www.VuzLib.com

Головна arrow Культура, мистецтвознавство, етика, естетика arrow Сільські ландшафти та принципи їх організації та формування
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сільські ландшафти та принципи їх організації та формування

Дударець В.М.
кандидат архітектури, професор
Київського національного університету культури і мистецтв

СІЛЬСЬКІ ЛАНДШАФТИ ТА ПРИНЦИПИ ЇХ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА ФОРМУВАННЯ

   Садове мистецтво України - це безцінна скарбниця художньої культури українського народу, що через дивовижні пейзажі природи впродовж багатьох століть несе велич славетної історії нашої держави.
   Велика кількість садів і парків, що збереглися, отримали статус пам'яток архітектури, національних та природних заповідників. Завдяки високому професіоналізму та художній досконалості окремі з них стали взірцями українського та світового садово-паркового мистецтва.
   Проблемою теоретичних основ організації садових композицій на різних видах ландшафтів, їх композиційно-планувальної характеристики займалися такі вітчизняні та зарубіжні дослідники як Л.П. Александров, Н.І. Архіпов, Е.С. Балашкіна, O.K. Блиновський, І.О. Богова, Ю.О. Бондар, Н.А. Ільїнська, А.П. Вергунов, І.Н. Гегельський, А.Д. Жирнов, Б.Ф. Остапенко, Л.С. Залеська, В.В. Згур, О.О. Кищук, І.А. Косаревський, Е.М. Мікуліна, П.І. Приходько, Я.Б. Расимчук, І.А. Родичкін, Л.В. Романча та ін.
   Метою статті є дослідження загальнометодологічних засад та основних принципів організації та формування сільських ландшафтів.
   Сільські ландшафти України займають особливе місце в організації та проектуванні виключно складного напряму ландшафтної архітектури і дизайну - сучасного формування зеленої зони села.
   На відміну від загальновстановленої системи принципів щодо організації ландшафтів міста, озеленення та благоустрій села має свої характерні особливості і потребує їх теоретичного обґрунтування та практичного вирішення.
   В умовах сучасних форм приватної власності та значним ростом фермерських господарств - села України потребують докорінного перегляду щодо благоустрою та організації їх "аграрних" ландшафтів.
   Перетворення сільськогосподарської праці в різновид праці індустріальної, розширення мережі культурно-побутових закладів, планомірне перетворення міст у облаштовані з повним комфортом помешкань стало в нашій країні законом. У майбутньому передбачено його планування, архітектура, інженерне обслуговування, а благоустрій повинен наближатися до міського рівня. Однак це не означає, що сільські поселення втратять свій специфічний вигляд і особливості, і будуть відрізнятися від міст лише за величиною. Велика близькість сіл до народних традицій і активне використання ландшафту дають можливість використовувати їх індивідуальність і зробити села виразнішими.
   Лаконізм сучасної архітектури міста є характерним для типових житлових і суспільних будівель, а художня виразність села поєднана з м'якою пластикою рельєфу, живописними силуетами зелених насаджень різноманітними малюнками доріжок, майданчиків і малих архітектурних форм, що мають особливу привабливість. Візуальне включення в загальну ландшафтну картину різноманітних сільськогосподарських угідь, лісозахисних смуг, садів потребує їх художнього осмислення. Культурний сільський ландшафт формується в результаті здійснення меліоративних, агротехнічних заходів, перебудови населених пунктів, прокладання доріг. Села можуть покращити і збагатити ландшафти, надати їм художнього забарвлення. Але ж села можуть внести і дисгармонію в природу своїм невдалим розташуванням, плануванням, величиною і виглядом будівель, погано продуманим озелененням.
   Будівництво облаштованих поселень повинно здійснюватись відповідно до проектів планування районів і забудовою сіл, комплексного благоустрою і озеленення населених міст. На всіх стадіях проектування максимально потрібно враховувати місцеві природнокліматичні особливості, характер ґрунтового покриву, гідрологічні характеристики. В проектах повинні відтворюватися також місцеві етнографічні особливості, важливі історичні події, пам'ятки історії і культури.
