www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Творчий профіль літературного покоління "двотисячників" у дзеркалі ЗМІ
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Творчий профіль літературного покоління "двотисячників" у дзеркалі ЗМІ

Вікторія Черняхівська,
студ. (Київ)

Творчий профіль літературного покоління "двотисячників" у дзеркалі ЗМІ

   Аналізуються способи висвітлення творчої діяльності наймолодшого українського літературного покоління та формування іміджу "двотисячників" в українських ЗМІ.
   Ключові слова: сучасна українська література, літературне покоління, "двотисячники".

   В українському літературному процесі традиційно виокремлюються окремі літературні покоління. Так, характеризуючи українську літературу XX ст., згадують про "Розстріляне Відродження", про шістдесятників, сімдесятників, покоління 90-х pp. Уже склалася традиція розмежовувати окремі покоління поетів десятиліттями. Тому з початком XXI ст. виникла проблема становлення літературного "покоління-2000" - так званих "двотисячників".
   "Двотисячники" - це молоді поети, які почали писати й оприлюднювати свої твори з 2000 р. Точиться дискусія щодо самого існування покоління: чи є підстави вирізняти групу молодих митців як окреме і вагоме явище в літературному процесі. Тим більше, що "двотисячники" не мають чітких спільних ознак, засад творчості. Навпаки, однією з особливостей наймолодшої генерації митців називають повну їх несхожість між собою. Отож, актуальність теми дослідження зумовлюється потребою в сучасних оцінках "покоління-2000", яке щеостаточно не сформоване, але перебуває у стадії розвитку. Об'єкт дослідження - сучасні українські ЗМІ. Предмет дослідження - висвітлення в ЗМІ творчої діяльності літературного покоління "двотисячників".
   До теми діяльності літературного "покоління-2000" зверталися І. Бондар-Терещенко, В. Даниленко, однак комплексного дослідження творчого профілю наймолодшого українського літературного покоління в дзеркалі ЗМІ не проводилося. Методика цього дослідження - системний підхід, системно-структурний аналіз, порівняльний аналіз, семантико-комунікативний зв'язок.
   Отож, проаналізуємо, як ЗМІ висвітлюють творчу діяльність "двотисячників". У 2005-2006 pp. питання самого існування "покоління-2000" постало надто гостро. Цій темі навіть було присвячено круглий стіл "Покоління двотисячників - міф чи реальність", що відбувся на Семінарі творчої молоді в м. Ірпінь 2006 р. (організатор - видавництво "Смолоскип").
   Прозвучали різні погляди, часом різкі: "... покоління кожного десятиліття - це така сама дурниця, як п'ятирічний план на заводі" [11], "Інертне поширення "десятиліток" на весь літературний процес сьогодні засвідчує свою неспроможність дати бодай якісь притомні оцінки художньому явищу..." [2]. Учасниця круглого столу В. Балдинюк зазначила, що хоч і не слід штучно поєднувати низку імен у літературне покоління, керуючись лише віковим принципом, але "сама генерація, яка іменує себе двотисячниками, усіляко підкреслює свій статус молодняка і навіть наполягає на оцінюванні власної творчості виключно представниками своєї ж генерації".
   З іншого боку, спільнота молодих літераторів, яка формується на наших очах, наразі не має спільних естетичних чи ідеологічних засад творчості (якщо вони існують у межах творчих груп "Ыеабищо", "Весло слова", "Zacharpolis", то такі творчі одиниці, як Г. Ткачук, О. Мам-чич, К. Бабкіна, К. Калитко, П. Коробчук, Д. Лазуткін, М. Леонович, Б. Матіяш їх ніяк публічно не озвучують). Об'єднує молодих митців літературний дискурс, сформований довкола "Гранослова", "Смолоскипа", "Молодого вина" і "Культреваншу", деякі з них отримали премію ім. Б.-І. Антонича "Привітання життя" [2]. Було згадано і про деякі аспекти комунікативно-рецептивних вимірів покоління: "Нехай двотисячники не збирають стадіонів, не влаштовують розкручених презентацій чи майстер-класів тощо - але навіщо це їм? Це зайва витрата часу, енергії, самості врешті-решт: це розпилення, нікому насправді не потрібне. Двотисячники збирають віртуальні мінливі стадіони, презентації їх - якщо не щоденні - то щотижневі, їх поезія та проза втілені в Bookman Old Style чи там Courier New. Про них не пишуть ні в поважних літвиданнях, ні в попсових молодіжних журналах, проте про них пишуть в ЖЖ (www.livejournal_com)" [6].
