www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Роль інститутів РКЦ у поширенні традицій органного музикування на Поділлі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль інститутів РКЦ у поширенні традицій органного музикування на Поділлі

Іскра C.I.
здобувач
Вінницького державного педагогічного університету
ім. М. Коцюбинського

РОЛЬ ІНСТИТУТІВ РКЦ У ПОШИРЕННІ ТРАДИЦІЙ ОРГАННОГО МУЗИКУВАННЯ НА ПОДІЛЛІ

   Історична доля української національної культури склалася таким чином, що традиції органного музикування не стали для неї типовими. На українських землях здавна вкоренилося православ'я, якому властивий акапельний спів, а римо-католицизм і протестантизм, які були і є носіями традицій літургійного органного музикування, довгий час не знаходили підтримки серед широких верств населення. Лише на заході українських земель, зокрема на Поділлі, де декілька століть позиції РКЦ були досить міцними і навіть у ситуації релігійно-культурного опору, спочатку російському царизму, невдовзі - політиці радянської влади, збереглася невелика кількість храмів з діючими органами, встановленими ще за часів, сприятливих для РКЦ суспільно-політичних умов. Проте і ці інструменти використовувалися тільки для супроводу богослужіння та не підтримувались у належному стані.
   Крім того, у роки радянської влади та панування войовничого атеїзму усі види духовної музики, як православної і католицької, так і інших конфесій, знаходились під забороною будь-якої пропаганди і поширення. Потрапив під цю заборону й орган, як представник "ворожого світогляду". Навіть як концертний інструмент, орган довгий час не знаходив гідного використання в Україні. Відсутність концертних інструментів і майстерних виконавців не сприяла поширенню цього виду музикування.
   Таке ставлення до інструменту призвів до того, що до початку 90-х pp. XX ст. професія церковного органіста в Україні була рідкісною. Концертні виконавці не володіли практикою літургійного музикування і тому функції церковних органістів виконували або самоуки, або музиканти, що таємно навчались на курсах органістів у м. Рига (термін навчання тривав лише до одного року). Тому виконавський рівень органістів, зазвичай, був досить обмежений: вони володіли елементарними навичками гармонізації мелодії, підбору по слуху та супроводу гуртового співу.
   З офіційним відновленням інститутів РКЦ в Україні, зокрема, утворенням Кам'янець-Подільської дієцезії (1991 p.), орган поступово входить у практику музикування на теренах краю і використовується не лише як літургійний, але й концертний інструмент. Розвиток органного будівництва спричинив необхідність і практичної підготовки професійних виконавців, і науково-теоретичного дослідження ролі органу у культурному житті суспільства. Метою статті є аналіз стану сучасного органного музикування на Поділлі та вивчення впливу різноманітних культурних акцій представників РКЦ на поширення традицій органного виконавства у регіоні. У зв'язку з тим, що поставлена проблема ще не знайшла свого вивчення у науковій літературі, у написанні статті авторка спиралась на матеріали власного архіву, записи свідків подій та окремі статті з періодичних видань РКЦ на Поділлі „Парафіяльна газета", „Credo", „Наша парафія".
   Усі органи, що збереглися на сьогодні на Поділлі, залежно від їх стану та мети використання, можна поділити на дві групи - монофункціональні і біфунаціональні. До монофункціональних відносимо три види інструментів: концертні органи, що використовуються тільки з цією метою і розміщені у спеціально пристосованих приміщеннях; залишки сакральних органів, стан збереження яких дозволяє (досить обмежено) використовувати їх тільки як літургійні. (Розміщені у функціонуючих храмових приміщеннях). Сакральні органи, що знаходяться у храмах, підтримуються у належному стані, проте їх технічні можливості дозволяють використовувати інструмент тільки для богослужбових потреб.
   Єдиний монофункціональний концертний орган на Поділлі встановлений у перебудованому фойє Хмельницької обласної філармонії. Цей інструмент фірми Rieger Kloss має 3 мануала і 36 регістрів. Інавгураційний концерт, який зіграв Володимир Кошуба, відбувся 14 березня 1991 року. Хмельницький орган став останнім, встановленим на Україні за часів СРСР [10]. Звичайно, він не має прямого відношення до інститутів РКЦ, проте вважаємо за необхідне подати його у загальному переліку для відтворення всієї повноти стану подільської органістики.