   В умовах інтенсивного розвитку суспільного виробництва і урбанізації актуальними стають заходи по охороні і покращенню природного середовища. Робота по осушенню і обводненню сільськогосподарських земель, створенню захисних лісових смуг, будівництву великих гідростанцій істотно змінюють природний ландшафт в цілому, та його окремі компоненти (клімат, повітряне середовище, водні басейни, рослинність), їх екологічний взаємозв'язок.
   Велику роль у вирішенні поставлених завдань відіграє формування зеленого середовища. Під зеленим середовищем ми розуміємо весь складний комплекс насаджень в тому тісному зв'язку з ландшафтними особливостями місцевості, плануванням, забудовою і благоустроєм, який розглядається як єдине художнє ціле.
   Необхідною складовою частиною комплексу робіт по перебудові сіл України є внутрішній благоустрій. Для багатьох старовинних парків України характерне поєднання ландшафтного парку з регулярними посадками плодових дерев і плодовим садом. Цей прийом є одним з перспективних напрямів сучасного паркобудування в районах України з високо розвинутим плодівництвом для створення парків-садів обмеженого використання.
   Прикладом вдалого використання зелених насаджень є смуга, яка відділяє село від дороги чи шосе. Рядові насадження клена гостролистого і каштану вздовж проїзної частини вулиць, палісадники, озеленені декоративними породами дерев і кущів і яскравими квітами, прикрашають вулиці таких сіл.
   Успіхи дослідно-показового будівництва України, здебільшого, визначаються методом вирішення питань планування, забудов і благоустрою міст. Разом з цим ряд питань комплексного проектування і будівництва не мають достатнього наукового і нормативного обґрунтування. Це, перш за все, питання внутрішнього благоустрою і озеленення сільської місцевості.
   Благоустрій села є комплексом взаємозв'язаних архітектурних і інженерних заходів по організації і обладнанню території, який включає інженерне обладнання, інженерну підготовку територій, внутрішній благоустрій і озеленення [10].
   До принципів внутрішнього благоустрою відносяться:
   - розміщення, формоутворення, конструктивне рішення і зовнішнє оформлення малих архітектурних форм, елементів цільового призначення (для спортивних, дитячих, господарських майданчиків);
   - обладнання декоративних та інших покриттів вулиць, майданчиків і доріжок;
   - створення зеленої зони села, формування зелених насаджень, функціональних зон (суспільного центру, житлових квадратів садиби, вулиці і парки) і декоративно-квіткове оформлення, створення санітарно-захисного озеленення.
   Всі заходи по зовнішньому благоустрою необхідно виконувати в єдиній комплексній системі, поетапно, з урахуванням черговості робіт.
   Зовнішній благоустрій і озеленення виконують багато функцій, які сприяють формуванню сільського ландшафту, його новому вигляду і змісту.
   Найбільш істотними з них є:
   - покращення умов побуту, праці і відпочинку населення;
   - поліпшення і завершення архітектурно-художнього вигляду забудови;
   - поліпшення мікроклімату середовища;
   - створення умов для поліпшення здоров'я населення.
   Сучасні поселення відрізняються від історично складених сіл, хуторів своїми розмірами та плануванням структури, рівнем благоустрою. У структурі сучасних сіл України з'явились елементи, невластиві старим селам: виробнича зона, суспільний центр, парк культури та відпочинку, майданчики для спорту та дитячих ігор, озеленення навколишнього середовища загального користування та ін. Це нове середовище повністю створене руками людини.
   Характерні особливості цього середовища визначають поняття "архітектурний ландшафт", який ми розглядаємо як взаємозв'язок естетичного відношення, природних ландшафтів і створюваних людиною дорожніх і садово-паркових об'єктів. Гармонійний взаємозв'язок природних і штучних форм ландшафту передбачають існування трьох основних категорій ландшафту:
   1) збереження існуючих ландшафтів, сприятливих для людини, і їх використання як основи композиційних побудов;
   2) перетворення ландшафтів зусиллям і збагаченням природних форм;
   3) створення "штучного" ландшафту в жорстких кліматичних умовах, в районах зруйнованого чи природного ландшафту.
