www.VuzLib.com

Головна arrow Історія України arrow Зародження п’ятидесятницького руху в Західній Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Зародження п’ятидесятницького руху в Західній Україні

Є.Н.Лебедюк

ЗАРОДЖЕННЯ П'ЯТИДЕСЯТНИЦЬКОГО РУХУ В ЗАХІДНІЙ УКРАЇНІ

   Сучасна історична епоха характеризується переломними змінами як у суспільно-політичному житті, так і в сфері його духовних цінностей. Переорієнтація українців на нові життєві парадигми, подолання нав'язаних їм раніше ідеологічних схем відбувається на основі відродження культурно-історичної спадщини, важливим компонентом якої є релігійні традиції українського народу. Тривалий час протестантизм відіграє важливу роль у духовному житті українців і є вагомим чинником сучасних релігійних процесів в Україні.
   Актуальність дослідження процесу становлення п'ятидесятницького руху в Україні зумовлюється рядом факторів. Так, з одного боку, знайомство з об'єктивною історією вітчизняного євангельського руху актуальне в наші дні у зв'язку із необхідністю мати цілісну історію релігійного процесу в Україні. З другого боку, це прагнення зняти ту заангажованість, яка була сформована щодо п'ятидесятництва.
   Велике місце в історіографії з проблем п'ятидесятництва посідають праці В.Гараджі, А.Єришева, ПГопченка, Л.Митрохіна, Ю.Терещенка, Ф.Гаркавенка, О.Клібанова, А.Москаленка, в яких досліджено історію виникнення та еволюцію п'ятидесятництва у контексті розвитку вітчизняного протестантизму та світового п'ятидесятницького руху, формування їх соціальної бази тощо. В українській історіографії періоду незалежності не має окремого дослідження з історії розвитку п'ятидесятницького руху у міжвоєнний період. Певний вий ниток становить монографія В.Любащенко “Історія протестантизму в Україні”.
   Виникнення і поширення п'ятидесятницького руху сучасного типу в Західній Україні, яка була під владою Польщі, розпочалося в двадцятих роках двадцятого століття. Він пов'язаний із приїздом влітку 1920 року у с.Биківці, що в районі Кременця українських селян Порфирія Ільчука, Трохима Нагорного і Йосипа Антонюка, які були на заробітках в Америці і там прилучилися до п'ятидесятництва. [1, с.64]
   Необхідно зауважити, що на території США і Канади діяли емігрантські п'ятидесятницькі центри, які займалися активною місіонерською діяльністю серед українського населення, що емігрувало до Америки. Це були: перша українська церква св. П'ятидесятниці у Нью-Йорку, Русько-Український Союз св. П'ятидесятниці у Філадельфії, Союз євангельських християн св. П'ятидесятниці Північної Америки і Канади. Підготовлені у цих центрах та прислані на Західну Україну місіонери та проповідники отримували із Заходу вагому матеріальну підтримку, що створювало їм можливості активно займатися місіонерською діяльністю серед українського та білоруського населення.
   В Америці П.Ільчук, Й.Антонюк, а пізніше і Т.Нагорний належали до об'єднання церков, яким керували Іван Воронаєв та Іван Герис. Ці об'єднання займалися місіонерською діяльністю серед українського населення, що емігрувало до Америки, організовували підготовку у спеціальних Біблійних школах місіонерські кадри для роботи в Західній Україні. Серед слухачів такої школи був Порфирій Ільчук, який отримав “добру Біблійну освіту. ... Він навчався в російському Біблійному Інституті, який був у Філадельфії під керівництвом Вільгельма Фетлера”. [5, с.364] Освіта була не дешевою, однак Фетлер зміг знайти йому стипендію і дозволив другий курс закінчити безплатно.
   Майже одночасно такі ж вогнища виникли в Рівненській і Волинській областях. Так, Порфирій Ільчук разом з іншими місіонерами часто відвідували Рівненщину та інші регіони Західної України, Білорусії і Східної Польщі, проповідуючи євангельське вчення.
   В 1920 році в Варшаву переїжджає на місіонерську службу Вільгельм Фетлер. П.Ільчук встановлює з ним тісні стосунки. Осінню наступного року в Рівному проходила міжнародна баптистка конференція, на якій були присутні відомі євангелісти В. Фетлер і Б. Геце. В роботі конференції брали участь і представники п'ятидесятницького руху, а саме П.Ільчук та інші. У цей період ще не виникало відчудження між баптистами та п'ятидесятниками. Вони разом здійснювали євангельське служіння.
