www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Напрями дослідження економічних знань
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Напрями дослідження економічних знань

С. В. Хоменко,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

НАПРЯМИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ЗНАНЬ

   Постановка проблеми. Процес і результат привласнення суспільного досвіду наступними поколіннями, що є суттю освіти людства, характеризується кількома категоріями, серед яких знання посідають чи не найважливіше місце. Питання їх формування на необхідному рівні завжди є актуальним, адже особливо професійна підготовка повністю зорієнтована на мінливі вимоги ринку праці . Особливим чином це стосується економічних знань, оновлення яких відбувається особливо швидко в умовах становлення України і пошуку шляхів розвитку вітчизняної економіки.
   Аналіз досліджень і публікацій. Основу дослідження економічних знань становлять положення та висновки, які стосуються економічної освіти (А. Аменд, З. Валієва, Ю. Васильєв, О. Ваценков, Н. Гордієнко, О. Горохольська, Л. Кураков, Л. Любімов, М. Малишев, Л. Мельникова, A. Нисимчук, А. Прутченков, В. Розов, Н. Рябініна, А. Саіпов, І. Сасова, B. Товстик, Л. Фрідман, Б. Шемякін та інші), поняття знань та їхнього зв'язку з уміннями, навичками (Ю. Бабанський, П. Підкасистий, І. Подласий, М. Портнов, І. Харламов та інші), категорій економічних знань (О. Аксьонова, Є. Есенжолов, Г. Ковальчук, З. Літова, Н. Новожилова, Н. Пасічник, І. Сасова та інші). Будучи міцно пов’язаними з поняттями умінь і навичок, знання є найбільш визначеними з них, але і вони не мають єдиного трактування.
   Метою статті є з’ясування напрямів дослідження економічних знань та ступеня їх розробленості відповідно підготовці інженерно-педагогічних кадрів.
   У словникових визначеннях поняття “знання” звертається увага на процесуальні чи результативні компоненти пізнавальної діяльності: форма існування й систематизації результатів пізнавальної діяльності людини; сукупність відомостей у якій-небудь галузі; засвоєні або пізнані індивідом вербальні, символічні або операційні (маніпулятивні) відомості, довільно відтворені індивідом у своєму мовленні або діях.
   У психологічному аспекті визначення поняття “знання”, крім зазначених раніше компонентів пізнавальної діяльності, передбачають наявність таких складових: специфічна діяльність; вони не можуть бути ні засвоєні, ні збережені поза діями тих, кого навчають; разом із навичками та уміннями забезпечують правильне відбиття в уявленнях та мисленні світу, законів природи та суспільства, взаємовідношень людей, місця особи в суспільстві, її поведінки. Професійні знання визначаються психологами як результат пізнання студентом наукових основ, фактів, явищ професійної діяльності, їх зв’язків, властивостей та відношень.
   У педагогічних визначеннях поняття “ знання” не тільки зазначаються складові знань, а і їхня роль у теоретичній та практичній діяльності людини: розуміння, збереження в пам’яті та уміння відтворювати і використовувати факти науки, поняття, правила, закони, теорії; факти, відомості, наукові закони, теорії, поняття, системно закріплені у свідомості людини [4, с. 238]; це категорія, що відбиває зв'язок між пізнавальною й практичною діяльністю людини; знання варто розглядати як систему понять про предмети і явища, засвоєні в результаті сприйняття, аналітико-синтетичного мислення, запам'ятовування і практичної діяльності; перевірений практикою результат пі знання дійсності, правильне відображення її в мисленні людини [1, с. 103; 2].
   Таким чином, знання – це ідеальне утворення, що відбиває навколишню дійсність у всіх доступних вимірах, а також розумові процеси та властивості самої людини.
   Неодноразове застосування знань, що має позитивний результат, утворює категорію умінь. Уміння – це володіння способами (прийомами, діями) застосування засвоєних знань на практиці. Навички передбачають наявність умінь і утворюються з них шляхом незмінного багаторазового здійснення певних дій, поки не будуть характеризуватися підсвідомою регуляцією. Навичка – автоматизоване виконання операції, що не вимагає постійного контролю свідомості. Між уміннями та навичками, залежно від напряму та предмета дослідження конкретного автора, можуть встановлюватися такі типи відношень: уміння – це навичка в якій-небудь справі, досвід; навичка – доведене до автоматизму уміння; уміння передбачають використання здобутих знань і навичок; навички формуються та застосовуються в однакових умовах, а уміння – в нових; уміння формуються на базі декількох навичок.
