www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Гласність та перебудова на сторінках закарпатської преси
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Гласність та перебудова на сторінках закарпатської преси

Віталій Завадяк,
асист. (Ужгород)

Гласність та перебудова на сторінках закарпатської преси

   Досліджується розвиток районної преси Закарпаття в часи перебудови. Розглядаються суспільно-політичні й соціально-економічні процеси, що відбувалися на Закарпатті, те, як вони впливали на розвиток преси. Аналізується тематичне наповнення закарпатських видань.
   Ключові слова: перебудова, політичні процеси, політичні зміни, репресії, районна преса, друковані ЗМІ, пресознавство.

   Історію журналістики не можна відділити від історії народу, від основних етапів його розвитку. Так само не можна відокремити історію преси Закарпаття від історичних процесів, які відбувалися в нашій державі.
   Політичні процеси, які розвивалися в Україні протягом XX ст., накладали свій відбиток на всі сфери соціально-культурного життя країни й долі людей. Преса, з огляду на свої суспільні функції, не трималася осторонь усього того, що відбувалося. За роки незалежності в українській історичній та літературознавчих науках досягнуто вагомих результатів у плані дослідження й аналізу складних подій та процесів у періоди сталінщини, "відлиги", "застою", гласності й перебудови. Незважаючи на те, що за останній час у цьому контексті значною мірою просунулося й українське пресознавство, на думку авторитетних науковців, "історія нашої преси - незорана цілина, тому роботи вистачить не тільки сучасникам, а й дослідникам наступних поколінь, бо преса минулого - це своєрідне і багатопланове історичне джерело не тільки за змістом, а й за структурою опублікованого фактичного матеріалу" [10, 3].
   Журналістику в цілому, і пресу зокрема, не можна розглядати осібно від політичного та суспільного устрою країни в окремо взятий відрізок часу. Преса чутливо та оперативно реагує на більш або менш помітні зміни в історії держави, і не просто реагує, а й активно формує світогляд та думку своїх читачів.
   Історія преси Закарпаття - надзвичайно цікава частка культури не лише одного реґіону, але й як загальноєвропейське явище. Вона найбільш повно відображає ті складні політичні зміни, що відбулися в житті Закарпатської України, а пізніше Закарпатської області, унікального реґіону нашої держави. Сама історія має безпосередній вплив на становлення та розвиток преси краю.
   Великий джерелознавчий пласт дає можливість дослідити засади діяльності, структуру, періодизацію та особливості функціонування преси Закарпаття другої половини XX ст. У період входження Закарпаття до складу УРСР в краї виходили три газети: "Закарпатська правда" (з угорсько-мовним дубляжем), "Советское Закарпатье" та "Молодь Закарпаття" [З, 80]. Як рупор об'єднання Закарпаття з Радянською Україною, важливу роль відіграв вісник НРЗУ "Закарпатська Україна". В архіві збереглося тільки три примірники цього видання.
   Протягом одного-двох років закарпатські видання стали типовими радянськими газетами. Комуністична партія стала одноосібним керівним органом у всіх сферах тогочасного життя Закарпаття. Вожді партії вважали, що газета повинна бути не тільки агітатором і пропагандистом, а й колективним організатором мас. Тож на всіх обласних і районних виданнях з'являється гасло: "Пролетарі всіх країн, єднайтеся!" [З, 80].
   Становлення закарпатської преси проходило в складних політичних, культурних та економічних умовах. Почалася боротьба з проявами буржуазно-націоналістичної ідеології закарпатських письменників. Великі зміни відбулися в кадрах. До редакцій були відряджені найвідданіші партійці зі сходу.
   Але обласних газет було замало для виконання ідеологічних завдань на території всього Закарпаття. Тому після адміністративно-територіального поділу області на 13 районів (округів), обкомом КП(б)У було прийнято рішення про організацію районних газет і друкарень.
   Уже в 1945 р. були ухвалені перші постанови обкому КП(б)У про створення редакцій окружних газет. Так, у грудні сформувалися редакції газет "Прапор перемоги" Мукачівського району, "Сталінський прапор" Виноградівського, "Сталінське слово" Хустського району. У січні 1946 р. з'явилася газета "Береш засло" Берегівського окружного і міського виконавчого комітетів, у листопаді цього ж року - "Сталінським шляхом" Великоберезнянського окружкому КП(б)У та "Зоря" Волівського окружкому КП(б)У (із 1948 - "Червона зоря"), "За нове життя" Іршавського окружкому КП(б)У, "Перемога" Перечинського окружкому КП(б)У - із жовтня 1946 р. У цьому ж році почали виходити газети "Ленінська правда" Рахівського окружкому КП(б)У, "Ленінський шлях" Свалявського окружкому КП(б)У, "Тячівська правда", "Червона трибуна" Тячівського окружкому КП(б)У.
