www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Специфіка жанрової палітри сатири та гумору в регіональній пресі (на прикладі запорізьких газет 50-90-х pp. XX ст.)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Специфіка жанрової палітри сатири та гумору в регіональній пресі (на прикладі запорізьких газет 50-90-х pp. XX ст.)

Марія Дяченко,
асп. (Запоріжжя)

Специфіка жанрової палітри сатири та гумору в регіональній пресі (на прикладі запорізьких газет 50-90-х pp. XX ст.)

   Досліджуються особливості функціонування та різновиди жанрів сатири та гумору на сторінках запорізької преси 50-90-х pp. XX ст.
   Ключові слова: анекдот, афоризм, гумор, жанр, жанрова різноманітність, сатира, фейлетон.

   Твори газетної сатири та гумору становлять велику групу жанрів художньої публіцистики, фіксуючи парадокси людського життя, відтворюючи їх у комічних, смішних формах, певним чином впливаючи на формування особистісної культури і ментальності українців.
   Дослідженню жанрів сатири та гумору приділяли увагу М. Віденський [1], В. Ворошилов [2], Є. Журбіна [3], Л. Крайчик [4], О. Кузнецова [5], І. Михайлин [6], О. Суконцев [7], Н. Федоренко [9], А. Щербина [10], Ю. Ярмиш [11], запорізькі науковці І. Герман, Т. Хітрова, журналіст-практик В. Московцева та ін.
   Питання специфіки сатирично-гумористичного дискурсу та його ідейно-тематичного навантаження в газетній періодиці Запорізького краю другої половини XX - початку XXI ст. досі не були об'єктом спеціального комплексного наукового вивчення, чим пояснюється експліцитність вибору предмета нашого аналізу. Джерелами обраного дослідження є регіональні газети 1950-2000 pp.: "Червоне Запоріжжя" (43), "Запорізька правда" (ЗП), "Индустриальное Запорожье" (ИЗ), "Комсомолець Запоріжжя" (КЗ), "Запорізька Січ" (ЗС), "Верже".
   Мета статті - відстежити на матеріалі запорізьких газет специфіку жанрової палітри сатирично-гумористичної публіцистики, проаналізувати динаміку індексу частотності її різновидів у регіональній пресі відповідно до суспільно-політичних змін у країні.
   На думку О. Кузнецової, "комічне в пресі, помножене на тираж газети чи журналу, не просто додає настрою, веселить десятки тисяч читачів, воно підносить силу духу, додає наснаги до праці, допомагає вижити в скрутні часи, змушує боротися" [5, 3]. Яскравим підтвердженням такої думки може бути і напрочуд багата жанрова палітра сатирично-гумористичних творів на шпальтах запорізьких газет 50-90-х pp. XX ст., представлена рідкісними памфлетами, чималими прозовими і поетичними фейлетонами, сатиричними та гумористичними оповіданнями, казками, замітками, репортажами, бесідами; малими та мініатюрними жанрами (байками, усмішками, гуморесками, бувальщинами, притчами, анекдотами, діалогами, порадами, монологами, "роздумізмами", пропозиціями, епіграмами, іронічними афоризмами, "думками набакир", жартами, думками речей, "галушками", "мудрими думками", міні-віршами, міні-оповідками, "міні-фейлетончиками", передражнюваннями, загадками, репліками, фразами, "словничками-жартівничками", мікробайками, "ідеями з нашого життя", дуплетами, гномами, співанками, пародіями, співомовками, епітафіями, перчинками, оголошеннями, "фразміркуваннями", "маразмами", "недочувками").
   Памфлет - один із малодосліджених жанрів сатиричної публіцистики, "рідкісний гість на газетних шпальтах" [4, 111]. У теорії публіцистичних жанрів поняття памфлету визначається як "сатиричний твір художньо-публіцистичного жанру, який викриває політично ворожі погляди, дії, психологію, ворожу ідеологію, соціальну систему" [4, 111].
   За визначенням російського дослідника В. Ворошилова, "памфлет -твір викривального характеру, в якому сатиричний початок становлять сарказм, патетика і гнівна експресивність, а публіцистичний - злободенність, оперативність, документальність і великомасштабний об'єкт викривання (велике соціальне явище, державні чи громадські діячі)" [2, 74]. Памфлет - надзвичайно рідкісне явище в регіональній пресі, як і в усій газетній журналістиці досліджуваного періоду.