   Зародження євангельського руху на Волині та Поліссі мало певне підґрунтя. Так, по-перше слово Боже проповідувалося рідною мовою, а це пробуджувало інтерес до євангельської церкви. По-друге, масштабне переселення різних народів в роки Першої світової війни давало їм можливість ознайомитися з протестантськими напрямками. По-третє, еміграція і рееміграція українців на американський континент і прийняття ними євангельських ідей стало чи не основною причиною розповсюдження цих ідей.
   В цілому на початку двадцятих років євангельських віруючих було ще відносно мало та між ними почали налагоджуватися зв'язки, особливо на Тернопільщині.
   Пізніший розвиток руху був пов'язаний з діяльністю Івана Герина, місіонера з Америки. Сам І. Герис був родом з Кременця, однак у пошуках щастя він покинув Україну і переїхав до Америки. У Філадельфії він закінчив Біблійний інститут і почав проповідувати слово Боже. Там же в інституті він познайомився з Іваном Воронаєвим, який спонукав його до повернення в Україну. Осінню 1923 року І.Герис повертається в Кременець. З його приїздом розпочалося духовне пожвавлення. Але разом з цим в євангельському середовищі загострилися протиріччя між вченням баптистів і п'ятидесятників та виникла необхідність природного поділу на дві церкви, що і трапилося в кінці 1923 року. Впевнившись у тому, що на території Волині і Полісся п'ятидесятницький рух набрав певного розвитку, Іван Герис ініціює створення єдиного керівного центру.
   4-6 травня 1924 року у Кременці відбувся І з'їзд християн Святої П'ятидесятниці, на якому були присутні І.Герис, П.Ільчук, Й.Антонюк, Т.Нагорний, Й.Черський, М.Вербицький, Г. олубицький, С .Ярмолюк та інші проповідники. Було утворено П'ятидесятницький Союз Церков, який очолив Іван Герис, прийнято Статут об'єднаної церкви, були встановлені правила церковного життя. [1, с.64] Крім того, була обговорена практична діяльність Союзу п'ятидесятницьких церков і намічено план роботи. Питання про військову службу було оголошено справою честі кожного віруючого. На з'зді були рукоположені на пресвітерське служіння Й.Черський та П.Ільчук. Вони були першими пресвітерами братства п'ятидесятників у тогочасній Польщі, а після від'їзду І.Гериса до Америки, їм було доручено керівництво рухом. Ця подія поклала початок активізації руху п'ятидесятників наВолині таПоліссі.
   На кінець 20-х років на території Польщі п'ятидесятницький рух отримав уже широке розповсюдження. Так, на території Білорусії проповідував Г.Красковський, С.Недвецький, .Тур, І.Панько, К.Леонович, на оліссі- С.Ярмолюк, Ю.Стрілка, М.Маслянчук, в Тернополі-М.Нагорний, в селах Лановецького району Тернопільщини - Г Голубицький і М. Вербицький, Лука і Григорій Горошко, на півдні Галичини - Григорій і Йосип Федишини, на Волині - І.Зуб-Золотарьов і Ф.Кандиба.[5, с.406]. Проте найбільш організованим районом п'ятидесятницького руху того часу була Кременеччина, де Й. Перський, П.Ільчук, Т.Нагорний і Й. Антонюк створювали все нові осередки, стали поступово формуватися районні об'єднання, відбувалися зустрічі проповідників і служителів. На таких зустрічах уточнювалися на основі Святого Писання і вироблювалися доктрини віровчення і основи церковної практики.
   Характерною рисою п'ятидесятницького руху в тогочасній Польщі було те, що він розпочинався одночасно або майже одночасно у різних місцях і від різниих проповідників, які зачасти не були пов'язані між собою і не знали один одного. Крім того, Союз п'ятидесятників, створений у 1924 році потребував перебудови, адже з'явилося багато проповідників, які не були пов'язані з Союзом і здійснювали діяльність самостійно. Необхідно було цей стихійний рух упорядкувати у чіткі організаційні форми і налагодити духовний контроль над всіма церквами п'ятидесятницького напрямку та виробити спільну програму дій. Крім того, було багато труднощів: протидія зі сторони католицького, православного, греко-католицького духовенства, підозріле і презирливе ставлення польської влади, не вистачало духовної літератури, не було в общинах підготовлених проповідників і регентів, не було збірників духовних пісень. Назріла необхідність нового з'їзду. У жовтні 1927 року до Кременця знову приїхав І.Герис, який у той час був місіонером п'ятидесятницького союзу “Церква Божа”. Він і зайнявся підготовкою з'їзду.