   З'являються в районах газети при політвідділах МТС - "Колгоспна правда" в Мукачівському, "Шлях до комунізму" при Ракошинській МТС, "Совет фолу" в Берегові, "Зоря комунізму" в Іршаві, "За більшовицькі колгоспи" в Севлюші, "Ленінським шляхом" в Тересві, "Сталінський заклик" в Ужгороді.
   Преса Закарпаття у перше десятиліття після приєднання краю до радянської України характеризується в ідеологічному плані рухом від демократії до радянізації та політичними репресіями [10, 590-594], окружні (районні) газети в області створювалися з єдиною метою - втілювати в життя ідеї комуністичної партії. Новостворені друковані засоби масової інформації були органами окружних комітетів КП(б)У або політвідділів великих районних організацій.
   Преса першого періоду радянської влади на Закарпатті характеризується тематичною однорідністю, на сторінках видань починається вихваляння радянських вождів, оспівування російської культури та наукових досягнень, здійснюється жорсткий партійний контроль. Кожен період розвитку закарпатської преси вносив свої корективи в її діяльність, але всі вони були однобічними та однотипними. Етап перебудови та гласності породив нові, продуктивніші сили в українській пресі.
   У першій половині 80-х pp. адміністративно-командна система управління народним господарством, тоталітарний політичний режим в СРСР призвів країну до глибокої соціально-економічної та суспільно-політичної кризи. Це засвідчили зростаюча науково-технічна відсталість порівняно з передовими західними країнами, уповільнення темпів екjномічного розвитку, низька якість більшості вітчизняних промислових товарів, неспроможність колгоспно-радгоспної системи забезпечити країну сільськогосподарською продукцією, вражаюча безгосподарність, нездатність режиму створити своїм громадянам належний рівень життя, збільшення дефіциту найнеобхідніших товарів, нещадне переслідування владою інакодумства та опозиції, всевладдя партноменклатури, поширення корупції, соціальна апатія, пияцтво та інші негаразди [9, 403].
   Вище партійне керівництво знало про кризу, але всі ці факти замовчувалися. Країна потребувала реформ та змін. З обранням у березні 1985 р. Генеральним секретарем партії М. Горбачова перемогли прибічники реформ [9, 404]. На початку перебудови чимало фактів свідчило про намагання Горбачова провести низку реформ, які б відродили Радянську державу. Зміни відбувалися як в економіці, промисловості, сільському господарстві, так і в культурі, науці, освіті. Найбільшим проявом реформування стала гласність.
   Перебудова - рух, розпочатий за ініціативою М. Горбачова та його команди у квітні 1985 p., спрямований на кардинальну зміну політичної системи, економічних і духовно-моральних відносин шляхом проведення відповідних реформ, на демократизацію всіх сфер життєдіяльності суспільства і створення правової держави, здатної, зберігаючи соціалістичний вибір, повернути країну в річище цивілізованого розвитку. Метою перебудови проголошувалося досягнення гуманного демократичного соціалізму [12, 90].
   Мета перебудови - теоретично й практично повністю відродити ленінську концепцію соціалізму, в якій безперечна перевага - за людиною праці з її ідеалами, інтересами, за гуманістичними цінностями в економіці, соціальних і політичних відносинах, культурі. Січневий (1987) Пленум ЦК КПРС звернув увагу партійних комітетів на те, щоб вони проявляли гнучкість, демократизм щодо діяльності преси, якнайповніше використовувати друковані засоби масової інформації як важіль забезпечення гласності.
   Гласність - соціально-політична характеристика стану суспільства, що полягає у високому ступені відкритості політичних процесів, інформованості населення; широкому доступі наукових кіл і громадськості до джерел інформації; наявності вільних і незалежних засобів масової інформації; активності, мобільності й сприйнятливості масової суспільної свідомості. Гласність невіддільна від демократизації і є її оперативним інструментом [12, 21].
