www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Костюм як художнє відображення стилю епохи
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Костюм як художнє відображення стилю епохи

Варивончик А.В.
здобувач
Київського національного університету культури і мистецтв

КОСТЮМ ЯК ХУДОЖНЄ ВІДОБРАЖЕННЯ СТИЛЮ ЕПОХИ

   Народний костюм як предмет наукового зацікавлення викликає увагу з боку українських вчених. Сучасні автори в дослідженнях традиційного костюма визначили шляхи історичного розвитку селянського та міського населення давньоруської доби, дали всебічну характеристику комплексів народного вбрання та їх компонентів, які склалися в наступні епохи, висвітлили їх етнорегіональні відмінності: К. Матейко, К. Стамеров, Г. Стельмащук, Т. Ніколаєва. Значний внесок зроблено українськими вченими у дослідженні локальних особливостей костюма різних етнорегіонів України, його складових та способів декорування: І. Карпинець, М. Костишина, Р. Чугай, Т. Ніколаєва, К. Матейко і О. Полянська, 3. Васіна. Вивченню художньої виразності ансамблів українського народного костюма різних етнорегіонів присвячені праці Г. Стельмащук, ці ж питання порушено співавторами Т. Ніколаєвою та Т. Кара-Васильєвою та Г. Щербієм.На початку XX ст. у роки масштабної індустріалізації суспільства з розвитком людства одяг постійно змінюється та збагачуються його форми. Зміні одягу сприяють розвиток економіки та духовного життя людини, релігійні вірування, статеві та вікові відмінності. З розвитком культури та розподілом суспільства на класи, одяг, крім утилітарної функції, набуває соціального, психологічного та естетичного значення. З'являється більш широке поняття - костюм. Відбувалося послаблення ролі етнічних першоджерел у культурному існуванні української нації, внаслідок цього відбулося значне гальмування народної творчості та знизилася її роль у житті суспільства.
   Спосіб життя, умови праці, залежно від природних особливостей території, яку населяє той чи інший народ, рівень розвитку техніки, культури, суспільний лад, політичні умови, історичні долі створюють своєрідні форми побуту народу, що виявляється наочно у народному костюмі. Дуже важливу роль у формуванні народного костюма відіграє ідеологічний чинник і, насамперед, релігія, а також суспільна мораль та етичні норми поведінки. Естетичні смаки та ідеали, канони краси, зокрема краси людського типу, що формуються у сфері мистецтва, безпосередньо впливають на характер художнього оформлення одягу. Не лише декор костюма у найширшому понятті, а й крій одягу, зовнішні форми костюма і його силует найтісніше пов'язані з панівними естетичними смаками і переважно ними зумовлені [і; 128].
   Відносність уявлення про красу, мінливість естетичних критеріїв та художнього смаку, що визначаються особливостями суспільного розвитку й класовою приналежністю, народжують разючі контрасти у зовнішніх формах і декоративно-художньому оздобленні костюма в різні історичні епохи, в різних соціальних середовищах [1; 128].
   Як один з видів декоративно-ужиткового мистецтва, костюм особливо яскраво відображає стиль епохи.
   Стиль - це художнє вираження епохи, яке відбиває ідеологію свого часу, культуру та економіку. Стиль відповідає великому історичному періоду і відображає єдність естетичного смаку усіх напрямів мистецтва: в архітектурі, музиці, літературі, малярстві та декоративно-ужитковому мистецтві [1; 128]. Вплив мистецтва на розвиток костюма, на зміни його характеру і форм не обмежується лише впливом художнього впливу епохи, тривалим пануванням естетичних ідеалів і критеріїв. Тут виступає ще й більш мінливий, непостійний, короткочасний, але разом з тим не менш суттєвий чинник - мода. Модою ми називаємо нетривале поширення певних смаків, що виявляються в зовнішніх формах і, насамперед, у костюмі. Мода завжди з'являється саме в певному суспільному середовищі і формується під впливом властивих цьому середовищу умов життя та естетичних смаків. Проте мода не змінює суть одягу, що відповідає стильовим особливостям, представленим у кожну історичну епоху. Вона вносить у костюм лише часткові зміни, які стосуються, в основному, деталей, урізноманітнюючи зовнішні форми костюма в межах типу, виробленого панівним художнім стилем епохи. Лише в перехідні періоди зміни стилів мода поступово об'єднує нові особливості костюма в певному напрямі і готує, таким чином, становлення нового художнього стилю [1; 128]. В середині XX ст бурхливо розвивається текстильна, швейна та хімічна промисловість. Мода стає більш масовою, більш доступною.