   29 лютого 1928 року в Кременці відбувся другий з'їзд євангельських християн Святої п'ятидесятниці. На з'їзді було 92 учасника з правом голосу та 10 гостей. З'їзд прийняв низку важливих рішень: про загальну євангелізацію Полісся, про широку проповідь доктрини хрещення Духом Святим, про будівництво молитовного будинку в Кременці. Було також прийнято рішення налагодити підготовку благовісників, учителів недільних шкіл, керівників жіночих зборів і молодіжних гуртків, регентів спів і музики. У зв'язку з тим, що було багато бідних і нужденних, прийняли резолюцію про касу допомоги бідним - “кожну неділю встановити у кожній общині добровільні пожертви для підсилення коштів загальної каси...”.[5, с.412]. На з'їзді було рукоположено 9 активних діячів, при цьому було прийнято рішення, що рукоположения на служіння можна здійснювати лише над тими працівниками братства, які хрещені Духом Святим. [5,с.410].
   Друкованим органом Союзу став журнал “Будівничий Церкви Божої”, який друкувався українською мовою і регулярно став видаватися з 1935 року. Духовним натхненником був Дем'ян Герасевич (рідний брат Івана Гериса). [2, с.46]
   Важливим фактором євангелізаціїу Західній Україні стала Східно-Європейська Місія.
   Для євангелізації Східної Європи та Росії зусиллями Густава Шмідта, Пауля Бернхарда Петерсена і С.В.Свансона в 1927 році була створена Російська і Східно-Європейська Місія (Russian and Eastern Euoropean Mission) з центром у Чикаго. Проте ця місія створювалася для слов'янських народів, тому Густав Шмідт літом 1928 року направився для євангельської роботи в м. Данциг, де він став суперінтендантом польової квартири Східно-Європейської Місії. Завданням польової квартири (або польової канцелярії) було виконувати проповідницьку роботу в країнах Східної Європи: в Румунії, Угорщині, Польщі, Прибалтиці і на Балканах. Тому для розміщення місії було обране м. Данциг (сьогодні - Гданськ). Це місто мало особливий статус. Так, згідно Версальського мирного договору 1919 року з метою вирішення питання про володіння приморською полосою, Данциг і межуючи з ним землі стали іменуватися Польським (Данцигським ) коридором через який Польща отримала доступ до Балтійського моря, а Німеччина отримувала доступ до своїх володінь у Східній Пру сії. Ця територія отримала статус Вільного міста Данцига і знаходилася під юрисдикцією Ліги Націй. Вона мала своє самоврядування і свою грошову систему (гульден). Тут могли жити люди різних національностей, підданств, політичних уподобань та віросповідань. Данциг також був великим транспортним вузлом - проходили залізні дороги, які зв'язували всі країни Східної Європи, тут також знаходився міжнародний морський порт. В'їзд у Данциг чи виїзд із нього не вимагав складної процедури оформлення документів та віз, як це було в інших країнах.
   Польова квартира Східно-Європейської Місії була розміщена в Данцигу за адресою Дрітте Дамм №1. Разом із Шмідтом сюди прибули ще двоє співробітників - Артур Берггольц, який дещо пізніше став головою Союзу християн віри євангельської в Польщі та Віра Нитч, яка керувала всією господарською роботою Польової квартири Місії, а потім - і Біблійними курсами та Біблійним інститутом. Вже в 1928 році працівники Східно-Європейської Місії почали вести активну роботу з метою об'єднання п'ятидесятницьких общин, які не ввійшли в Союз, організований Іваном Герисом. Виникла необхідність також і реорганізувати сам Союз, об'єднавши українські, польські, білоруські, німецькі, російські общини воєдино, укріпити між ними зв'язки та дисципліну. В перспективі ставилося завдання досягти повної єдності поглядів, повного однодумства у питаннях віровчення п'ятидесятницького братства, налагодити належне духовне виховання і навчання серед віруючих.