   Викладені умови ландшафтного проектування і будівництва передбачають наявність двох основних станів ландшафту: природного і штучного, або природного і антропогенного. До природних відносяться ландшафти, які виникли під час природного розвитку середовища, і ті, до яких ще не торкнулася рука людини. Однак на землі лишилося дуже мало природних ландшафтів, а ландшафти, що виникають у результаті діяльності людини, носять назву антропогенних [6].
   Класифікаційними ознаками антропогенних ландшафтів можуть бути наступні характеристики:
   а) за змістом-сільськогосподарські, лісові, водні, промислові і селітебні;
   б) за глибиною впливу людини на природу - антропогенні бєлігератинні;
   в) за господарською цінністю - культурні або конструктивні, акультурні або деконструктивні типи "бедленд" і типи покинутих земель.
   За значенням для формування ландшафту існують п'ять основних компонентів, які можна розмістити в наступному порядку: рельєф, клімат, вода, рослинність, тваринний світ.
   Головною особливістю природного і штучного ландшафту є рельєф. Він може бути рівнинним, пагорбним і гірським. Характер ландшафту значною мірою впливає на архітектурно-планувальне рішення зеленого середовища села, його об'ємну композицію.
   Важливу роль в цьому питанні відіграють природні чинники, які визначають процес росту рослин: експозиція, схил, родючість ґрунту, клімат.
   Експозиція і схил впливають на інсоляцію схилу, а, відповідно, і на температуру ґрунту. Тому для зелених насаджень найбільш сприятливі схили південних і західних експозицій. Грунт на вершинах і схилах пагорбів поступово втрачає родючість в результаті стікання води, а внизу формуються більш вологі і багаті місця зростання. Паркобудівник, створюючи зелені насадження, повинен враховувати цей чинник.
   Великий вплив на підбір рослинності для певного об'єкту сільської місцевості має клімат, дія якого проявляється в силі сонячного тепла, в опадах, у вологості повітря, у вітрах тощо [12].
   Поверхневий гумусовий шар ґрунту, який містить поживні речовини, є основою сприятливого росту і формування деревної рослинності. Нижні шари ґрунту впливають на ріст дерев з глибокою кореневою системою. Для росту і розвитку рослин велике значення мають вода, поживні речовини ґрунту, його температура, механічний склад, вміст солей, вапна, кислот. Значно більший ефект дає ретельне вивчення ґрунтів на ділянках, призначених для озеленення, а також відбір залежно від ґрунтових порід.
   Вода у вигляді озер, потоків, рік часто є головним композиційним елементом у зеленому середовищі. Використання водних об'єктів сприяє створенню динамічного пейзажу, підсилює естетичний вплив зеленого середовища, істотно впливає на мікроклімат і ґрунтове середовище, на визначення складу паркової рослинності. В зеленій зоні села часто використовується вода і у вигляді штучних споруд: басейнів, декоративних водойм, фонтанів, каскадів.
   Усім роботам по створенню зеленої зони села передує ландшафтна організація території, що дозволяє виявити цінні елементи рельєфу і природні чинники, а також визначати необхідність і можливість створення штучних елементів рельєфу. Устрій штучних водойм, ставків, водоймищ, підпірних стінок, укосів, доріг, терасування схилів, посадка зелених насаджень для зміцнення схилів - неповний перелік заходів зовнішнього благоустрою села необхідності врахування при ландшафтній оцінці території.
   Ландшафтна оцінка території включає оцінку по рельєфу, водоймах та рослинності.
   У ландшафтному проектуванні найбільш складним є проектування об'єктів зеленого будівництва. Ландшафтний архітектор оперує компонентами природи, що постійно змінюються. Рослинність, водойми, погода накладають відбиток на формування зеленого середовища. При правильному використанні цих елементів природи вони стають надійними союзниками архітектора, допомагають створювати виразні пейзажі, а при невмілому використанні вони залишаються мертвою матерією.
   Архітектори не завжди вміють правильно використовувати основні елементи ландшафтного проектування - дерева і чагарники. Застосовувані в даний час асортиментні таблиці не мають достатню наочність, але користуватися ними без спеціальної підготовки складно, до того ж у них не враховується специфіка архітектурного підходу до формування простору.