   Монофункціональні сакральні органи функціонують у містах Хмільник, Шаргород, Бар, с. Мурафа Шаргородського району (усі - Вінницької обл.) та Мукарові-Підлісному (Хмельницької обл.).
   У Хмільнику орган розміщено у костьолі Усікновення глави Іоанна Передтечі. У храмі, заснування якого датується 1603 роком, орган з'явився лише у 1974 р. за ініціативи ксьондза Яна Крапана, який привіз інструмент з м. Риги (Латвія).
   На хорах костьолу св. Флоріана Шарого у м. Шаргород, заснованого у 1595 p., знаходиться лише фрагмент органа: віндлада, на якій збереглись декілька регістрів труб. Вони досить вдало імітують справжній діючий орган. Кафедра, системи управління та передачі повітря, трактура органа не збереглись. Збережена частина органа є незначною.
   У с Мурафа діючий сакральний орган знаходиться у костьолі Непорочного зачаття діви Марії у домініканському кляшторі. Він розміщений на хорах костьолу і належить авторству віденського органобудівника Й. Хессе, про що свідчить аутентична табличка на пульті органа. Ймовірно, орган виготовлений близько 1870 року, проте час його появи у храмі залишається невідомим. Розміщено інструмент на хорах костьолу. Орган має два мануали і 21 регістр. Технічний стан органу дозволяє використовувати його тільки як літургійний інструмент, проте сам інструмент є значною історичною цінністю і вимагає невідкладного ремонту [12].
   Одномануальний десятирегістровий орган невідомого майстра, встановлення якого припадає на кінець XIX - початком XX ст., знаходиться у м. Бар у костьолі св. Анни. Незважаючи на його задовільний стан та ініціативу духовенства щодо проведення концертів, технічні можливості інструменту дозволяють використовувати його лише для супроводу хорового співу.
   Поширювати і розвивати традиції органного музикування на Поділлі РКЦ може лише за допомогою біфункціональних органів. Усі біфункціональні інструменти встановлені у храмах, проте їх технічні можливості, висока якість звучання дозволяють влаштовувати органні концерти. Такі заходи потребують співпраці духовенства РКЦ з представниками світської влади, концертними структурами та окремими виконавцями і колективами.
   Біфункціональні органи встановлені у храмах Кам'янця-Подільського, Полонного, Летичева (усі - Хмельницької області) та Вінниці.
   Найстаршим є двадцятирегістровий двомануальний орган кафедрального костьолу св. апостолів Петра та Павла у Кам'янці-Подільському. Його було встановлено віденським органобудівником Карлом Хессе у 1857 р. Синдик кафедрального костьолу Олександр Кремер у статті „Nove Organy w Kamencu Podolskim", що була опублікована у журналі „Ruch Muzyczny" за 1859 p., описує інструмент: „В цілому дуд і пищалок є 970, з яких 160 дерев'яних, решта - з англійського цинку. Столик для гри знаходиться спереду по середині ширини органа, який у вищій своїй частині розділений на дві половини (для вікна), а граючий має весь орган за плечима, обличчям він обернений до вівтаря, що є зручним для нього, так як з правої і з лівої сторони розміщується оркестр і хор, а сам [органіст] ними може диригувати. Поверхня органа гарна і зі смаком виконана, він лакований білим, з золотим оздобленням. Внутрішня побудова міцно і з найбільшою досконалістю виконана, досконало обмислена для зручності граючого і з ощадливістю місця. Сила тону в звучанні organo pleno чудовий. Голос педалі потужний і завершений; поодинці регістри, такі як флейти, бурдон, саліціонал, віола, - звучать дуже лагідно і приємно з властивим тільки для них характером і поодинці, і в різних комбінаціях; дуже мила гармонія утворює цілісне звучання” [11]. З цієї характеристики стає зрозумілим, що інструмент встановлювався виключно з метою використання для потреб літургії (про це свідчить опис вдалого розташування місця органіста), проте його технічні можливості придатні і для концертного музикування.
   Від часу повернення кафедрального собору римо-католицькій громаді відновлюється і літургійна діяльність органу. У Кам'янці-Подільському господарем органу став Станіслав Мартинович Нагорняк, який до того вже мав великий досвід церковного музиканта. Саме цей органіст одним із перших на Поділлі почав поєднувати літургійну і концертну діяльність, продемонструвавши постійне прагнення до професійного самовдосконалення.