   Промислове виробництво одягу дало можливість збагатити її варіанти. Завдяки масовому виготовленню одягу зменшується його вартість. Вплив моди найбільше поширився на політичні та культурні центри Європи.
   На думку мистецтвознавця Г.С. Горіної, ідеалом 40-50-х pp. XX ст. була жінка-солдат, жінка-трудівниця, що разом з чоловіками зазнала труднощі війни [2; 143].
   У післявоєнні роки активізується звернення художників-професіоналів до народного досвіду створення костюма. Моделі жіночого одягу, в яких нові рішення були пов'язані з традиційним кроєм і вишивкою, займають помітне місце в експозиції виставки українського мистецтва в Москві у 1951 році, отримавши широке визнання [3; 86]. Творчо використані локальні варіанти народного крою та традиційне розташування декору художньо збагачували, урізноманітнювали наявні модні тенденції. У найбільш вдалих моделях художники знаходили тонке співвідношення народного і сучасного крою, підпорядковуючи оздоблення конструкції. Закладається підґрунтя для спрямування розвитку українського декоративно-прикладного мистецтва на кращих засадах традиційної культури [5; 102].
   Прикладом одягу народного мистецтва свідчать моделі жіночого строю з суворого льняного полотна, що підкреслено вишивкою та аплікацією. Крій моделі аналогічний крою сорочки, основні конструктивні ліній стану є основою для поєднання прямокрійного рукава. Декор у вигляді аплікацій та вишивки підкреслює плечі, шви та пояс. Під рукавом для повільності руху, як і в народному костюмі, вставлена ластовиця. Орнамент розглядається як елемент поєднання матеріалу, крою, форми з призначенням (святкова, повсякденна). Такий одяг допомагає формувати новий побут [6; 334]. В строях, костюмах та легких пальто домінувала пряма сорочечна форма, часто вільна в верхній частині, з пишними рукавами.
   Протягом 40-50-х pp. XX ст. були відсутні відкладні коміри, в той час були присутні комір-стійка, звучною обшивкою, або обточкою. Ґудзики не використовувалися, найбільш поширені були зав'язки, шнурки, декорування планки [2; 143], що нагадує традиційні українські сорочки. Новий підхід повернення до народного мистецтва моделювання одягу почав проявлятися в другій половині 50-х pp. XX ст. Це було пов'язано не тільки з протестом копіювання народних елементів у сучасному одязі, але і зміною силуетів та форм. Ідеалом стала молода, витончена жінка 22-25 років. Жіночі силуетні риси, характерні для моди кінця 40-х - початку 50-х pp. XX ст., змінилися на м'які, жіночі. З'являються нові тканини [2; 143]. 50-ті pp. XX ст. - час розгортання міжнародної співпраці в різних галузях промисловості, в тому числі текстильної та легкої. У 1950 році в Берліні з ініціативи ДДР було проведено міжнародний конкурс одягу, метою якого був обмін досвідом та встановлення постійних контактів. Радянський Союз вперше був учасником міжнародного конкурсу на кращу модель одягу в 1953 році в Празі. На цих виставках та конкурсах брав участь і Київський будинок моделей. Зв'язок моделювання з народним мистецтвом приймає інший характер ніж раніше. Відношення до народного мистецтва стало більш критичним, проте сфера зіткнення з ним збільшилася. Відповідно до цього змінюються і форми прояву народного в сучасному. Вони багатообразні та захоплюючі, не тільки в костюмі, але і в тканинах. У моді 50-60-х pp. XX ст. різноманітно відображуються риси верхнього одягу населення України - свити, тулупи, шуби та ін. - це силует, конструктивні лінії, елементи крою і декоративного оформлення [2; 143].Підхід до використання традицій у сучасному моделюванні якісно змінюється в 50-і -на початку 60-х pp. XX ст. У цей період здійснюються перші спроби впровадження моделей сучасного одягу, розробленого з використанням народного крою та декору у масове, фабричне виробництво. Провідні українські художники-модельєри, звертаючись до історичного досвіду, шукають шляхи найбільш вдалого його поєднання з вимогами часу, новими технічними можливостями. Традиційний костюм, поруч з іншими напрямами, отримує все ширше використання і під час розробки модельєрами перспективних та виставкових колекцій сучасного одягу, завдяки чому вони не тільки відповідали перспективним модним течіям, а вирізнялися самобутньою національною стилістикою [7; 86].
