www.VuzLib.com

Головна arrow Краєзнавство, етнографія, етнологія arrow Репрезентація етнічної ідентичності в інтерв’ю українських трудових мігрантів в Чеській Республіці
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Репрезентація етнічної ідентичності в інтерв’ю українських трудових мігрантів в Чеській Республіці

О. Годованська

РЕПРЕЗЕНТАЦІЯ ЕТНІЧНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ В ІНТЕРВ'Ю УКРАЇНСЬКИХ ТРУДОВИХ МІГРАНТІВ В ЧЕСЬКІЙ РЕСПУБЛІЦІ

   Постановка проблеми. Впродовж усієї історії існування людства міграція була і залишається не лише природним явищем, але й важливим фактором розвитку в усіх без винятку країнах світу. Першопричини переселення чи добровільного виїзду з однієї країни в іншу формують окремі напрямки міграційних процесів. Соціально-економічні та політичні обставини знаходилися в основі трьох етапів українського еміграційного руху. Нова хвиля чи так званий четвертий етап виїзду з України розпочався з кінця 90-х pp. XX ст. і частково триває надалі. Його основною причиною стала насамперед економічна криза, в якій опинилася Українська держава після розпаду Радянського Союзу. Економічна нестабільність та відсутність фінансових заощаджень спонукали людей виїжджати за межі України в пошуках роботи.
   Сутність явища заробітчанства є багатоплановою і неоднорідною, як за ініціюючими факторами, так і за складовими, зовнішніми й внутрішніми механізмами та наслідками в контексті мультикультурності Європи. Проблема трудового мігранта належить саме до тих, яка пронизує все суспільство наскрізь, присутня у повсякденному житті мало не кожної української родини і безпосередньо впливає на всі без винятку етнічні та суспільні процеси. Попри багаторічне існування даної проблеми, вона і надалі призводить до цілого ряду міжнародно-правових, політичних, економічних і соціально-психологічних колізій, що потребують усестороннього врегулювання. Багато громадських і державних діячів, вчених та журналістів, розуміючи усю складність та глибокі наслідки питання українських гостьових робітників, провадять парламентські та громадські слухання, озвучують результати соціологічних опитувань серед заробітчан, аналітичні розвідки про міграційні процеси і плани українців щодо виїзду та працевлаштування за кордоном тощо (див. Примітку 1).
   Зважаючи на неоднорідності явища трудової міграції, нам видається досить доречним виокремити ще один важливий рівень цієї проблеми, а саме етнічної диференціації. Насамперед, науково важливими є етномаркери українських заробітчан, які виявляються у побуті, поведінці та способі мислення, і саме тим вирізняють їх з поміж інших. Приналежність до певного етносу порушує цілу низку важливих питань, розв'язок яких дасть змогу побачити і зрозуміти особливості саме української трудової міграції, внутрішні механізми, що діють в середині цієї групи, які в свою чергу консолідують чи розпорошують заробітчанську спільноту, зовнішні схеми до яких повинні "притертися" гостьові робітники з України. Аналіз всієї структури етнічної ідентичності "нової хвилі" української еміграції - завдання ґрунтовного монографічного дослідження, з огляду на це ми проаналізуємо окремі, з нашого погляду, ключові етноідентифікуючі ознаки. Насамперед, мова йтиме про характерні риси етнічної культури, в якій на думку етнологів, зосереджені всі основні відмінні ознаки етносів [10, с 157].
   Мета наукової розвідки - розкрити типову ідентичність українських трудових мігрантів в Чеській Республіці.
   Джерельну базу дослідження складають інтерв'ю зібрані сектором етносоціальних досліджень відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України (м. Львів) в межах проекту "Дослідження української трудової міграції у країнах перебування". Матеріали усної історії (інтерв'ю, автобіографічні інтерв'ю та ін.) є незамінним джерелом для дослідження минулого, особливо на пострадянському просторі. Використання інтерв'ю трудових мігрантів дає змогу розкрити етноідентифікуючі ознаки з середини. Проте, як дуже доречно підкреслює відома дослідниця Оксана Кісь, без наскрізного прочитання інтерв'ю не можна збагнути власного (маємо на увазі інтерв'юера - тієї особи, що дає інтерв'ю) розуміння етнічного Я та етнічного Іншого. Часто принагідні зауваження та дрібні деталі виявляються ключами для розуміння підсвідомих мотивів, невисловлених почуттів і замовчаних думок. Фактично непрямі натяки можуть сказати нам більше про приховане ставлення до етнічного питання, аніж прямі твердження [5, с 96 - 97].