   Професійний шлях С. Нагорняка багато у чому є типовим для органістів, які розпочали свою діяльність за часів комуністичного атеїзму: майже підпільне відвідування Меси, спів у парафіяльному хорі, строкова військова служба і приватне навчання основам літургійного музикування. Церковним органістом С. Нагорняк став за пропозицією Яна Ольшанського - майбутнього першого єпископа відновленої Кам'янець-Подільської дієцезії. Перші уроки гри на органі отримав від свого колеги - випускника Одеського музичного училища Станіслава Могилевського, який працював органістом у костьолі св. Анни м. Бар.
   Прагнення професійного вдосконалення змусило С. Нагорняка звернутися по допомогу до професора Львівської консерваторії, композитора Анджея Нікодемовича, з яким займався до його еміграції на початку 80-х років до Польщі. Компенсацією за відсутність „підпільного навчання" у Ризі стали заняття на курсах хормейстерів у Кошаліні (Польща), які дозволили опанувати навичками роботи з хором. Саме у поєднанні сольного інструментального виконавства із хоровим співом С. Нагорняк знайшов своє покликання [1; 8]. Як концертний виконавець і керівник двох хорових колективів (хору Кам'янець-Подільського кафедрального костьолу Святих Петра і Павла „Sursum Corda" та дитячого хору „Квіти на камені"), С. Нагорняк здобув заслужене визнання не лише на теренах Поділля, але й далеко за його межами. Колективи церковного органіста брали участь у багатьох світських і релігійних мистецьких заходах, зокрема, фестивалі „Квіти Поділля" (м. Городок, 1997); Днях християнської культури (м. Перемишль, Польща, 2000); святі Кальварії Пацлавської під Перемишлем (2001); Всеукраїнському фестивалі польських ансамблів (2005); урочистостях з нагоди 25-ї річниці заснування Клубу польської інтелігенції та відкриття пам'ятника Иоанну Павлу II (м. Бєльська-Бяла, Польща, 2006), а також гастрольних турне до Варшави, Хелма, Лодзя тощо.
   У кафедральному соборі св. апостолів Петра та Павла у Кам'янці-Подільському постійно проходять концерти органної і камерної музики. Так, під час гастрольної подорожі по Україні у квітні 2006 p., окрім Львову та Івано-Франківська, органіст Гербер Енглерт з Німеччини також дав концерти у кафедральному соборі святих Петра і Павла Кам'янця-Подільського і у Городоцькій Вищій Духовній семінарії.
   З метою популяризації інструменту серед виконавців і слухачів у 2002 р. у співпраці з мультимедійною „Clara studio" було записано диск під назвою „Орган Кам'янець-Подільського Кафедрального собору", на якому у виконанні заслуженого діяча мистецтв України, вінничанина Георгія Куркова і польського органіста Пьотра Грінгольца звучить музика И. Баха, Т. Альбіноні, А. Вівальді, Ф. Шуберта, М. Леонтовича, М. Зариня, Г. Янга та власні композиції виконавців.Сакральний орган у м. Полонне, де завжди була велика римо-католицька громада, розміщено у храмі св. Анни, збудованому у 1607 р. Орган для костьолу було виготовлено у 1892 р. на фабриці органів костьольних та гармоній Яна Слівінського у Львові. У роки сталінського терору костьол був закритий, відновивши роботу у 1947 р. На цей час інструмент знаходився без труб. Його реставрація розпочалась у 1978 p., коли на запрошення настоятеля храму прибули майстри з Риги. Укомплектовували інструмент трубами, привезеними з Прибалтики, виготовленими власноруч і знятими зі старих органів. Остаточну реставрацію здійснив львівський майстер Віталій Півнів.
   Двомануальний орган у Полонному має 17 регістрів. На сьогодні він постійно використовується для супроводу богослужіння. Як концертний інструмент, він слугує набагато менше, ніж орган у Кам'янці-Подільському, проте і тут час від часу відбуваються концерти органної, камерної і хорової музики.
