www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Образ європейського одягу кінця ХІХ - початку ХХ ст.
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Образ європейського одягу кінця ХІХ - початку ХХ ст.

Сенько М.В.
аспірантка
Київського національного університету культури і мистецтв

ОБРАЗ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ОДЯГУ КІНЦЯ XIX - ПОЧАТКУ XX СТ.

   У різних сферах людської діяльності, моду розглядають як реальність, пов'язану з дизайном одягу, який традиційно є характерним для людини, яка одягається в той чи інший одяг, демонструє його і робить об'єктом модних настанов. Упродовж усього історичного розвитку людства одяг лишається засобом візуалізації певних естетичних уявлень того, хто його носить, - як про самого себе, так і про світ у цілому.
   Перші спроби теоретичного осмислення моди у філософії XVIII ст. зробили Е. Шефтсбер, Ф. Вольтер, Ж.-Ж. Руссо, І. Кант, Г. Гегель, Д. Юма та інші класичні філософи, які займалися проблемами естетики і смаку. У їхніх роботах наведено визначення поняття моди, зроблені спроби сформулювати функції моди, визначено роль моди в інтерсуб'єктивній комунікації.
   Наприкінці XIX ст. поширюється позитивістське осмислення моди. Прикладом позитивістського підходу можуть вважатися погляди В. Зомбарта, який розглядав моду як один з „рушіїв світового прогресу", пов'язуючи її з господарством, з устроєм життя, поведінкою людей у певних обставинах [1]. Мода - це характеристика побуту в тих чи інших реаліях, але між ними є дещо спільне: перехід від однієї форми господарювання чи побуту до іншої. Мода є своєрідною натуралістичною, спрощеною і водночас - предметно визначеною реалією побутових відносин людини.
   З середини XX ст. у радянській науці розглядають моду як інформаційний процес у контексті масової комунікації (Б. Д. Паригін [8], Л. В. Петров [9, 10], А. Б. Гофман), атакож як елемент невербального спілкування, адже інформація передається і через елементи зовнішнього вигляду людини.
   У сучасних дослідженнях українських науковців Л. Дихнич [2], Г. Куц [3], Ю. Легенького [4, 5, 6, 7], О. Шандренко [11], Ю. Шестопалової [12] мода визначається як складний комплекс культури, зокрема вона вже розглядається як складова синтезу мистецтв, поле самоздійснення людини, поле масових тотальних захоплень, вираження рекламного бізнесу, шоу тощо. Проте образна специфіка моди ще мало вивчена.Модні інновації в культурі XX ст. - це змінники не лише образні, а й антропологічні відзнаки і константи культури та мистецтва. Мода як наскрізна реальність культуротворчості прослідковується у різних сферах діяльності.
   Модні настанови перетворюються в об'єкти інсталяції, самодостатньої реальності, яка так чи інакше має відношення до моди.
   Мода XX ст. зазнала надзвичайної трансформації. Від моди традиційної, кінця XIX ст, яка була пов'язана з стильовими ознаками модерну, з певними іменами кутюрьє, модними креативами, мода в XX ст. через трансформації стилів мистецтва модернізму - авангарду, футуризму, кубофутуризму- досягає синтезу стильових виявів у постмодернізмі як мистецькій і культурній практиці.
   Особлива актуальність образних трансформацій моди полягає в тому, що образні зміни моди в XX ст. - це, здебільшого, трансформації, які залежать від розвинутої специфіки дизайну одягу, що стає самодостатнім, вишуканим, розгалуженим світом творчості митця. Виникає певне сузір'я імен, які тим чи іншим чином створюють моду як певну персоніфікацію інформації, персоніфікацію образного, культурного, національного простору. Саме тому образні трансформації в моді характеризують специфічний контекст моди, тобто її ідеальний вимір, який пов'язує її з трансформацією духовних, які не можна звести до суто речовинних та предметних реалій.
   Варто зазначити, що образні трансформації в моді XX століття відбулися у таких концептуальних напрямах: „образ-інсталяція", „образ-трансгресія" „образ-імператив".
   Поняття „інсталяція" (від англ. Installation - установка, пристрій) розуміється не як предметна експлікація у вигляді просторових артефактів, а як вид чи жанр мистецьких трансформацій образності постмодерну, просторова цілісність модних інновацій, як принцип створення просторової цілісності. Концепт „образ-інсталяція" свідчить, передусім, що в образі сформовано просторову цілісність, яка є самоцінною, а ця самоцінність є предметною. Предметно-просторова цінність усуває час. Таке усунення часу є головним вихідним принципом образу-інсталяції моди від кутюр.Місцем народження моди від кутюр вважається Париж. Тут знайшли притулок і реалізували свою творчість Чарльз Ворт, Пако Рабанн, Габріель Шанель, Крістіан Діор та ін. Тобто, царина високої моди і сам термін „від кутюр" народилися одночасно. Ці поняття не ідентичні, але від кутюр - це є буквально „високе шитття", а „висока мода" або альта мода - це вже засоби упровадження в життя бачення кравця, його світосприйняття через моду, зокрема Чарльз Ворт.
