www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Діяльність сіоністських партій і організацій міста Станіслава в 30-х pp. ХХ століття (за матеріалами ДАІФО)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Діяльність сіоністських партій і організацій міста Станіслава в 30-х pp. ХХ століття (за матеріалами ДАІФО)

Л. Соловка

ДІЯЛЬНІСТЬ СІОНІСТСЬКИХ ПАРТІЙ І ОРГАНІЗАЦІЙ МІСТА СТАНІСЛАВА В 30-Х PP. XX СТОЛІТТЯ (ЗА МАТЕРІАЛАМИ ДАІФО)

   Український та єврейський національні рухи за побудову національних держав розвивалися фактично синхронно, однак йшли власною дорогою історії. Тому досвід закладення основ єврейської держави, якій в 2008 р. виповнилося лише 60 років, видається нам цікавим та корисним і для молодої Української держави.
   Суспільно-політичний рух євреїв Східної Галичини, і зокрема Прикарпаття, ще не став об'єктом ґрунтовних історичних досліджень, за винятком праць М. Гона, Я. Хонігсмана, статей І. Смольського та ін. [15; 22; 20]. Такий стан справ, на наш погляд, є неправомірним. Свій висновок аргументуємо особливістю суспільно-політичної ситуації в Західній Україні після її інкорпорації Польщею. Адже на цій території національними меншинами були не тільки євреї. Враховуючи демографічний фактор, меншістю були й поляки, але вони одночасно виступали тут і в ролі пануючої нації. Корінне ж населення регіону - українці, які чисельно переважали поляків в декілька разів, на своїй етнічній території опинились під їх окупаційним пресом. Не менш важливо зазначити, що Західна Україна загалом стала одним із геополітичних епіцентрів, в якому динамічно розвивалось як український, так і єврейський національні рухи. Враховуючи вище названі фактори, ми ставимо перед собою завдання розкрити окремі аспекти розвитку сіонізму в регіоні з глибокою політичною специфікою.
   Джерельну базу нашого дослідження становлять документи Державного архіву Івано-Франківської області (ДАІФО). З обраної нами тематики це в основному документи вищих і місцевих органів влади й поліції Польщі (причому про окремі організації в них міститься інформація про діяльність не тільки на території Станіславського воєводства, але й у Польщі загалом). Діяльність сіоністських організацій в Польщі проходила під пильним наглядом правоохоронних органів. Саме тому в архіві збереглись розпорядження вищих (у т.ч. Міністерства внутрішніх справ), місцевих органів влади (Станіславського воєводського управління та ін.) та поліції про нагляд за їх діяльністю; звіти, донесення, інформації секретних агентів, листування з питань їх діяльності, відомості про зібрання, мітинги, конференції, вибори делегатів на Всесвітні конгреси сіоністів. Наприклад, звіт про єврейський суспільний рух на території X округу поліції (тобто Станіславського воєводства) містить короткі характеристики організацій, у т. ч. і дані про те, під впливом яких політичних сил вони знаходились. Інформація за темою дослідження міститься також і в документах загального характеру. Наприклад, у політичних монографіях повітів Станіславського воєводства єврейському суспільному руху присвячені окремі розділи, а місячні звіти повітових управлінь поліції Станіславського воєводства про суспільно-політичну й криміногенну ситуацію в повітах за 1921-1939 pp. та рапорти слідчих відділів воєводських управлінь поліції включають конкретні відомості про акції, мітинги та інші заходи, проведені єврейськими організаціями.
   Крім цього, збереглись і документи самих організацій, які відклались в результаті їх листування з органами влади з питань створення, видачі дозволів на реєстрацію, затвердження статутів та змін до них, виборів органів правління, проведення заходів та ін. Серед них виявлені статути, окремі протоколи засідань правлінь та списки членів, "картки обліку", які містять короткі відомості про реєстрацію, кількість членів, прізвища й короткі характеристики засновників, членів керівних органів, діяльності, впливу серед єврейства та ін. Для укладання короткого огляду діяльності сіоністських організацій міста Станіслава нами була взята за основу інформація про єврейські організації, надана 9 листопада 1937 р. Станіславським воєводським управлінням поліції суспільно-політичному відділу Станіславського воєводського управління, а також огляд Станіславського повіту, укладений 16 жовтня 1928 р. Стані славським повітовим управлінням поліції й списки організацій Станіславського повіту (1928 р.) та ін. [2, арк. 2-11; 8, арк. 41-53; 9, арк. 21-24 зв.].
