністерством військових справ було видано наказ про утворення Корпусу охорони прикордоння, завданням якого стало зміцнення кордону та забезпечення порядку у тридцятикілометровій зоні [18, 12]. Одночасно КОП перетворили у структуру армії молодої держави. Воєнна доктрина Польщі початку двадцятих років передбачала ведення війни на два фронти. Згідно плану “R” (Росія), КОП забезпечував прикриття загальної мобілізації військ, а після її закінчення мав стати основою для формування оперативних підрозділів армії. Частину службовців КОП передбачалося направити до резерву піхотних полків Польського Війська [18, 64].
   У листопаді 1924 року на кордоні Волинського, Новогрудського та Віленського воєводств було створено три бригади КОП. Перша бригада охороняла відрізок рубежу Волині. До її складу входили батальйони - “Березно-Зурно”, “Гоща”, “Дедеркали” та ескадрони - “Березно-Зурно”, “Гоща”, “Великі Дедеркали” [13]. Командування Першої бригади очолив полковник С. Паврожніцкий. її штаб розташувався у Здолбунові [18,19].
   У січні 1925 року окремим розпорядженням Міністра військових справ, генерала дивізії В. Сікорського Першу бригаду доукомплектували батальйоном “Острог” і ескадроном “Мізоч” [17, 47]. Проте, нестабільна ситуація, яка і надалі тривала у Волинському прикордонні, змусила владу підсилити охорону кордону та прилеглих територій резервними підрозділами. З цією метою, вже протягом лютого 1925 року, з Нової Вілейки та Вільна на Волинь направили новосформовані відділи КОП - батальйон піхоти “Нові Швічани” та три ескадрони: “Друя”, “Олкеніки”, “Янулішки” [1]. Вони утворили другу резервну лінію захисту кордону, яка сприяла стабілізації ситуації в краї. У лютому ці підрозділи відправили назад у Литву, де з них створили Шосту бригаду КОП [18, 24].
   У травні 1926 до влади у Польщі прийшов Ю. Пілсудський. Під його впливом сформувалася нова концепція воєнної доктрини 1926 - 1935 років. На перший план тепер поставили проблему конфлікту з Радянським Союзом. Акцент змістили на самостійне ведення війни. Згідно нового плану “Схід”, Польща мала вести оборонну війну проти СРСР. Завдання КОП у цьому плані полягали у тому, щоб на початку ймовірної агресії зупинити Червону Армію. Підрозділи КОП мали тримати оборону, під час якої було б проведено мобілізацію резервістів і розгортання оперативних сил армії. У разі війни з Німеччиною, планувалося на основі військ КОП сформувати оперативні частини [18, 65].
   На початок 1927 року існувало вже три лінії захисту кордону. Перший ешелон становили стражниці прикордонних батальйонів, що безпосередньо охороняли лінію кордону. Другий -взводи рот, які патрулювали лінію кордону та визначений відтинок прикордонної смуги. Третій -взвод кулеметників та навчальна рота (сформовані у травні 1927 p.), які служили на місці дислокації командування батальйону [18,34].
   20 вересня 1927 року віце-міністр військових справ генерал бригади К. Фабрицій видав наказ про організацію п'яти нових батальйонів, якими підсилили п'ять бригад КОП [17, 118]. Це були резервні батальйони КОП. При Першій бригаді сформували двадцять шостий резервний батальйон “Здолбунів” на базі 44 піхотного полку, що дислокувався у Рівному. До складу батальйону ввійшли штаб, три роти піхоти, взвод зв'язку та взвод кулеметників. Особовий склад становив - 22 офіцери, 164 підофіцери, 501 рядовий. Згідно розпорядження, офіцери та підофіцери поповнювали резервні батальйони частково з армії, а також з підрозділів КОП. Армія забезпечувала рядовими весняного набору 1904 та 1905 років народження. У наказі особливо наголошувалося на необхідності обмежити набір русинів та білорусів [17, 120]. Вісімдесят відсотків солдатів резервного батальйону становили поляки. Копівцями-резервістами могли бути німці, чехи, євреї. Останні, як правило, поповнювали штат ремісників [17, 121]. Новосформовані батальйони не несли прикордонної служби. Вони стали мобільною ланкою КОП. У разі нападу Червоної Армії їх мали швидко передислоковували на найбільш небезпечні ділянки кордону. Крім того, як зазначає сучасний польський дослідник Є. Прохвіч, резервні батальйони на даному етапі мали проводити розвідку [18,47].