   Керівник Східно-Європейської Місії в Чикаго Свансон, а також Густав Шмідт та Артур Берггольц почали вести переговори з Іваном Герисом і керівництвом Союзу християн Святої п'ятидесятниці про розширення завдань Союзу, про спільну співпрацю та реорганізацію роботи. Потрібно зауважити, що І.Герис був місіонером п'ятидесятницького всесвітнього союзу “Церква Божа”, а Східно-Європейська Місія контактувала в основному з п'ятидесятницьким всесвітнім союзом “Асамблея Божа”.Тому І.Герис, Дем'ян Герасевич, Тимофій Донинський та деякі інші поставилися до цієї пропозиції насторожено. Частина прихильників І.Гериса утворять групу опозиційно налаштованих церков, які будуть називатися Церквою Божою. Виразником настроїв опозиції стане журнал “Будівничий Церкви Божої”.
   Східно-Європейська Місія продовжувала здійснювати свою роботу як міжденомінаційне місіонерське товариство, яке підтримувало як іноземних місіонерів, так і національних проповідників у Східній Європі. Протягом багатьох років Місія працювала досить тісно з Відділом Іноземних Місій Асамблей Божих в США, допомагаючи один одному персоналом і забезпечуючи взаємну підтримку один одному в Європі та в Радянському Союзі. Так, у 1928-29 роках місія через І.Воронаєва і центр Союзу ХЄВ в Одесі підтримувала співробітників Воронаєва, які проповідували на Правобережній Україні. За це вони пізніше були звинувачені “в співпраці з буржуазними антиімперіалістичними підривними антирадянськими центрами”. [5, с.428]
   П'ятидесятницький союз в Польщі існував з 1924 року. Було проведено два з'їзді в 1924 і 1928 роках, але ці з'їзди носили локальний характер - на них в основному були представлені церкви Волині та Полісся. Діяльність представників Східно-Європейської місії спонукала до корінної реорганізації і перебудови Союзу та поширення його впливу на територію всієї Польщі. З цією метою 5 травня 1929року відбувся Всепольський об'єднаний з'їзд російських, українських, польських, білоруських, німецьких общин п'ятидесятників в селі Стара Чолниця, під Ківерцями (Волинська область).[5, с.430]. На з'їзді делегати прийняли рішення про перейменування Союзу. Було відмічено, що у всьому світі п'ятидесятники іменуються християнами євангельської віри. Проте, на території Радянської України з 1925 року уже діяв Всеукраїнський Союз Християн Євангельської віри під керівництвом І.Воронаєва, тому для уникнення непорозумінь з'їздом було прийнято рішення іменуватися Союзом християн віри євангельської (Союз ХВЄ).
   На з'їзді в Старій Чолниці був також прийнятий Статут Союзу християн віри євангельської.
   Для забезпечення підготовки кваліфікованих і теоретично грамотних служителів було вирішено відкрити в Данцигу при Східно-Європейській Місії Біблейських курсів для проповідників та створення свого друкованого органу - журналу “Примиритель”. З'їзд доручив видавати журнал Густаву Шмідту, який також був уповноважений відкрити Біблійні курси, а пізніше і Біблійного інституту.
   Івану Зуб-Золотарьову з'їзд доручив проводити музичні регентські курси з метою створення у всіх помісних общинах хоровий спів під керівництвом підготовлених регентів.
   Для керівництва діяльністю Союзу ХВЄ, для духовного піклування всіма церквами був вибраний Союзний комітет у складі: Артур Бергольц - голова Союзу, Йосип Черський -заступник, Іван Зуб-Золотарьов - секретар, Данило Комса- касир та ін. Від українських п'ятидесятників до керівництва Союзу ввійшли також ІПанько, Г.Федишин, П.Ільчук, Т.Нагорний, К.Леонтович, С.Ярмолюк, Ю.Стрілка, М.Вербицький.[3, с.271]. Були також вибрані “роз'їздні” проповідники Онуфрій Мазало і Ольга Лемещук.
   Для упорядкування і організації роботи Союзу ХВЄ було вирішено територію поділити на райони (що було поетапно зроблено) і вибрати в них або направити підготовлених керівників і проповідників. Такі районні об'єднання церков і утворили структуру Союзу ХВЄ. Поступово утворювалися все нові райони , у яких почали щорічно проводитися районні з'їзди та районні збори служителів.
   Після з'їзду Союз, який активно підтримувався данцигським філіалом, а також Асамблеєю Божою, налагодив місіонерство і пропаганду євангельських ідей. Було засновано Біблійні курси та Біблійний інститут.