   На початку 1930-х pp. у Станіславі діяло 39 українських, 79 польських і 78 єврейських організацій [9, арк. 14-25]. Цікавим є факт відсутності в Станіславі прихильників т.зв. польського напрямку (тобто асиміляційних процесів). Незначною була й кількість представників комуністичного й соціалістичного напрямків - біля тисячі поалей-сіоністов і триста бундівців. Відсутність у місті їх самостійних організаційних структур також свідчать про їх слабку популярність серед єврейської громадськості [10, арк. 15].
   У 1930-х pp. практично всі - біля восьми десятків єврейських організацій, які діяли в місті, - належали до сіоністського напрямку. На думку М.Гона, "ідеологія сіонізму утвердилась в Галичині ще до проведення Першого сіоністського конгресу і появи роботи Т.Герцля". Про це писав у свій час і І.Я.Франко в рецензії на книгу Т.Герцля "Єврейська держава" [21, с 23]. У 1898 р. Станіслав, поряд зі Львовом, став одним з сіоністських центрів у Східній Галичині [18, с 14]. Іншою суттєвою особливістю сіоністського руху в нашому регіоні було його проникнення на сприятливому грунті у всі соціальні групи, і як наслідок цього - "наявність у Східній Галичині цілого спектру партій палестинської орієнтації" [16, с 59]. Проведений нами початковий аналіз джерел ДАІФО 1930-х pp. з даної тематики також яскраве тому підтвердження.
   У місті були представлені всі три групи сіоністського табору - праві (ортодокси, мізрахісти), центристи ("Загальні сіоністи") та ліві [8, арк. 41-42]. Своєрідною особливістю єврейського суспільно-політичного життя міста було й те, що кожен з вище названих таборів поширював свій вплив на цілий ряд громадських організацій: молодіжних, культурних, просвітницьких, благодійних, гуманітарних, жіночих, спортивних та ін. За даними польської поліції, кількість прихильників ортодоксів у місті складала приблизно 3000 чол., сіоністів - біля 5000, сіоністів-ревізіоністов - біля 4000, „Хітахдут" - 500 чол. [10, арк. 15].
   Місцева організація партії євреїв-ортодоксів "Агудас Ісраель" на чолі з Іцаком Бергманом зареєстрована органами польської влади 29 травня 1922 р. В 1935 р. кількість її членів складала 800 чол. [2, арк. 18-21; 6, арк. 70, 74 зв.]. На чолі даного руху в місті стояли рабини Альтер Небенцаль, Г.Небенцаль, Хагер. Згідно з документами поліції, під цілковитим впливом "Агудас Ісраель" перебували „Иєшива ор Тора" та „Талмуд Тора", а також профспілкова кооперативна каса. Частково вплив "Агудас Ісраель" поширювався ще на тринадцять релігійних, благодійних, гуманітарних товариств Станіслава [6, арк. 70,75].
   Праве крило сіонізму, крім ортодоксів, представляла в Станіславі й партія "Мізрахі", яку очолював Мозес Гохман. Зареєстрована органами влади в 1926 p., вона в 1935 р. нараховувала 310 членів. Повністю, або частково під її впливом знаходилось ще дванадцять релігійних і благодійних товариств [6, арк. 70зв., 75; 11, арк. 162-162 зв.], у т. ч. жіночі й молодіжні організації "Бней Аківа"[22, с 52].
   Місцевий комітет партії "Загальних сіоністів", основною метою якої, як відомо, була еміграція євреїв у Палестину і створення єврейської держави, очолював М.Рітерман. Зареєстрований органами польської влади 27 червня 1926 p., кількість його членів у 1930-х pp. складала 570 осіб. Повністю вплив сіоністів поширювався на дев'ять, а частково ще на 23 організації повіту [2, арк. 18-21; 6, арк. 70зв., 75зв.; 11, арк. 37-37 об., 61-61 зв., 102-102 зв., 134-134 зв., 139-139 зв., 143-143 зв., 208-208 зв.; 12, арк. 92зв.]. Серед них були молодіжні організації "Гацефіра" (1931), 'Таскала" (1923 г., 30 членів, керівник - Я.Геппер). Культурно-просвітницька організація "Ахва", яку очолював Н.Горовіц, зареєстрована в Станіславі в 1934 р. її метою було виховання єврейської молоді в сіоністському дусі. В місті також діяли й жіночі організації сіоністів,зокрема- "ВІЗО" (1929), "Рахеля". Створене ще в 1901 p., останнє в 1930-хроках об'єднувало 300 членів на чолі з Сарою Рітерман. Товариство опікувалось дівчатами-єврейками та утримувало жіночі професійні єврейські училища. В Станіславі такий заклад діяв по вулиці Грабарській, 12 [12, арк. 92зв.]. За оцінками поліції, навіть артисти відомого Станіславського театру„SZI-AN-SKI" (1928, 58 чол., керівник- М. Майєр) у політичному відношенні також характеризувались як прихильники загальних сіоністів.