   Для ґрунтовного аналізу етномаркерів українських трудових мігрантів нам видається доцільним локалізувати місце досліджень. За висновками соціологічного опитування потенційні емігранти з західноукраїнських земель виїжджають насамперед у Польщу, Росію та Чехію [7, с 141]. Чеська Республіка є надзвичайно привабливою країною для української трудової міграції з огляду на близьке географічне розташування обидвох країн, незначні мовні та культурні бар'єри та порівняно високий життєвий рівень країни-реципієнта. Українці разом зі словаками належать до найчисельнішої громади іммігрантів у Чеській Республіці (станом на 2002 р. майже 25 % усіх трудових мігрантів - це українці) [6, с 97].
   На пошук роботи до Чехії з України виїжджають як чоловіки так і жінки. Чоловіки здебільшого працюють на будівельних і промислових об'єктах. Українки зайняті в обслуговуючій сфері (миття посуду, допомога на кухні ресторанів, кафе, прибирання в готелях тощо), частково в торгівлі та промисловості. Економічну мотивацію, а саме потреба заробітку на прожиття сім'ї, купівлю житла, навчання дітей, можна вважати основною причиною потенційних емігрантів. Важливим джерелом інформації про ринок праці в Чеській Республіці та його умови для бажаючих виїхати є насамперед ті ж заробітчани, що періодично навідуються додому на Україну. Виїзд трудових мігрантів здійснюється переважно за допомогою туристичних віз, потім проводиться швидкий пошук роботи та нелегальна праця ("на чорно"). З часом відбувається довготривалий та складний процес легалізації. Оскільки процес трудової міграції українців до Чеської Республіки триває більше десяти років, то доволі частими стають явища переїзду всієї сім'ї до країни, навчання українських дітей у чеських школах і коледжах, відкриття власної справи, орендування чеських фірм тощо.
   Аналіз інтерв'ю трудових емігрантів підтвердив, що насамперед у сфері культури зосереджені основні ідентифікуючі ознаки етносів. Не випадково в практиці повсякденного міжетнічного розмежування, як правило, увага звертається на стійкі та чітко зовні виражені компоненти культури відповідних етносів (мова, релігія, традиційне мистецтво, звичаї, обряди та ін.). Важливою етноідентифікуючою ознакою є мова, що в українських заробітчан має особливу специфіку. Вона полягає насамперед у тому, що виїжджаючи на роботу за кордон, трудові емігранти свідомі того, що потраплять в іноетнічне середовище, де будуть змушені послуговуватися чужою мовою. Значною є частка українців, що перетинають чеський кордон, не знаючи чеської мови, але по кількох місяцях праці адаптовуються і можуть доволі добре нею розмовляти, писати і читати. Знання мови допомагає українцям досягнути певних успіхів у Чеській Республіці, а саме легалізувати своє перебування, зайняти добре оплачуване робоче місце, відчувати певну соціальну захищеність. З іншого боку українська мова всередині емігрантської групи, виступає консолідуючим чинником. Нею розмовляють при зустрічах, на зібраннях чи українських святах. Українською мовою відбуваються богослужіння в українському греко-католицькому храмі Св. Климентау Празі [1, фокус-групове інтерв'ю з п. Анною, п. Михайлом, п. Ігорем, п. Дарією, п. Іваном, п. Лідією, п. Василем, п. Ігорем, п. Михайлом].
   При аналізі ряду поглиблених інтерв'ю та фокус-групових розмов чітко простежується такий маркер етнічної ідентичності як конфесійна приналежність, що в домодерну добу часто була тотожною з етнічним походженням [11, с 59]. В даному випадку нам потрібно звернути увагу ще й на той факт, що в Чеській Республіці гостьовими робітниками з України є найчастіше вихідці з її західних областей, де релігійна свідомість здебільшого висока. Через те часто можна було почути, що "... церква - велика гарна багато українців ходять, багато там спілкуються. Храм - це немовби зустрітися зі своїми...." [1, інтерв'юер п. Наталія]; або "... ходимо в храм, вболіваю за долю України. Церква - осередок духовний...." [1, інтерв'юер п. Ігор]. Українські заробітчани вбачають у церкві не тільки місце для здійснення своїх релігійних практик, а також місце зустрічі зі "своїми", місце обміну інформацією. Церква - це немовби "міст" між Україною та її емігрантами. Українська церковна громада часто надає притулок, фінансову допомогу тим особам, що попали в скрутне становище в Чехії. Одночасно, церква відіграє етнооб'єднавчу роль серед українських іммігрантів. Так при храмі Св. Климента в Празі діє хор "Родина", що допомагає у проведенні українських свят і вечорів.
