www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Програмні засади та організаційна структура партії "Сель-Роб"
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Програмні засади та організаційна структура партії "Сель-Роб"

Т.Паврозник

ПРОГРАМНІ ЗАСАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА ПАРТІЇ „СЕЛЬ-РОБ"

   Постановка проблеми. Дослідження політичної структуризації українського суспільства XX століття і роль у цьому процесі різних політичних партій має важливе значення для правдивого висвітлення боротьби за державну незалежність. Це зумовлює актуальність і громадсько-політичну значимість дослідження політичної боротьби у 20-30 роках XX століття.
   Великий інтерес викликає виникнення та функціонування Українського Селянсько-РобітничогоОб'єднання („Сель-Роб"), діяльність якого є недостатньо дослідженою проблемою в історіографії. Аналіз наукової літератури засвідчує, що окремі аспекти даної проблеми досліджувалися у радянський час, зокрема у доробках Ю.Сливки [9], М. Кучерепи [5], І.Радзейовського [8] та інших.
   Джерельна база наукової статті складається з архівних документів і матеріалів, зокрема тих, які виявлені у Державному архіві Волинської області (ДАВО) та Державному архіві Рівненської області (ДАРО), атакож статистичних матеріалів, опублікованих збірників документів.
   Мета і завдання наукової статті полягають у розкритті особливостей програмних засад та організаційної структури партії „Сель-Роб", форм його політичної активності.
   Українське селянсько-робітниче соціалістичне об'єднання “Сель-Роб” виникло 10 жовтня 1926 року з об'єднання на спільному конгресі двох партій: Українського Соціалістичного Об'єднання „Селянський Союз" і „Народної Волі". Засвідчувалося, що це нова партія українських селян, робітників і трудової інтелігенції, яка скріплює єдиний фронт працюючих мас проти об'єднаного фронту буржуазії [2,3].
   Об'єднаний з'їзд „Сельсоюзу" і „Народної волі" відбувся у залі Львівського музичного товариства імені Лисенка У роботі з'їзду взяли участь делегати від „Сельсоюзу" із 14 повітів Волинського, Поліського та Люблінського воєводств (Брестського, Володимир-Волинського, Володавського, Горохівського, Грубешівського, Дубнівського, Дрогичинського, Кобринського, Крем'янецького, Луцького, Любомльського, Острозького, Рівненського, Холмського), 4 делегати з трьох галицьких повітів (Бродівського, Березнівського, Станіславського) та 6 послів сейму (А.Братунь, П.Васильчук, С.Козицький, С.Маківка, С.Назарук, М.Чучмай). Від партії „Народна воля" прибуло 92 делегати. З них 76 приїхали зі Східної Галичини, 7 - з Волині, Холмщини та Полісся, 3 делегати представляли студентську молодь, 6 були членами ЦК „Народної волі" [11, 169].
   У програмі партії, прийнятій на засіданні Центрального комітету від 10 лютого 1927 року, зазначалося, що партія „Сель-Роб" - це союз українських селян, робітників і працюючої інтелігенції, що протистоїть всім буржуазним партіям і бореться за соціальне і політичне визволення трудящих. До тимчасового Центрального комітету „Сель-Робу" входили М.Чучмай, С.Козицький і С.Маківка з колишнього „Сельсоюзу", а від партії „Народна Воля" - К. Вальницький, М.Заєць і К.Плехатий [3,3].
   Членом партії „Сель-Роб" міг стати кожен, хто визнавав програму і організаційний статут партії, підпорядковувався постановам партійних з'їздів (конференцій), сплачував партійні внески і не належав до іншої політичної партії. Центральний комітет „Сель-Робу" приймав у лави партії нових людей за порукою щонайменше двох членів організації або Окружного комітету „Сель-Роб". Прийнятим членам партії видавався партійний квиток. Партійці „Сель-Робу" мали право вибирати та бути обраними до всіх партійних органів, були зобов'язані брати участь у суспільному житті партії, поширювати соціалістичні погляди і програму „Сель-Робу", вербувати нових членів, поширювати часописи та видання „Сель-Робу", регулярно сплачувати членські внески, входити до трудових, економічних і культурно-освітніх організацій і приймати найактивнішу участь у громадському житті.