   А.Д. Жирновим розроблена нова система підбору асортименту рослинності за архітектурними властивостями, тобто за висотою, структурою розгалуження, щільністю крони, величиною листя, фарбуванням листя, квітів, плодів, кори, бруньок. Дані про рослини розміщені на матриці і перфокартах. На матрицю нанесена основна екологічна характеристика рослин, декоративні ознаки, галузь застосування. У лівій частині матриці розташовані клітини, у яких представлена екологічна характеристика рослин: довговічність, швидкість росту, морозостійкість, газостійкість, галузь застосування. Дані про декоративні властивості приведені в правій частині матриці і є кольоровими розтяжками характерного кольору листя, бруньок, кори, плодів квітів даної рослини відповідно до фенологічних фаз. Початок і тривалість можна визначити з точністю до однієї декади за прикладеномим календарем. Дані про декоративні властивості дають характеристику зовнішнього розвитку рослини за сезонами: облиснення, цвітіння, плодоношення. Унизу на матриці розміщені клітини з рекомендаціями про використання рослин в алеях, масивах, захисних посадках, солітерах, групах, живоплотах, у вертикальному озелененні, у водоймах, на схилах, на насипних ґрунтах (з можливою домішкою будівельних відходів), на вулицях.
   На перфокарті подається графічне зображення загального виду рослини, її листя, а також вказується назва українською та латинською мовами.
   Графічний метод зображення дає більш наочну характеристику рослини і дозволяє прискорити підбір.
   Процес підбору рослин за необхідними даними полягає в наступному: перфокарта з отворами в місцях відповідних характеристик даної рослини накладається на матрицю, і прочитується вся необхідна інформація. При сполученні перфокарти з матрицею ми одержимо загальний вид рослини з основними габаритами розмірами - форму, колір листя, плодів, квітів, бруньок кори, коротку біологічну й екологічну характеристику, рекомендації з застосування в посадках.
   Запропонована система підбору рослин дає можливість архітекторам, що не мають дендрологічних знань, швидко здійснювати правильний підбір асортименту рослинності. При створенні композицій з декількох видів чи порід рослин готується відповідна кількість матриць. За допомогою розробленої системи можна швидко підбирати дерева - аналоги, тобто подібні за зовнішніми декоративними ознаками, але різні за вимогами до ґрунту, вологи, світла. Це важливо при проектуванні і реконструкції зелених насаджень чи перетворень лісів у лісопарки.
   Підбір асортименту рослин для проектування ландшафтних об'єктів за допомогою перфокарти дає можливість застосовувати ЕОМ, що при розширеній номенклатурі асортименту декоративних рослин прискорить процес проектування і дозволить приймати оптимальні рішення.
   З екологічної точки зору, правильна організація навколишнього простору, основу якого складає ландшафт, робить великий терапевтичний вплив на мешканців села. З огляду на це, для проектування об'єктів зеленої сфери рекомендується використовувати метод ландшафтного сценарію, тобто заздалегідь запрограмований, науково обґрунтований і цілеспрямований вплив пейзажів на емоції людини [9].
   Емоційне перевантаження враховується методом окремих елементів за трьохбальною системою. Направленість емоційного впливу залежить від терапевтичних чинників -подразнюючого (стимулятивного) або гальмуючого (седативного) і фіксується на певних ділянках емоційного впливу, передбачаються зручні лави для відпочинку, іноді криволінійні на плані, фіксуючі точки сприйняття різних пейзажів.
   Підбір рослинності для формування пейзажу визначеного емоційного настрою і розробка ландшафтного сценарію здійснюється за складеною системою оцінки декоративних особливостей деревних рослин.
   Найбільш яскраво виражені ознаки, що створюють визначені образи, асоціації, дозволяють визначити закономірності композиції, оцінюють в 2 бали. Менш виражені ознаки, що вимагають напруги для виділення деяких закономірностей у будівлі, оцінюються в 1 бал, невиразні, що часто зустрічаються, ознаки - 0 балів.
   Оскільки основними елементами формування зеленого середовища є рослинність, шкала оцінки розроблена для характерних декоративних ознак дерев і чагарників.