   Дослідження особливостей функціонування жанру на шпальтах запорізьких газет свідчать про яскравість і оцінність заголовків, з яких угадується масштабність критики, що досягається використанням реальних фактів і їх абстрагованої оцінки в назвах памфлетів, як-от: Д. Морозівська "Шило стирчить із мішка" (43. - 1951. - 20 лип.), В. Хоменко "На кожнім розі корчма стоїть" (ЗП. - 1958. - 18 січ.), В. Колотовкін "Користолюбець в брандмайорській касці" (ЗП. - 1959. -20 січ.), В. Олейников, В. Семоненко "Шито білими нитками" (1981. -28 лип.), Б. Антоненко "Ні риба, ні м'ясо" (ЗП. - 1984. - 1 лип.), К. Ми-хайленко "Скільки коштує неуважність?". Заголовки памфлетів - перший своєрідний оцінний, емоційний сигнал, що встановлює контакт між публіцистом і читачем.
   У центрі кожного памфлету - образ автора, публіциста, який може посилатися на реальні події, документи, цитувати правдиві висловлювання, загострювати увагу на певних деталях, надавати розповіді оцінювального характеру, використовувати прийоми відкритої полеміки, стилістичні фігури ораторської промови, в основі якої -стрімкий, потужний пафос. Автор у памфлеті - не художній образ, а реальна дійова особа з конкретною адресою.
   Специфіка партійної ідеології визначала спрямованість жанру в досліджуваний період: проти війни, імперіалізму, усіх ворогів радянської влади. Наприкінці 80-х pp. XX ст., у період стрімкої демократизації України і наближення її до здобуття незалежності, під безпосереднім впливом конституційних змін у державі, появи різних за політичними програмами партій та рухів памфлет у регіональній пресі набуває значної ваги і стає гострою зброєю політичної боротьби. Наприклад: В. Песиголовець "Чужі люди" (ЗП. - 1992. - 26 верес), М. Шумилов "Чи не позичити за бугром ще й солі?" (ЗП. - 1996. - 2 квіт.), О. Довженко "Карта Севастополя. Тріумф і трагедія президентів" (ЗС. - 1996. - 15 черв.), В. Махинько "Свавілля собаче" (Верже. - 1997. - 18 верес), В. Сергієнко "Верховенство беззаконня і... дитина" (Верже. - 1997. - 9 жовт.).
   Фейлетон - художньо-публіцистичний жанр, "у якому комічне підґрунтя якихось негативних явищ або ситуацій розкривається шляхом інверсійної, асоціативної розробки теми, з використанням засобів алегоричності, інакомовлення" [11, 7]. Найхарактерніша риса, притаманна цьому жанру на сторінках регіональної періодики 50-90-х pp. XX ст., - сатиричність у відображенні навколишньої дійсності й аналізі конкретних явищ, подій, людей. Відчувається, що за кожним фейлетоном - небайдужа, ерудована, спостережлива, прониклива людина з гострим пером і тонким почуттям здорового гумору.
   У 50-х - на початку 60-х pp. фейлетон позначений високим рівнем частотності на шпальтах запорізьких газет: М. Мельник "Звідки взялись бур'яни в Примор'ї?", А. Михайлик "Як Іван Семенович Білий брошуру видавав" (43. - 1951. - 12 серп.), М. Мельник "Як Гурій Спиридонович досліди закладав?" (43. - 1951. - 26 серп.), "Надуванчики" (43. - 1951. - 28 верес), "В ногу з часом" (43. - 1953. - 31 лип.), В. Брагін "В морі цифр" (ЗП. - 1959. - 3 черв.), М. Ласков "Дядю Васю везуть" (ЗП. - 1959. - 16 квіт.), А. Троян "Доки грім не гримне" (ЗП. - 1961. - 11 квіт.). Щомісяця на сторінках періодичних видань публікувалося в середньому по три фейлетони.
   У 70-ті pp. простежується тенденція до різкого зниження рівня частотності цього благородного жанру в регіональній пресі (до одного фейлетону на місяць). Результати дослідження дають підстави стверджувати, що пік його популярності припав на першу половину 80-х: pp.: у газеті "Запорізька правда" за липень-вересень 1980 р. опубліковано 11 фейлетонів, у квітні-червні 1982 р. - 10, у січні-березні 1983 р. -15, у липні-серпні 1984 р. - 17, а в газеті "Индустриальное Запорожье" лише за один липень 1985 р. налічується 7 фейлетонів. Трохи нижчі показники в обласній молодіжці "Комсомолець Запоріжжя".