   Концертний орган, що знаходиться у приміщенні костьолу Діви Марії Ангельської м. Вінниця, використовується і як літургійний, і як концертний інструмент. Цей орган німецької фірми „Sauer" з міста Франкфурт-на-Одері (головний конструктор - Петер Дооне) було збудовано у 1984 р. для Зали органної музики Вінницької обласної філармонії. 30 квітня 1985 р. відбувся перший концерт нового інструменту, в якому взяли участь Арсеній Котляревський, Володимир Кошуба (м. Київ), Вікторія Харламова і Георгій Курков (м. Вінниця).Під концертну залу було обладнано приміщення з трагічною історією. Воно було побудовано на початку ХГХ ст як храм домініканського монастиря. За рішенням царського уряду у 1865 р. римо-католицький храм був перетворений на православний Преображенський собор. У XX ст. радянська влада влаштувала в ньому спортивну залу, яка потім і була переобладнана під концертну. Концертне життя встановленого там органу було недовгим.
   На початку листопада 1991 p., після рішення місцевої влади про передачу приміщення громаді Української Православної Церкви Московського патріархату, орган було варварським способом демонтовано її представниками. У зв'язку з тим, що приміщення, пристосованого для використання органу, у Вінниці не було, місцева влада не змогла вчасно перенести інструмент, що й спричинило його „стихійний" демонтаж. Лише за допомогою міліції варварське викидання органних труб на трамвайні колії було призупинено. Органний майстер з м. Лівадії (Крим) Володимир Хромченко завершив демонтаж інструменту. (Мотор та 30 труб від вінницького органу пізніше було використано для будови нового концертного органу в Лівадії). Залишки спаплюженого інструменту довгий час пролежали на одному з вінницьких заводів.
   Відродження інструмента пов'язане з поверненням у місто представників Ордену Братів Менших Капуцинів. Монахам було повернено приміщення храму, в якому за часів СРСР розміщався лекторій товариства “Знання”. Після реставрації костьолу, у 1998 р. влада передала чернечій громаді залишки інструменту. Реставрацією органу займалась фірма під керівництвом органного майстра Єжи Куклі (м. Люблін, Польща).
   Освячення відродженого інструмента, розміщеного на хорах костьолу із написом „Помреш, щоб воскреснути", відбулось 16 травня 1999 р. під час урочистої Літургії колишнім настоятелем цього храму, а на той час - вже єпископом-помічником Львівської архідієцезії Станіславом Падевським, перетворившись у своєрідний екуменічний захід: окрім Єпископа у Службі взяли участь священики парафії на чолі з настоятелем Юстином Русіном, представник Краківської провінції Ордену братів менших капуцинів о. Радослав Сольон, настоятель Кустодії братів менших капуцинів в Україні о. Петро Коморнічак, настоятель вінницької греко-католицької парафії о. Степан Федчишин та інші духовні особи. Серед гостей урочистості були Надзвичайний і Повноважений Посол Республіки Польща в Україні пан Єжи Бар та професор Яніна Ковальчик [8; 3].
   Акустичні можливості капуцинського храму Діви Марії Ангельської, технічні можливості інструмента (орган має два мануали, педаль, 30 регістрів, 2085 труб з дерева та металу, механічну трактуру гри) та ініціатива представників цього францисканського ордену одразу дозволили використовувати орган не лише для супроводу літургії. Інавгураційний концерт відродженого інструменту відбувся 17 травня 1999 р.: у виконанні реставратора органу Єжи Куклі прозвучала музика Й.С. Баха та польських композиторів ХІХ-ХХст.
   Невдовзі після реставрації інструмента, у храмі Діви Марії Ангельської у жовтні 1999 р. було запроваджено щорічні фестивалі органної та камерної музики під назвою „Музика в монастирських мурах". Відтоді щороку восени, протягом двох місяців у недільні вечори орган запрошує своїх шанувальників. Директором фестивалю став органіст храму, заслужений діяч мистецтв України, доцент Вінницького державного педагогічного університету ім. Михайла Коцюбинського, художній керівник камерного оркестру „Ар ката" Георгій Курков. Сам Г. Курков добре знає відновлений інструмент, адже до часу його руйнування був органістом Вінницької філармонії, якій тоді належав інструмент.
   Фестивалі розраховані на широке коло слухацької аудиторії, тому супроводжуються розповідями про композиторів та їх твори. Постійним лектором-пропагандистом органної музики на фестивалях виступає кандидат мистецтвознавства, доцент Вінницького державного педагогічного університету Олена Верещагіна-Білявська. Концерти фестивалів відвідують не лише парафіяни, а й велика кількість студентів, інтелігенції міста тощо. З метою популяризації класичної музики, залучення до кола слухачів різних верств населення міста, організаційний комітет фестивалю щороку нагороджує найактивніших відвідувачів концерту цінними подарунками. 
