www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Проторепортаж: у пошуках витоків жанру
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проторепортаж: у пошуках витоків жанру

Микита Василенко,
д. філол. н., доц. (Київ)

Проторепортаж: у пошуках витоків жанру

   У статті розглянуто дискусійне питання виникнення репортажу як жанру на прикладі античної історіографи.
   Ключові слова: репортаж:, історія, автор, античність, традиція, новаторство.

   Репортаж, як правило, вважається суто газетним жанром, що виник на основі паперового видання, яке, у свою чергу, стало можливим завдяки винаходу И. Гутенберга. Проте останнім часом газетно-журнальна практика досить радикально поставила перед вітчизняними теоретиками неоднозначні питання, що про їх рішення (навіть факт постановки) годі було говорити ще рік-півтора тому.
   Зокрема, автор цієї статті у своїй монографії вже висловлював припущення про існування жанру фантастичного репортажу [1, 135-138]. Це твердження викликало запальну дискусію, однозначні заперечення. Так, опоненти ідеї наголошували на тому, що власне сам репортаж базується на факті, побаченому й пережитому самим репортером. Класичне визначення жанру належить І. Прокопенку. Досить розширене й узагальнене, попри певні стилістичні неузгодженості, воно є найбільш оптимальним і донині: "Репортаж є такий літературний виклад, в якому мальовничо, в найбільш яскравих деталях і водночас стисло, документально точно зображується конкретна дійсність, правдиві факти безпосередньо з місця події. До важливої характеристики ознаки репортажу слід віднести створення ним зорової уваги даної події чи явища. Репортаж примушує нібито власними очима бачити предмет опису, немовби відчувати дотик до нього. Ця властивість даного жанру обумовлюється тим, що репортаж зображує події і явища у деталях, в окремих виразних елементах, цікавими штрихами. Він не розповідає про них, а зображує дійсність динамічною, яскравою картинкою" [2, 12-13]. Звідси цілком логічно, що фантастичний репортаж не може існувати в природі апріорі, оскільки неймовірний факт або, точніше, факт-припущення не може бути покладений в основу сучасної газетної практики.
   Проте реалії швидко розставили крапки над "і" в цьому питанні. Спеціальне видання "The New-York Times", що з'явилося наприкінці 2008 p., присвячувалося "серйозному" аналізу подій 4 липня 2009 р. У газеті, що вийшла на 14-ти шпальтах загальним тиражем понад 1,2 млн примірників (це, до речі, перевищує звичайний тираж щоденного видання), у формі репортажів із яскраво виявленим аналітичним елементом ішлося про події, які, на думку журналістів "The New-York Times", мали статися 4 липня, на День незалежності США.До цієї дати був приурочений вихід американських військ із Іраку й суд над Бушем-молодшим за факт воєнної авантюри. Добре "попрацювали", за словами газетярів, і американські конгресмени, встигнувши ухвалити закон про безплатну вищу освіту та давши зелене світло на націоналізацію головних нафтових компаній. Слід додати, що, за висновками експертів, над незвичним номером "The New-York Times" працювала майже тисяча штатних і позаштатних працівників як відомої газети, так і волонтерів. Випуск був дуже популярним, і хоча спочатку розповсюджувався безкоштовно на вулицях Нью-Йорка й Лос-Анджелеса, під вечір уже коштував у перекупників до 40 доларів за примірник [3, 1]. Звичайно, акція з виданням подібного спецвипуску мала на меті досягнення певного результату: політичного, соціального, рекламного і т. д. Однак засіб, що слугував для цього, було обрано оптимальний - друк газети переважно з репортажними матеріалами.
   Отже, виходячи з практики, маємо однозначно констатувати, що фантастичний репортаж існує. Наголосимо, саме фантастичний репортаж:, оскільки репортаж-передбачення за стилістикою та специфічною формою припущення означає все ж прогностику більш-менш реальних подій, що виходять із логіки сьогодення.
   Можна, скажімо, з певною мірою ризику й усвідомленою соціальною відповідальністю передбачити прорив дамби Київського моря. "А що станеться, коли не витримають шлюзи, які вже обходяться без капремонту півстоліття?", "А що трапиться, коли за неплатежі буде відключене електропостачання основних служб управління гідротехнічною спорудою?" і т. д. На ці запитання має відповісти в динамічній, яскравій, експресивній формі репортаж-передбачення, що фактично визначився в масовій свідомості як репортаж- пересторога.
   Але тільки фантастичним репортажем можна назвати матеріал у номері "The New-York Times", де йдеться про суд над Бушем-молодшим і добровільне зізнання Кондолізи Райз у її власній провині щодо розв'язання війни в Іраку. Дефініції фантастичного репортажу, виокремлення функцій репортажу-передбачення і схожого на нього за стилістикою і задумом репортажу-перестороги — питання окремої наукової розвідки.
   Проблема дуже серйозна і надзвичайно дискусійна, проте, повторимо, безпосередня редакційно-видавнича практика вже активно суперечить усталеній теорії про формат і можливості жанру репортажу. Тому, користуючись історико-порівняльним методом дослідження, залучивши до нього елементи інтуїтивізму як методу творчого пошуку, спробуємо розглянути питання в іншому ракурсі.
   Якщо все ж створено репортаж, який змальовує події майбутнього, то чому не можна припустити, що давно існує проторепортаж як оригінальна форма подання матеріалу, що стала органічним елементом творчого процесу задовго до винаходу друкарського верстата?