   Активність у функціонуванні жанру фейлетону, на нашу думку, тісно пов'язана з широким діапазоном тематико-проблемного комплексу: І. Анісенко, І. Дерев'янко "Був у кума автомобіль" (ЗП. - 1980. - ЗО верес), М. Ларні "Поповнення для ЦРУ" (ЗП. - 1980. - 16 верес), Г. Літневський "Клин до клина" (КЗ. - 1980. - 21 лист.), М. Шумилов "Жартувала баба з колесом" (ЗП. - 1982. - 14 квіт.), В. Дорошенко "Крадіжка без зламу" (КЗ. - 1983. - 3 берез.), В. Риндін, В. Полюшко "Двійка за розв'язок" (ИЗ. - 1983. - 27 серп.), І. Дерев'янко, М. По-пель "Не спитавши броду..." (ЗП. - 1984. - 12 берез.), Е. Рубахін, В. Полюшко "Фотографії робочого дня Г. Головні (Виходьте - приїхали)" (ИЗ. - 1985. - 10 лип.), І. Дерев'янко, І. Анісенко "Гарнітур з сюрпризом" (ЗП. - 1984. - 4 лют.), І. Дерев'янко, М. Попель "Негоціант із Запоріжжя" (ЗП. - 1984. - 1 верес), Е. Рубахін "Лара шукає самогон" (ИЗ. - 1985. - 17 лип.), М. Володкович "В гортоп - топ-топ" (ИЗ. - 1988. - 12 лют.).
   У кожному фейлетоні - критичний спосіб відображення дійсності, висміювання, засудження негативних фактів, що досягається гостротою іронії, створенням пафосу заперечення, використанням художнього прийому антитези: "Два колгоспи, можна сказати, сусіди (їхні землі перетинає Вільнянськ) одночасно розпочали жнива. У Любимівці день і ніч у загінках гудуть комбайни, а купріянівцям все щось заважає..." (ЗП. - 1984. - 7 лип.); часто це відчувалося ще в назві твору: "Кольорові сни, або Як начальника гуляйпільської механізованої дільниці № 6 підвів майстер дільниці Г. Лютий, котрого безбожно підвела запорізька мехдистанція залізниці" (ЗП. - 1985. - 8 трав.).
   Нерідко фейлетони були прозорим віддзеркаленням часу, в який писалися: "...людей охопила джинсова лихоманка - в джинсову колотнечу втягнуто усе місто!" (Дерев'янко І., Попель М. Гуляйпільський переполох // ЗП. - 1984. - 14 верес). За їх допомогою на шпальтах запорізьких газет розкривалася комічна суть негативних фактів, явищ дійсності, їх парадоксальність у суперечностях між можливостями і потребами героя, його посадою і поведінкою, засобами і метою, словом і ділом, ідеалом і практикою, вчинком і здоровим глуздом, а відтак - окреслювався фінал, як пересторога, своєрідний засіб моральної профілактики: "Тепер за бажання поласувати м'ясом зайця доведеться сплачувати штраф у розмірі 50 карбованців" (Марченко І., Усенко В. Дещо про зайця, або Полювання, на яке не існує обмеження // ЗП. - 1984. - 8 верес).
   Слід зазначити, що в регіональній пресі 80-х pp. існували невеликі за обсягом твори, які своєю актуальністю не поступалися великим недільним фейлетонам. "Коротенький фейлетон ні про кого, бо міськелектро-мережа, міськсвітло, Комунарський комбінат в один голос кажуть, що стовп не їхній, а отже - нічий. <...> Стовпи все падають, а вони радять обходити: "Нічого, що зайвого кілометра дасте", - писав І. Федоров у матеріалі "Якою стежкою ходити" (ЗП. - 1980. - 19 серп.).
   Існувала широка палітра різновидів жанру: фейлетон-репортаж, святковий, недільний, міжнародний, фейлетон-дослідження, фейлетон читача, міні-фейлетон, фейлетон-жарт, поетичний фейлетон. До останнього різновиду найчастіше звертався запорізький поет В. Губенко на шпальтах "Запорізької правди": "Характеристика" (1981. - 13 верес), "В облозі" (1985. - 5 жовт.), "Критичний бумеранг"" (1981. - 23 трав.), "Гості у Костя, що живе біля моря" (1981. - 15 серп.).
   До кінця 80-х pp. фейлетон поступово зникає зі шпальт запорізьких газет. Ця тенденція посилюється і в 90-ті pp., адже рідко траплявся фейлетон у чистому класичному вигляді, цей жанр зазнав чималих трансформацій, внаслідок чого з'явилися нові модифікації. Процес "гібридизації" жанрів на шпальтах запорізької періодики позначився і на творах сатири та гумору, внаслідок чого з'явилися оригінальні за змістом і формою твори: іронічно-поетична дисертація Г. Літневського "До питання про ненаукову субстанцію" (КЗ. - 1977. - 5 берез.), сатиричний монолог-лекція з елементами фейлетону А. Новиченка "Про шкідливість куріння" (КЗ. - 1981. - 3 жовт.), памфлет-казка для дорослих І. Дерев'янка "І виріс... свин" (ЗП. - 1984. - 29 січ.), науково-сатиричне дослідження-репортаж П. Касьяна "Трактат про книги" (ИЗ. -1985. - 31 лип.), фейлетон-репортаж В. Єременка "Рекет" (ЗС. -1993. - 31 серп. - 1, 2 верес), фейлетон-казка О. Перлюка "Лісова історія, або Літня казочка для дорослих" (КЗ. - 1990. - 7 лип.).
