www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Особливості пісенного фольклору Закарпаття
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості пісенного фольклору Закарпаття

Рак П.М.
старший викладач Ужгородського факультету
Київського національного університету культури і мистецтв

ОСОБЛИВОСТІ ПІСЕННОГО ФОЛЬКЛОРУ ЗАКАРПАТТЯ

   Народна музично-поетична творчість Закарпаття вражає своїм багатством. У кожній місцевості і навіть у кожному окремому селі обов'язково знайдеться щось своє, оригінальне, що збагачує й доповнює народнопісенну культуру. Для збирача і дослідника фольклору тут відкривається неосяжне поле творчої діяльності. Пісенні новотвори, інструментальна музика, розвиток багатоголосся, взаємозв'язки музики й слова - всі ці питання заслуговують на ґрунтовне наукове дослідження.
   Особливо великий інтерес становить порівняльне вивчення музичного фольклору окремих районів Закарпаття. Адже в різних місцевостях народні пісні мають більш або менш помітні специфічні особливості, що дає підставу для виділення в межах краю окремих музично-діалектичних районів. Значні відмінності помітно також у говорі, в одязі, звичаях тощо.
   У формуванні і збереженні місцевих особливостей народнопісенної культури важливу роль відіграли також географічні чинники. Дослідники народного побуту вже давно звернули увагу на те, що в гірських країнах культурно-економічні зв'язки між окремими районами значно ускладнені, а це сприяє розвитку та збереженню суто місцевих звичаєвих і народно мистецьких традицій. Такими відокремленими музично-діалектними районами на Закарпатті є, в основному, великі річкові долини, відділені одна від одної гірськими масивами. Відзначимо, що в наш час подібна відокремленість окремих районів помітно зникає, а це, очевидно, приведе до поступового стирання місцевих специфічних особливостей у народному побуті, звичаях та музично-поетичній творчості.
   Першим обґрунтував існування музичних діалектів на території Закарпаття відомий угорський композитор і фольклорист Б. Барток. У 1911 році в селах Мараморошського та Угочського комітатів ним записано понад 100 закарпатських народних пісень, що зберігаються у рукописах.
   По-справжньому наукове збирання та дослідження музичного фольклору цього краю пов'язане з іменем видатного вченого-етнографа Ф. Колесси, який побував тут у 1923 та 1938 роках. Він подав перший науково обґрунтований зразок паспортизації фольклору та систематизації пісенного матеріалу на Закарпатті. Крім того, ним було опубліковано теоретичне дослідження [4], де розкрито деякий вплив музичних культур сусідніх народів, а також на існування музичних діалектів (у тому числі гуцульського, бойківського та лемківського).
   У 60-х роках XX ст інший видатний дослідник фольклору Закарпаття В. Гошовський детально розробив методику музично-діалектичного аналізу пісень цього краю [2; 41-52].
   У пісенному фольклорі Закарпаття можна виділити, в основному, ті ж самі жанрово-тематичні групи, що і в фольклорі центральних областей України: календарно-обрядові пісні, історичні, рекрутські, пісні про кохання, про тяжку жіночу долю, родинно-побутові, жартівливі тощо.
   Великий науковий інтерес становить порівняльне дослідження календарно-обрядової пісенності Закарпаття та інших етнографічних регіонів України. Старовинні закарпатські колядки та весільні пісні мають багато спільного з календарно-обрядовими піснями центральних областей, що вказує на їх походження від одного спільного кореня [7].
   У закарпатському фольклорі ми не зустрінемо козацьких та чумацьких пісень, а також дум. Це пояснюється особливостями історичних та соціально-економічних умов розвитку краю. Одним з найхарактерніших, суто місцевих жанрів пісенного фольклору Закарпаття та суміжних областей є коломийка.
   Пісенний фольклор Закарпаття неодноразово привертав увагу дослідників. На цю тему написано чимало статей і наукових праць, однак до цього часу не вивчені особливості пісень цього краю у контексті народної музичної творчості всієї України.