   Особа, яка мала бажання вийти з лав партії „Сель-Роб", зобов'язана була повідомити про це Центральний комітет і повернути партійний квиток. Виключення з рядів партії проводилося згідно з постановою Центрального комітету по розгляду справи, яка базувалася на рішенні низових партійних осередків. Партійна дисципліна виступала важливим чинником та була головним обов'язком всіх членів партії і партійних організацій. Член партії не мав права виступати проти рішень і постанов керівництва партії та її виконавчих органів. Порушення програми, організаційного статуту і партійних постанов тягло за собою для постійних членів і партійних органів партійні догани, усунення від справ, розпуск партійної організації чи виключення з партії.
   Справи про порушення дисципліни членами чи партійними організаціями „Сель-Робу" розглядав партійний суд, що скликався Центральним комітетом [3,16].
   Організаційною одиницею партії були сільські (міські) „Сель-Роби". Всі сільські (міські) організації „Сель-Роб" з метою успішного ведення партійної роботи на місцях, об'єднувалися на території одного повіту чи (в міру необхідності) на території визначеної Центральним комітетом в окружний „Сель-Роб". Сільські (міські) організації „Сель-Роб" підлягали безпосередньо місцевим комітетам, далі Окружним комітетам і нарешті Центральному комітету. В місцевостях чи округах, де не було утворено партійної організації „Сель-Роб", Центральний комітет призначав людину чи утворював тимчасовий місцевий або окружний комітет „Сель-Робу".
   В місцевості, де знаходилося не менше трьох членів партії „Сель-Роб", організовувалися сільські (міські) „Сель-Роби" на чолі з обраним головою. На територіях, де сільські (міські) „Сель-Роби" нараховували більше десяти осіб, обирався комітет з п'яти членів у складі: голови, заступника голови, скарбничого, секретаря, колпортера. Сільські (міські) комітети мали право звертатися за різною інформацією чи порадами найперше до окружного комітету, а далі до Центрального комітету „Сель-Робу", у важливих випадках вимагати присилання делегатів від Окружного комітету, а далі від Центрального комітету. Вони також мали право на обирання місцевих комітетів „Сель-Роб" з трьох або п'яти членів на загальних зборах місцевих членів партії, що скликалися місцевим Окружним комітетом чи Центральним комітетом „Сель-Робу"; приймати чи відхиляти звіти з організаційної та адміністративної діяльності свого комітету; висилати від себе делегатів на Окружні конференції і на Крайові з'їзди „Сель-Робу". Число делегатів визначалося Крайовим з'їздом чи через Центральний комітет „Сель-Робу"; Сільські (міські) комітети мали право скликати публічні зібрання, де обговорювали громадські та місцеві загальні селянсько-робітничі справи. Вищеназвані комітети зобов'язані були щотижня проводити засідання з метою розгляду місцевих справ партії, за попереднім повідомленням Окружного комітету кожні півроку мали право скликати загальні збори всіх місцевих членів партії „Сель-Роб" для подання звіту з організаційної і адміністративної діяльності, перевиборів комітету місцевого „Сель-Робу", для вибору делегатів на Крайовий з'їзд чи Крайову конференцію та обговорення місцевих загальнопартійних справ.
   Сільські (міські) комітети зобов'язані були відправляти делегатів на кожне скликання Окружного комітету, заповнювати організаційні документи і анкети, укладати влітку щоквартальний, а восени і зимою щомісячний звіт про свою діяльність та про стан місцевої партійної організації для представлення Окружному комітету і Центральному комітету. Також вищеназвані комітети зобов'язані були організовувати зібрання всіх місцевих членів партії „Сель-Роб" для загальних читань партійних газет і видань, проводити диспути і обговорювати місцеві партійні і громадські справи, поширювати соціалістичні ідеї серед селян, робітників і трудової інтелігенції, шукаючи серед них нових прихильників партії через ознайомлення їх з програмою „Сель-Робу" та через поширення партійних видань, давати приклад і започатковувати професійні, економічні, культурно-освітні і спортивні товариства, організовувати селянсько-робітничі свята і збори.