   До професійної діяльності та промислового виробництва одягу залучаються і народні майстри з вишивки, ткацтва. Поєднання професіоналізму з творчою манерою народного майстра, переведення ручних засобів на машинну техніку вносили в сучасні речі неповторні національні звучання, відчуття природної краси, вишуканої простоти, чистоту, яскравість і багатство колориту, індивідуальний почерк [7; 86].
   Провідна, об'єднуюча роль надається колективам художників Будинків моделей, творчість яких спрямовується на проектування поточних, перспективних, а також створення виставкових (творчих) колекцій. Кожного року в Будинках моделей розробляються колекції, які одночасно розкривають тенденції творчості українських митців. Це вимагає ансамблевого рішення кожної моделі, а також створення цілісних композицій [7; 86].
   Київський будинок моделей продовжує підтримувати традиції української народної творчості на основі розробок багатьох зразків сучасного одягу [6; 334].
   Перед художниками-модельєрами 1960 pp. було поставлено мету створити моделі, які підкреслюють скромність та елегантність, що була властива смакам радянської людини.
   Одяг був різноманітний: жіночий, чоловічий, дитячий, а також спеціалізований. Переважала легка конструкція, зручна та доступна при виборі фасонів для широких верств населення. На початку 60-х pp. XX ст. рекомендовані моделі були створені з тканин вітчизняного виробництва: вовняних, шовкових, бавовняних. Велику увагу приділяють розробці на той час силуету. Зовнішнє залишається спрощеним та втрачає зайвість. Загальні силуети пальт прямі з деколи кльошною спинкою, напівприлягаючі, ледве кльошні до низу. Рукава - втачні, реглан, цільнокроєні, комбіновані. Але наймодніші на той час є рукава-полуреглан. Комір - невеликий, простої форми, шарф або капюшон [8; 164].
   На осінньому Лейпцігському ярмарку в 1964 р. представляли моду Радянського Союзу: різноманітна яскрава українська народна вишивка, оригінальні прикраси в національному дусі надали колекції єдиного стильового, закінченого характеру.
   Для сукні характерними були прилягаючий ліф - прямий та напівприлягаючий. У спідницях, прямих та розширених, використовуються різні види складок, клиння. Святкові сукні шили інколи без рукавів, з завищеною проймою.
   Пальта, костюми та сукні-пальто шили з фасонних, пальтових тканин, доповнюючи металевими, шкіряними або дерев'яними ґудзиками, пояси шкіряні або вовняні могли бути контрастного кольору. На кожен день були двох- і трьохдетальні комплекти: блуза, спідниця, жакет.
   Вишивку, канти, мереживо застосовують стримано. Чоловічі пальта та піджаки - частіше однобортні, не надто розширені, проте не затягнуті. Модним елементом у чоловічому костюмі були шліци по боках та по спинці. Штани - вузькі по всій довжині до низу. Ширина внизу - 20-23 сантиметри. Сучасний одяг 60-х pp. XX ст. запам'ятався великою живописністю. Кольори одягу - яскраві та насичені. Колір всього ансамблю може бути тональним, наприклад, у золотисто-коричневій гамі, а також контрастним [9; 84].Радянська мода не змінювалася різко, стрибками, а, враховуючи характер сучасного прикладного мистецтва, розвивалася поступово. Як і раніше, одяг у середині 60-х pp. XX ст. був за формою не дуже складним, вільним від усяких каркасних форм, нижніх спідниць, жорстких прокладок, суконь-сорочок, які не виявляють талію. Довжина виробів залишається старою - для жіночого одягу 5-7 см нижче коліна. Молодь носила сукні коротші, люди старшого віку-довші [10; 74].
   “Краса та раціональність” - таким був девіз художників, які створювали одяг для людини соціалістичного суспільства [11; 154].
   Пальта- модні прямі, прямі розширені до низу і напівприталені, розкльошені на рівні вище коліна за рахунок клинів.
   У костюмах жакети носили напівприталені, однобортні різної довжини, від коротких - трохи нижче талії, до довгих - 3/4. Одночасно модні жакети прямого крою носили повні жінки. Спідниці в костюмах, як низ пальто і спідниці в сучасних сукнях, робили трохи розширеним - з односторонніми, байтовими або зустрічними складками на рівні 15-17 см від підшивки. Для жіночих суконь характерними були вузька прямою спідниця, суцільнокроєна або відрізна в талії, сукні з поясом по талії, спідницею двомовною, чотиришовною або шостишовною, розширеною нижче талії, і сукні з напівприталеним ліфом і спідницею, пришитою трохи нижче талії або вище коліна.