   Ми вважаємо, що: уміння та навички стосуються тільки дієвого компонента людини, а знання – будь-чого, що відноситься до людини або навколишньої дійсності; знання вказують на дію, а уміння та навички її характеризують з боку якості виконання, часу, умов та інших факторів; знання формуються раніше за уміння та навички, у практичній або теоретичній дії та є ві домос тя ми про будь-які деталі цієї дії й не тільки (виникнення, роль, вимоги, послідовність, якість тощо); формування знань у навчанні відбувається на всіх етапах пізнавальної діяльності (під час знайомства з об’єктом, планування та організації певних дій з ним, здійснення впливу на об’єкт, контролю та корегування дій); знання перевіряються в дії як уміння та навички, тільки за власними критеріями.
   Аналіз наукових праць показав, що однозначної та чіткої класифікації знань не існує. Так, видами знань називаються: 1) основні терміни і поняття, факти щоденної дійсності та наукові факти; основні закони науки, теорії, знання про способи діяльності, оцінні знання [4, с. 90]; 2) теоретичні знання (поняття, системи понять , теорії, гіпотези, закони і методи науки) і фактичні знання, одиничні поняття (знаки, цифри, букви, назви, події) [4, с. 239]; 3) знання про систему відомостей, накопичених людством; знання про досвід здійснення способів діяльності [3, с. 105]. У той же час, поняття, терміни, факти, символи, судження; тенденції, властивості, теорії, критерії, закони; правила, принципи, норми, методи, процеси, алгоритми, засоби називаються елементами бази знань; поняття, судження, умовиводи, концепції, теорії називаються способами вираження знань або формами їх засвоєння [3, с. 105].
   Може мати місце й інший розподіл знань – за їхніми сторонами: теоретична сторона (наукові узагальнення і поняття у сукупності із фактичним матеріалом), практична сторона (уміння і навички застосування знань в різноманітних життєвих ситуаціях), світоглядно-моральна сторона (замкнені в знаннях світоглядні та морально-естетичні ідеї). При цьому теоретична і світоглядно-моральна сторони перевіряються практичною.
   Кожен з цих пі дходів виправданий, оскільки окреслюють різні способи включення знань у життєдіяльність людини: надбання людства; те, за допомогою чого встановлюється взаємозв’язок між людиною і навколишньою дійсні стю у н апрямах людина-ді йсні сть і ді йсність-лю дина , здобу ток лю дин и, який може бути схарактеризований щодо корисності, цінності, істинності.
   Звертаючись до родо-видових відношень між поняттями у формальній логіці, коли видове поняття – це представник іншого, більшого за обсягом поняття (родового), яке увібрало в себе всі суттєві ознаки цього родового поняття й уособило за певною ознакою частину його обсягу, вважатимемо видами знань: теоретичні та фактичні знання; ті, що про систему відомостей і про способи діяльності; ті що відносяться до якоїсь науки, наприклад, економічні, технічні та інші знання, а терміни, символи, концепції, тенденції та ін. – компонентами знань. Усі названі категорії знань (види, компоненти знань) взаємопов'язані та взаємообумовлені. Тільки у сукупності всі види знань забезпечують виконання ними своїх функцій, тобто знання слугують: основою уявлення про дійсність; базою для формування відношення до об’єктів дійсності; орієнтиром під час здійснення елементів професійної діяльності.
   Звісно, що властивості знань взагалі повністю привласнюються кожним видом знань, отримуючи певне продо вження. Розглян емо поняття “економічні знання”. Беручи як базове визначення В. Чернова, у цьому випадку під економічними знаннями розумітимемо результат пізнавальної діяльності майбутнього викладача технічних дисциплін, виражений сукупністю ідей, які активно відбивають властивості й закономірності економічних процесів сучасного виробництва, перевіряються практикою й служать засобом її перетворення. В економічній науці до раніше наведених компонентів знань додаються правила, норми, принципи, властивості, засоби, критерії, символи, а нами виокремлюються ще й описи, класифікації, фактори. У результаті аналізу освітньо-кваліфікаційної характеристики, освітньо-професійної програми підготовки інженерів-педагогів технічного профілю, робочих навчальних програм з економічних дисциплін нами встановлені найбільш розповсюджені компоненти економічних знань. Їхня характеристика і приклади реалізації в економічній галузі подано у табл. 1.

