www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Творча робота П. Вірського з художником
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Творча робота П. Вірського з художником

Литвиненко В. А.
доцент
Київського національного університету культури і мистецтв

ТВОРЧА РОБОТА П. ВІРСЬКОГО З ХУДОЖНИКОМ

   За останній час значно зростає тенденція й прагнення митців сцени до освоєння невичерпних багатств художньої спадщини. Надзвичайно важливим не прогаяти нічого з того величезного досвіду, з тих ідей, що народилися в систематичній творчій практиці видатних діячів культури, в тому числі й українського балетмейстера, організатора й беззмінного керівника Державного, заслуженого академічного ансамблю танцю України з 1955 по 1975 pp., народного артиста СРСР, лауреата Державної премії СРСР, лауреата Державної премії України імені Тараса Григоровича Шевченка-Павла Павловича Вірського.
   У колоритних і виразних номерах Українського ансамблю танцю під керівництвом П. Вірського можна побачити яскраву індивідуальність балетмейстера. Майже всі танці, що поставив балетмейстер, захоплювали не тільки багатством і різноманітністю хореографічної лексики, умілим використанням фольклорних рухів, сюжетною стрункістю, виразною театральністю, але й колористично-образним вирішенням костюмів.
   Старовинний український костюм багатий різноманітністю форм, оздобленням та вишивкою. Успіх хореографічного твору, здебільшого, визначає костюм, який надає йому яскраву, емоційну забарвленість і підкреслює його національну самобутність.
   Після гастрольної подорожі ансамблю влітку 1959 року, зустрічаючись з керівниками аматорів для відвертої творчої розмови про подальші шляхи розвитку народної хореографії, П. Вірський поставив питання загальної культури, знань, художнього смаку, творчої інтуїції і ін., які є актуальними і сьогодні. Він підкреслив, що сучасна тема немислима без сучасного костюма, декорації, реквізиту, музичного супроводу. Сценічний костюм неодмінно має бути театральним, підкреслюючи красу ліній тіла, пластичність рухів. Від форми та барвистості костюма, уміння носити його на сцені залежить успіх танцю. Говорячи про костюм, Вірський звернув увагу , що не слід переносити на сцену побутовий одяг [2; 115]. Але у деяких випадках хореографічним художнім колективам необхідно відродити його, позбавитися від отриманого розповсюдження на естраді штампованого, позбавленого смаку вбрання, який дає зовсім неправильне уявлення про український національний одяг. Сценічний образ, який створює художник у ескізах костюмів хореографічного колективу, - це й образотворчий еквівалент хореографії й музики, і художньо-узагальнене середовище, у якому органічно вільно розвивається танець.
   Художньому оформленню концертних програм, як невід'ємному компоненту спектаклю, П. Вірський відводив принципову роль. Тому для здійснення своїх задумів він залучав кращих художників. Першим із них був запрошений народний художник СРСР А. Петрицький, який присвятив останні роки свого життя творчій роботі з ансамблем українського танцю [2; 51]. Висока ерудиція П. Вірського також і в галузі образотворчого мистецтва, майстерність А. Петрицького були запорукою їхніх творчих взаємин. Вражає обдарованість А.Г. Петрицького осягнути душу образу й задум балетмейстера. Кожний ескіз численними нитками зв'язаний із літературною першоосновою, на якій базувалися твори П. Вірського, музичною драматургією, композиційним вирішенням, режисурою. Кожний із цих чинників мав, у свою чергу, безліч нюансів і додаткових обставин, а всі разом, включаючи й час постановки хореографічного твору, вони так чи інакше впливали на вирішення задуму ескізів художником. Усі ці чинники одночасно й живили творчу фантазію митця й тримали її під своїм контролем. Складність і принадність праці художника примножувалась ще й безмежним тематичним розмаїттям репертуару ансамблю. Завдання, які поставив балетмейстер перед художником, вимагали величезної напруги. Переводячи образну систему драматургічних композицій П. Вірського з хореографічної сфери в образотворчу, ескізну, він відчував усю глибину авторського задуму балетмейстера, природу його образного мислення й стилістику художнього відображення дійсності.
   Художник, як і балетмейстер, певною мірою повинен володіти режисурою, а виконуючи ескізи костюмів, проникати в характер, у психологію персонажа, тобто торкатися сфери акторської майстерності. Без цього не може з'явитися значний мистецький твір інтерпретаційного ряду. Без співпраці з балетмейстером, накопичених знань у сфері високоякісної режисури А.Г. Петрицький, як художник, не виконав би вимог і своєї функції в загальному театральному комплексі, які висунув перед ним П. Вірський. Режисерське бачення хореографічного твору П. Вірським зустрілося з художницьким. Глибокі, художньо яскраві й переконливі, вони збагачували одне одного в хореографічних постановках Українського ансамблю танцю. У той же час ескізи костюмів А.Г. Петрицького залишаються одкровенням особистості художника, в них промовлялася думка, світосприймання, темперамент, смак, загальна й професійна культура автора, міра - осягнення ним природи хореографічного мистецтва ансамблю.