   Біблійний інститут закінчили 39 слухачів з десятимісячним терміном навчання і 50 слухачів, які навчалися там два роки. [5, с.577]
   На Біблійних курсах в Данцигу за період з 2 березня 1930 року по 8 лютого 1933 року в різний час (за 9 наборів) було підготовлено 271 проповідника [5, с.577]. Проте Біблійні курси та Біблійний інститут в Данцигу не були єдиною формою підготовки служителів. Так, Густав Шмідт та його співробітники зо період з серпня 1929 року до початку другої світової війни провели близько ста короткочасних одно-двонедільні курси з проповідниками і служителями, які не могли з різних причин навчатися в Данцигу. Для них проводилися курси по районах. Вперше такі курси відбулися в Старій Чолниці в серпні 1929 року, де навчалося 38 чоловік. Це були перші Біблійні курси в ХВЄ в Польщі.[5; с.579]
   Було засновано три видавничі центри, для роботи в яких готували редакторів на спеціальних курсах. Центр у Лодзі видавав літературу польською мовою, зокрема журнал “Доступ” (виходив у 1936-1939 роках) за редагуванням А.Бергольця. У видавництві в Данцигу виходив російськомовний журнал “Прийдет примиритель” (видавався у 1929-1939 роках, редактор Г.Шмідт). У Кременці друкували пятидесятницькі літературу українською мовою: крім серії брошур, співаників, збірників духовних віршів, видавали журнал “Євангельський голос” (видававсяу 1936-1939 роках; редактор Г.Федишин, потім М.Вербицький). Союз мав близько 30 недільних шкіл. Більшість з них існували на Волині. У м.Ківерцях Луцького повіту працював сиротинець для дітей з бідних п'ятидесятницьких родин, яким завідувала Л.І.Кобяко [3, с.271].
   Серед українців-п'ятидесятників більшість становили селяни, робітники, міщани.
   До осені 1939 року в Союзі ХВЄ нараховувалося понад 300 громад, а в них - 25000 членів, основну кількість яких складали українці [1, с64]. Основні місця поширення течії етнічних українських землях - це “повіти Брестський (громади існували у 4 населених пунктах, Камінь-Каширський (3), Ковельський (3), Кременецький (17), Любомльський (2), Луцький (4), Лунінецький (4), Молодечий (2), Пінський (11), Рівненський (31), Сарненський (9), Володимирський (2). Щодо Галичини, передусім Черемиського, Львівського, Станіславського воєводств, де також існували пятидесятницькі громади, то тут подібної статистики немає” [З, С.271].
   Діяльність Союз ХВЄ тривала до вересня 1939 року. З початком Другої світової війни Польща була поділена і Всепольський Союз християн віри євангельської припинив своє існування. Західна частина України і Білорусії, де була зосереджена основна маса п'ятидесятницьких церков Всепольського Союзу, була приєднана до Радянського Союзу. На той момент головою Союзу залишався Артур Берггольц, який залишився в Лодзі, що був окупований Німеччиною. Всі інші керівники Союзу були на радянській території.
   Водночас з існуванням Союзу ХВЄ а Західній Україні існувала низка менших угруповань, таких як євангельські християни в дусі апостольському під керівництвом Ігнатія Козачка та Миколи Смородіна; пятидесятники-сіоністи (керівник Леон Мельник); євангельські християни святі сіоністи (мурашківці) під керівництвом Івана Мурашка та Ольги Кирильчук.
   Західна Україна в 20-30 роки XX століття, незважаючи на політичні, ідеологічні утиски польської влади зазнала активізації та урізноманітнення релігійного життя. Тут відбувається бурхливий розвиток протестантизму, особливо п'ятидесятництва.

Джерела та література

1. Віровчення, обряди, історія і сьогодення п'ятидесятників//Релігійна панорама. - 2001. - №7. - С.57-75.
2. Гаркавенко Ф. П'ятидесятники та їх віра. - К.: Політвидав України, 1966. - 80 с
3. Любащенко В. Історія протестантизму в Україні: курс лекцій. - Львів: Просвіта, 1995. - 350 с
4. Мельник В.И. Эволюция современного пятидесятничества. - Львов: издательство при Львовском университете издательского объединения “Вища школа”, 1985. - 160 с.
5. Франчкук В. Просила Россия дождя у Господа. - К.: Світанкова Зоря, 2001. - 648 с. Т.1.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com