   У 1928 році розпочалася робота над удосконаленням організаційної структури КОП, яка диктувалася концепцією Міністерства військових справ про уніфікацію організаційно-навчальної системи відділів КОП та оперативних військ на випадок війни. Результатом узгодження організаційних і освітніх питань між командуванням КОП та департаментом інженерів Міністерства військових справ було розпорядження командувача КОП генерала дивізії Г. Мінкевича про організацію піонерських дружин у батальйонах КОП. При резервних батальйонах створили центри піонерського навчання та піонерські дружини у складі одного підофіцера сапера, двох підофіцерів піхоти КОП і десяти рядових. Інструкторів для навчальних центрів і командирів дружин направляли з армії [17, 128]. Крім навчальних завдань піонерські дружини надавали інженерну допомогу місцевій владі у будівництві. Так, 9 червня 1929 року відбулося освячення мосту на р. Горинь між селами Южковці і Грибове, збудованого піонерськими відділами Першої бригади [14]. Копівці також допомагали у догляді за дорогами і господарськими будівлями, тощо.
   Таким чином, схема резервного батальйону у 1928 році розширилася і була наступною: командування, три роти піхоти, рота кулеметників, дружина піонерів та взвод зв'язку. Значно поповнився її особовий склад порівняно з минулим роком. Штат офіцерів збільшився на З чоловіки, підофіцерів на 31 особу, рядових на 59 людей. Загальна кількість службовців батальйону становила 780 військових - на десять чоловік більше ніж було у прикордонному батальйоні [18, 35].
   У липні 1929 року новий командувач КОП, соратник Ю.Пілсудського, ген. див. С. Зосік-Тессаро наказав провести масштабну реорганізацію КОП [18, 37]. Суть реформи полягала у тому, що кожна бригада та її окремі підрозділи отримували назви місцевості на якій несли службу. Першу бригаду назвали “Волинь”. Резервний батальйон “Здолбунів” перейменували у “Житин” -відповідно до місця основної дислокації у селі Житин, за 12 кілометрів від Рівного. Командування резервного батальйону очолив підполковник Е. Банащак [15].
   Батальйон “Житин”, перебуваючи у резерві бригади “Волинь”, самостійно вирішував організаційні, тактичні, адміністративні та господарські завдання. Його командування отримувало всі накази, розпорядження, інструкції загального користування керівництва КОП та Міністерства військових справ. Правила служби у резерві відрізнялися від служби на кордонні. Тут проводилося щоденне навчання особового складу за спеціальними програмами, які затверджував командир батальйону. Наприклад, програма занять для офіцерів на місяць передбачала: ознайомлення з навчальним інструктажем, вивчення інструкцій служби КОП, оволодіння російською мовою, заняття стрільбою з пістолета, виправка у кінній їзді, заняття боксом та іншими видами спорту, бойові навчання у межах батальйону та з гарнізоном прикордонного батальйону, знайомство з географією, топографією й історією Волині. За такою ж програмою проводилася підготовка підофіцерів, але додатково вони вивчали питання ведення інтенсивного господарства і бухгалтерського обліку [3].
   Роти стрільців та кулеметників щотижнево здійснювали денні та нічні бойові навчання, тренувалися у стрільбі, вивчали ази володіння зброєю, відпрацьовували техніки бою з багнетом і гранатами, готувалися до прикордонної служби та ведення бою на кордоні, вдосконалювали методики спостереження, знайомилися з правилами внутрішньої служби та основами гігієни, проходили фізичну підготовку, залучалися до культурно-освітньої роботи [4]. Рота кулеметників, крім цього, підвищувала свою майстерність при 12 бронетанковому батальйоні армії у Луцьку [5]. Взвод зв'язку вправлявся у будівництві польових та стаціонарних ліній зв'язку, вивчав знаки передачі інформації, проводив тренування сигналізації світлом [6].
   Обов'язком кожного копівця було відвідування костелу.
   Особовий склад резервного батальйону підтримував та підвищував свою професійну підготовку у регулярних польових навчальних операціях. Вони відбувалися на території Житина та прилеглих теренів - Козлина, Тучина, Забороля, Олександрії, Бармаків, Золотіїва, Антополя, Бабина. Резервісти відпрацьовували наступні техніки: введення бою у лісі, у лобовій атаці, здійснення переправи через водойму, проведення розвідки та спостереження за противником, організація лінії оборони застави, несення служби на постах, маскування постів, розпізнання головної варти, поведінка лінії постів та головної варти при атаці противника, шикування та рух роти на відкритій території та перешикування при вході до лісу, ведення бою в осінніх умовах при нападі літаків і танків та ін. [7]. Регулярно проводилися навчання між ротами батальйону та міжгарнізоні тренування з прикордонним батальйоном “Гоща”.
