www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Авторська шпальта сучасного іспанського письменника Хав’єра Маріяса
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Авторська шпальта сучасного іспанського письменника Хав’єра Маріяса

Леся Звелідовська,
асп. (Київ)

Авторська шпальта сучасного іспанського письменника Хав'єра Маріяса

   Уперше розглядаються щотижневі есе письменника. На їх основі розкривається феномен публіцистики X. Маріяса.
   Ключові слова: авторська шпальта, колумніст, Хав'єр Маріяс.

   Серед прихильників X. Маріяса - письменники Салман Рупіді, Вінфрід Георг Зебальд, Джон Максвелл Кутзеє. Останній називає його найімовірнішим іспанським претендентом на Нобелівську премію у галузі літератури [1]. Проте X. Маріяс не лише видатний письменник, а й колумніст.
   Визначення терміна "колумніст" немає в українських джерелах, хоча його дедалі частіше вживають у професійному мовленні. Електронна енциклопедія Колумбійського університету дає таке визначення: "Колумніст - автор есе, що регулярно з'являються у періодиці, зазвичай під сталим заголовком" [2]. Російський журналіст О. Геніс зазначає: "Найбільш рідкісна посада в американській, та й будь-якій іншій пресі - це колумніст. У століття загальнодоступної інформації, що ллється з інтернету, наче вода з крана, лише писаки газетних шпальт здатні перепинити потік новин, аби примусити нас замислитися. Колумніст - це той, кого не лише читають, але й переповідають. Він монополізує бесіду за кожним сімейним сніданком, викликаючи вогонь на себе, провокує суперечки та розпочинає дискусії" [3].
   В іспанському журналістикознавстві тексти, написані ко-лумністом, називають авторською шпальтою. Вона має певні особливості: 1) асоціюється з особистістю журналіста, його ім'ям та фото, що її часто супроводжує; 2) ці коментарі мають на меті створення певного зв'язку між автором та читачем завдяки відвертості й постійності такого спілкування.
   Книжки Маріяса перекладено на 32 мови і продано загалом понад п'ять із половиною мільйонів примірників у 44 країнах. Російською видано лише деякі романи письменника, зокрема: "Белое сердце", "В час битвы завтра вспомни обо мне", "Все души" (всі книги - петербурзького видавництва "Амфора", 2002-2004). Українською мовою ні белетристика, ні колумністика X. Маріяса не видавалися взагалі.
   Особливістю дослідження творчості сучасних авторів є брак монографічних праць їхнього доробку. Первісними джерелами інформації для таких досліджень залишаються ЗМІ. Творчість X. Маріяса - виняток, його твори не лише рецензуються оглядачами "Тайме" чи "Нью-Йоркер", а й розглядаються критиками у солідних виданнях. Дослідники звертались перш за все до белетристики іспанського письменника, побіжно розглядаючи його есеїстику. Тут варто згадати такі праці: "Привид спадку: проза Хав'єра Маріяса" І. Куньядо, "Літературні роздуми Хав'єра Маріяса" М. Штенмеєра, "Практика постмодерну X. Маріяса: Гумор та взаємозв'язок між реальністю і вигадкою у його романах та есе" Карен Берг.
   Проте на батьківщині літератор здобув визнання як колумніст, друкуючись із 1978 р. у провідній іспанській газеті "Ель Паїс". Це видання - найпоширеніше в країні, наклад становить майже 430 тисяч примірників. Тижневик "Ель Паїс Семаналь", в якому друкують авторські шпальти X. Маріяса, є повноколірним недільним додатком до "Ель Паїс".
   Одним із засновників газети був син X. Ортеги-і-Ґассета. Батько колумніста X. Маріяс був учнем цього філософа. Перше число "Ель Паїс" вийшло у світ 4 травня 1976 року, через півроку після смерті диктатора Франко, через якого в Іспанії відомому філософу X. Маріясу було заборонено викладати, тож у 40-70-х pp. XX ст. він читав лекції у США. Тут минуло дитинство Хав'єра (хоча народився він у Мадриді 20 вересня 1951 р.). У рідному місті він здобув науковий ступінь на факультеті англійської філології в Університеті Комплутенсе, а впродовж 1983-1985 pp. викладав іспанську літературу в Оксфордському університеті. На його світогляд і стиль суттєво вплинула англомовна література. Через це інший відомий іспанський письменник-колумніст А. Перес-Реверте, часто звертаючись до нього на своїй шпальті (зокрема у статті "Іще одне літо, Маріясе, колего"), називає побратима "англійським псом". Літературний оглядач "Ель Паїс" X. Крус якось назвав X. Маріяса "племінником" Джеймса Джойса [4].