   Отже, місцеві сільські (міські) “Сель-Роби” організовувалися на території кожного повіту, і на окружній конференції об'єднувалися в Окружний комітет. Окружна конференція “Сель-Робу” складалася з делегатів місцевих сільських (міських) “Сель-Робів”, скликаних Центральним комітетом чи тимчасовим Окружним комітетом. На конференції обирався Окружний комітет з п'яти чи семи членів, серед яких обирали голову, заступника голови, секретаря, скарбничого і колпортера. Місцезнаходженням Окружного комітету в міру можливості було місто чи містечко даного округу.
   Окружний комітет контролював організаційну і адміністративну діяльність всіх місцевих сільських (міських) комітетів “Сель-Робу” свого округу, відкривав по потребі і для постійного ведення всіх справ Окружний секретаріат, як виконавчий орган, відсилав вибраних на Окружній конференції делегатів на Крайові з'їзди, на загальні збори членів сільських (міських) “Сель-Робів” в окрузі, допускав і запрошував на Окружну конференцію вибраних членів з округу з правом дорадчого голосу.
   Окружний комітет “Сель-Робу” був зобов'язаний керувати на території свого округу організаційною і політичною роботою в рамках загальних постанов партійних конференцій (з'їздів) і погодженими з рішеннями Центрального комітету “Сель-Робу”; скликати щонайменше раз на місяць засідання членів Окружного комітету для обговорення планів і способів поширення політичних і організаційних впливів “Сель-Робу” в окрузі через утворення в кожній місцевості округу сільських (міських) комітетів “Сель-Робу”; поширювати партійні газети і видання; складати щомісячний звіт Центральному комітету “Сель-Робу” про свою діяльність і про загальне становище в окрузі; скликати щонайменше раз у півроку з відому Центрального комітету Окружну конференцію, а за бажанням Центрального комітету Надзвичайну Окружну нараду делегатів сільських (міських) “Сель-Робів” свого округу з метою подання звіту про свою діяльність, перевибори членів Окружного комітету і обговорення нагальних партійних справ, організовувати загальні доступні збори і віча, селянсько-робітничі свята, в різних місцевостях округу за повідомленнями Центрального комітету для поширення соціалістичних ідей і програми „Сель-Робу" та приєднання нових членів партії [3,17].
   Найвищими керівними органами партії „Сель-Роб" були Краєвий з'їзд або Крайова конференція, виконавчим - Центральний комітет. Крайовий з'їзд (Краєваконференція) скликалася щороку за участі уповноважених делегатів сільських (міських) Окружних комітетів та членів Центрального комітету і Поширеного комітету партії „Сель-Роб".
   Крайовий з'їзд затверджував керівників з'їзду, приймав до відома постанови Центрального комітету, приймав пропозиції Центрального комітету і окремих делегатів з'їзду (конференції), розглядав програмні і організаційні справи, обирав членів Центрального комітету і Поширеного комітету, вирішував всі спірні справи. Крайова конференція замінювала Крайовий з'їзд тоді, коли Центральний комітет не мав змоги скликати з'їзд. Крайова конференція вирішувала ті справи, що входили до комітетів або авторитетних членів партії „Сель-Роб", а також членів Центрального і Поширеного комітетів.
   Центральний комітет партії „Сель-Роб" складався з дев'яти членів вибраних на Крайовому з'їзді чи Крайовій конференції, проводив між Краєвими з'їздами (Краєвими конференціями) загальне політичне і організаційне управління партією „Сель-Роб" згідно з постановами Крайового з'їзду і Крайової конференції і нагальними потребами селянсько-робітничого руху. Всі постанови Центрального комітету щодо політики партії, тактики і організаційні справи могли бути замінені тільки через Крайовий з'їзд чи Крайову конференцію. На першому засіданні Центрального комітету обирали голову, двох заступників і трьох секретарів. Президія Центрального комітету представляла „Сель-Роб" зовні і виконувала постанови і розпорядження Центрального комітету. Голова або один із його заступників Центрального комітету був одночасно головою Поширеного комітету „Сель-Робу". З метою суспільно-економічного, громадського, культурно-освітнього розвитку Центральний комітет організовував молодіжні і жіночі секції, які під його егідою мали право на призначення делегатів на партійні Крайові з'їзди (Крайові конференції). Також Центральний комітет керував всіма партійними силами і розпоряджався партійними коштами, ухвалював розмір партійного внеску, наказував провести збори коштів на потреби партії.