   У концертах Першого міжнародного фестивалю „Музика в монастирських мурах" взяли участь музиканти з України, Польщі, Білорусі, Литви та Молдови, а Другого -виконавці з восьми країн Європи. Загалом, впродовж десятирічної історії фестивалю, своє мистецтво продемонстрували представники України, Польщі, Білорусі, Молдови, Литви, Росії, Казахстану, Великобританії, Австрії, Чехії, Угорщини, Сполучених Штатів Америки.
   Українську органну школу на концертах фестивалю представляли Володимир Кошуба (Київ), Галина Булибенко (Київ), Ольга Дмитренко (Київ), Валерій Коростельов (Київ), Ірина Калиновська (Київ), Наталія Свириденко (Київ), Ольга Єфремова (Одеса), Тетяна Орлова (Біла Церква), Наталія Молдован (Хмельницький), Наталія Чеснокова (Донецьк), Наталія Висич (Ужгород) та інші.
   Запам'ятались вінничанам фестивальні концерти за участю Іштвана Елли (Угорщина), Вінсента де Поля (Німеччина), Йоханна Труммера (Австрія), Алістера Пау (Великобританія), Алана Саттона (Великобританія), Карела Мартінека (Чехія), Анни Стрезєвої (Молдова), Костянтина Шарова (Білорусь), Ігоря Оловнікова (Білорусь), Ксенії Погорєлої (Білорусь). Тричі брала участь у фестивалі солістка Латвійської державної філармонії і Ризького Домського собору Євгенія Лісіцина.
   Традиційними для фестивалю стали концерти солістів у супроводі органу та камерних колективів. Перед вінничанами виступали львів'янин Ігор Мацелюх (сопілка, окарина, ной, дримба), співачка з Санкт-Петербурга Марина Черноусова, польські кларнетист Яцек Срібняк і саксофоніст Міхал Кулента, співачка з Польщі Моніка Коляса-Гладікова, скрипаль Каміль Кароляк. Програму „Мандруючи старим світом" представив ансамбль старовинного співу „Музичні асамблеї" (Київ). Постійними учасниками фестивалів є камерний хор „Вінниця" під керівництвом народного артиста України Віталія Газінського (м. Вінниця) і камерний оркестр „ Арката" під керівництвом заслуженого діяча мистецтв України Георгія Куркова.
   За десятирічну історію фестивалів чи не найбільша кількість виконавців представлена польськими музикантами. Авторка схильна це пов'язувати не лише з географічною близькістю, спільністю багатьох традицій, але й наявністю у Польщі міцної школи органного мистецтва. Найчастішим гостем на фестивалях став Єжи Кукля, який не лише щороку приїздить з концертами, але й постійно підтримує інструмент у належному стані.
   Серед польських органістів, які брали участь у фестивалях, можна згадати виступи Іренеуша Вирви та Малгожати Тшаскалік-Вирви (Варшава), Лукаша Матея (Краків), Ельжбети Влосек (Рибник), Єви Польски (Бидгошть), Віктора Лияка (Варшава), Ельжбети Кароля (Познань), Роберта Грудзеня (Радом), Валентини Багінської (Варшава), Кшиштофа Павліша (Краків), Лєшека Вернера (Краків). Завдяки цим виконавцям вінницька публіка змогла познайомитися з музикою, яка досі не звучала на теренах Поділля. Так, польські музиканти стали пропагандистами творчості композитора, диригента та органіста Фелікса Нововейського (1877-1946), поборника відродження органного мистецтва у ХГХ ст. Августа Фреєра (1803-1883), професора Краківської музичної академії Вінсента Вацлава Рихлінга (1841-1896), органіста Иозефа Суржинського (1851-1919), засновника сучасної польської органної школи, професора Варшавської консерваторії Мечислава Суржинського (1866-1924), автора рекордних за популярністю органних прелюдій Владислава Зелінського (1837— 1921), скрипаля КонстянтинаГурського (1859-1924) та класика польської музики Станіслава Монашко (1819-1872).
   Після кожного фестивалю „Clara studio" випускає аудіо-дискзі зразками кращих виступів, розповсюджуючи їх не лише під час концертів наступного фестивалю, але й у парафіях Кам'янець-Подільської дієцезії.