   У 2007 р. дискусія продовжилася, а головним питанням стала мистецька цінність творів наймолодшого покоління ("Двотисячники чи "нулячники"?" [12]). Однак незабаром покоління було "легітимоване" в очах громадськості: 1 березня 2007 р. у Київському міському Будинку вчителя відбувся поетичний вечір "Двотисячники", присвячений поезії наймолодшого покоління. А у вересні 2007 р. у видавництві "Маузер" вийшла друком книга, позиціонована як "антологія поезії двотисяч-ників "Дві тонни"". Видавці назвали антологію першою фундаментальною спробою скласти список найкращих наймолодших поетів України: "Двотисячні роки, дві тисячі кілограмів живої ваги усіх поетів, представлених в антології, дві тисячі її примірників - все це не просто збіг - це хитре сплетіння сенсів, концепція мистецького захоплення влади над серцями любителів поезії" [7].
   Українські ЗМІ швидко зреагували на появу книги. Одна з причин такої швидкої реакції журналістів - продумана піар-кампанія "Двох тонн". Адже інформаційними партнерами видання стали: радіостанція "EuropaFM", журнал "ІПО", інтернет-видання "СУМНО", "АртВертеп", видавництво "Смолоскип", громадська організація "Мистецьке об'єднання "Остання барикада"".
   ЗМІ сприйняли появу антології поезії "двотисячників" по-різному. Серед основних підходів до висвітлення події можемо виділити такі: нейтральний підхід ("суха" інформація); схвалення (доброзичливі відгуки про книжку, аналіз діяльності "покоління-2000", конструктивна критика); осуд (критика без елементів конструктив-ності). Розглянемо кожен підхід окремо.
   Так, нейтрально подав інформацію "Корреспондент": "В Києве прошла презентация антологии современной Украинской поэзии - "Две Тонны". Название символическое, говорят организаторы акции. Сборник поэзии включает в себя произведения современных украинских молодых поэтов, которые, по мнению авторов сборника, спустя некоторое время войдут в историю украинской литературы под именем поэты-дветысячники" [4]. Також беземоційно про вихід антології розповів Б. Логвиненко (інтернет-видання "СУМНО"): "Усього 32 автори. їм було запропоновано надіслати свої найкращі твори за всю творчу "кар'єру", отже, маємо проміжний підсумок їх діяльності. Кількість сторінок - 304, з післямовою Ростислава Семківа. Упорядники - Горобчук і Романенко" [13].
   Автори інших публікацій привертають увагу читачів до певних проблем: аналізують творчість покоління "двотисячників", оцінюють концепцію антології. Журналісти суперечливо сприймають акцентування упорядників книжки на вимірюванні фізичної ваги поетів: поряд із критичними зауваженнями, мовляв, "...субстанцію можна вимірювати лише кілограмами. Тому учасників антології ретельно зважили, - весь гурт затягнув рівно дві тонни. А тих, хто в ці 2000 кг не вмістився, вивели за межі антології та найкращої молодої поезії як баласт, котрий цю поезію тільки обтяжує" [16] Водночас бачимо і схвалення мовної гри з фізичними термінами: "Не менш вдалим видається обрання найголовнішим показником саме ваги, адже наразі тільки позахудожній, позаестетичний критерій може стати об'єднавчим для огрому (не побоюся цього слова) всього, що могло б бути названим "сучасною українською молодою поезією". Не випадково на обкладинці "Двох тонн" зображено сітку, напхом напхану рибинами: саме на такі рибинки скидаються численні молоді митці, які безжально забивають своїми юними тілами приміщення, де кояться всілякі літвечори, і, штовхаючись, тиснучись, мов шпроти в банці, очікують на свою чергу нарешті щось почитати зі сцени" [9].