   Центральний комітет призначав редакторів партійних органів та кандидатів на партійні представництва до установ самоврядування і законодавчих органів, проводив організаційний розподіл територій в краї на округи чи організаційні одиниці. Саме він при відсутності окружних організацій на деякий час призначав тимчасові Окружні комітети, при відсутності сільських (міських) комітетів - місцевих делегатів довіри партії „Сель-Роб". Центральний комітет затверджував чи відхиляв рішення Окружних конференцій, нормував кількість делегатів окружних, сільських (міських) комітетів на Краевому з'їзді (Крайовій конференції) скликав раз на рік Краєвий з'їзд, а в разі якихось перешкод Краєву конференцію, в міру потреби - засідання Поширеного комітету, приймав програму нарад. Центральний комітет складав перед Крайовим з'їздом (Крайовою конференцією) звіт про свою діяльність, організовував постійний Головний секретаріат, через який втілював у життя рішення, видавав програми і розпорядження всім партійним органам, збирав статистичні матеріали відносно політичного і суспільного руху в краї. В міру потреби у важливих справах Центральний комітет скликав Поширений комітет партії, що складався з дев'яти членів Центрального комітету і дев'яти членів вибраних Краєвим з'їздом або Краевою конференцією [3, 19].
   Грошові засоби партії складалися з партійного податку, зборів на партійні цілі (видавничі, організаційні, виборчі фонди). Партійний податок платив кожен член партії у розмірі, який ухвалював Центральний комітет партії, члени партії які не внесли партійного внеску впродовж року без поважних причин, припиняли членство в партії „Сель-Роб".
   Партія стояла на платформі боротьби за утвердження соціалістичного ладу. Для досягнення своєї мети партія підтримувала класову боротьбу українських селян і робітників, та прагнула до солідарності міжнародного руху трудящих. Керівництво партії наголошувало на прагненні утвердження політичних форм трудової демократії без будь-яких економічних чи національних утисків. У політичних справах принциповим було визволення трудящих з під гніту капіталу.
   З огляду на складне становище українського народу в Польщі, партія „Сель-Роб" вважала, що українська національна проблема в Польщі є тісно пов'язаною з інтересами трудового соціалістичного руху селянських і робітничих мас. У програминих документах кожним народом визнавалося право на самовизначення і говорилося про боротьбу за це на всіх українських етнічних землях. Партія вела боротьбу за право виборності і незалежності від державної адміністрації гмінних, повітових і крайових самоуправ. У міжнародній політиці партійці боролися за ліквідацію системи таємної дипломатії, колоніалізму і окупації.
   У справі громадських свобод „Сель-Роб" вимагав рівних прав для всіх громадян незалежно від їх статі, раси, політичної, релігійної приналежності, виступав за свободу слова, совісті, друку, а особливо за свободу робітничих страйків і зібрань. Сельробівці говорили про впровадження незалежних, обраних народних суддів, надання безкоштовної юридичної допомоги, відміну смертної кари, а також за заміну постійної армії на народну міліцію.
   Партія передбачала, що головним завданням соціалізму в економіці є усуспільнення засобів виробництва і обігу, ліквідацію поміщицьких, державних і церковних землеволодінь, що знаходяться в руках непрацюючого класу, панства, церкви, соціалізацію фабрик, заводів, копалень, банків і т. д. Визнавалося, що право користуватися землею дає тільки особиста праця на ній, тому партія боролася за націоналізацію всіх поміщицьких, державних, монастирських і церковних землеволодінь, без грошових відшкодувань. Говорилося про розподіл землі між селянами без викупу через селянські земельні комісії. Сельробівці прагнули, щоб всі підземні багатства, ліси і води, що були у приватній власності, перейшли у власність народу і були націоналізовані. Ліси повинні, в першу чергу, використовуватися на відбудову зруйнованих господарств, селянство повинно мати широкий доступ до користування лісами для будівництва і палива.