   При вирішенні задумів ескізів костюмів у програмі Українського ансамблю танцю творча думка художника живилася, здебільшого, з взаємозв'язаних джерел. Літературна першооснова твору (найчастіше лібрето хореографічного твору створюється за літературним джерелом) і пристосований до хореографічного твору її драматургічний варіант, і композиторське переосмислення літературних образів у музичні, характер музики, а разом, і хореографічної лексики диктував стилістику образотворчого вирішення ескізів костюмів. Творча основа, закладена в художника, гострота його мислення - це рефрен, який звучить у всіх творах А.Г. Петрицького, як би не різнилися їхні герої один від одного. Схильні до авторського аналізу, вони впливали навіть на образотворче вирішення хореографічних творів у постановках П. Вірського.
   Художник писав ескізи. Він і балетмейстер знали свого товариша, його духовний лад, хід його життя, манеру триматися. Із суми цих уявлень народжувалася та цілісність, яку можна назвати образом цієї людини. Цілісність образу, єдність інтимної й “офіційної” сфер, конкретність життєвих ситуацій, у яких відображається напруга часу, - такий психологічний підтекст у ескізах, створених А.Г. Петрицьким для Українського ансамблю танцю. Ще в 20-х pp. XX ст. у Харківському художньому інституті своїм студентам Анатолій Галактіонович говорив: “Не забувайте, що ви, перш за все, - люди. Коли ви створюєте художній твір, переживайте події й почуття людей, яких ви зображаєте. Пишіть нервами, кров'ю так, щоб у роботі був трепет душі” [7; 107].
   У 1959 році А. Петрицький поїхав з ансамблем за кордон на гастролі. Він був дуже задоволений, побачивши успіх українських танцюристів. Звучний колір, гарні візерунки костюмів захоплювали тисячі глядачів багатьох країн. У рецензіях паризьких, віденських газет прізвище художника згадувалося з визнанням і повагою. “їхні костюми коштують цілого багатства, і можуть бути прикрасою кращих музеїв народного мистецтва” [2; 121-122]. В ескізах костюмів видно, як із багатоманітних елементів орнаменту виникала складна гармонія нових ритмів. Художник не відступав від взірців народного мистецтва. Зі старанністю майстерниці-вишивальниці прикрашав він візерунком одежу гуцулки й костюм козака. При цьому він мав талант надихнути в традиційну форму напругу почуття людини нашого часу. Пізнаючи нові якості зримого світу, А. Петрицький, як і П. Вірський, спирався на здобутки попередників. Погляди П. Вірського й А. Петрицького співпадали тому, що грунтувалися на високому професіоналізмі й глибоких знаннях і здобутках різноманітних жанрів і видів мистецтва. Петрицький не повторював механічно прийоми старих майстрів, він включав їхні відкриття й знання в образну систему хореографії П. Вірського. Ескізи костюмів А. Петрицького були живим роздумом над історичним матеріалом, який відтворював балетмейстер у своїх композиціях. Кожний ескіз - це костюм-образ, в якому ритм, лінія, силует мали першочергове значення. Створюючи костюм, художник завжди умів немов перевтілитися у персонаж, створений П. Вірським, прожити його сценічне життя, за яким бачив епоху. У творчому процесі й сучасність для балетмейстера і художника ставала відгуком далекого минулого, і разом із тим переставала бути самоцінною величчю.
   Ми тільки тінь людей, що були
   їх відбитка одна...
   Ми тільки спомин про минуле.
   Огнів і відгуків луна.
                         Д.Загул.
   До приходу в ансамбль танцю Анатолій Галактіонович на нараді театральних робітників України казав: “Ми в Україні не маємо гарного українського костюма. Якщо подивитися на одяг учасників ансамблів, олімпіад, не важко помітити, що в них нічого спільного з одежею українського народу. її змарнували всілякими бльосками, вишивками на таких матеріалах, якими ніколи не користувалися в народі” [7; 122-133]. На нашу думку, багатьом сучасним балетмейстерам потрібно уважно прочитати останні написані рядки, і зробити висновки! Особливо це стосується великої кількості блоьсок, якими захоплюються сучасні балетмейстери. Часом вони плутають український традиційний костюм з убранням новорічної ялинки.