   Форма крон:
   - чітка, архітектонічна, колоноподібна, куляста, плакуча, формована-2 бали;
   - зонтична - 1 бал;
   - округла і мальовнича - 0 балів.
   Колір:
   - конкретні тони (теплі, холодні) - 2 бали;
   - перехідні відтінки - 1 бал;
   - сірі, зелені влітку, білі взимку - 0 балів (які створюють фон, що поєднують всі елементи композиції).
   Листова мозаїка: листя велике, із красивою мозаїкою (каштан кінський, катальпа, липа американська); листя, крізь яке легко просвічує сонце і яке не густо розташоване на кінцях нижніх гілок - вона створює ефект "зеленого вітражу" (клен гостролистий, польовий, пальмолистий) і оцінюються в 2 бали. Листя середнє, з менш вираженим візерунком мозаїки - 1 бал, з погано вираженим листям мозаїкою - 0 балів.
   За трьохбальною системою оцінюються також прості і композиційні особливості побудови пейзажу (ступінь співвідношення об'ємних елементів композиції).
   Відкритий простір оцінюється в 2 бали, напіввідкритий і замкнений (живоплоти -стіни) - 1 бал, закритий - 0 балів. Синтез трьох і більше видів мистецтв (скульптура, архітектура, музика) - 2 бали, синтез двох видів мистецтв - 1 бал, відсутність синтезу - 0 балів. Світло і тінь: активна гра світла і тіні (власної, падаючої), тінь щільна з чітким динамічним силуетом - 2 бали, гра світла і тіні - 1, суцільна тінь без силуету - 0 балів. Ступінь співвідношень: контраст- 2 бали; нюанс, акцент- 1 бал; відсутність співвідношень - 0 балів. Рівновага: симетрія - 2 бали; асиметрія, рівновага - 1, відсутність рівноваги - 0 балів. Ритм: монометричний - 2 бали, поліметричний - 1, відсутність ритму - 0 балів.
   Застосовуючи приведену вище шкалу оцінки окремих елементів і систему побудови пейзажів, архітектор може за допомогою простої суми балів дозувати емоційний вплив благоустрою й озеленення. Описаний метод дозволяє більш грамотно здійснювати зв'язані системи озеленення.
   Масштаби робіт по зеленому будівництву в сільській місцевості щорічно зростають; в цих умовах стають досить актуальними питання зниження вартості створення і експлуатації насаджень.
   Економічність створює основи для широкого формування зеленого середовища і забезпечує тривалість його існування. Щоб прискорити задоволення потреб населення, необхідно створювати зелені зони, швидко і дешево - при мінімальному догляді за ними. Практика показує, що науковий підхід у ландшафтному проектуванні з самим ваговим критерієм встановлення естетичної цінності при мінімальних затратах. При цьому не потрібно забувати, що на вартість створення експлуатації зеленої зони села впливає багато чинників:
   - правильний вибір території для об'єктів озеленення і при цьому не повинні використовуватися цінні в с/г відновленні території, доцільно використовувати існуючі зелені масиви, відроблені кар'єри, яри, заболочені території;
   - дотримання норм проектування, планування і будівлі сільських населених пунктів і подальше довершення цих норм;
   - правильна функціональність і планувальна організація об'єктів озеленення;
   - визначення оптимальної номенклатури, кількості будівель і споруд, що будуються в зеленій зоні села, а також елементів зовнішнього благоустрою;
   - найбільш повне використання існуючого рослинного шару ґрунту, штучного рельєфу місцевості та існуючих зелених насаджень;
   - правильний підбір асортименту використаних рослин;
   - використання стандартного посадкового матеріалу;
   - визначення оптимальної кількості дерев, кущів та інших рослин по одиниці площі озеленювальної території залежно від місцевих кліматичних особливостей призначення об'єкта;
   - покращення прийомів композиції зелених насаджень з метою підвищення їх функціональних і художніх якостей і створення умов для механізації робіт.