   „Сель-Роб" виступав проти колонізаторських переселень в політичних цілях, тому був проти переселення польського осадництва на західноукраїнські землі. Партія вважала за необхідне спрямовувати державну політику для піднесення продуктивності і доходів для селянських господарств, а також розвитку сільськогосподарської культури (сільсько-господарчих кредитів, агрономічної допомоги, меліорації, комасації, підтримання сільськогосподарської та споживчої кооперації), усунення нерівномірності цін між селянськими та фабричними продуктами.
   У податковій справі партія стояла на позиції, що дані кошти повинні сплачувати представники пануючого класу. „Сель-Роб" боровся за впровадження одного, безпосереднього, державного грошового податку, зі звільненням працюючих безземельних і малоземельних селянських мас також робітників і працюючої інтелігенції від усіх суспільних тягарів. Партія боролася за скасування всіх додаткових податків, а особливо на продукти першої необхідності, на споживчі товари, відміну податку на сільсько-господарчі інструменти і інші товари необхідні для піднесення селянського господарства, а також на зниження тарифу на перевезення цих товарів залізницею. „Сель-Роб" вимагав ввести постійний контроль продукції з допомогою фільваркових і фабричних робітничих комітетів.
   У програмних документах партії говорилося про обов'язкову, загальну трудову повинність та право на працю. Партія виступала за восьмигодинний робочий день і сорокадвохгодинний робочий тиждень, за заборону використання праці дітей до шістнадцяти років, за оплату відпустки жінок впродовж восьми тижнів перед пологами та за восьмитижневу післяродову відпустку, за соціальний захист від усяких можливих втрат здатності до праці (безробітні, інваліди, сироти, вдови, пенсіонери). „Сель-Роб" вимагав ввести інспекції праці, санітарне законодавство в інтересах працюючих, державну систему боротьби з соціальними хворобами (туберкульозом, венеричними захворюваннями, алкоголізмом), за забезпечення загальної безкоштовної медичної допомоги, за введення санітарної інспекції, вибраної профспілками.
   У справі народної освіти і культури партія виступала за відокремлення церкви від держави. Говорилося про введення загального, народного, світського навчання на рідній мові для кожного народу, за організацію єдиної трудової школи, про навчання в школах за державні кошти, причому школи мали бути розташовані по краю так, щоб селянство могло їх відвідувати без найменших труднощів. Сельробівці вважали за актуальне введення для селян професійної, сільськогосподарської і технічної освіти, як шкільної так і позашкільної, за широку державну допомогу самоосвіті (народні університети, публічні народні бібліотеки, театри і т.д.) [3,15].
   „Сель-Роб" розгорнув активну діяльність не лише на Волині, але й на Поліссі, виступаючи ініціатором і керівником селянських зборів і мітингів, демонстрацій і страйків. Центральний комітет КПЗУ у листі до Виконкому Комінтерну оцінюючи кроки цієї організації відзначав, що готовий до активної популяризації робітничо-селянського серед мас, які проявляли свої симпатії до КПЗУ. У постанові Української комісії Виконкому Комінтерну в серпні 1927 року вказувалося про діяльність „Сель-Роб" так: „це є найважливіша ланка, що зв'язує народні маси з комуністами" [4,2].
   Однак, у комуністичному таборі не було єдності. На початку 1928 року відбувся розкол КПЗУ на “меншість”, що користувалася підтримкою Москви, та „більшість", які виступали з критикою Сталіна і Кагановича. Проте доля „Сель-Робу", як і КПЗУ у значній мірі залежала від позиції КП(б)У та Комінтерну. Починається гостра боротьба між лідерами колишніх „воленародівців" і „сельсоюзників" за керівництво „Сель-Робом". Центральний Комітет „Сель-Робу" оприлюднив 17 вересня 1927 року заяву „До членів партії „Сель-Роб", в якій підкреслив самовихід „воленародівців" [9,45].