   Фестиваль користується неабиякою популярністю у мешканців міста Вінниця. Особливо приємним є той факт, що концерти відвідує багато студентства та молоді не лише з парафії Діви Марії Ангельської, в храмі якої знаходиться орган, але й представники інших конфесій. Якщо досить часто концертні органні зали України відчувають гострий брак публіки, то завдяки активній соціокультурній діяльності представників ордену братів менших капуцинів у м. Вінниця спостерігаємо стійку тенденцію до постійного зростання інтересу до органних концертів. Велику роль у цьому відіграли саме концерти фестивалю „Музика в монастирських мурах". Такі заходи підтверджують ефективність поєднання двох природних функцій органу - літургійної та концертної.
   У 2008 р. було започатковано ще одну традицію - проведення концертів учасників фестивалю „Музика в монастирських мурах" у м. Летичів Хмельницької області, де побудовано новий орган у храмі.
   Окрім проведення фестивалю, традиційними у храмі Діви Марії Ангельської стали „Вифлиємські вечори" та Пасхальні зустрічі - концерти органної та камерної музики, присвячені релігійним святам. У цих концертах неодноразово брали участь Георгій Курков, Пьотр Черні, Ядвіга Ліс, Єжи Кукля, Яцек Срібняк, Малгожата Ставіцька та інші.
   Регулярно у храмі відбуваються концерти духовної музики. Так, у співпраці органіста Георгія Куркова і Вінницького муніципального камерного хору під керівництвом народного артиста України професора Віталія Газінського було здійснено цикл вечорів хорової музики. Серед них - „Сім слів Ісуса на хресті", під час якого було виконано твори, присвячені Великому Посту: А. Архангельський „Помышляю день страшный", Антоніо Летті „Круцифіксус", Дьєрд Орнен „Stabat Mater", Сезар Франк „Сім слів Христа".
   Таким чином, інститути РКЦ на Поділлі не лише опікуються утриманням органів, підготовкою літургійних органістів, але й сприяють поширенню традицій концертного органного музикування, популяризації класичної музики. Приклад біфункціонального використання інструменту у парафії Діви Марії Ангельської м. Вінниця представниками ордену Братів Менших Капуцинів є яскравим свідоцтвом результативності впливу їх соціокультурної діяльності на культурне обличчя міста і краю.
   Сучасна діяльність ордену Братів Менших Капуцинів свідчить про можливість і перспективність співпраці релігійних, культурних та владних інститутів, які спільними зусиллями вирішують проблему формування нового типу особистості XXI століття.

1. Аліксійчук О. С. Портрет майстра / О. С. Аліксійчук, В.В. Федорчук // CREDO. -2007. - вересень (№ 13). - С. 4-17;
2. Богомолов І. "Віфлеємські вечори"у Вінниці /Ігор Богомолов//Парафіяльна газета. -2004. -січень (№ 1). -С. 8;
3. Богомолові. Завершення фестивалю /Ігор Богомолов //Парафіяльна газета. - 2000. - грудень (№ 22). - С. 3;
4. Богомолов І Знову, як і торік. - „Музика в монастирських мурах" / Ігор Богомолов // Парафіяльна газета. - 2000. - жовтень (№ 19). - С. 10;
5. Богомолов І Найголовніше, щоб добрий початок переріс у традицію /Ігор Богомолов //Парафіяльна газета. - 2001. -листопад (№ 31). - С. 12;
6. Богомолов І. Не змовкає музика в храмі /Ігор Богомолов // Парафіяльна газета. - 2000. - квітень (№ 9). - С. 5;
7. Богомолові. Не змовкне „Музика в монастирських мурах" /Ігор Богомолов //Парафіяльна газета. - 2002. - листопад (№ 43). - С. 4;
8. Богомолов І „Помреш, щоб воскреснути" /Ігор Богомолов //Парафіяльна газета. - 1999. - червень (№ 12). - С. 3;
9. Богомолов І Різдвяні концерти у Вінниці /Ігор Богомолов//Парафіяльна газета. -2001. -січень (№ 1). -С. 12;
10. Муштафін І Вінницький орган повертається /Ігор Муштафін //Парафіяльна газета. - 1998. - січень (№ 1). - С. 10;
11. Органи України. Хмельницька область
12. Архітектурні та природні Пам'ятки України. Мурафа. Вінницька область

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com