   Серед малих сатирично-публіцистичних жанрів у регіональній пресі, що позначалися найвищим рівнем частотності, була сатирична замітка, як-от: Г. Літневський "Ой, чий то клуб стоїть?.." (КЗ. - 1977. -17 лют.), А. Куртін "Антимодні турботи", В. Скуратівський "Запізнення" (1997. - 5 берез.), Г. Літневський "Стихія" (КЗ. - 1981. - 28 лип.), А. Новиченко "Недобір на прилавку" (КЗ. - 1981. - 15 серп.).
   На сторінках запорізької преси можна було побачити усмішки Д. Іваненка "З наради не вернувся" (ЗП. - 1885. - 5 жовт.), А. Семенова "Спортивні пристрасті" (ЗП. - 1884. - 23 верес), М. Шумилова "Земля наша: святкова усмішка" (ЗП. - 1982. - 1 трав.). Траплялися також гуморески: "Залізна логіка" В. Селезньова (ЗП. - 1994. - 8 квіт.), "Чиста перемога: гумореска застійних часів" С. Антоненко (ЗП. - 1994. - 23 квіт.), "Бандероль" А. Кушніра (ЗП. - 1980. - 19 лип.), "Премія за мовчанку" М. Ми-роненко (ЗП. - 1984. - 5 серп.), "Весільні дзвони" А. Семенова (ЗП. -1987. - 25 трав.) та ін. Друкувалися байки в прозі, зокрема А. Копитіна "Цвіркун", "Іржа", "Картина в магазині", "Простота", "Пень", "Дерев'яний метр", "Перець" (КЗ. - 1981. - 3 жовт.), М. Лузана "Службові записки" (КЗ. - 1989. - 6 трав.). Стисла розповідь із алегоричним змістом спонукала читачів до повчальних висновків: "Ах, який красень! - говорили усі про Перець. - Такий червоний, такий яскравий! Але варто було його розкусити, як думки протилежно змінювалися" (КЗ. - 1981. - 3 жовт.); "Передвиборна агітація": "Ми - найнадійніша об'єднуюча сила! Голосуйте за нас! - агітували за себе Наручники" (ЗП. - 1994. - 23 квіт.).
   На сторінках запорізької преси траплявся і сатиричний репортаж. До нього належать такі публікації: Ю. Гаєв "В ліс і поле за... металом" (КЗ. - 1981. - 29 серп.), М. Дмитренко "Щоб як у сусідів" (ЗП. - 1984. - 24 берез.), М. Прохоров, Є. Сирцов "Асфальтова фантазія" (1981. - 8 серп.), І. Стороженко "Ще не посіяли, а вже завіяли" (ЗП. - 1983. - 26 лют.), М. Шумилов "З кого брати приклад у роботі?" (ЗП. - 1983. - 16 січ.) та "Іронія долі, або 3 легким паром" (ЗП. - 1985. - 17 лист.). До сатиричної зарисовки можна віднести такі матеріали "Запорізької правди": С. Медведев "Любов - не картопля" (1985. - 17 листоп.), Б. Павленко "Шиють, та не порють" (1980. -13 лип.), М. Вовченко "Пенсіонери гадають..." (1980. - 16 серп.), К. Во-ротилов "Гірка доля солодкого кореня" (1981. - 31 жовт.). Читачам подобалися також сатиричні етюди цієї ж газети, як-от: М. Пономарець "Перше побачення" (1984. - 1 січ.), О. Панченко "Пропав голова" (1980. - 6 лип.), К. Сальниченко "Нічні злодії" (1980. - 9 серп.), А. Сам-сик "Дарунок Афродіти" (1980. - 16 серп.), а також сатиричні репліки Д. Іваненка "Кінокурилка" (1981. - 15 серп.), В. Голуба "Впредь не рекомендую" (1982. - 24 квіт.), Г. Мандричева "Приїздіть іншим разом" (1983. - 29 берез.), В. Качура "Куди поділи борщ?" (1985. - 3 лист.); сатиричні штрихи С. Медведева "Двоє на кризі" (1984. - 4 лют.), сатиричні бесіди М. Дмитренка "Уточнюємо координати" (1983. - 26 лют.).