Таблиця 1
Компоненти економічних знань

Компоненти економічних знань

Приклади компонентів економічних знань

1

2

Поняття

“Економіка”, “власність”, “колективне підприємство”, “кредит”, “банкнота”, “валюта”, “оборотні фонди”, “фактори підвищення виробництва” та інше.

Судження

“Ефективність використання оборотних фондів характеризується швидкістю обороту та його тривалістю”, “всі основні фонди виміряються у натуральному й вартісному вираженні” тощо.

Умовивід

“Об’єктом розрахунку собівартості електро- (теплової) енергії є: для станцій – витрати на виробництво енергії; для підприємств та мереж – витрати на передачу та розподіл енергії, для обласних енергетичних об’єднань – корисно відпущена енергія споживачам. Варто визначити собівартість електроенергії для станцій. Отже, враховуватися будуть витрати на виробництво енергії” тощо.

Термін

У цьому випадку назви понять і формулювання термінів будуть збігатися.

Концепція

Концепція розвитку економічної освіти та інше.

Факт

“Видано новий наказ, що містить інформацію про підвищення ціни на електроенергію” тощо.

Теорія

Відомі теорія мотивації, теорія прийняття рішень, теорія лідирування та управління групами тощо.

 

Тенденція

Тенденція розвитку певної галузі економіки країни.

Метод

До методів теоретичного дослідження відносяться: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення та ін. До емпіричних (практичних) методів належать опитування, бесіди, анкетування, експеримент тощо.

Алгоритм

Алгоритми досить часто застосовуються в математиці, програмуванні і, звичайно, – економіці, коли підлягають розрахунку, наприклад, техніко-економічні показники підприємства, потреби району в тепловому навантаженні та тепловій енергії, річного фонду заробітної плати та ін.

Принцип

Наприклад, принципи міжнародної економіки, економічного прогнозування тощо.

Закон

Закон вартості, закон зайнятості, закон попиту і пропозиції, закон зростання продуктивності праці тощо.

Процес

Трудовий процес передбачає певну систему дій інженерів-педагогів щодо: застосування економічних основ заснування, функціонування й розвитку підприємства та його окремих підрозділів (реалізація економічної складової); раціональної організації педагогічної праці, вирішення питань взаємодії з базовими підприємствами (в тому числі й матеріальних), виготовлення й використання засобів навчання під час викладення економічних дисциплін (реалізація педагогічної складової).

Правило

Нормами є норми витрат, оплати праці, поведінкових актів тощо.

Символи

Як символи, наприклад, будуть розглядатися індекси у статистиці.

Оцінка

Оціночні економічні знання характеризують норми ставлення особистості до тих чи інших економічних об'єктів, їх значення в тій чи іншій системі об'єктів. Формування таких знань повинне бути, по-перше, самоціллю і вони мають виступати як один із основних результатів підготовки, а по-друге, вони мають собою забезпечувати і певний додатковий результат, відіграючи роль інструментарію, за допомогою якого можливе свідоме, відповідальне ставлення студентів до майбутньої професійної діяльності.

Властивість

Властивості виокремлюються щодо кожного предмету, процесу, явища в економічному матеріалі і дозволяють якнайбільш повно їх зрозуміти.

Засіб

Засобами будуть економічні знання, законодавчі акти, книги обліку, комп’ютерна техніка тощо.

Критерії

Показники економічної діяльності, макроекономічні показники тощо.

Класифікація

Класифікація прогнозів, класифікація експертної оцінки тощо є прикладом означеної категорії економічних знань.

Опис

Наприклад, організація та відкрита система, оборотні кошти, фінансовий ринок, виробнича стратегія тощо.

Фактор

Наприклад, фактори, які впливають на рівень економічного ризику.