   Поряд з релігійною приналежністю в спільноті українських трудових мігрантів чітко простежується почуття Батьківщини як феномену етнічної самосвідомості особистості [8, Лекція 4: Почуття Батьківщини як елемент етнічної самосвідомості- С. 83]. Підтвердження цьому знаходимо у таких часто повторюваних репліках: "... активно переживають за перебіг подій в Україні {голосувала в Чехії)... "[1, інтерв'юер п. Ольга]; "... тут ті патріотичні фрази "люблю рідну землю", тут на чужині стають реальністю, мають смисл ... ". [1, інтерв'юер п. Ганна].
   В парі з укоріненістю в землю батьків йде тісний зв'язок з сім'єю, родиною, яку заробітчани залишили в Україні. Насамперед більшість інтерв'юерів зазначають про те, що планують повернутися в Україну, до сім'ї однак фінансовий фундамент родинного достатку закладають саме у Чехії: "... особливого щастя не відчув, бо сім'я вдома, а так маю роботу. Пощастило тільки з роботою, а не пощастило що без дому, сім'ї. Основна мета - це Україна і надії всі з Україною пов'язані, але треба заробити, тому ще на кілька років залишаюся ..."[1, інтерв'юер п. Ігор]. Особливо тісного спілкування з родиною потребують жінки-заробітчанки. Вони насамперед висловлюють тугу за дітьми: "... важко залишати дітей ... бракує дітей, а духовне спілкування заміняє храм ..." [1, інтерв'юер п. Ганна]. Наскрізне прочитання інтерв'ю з трудовими мігрантами дає змогу звернути уваги на постійно присутній сум за рідним домом, брак домашньої атмосфери, "українського духу, свого рідного"[1, інтерв'юер п. Наталія].
   Окремо потрібно звернути увагу на формування іміджу українців, як добрих працівників, що беруться за будь-яку роботу. Оскільки трудова міграція в Чеську Республіку триває більше десяти років то чеське суспільство мало достатньо часу для того, щоб пересвідчитися, що українці -сумлінні, кваліфіковані, надійні працівники. Одночасно не можна відкидати і того факту, що виїжджаючи за кордон у пошуках роботи людина себе психологічно підготовляє до того, що повинна виконувати будь-яку важку роботу. Майже усі трудові мігранти повинні були пройти крізь нелегкий психоемоційний бар'єр. Він полягає у тому, що кваліфіковані спеціалісти, люди з вищою освітою змушені заробляти миттям посуди чи прибиранням готелів. Таке парадоксальне явище породжувало певне нерозумінням з боку чеського суспільства, що акумулювалося в риторичних запитаннях: "Де ваша гордість? Повертайтеся на Україну!" Багаторічне перебування українських трудових мігрантів на ринку праці в Чехії сформувало позитивне ставлення до них та належне поцінування їхньої роботи. Особливу увагу та дружню підтримку відчували українські робітники в період Помаранчевої революції (листопад - грудень 2004 p.), коли за долю їхньої країни вболівали, як чехи так і інші трудові іммігранти - словаки, поляки.
   Заповнення українськими трудовими мігрантами окремих "ніш" в чеській економіці, дало змогу вести мову про "етнічне маркування" певних видів діяльності [12, с 107]. Вважається, що їхньою спеціалізацією є будівництво, частково торгівля та сфера послуг. На думку американських і західноєвропейських дослідників релігійні та культурні відмінності етнічних груп є сукупністю взаємопов'язаних аспектів і вимірів, у якій професійне відокремлення тільки посилює і виражає етнічні особливості, та аж ніяк не створює їх [3, с 43].