   Широке використання індустріальних методів зеленого будівництва потребує на масштабного строю конденсаторних композицій, створення відкритих газонних просторів, більш обширних і цілісних за обрисами, об'ємних рослинних угруповань, зручних для роботи газонокосарок та інших механізмів при посадці і догляді за насадженнями;
   - створення розвинутої системи розсаджень стосовно вирощення посадкового матеріалу деревних, кущових і квіткових рослин;
   - заохочення людей до активної участі в озеленювальних роботах. Естетичність дає оцінку дизайну ландшафтних проектів. Ступінь і характер дії ландшафту на людину добре відомі. Всім відома різниця у відчуттях, що виникають під час перебування серед ландшафтів різного типу в містах і долинах, степах і пустелях, на лузі, в сосновому лісі, березовому гаю, діброві. Враження від ландшафту створюється внаслідок одночасного сприйняття його всіма органами наших відчуттів. Завдяки слуху ми вловлюємо шелестіння листя і спів птахів, нюху - аромати квітів, листя, дерев, трав, дотику - рух повітря, його температуру і вологість, зору - інтенсивність освітлення, розміщення, окрасу, форму предметів. Більше 80% всіх вражень від ландшафтної картини дають органи зору, як багато необхідної і бажаної інформації може отримати людина від зеленого середовища, що властиве сільській місцевості.
   Таким чином, слід зазначити, що сільські ландшафти є особливою складовою процесу організації та проектування складного напряму ландшафтної архітектури і дизайну - сучасного формування зеленої зони села. Саме тому дослідження основних принципів формування ландшафтів села є актуальною проблемою. На відміну від загальновстановленої системи принципів щодо організації ландшафтів міста, озеленення та благоустрій села має свої характерні особливості. Так, художня виразність села поєднана з м'якою пластикою рельєфу, живописними силуетами зелених насаджень, різноманітними малюнками доріжок, майданчиків і малих архітектурних форм, що мають особливу привабливість.
   Серед основних принципів формування ландшафтів сільської місцевості слід виділити наступні: функціональність, економічність, естетичність. Зазначені принципи взаємопов'язані щодо оцінки ландшафтних проектів при комплексному формуванні всіх елементів зеленої зони села.

1. Боговая О.И. Основы композиции групп из деревьев и кустарников и размещение их в лесопарке // Формирование лесопарковых ландшафтов созданием групп. - Л.: Трест лесопарковой зоны. Упр. с.-п. хоз-ваизел. стр- ва Ленгорисполкома, 1971;
2. БоговаяО.И Ландшафтное искусство / О.И. Боговая, Л.М. Фурсова. - М.: Агропромиздат, 1986;
3. Бродович Т.М. Деревья и кустарники Запада УССР/ ТМ.Бродович, ММ. Бродович. -Львов: Вища школа, 1979;
4. Владимиров И.И. Город и ландшафт / И.И. Владимиров, Е.М. Микулина, З.Н. Яргина. - М.: Мысль, 1986;
5. Жирное АД. Искусство паркостроения. -Львов: Вища школа, 1977. Жирное АД., МелъничукЯ.В., Будівництво і експлуатація садово-паркових об 'єктів. Навч. посіб. для курсового та дипломного проектування. - Львів: УкрДЛТУ, 2002. - 42 с;
6. Залесская Л.С. Курс ландшафтной архитектуры. - М.: Издательство литературы по строительству, 1964;
7. ЗалесскаяЛ.С. Озеленение городов /Л.С. Залесская, В.Д. Александрова. - Г.: Госстройиздат, 1974. - 253 с;
8. Кисилез Т.Е. Цветоводство /Изд. второе выправленное и дополненное. - Г. Изд-во с. х. литература, 1953. -972 с;
9. Колесников А.И. Декоративная дендрология. - М.: Лесная промышленность, 1974;
10. Остапенко Б. Ф. Методические указания по проектированию зеленых насаждений городов, поселков и сел /Б.Ф. Остапенко, АД. Жирное. -Харьков: ХСХС, 1975. - 135 с;
11. РубцовЛ.И. Проектирование садов и парков. -М.: Стройиздат, 1973;
12. Рубцов Л.И. Садово-парковый ландшафт. - К, 1956;
13. Теодоронский B.C. Озеленение населенных мест. Учеб. пособ. —Г.: МЛТИ, 1984. - 91 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com