   Процес формування знань, на нашу думку, необхідно розглядати у сукупності етапів, які, змінюючи один одного, приводять до привласнення людиною суспільного досвіду у вигляді знань; рівнів, перехід на кожний наступний, який вказує на кращу обізнаність людини в певних питаннях і можливість виконувати більш складну діяльність; методів, засобів і форм організації та здійснення взаємодії викладача й учня; показників і критеріїв засвоєння знань, за допомогою яких перевіряється їх наявність і встановлюється відповідність необхідним вимогам.
   Дидактами, які розглядають процес здобуття знань учнями середніх навчальних закладів, пропонуються такі етапи засвоєння:
   1) сприйняття (закономірності сприйняття під час навчання: підготовка учнів до спостереження (через чітку постановку завдання, визначення послідовності спостереження, актуалізація досвіду дитини); сприйняття об'єктів полегшується, якщо вони розташовуються чітко продуманій системі, що вимагає міні му му зусиль від лю дини; ак тивна розумова діяльність у процесі спо стереж ення п риводить до більш повного сприйняття; легше спостерігати одиничні відмінності серед багатьох рис подібності, чим навпаки; варто враховувати багатоканальність сприйняття в навчальній групі);
   2) осмислення знань (аналіз, синтез, узагальнення); у ході осмислення відбувається розуміння, тобто усвідомлення різних залежностей зв'язків досліджуваного об'єкта з іншими;
   3) запам'ятовування знань (урахування закономірностей запам'ятовування: дії запам'ятовуються краще, ніж думки; серед дій краще запам'ятовуються ті, які пов'язані з подоланням перешкод, у тому числі й самі перешкоди; кращому запам'ятовуванню сприяють різні способи “упакування” інформації; головну роль у запам'ятовуванні грають асоціації, але вони повинні бути не локальними, а включеними до більш широкої системи знань і діяльності; для міцного запам'ятовування необхідним є повторення);
   4) застосування знань пов'язане із залученням учнів до пояснення різних явищ реальної дійсності, виконання завдань, переносу знань у різні галузі; застосування знань може здійснюватися у знайомій ситуації, видозміненій та новій ситуації;
   5) узагальнення знань (види: первинне (здійснюється під час сприйняття, у результаті створюється загальне уявлення про предмет); локальне (понятійне), пов'язане з виявленням внутрішньої сутності досліджуваного об'єкта; у результаті відбувається засвоєння окремих понять; тематичне, результатом якого є засвоєння системи понять; підсумкове – засвоєння системи понять за курсом; міжкурсові узагальнення, у результаті яких формується система міжпр едметних понять );
   6) систематизація знань , як а зді йснюєть ся на основі введення частини до цілого.
   Залежно від того, наскільки якісно реалізовано кожний із зазначених етапів, досягається певний рівень засвоєння знань. Існує чотири рівні засвоєння знань [3, с. 105]. Перший рівень – понятійний (фактологічний). Він характеризується формуванням знань-ознак, коли учнем здійснюється порівняння базової й отриманої інформації і необхідно вміти називати, вибирати, виявляти, визначати терміни, поняття, факти, символи за переліком. Другий рівень – репродуктивний. Для нього є характерним формування знань-копій. Учню необхідно вміти відтворювати інформацію, тобто давати визначення, доповнювати, описувати, пояснювати, оцінювати, порівнювати, аргументувати тощо. Третій рівень – алгоритмічно-дійовий (умовно-професійний). Йому відповідають знання-уміння. В учня сформовані уміння доводити, виправляти, розраховувати, упорядковувати, застосовувати, вирішувати, організовувати, аналізувати, випробовувати, приймати рішення в ситуаціях, дещо відмінних від типових. Четвертий рівень – творчий (професійний). На цьому рівні відбувається формування знань-трансформацій, які обумовлюють уміння пропонувати, класифікувати, моделювати, реорганізовувати, захищати, обґрунтовувати, комбінувати, планувати тощо.
   Ми повністю погоджуємося з означеними рівнями засвоєння знань, але переконані, що вони потребують уточнення шляхом встановлення відповідності дій і виявлених нами компонентів економічних знань.
   Дослідниками дидактики у вищих навчальних закладах пропонуються дещо відмінні підходи до виокремлення рівнів засвоєння знань. Це свідчить про те, що вивчення природи знань і способів їхнього формування триває.