   У чоловічому одязі особливих змін не відбулося. Злегка розширена лінія плеча, невеликі коміри, вузькі лацкани, високо розташована застібка, вузькі по всій довжині брюки, іноді без манжета - ось основні елементи сучасної моди в чоловічому одязі. Пальто носили частіше однобортні, недовгі, молодіжні - на кокетці з рукавами втачними, іноді реглан або суцільнокроєні. Як завжди, важливу роль в одязі мала вишивка, аплікація, пальтові речі розшивалися шнуром [ 11; 154].
   Мода кінця 60-х pp. XX ст. проста і лаконічна. Модним стає одяг, розробленим за національними мотивами з використанням національної вишивки, орнаменту з урахуванням кліматичних умов.
   Сучасна мода має спортивно-молодіжний характер. Розробляються трикотажні спортивні костюми з використанням національного орнаменту, як для молоді, так і для дітей.
   У жіночому одязі - сукні, костюми і пальто обов'язково закривають коліна, талія різко не акцентується, але знаходиться на звичайному місті. Центр композиції знаходиться в верхній частині ліфа та підкреслюється модними рисами та деталями. Особлива увага приділяється контурам плеча та рукава.
   У чоловічих костюмах модні два силуети - прямої форми та полуприталений здовжений. Пальта прямі, однобортні, з високою застібкою. Для молоді модні пальта закорочені (8-10 см вище коліна). Кольорова гама стала яскравішою - як новий тон вводиться золотисто-поморанчевий [4; 75].
   Аналізуючи моду 60-х pp. XX ст., можемо констатувати, що проблема створення цілісних, композиційно завершених колекцій сучасного одягу, в тому числі і розроблених на самобутній національній основі, ставить завдання об'єднання творчих зусиль різних галузей легкої промисловості. Виконання тематичних і композиційно завершених творчих проектів спрямовує і узгоджує діяльність швейної, текстильної, трикотажної промисловості. Великий акцент приділяється моді в сучасному напрямі з розвитком національного вбрання та запровадження нових виробів з застосуванням української вишивки.Київський будинок моделей у 60-ті pp. XX ст. неодноразово бра участь у міжнародних виставках та ярмарках: 1964 р. - Міжнародний ярмарок у Лейпцигу та Плов дієво, 1967 р. - Українське привітання національного костюма, Канада Монреаль, колекція “Софія Київська” - брали участь Г. Мепен та Л. Авдеева.
   Верхній традиційний одяг, його своєрідне оздоблення вишивкою, аплікацією надихає художника Будинку моделей України Григорія Мелена. Він дав нове життя таким забутим нині видам верхнього одягу, як західноукраїнська ґуля і чуга та на їх основі створив емоційно виразні гостро сучасні за кроєм пальта-накидки, плащі. Орнаментовані сердаки Гуцульщини і свити Подніпров'я були творчим імпульсом у розробці цілих колекцій ансамблів "Сорочинськийярмарок", "Запорожці", "Єдність" [12; 120].
   Серед художників, що звертаються до джерел української вишивки, шукають у ній наснагу і натхнення, слід відзначити Михайла Біласа і Лідію Авдееву. Різних за своїм творчим спрямуванням, протилежних у засобах і методах, митців об'єднує звернення до класичної спадщини народного мистецтва України [12; 120].
   Водночас для художників-професіоналів головним і визначальним є творчий пошук, новаторство. Так, твори Михайла Біласа в галузі вишивки відзначаються свіжим, оригінальним рішенням. Художник звертався до традицій української вишивки, але пропускав їх крізь своє світобачення. У 1971 р. відбулася методична нарада-семінар, в якій взяв участь і Київський будинок моделей, метою семінару був перегляд не тільки мистецтва моделювання, але і промислових моделей. Яскраве, сонячне, кольорове мистецтво Украйни - в національному одязі гуцулів, в плахтах Полтавщини. Народне мистецтво - це те, що живе та сучасне, завжди живить своїми благодатними соками художників України [13; 28]. Київський Будинок моделей вдало виконав поставлену мету у спільній роботі з колегами Київського шовкового комбінату, Дунаєвецької суконної фабрики, Дарницького комбінату, Херсонського бавовняного комбінату. Із нових бавовняних тканин у клітинку була запропонована група моделей літного пальто. Особливу зацікавленість викликали пальта в стилі української свитки, сукні з традиційних ситців. У моделях подовжених суконь із тонких бавовняних тканин вдало поєднувалися елементи сучасної моди. Невеликий колектив художників-конструкторів Київського об'єднання “Україна” показав високий рівень моделювання в умовах промислового виробництва [13; 28].