   16-17 жовтня 1927 року колишні “воленародівці” утворили нову партію під назвою „Сельроб-лівиця". Більшість підтримувала колишніх „сельсоюзників" і утворила партію „Сельроб-правицю" [8,207-203].
   На початку 1928 року почалася передвиборча боротьба до сейму і сенату Польщі. „Сельроб" йшов на вибори під номером вісім, але розкол у партії послабив сили селян і робітників. Енергія, яку варто було зосередити на боротьбі з політичними опонентами розпорошувалася у взаємних суперечках. Декларації „Сельробу" й „Сельроб-лівиці" виголошені у сеймі 31 березня 1928 року різко критикували польський уряд, таврували „українську контрреволюцію" (УНДО) та „соціал-угодівців" (УСРП) як зрадників класових і національних інтересів українського працюючого народу. Але, якщо у виступі голови клубу „Сельробу" М.Чучмая проголошувалася ідея об'єднання українського народу в єдиній соціалістичній республіці, то у промові представника „Сельроб-лівиці" - М.Вальницького підкреслювалася необхідність класової солідарності з польськими робітниками [1, 76].
   Вибори у березні 1928 року продемонстрували перевагу національних партій у Західній Україні. Водночас вони засвідчили чималий вплив на маси комуністів та їх союзників, об'єднавшись комуністичний табір міг би становити другу за впливом серед українців політичну силу після УНДО [1,76].
   Велике значення для подальшого розвитку визвольної боротьби на Волині, як і на всій Західній Україні мало подолання розколу в партії„Сель-Роб". Об'єднаний конгрес в травні 1928 року, організаційно оформив партію „Сельроб-єдність", яка під керівництвом КПЗУ перетворилася в масову легальну організацію. Та вже з початку 1930 року за поширення комуністичних ідей і намагання збройним шляхом зруйнувати державний і громадський лад Другої Речі Посполитої, партію „Сельроб-єдність" оголосили антидержавною організацією. З 1932 року польська влада оголосила „Сельроб-єдність" нелегальною організацією, за участь або співпрацю з нею наступала кримінальна відповідальність [6,1].
   Отже, у 20-30 роках XX століття партія „Сель-Роб" відігравала значну роль у політичній структуризації західноукраїнського суспільства, займаючи ліві позиції, виступаючи за мобілізацію народних мас до політичної боротьби з польською владою.

Джерела та література

1. Зайцев Ю. Ю. Представники українських партій Західної України у парламенті Польщі (1922-1939 pp.) // УІЖ- 1983.- №1.
2. ДАВО, ф. 1, оп. 2, спр. 1608. Информация о деятельности организации „Сель-Роб" 27 января 1927г. - 8 февраля 1927 г.
3. ДАВО, ф. 1, оп. 2, спр. 1363. Информация о съезде делегатов организации „Сель-Роб" в г. Луцке 24 января 1928 г. - 29 марта 1928 г.
4. ДАВО, ф.46, оп.9а, спр.930. Информация следственного отдела о деятельности организации „Сельроб-едность" с приложением устава и программы этой организации 17 января 1931 г. - 22 июля 1931 г.
5. Кучерепа М., Дмитрук В., Прокопчук В. Волинь у міжвоєнний період. - Луцьк, 1997.
6. ДАРО, ф. 203, on. 1, спр. 184. Оголошення Волинського воєводи про заборону партії „Сельроб-єдність" 26 вересня 1932 р.
7. ДАВО, ф. 46, оп. 9, спр. 642. Программа и характеристика деятельности партии „Сельроб-едность" в Восточных воєводствах Польши за 1927 г.
8. Radziejowski J. Komunistyczna Partja Zachodniej Ukrainy 1919 - 1929. - Krakow, 1976.
9. Сливка Ю. Ю. Сторінки історії КПЗУ. - Львів, 1989.
10. Теслкж М. М. У боротьбі за возз'єднання. Сторінки спогадів. - Львів, 1988.
11. Українська суспільно-політична думка в XX столітті. Документи і матеріали. Том II. - Сучасність, 1983.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com