   За власним зізнанням, X. Маріяс вчився писати, наслідуючи класиків. Тривалий час він перекладав поезію В. Йейтса, В. Стівена, Дж. Епібері, прозу Л. Стерна, Т. Гарді, Р. Стівенсона, Дж. Конрада, В. Набокова, К. Бліксена, В. Фолкнера, Дж. Селінджера, Дж. Апдайка. Чимало його власних творів, зокрема і авторських шпальт, народилося з текстів В. Шекспіра.Літературна праця X. Маріяса неодноразово удостоювалася нагород. Так, у 1979 р. за переклад роману Л. Стерна "Життя і погляди Тристрама Шанді, джентльмена" іспанець отримав національну премію Фрая Луїса де Леона. Романи письменника удостоєні премії Фастенрата (однієї з найстаріших в Іспанії, 1995), французької премії "Феміна" (1996), нагороди Неллі Закс і Дублінської літературної премії (1997), міжнародної премії Альберто Моравіа (2000), премії Саламбо (2003).
   Авторська шпальта X. Маріяса має назву "Примарна зона". Так само називалась паралельна реальність, що слугувала в'язницею на планеті Криптон - батьківщині героя коміксів Супермена. Це також алюзія на піекспірівську примару батька Гамлета. Найновіші авторські шпальти сьогодні можна прочитати іспанською на сайті Elpais.com та в блозі письменника на офіційному сайті.У квітні-червні 2009 р. X. Маріяс звертався до таких тем, як: авіаперельоти ("Що ми беремо на корабель", 5 квітня), мовні нововведення ("Диплом бакалавра", 12 квітня), доля капітана наполеонівських воєн лорда Кокрена ("Музей морських примар", 19 квітня), католицька Паска ("Як дакотець", 26 квітня), життя відомих людей - Гітлера, Черчиля, Саркозі, Буша, Обами, Берлус-коні, Путіна та Медведева ("Обираючи гротеск", 3 травня), щирість своїх авторських шпальт ("День зізнань", 10 травня) тощо. 31 травня письменник прокоментував діяльність Міжнародного олімпійського комітету Іспанії - "Я мав привід"; 7 червня розмірковував про вплив міжособистісних стосунків на формування спілкування - "Чому нема на кого покластися"; через тиждень обрав темою подорожі до Венеції - "Завжди з тобою"; 21 червня приводом став біль його батька за втратою першого сина - "Те, що не має кінця".
   У травні 2009 р. в Іспанії вийшла збірка колумністики "Те, чого я говорити не збираюсь" X. Маріяса. В основу покладено публікації авторської шпальти, що з'явилися друком у тижневику "El Pais Semanal" з 11 лютого 2007 до 9 лютого 2009 p., серед яких: "Сміх у тумані", "Наша влада проти роботи", "Тривалі безкоштовні прогулянки і болюче питання", "Опісля і під час", "Образи і грубі коментарі", "Ведмедики і солдати". В есе "Те, чого я говорити не збираюсь" письменник розповідає про особливості праці ко-лумніста, а також про те, як його статті інтерпретують читачі й оглядачі.
   У книзі "Там, де все сталось. Виходячи з кінотеатру" вміщено статті про кіно, які виходили у виданнях "Носферату", "Нікель Одеон", "Ель Семаналь", "Ель Паїс" (1992-2004). Передмова під назвою "Мистецтво пам'ятати" написана впливовим критиком, головою Мадридської асоціації студій комерційного кіно Міґелем Маріясом, братом Хав'єра. Популярність здобули авторські роздуми "Коли ніколи нікого не забувають", "Століття Форда", "Белетрист іде у кіно", "Белетрист іде з кіно", "На щастя читачів", "Як мафіозі" та ін. Письменник пише про стрічки режисерів Стенлі Кубрика, А. Гічкока, П. Альмодовара, Ф. Феліні та Л. Бунюєля.