   Це ж відноситься й до зареєстрованого 13 грудня 1924 р. "Єврейського товариства початкових і середніх шкіл”, засновником якого був Юда Вергер. За даними поліції, воно нараховувало тільки 15 членів, але за характеристикою суспільно-політичного відділу Станіславського воєводського управління мало великий вплив у середовищі станіславського єврейства [4, арк. 5; 6, арк. 75зв.; 11, арк. 152-152 зв.]. Товариством була заснована й на його утриманні знаходилась Станіславська приватна єврейська гімназія [12, арк. 92 зв; 14].
   Створене з метою професійної підтримки й захисту інтересів своїх членів, одне з найбільш багаточисельних товариств (1928 р. - 1193 чол.) - "Товариство єврейських купців" [6, арк. 75 зв.; 9, арк. 24 зв.] також належало до табору „Загальних сіоністів".
   Під їх впливом діяло й товариство з навчання й виховання єврейської молоді з метою підготовки їх до еміграції в Палестину "Гехалуц", яке фінансувалось фондом "Керен Гехалуц", а також товариство допомоги емігрантам в Палестину "Гаовед" (1934 р. - 60 членів). Великим впливом серед євреїв-сіоністів Станіслава мало засноване в 1927 р. опікунське товариство підтримки емігрантів-халуців "Езра" (60 членів, керівник - Кальман Бібрінг), завданням якого, крім підтримки палестинських емігрантів, була й підготовка їх до професійної праці в Ерец-Ісраель.
   Практично кожен із сіоністів Станіслава вносив свій внесок у діяльність Єврейської ради опіки над сиротами (керівник - Кароль Гальперн). За даними поліції, кількість її членів в 1930-х pp. складала біля 4 тисяч осіб [11, арк. 33-33 зв.].
   У Станіславі знаходилось і відділення фонду "Керен каємет ле-Ісраель" (зареєстроване в 1925 p., керівник-Г.Арнольд). В 1930-х pp. воно нараховувало 1300 членів. Сфера його діяльності поширювалась на територію всього Станіславського воєводства. Діяльність цієї структури в Польщі в цілому була ускладнена тим, що циркулярами Міністерства віросповідань і освіти Польщі єврейським громадам, які знаходились під контролем органів влади, який в 1930-і роки все більше посилювався, було дано розпорядження виключити з своїх бюджетів статті фінансування фондів "Керен Каємет" і „Керен Хаєсод" [2, арк. 18-21; 11, арк. 154-154 зв.].
   Як бачимо, спектр діяльності "Загальних сіоністів" у Станіславі був достатньо широким й охоплював всі сторони суспільного життя. Утвердження сіоністської ідеї й розгортання реальної практичної діяльності принесло свої плоди. За оцінкою М.Гона, „загальним сіоністам належало лідерство в крайовій роботі". Даний висновок стосується суспільно-політичної ситуації і ні в якому разі не применшує факту великого впливу в Західній Україні до початку Другої світової війни прихильників ортодоксального юдаїзму [22, с 43].
   На другому місці за кількістю прихильників у середовищі єврейства Станіслава знаходились сіоністи-ревізіоністи [6, арк. 76; 8, арк. 41-42]. В 1926 р. їх партійну структуру очолив професор Шалом Барей, аз 1938 р. - адвокат Іцак Кон (Kohn). До складу правління організації сіоністів-ревізіоністів входили відомі торговці, підприємці Ізаковер Герш, Ільтіш Самуель Герш, Вогель (Мюнцер Шимон), Хаїм Самуэль Гриффель, Якуб Джозеф Загер, а також д-р Іцак Глясер, Джозеф Іцак Лібліх, керівники студентської та жіночих груп студент-медик Ярнер (Озіяш Хаїм Шрагер) і Сара Рітерман. В 30-х роках до неї вже входило 486 членів. Навіть за оцінками поліції, організація „мала вплив на єврейство Станіслава і, враховуючи пророблену роботу, багато прихильників в середовищі єврейської громадськості" [6, арк. 76]. У ДАІФО є інформація й про перебування в Станіславі (8 грудня 1930р., 23 квітня 1933 р. і 30 травня 1939 р.) лідера світового руху сіоністів-ревізіоністівВолодимираЖаботинського[1,арк. 8-9 зв.; З, арк. 11-11 зв.; 5, арк. 17-17 зв.].