   В контексті почуттів етнічної єдності нам не вдалося виділити та простежити впливи на них такого сумного явища, коли перебуваючи нелегально за кордоном українські заробітчани стають легкою здобиччю рекету, прямого пограбування, яким нерідко займаються такі ж вихідці з України. Респонденти, з якими велися інтерв'ю чи фокус-групова розмова, знають про такі факти та події, інколи і самі ставали жертвами різних ошуканств. Остаточну крапку в подоланні кримінальних угрупувань поставила насамперед чеська поліція, для якої жодного значення не мала етнічна приналежність злочинних елементів.
   Частина трудових мігрантів, що тривалий час працювали в Чеській Республіці на різних роботах і змогли зібрати певний статок, започатковує власну справу або стає співвласниками чеських фірм. Це швидше поодинокі випадки, проте - це перші ознаки зміни соціального статусу українців у чеському суспільстві. Частково приватний бізнес українців пов'язаний з самою Україною. Це може бути туристична фірма орієнована на Україну чи українців або ресторанна справа зі спеціалізацією на українській кухні. Для ведення власної справи в Чеській Республіці українські емігранти мають сприятливі можливості. Насамперед це міцна законодавча база, добре налагоджена неупереджена судова система, відсутність "тотального" хабарництва. Одночасно шлях до власного бізнесу - роки важкої, якісної праці, майже без вихідних і відпусток. Та й ведення справ приводить до того, що: "... Вільного часу я майже не маю, якщо хтось з моїх працівників поїхали додому то я за нього працювала. Я все перевіряю ... Наш бізнес залежить від того як будуть реагувати чехи, чи вони будуть приходити (мова йде про ресторанний бізнес -О.Г.) ... Відпочивати ніде не їздила, переважно в Празі - хочу від почити... "[1, інтерв'юер п. Наталія]. Якщо власна справа добре налагоджена і дає прибутки, тоді українські власники стараються брати на роботу переважно українців: "... та й гріх було б, що в українському ресторані працювали тільки чешки ... "[1, інтерв'юер п. Наталія]. Розпочинають пошук контактів з тими українськими діаспорними організаціями, що були засновані в Чехії в період попередніх етапів еміграції, допомагати в проведенні українських релігійних чи державних свят. Відомий вислів "свій до свого по своє" набуває особливого звучання на чужині в спільноті українських трудових мігрантів.
   Іноетнічне середовище в яке потрапляє український емігрант викликає дискомфортні прояви, пошук оптимального соціально-поведінкового формату для адаптація, відновлення етноідентифікаційних маркерів [9, с 33 - 35]. Дихотомія "ми - вони" є доволі відчутною для українських заробітчан, вона виявляє їх етнічність, робить дієвими різновидові ідентифікаційні механізми. На зовнішні подразники в середовищі українських заробітчан існує доволі широкий спектр індивідуальних поведінкових стратегій -"відповідей". Можливий і такий вихід, про який згадує одна з респондентів: "... я вже притерлася, скільки часу з кордоном я вже привикла до приниження. Хоча тут за кордоном я себе почула людиною більше ніж в Україні ... нічого позитивного закордоном не бачу тільки заробити гроші...." [1, інтерв'юер п. Ганна].
   Довготривале перебування в іноетнічному середовищі, дія зовнішніх чинників призводить до порушення етнічних характеристик українських заробітчан. Окремі з них уже відзначають те, що: "... і робота затягує тут. Залишився через високий рівень життя, добре урядове ставлення до українців, краще ніж на Україні. Важка праця дає можливість заробити на достойне життя. Я тут почуваюся як людина ... бувають моменти, що я щаслива, що я не живу на Україні ..." [1, фокус-групова розмова інтерв'юери п. Анна та п. Михайло].
   Висновки. Дослідники часто вказують на гнучкість етнічної ідентичності та накладання її на інші різновиди соціальної ідентичності [2, с 472]. Для трудових мігрантів першочергове значення має - праця та заробіток грошей. Високооплачувана робота - це основна потреба трудових мігрантів. Коли реалізується це першочергове завдання, тоді легко відбувається соціальна адаптація. Етнічна адаптація в іноетнічному середовищі постає як проблема насамперед перед тими, які переїхали в Чехію з родиною або утворили там сім'ї. Саме такі родини провадять активний пошук осередків українського діаспорного життя, цікавляться українською періодикою, що виходить в Чехії, українськими школами, організовують українські державні чи релігійні свята.