   І. Самохін (інтернет-видання "СУМНО") вважає за необхідне уточнити термін "двотисячники": "Тут слід було б дати невелику дефініцію, аби далі не плутатися в поняттях. Отож, двотисячники -це автори, які почали активну творчу діяльність у 2000-х роках. Далі, це - лише поети; прозаїків у нас взагалі не прийнято ділити саме на покоління (частіше - на "школи" чи навіть "феномени"). Нарешті, двотисячники - означення суто формальне, воно не означає певної поєднаности їхніх представників стилістично/тематично/метрично чи якось іще. Тому двотисячником може стати будь-хто з нас, треба тільки написати вірш чи краще декілька. І тому можливо, що дехто з нас - згідно з цими критеріями - вже є двотисячником. Але досі про це не підозрює" [15]. Автор зазначає посилену увагу до антології з боку ЗМІ: "...Тут книжка підкріплена агресивною піар-кампанією (не факт, що грамотною, не факт, що ефективною, але агресивною - а отже, помітною), цю книжку вже добре знають. І це робить не тільки можливим, але і необхідним про неї говорити - про неї і про покоління двотисячників узагалі. (Хоча про двотисячників мовиться вже вельми давно, і мовиться переважно самими двотисячниками.)" [15].
   Подібний позитивний підхід бачимо у статті В. Жежери ("Газета по-українськи"): "Про саму цю книжку можна сказати кілька хороших слів ще навіть до її прочитання. По-перше: серед нас завжди є певна кількість людей, яким хочеться знати щось про сучасну поезію. Але сучасна поезія - це та, якої не вивчають у школі. Отже, ця книжка втішить тих, кому завжди мало шкільної хрестоматії. По-друге: кажуть, поет вимірюється не окремими віршами, а цілими книжками. Так само - і поетичне покоління. Отакі антології здатні показати поезію однієї генерації як певну цілісність. ... Компанія "двотисячників" у ній постає як певна мистецька очевидність, різні голоси тут перегукуються й взаємодоповнюються. Зрозуміло, не всі вони згодом увійдуть до шкільних хрестоматій - але саме це надає книжці додаткового драматизму. У цьому сенсі молодість завжди драматична -ніхто не знає, де згодом опиняться багатообіцяючі імена. Коли вони поважчають - поезія полегшає..." [8].
   Своє особисте враження від поезії молодих поетів висловлює А. Захарова ("Новости Украина: ОБЗОР"): "Это вне сомнения талантливо и красиво. Не все, конечно, но очень многое. Но это уже было. Много экзистенциализма, потоки сознания, сплетение несплетаемого, свободное построение стиха, не зажатого в рамки. Все это было, и было именно в украинской поэзии. О чем можно говорить, так это о гипертрофированной взрослости стихов. Когда: вы же только вот жить-то начали, а уже безумно устали. Сразу от всего. Много презрения, много боли. Эти поэты не пытаются поднять общеполитические и социальные темы. Не пытаются играть по правилам и против правил. Ведь против правил - тоже догма, только наоборот" [10]. Журналістка також висловлює сподівання, що покоління "двотисячників" - це одне з нових культурних явищ, які творять історію.
   Журналіст "ТелеКритики" О. Алексеев навіть певним чином допомагає видавцям розповсюджувати книгу, зазначаючи в статті: "Купити "Антологію" після презентації можна буде у мережі "Книжковий супермаркет", у книгарнях "Знання", "Смолоскип", "Абзац", "Науковій думці". ... Плануються тури-читання поезій у містах України, зокрема у Харкові, куди "двотисячників" запросив "дев'яностик" Сергій Жа-дан" [1].
   Однак не всі поділяють радість із приводу виходу антології. О. Стусенко ("ЛітАкцент") називає "Дві тонни" "братською могилою" і запевняє: "Про поетику та естетику мало б ітися там, де присутня поезія, там, де є не просто текст, а твір. Натомість упорядники антології - Богдан-Олег Горобчук та Олег Романенко - схарактеризували те, чим наповнили своє видання, як "2000 кілограмів (себто дві тонни) найкращої, найбільш яскравої та оригінальної поетичної субстанції України". Проте з цієї антології (якщо якому-небудь божевільному філологові стане снаги прочитати її всю) можна зробити висновок, що "двотисячники" - це такий собі натовп випадкових людей, які, варячись у власному соку, спроможні не на поезію та вже й не на її сурогат, а лиш на те, що інакше як субстанцією не назвеш" [16]. О. Стусенко критикує принцип добору авторів (мовляв, "більшість із них є лавреатами літературного конкурсу видавництва "Смолоскип" і бере активну участь у його ірпінських семінарах" [16]) і віршів ("невідомо чий (авторів чи упорядників) суб'єктивний підхід до відбору текстів зіграв не на руку як першим, так і другим. Бо ж і в Катерини Калитко, й в Олесі Мамчич, і у Світлани Богдан є значно сильніші, яскравіші вірші, ніж ті, що представляють їх в антології" [16]). Насамкінець автор висловлює думку, що "...антологія поетичної субстанції "Дві тонни" буде цікава насамперед усім причетним до смолоскипівської тусівки, а також особам, які надто міцно зрослися з вітчизняною філологією" [16].