   Серед прозових сатирично-гумористичних жанрів у регіональній пресі цього періоду домінують оповідання сатиричні (Семенов К. Коробка сірників // КЗ. — 1977. — 3 берез.; Дмитренко М. Хто С К Э. леє : "Я винен"? // ЗП. - 1983. - 8 січ.; Семенов А. Подалі від гріха // ЗП. - 1983. - 5 берез.), гумористичні (Голодович А. Щедрий лицар // КЗ. -1977. - 1 січ.; Ісаєнко В. Ягідки-квіточки // КЗ. - 1977. - 12 лют.; Ла-ричкін М. Щасливий виклик // КЗ. - 1977. - 3 берез.; Богуславський М. Ательє // КЗ. - 1981. - 27 жовт.; Семенов А. Сюрприз // ЗП. - 1984. - 8 берез.; Авдієнко С. Фіга // КЗ. - 1989. - 15 квіт.; Перлюк О. Вечір на двох // КЗ. - 1990. - 21 лип.), фантастичні (Літневський Г. Таємниця невідомої планети // КЗ. - 1989. - 1 січ.).
   Жива розповідь із реального життя потрапляла до редакцій - і на сторінках газет з'являлися своєрідні сатиричні дискусії (М. Дзюбенко, М. Шумилов "Чи потрібен сільраді приз?"), сатиричні оповідки в документах (О. Хавчин "Анонім"), казки для дорослих (І. Дерев'янко "І виріс... свин", О. Перлюк "Лісова історія" (літня казочка для дорослих), О. Григорян "Меланхолія", В. Сергеев "Поєдинок із козанострою" (казка гумористична).
   Серед перчанського жанрового розмаїття (постійна рубрика "Запорізький перець" у газеті "Запорізька правда") високий рівень частотності мали так званий психологічний практикум ("Як кинути палити", 1980), екскурсійне бюро ("По пам'ятних місцях Куйбишевського району", 1984), рацпропозиція перця ("Дешево, вигідно, зручно і швидко", 1983), жарт (В. Чубенко "Спасибі телевізору", 1982; "В одній науковій установі" - жарт не жарт, 1982).
   Не можна назвати ілюзорним і перчанський епістолярій - листи, надіслані "Запорізькому перцеві" не лише пронизані гумором, а й мають цілком реальне підґрунтя, несуть прозорі думки і слова з життя їх авторів: "Хто винен?" - добірка з листів читачів-кореспондентів (1981. - 15 серп.), "Дзвінок від невідомого автора із коксохімзаводу" (1984. - 4 серп.).
   На сторінках молодіжної газети "Комсомолець Запоріжжя" "Весела бричка" не лише проводила жартівливі "юридичні" консультації допи-сувачам-читачам, а й відповідала на їх листи. Наприклад, у рубриці "Пегас брикається": "... Здибалися подруги, та й стали. Очі в очі. Одна наіндючина, готова кішкою накинутись, зубами і пазурами вчепитися, і пахуче волосся другої, і аж тримтить..." (В. В-ко, м. Запоріжжя). Відповідь: - Нехай "тримтить", нічого в неї не вийде. Щоб кішкою накинутись, треба ж бути накошаченою, а вона ж "наіндючина"..." (1977. - 5 берез.); "... Тільки людина чесна може зі спокійною душею таврувати негідника. Не будемо гріха таїти: інший і виступив би і, як говориться, "затаврував" би, але сам не зовсім бездоганний. От і думає: "Ну його. Хай що хоче - робить. А то завтра мене візьме на олівець"; "Ми обов'язково спишемо в архів останній анонімний лист. Колись.
   У майбутньому..." (Сойчик В. Анонімка: шлях до архіву // КЗ. -1981. - 4 лип.).
   Слід зазначити, що в цей період у місцевій періодиці досить активно починає функціонувати анекдот, що до кінця 90-х pp. стає чи не найголовнішим жанром сатири та гумору. Живлячись життєдайними соками народного коріння, актуальний, стислий, дотепний і, врешті-решт, смішний анекдот досягає найвищого піку популярності, що пояснюється історичними умовами, демократизацією, прагненням до свободи слова і вільного виявлення думок. Рівень його частотності на шпальтах регіональних видань значно зріс наприкінці XX - на початку XXI ст.: часто в одному номері газети "Запорізька правда" друкувалось 6 (1996. - 8 черв.; 1996. - 12 квіт.), 7 (1996. - 30 квіт.; 1 черв.), 12 (1996. - 29 трав.) анекдотів, а за три місяці (квітень--червень) 1996 р. їх опубліковано 97. Найчастіше твори цього жанру мали форму діалогів: "Оце кульгаю, мозоль замучив. Дуже болить? Як зуби. Хоч на стіну лізь. Значить ще гірше. Зубами хоч ходити не треба" (1981. -12 верес), "П'яний водій та автоінспектор: Дихніть! - А чи культурно буде це з мого боку?" (1985. - 5 жовт.), "Ти вже влаштувався? - Ні, ще працюю" (1992. - 14 берез.).