   Щоденно, згідно “Інструкції для внутрішньої варти батальйону “Житин””, на його території виставлялися два пости - біля складу амуніції та при в'їзді до казарм. На ніч - три, які вартували касу батальйону, склад мундирів та базу пального [2].
   Батальйон “Житин” також займався підготовкою офіцерів та підофіцерів запасу, що проживали на території Рівненського (гміни: Клевань, Дядьковичі, Варковичі) та частини Лубенського (гміни: Дубно, Судобичі, Верба) повітів [17, 203]. Резервістів знайомили з новою зброєю, навчали основам санітарної служби, консультували у питаннях забезпечення продовольством піхотного полку та ін. [8].
   При батальйонові служив господарський взвод у складі сімнадцяти підофіцерів. Сюди входили спеціалісти з ветеринарної медицини, фельдшерської справи, ковальського ремесла, столярської професії, музичної майстерності [11]. Крім того, підофіцери та рядові на базі батальйону проходили курси, де отримували навики ведення сільського господарства та ремісничих професій.
   Згідно розпорядження командувача КОП ген. див. С. Зосіка-Тессаро, виданого наприкінці 1929 року, у господарському підпорядкуванні резервного батальйону “Житин” знаходився інспектор південної групи ескадронів КОП, який перебував у Луцьку при командуванні бригади [17, 182].
   Батальйон “Житин” брав активну участь у громадському житті навколишніх сіл. Так, до 10-ї річниці утворення КОП військовослужбовці батальйону допомогли місцевій громаді с Житин збудувати костел. Відкриття костелу і святкування річниці КОП здійснили спільно з православними громадами Шпанова і Городища. Після Богослужіння пройшов парад батальйону “Житин”, “Пожежної охорони”, відділу “Стрільця”, кінного підрозділу [12].
   Реалізація оборонної концепції КОП сприяла нововведенням у резервних батальйонах. У їх схему включили навчальні роти, які стали центрами підготовки солдатів армії, призваних нести прикордонну службу. Проте, у батальйоні “Житин” такої роти не створили[18,52].
   На середину 30-х років батальйон “Житин” нараховував 487 службовців - на 60 осіб менше ніж у прикордонних батальйонах бригади “Острог” та “Гоща”. Однак, піхотні роти резерву були чисельніші на 26 чоловік [17,369].
   Після смерті Маршала Ю. Пілсудського у квітні 1935 року та зміцнення мілітаристських позицій західного сусіда була переглянута воєнна доктрина Польщі. У рамках Конституції 1935 року розробили загальний план модернізації і розбудови Польського Війська [18,53]. Під впливом зовнішніх та внутрішніх чинників змінилася концепція захисту кордону, з існуючої оборонної - на патрульно-розвідувальну. Тому вже у 1936 році командування підготувало план “Захід” - ведення воєнних дій у випадку агресії Німеччини. Згідно з ним КОП передбачали використати для оборони східних кордонів. А у разі нападу Німеччини підрозділи КОП мали бути мобілізовані до структур армії[18, 66].
   Реформа армії та зміна системи безпеки кордону стали підґрунтям для реорганізації КОП, проведеної у лютому 1937 року. Структурні одиниці КОП максимально наблизили до оперативних військ. На основі бригади “Волинь” створили полк “Здолбунів”. У його підпорядкування відійшли батальйони “Острог”, “Гоща”, “Дедеркали”, а також резервний батальйон “Житин”, ескадрони “Мізоч” і “Дедеркали”, навчальний дивізіон кавалерії “Невірків”, рота саперів “Гоща”, пост розвідки КОП №8, постерунки жандармерії КОП “Гоща”, “Дедеркали”, “Житин”, комендатура повіту військової підготовки КОП “Кременець”, комендатура району військової підготовки КОП “Волинь” та комендатура військової підготовки батальйону КОП “Гоща” [17, 421]. Потрібно зазначити, що на адміністративній території резервного батальйону “Житин” розташовувалися командування полку КОП “Здолбунів”, інспектор південної групи ескадронів кавалерії КОП, пост розвідки КОП №8, постерунок жандармерії КОП при полку, районна комендатура військової підготовки КОП “Волинь”, яким він надав господарську підтримку [ 17,630].