   Отже, метою і завданням даної статті є порівняльне дослідження пісенного фольклору Закарпаття та інших етнографічних регіонів України, виявлення особливостей жанрово-тематичних груп, мелодики, виконання, музично-поетичної структури, стильових груп пісень.
   Порівнюючи з піснями центральних областей України, що відзначаються мелодичною широтою і розмахом, закарпатські пісні, як і пісні інших західних областей, загалом, коротші й лаконічніші. Наспівні широкі мелодії з багатою внутрішньо складовою орнаментикою тут зустрічаються порівняно рідко, переважають мелодичні форми, близькі до речитативних: кожному складові тексту відповідає не більш як один-два звуки мелодії.
   Набагато меншого розвитку досягло на Закарпатті пісенне багатоголосся. Як і в більшості західних областей України, хоровий спів тут, переважно, двоголосний, причому базується він, в основному, на гомофонно-гармонічній основі. У гірських місцевостях хоровий спів обмежується, здебільшого, унісоном.
   Велику роль у пісенному фольклорі Закарпаття відіграють традиції сольного виконання. Сольний спів чабана-вівчаря десь на гірській полонині - це для Закарпаття таке ж типове явище, як і гуртовий багатоголосний спів дівочої ланки для придніпровських степів.
   Проте останнім часом помічаємо інтенсивне проникнення в побут багатьох районів Закарпаття поліфонічного співу, що, безперечно, є результатом впливу центральних областей України. Цьому процесові особливо сприяють часті виїзди місцевої молоді в східні області на збирання врожаю та інші роботи.
   Щодо музично-поетичної структури, чимало закарпатських пісенних мелодій не виходить за межі звичайного дво- або чотирирядкового куплета-періоду Зустрічаються також і більш короткі музично-поетичні форми - одно- і дворядкові, які становлять не що інше, як багаторазове повторення одного музичного речення або навіть і фрази (“Ой летіли гуси дикі”, “Попід гайок зелененький”, “Не спала я сеї ночі”, “Ой попід гай мила телята пасає”). Нерідко трапляються куплети двочастинної будови (“Ой у мої миленької”, “Гей попід ліс темненький”). Деякі пісні мають постійний приспів-рефрен, що повторюється без змін після кожної строфи (“У лісі на врісі”, “Два голуби пили воду”, “Гей, на високій полонині”). Іноді пісні мають не куплетну, а так звану наскрізну форму (“А мій милий до Праги іде”).
   Пісням закарпатським, як і взагалі українським, властива вільна асиметрична музична будова куплету. Досить часто зустрічаються куплети, що мають по 9, 10, 11, 13, 14, 15 тактів і складаються з непропорційних музичних фраз. Проте чітка квадратна симетричність будови куплета порушується тут не вільним розвитком мелодичного розспіву, як це найчастіше буває у протяжних піснях центральних областей України, а внаслідок вживання всіляких вигуків, вставних слів, повторень окремих фраз тощо.
   Інколи в окремих куплетах тієї чи іншої пісні змінюється кількість складів у рядках, а це, в свою чергу, викликає варіаційні видозміни в мелодії (“Вийтеся, віночки, скорій”). З цими особливостями музично-поетичної структури пов'язана й метро-ритмічна змінність, що є характерною для значної частини закарпатських мелодій.
   Основу віршової будови багатьох закарпатських народних пісень становить так звана коломийкова строфа. Іноді структура пісні відрізняється від коломийкової лише повторенням якогось рядка чи його частини або ж вставкою окремих слів.
   Значне поширення має музично-поетична конструкція такого типу: друга музична фраза пісні будується на квінту вище від першої за принципом тональної секвенції (іноді в зміненому вигляді). У третій фразі мелодія розгортається, набуваючи певних якісних змін, а заключна, четверта, фраза становить або точне, або видозмінене повторення першої. Вона ніби стверджує основну музичну думку і надає куплетові “кільцевої” форми.
   Таким чином, схема куплета має такий вигляд: А А1 В А або А А1 В А2.Прикладами такої будови можуть служити пісні “Серед села дичка”, “Недалеко із Буштина до Тиси”, “Посадила-м черешеньку надворі”, “Стоїть сокол на високій драбині”, “Ци чули ви, миле браття”.