   Вплив сіоністів-ревізіоністів повністю поширювався на чотири й частково ще на 14 громадських організацій. Зокрема, великою популярністю серед єврейської інтелігенції міста користувався заснований у 1929 р. І.Корном студентський союз "Бар Кохба". В 1930-х роках він нараховував 70 членів, а очолював його Ізидор Лібліх. Діяльність союзу була спрямована на поширення єврейської культури й освіти, створення товариського, культурного осередку молоді, надання допомоги її членам [11, арк. 58-59 зв.].
   У 1933 р. у Станіславі розпочав діяльність "Союз євреїв-військових ім. В. Жаботинського" [6, арк. 76-77]. Крім цього, сіоністи-ревізіоністи створювали в Станіславі й скаутські товариства. їх метою була освіта й виховання єврейської молоді в національному дусі [6, арк. 76-77; 11, арк. 32-32 зв., 97-97 зв., 101-101 зв., 106-106 зв.]. Товариство опіки над єврейською скаутською молоддю нараховувало 185 членів, його очолював Г.Епштейн [11, арк. 98-98 зв.]. Серед скаутських організацій сіоністів-ревізіоністів були "Масада" (1932, засновник - Шльос, 45 членів), "Гежліях" (1924, 40 чол.), "Бріт Трумпельдор" (1927, 40 чол.). Найбільшбагато чисельним з них (150 членів) було створене в 1924 р. товариство "Менора", яке очолював Абрагам Вайсман. Засновниками й членами Ради опікунів „Менори" були К. Гальперн, А. Бібрінг, А. Рітерман, М. Блюменфельд. Серед виявлених у ДАІФО джерел за досліджуваною темою є матеріали розслідування вибуху гранати в приміщенні товариства "Менора" в 1934 р. Дані документи яскраво ілюструють ту складну ситуацію, в які й приходилось жити й працювати євреям: все відчутнішим ставав ріст антисемітських настроїв у Польщі. Спортивні товариства „Гакоах" (1905 р., кер. К. Гальперн), „Гасмонеа", „Маккабі" (53 чол., керівник - Бертіш Герман) знаходились як під впливом сіоністів-ревізіоністів, так і „Хітахдут - Поалей-Ціон".
   "Хітахдут - Поалей-Ціон" представляла лівий напрямок сіоністського руху. Засновником її в Станіславі в 1933 р. був Схуд Гольдштейн. В 1935 р. кількість її членів складала 580 осіб. Організацію очолював адвокат Арнольд Леопольд. Під її впливом знаходилась група культосвітніх організацій, створених з метою виховання єврейської молоді в національному дусі й підготовки її до еміграції в Ерец-Ісраель. Серед них „Беншток" (у 1930 р. - 90 членів), „Бетар" (1925 р. - 160 чол.), культосвітницький клуб ім. М.Н.Сусленя (1934 p.), "Культосвітницька організація ім. Гордона" (1924 p., 50 чол.) [6, арк. 77; 11, арк. 110-110 зв., 114-115 зв.]. Представниками лівого напрямку 23 січня 1933 р. була створена в Станіславі "Ліга допомоги працюючим у Палестині", засновником якої виступив палестинофіл М.Бер [6, арк. 70 зв., 77; 11, арк. 97-97 зв., 110-111 зв., 114-115 зв.].
   Діяльність сіоністських організацій була спрямована на "формування нової генерації євреїв" [17, с 76], в основу якої лягло оволодіння ними азами землеробства й ремесла. На практиці це означало відкриття професійних курсів, училищ, шкіл, гімназій. Нами виявлений дуже цікавий документ про спільну акцію, проведену „Джойнтом", організацією „Езра" та „Товариством охорони здоров'я єврейського населення" в Станіславі в 1939 р. під промовистою назвою "акція переоцінки". Мета - об'єднання зусиль для "підготовки євреїв до праці на території Палестини та інших країн, підтримки їх життєдіяльності на здорових началах, які б охоплювали всі сторони життя" [7, арк. 53].
   Засновниками "Вузет" (Союзу поширення професійної освіти серед євреїв) виступили Б.Ліберман, Л.Арнольд, К.Гальперн, Ф.Блаунштейн, Н.Епштейн, Фенерман. В 1930-х роках ця інституція нараховувала 155 членів і мала великий вплив серед єврейської громадськості. У політичному відношенні „Вузет" також належав до табору сіоністів. Він заснував і утримував в місті професійні школи: ремісничу для чоловіків і жіночу, в якій вивчали крій та шиття, вишивку, а також мови (єврейську, англійську, польську), історію, географію та інші предмети [13].