   "У ту зимову кампанію афіняни, згідно зі звичаями предків, поховали державним коштом перших воїнів, які загинули на тій війні таким чином. За три дні до поховання вони спорудили підпори і там виставили рештки тіл воїнів, при цьому кожний афінянин робив пожертви. Під час виносу тіл одна за одною рухалися десять колісниць із кипарисовими трунами, по одній колісниці на філу. Несли також одну порожню труну, ніби підготовлену для тих, хто пропав безвісти. У процесії брали участь всі, хто забажав, міські мешканці й іноземці, біля могил були присутні і жінки, родичі покійних, плакальниці. Для оголошення промови над тілами загиблих було обрано Перікла, сина Ксантиппа" [4, 99].
   І далі, за текстом "Історії" Фукідіда, лунає знаменитий виступ Перікла, що ввійшов в історію людської цивілізації як зразок ораторського мистецтва, взірець патріотичного уславлення рідної держави. Враховуючи той факт, що сам Фукідід не міг не бути учасником цієї траурної церемонії [4, 17], можемо з упевненістю констатувати, що яскрава й інформативна вступна розповідь про початок події в античній Греції мало чим відрізняється від класичного репортажного вступу в сучасному англо-американському "Ньюзуїку" чи українському "Фокусі".
   Інший приклад. "Тим часом випав глибокий сніг і настала така люта холоднеча, що вода, яку подавали до обіду, замерзала так само, як вино у глиняному посуді і багато еллінів відморозили собі вуха і носи", - так починає Ксенофонт в "Анабасісі" опис однієї з сутичок, свідком якої він став. Далі подається надзвичайно цікава, драматична й динамічна історія: "Якийсь Епіафен із Олінфа, побачивши озброєного щитом юнака, майже хлопчика, якому загрожувала смерть, підбіг до Ксенофонта і став благати його не губити хлопчину. Ксенофонт тоді підійшов до Сепфа, який саме заніс меча над головою нещасного і, в свою чергу, теж попросив його змилуватися над юним супротивником. Сепф спитав тоді в Епіафена: "Може, Епіафен, ти згоден померти замість нього?". Той підставив шию і сказав: "Рубай, коли хлопець згодний і буде потім мені за це вдячний!". Сепф тоді спитав і в хлопця: чи не вбити йому цього чоловіка замість нього? Юнак щиро заперечив, натомість гаряче благав залишити їх в живих обох. Сепф розсміявся й опустив меча" [5, 179].
   Отже, як бачимо, розповідаючи про себе від третьої особи, історик, авантюрист, солдат і політик Ксенофонт дав нам яскравий взірець літературного матеріалу, написаного в класичному репортажному стилі. Не будемо, проте, вдаватися до евфемізмів і розвивати практику софістів: мовляв, коли є яскраво змальований очевидцем факт, то надибуємо факт написання репортажу будь-де і будь-коли.
   Проте автор наукової розвідки стверджує, що в історичних творах Ксенофонта, Фукідіда, менше - Павсанія бачимо фрагменти, цілі розділи, написані в класичному репортажному стилі. Очевидно, далися взнаки психофізіологічні особливості давньогрецьких авторів. Фукідід із небаченою пристрастю подав історію Пелопоннеської війни, свідком і безпосереднім учасником якої він був. Ксенофонт розповів про анабасис (перехід) грецьких гоплітів через всю Малу Азію: з описом сутичок і примирень, колоритними замальовками свят і звичаїв народів, з якими довелося стикнутися і т. ін.Цей стиль живого, збудженого побаченим творця белетристики не сплутати ні з чим. Його розвили і вдосконалили Лев Толстой у серії батальних оповідань про Севастополь; Ернест Гемінґвей у серії репортажів про Першу світову війну і Костянтин Симонов про Велику Вітчизняну війну.
   Українське журналістикознавство, по суті, дуже молода наука. Категоріальний апарат недосконалий, постійно тривають суперечки щодо дефініцій, часто-густо ми стикаємося з процесами підміни понять. Проблема жанроутворення вимагає постійного теоретичного осмислення.
   На прикладі реалізації ідеї фантастичного репортажу, про що йшлося вище, ми мали змогу переконатися у перипетіях жанрового дискурсу. Те, що здавалося неймовірним у теорії жанрів упродовж десятиліть, стало реальністю протягом кількох днів.
   Людина взагалі схильна розміщувати будь-яку подію, об'єкт у межах певної системи. Через інерцію наукового мислення (у тому числі й автора цих рядків) дефініція "історичний репортаж" ще не вписується в усталені жанрові канони, які склалися десь на рівні підсвідомого. Тому в цій науковій розвідці використовуємо термін "проторепортаж". У будь-якому році, в наявності порушення проблеми, а цей факт здатний активізувати творчі пошуки.
   "З нас досить того, що людина, що б вона не робила, майже ніколи не знає того, що вона робить, в усякому разі, не знає до кінця" [7, 23]. Словами С. Лема хочеться завершити статтю і розпочати теоретичну дискусію, не чекаючи чогось на зразок позачергового виходу "The New-York Times".

1. Василенко M. К. Динаміка розвитку інформаційних та аналітичних жанрів в українській пресі / М. К. Василенко - К., 2006. - 237 с.
2. Прокопенко I. В. Репортаж в газеті / I. В. Прокопенко - К. : Вид-во Київ, ун-ту, 1958. - 158 с.
3. Портякова Н. Американцы подделали газету / Наталия Портяко-ва // Коммерсантъ. - 2008. - № 207/4024. - С. 1.
4. Фукидид. История / Фукидид. - М. : Экспресс, 2001. - 560 с.
5. Ксенофонт. Анабасис / Ксенофонт. - М. : Ладомир, 2003. - 640 с.
6. Лем С. Сумма технологий / Станислав Лем. - М. ; СПб. : Terra Fantastika, 2002. - 668 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com