   Ч. Ворт, англієць за походженням, працював у Франції, на знав французької мови, і протягом багатьох років був звичайним кравцем. Згодом, завдяки кропіткій праці та клопотанням щодо нього перед імператрицею Євгенією, здобув звання „короля паризької моди". Також слід зазначити, саме йому належить створення криноліну і, фактично, Ч. Ворт першим вивів професію кравця на вершину художнього мистецтва.
   Назву „висока мода" інколи перекладають українською „від кутюр", хоча це не правильно. Це мистецтво шиття високого рівня, або унікального дизайну, продукція якого має дуже високу вартість. Висока мода в метафоричному сенсі, часом відповідає високим цінам - це й правильно, і не правильно. Бізнес і реклама, бренди високої моди, як і її інсталяції у просторі культури, йдуть пліч-о-пліч.Будинки високої моди - це певні фундації, які належать відомим дизайнерам і носять їхні імена. Це -Шанель, Живанши, які були створені на початку XX століття. Вони і сьогодні є домінуючими, ці імена стали легендами, як К. Діора, який зараз із всесвітньо відомим модельєром - Джоном Гальяно репрезентує від кутюр.
   Можна сказати, що висока мода - це світ культури, піднесення до високих норм і зразків, який постійно змінюється, трансформуючи свої образи. Ця трансформація образів здійснюється тими дизайнерам, які працюють у цих будинках моди. Бренди високої моди, тобто його рекламні марки, все, що пов'язано із зовнішнім простором, схопленням активації рекламного простору, часто працюють вже не в тому образному контексті, який говорить про ім'я великого дизайнера або кутюрьє.
   Генієм культурної реконструкції образу в моделюванні був їв Сен-Лоран. Це один із тих дизайнерів моди, який орієнтувався на творчість Піта Мондріана та інших і не міг не відреагувати на всі етноремінесценції, що були характерними для культури 50-70-х років XX ст. Загальновідомими є етнографічні колекції Іва Сен-Лорана за мотивами африканської, іспанської, російської культур. Можна сказати, що етноренесанси і модельні ренесанси пов'язані з елементами вишуканості, гармонійності образу. Вони і створювали той симбіоз, який має назву „від кутюр", або „висока мода". У культурно-історичному контексті від кутюр - це певний міф, реальність, яка намріяна надцінністю моди.„Образ-трансгресія" - це концепт, який дозволяє здійснити експлікацію прет-а-порте як жанру формотворення, що виникає в моді XX століття. Жанр прет-а-порте пов'язаний з назвою готового виробу або готового плаття. Жанр прет-а-порте в його образному виконанні (як трансгресія, подолання всіх меж, як між від кутюр і функціональним одягом) є своєрідним експериментальним середовищем, у якому відбуваються певні стратегії прогнозування, розвитку костюма.
   Пізніше, коли прет-а-порте стає вже культурно означеним феноменом, воно виходить за межі готових виробів і наближується до від кутюр, як і до функціонального одягу, не позначеного втручанням художника-модельєра. Уся сфера мімікрії від кутюр до функціонального одягу описується саме концептом прет-а-порте.
   На відміну від буквального розуміння прет-а-порте як готового плаття, культурологічне розуміння відразу ж спонукає до бачення трансгресій культури, трансгресій стильових вимірів, трансгресій стильових субкультур як явищ моди, що виникали в XX столітті. Саме мода панків, хіппі, яппі, фольку і року відбувалася як певні ренесанси, які існували поза межами високої моди, але створювали своєрідний образ, що тяжів до високої моди, але такою не був.
   Характерною прикметою моди 60-70-х років XX ст. є так звані молодіжні бунти. Проте у XX столітті в культурі відбувався не просто молодіжний бунт, а виникнення певних молодіжних субкультур, визначений як хіппі, панки, яппі. Але це не така і проста конфігурація. Якщо говорити, що хіппі - це злиття з природою, гра в робінзонаду, протест проти батьків-міліонерів, а панки- це вульгаризація і „металізація" життя, важкий рок, мотоцикли і зачіски з непередбачуваними екстравагантними силуетами, то це лише зовнішні реалі образу. Протистоїть їм культ яппі - неокласика в молодіжному функціональному діловому світі, коли втома від протесту очевидно відбулася і виникла потреба в легітимації бюргерських і патріархально-доброзичливих витоків буття в моді.