   Серед мініатюрних жанрів сатири та гумору, що побутували на сторінках місцевих газет, були сатиричні діалоги, які друкувалися під перчанськими рубриками: "Діалогічні мініатюри", "У світі діалогів" ("Запорізький перець у ЗП"): "Не з пустими руками" (1980. - 13 лип.), "Піди, поспитай у Килини" (1982. - 16 трав.), "І все ж таки вона не горить" (1985. - 19 жовт.), "Щоб як у сусідів" (1984. - 24 берез.).
   У дитячих рубриках запорізьких газет ("Жменька зеніток про наших діток", "Сто дитячих "Чому?"") знаходимо приклади своєрідних діалогів про дітей. Скажімо: "Ваню, зізнайся, хто писав тобі домашній твір? - Чесне слово, не знаю, я рано ліг спати..." (ЗП. - 1980. - 13 верес), "Чому ти не розв'язав контрольну задачу? - Коли мені потрібно прийняти будь-яке важке рішення, я завжди раджусь із татом, а він зараз у відпустці" (ЗП. - 1980. - 20 верес).
   Трохи нижчий рівень частотності мають сатиричні монологи: М. Дмитренко "Де ж тая вулиця (Монолог для Геннадія Хазанова)" (ЗП. - 1980. - 26 лип.), А. Рекубрацький "Тато дай: (монолог ображеного татуся)" (ЗП. - 1995. - 9 верес), "Про шкідливість куріння: (сатиричний монолог-лекція колишнього студента Андрія Новиченка)" (КЗ. - 1981. - 3 жовт.), "До питання про наукову субстанцію: (іронічно-поетична дисертація Геннадія Літневського)" (КЗ. - 1987. - 5 берез.).
   На сторінках регіональної періодики 70-90-х pp. XX ст. уміщувались своєрідні, пронизані гумором та сатирою "психологічні практикуми" ("Як кинути палити"), газетні профілакторії "Протип'янин" ("Джин із чвертки" В. Губенка, "А Васька слухає та п'є" П. Яриша, "Нерозуміння" Б. Козлова тощо). Цікавими були корисні жартівливі поради, що відразу з народних вуст потрапляли на шпальти газет: "Щоб немовлята не мочили пелюшок, годуйте їх сухим молоком" (КЗ. - 1970. - 2 квіт.), "Якщо ви пересолили суп, прокип'ятіть у ньому мішечок з борошном, потім вилийте все у помиї і починайте варити борщ" (ЗП. - 1984. - 1 січ.).
   Вражають своєю народністю й самобутністю деякі оголошення: "Райком зачинено. Всі перейшли у райвиконком" (ЗП. - 1990. - 20 жовт.), "Якщо вам не вистачає культури, то це не значить, що ви повинні описувати стіни кінотеатру рекламою" (ЗП. - 1992. - 14 берез.). Траплялися також "байки в два рядки": ""Запрошення": Заходь у гості Мишоловка, - Розкрила дверці мишоловка", "Допекли": Бик від порожнього корита Мчить на завфермою: - Кор-р-рида!!!)". Вирізнялися у "Запорізькій правді" так звані "думки речей", як-от: "Акумулятор: "Здоров'я в порядку! Спасибі зарядці!"", "Гайка: "Ой, і закрутилась я!", "Долото: "До лото не маю ніякого відношення"" (1985. - 12 жовт.). Були і своєрідні скарги: "Поки існують акти про списання, - скаржилося Скло, - мене битимуть", "Кубок скаржився на те, що його весь час розігрують", "З виступу завідуючого фермою: "У нашому господарстві вже стало правилом: якщо ти корова, то тебе повинні доїти тільки апаратом". Траплялися "старі загадки - нові відгадки": "Хто приходить тихо, а відходить з шумом? (Теща)", "Хто малюнок на вікні уночі зробив мені? (Хуліган)" (1995. - 28 жовт.), а також бувальщини: М. Дмит-ренко "Як я вечеряв у ресторані" (1980. - 19 лип.), М. Карахін "Сім букв по горизонталі" (1983. - 26 лют.), М. Дмитренко "Бердянська бувальщина" (1981. - 8 січ.).
