www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Функціонування науково-освітніх видань Києва (1835-1917)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Функціонування науково-освітніх видань Києва (1835-1917)

Анастасія Волобуєва,
асист. (Київ)

Функціонування науково-освітніх видань Києва (1835-1917)

   Висвітлюються умови формування групи науково-освітніх видань; пропонується характеристика підгруп, залежно від задекларованих завдань і проблемно-тематичного наповнення.
   Ключові слова: фахова інформація, періодика, тематика, класифікація.

   Одним із виявів журналістського процесу в Україні початку 70-х pp. XIX ст. став розвиток науково-освітніх видань - часописів, які стосувалися науки й освіти, здійснювали розробку наукових питань, поширювали освіту й знання [1, 586, 682].
   До вивчення окремих аспектів науково-освітніх видань зверталися А. Животко [2], О. Коновець [4], І. Зайченко [3], М. Тимошик [14; 15], Н. Сидоренко [10], Б. Черняков [16; 17], О. Сидоренко [11], І. Крупський [5], І. Михайлин [6], Н. Остапенко [9; 10], Т. Старченко [12; 13]. Проте комплексного дослідження порушеного питання нема. Мета статті - показати процес становлення і розвитку групи науково-освітніх видань Києва в 1835—1917 pp.
   Спектр науково-освітніх видань, які виходили в Києві у зазначений період, надзвичайно широкий. їхніми засновниками і видавцями найчастіше виступали наукові товариства, гуртки, наукові та навчальні заклади, музеї (Товариство "Волошки", видавництво "Український учитель", Вищі жіночі курси, Київський політехнічний інститут). Часописи науково-освітньої групи присутні в київській пресі впродовж усіх років досліджуваного періоду. Зрозуміло, що такою потужною група стала поступово: у місті з'являлися вищі навчальні заклади, науково-дослідні установи і товариства, союзи і гуртки тощо. У 1834 р. відчинив свої двері Університет св. Володимира, який давав класичну освіту. Промислове піднесення наприкінці XIX ст. спричинило створення в 1898 р. Київського політехнічного інституту, який готував спеціалістів для промисловості. Розвиток економіки потребував кваліфікованих спеціалістів-економістів. Тож у 1906 р. з'явилися спеціалізовані Вищі комерційні курси, які в 1908 р. перетворилися в Київський комерційний інститут. І це вже не кажучи про функціонуючі Києво-Могилянську академію (1658) та Інститут шляхетних панянок (1838).
   Таким чином, зростання економіки, стрімкий розвиток науково-освітніх установ на початку 70-х pp. XIX ст. обумовили появу часописів як каналу поширення якісної фахової інформації про діяльність наукових організацій, товариств, навчальних закладів тощо. Покоління учнів XIX - початку XX ст. входило до культурного простору в контексті школи, а не всупереч їй. Причому особливу роль у даному процесі відіграла позашкільна діяльність, пов'язана з виданням учнівських журналів, збірників, альманахів.
   Усього в Києві у 1835—1917 pp. виходило 185 легальних і нелегальних науково-освітніх видань. Чимало з них існувало понад десять років: "Ежегодник коллегии Павла Галагана" (1896/97—1912/13), "Циркуляр по управлению Киевским учебным округом" (1859—1913), "Записки Киевского общества естествоиспытателей" (1870—1917), "Физическое обозрение" (1906—1917) тощо. Це зрозуміло, адже часто вони висвітлювали життя університетів, окремих товариств, гуртів і не торкалися злободенних тем: політичних, економічних та соціальних. Варто зазначити, що, починаючи з 1851 p., науково-освітні видання виходили ледь не щороку, найдовші перерви зафіксовано 1852-1855, 1864-1866, 1891-1893 pp. Від 1901 до 1917 кожного року з'являлося щонайменше два видання. Найпотужнішими стали 1908, 1909, 1914 - 9 нових видань, 1912, 1913, 1915 - 10, 1911 - 12, 1917 -20 видань.
   Науково-освітню групу поділено на вісім підгруп, залежно від задекларованих програм і проблемно-тематичного наповнення: універсальна -12 видань, наукова - 38, освітня - 25, педагогічна - 14, учнівська - 49, студентська - 40, дитяча - 4, жіноча - 3 видання.
   На основі цієї класифікації до універсальної групи ввійшли часописи, які висвітлювали як наукові, так і освітні питання. Серед них "Университетские известия" (1861-1919), "Славянский ежегодник" (1876-1884), "Известия Киевского политехнического института Императора Александра II" (1901-1920), "Физическое обозрение" (1906-1917), "Минерва = Minerva" (1913-1917), "Університетські вісти" (1917) та ін. Шпальти видань, поряд із науковими та критичними розробками професорів, учених, студентів, містили інформацію про відповідний навчальний заклад: плани відвідування занять, протоколи засідань гуртків, фінансові звіти тощо.