   Таких рівнів є два: репродуктивний (відтворення) та продуктивний (творчість). Репродуктивний рівень передбачає сприйняття фактів, явищ, їх подальше осмислення (встановлення зв’язків, виділення головного), що приводить до розуміння. Наступне – запам’ятовування, яке сприяє засвоєнню навчального матеріалу. Далі може слідувати етап застосування знань на репродуктивному, алгоритмічному чи пошуковому (творчому) рівнях. Продуктивний рівень передбачає здійснення трьох етапів: орієнтовного, виконавського та контрольно-систематизуючого.
   Орієнтувальний етап передбачає такі дії: сприйняття чи самостійне формулювання умови завдання; аналіз умови завдання; відтворення (чи доповнення) необхідних для рішення знань; прогнозування процесу та результатів, формулювання гіпотези; складання плану (проекту, програми) рішення.
   Виконавський етап передбачає такі дії: спроби виконання завдання на основі відомих способів; переконструювання плану рішення, знаходження нового рішення.
   Контрольно-систематизуючий етап передбачає такі дії: рішення завдання новими способами; перевірка рішення; введення отриманого знання (способу) в систему, що вже є у студента; вихід на нові проблеми.
   Репродуктивний рівень повторює той, що запропонувала Т. Шамова, а продуктивний – алгоритм проведення будь-якого наукового дослідження. Звичайно, для вищої школи, яка забезпечує отримання студентами освітньо-кваліфікаційних рівнів “спеціаліст” та “магістр”, продуктивний рівень формування, зокрема економічних знань, ігнорувати не можна, адже елементи наукової діяльності – обов’язкова складова, а в іншому варіанті – переважна складова професійної діяльності цих фахівців.
   Ці підходи не йдуть у розріз одне з іншим і, безсумнівно, мають враховуватися під час розробки системи цілей і змісту формування економічних знань у майбутніх викладачів технічних дисциплін. Крім того, обов’язково слід посилити корегувальний компонент і доповнити етапи формування економічних знань мотиваційним етапом, що передує орієнтовному, виконавському та контрольно-корегувальному.
   Відповідно до понятійного, репродуктивного, алгоритмічно-дійового й творчого рівнів засвоєння знань Г. Ковальчук [5, с. 27] пропонуються організаційні форми та методи роботи і контролю рівня сформованості умінь у студентів. На початковому рівні пропонується застосування лекцій, пояснення педагога з використанням пояснювального й ілюстративного методів та проблемного викладу, а також проведення контролю з використанням тестів І, II рівнів вхідного та підсумкового контролю, опитування.
   На репродуктивному рівні пропонується проведення семінарів, дискусій, конференцій з використанням репродуктивного та частково-пошукового методів, самостійної роботи 1, 2-го рівнів та проведення контролю у вигляді тестування І, II рівнів поточного та підсумкового контролю, обговорення, усних і письмових опитувань, доповідей, рефератів.На алгоритмічно-дійовому рівні пропонується проведення практичних занять, семінарів, імітаційних ігор, аналізу конкретних ситуацій, самостійної роботи 2, 3-го рівнів із використанням частково-пошукового і дослідницького методів та проведення контролю з використанням задач, ситуацій, дискусій, науково-практичних письмових робіт дослідницького характеру, тестів 2, 3-го рівнів.
   На творчому рівні пропонується застосування дискусій , конференцій, семінарів, практичних занять , управлінських ігор, самостійної роботи 3-го рівня, аналізу конкретних ситуацій та проведення контролю з використанням ситуацій, задач, тестів 3-го рівня, науково-практичних письмових робіт дослідницького характеру, розробка та публічний захист проектів.
   На нашу думку, кожен з цих рівнів повинен бути реалізований не тільки в межах певної навчальної дисципліни, а з позицій всього процесу формування економічних знань на заняттях з економічних, технічних і педагогічних дисциплін, які вивчаються майбутніми викладачами технічних дисциплін. Розробки потребують способи комплексного формування економічних знань.
   Результат сформованості економічних знань має перевірятися за кількома показниками, розробленими на основі якостей знань.
   До якостей знань вчені одностайно відносять такі: повнота (кількість передбачених програмою знань про об'єкт вивчення) [4, с. 239; 6, с. 92]; глибина (кількість усвідомлених істотних зв’язків певного знання з іншими, що до нього належать) [4, с. 92; 6, с. 239]; оперативність (готовність й уміння учня застосувати їх у конкретних ситуаціях) [6, с. 239]; гнучкість (швидкість знаходження варіативних способів застосування їх за зміни ситуації) [6, с. 239]; конк ретність та узагальненість (розуміння конкретних виявів узагальненого знання, здатність підводити конкретні знання до узагальнень) [ 4, с. 92; 6, с. 239] ; системність (сукупність знань, яка за своєю с труктурою відповідає структурі наукової теорі ї ) [4, с. 93; 6, с. 239]; систематичність (усвідомлення складу деякої сукупності знань , ї хнь ої і єрархії і послідовності, тобто усвідомлення одних знань як базових для інших) [6, с. 9 2]; усвідомлення (розуміння зв'язку між ними через уміння їх застосовувати) [6, с. 239]; міцність.