   Як відомо, одним з напрямів реалізації політики польськості у східних воєводствах був інститут осадництва. У лютому 1939 року Міністерство внутрішніх справ разом з командуванням КОП видало наказ “Про правила здійснення осадництва службовцями КОП, що звільнялися до резерву”. Метою цієї операції була організація допомоги для бажаючих резервістів КОП займатися сільським господарством, торгівлею чи ремеслом на східних кресах і прикордонній території [10]. Відзначалося, що акцію потрібно проводити обережно, тому відбір резервістів-осадників проходив, згідно положень наказу, досить ретельно. На кожного кандидата командир батальйону склав характеристику, виходячи з якої, можна було робити висновок про корисність даної особи для держави. В особовій справі резервіста вказувалися крім особистих даних військове звання, віросповідання, чи є фахівцем у здобутій спеціальності, чи потрібна підготовка до майбутньої професії на кресах і яка необхідна фінансова підтримка. Командир батальльйону “Житин” 17 лютого 1939 року затвердив кандидатури на право осадництва у складі чотирьох підофіцерів (капралів) - Адамчука Т., Пітуцка А., Чарнецького С, Стащака С. та чотирьох стрільців - Кіяпка С, Прусака С, Дурди О., Смічеля В. [9]. Вони були родом з Люблінського, Келєцького, Краківського воєводств. Деякі з них мали підготовку з цивільних професій. Наприклад, стрілець Прусак Станіслав закінчив сільськогосподарський курс при батальйоні “Житин”, а капрал Адамчук Тадеуш був кахелыциком. Держава зобов'язувалася надати матеріальну і освітню підтримку майбутнім осадникам у разі їхньої потреби [9].
   Як відомо, промюнхенська політика Польщі виявилася хибною. Загравання з Німеччиною призвело до зростання військової загрози для Польщі із заходу, півночі та півдня. З цього часу Друга Річ Посполита почала інтенсивний пошук нових союзників та зміцнення своїх західних і південних рубежів.
   На початку 1939 року Маршал Польщі Е. Ридз-Смігла звернувся до уряду з проханням подати рекомендації від кожного міністерства щодо зміцнення польського елементу на східних окраїнах. На основі пропозицій Е. Ридз-Смігли та листів усіх міністерств на березневому засіданні був прийнятий “Проект рішень Ради Міністрів у справі акції, спрямованої на зміцнення польського елементу в Східній Малопольщі”. П'ятий пункт розділу А. “Заходи в галузі безпеки” проекту передбачав: “карпатський кордон буде посилений відділами КОП від Ужоцького перевалу до румунського кордону...” [16, 320]. Виконуючи вимоги уряду, командування КОП 23 березня 1939 року перекинуло резервні батальйони “Березвеч”, “Житин”, “Снів”, “Снів І” на південь, де вони підсилили полк КОП “Карпати” (утворений у грудні 1938 р.) [18, 160]. Таким чином, полк “Здолбунів” залишився без резервного батальйону і прикордоння Волинського воєводства стало більш вразливим у разі можливої агресії зі сходу.
   Отже, резервний батальйон “Житин” (1929-1939 pp.) у концепції КОП виступив самостійною організаційною, тактичною, навчальною та адміністративною одиницею. У мирний час він виконував загальнодержавну програму розвитку та безпеки східного прикордоння на Волині.

Джерела та література

1. ДАВО .- Ф.46. -Оп.9. - Спр.260. - Арк.2
2. ДАРО.- Ф.45. -Оп.І.-С.30. -Арк.1.
3. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.ЗІ.-Арк.1.
4. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.ЗІ.-Арк.З.
5. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.31.-Арк.37.
6. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.31.-Арк.44.
7. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.17. -Арк. 17,18,19,21
8. ДАРО - Ф.45. -Оп.1 -С.31.-Арк.7.
9. ДАРО - Ф.45. -Оп.2 - С.9. -Арк.46.
10. ДАРО - Ф.45. -Оп.2 - С.9.-Арк.49.
11. ДАРО - Ф.45. -Оп.2 -С.9.-Арк.107.
12. ДАРО - Ф.30. -Оп.18. - С.2137.-Арк.158.
13. ДАРО - Ф.30. -Оп.18. -С. 849. -Арк.10.
14. ДАРО - Ф.ЗЗ. -Оп.4 - С.42. -Арк.54.
15. ДАРО - Ф.45. -Оп.2 - С. 1.-Арк. 19.
16. Сивіцький М. Історія польсько-укранїських конфліктів/ Пер. з пол. Є. Петренка. - К.: Видавництво імені Олени Теліги, 2005. - Т. І. - 344 с.
17. Korpus Ochrony Pogranicza 1924- 1939. Wybor dokumentow, wstp Marek Jablonowski, wspolpraca Jerzy Prochwicz. - Warszawa-Pultutusk, 2001. - 782 s.
18. Prochwicz J. Form acje Korpusu Ochrony Pogranicza w 1939 roku. Warszawa, 2003 - 457 s.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com