   Гласність відкрила можливість через засоби масової інформації, літературу, кіно сказати правду про існуючий тоталітарний режим, його численні злочини (сталінщину, голодомори, жах колективізації, ціну індустріалізації, страхіття війни, огидність застійного періоду). Завдяки гласності були зруйновані ідеологічні міфи радянської доби, з'ясована утопічність комуністичної ідеї. Як наслідок, відбувся повний крах ідей, які протягом всього радянського періоду вважалися безпомилковими та незаперечними. Крах комуністичної ідеології у свідомості людей робив неминучим крах радянської політичної системи [9, 406].
   Головним важелем у зміні суспільної думки виступила преса. Набуття нею рис демократії та свободи дало змогу потужніше донести до читача правду. Без преси не була б ефективною розбудова перебудови. На вересневій (1988) зустрічі у ЦК КПРС з керівниками засобів масової інформації, ідеологічних установ і творчих союзів М. Горбачов зазначив, що "на теперішньому етапі перебудови, який вимагає зміни підходів, методів роботи, нових людей, без друкованих органів ми не обійдемося, процес перебудови не осилимо, всю новизну проблем, які ми маємо в економіці, у політичній галузі та в ідеології, не зрозуміємо" [13, 4].
   Засоби періодичної преси Закарпатської області були під жорстким партійним контролем. Навіть у часи гласності вона залишалась рупором пропаганди та агітації, її розвиток відбувався за чітко визначеним планом. Але процес перебудови і оновлення породив нові вимоги до пропагандистської роботи, реалізація яких залежить від багатьох факторів, насамперед від добре налагодженого механізму пропаганди, який діє як єдине ціле. З цією метою партійне навчання зосереджується в партійних школах, політичних і методологічних семінарах, в університетах марксизму-ленінізму. Нові тенденції, нові методи навчання та втілення їх у життя в журналістській пропаганді змінили акценти у висвітленні практичних питань економічного та соціального життя [13, 44]. Більше уваги приділяється проблемам села та його благоустрою. Прикладом цього є матеріали на сторінках закарпатських видань: "Новобудови сіл" (Прапор перемоги. - 1986. - № 64), "Споруджують усім містом центр масової оздоровчої фізкультури" і "Нова поліклініка в селищі Королево" (Прапор комунізму. - 1989. - № 52) тощо.
   У перші роки перебудови та гласності закарпатська періодика істотно не змінює своє тематичне спрямування. Триває процес висвітлення безтурботного та світлого майбутнього в Радянському Союзі, піддаються критиці ті, хто псує "народне добро". Скажімо, публікація "Чому старіють молочнотоварні ферми Міжгірщини" В. Пилипчинця (Молодь Закарпаття. - 1985. - 19 берез.) про те, як занепадають молочні ферми через недбале ставлення.
   Невід'ємною частиною майже кожного номера залишаються публікації про стан сільського господарства, наприклад газети "Прапор перемоги": "Квітувати яблуням навесні" (1986. - 25 листоп.), "Селу універсальну техніку" (1986. - 27 листоп.). У ці роки не стоїть на місці наука. З'являються нові винаходи, про які повідомляє преса. Так, газета "Карпатська зірка", орган Великоберезнянського райкому компартії України, повідомляла про нову техніку для малих господарств: "Нові міні плуги почав продавати "Одеський завод сільськогосподарського машинобудування імені Жовтневої революції". Вони комплектуються з мотоблоками, тракторами малої потужності і призначені для садибних ділянок селян, невеликих полів орендаторів" (1989. - 11 лип.).
   Але спроби реформувати лише систему управління народним господарством виявилися марними. Створений за роки радянської влади економічний механізм не піддавався реформуванню. У країні поглиблювалася економічна криза, що супроводжувалася різким зниженням рівня життя людей. У пошуках виходу із кризи реформаторське крило партійно-радянського керівництва розпочало політичну реформу, суть якої полягала в демократизації суспільства. Було запроваджено новий виборчий закон, послаблено, а згодом і ліквідовано цензуру, гласність відкрила очі мільйонам громадян на історичне минуле радянської епохи, сприяла розвінчанню ідеологічних міфів. Події в країні почали розвиватися за своїми внутрішніми законами, непідвладними директивам зверху [9, 423].
   Газети рясніють публікаціями про здобутки та перспективи в курсі перебудови. Радянське господарство продовжує "процвітати" на сторінках періодики: "Ширше крок, механізаторе", "Біологічний захист рослин", "Садять картоплю", "Шляхи підвищення якості кормів", "І носять і силосують", як це видно зі шпальт газет "Червоний прапор" (Берегівський район), "Карпатська зірка" (Великоберезнянський район), "Прапор комунізму" (Виноградівський район) та ін.