   Можна навіть стверджувати, що П' єр Карден народився вже як модельєр-неокласик, працював у Парижі у Жанні Пакен, Ельзи Скіпареллі, К.Діора, і мав досвід роботи з костюмами для фільму Кокто „Красуня і чудовисько", він ще довго ненаважувався виставити свою нову колекцію. Згодом показ 50-ти пальт і костюмів мав величезний успіх. Це був дебют модельєра нового напрямку, нового стилю. Стиль П'єра Кардена мав прості, прямі, чіткі силуети, ніби підкреслені контурами ознаки костюма. Це надовго стало відмінною рисою його моделей.„Образ-імператив: дизайн функціонального, формового, інституалізованого одягу". „Образ-імператив" - це модна настанова, яка продовжує традиційно-імперативний імпульс моди, який залишається в XX столітті досить обмеженим. Це функціональний, формовий, і, взагалі, інституалізований одяг.
   До того ж цей аспект найменш вивчений, бо, коли йдеться про функціональний одяг, то мається на увазі загальна абстракція, одяг широкого призначення. Інституалізований одяг пов'язаний з певними верствами населення, з певними модними настановами цих верств, інституціями, які є засадами модних інновацій.
   Слід зазначити, що фахово кравці диференціювалися у пошитті різних видів одягу. Існували й універсальні кравці, які шили одяг майже для всіх верств населення, але частіше всього вони спеціалізувалися на пошитті військової форми, вбрання для чиновників, для духовенства. Кравці тільки шили фраки, візитки, сюртуки, смокінги, а не створювали художній образ. Усі ці фраки, смокінги і сюртуки для професійно-орієнтованих верств населення були абсолютно різними, зі своїми характерними ознаками.
   Якщо йдеться про формений одяг, то частіше всього мається на увазі військова форма. Але спектр форменого одягу для чоловіків значно ширше. Це фрак, сюртук, візитка, смокінг, піджачний костюм, з якими використовувалися краватки, а також і верхній чоловічий одяг. Слід зазначити, що серед цих видів формового одягу, фрак був, є і залишається традиційним парадним вбранням. Він лишився таким до наших днів - одягом без імені.
   Коли йдеться про функціональний одяг, то мається на увазі загальна абстракція - одяг широкого призначення. Інституалізований одяг - це одяг певних верств населення, певні модні настанови у середовищі цих верств, інституціях, які є основою модних інновацій.
   Таким чином, образ-інсталяція, образ-трансгресія і образ-імператив - це системні образні складові моди. І у від кутюр є трансгресія і імператив, і в прет-а-порте є всі ці складові. Функціональний одяг теж має ці складові, але в кожному з цих великих культурних пластів переважає щось одне: у від кутюр - інсталяція, у прет-а-порте - трансгресія, а в форменому одязі - імперативне втручання у світ одягу.
   Отже, процес образних трансформацій у моді XX ст відбувався на основі культурно-історичного бачення образу-інсталяції, пов'язаного з couture, і образа-трансгресії, пов'язаного з ргкі-a-porte, від образу-імператива, пов'язаного з функціональним одягом.

1. Зомбарт В. Народное хозяйство и мода / В.Зомбарт. - СПб. : Типография акц. общества Брокхауз-Ефрон, 1904. - 30 с.
2. Дихнич Л.П. Феномен моди в соціокультурному просторі XX cт. : автореф. дис. на здобуття на здобуття наук, ступеня канд. іст. наук : спец. 17.00.01 “Теорія та історія культури” /Л.П. Дихнич. - К, 2002 .- 20 с
3. Куц Г.М. Феномен моди: онтологічний статус і філософсько-антропологічні засади: автореферат дис.
7. Легенький Ю.Г. Украинский модерн /Ю.Г.Легенъкий. - К. : НМАУ ім. ПИ. Чайковского, 2004. - 304 с.
8. Парыгин БД. Социальная психология как наука /Б. Д. Парыгин. - Л.: Лениздат, 1967. - 262 с.
9. Петров Л.В. Мода как общественное явление / Л.В.Петров. -Л.: Знание, 1974. -34с.
10. Петров М.К Язык, знак, культура/М.К.Петров. -М. : Наука, 1991. - 328 с.
11. Шандренко О.М. Модаяк феномен культури XX століття /Шандренко //Вісник Державної академії керівних кадрів культури і мистецтв : зб наук. праць. Bun. 1. - К. : Міленіум, 2007. - С. 80-83.
12. Шестопалова Ю. А. Еволюція ідеалу краси в динаміці української моди (кінець XIX- початок XXI століття) : дис. на здобуття наук, ступеня канд. мистецтвознавства : спец. 17.00.01 “Теорія та історія культури” / Київський національнийун-т культури і мистецтв. - К, 2007.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com