   Наявність різноманітних сіоністських організацій, зі своїми поглядами стосовно стратегії побудови єврейської держави, часом діаметрально протилежними, "не перешкоджало поширенню ідей цього руху" [19, с 37]. Вони були, висловлюючись словами В. Жаботинського, "єдиною національною організацією, яка повинна була включати всі сили й всі напрямки єврейського народу". Серцевиною їх об'єднання була саме ідея побудови держави Ізраїль. Цікавий факт, характерний для Станіслава: навіть засновниками різних організацій були одні й ті ж особи - група забезпечених євреїв-меценатів, які займались благодійністю, опікунством, відомі єврейські громадські діячі міста, керівники громади та ін.
   Євреї Галичини, значно поповнивши ряди алії, за висновками Я.Хонігсмана „внесли вагомий внесок в створення й становлення держави Ізраїль" [22, с 53-54]. Перед переселенням вони пройшли професійну підготовку, вивчили основи ремесел на створених сіоністськими організаціями сільськогосподарських фермах, професійних курсах, в училищах. У відповідних школах вони вивчили іврит і поповнили свої знання з історії й традицій єврейського народу. Фізичне загартування і основи самооборони їм дали сіоністські спортивні й скаутські товариства. Не дивлячись на об'єктивні історичні реалії, єврейству регіону в цілому не загрожували ніякі асиміляторські процеси. І в цьому була чимала заслуга перш за все єврейської громади, сіоністських партій, організацій, які охоплювали практично всі без винятку сторони громадського життя - релігію, освіту, культуру, економіку, спорт, політику та ін. Серед великої кількості організацій та товариств кожен пересічний єврей міг вибрати ту структуру, яка відповідала його світогляду, інтересам і уподобанням (політичним, економічним, професійним та ін.). Стовпами ж збереження національної ідентифікації євреїв у всі часи були релігія, мова, культура, освіта.
   І саме в таких містах і містечках, як Станіслав та ін., в умовах галуту, завдяки діяльності сіоністських організацій і закладались засади майбутньої єврейської державності. Фундамент ж Ізраїлю, за словами Моше Лейб Лілієнблюма, - це "люди і поселення, а держава - це дах".
   Суспільно-громадське становище національних меншин Західної України у міжвоєнний період загалом та діяльність єврейських партій і організацій зокрема потребують детального наукового дослідження.

Джерела та література

1. Державний архів Івано-Франківської області (ДАІФО), ф. 2, оп. 1, спр. 978.
2. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1498.
3. ДАІФО, ф. 2, оп. 1, спр. 1586.
4. ДАІФО, ф. 2, oп. З, спр. 1197.
5. ДАІФО, ф. 68, оп. 2, спр. 132.
6. ДАІФО, ф. 68, оп. 2, спр. 267.
7. ДАІФО, ф. 68, оп. 2, спр. 535.
8. ДАІФО, ф. 69, оп. 1, спр. 31.
9. ДАІФО, ф. 69, оп. 1, спр. 33.
10. ДАІФО, ф. 69, оп. 1, спр. 92.
11. ДАІФО, ф. 69, оп. 1, спр. 994.
12. ДАІФО, ф. 88, оп. 1, спр. 200.
13. ДАІФО, ф. 285, оп. 1, спр. 1-9.
14. ДАІФО, ф. 549, оп. 1, спр. 1-16.
15. Гон М. Із кривдою на самоті. Українсько-єврейські взаємини на західноукраїнських землях у складі Польщі (1935-1939). - Рівне, 2005. - 192 с
16. Гон М. Сіоністська ідея у політичному житті західноукраїнського єврейства // Євреї України та Держава Ізраїль.-К., 1998. - С 58-68.
17. Гон М. Сионистское движение Западной Украины (конец XIX в. -1929 г.) // Вестник Еврейского университета в Москве. - 1998. - №2. - С. 72-88.
18. Погребинська Г, Гон М. Євреї в Західноукраїнській Народній Республіці. - К., 1997. - 84 с.
19. Найман О. Я. Єврейські партії та об'єднання України (1917 - 1925). - К., 1998. - 190 с.
20. Смольский И. Зарождение и развитие сионизма в Галиции в конце XIX - начале XX вв. // Материалы Одиннадцатой Ежегодной Международной Междисциплинарной конференции по иудаике. - М., 2004. -Ч. 1.-С. 405-411.
21. Франко I. Zur Judenfrage (до юдейського питання). - К., 2002. - 38 с.
22. Хонигсман Я. Катастрофа еврейства Западной Украины. Евреи Восточной Галиции, Западной Волыни, Буковины и Закарпатья в 1933-1945 годах. - Львов, 1998. - 352 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com