   Суспільно-політичне життя на сторінках місцевих видань подається, так би мовити, у "ленінських традиціях". Одну з таких заміток опублікувала газета "Прапор комунізму", де зазначалося: "Підсумки Ленінського суботника в республіці. У Ленінському суботнику взяли участь 27,6 мільйонів чоловік, з них майже 13 мільйонів працювали на робочих місцях. Як повідомили в Укрпрофраді, було вироблено продукції, виконано робіт і послуг на 208 мільйонів карбованців. Машинобудівники виготовили 23 металорізальних верстати, 10 ковальсько-пресових установок, 72 автомобілі та автобуси, на 3,7 мільйона сільськогосподарських машин та запасних частин до них. Будівельники цього дня виконали підрядних робіт на суму 35,2 мільйона карбованців. Значна частина була зайнята виробництвом товарів народного споживання. їх випущено на 84,6 мільйона карбованців, у тому числі продовольчих на 22,4 млн крб, непродовольчих - на 62,2 млн крб Працівники легкої промисловості випустили продукції більш як на 30 млн крб" (1989. - 16 трав.).
   У період перебудови та гласності з'являється інформація так званого патогенного характеру. Прикладом цього є рубрики в газеті "Дружба" (орган Тячівського райкому компартії України): "002 повідомляє" та "Хроніки 002".
   Процес гласності в закарпатських засобах масової інформації не був таким рушійним і відчутним, як на теренах Східної та Центральної України. Роки перебування під владою чужоземних гнобителів наклали свій відбиток на підсвідомість закарпатців. Кожного разу доводилось оглядатися на керівників, щоб умістити той чи інший матеріал.

1. Антонюк, Н. В. Українське культурне життя в "Генеральній губернії" (1939-1944): за матеріалами періодичної преси / Антонюк Н. В. - Львів, 1997. - 232 с
2. Бідзіля, Ю. М. Преса Закарпаття від демократії до радянізації (40-60-ті pp. XX ст.) / Бідзіля Ю. М. // Українська періодика: Історія і сучасність : доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф. [Львів, 17-18 травня 2002 p.] ; за ред. М. М. Романюка. - Львів, 2002. -С 590-594.
3. Бідзіля, Ю. М. Преса Закарпаття ХІХ-ХХ століть : посіб. для журналістів / Бідзіля Ю. М. - Ужгород : МП "Ліра", 2001. - 80 с
4. Історія України: нове бачення / заг. ред В. А. Смолія. - К. : Альтернативи, 2000. - 464 с
5. Історія української культури : зб. матеріалів і документів / упоряд.: І. Білик, Ю. Горбань, Я. Калакура. - К. : Вища школа, 2000. - 428 с
6. Лісовий, ТІ. М. Комуністична преса Закарпаття 20-30-х років / Лісовий П. М. - Львів : Вища школа, 1982. - 142 с
7. Нариси історії Закарпаття. - Ужгород, 2003. - Т. З (1946-1991). -648 с
8. Олашин, А. В. Історія Закарпаття : навч. посіб. для середньої пік. / Олашин А. В. - К. : ПЦ "Дельфін", 1997. - 172 с
9. Політична історія України / за ред. В. І. Танцюри. - К. : ВЦ "Академія". - 488 с
10. Потятиник, Б. В. Тоталітарна журналістика : текст лекцій / Потятиник Б. В. - Львів, 1991. - 80 с
11. Романюк, М. На шляху до створення репертуару української періодики / Романюк М. М. // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. сьомої Всеукр. наук.-теорет. конф. [Львів, 17-18 травня 2002 p.] ; за ред. М. М. Романюка. - Львів, 2002. - 740 с
12. Словник соціологічних і політологічних термінів : довідкове вид. / уклад.: Астахова В. І., Даниленко В. І., Панов А. І. [та ін.]. - К. : Вища школа, 1993.
13. Советская журналистика на путях перестройки / А. 3. Москаленко, В. Г. Иваненко, М. П. Паринов [и др.]. - К. : Высшая школа., изд-во при Киев, ун-те, 1988. - 192 с.
14. Субтельний, О. Україна: історія / Субтельний О. ; пер. з англ. Ю. I. Шевчука ; вст. ст. С. В. Кульчинського. - 3-тє вид., перероб. і доп. -К. : Либідь, 1993. - 720 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com