   Показники знань невіддільні від дій. Знати – це завжди виконувати якусь діяльність або дії, пов'язані з певними знаннями. Ступінь (якість) засвоєння знань визначається різноманіттям і характером видів діяльності, у яких знання можуть функціонувати. У такий спосіб і знання (а не тільки уміння), пов'язані з діяльністю, за якої вони засвоюються.
   Г. Ковальчук наводить характеристику засвоєння знань студентами. Вона пише, що засвоїти знання – це, щонайменше, бути здатним: а) відтворювати елементи бази знань; б) застосовувати елементи бази знань для вирі шення тип ових завдань предметної галузі ; в) вико ристовувати базу знань для здобуття нових знань, для виконання нових завдань у нових умовах, у нестандартних ситуаціях. У цьому переліку простежуються розглянуті раніше другий, третій і четвертий рівні засвоєння знань.
   Логічно сформовані знання проявляються в ході аналізу, виокремлення суттєвого, порівняння, доведення певних положень, встановлення взаємозв'язків між предметами, оперування поняттями, отримання висновків і узагальнення, оцінювання вивчених фактів та подій. Виходячи з цього, формування економічних знань має забезпечити оволодіння певною сукупністю умінь відповідної розумової діяльності, до їх числа належать: уміння оперувати економічними поняттями, з’ясовувати ознаки цих понять; уміння орієнтуватися у питаннях економічного життя країни, пояснювати сутність економічних процесів та явищ; уміння науково оцінювати суспільно-економічні явища – виявляти їх протиріччя, простежувати зв'язок і взаємовплив між продуктивними силами й виробничими відносинами, встановлювати причини прогресу й застою в господарстві; уміння аналізувати й узагальнювати матеріал з економічних питань, економічні процеси, факти та явища економічної дійсності, господарської практики, аналізувати важливі економічні показники: продуктивність, норма, собівартість тощо; критично їх оцінювати; уміння знаходити зв'язки (прямі і опосередковані) між економічною діяльністю людей, матеріальним виробництвом й іншими аспектами суспільного життя; розкривати вплив на економіку інших факторів: політики держави, зрушень в галузі культури, шукати джерела суспільних явищ у сфері економіки.
   Висновки. Таким чином, дослідження економічних знань здійснюється у напрямах: визначення, класифікації, компонентів, якостей, способів формування та перевірки. За кожним з них єдиної, встановленої думки й досі не існує, а численність пропозицій обумовлюється зміною вимог до рівнів підготовки тих чи інших фахівців, розвитком педагогічної науки, особливостями застосування тих чи інших засобів навчання тощо.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження.
   Зроблені висновки мають отримати своє продовження у спеціальній методиці навчання майбутніх викладачів технічних дисциплін з урахуванням особливостей освітнього, освітньо-кваліфікаційного рівнів, спеціальності, а також історії та пріоритетних напрямів розвитку відповідної галузі державної економіки й сучасних можливостей засобів навчання.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бабанский Ю. К. Избранные педагогические труды / Ю. К. Бабанский ; сост. М. Ю. Бабанский. – М. : Педагогика, 1989. – 560 с.
2. Бабанский Ю. К. Оптимизация педагогического процесса / Бабанский Ю. К., Поташник М. М. – К. : Рад. школа, 1983. – 287 с.
3. Белова Е. К. Учебная деятельность и ее проектирование / Е. К. Белова // Человек в измерениях ХХ века. Прогресс человечества в ХХ столетии. – М. : Изд-во Международной академии проблем Человека в авиации и космонавтике, 2005. – С. 100–122.
4. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник для студентів вищих навчальних закладів / Волкова Н. П. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576 с.
5. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті : навч. посіб. / Ковальчук Г. О. – [вид. 2-ге, доп.]. – К. : КНЕУ, 2003. – 298 с.
6. Москаленко П. Г. Навчання як педагогічна система : навч. посібник для студентів педвузів, вчителів і керівників шкіл / Москаленко П. Г. – Тернопіль : ДТПІ,  1995. – 144 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com