   Своєрідність авторського стилю притаманна й збірці "Моя професія слухати дощ" - публікації X. Маріяса на сторінках "Ель Паїс Семаналь" (16 лютого 2003 р. - 6 лютого 2005 p.). Іспанський фразеологізм "слухати дощ" уживають для позначення бюрократичного сленгу на кшталт "великі плани на майбутнє", "відповідна якість", "вживати необхідні заходи", "працювати у цьому напрямі". Загалом у книзі зібрано 99 статей, серед яких: "Злочини для всіх", "На очах у школярів", "Небезпечні рівні", "Переклад і расизм", "Повернення примітивізму", "Старомодне захоплення". Для назви письменник обрав заголовок статті, яка разом зі своїм продовженням "Заплутані балачки" принесла йому першу й поки що останню журналістську нагороду - Національну премію в царині журналістики імені Міґеля Делібеса. У цьому колумністичному диптиху йдеться про тривіальність політичного дискурсу та збіднення повсякденної лексики. Подібні паралелі проводив письменник і журналіст Дж. Орвелл 1946 р. в есе "Англійська мова та політика", розмірковуючи про політичні колізії у світі.
   Іспанський літератор X. Маріяс стверджує: "Людина завжди почувається трохи злочинцем, коли стає об'єктом цензури. У нашому суспільстві дедалі важче зробити щось, не вчинивши злочину" [5]. Після конфлікту з виданням, в якому протягом восьми років щотижня виходили есе письменника, у 2001 р. вийшла збірка "Вони зроблять із мене злочинця", яка містить 96 недільних авторських шпальт письменника (18 лютого 2001 р. - 15 грудня 2002 р.) у тижневику "Ель Семаналь". Основні теми есе ("Беззубі акули", "Щастя бути на заваді", "Забуте почуття", "Відсутність мізків", "Суто іспанська образа", "Хвороби аморальності" та ін.) -патріотизм, моральні цінності, мова.
   Передмову до тематичної збірки "Дикі й сентиментальні. Листи про футбол" написав німецький письменник, дипломований фахівець з англійської та іспанської культури, літературний критик і журналіст П. Інгендей. Серед інших до збірки увійшли такі есе: "Чому нас не обожнюють?", "Такі білі серця", "Джекіл, Гайд та Франкенштейн", "Листи про футбол", "Республіканський Реал Мадрид", "Пам'ять душі". Для X. Маріяса, за його словами, футбол - це "щотижневе повернення дитинства". Оглядач "Ель Паїс" X. Віллоро у своєму огляді в рубриці "Бабелія" зазначив: "Дикі й сентиментальні повертають вас у ті роки, коли ще вірилось у героїв" [6].
   В арсеналі письменника-колумніста X. Маріяса - книга "Рука тіні" (140 есе з тижневика "Ель Семаналь", 1994-1996), де автор намагається пояснити феномен успішності його авторських шпальт, які не втрачають актуальності після оприлюднення і кожні два роки видаються окремими збірками. Літератор показує і практичний бік письменницького ремесла: "Ми проводимо більшість часу, ставлячи запитання і змальовуючи себе у романах, віршах та есе" [7, 320]. Автор наголошує на необхідності "чуттєвого досвіду" для колумністів, адже вони обирають теми, які їм особисто близькі, тому й пишуть щиро, зі знанням справи, пропускаючи думки крізь своє серце. Власні переживання і почуття сприяють переконливості, "справжності" написаного. Водночас колумніст не повинен переходити межу, за якою для нього самого не лишається власного простору.Чимало творів X. Маріяса не вмирає на газетній шпальті, а продовжує жити у книжках, які згодом доповнюються і перевидаються. Так сталося зі збіркою "Життя примари" (1995). Основні есе "Пересувна столиця", "Тлумачний словник для іноземців (або ключові слова на закінчення року)", "Для будь-якого віку" та інші мали продовження у 2001 p., коли автор додав ще 44 публікації із підзаголовком "П'ять років ще більш непомітних". Три видання витримала збірка літературних рецензій "Колишні пристрасті" (1991, 1999, 2007). Більшість із них з'явилася саме в авторській шпальті X. Маріяса: "Надія на порозуміння", "Нічого особливого", "Літературні фальсифікації", "Літній вік", "Вічне кохання", "Шість тривіальних рекомендацій молодим критикам" тощо.