   У червні 1970 р. у Києві проходила художньо-технічна рада з перегляду швейних виробів для підлітків та молоді, що була організована Всесоюзним інститутом асортименту виробів Міністерства легкої промисловості УРСР, учасники якої розглянули моделі, запропоновані 34 швейними підприємствами і 6 будинками моделей України [14; 175].
   Аналізуючи моду 70-х pp. XX ст., можемо зазначити, що вона постійніша за своїх попередниць. Вперше за кілька останніх років майже незмінними залишаються три відомих силуети - прямий, напівприлеглий, приталений. Водночас відбулося чітке розмежування одягу для “дорослих”, молоді і підлітків. Одяг відрізняється кроєм, формою, кольором, довжиною виробів і навіть прийомами моделювання. Художники-модельєри пропонують юнакам та дівчатам нову, нетрадиційну форму одягу - комплекти. Вони складаються з кількох частин: комплект для дівчат - це блузи, спідниці, брюки, жилети, пальто. Якщо молодіжна мода передбачає різноманітні комплекти та ансамблі спортивного характеру, то мода “тридцятилітніх” - стриманіша, елегантніша, з вишуканими силуетними формами спереду та напівприлеглою спинкою. Рукава жіночих суконь та костюмів довгі, лише зрідка до ліктя, реглан, реглан-погон. Коміри великі або типу “стойка” чи “стойка” з заокругленими та подовженими кінцями. Вирізи - довгі, вузькі, а також “каре”, овальні [15; 75].
   Чоловічий одяг підкреслював стриманість чоловічого образу, класично-елегантний стиль, який поступово пом'якшується декоративністю сорочок, краваток, шийних хусток. Художники-модельєри пропонують чоловікам три провідних силуети - прямий, напівприлеглий та приталений. Для усіх цих силуетів характерні широкий розмах плечей, природна лінія талії. Мода 1971 року рекомендує дещо коротші піджаки, подовжені широкі лацкани, вузький прямий рукав. Застібки - однобортні і двобортні. Різнобарвні сорочки -картаті, смугасті, вибивні, які щільно облягають фігуру, носять в буденні дні. До свят художники-модельєри пропонують чоловікам сорочки з ефектних мереживних тканин або оздоблені вишивкою [15; 75].
   У моді 1972-1974 років виявляються певні тенденції до вишуканості колориту і багатства деталей. І саме завдяки цьому досягається відчуття новизни. Насамперед, це стосується рукавів. Мода пропонує великий вибір - від вишивного з наповненою округлістю до реглана, напівреглана, суцільнокроєного та “кімоно” [16; 54].
   У святковому вбранні рукави стають більш об'ємними, а форма манжетів різноманітнішою. Частіше рукава призбираються біля зап'ястя на рулік, резинку або закінчуються оборкою, рюшем, воланом.
   Коміри також представлені у широкому асортименті: “стойки”, так звані англійські, що м'яко спадають на плечі, відкладні, сорочечні. У блузах часто зустрічаються коміри, які переходять у краватку або бант, що м'яко зав'язується біля горловини. Популярні у 1973 році так звані “матроські” коміри. Вирізи горловини невеликі - овальної або V-подібної форми. У вечірніх сукнях модні глибокі декольте на спині.
   Набули поширення кокетки найрізноманітніших форм - від накладних відльотних до прямих вшивних, підкреслених декоративним швом, овальних, а іноді призбираних у нижній частині. Кокетками оформляються і спідниці. їх прикрашають швом, ґудзиками, кишенями. Часто від кокеток починаються складки та плісе. Цікаво відзначити, що у 1973 році стають модні брюки з манжетами різної ширини.
   Кишеням надають особливого значення, вони могли бути врізними, розміщеними у рельєфних швах, і накладними різної величини і форми також в моду входить великий вибір поясів різної ширини з пряжками та без, шнури. Великої уваги приділяють оформленню одягу. Весела молодіжна прикраса - яскраві пластмасові фрукти, наприклад, кілька вишень на лацкані жакета або яблуко на пряжці пояса. З інших видів декоративного оформлення найчастіше зустрічаються складки, зборки, рюші, плісе і волани [15; 75].