   Безперечно, антологію поезії "двотисячників" ідеалізувати не варто. Як стверджує у своїй публікації І. Самохін, "потрібно бути маніяком, щоби полюбити все чи хоча б дві третини з того, що увійшло до антології. Але потрібно бути повним ненависником поезії, щоби не вподобати собі нічого й нікого" [15].
   З виходом антології творча діяльність покоління "двотисячників" лише пожвавилася: вони пишуть, беруть участь у літературних фестивалях, друкуються в альманахах, презентують власні книги. "Там, у дворику Музею Ідей, під величезним тентом, молоді поети вихлюпували свої бажання, страхи, комплекси, таланти, кохання у схолоджене дощем осіннє повітря і вірили, що вони роблять це недаремно" [14], а чого насправді варта творчість "покоління-2000" - аудиторія має змогу вирішувати самостійно, хоча й не без допомоги преси. Саме ЗМІ беруть участь у формуванні суспільної думки, отож, ставлення українського суспільства до поезії молодого покоління залежить не лише від творчості самих поетів, а й від висвітлення цієї творчості в мас-медіа. Тому потрібне належне інформування аудиторії про події культурно-мистецького життя України та світу.

1. Алексеев, О. Ціла бочка поезії / Алексеев О. // ТелеКритика.
2. Балдинюк, В. Про покоління 2000. Вступ у проблематику / Балдинюк В. // Знак : літ. дод. до бюл. "Смолоскип України".
3. " Бурлюк-літфест": спроба культурного прориву. Суми пережили "нашестя" молодої української поезії та прози // В двух словах : сумская облает, общ.-полит, газ.
4. В Киеве презентовали Две Тонны // Корреспондент.net.
5. Вийшла антологія молодої української поезії // Оглядач.
6. Горобчук, Б. Дерево над безоднею / Горобчук Б. // Знак : літературний дод. до бюл. "Смолоскип України".
7. Дві тонни : антол. поезії двотисячників / упоряд. Б.-О. Горобчук, О. Романенко. - К. : Вид-во Романенка "Маузер", 2007. - 304 с.
8. Жежера, В. "Двотисячники" міряють поезію кілограмами / Жежера В. // Газета по-українськи.
9. Зарудний, Б. Дві тонни свіжого поетичного тіла / Зарудний Б. // Майдан-ІНФОРМ.
10. Захарова, А. Символика нового искусства / Захарова А. // Новости Украина: ОБЗОР.
11. Захарченко, О. Бирка "покоління" / Захарченко О. // Крейда : літ.-мист. газ.
12. Левицький, В. Двотисячники чи "нулячники"? / Левицький В. // УНІАН Культура.
13. Логвиненко, Б. Видано "Дві тонни" молодої поезії / Логвиненко Б. // СУМНО : інтернет-видання.
14. Мартин Лютий Кінь. 14 Форум видавців у Львові пройшов на ура! // COLORADIO.
15. Самохін, І. Ще раз про "Дві тонни" та надмірну жовч ІБТ / Самохін І. // СУМНО : інтернет-видання.
16. Стусенко, О. 2 (дві) тонни субстанції / Стусенко О. // ЛітАкцент: Світ сучасної літератури.
17. Харківська барикада // Остання барикада.
18. Шевцова, О. Книжка, що важить як маленький броневичок / Шевцова О. // Золота Доба : літ.-мист. журн. / голов, ред. О. Максименко. - К., 2007. - Жовт. - С. 13.
19. Яковлева, І. Поети-двотисячники: як живеш, так і пишеш / Яковлева І. // Молодь України : загальноукр. патріотична газ.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com