   Пісні подібного типу відзначаються, здебільшого, чіткою і стабільною метро-ритмікою. Але трапляються серед них і зразки із змінним метром та неоднаковим розміром фраз (“На карпатських горах”).
   Близькою до попередньої є структура пісні “Ой Дунаю, Дунаєчку, тиха вода”, яку можна зобразити схемою А В В1 А1.
   Друга фраза тут вже не становить секвенції до першої, але, як і в попередніх прикладах, спирається на домінанту. Заключна, четверта, фраза куплета повторює першу в основній тональності.
   Пісні з подібною “кільцевою” будовою куплета поширені також у фольклорі сусідніх народів, насамперед, угорського (так звані новоугорські пісні), словацького та чеського. Спільною рисою угорського, словацького та закарпатського пісенного фольклору є також синкоповані ритми. В деяких закарпатських піснях синкопи панують протягом всього розвитку мелодії (“Ой Мигалю, Мигалю”, “Недалеко із Буштина до Тиси”), а в деяких з'являються епізодично, в основному, у кадансах (“Милий, милий, що би-сь робив”, “Заспав Иончі на горі”).Ця спільність пісенних форм та інтонаційно-ритмічних елементів є природним наслідком міцних історичних та економічних взаємозв'язків Закарпаття з сусідніми країнами. Відомо, що в різні історичні періоди Закарпаття входило до складу Угорщини, Австро-Угорщини, Чехословаччини. Не дивно, що в цьому краї чимало пісень з мелодіями, спільними і для угорського, і для чеського, і для словацького фольклору. Наприклад, спільну мелодію мають закарпатська пісня “Через поле широкое” і угорська “Szftles шегц”. Мелодії “Чорні очка, як терен” та “Перелаз, перелаз” (з с Голубине, Свалявського району), очевидно, запозичені з чеських пісень, а мелодія “Співаночки мої” відома в чеському, словацькому і польському фольклорі.
   Культурні взаємини з сусідніми країнами сприяли утворенню стильової різноманітності у пісенному фольклорі Закарпаття. Загалом, серед закарпатських народних пісень можна виділити такі основні стильові групи:
   - пісні, близькі своєю музичною структурою та характером до центральноукраїнських або ж спільні для всіх областей України. Сюди можна віднести значну частину календарно-обрядових пісень, деякі лірико-побутові пісні, особливо сольні пісні сумного протяжного характеру (“Ой попід гай мила телята пасає”); пісні-романси (“Через річеньку, через болото”);
   - пісні, спільні щодо стилю та сфери побутування для всіх західноукраїнських областей (“Світить місяченько, ясная зоря”, “Червена ружа трояка”);
   - пісні суто місцевого походження. Це, насамперед, коломийки та пісні, що сформувалися на їх основі (“Ой на плаю вівці пасуть”, “Ой убили Лепіїка”);
   - пісні, що виникли на основі запозичення і творчого переосмислення інтонаційних елементів фольклору сусідніх народів - угорського, чеського, словацького та румунського.
   Характерною рисою закарпатського пісенного фольклору, яка помітно відрізняє його від фольклору центральних областей України, є відносна самостійність пісенних мелодій і текстів, або, інакше кажучи, вільне оперування ними. Закарпатці вважають цілком закономірним виконання різних пісенних текстів на першу-ліпшу мелодію. Підтвердженням цього є окремі висловлювання самих виконавців. М.Ф. Галай з с. Репинне Міжгірського району, виконуючи пісню “Синя гора не орана”, сказав: “її мош узяти хоть на який голос”. П.І. Данко та І.Ю. Поляк із Свалявського району перед виконанням пісні “Плавле кача, плавле” радилися: “Давай заспіваємо цю пісню на оту мелодію, що “фіалочка” (а перед цим співали рекрутську “На Оницькім полі росте фіалочка”). І.Ю. Поляк, виконавши пісню “Солодка ми мамко, тяжко мені жити”, зауважив: “На цю мелодію співається ще одна пісня, можна й ще, яка би потрафила на цей мотив” [2; 158].На мелодію популярної пісні-балади про Анцю (“Ой за горов, ой за ділом”) зустрічаємо чималу кількість різних пісенних текстів як у живому побутуванні, так і в записах інших збирачів (“Плавле качур по Дунаю”, “Ой на горі жита много”). У тих випадках, коли одна мелодія пристосовується до різних за розміром текстів, структура її також зазнає певних метро-ритмічних змін.