   Щодо верхньої групи чоловічого одягу, то тут пропонувалися пальта, напівпальта, піджаки, куртки, плащі. Вони мали прямий силует, іноді вільний, розширений до низу. Найновішим серед модних костюмів традиційного типу (“двійок” і “трійок”) були тканини з м'яких шерстяних тканин типу твіду, фланелі, джинсових або зі змішаних різнобарвних тканин. Входять у моду костюми, які пошиті з однієї тканини і з двох - різного оформлення: піджак і брюки з однієї, а жилет - з іншої тканини або піджак і жилет - однакові, а брюки з тканини іншого за оформленням рисунку [17; 46].
   Мода 1973-1974 pp. також рекомендує вишивку: вишивкою прикрашають як повсякденні речі, так і святкові - оформлюють лінію пояса, манжети на коротких та довгих рукавах [18; 56].
   Мода 1975-1976 років не дуже відрізняється від попередніх, також в ці часи продовжується розвиток національного одягу, але в сучасному стилі, художники-модельєри пропонують практичні, веселі і цікаві моделі повсякденного вбрання для школярів і дошкільнят. Поєднання різних матеріалів і тканин строює нові цікаві композиції, які характеризуються новизною ліній, сміливими нетрадиційними рішеннями, брючні костюми і комплекти, жилети і куртки доповнені різноманітними головними уборами [19; 43].
   М'якість, легка звуженість, можливість порівняти залежно від смаків і бажань - ось основні риси моди 1976 року. Комплекти із світлого і гладко фарбового шовку: сукні і жилети, прикрашені аплікацією, оздоблення моделі, присутні фестони, зроблені на машині, комбіновані сукні з двох матеріалів, костюми, блузи з легкого шовку і спідниці з цупкої тканини. Шовкові сукні з рисунком “у пшениці”. Сукні-костюми з лляної тканини, оздоблені вишивкою [20; 28].

1. Зборовський Е. По законам красоты. - М.: Советская Россия, 1969. - С. 128;
2. Горина Г.С. Народные традиции моделирование одежды. Легкая индустрия. —М., 1974. -С. 143;
3. Ніколаєва Т. Український костюм: надія на ренесанс. -К.: Дніпро, 2005. - С. 86;
4. Модели одежды //Киевское производственное объединение швейной промышленности Украины. - К.: Дом моделей, 1969. - С. 75;
5. Черновсъкий О. Етапи розвитку українського декоративно-прикладного мистецтва. Народна творчість та етнографія. - К, 1967. -№ 4.-С. 102;
6. Николаева Т.А. Народное моделирование женской одежды и применение его традиций в современной практике (на материалах Украины) /Советская этнография. Наука /Академия наук СССР. Институт этнографии им. Н.Н. Миклуха-Моклая. — М., 1977. - С 334;
7. Ніколаєва Т. Український костюм: надія на ренесанс. -К.: Дніпро, 2005. - С 86;
8. Моделі одягу / Управління легкої промисловості київського раднаргоспу. - К, 1962. - С 164;
9. Модели одежды // Киевское производственное объединение швейной промышленности Украины. Дом моделей. —К, 1965. -С. 84;
10. Модели одежды //Киевское производственное объединение швейной промышленности Украины. Дом моделей. —К., 1969. - С. 75;
11. Альбом Моди-1967 (випуск виконано за виробами Будинку моделей Київським художньо-промисловим комбінатом Укрглавпищесбитсыръе при СНХ УССР. - С. 154;
12. Кара-Васильева Т. Українська вишивка. - К.: Мистецтво, 1993. - С. 120;
13. Журнал мод № 1. Весна. —М., 1971. - С. 28;
14. Вишневская К.Н., Маркова В.И. Итальянские французские ткани на Руси в XV—XVII столетия. — М.: Искусство, 1976. - С. 175;
15. Авдеева Л. Краса і мода. Весна-літо. Реклама - К, 1973. - С. 75;
16. Краса і мода. Весна-літо. Реклама. —К, 1972. - С. 54;
17. Краса і мода. Осінь-зима. Реклама. —К, 1973. - С. 46;
18. Краса і мода. Осінь-зима. Реклама. —К, 1974. -С. 56;
19. Краса і мода. Осінь-зима. Реклама. —К, 1975. - С. 43;
20. Краса і мода. Осінь-зима. Реклама. —К, 1976. - С. 28.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com