   Після смерті А. Петрицького (1964 р.) у художньому оформленні програм беруть участь народний художник СРСР Ф. Нірод, художники Г. Маковська, А. Коцка й інші [2], [10]. Костюми, виготовлені за ескізами виданих художників у співпраці з П. Вірським, - це та основа, на якій зустрічалися і взаємозбагачувалися зорові сприйняття з музичними і пластичними образами. Вони допомагали розкрити думки, закладені і у музичній драматургії, і в композиційній побудові танцювальних композицій П. Вірського, підсилювали емоційний вплив творів на глядача.
   На жаль, майже всі костюми ансамблю, ескізи для яких створили видатні художники, з часом зникають. Багато передали після смерті П. Вірського самодіяльним колективам, незрозуміло якими мотивами керуючись, деякі перешили на дітей хореографічної школи, частина просто безслідно зникла, вийшла з ладу. У цій справі, на жаль, зроблено багато помилок. Ми вважаємо, що належне місце цим взірцям художнього мистецтва - у МУЗЕЇ.
   Не всім дано так чути і бачити одночасно, так “накладати” одне на одне сприйняття музики і пластики, так відчувати стильову відповідність костюмів до хореографії. Саме ця риса властива художникам, які працювали з П. Вірським. Вона диктувала їм провідний засіб художнього вислову, найспівзвучнішого стильовим особливостям музики, а разом з тим і хореографії. В них яскраво виявлялася світоглядна, естетична, етична, емоційна позиція і чітко окреслена індивідуальність кожного майстра.
   Глибокий і тонкий знавець виражальних можливостей і класичної та народної хореографії, П. Вірський особливу увагу приділяв роботам художників, майстрам образотворчого профілю, які налаштовували його на творчі думки, сприяли народженню задуму образу твору, ідеї в створенні нового хореографічного твору. Наприклад, скоморохи, що танцюють на фресках Софійського собору (II ст.), засновники “вертепу” (ляльковий театр), ярмаркового балагану, навели думки П. Вірського і сприяли народженню задуму та ідеї хореографічної мініатюри “Ой під вишнею” (як і однойменна народна пісня). Такі художні твори, як “Весілля в Київській губернії” М. Пимоненка, “Кукавське весілля” В. Тропініна сприяли народженню трьох варіантів хореографічних композицій П. Вірського на цю тему.
   Тема історичної перемоги, героїчні події Другої світової війни займали особливе місце у творчості балетмейстера. Він шукав у творах образотворчого профілю нові ракурси, деталі й світла, і кольору костюмів, які з найбільшою достовірністю й художньою правдою передали духовний світ героїв, літопис нашої історії. Пози, жести, зафіксовані на картинах, плакатах і скульптурах художників, наприклад, “Родина мать зовет!” І. Тоідзе, “Вперед к победе!” І. Вепхадзе, Г. Мерзоєва, “Ты записался добровольцем?” Д. Моор, “Победа” арх.
   I. Мельчакова, С. Нанушьян і ін., П. Вірський використав у своїй героїчній композиції “Ми пам'ятаємо”. Освітлення сцени, колір костюма, кожна поза виявляє хід творчої думки балетмейстера, спрямованої на максимальне підкреслення ролі народу в боротьбі проти загарбників.
   Ескізи костюмів, створені видатними художниками для Українського ансамблю танцю - продовження давньої традиції, - увібравши сучасні риси авторської свідомості, закликають, насамперед, бути на висоті сучасних вимог і не застигати на початковій стадії розвитку. Почуття, які пронизують роботи художників, вливаються в широкий і безмежний світ людей, дихають свіжістю образного мислення і художника, і балетмейстера.

1. Архипенко Є., КирилінаГ. Стан народної хореографії в Україні та перспективи її розвитку: Матеріали науково-практичної конференції. -К, “Стилос”, 2002;
2. Боримська Г. Самоцвіти українського танцю. —К. : Мистецтво, 1971;
3. Балет: Энциклопедия /Гл. ред. Ю.Н. Григорович. - М. : Советская энциклопедия. - М., 1981;
4. Василенко К. Український народний танець. Підручник. - К : ІПК ПК, 1997;
5. Вірський П. У вихорі танцю. - К : Мистецтво, 1978. - Bип. 1-6;
6. Воропай О. Звичаї нашого народу. Етнографічний нарис. -К: АВП“Оберіг”, 1993. -592 с;
7. ВронаІ. Анатолий Петрицкий. Альбом. -К, 1968;
8. Горбачов Д. Анатолій Галактіонович Петрицкий. -М. : Советский художник, 1971. - С 121-122;
9. Советское изобразительное искусство 1941 1960. -М. : Искусство, 1981;
10. Нірод Федір. Альбом. - К: Мистецтвознавство, 1988;
11. Федорчук О. Перетин знаку. Книга перша. - К. : Видавничий дім А + С, 2006;
12. Шульгина А., Томилина Л., Замалина Л. Советы костюмера. -М. : Профиздат, 1968.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com