   Частим явищем у регіональній пресі 80-90-х pp. були "словнички-жартівнички" з цікавим іронічним тлумаченням: лікар - рахівник, викуп - лазня, казус - диктор, медіана - бджола, наполеон - агроном, оратор - плуг (ЗП. - 1996. - 1 груд.); тлумачення останнього слова іншим автором у цій же газеті відрізнялося від попереднього: оратор -тракторист, самовар - чоловік без дружини (1981. - 15 серп.). Друкувалися "перлинки з архіву коректора" (злодій в законопроекті, відьмовочка, імпшикмент, акціонервне товариство, дуб здоров! // Верже. -1997. - 26 черв.), "фразарій" (національність: росіянин зі словником, особлива прикмета - невидимка, лозунг: "За гуманізм - з людським обличчям!" // Верже. - 2000. - 13 квіт.), авторські "Ми... му... мудровані думки" (заклик: "Хай живуть сутінки - світле майбутнє темряви", прикмета: "Обличчя, понівечене думкою", підсумки: "Історичні процеси зазвичай закінчуються кримінальними", простота: "Найлегше все робити з великими труднощами").
   Враховуючи результати дослідження, можна констатувати, що в 90-ті pp. на тлі корінних суспільно-політичних змін у країні на шпальтах запорізьких друкованих ЗМІ значною мірою демократизувалися процеси виявлення думок окремих авторів. Так, В. Гичка у "Фразі тижня" писав: "Хочеться хліба та видовищ - підіть до продуктової крамниці та подивіться на товар і на ціни" (ЗП. - 1996. - 22 черв.); Г. Проценко в "Ідеях з нашого життя-буття" зазначав: "Розумні люди вчаться для того, щоб знати, а нікчемні - для того, щоб їх знали" (ЗП. - 1996. -15 черв.). Для цього існували окремі рубрики: "Думки непричісані", "Думки набакир", "Мудрі думки", "Армійські маразми" тощо у газеті "Верже", де можна було прочитати: "Світ вижив не тому, що сміявся, а тому, що отримував зарплатню", "Високо в горах таке чисте повітря, що в ньому навіть людей немає" (1997. - 11 верес), "Туалет - обличчя чергового по роті!", "Поставте тут шлагбаум або тямущого майора!", "Витрусити ковдри вздовж і перпендикулярно" (1998. - 28 серп.).
   Цікавими й дотепними були на шпальтах газети "Верже" так звані роздумізми: "Шукаю друга життя. Бюджетників прошу не турбуватися", "Не треба боятися старості. Вона проходить", "Діти - квіти життя. Даруйте жінкам квіти!", "Курортний роман - це проза чи поезія?" (1997. - 24 лип.); "фразочки": "Не шукай тещу іншому - сам в зяті потрапиш", "Я своєю смішною пикою сам себе і веселю", "Картина Рєпіна: "Запорожці" пишуть листа "Мерседесу" (2000. - 20 квіт.); "фразроздуми": "Політики не забувають своїх обіцянок, кожні чотири роки вони їх згадують", "Не треба відкладати на завтра те, що можна взагалі не робити" (2000. - 6 квіт.).
   У період "перебудови" на шпальти газет потрапляли свіжі думки народу, так звані "плюралізми": "Народ до 2000 року буде жити в окремих квартирах, а керівництво?" (КЗ. - 1988. - 18 серп.), "Чим більше стоятимеш у чергах, тим довшим буде життя" (КЗ. - 1989. - 6 трав.), "Вакуум не зізнався, що він - родич порожнечі (КЗ. - 1989. - 6 трав.), "Село годує місто хлібом. А місто село - обіцянками", "Навкруги - стільки цікавого і кругом не пускають" (КЗ. - 1990. - 21 лип.), "Лелека регулярно приносив йому діточок, а суд - виконавчі листи", "Людині треба вірити, навіть якщо вона працює в бюро прогнозів" (ЗП. - 1995. -21 жовт.), "Для чого совість тим, у кого її немає?" (ЗП. - 1995. -11 лист.), "За щастя треба боротися, ось політики і б'ють один одному пики" (ЗП. - 1995. - 9 верес). У часи формування нової держави та визнання української мови державною до редакції з учнівського щоденника потрапила батьківська записка до вчителя, написана суржиком: "Ельвіра Іванівна. ІПо за причина шо Ігорь має з письмової 3 за 4 четв., а в зошиті самі 5 і 4. Нас ето зовсім не устроює і ибо про вище образованіе і мічтать ненада" (ЗП. - 1995. - 23 жовт.).