   Описане явище спостерігається не лише на Закарпатті. Серед пісень центральних областей також іноді трапляються випадки, коли один і той же текст співається на різні мотиви, а ще рідше, коли одна мелодія виконується з різними текстами. Однак тут ідеться, як правило, про територіальні варіанти пісень. На Закарпатті ж це явище можна спостерігати на кожному кроці.
   Співаки не механічно пристосовують до тих чи інших текстів різні мелодії, тому органічна єдність музики й слова майже ніколи не порушується. Цій єдності сприяє глибоко узагальнюючий характер народної музики, її здатність відтворювати багатство людських настроїв і переживань.
   Самостійність пісенних мелодій і текстів відкриває сприятливі можливості для пісенної новотворчості. Чимало сучасних закарпатських пісень створено саме на основі переосмислення старих пісень або ж шляхом добору цілком нових текстів до популярних мелодій. Це всім відомі “Кажуть люди, кажуть”, “Співаночки мої”, “Серед села дичка”, “Ой на нашій Верховині” тощо. В цьому природному процесі криється джерело багатства сучасного пісенного фольклору Закарпаття.
   Однак з цього не слід робити висновок, що на Закарпатті всі пісенні мелодії цілком самостійні, а виконавці вільно пристосовують їх до будь-яких текстів. Чимало пісень, особливо загальновідомих, має сталі мелодії й тексти, принаймні, для певної місцевості (“На поточку-м прала”, “Як ми прийшла карта”, “Йшла дівчина лужками”).
   Останнім часом у закарпатському фольклорі відбувається інтенсивний процес усталення, закріплення мелодій за певними текстами. Цьому сприяють нові форми побутування пісень: передачі по радіо, концертна естрада тощо.
   Підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступні висновки.
   У пісенному фольклорі Закарпаття можна виділити, в основному, ті ж самі жанрово-тематичні групи, що і в фольклорі центральних областей України: календарно-обрядові пісні, історичні, рекрутські, пісні про кохання, про тяжку жіночу долю, родинно-побутові, жартівливі тощо. Однак ми не зустрінемо тут козацьких та чумацьких пісень, а також дум, що пояснюється особливостями історичних та соціально-економічних умов розвитку краю. Одним з найхарактерніших суто місцевих жанрів пісенного фольклору Закарпаття та суміжних областей є коломийка.
   Наспівні широкі мелодії з багатою внутрішньо складовою орнаментикою тут зустрічаються порівняно рідко, переважають мелодичні форми, близькі до речитативних: кожному складові тексту відповідає не більш, як один-два звуки мелодії.

1. Гошовський В. До питання про музичні діалекти Закарпаття // Ужгородський державний університет. Доповіді та повідомлення. Серія філологічна. - 1959. - № 3;
2. Гошовский В. Украинские песни Закарпатья. -М., 1968. - 480 с;
3. Задор Д., КостьоЮ., Милославський П. Народні пісні підкарпатських русинів. - Ужгород, 1944;
4. Колеса Ф. Народні пісні з галицькоїЛемківщини // Етнографічний збірник НТШ. - Т. 49-50. -Львів, 1929;
5. Колеса Ф. Народні пісні з Підкарпатської Русі //Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді. - Т. 13 14. - Ужгород, 1938;
6. Колеса Ф. Народні пісні з південного Підкарпаття //Науковий збірник товариства “Просвіта” в Ужгороді. - Т. 2. - Ужгород, 1923;
7. Колеса Ф. Старинні мелодії українських обрядових пісень (весільних і колядок) на Закарпатті //Науковий збірник товариства “Просвіта”. -Т. 5. - Ужгород, 1934.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com