   Як бачимо, назви авторських шпальт іспанського письменника досить лаконічні, найчастіше містять два-три слова. Часто заголовки іронічні, з використанням гри слів або риторичних питань. За формулюванням основної ідеї у назві авторська шпальта X. Маріяса нагадує художню новелу, деякі роздуми об'єднані у диптихи і триптихи. Але головне - актуальність ідей, покладених в основу творчості літератора. У 2004 р. письменник засвідчив: "Ми, ко-лумністи, намагаємось, виходячи з наглих можливостей, змінювати теми і тон, аби читач не дуже втомлювався і нудьгував, проте настав час, коли теми диктує реальність і видається аморальним не звертатись до серйозних подій, в яких беремо участь ми усі" [8].Тож у статті "Відлуння лондонських бомб у Мадриді", написаній англійською мовою для "Нью-Йорк Тайме" у липні 2005 p., X. Ма-ріяс зазначив: "Немає сумніву, що ми всі живемо у тіні загрози тероризму, але його справжнім тріумфом стане день, коли нас навічно скує страх і агонія паніки при думці про те, щоб сісти на потяг, скористатись метро або піднятися на один із тих червоних двоповерхових автобусів. Це образи нашого звичного щоденного життя. Убивці відчують смак перемоги, коли ці образи перестануть бути звичними" [9].
   Письменницький хист колумніста допомагає йому побачити важливі факти, особливі деталі, які його колеги не встигли перетворити на кліше.
   Хороші письменники вміють бути конкретними. Вони часто пишуть про загальновідоме - моральні цінності і здоровий глузд. Вправні журналісти повинні бути небагатослівними. Авторитетні колумністи знають, як звернутися до почуттів читача. X. Маріяс міг просто написати правильну загальновідому тезу на кшталт "Не бійтеся жити". Але він досвідчений письменник-колумніст, який прописну істину наповнює досвідом читача: щоденну дорогу до університету, на роботу, до крамниці, на зустріч із друзями, образами і ситуаціями, які залишаться у свідомості після того, як буде прочитано шпальту. Від такого тексту читачеві важче відмахнутись, заспокоївшись думкою: "Це все зрозуміло, але не про мене".Важливо, що X. Маріяс не занурює читача у безвихідь, а дає йому конкретний спосіб побороти свій страх. Або принаймні почати думати про те, що це необхідно зробити.
   У цих, як і в усіх інших, шпальтах автор пише про речі, з яких складається життя читачів: робота пошти і телефонного зв'язку, побутові справи, подорожі, політика, футбол, прочитані книжки, випадковості, химерні персонажі, події, що трапляються щодня, мовні питання, помилки, недосконала освіта, людські взаємини. Іспанський літератор щоразу вибирає іншу роль: денді, трибуна, меланхолійного мрійника, що, хоч як і дивно, становлять цілісний образ колумніста. І ця цілісність часто стає приводом для написання шпальти (крім щотижневого дедлайну, звісно): прогулянка містом, старе фото, родинна річниця, спогад, прочитана стаття або почута радіопрограма. Проблематика його колумністики - це актуальні, важливі питання: і ті, якими переймається більшість, і ті, якими не переймається ніхто. Крім X. Маріяса.
   Феномен колумністики X. Маріяса полягає в тому, що його авторські шпальти допомагають зрозуміти не лише Іспанію й іспанців, а й Україну й українців.

1. Wyatt М. A Man Who Wasn't There. The clandestine greatness of Javier Marias / M. Wyatt // New Yorker. - 2005. - 14 Nov.
2. Columbia Electronic Encyclopedia. - 6th ed. - Columbia University Press. - 2003.
3. Теніс О. Професія колумніст / О. Геніс.
4. Cruz J. La maestra de Manhattan у el sobrino de Joyce / Cruz J. // El Pais. - 1997. - 14 jun.
5. Maris J. Harin de mi un criminal / J. Marias. - Madrid : Alfaguara, 2003. - 320 p.
6. Villoro J. Salvajes у sentimentales / J. Villoro // El Pais. - 2000. -8 Jul.
7. Marias J. Mano de sombra / J. Marias. - Madrid : Alfaguara, 1997. - 336 p.
8. Marias J. El oficio de oir Hover / Marias J. // El Pais Semanal. -2003. - 28 de sept.
9. Marias J. Feeling London's Bombs in Madrid / J. Marias // The New York Times. - 2005. - 10 Jul.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com