   Віршована сатира і гумор у запорізькій пресі досліджуваного періоду мали широке проблемне коло і конкретно-життєве мовне оформлення. Сатирична, гумористична поезія у регіональних газетах представлена малими і середніми формами: байками (Б. Слюсар "Повчання", Б. Мироненко "Панькова помилка", В. Юдін "Руки"), співанками ("Ой, коли б то швидше літо, бо у клубі холод - жах! Так набридло вже сидіти у шапках і кожушках"), співомовками ("Щедрий господар радо він гостей прийняв, Новий рік зустрів із ними, щедро їх почастував анекдотами старими"), міні-пісеньками ("В лузі вітер свище: з'їли кабанище, а списали порося. От і пісенька уся"), гномами ("Ходить корисно всім пішком, та на плечах іще з мішком. Ходив би й я - жона хворіє, й машину шкода - заржавіє"), епітафіями ("Підлабузникові: хай розпечений казан лиже без спочину. Він лизне і мовить: "Ні, не страшна затія. Ця робота по мені. Я лизати вмію"), віршованими пародіями ("Гліб мрійливо каже Васі: "Обживем нові світи! Уявляєш і на Марсі будуть яблуні цвісти"". "Дехто буде й тому радий, - відказав Василь на це. - Якщо візьмеш і посадиш на Землі хоч деревце"), перчинками ("Кажуть всі про нього: Славний Клим товариш, тільки без "пального" каші з ним не звариш").
   Часто на шпальтах регіональних газет, зокрема "Запорізької правди", траплялися сатиричні вірші ("Захисник флори" В. Юдіна, "Бригада "у"" В. Губенка, "Звичайна історія" Б. Мироненка), поетичні усмішки ("Хитра стратегія", "Інтерв'ю", "Конкурент Діда Мороза" П. Ребра), гуморески ("Диво" М. Білокопитова, "Суворий лікар" М. Білецького, "Не той діагноз" П. Ребра, "Не в ногу" М. Сороченко, "Суперниця" В. Губенка).
   У процесі дослідження встановлено, що сатирична публіцистика особливо гостро і чутливо реагувала на соціальні та політичні зміни в житті суспільства. Разом із творчим вдосконаленням жанрів у цей період відбувається своєрідна переоцінка цінностей у висвітленні комедійних ситуацій, коли на передній план у більшості з них виступають питання політичної боротьби, що спонукало журналістів до вдосконалення професійної майстерності у розкритті вагомих життєвих проблем, до вибору найдоцільніших художньо-публіцистичних форм відповідно до загальноприйнятих норм моралі та політичних переконань і творчої індивідуальності автора.
   Слід констатувати, що жанрова палітра сатири та гумору запорізької преси другої половини XX ст. залишається поза увагою науковців. Відсутність досліджень з цієї теми відкриває перспективу подальшої роботи над вивченням та глибоким аналізом жанрової парадигми запорізької преси 50-90-х pp. XX ст.

1. Виленский, М. Э. Как написать фельетон / Виленский М. Э. - М. : Мысль, 1982. - 293 с.
2. Ворошилов, В. В. Журналистика : учебник / Ворошилов В. В. - СПб. : Изд-во Михайлова В. А., 1999.
3. Журбина, Е. И. Теория и практика художественно-публицистических жанров : очерк. Фельетон / Журбина Е. И. - М. : Мысль, 1969. - 399 с.
4. Кройчик, Л. Е. Современный газетный фельетон / Кройчик Л. Е. - Воронеж : Изд-во Воронеж, ун-та, 1975. - 230 с.
5. Кузнецова, О. Д. Засоби й форми сатири та гумору в українській пресі / Кузнецова О. Д. - Львів : Вид. центр Львів, ун-ту ім. Івана Франка, 2003. -250 с.
6. Михайлин, I. Л. Історія української журналістики : підручник / Михайлин І. Л. - X. : ХАІФТ, 2000. - Кн. 1. - 279 с
7. Суконцев, А. А. До и после фельетона / Суконцев А. А. - М. : Мысль, 1989. - 252 с.
8. Українська афористика. - К. : Просвіта, 2001. - 320 с
9. Федоренко, Н. Т. Меткость слова: (Афористика как жанр словесного искусства) / Федоренко Н. Т. - М. : Современник, 1975. - 255 с.
10. Щербина, А. О. Жанри сатири й гумору / Щербина А. О. - К. : Дніпро, 1977. - 135 с
11. Ярмиш, Ю. Ф. Жанри сатиричної публіцистики : навч. посіб. для студ. Ін-ту журналістики, ф-тів та відділень журналістики / Ярмиш Ю. Ф. ; за ред. проф. В. В. Різуна. - К., 2003. - 156 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com