   Становище українських трудових мігрантів є доволі складним. Насамперед їх нелегальне проживання та важка праця утруднюють налагодження нормальних комунікативних стосунків між чеською більшістю і українською меншістю. З іншого боку перебуваючи за межами власної держави, українські трудові мігранти чіткіше відчувають свою етнічність, потребу спілкування з "своїми". Проте їм не завжди вдається віднайти (а часто про діяльність українських організацій в Чеській Республіці вони й не знають) українські товариства, де можна було б відчути підтримку чи допомогу. Виняток становлять релігійні свята, коли спостерігається заангажованість великої кількості трудових мігрантів.
   Природною відповіддю на інтенсивний розвиток процесу глобалізації, як очевидний факт сучасної історії, етнічну інтеграцію, збільшення питомої ваги масової культури, стало прагнення зберегти суттєві відмінності між людьми. В контексті цього етнічність перетворюється на один із найважливіших факторів серед інших відмінностей. Етнічність настільки природна та невід'ємна ознака людини, що прагнення приховати її дається нелегко. Тому особливо символічне значення мають слова однієї респонденти: "Українці в чеське суспільство асимілюються, стараються замаскуватися .... щоб не бути чужинцями, але наш тип все одно видно" (підкреслення автора) [1, інтерв'юер п. Наталія].
   Примітка 1. Насамперед йде мова про міжнародну конференцію "Нелегальна міграція та проблеми торгівлі людьми" (Київ, 12 листопада 2003 року); парламентські слухання "Стан та проблеми правового і соціального статусу сучасної української трудової міграції" (Київ, 17 листопада 2004 p.); науково-практична конференція "Заробітчанство як вибір майбутнього" (Львів, 30 червня 2004 p.); другу міжнародну науково-практичну конференцію "Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті"( Львів, 18-20 червня 2008 p.).

Джерела та література

1. Бази даних проекту "Дослідження української трудової міграції у країнах перебування" сектору етносоціальних досліджень відділу етнології сучасності Інституту народознавства НАН України (м. Львів)// Поглиблені інтерв'ю та фокус-групова розмова з інтерв'юерами: п. Наталею, п. Тарасом, п. Ольгою, п. Русланою, п. Ганною, п. Анною, п. Михайлом, п. Ігорем, п. Дарією, п. Іваном, п. Лідією, п. Василем, п. Ігорем, п. Михайлом (2008 p.).
2. Джон Гатчінсон, Ентоні Д. Сміт. Що таке етнічність? // Націоналізм: Антологія. / Упоряд. О. Проценко, В. Лісовий. - К.: Смолоскип, 2000. - С 468 - 476
3. Ентоні Д. Сміт. Національні ідентичність. - К.: Основи, 1994. - 222 с
4. Жангожа Р. Проблеми міграції як перетворена форма інтеграції у європейське співтовариство (зовнішні і внутрішні фактори) // Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу. Збірник наукових статей. / За ред. І. Маркова. - Львів: Манускрипт, 2005. - С. 37 - 42.
5. Кісь О. Репрезентація етнічної та регіональної ідентичностей в автобіографіях жінок України // Україна модерна. Ч. 11 - К.-Львів: Критика, 2007. - С 85 - 98.
6. Маєр В. Українські трудові мігранти на теренах Чеської Республіки // Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу. Збірник наукових статей. / За ред. І. Маркова. -Львів: Манускрипт, 2005. -С. 90- 103.
7. Мандзяк В. Закордонна міграція трудових ресурсів сільських громад західної України: аналіз проблеми очима громадян (на прикладі Стрийщини) // Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу. Збірник наукових статей. / За ред. І. Маркова. - Львів: Манускрипт, 2005. - С. 139 - 144.
8. Нельга О. В. Теорія етносу. Курс лекцій: Навчальний посібник. - К.: Тандем, 1997. - 368 с
9. Павлюк С. Етномаркери поведінкових стереотипів у середовищі трудових мігрантів // Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу. Збірник наукових статей. / За ред. І. Маркова. -Львів: Манускрипт, 2005. - С 32 - 36.
10. Садохин М. Основания этнической идентичности II Этнология: учебник. - М.: Гардарики, 2004. - С. 155 -163.
11. Середа В. В. Етносоціологія: навчальний посібник. - Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2007. - 160 с
12. Стародуб А. Українці на легальному ринку праці для іноземців у Польщі // Українська трудова міграція у контексті змін сучасного світу. Збірник наукових статей. / За ред. І. Маркова. - Львів: Манускрипт, 2005. -С. 104-109.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com