   Найбільш показовим серед таких видань стали, безумовно, "Университетские известия", які прагнули "повідомляти публіці найцікавіші предмети з кожної науки", "утворити більш цікавий зв'язок між окремими університетами, а також між університетом і суспільством" (1861. - № 3. - С. 2). Програмою видання передбачалося у "науковій та навчальній частині" публікувати звіти ради, постанови й розпорядження, що стосувалися важливих навчальних і наукових проблем, звіти факультетів про подані до захисту дисертації, програми і конспекти навчальних курсів, бібліографічні покажчики книг, наукові розвідки, монографії. "Господарська частина" містила відомості про прибутки і витрати університету та інших допоміжних підрозділів університету, а також публікації найважливіших контрактів. Студентський відділ уміщував розпорядження по університету, що стосувалися студентів і вільних слухачів, правила прийняття до університету, інформацію про наукову роботу студентів.
   Універсальна підгрупа науково-освітньої групи видань відігравала значну роль у поширенні науково-освітніх знань серед населення, рухаючи професійну освіту, підвищуючи рівень фахівців.
   Видання, які на перше місце ставили розв'язання наукових питань, належали до однойменної підгрупи. Зафіксовано 38 наукових часописів, їхніми видавцями, здебільшого, виступали товариства, гуртки, комітети з'їздів та навчальні заклади. На відміну від інших підгруп, наукові видання дуже рідко мали підзаголовки. Всі часописи поділено на три підгрупи за специфікою вміщеної інформації. Першою підгрупою стали праці, щоденники та відомості з'їздів: "Труды Третьего археологического съезда в России, бывшего в Киеве в августе 1874 года" (1874), "Известия XI Археологического съезда в Киеве" (1899), "Дневник III Киевского съезда преподавателей естественных наук" (1904) тощо. Зміст видань становила хроніка з'їзду: секції, програми, резолюції, привітальні телеграми, списки учасників, доповіді, реферати. Серед обговорюваних питань були, скажімо, такі: "Стародавності південних і західних слов'ян", "Значення і постановка природознавства в середній школі" Т. Локтя, "Настрій учнів в середній школі і заходи до його оздоровлення" Д. Бур-невського, "Завдання школи в справі релігійного виховання особистості" С. Філіпенка, "Про св. Софію Київську" П. Лебединцева.
   Друга найбільша підгрупа - праці, записки та відомості різних товариств і гуртків: "Записки Киевского общества естествоиспытателей" (1870-1917), "Труды Киевского юридического общества, состоящего при Университете св. Владимира" (1883—1915), "Записки Українського наукового товариства в Києві" (1908—1929) та ін. Вони містили детальну інформацію про відповідне товариство чи гурток: статут, список членів, звіти засідань, резолюції тощо. Проте найбільше місця часописи віддавали фундаментальним дослідженням із конкретної галузі: "Портрет і характеристика творчості Володимира Антоновича" М. Грушевського, "Історичний словник української граматичної термінології" І. Огієнка, "Гоголь і сучасна українська суспільність" Б. Грінченка, "Сільське товариство, як орган місцевого управління" Н. Цитовича.
   Останнью підгрупою стали часописи, які складалися з розгорнутих, докладних досліджень, рефератів, критичних публікацій, бібліографії відповідної галузі науки: "Древности Украины" (1905), "Сборник статей и материалов по истории Юго-Запада России" (1911—1916), "Україна" (1914—1932). Однією з особливостей стало те, що п'ять журналів були приватними. Наприклад, "Философский трехмесячник" і його наступник "Своє слово" стверджували, що "філософія є самостійною наукою, яка має свій особливий предмет і відповідний йому метод дослідження" (1885. - Т. 1. - № 1). Вони друкували статті філософського змісту, твори загальнонаукового і белетристичного характеру: "Бесіди з петербурзьким Сократом", "Дещо про "наукову філософію" і наукового філософа", "Релігія графа Л. Н. Толстого" тощо.
   Наукова періодика відіграла дуже важливу роль для розвитку та поширення науки. Проблемно-тематична палітра видань тяжіла до аналітичної моделі, вміщуючи серйозні дослідження з історії, археології, літератури, медицини тощо не тільки Києва, а й усього Південно-Західного краю.
   Підгрупа освітніх часописів своєю головною метою вважала поширення освіти в суспільстві. Вони відрізнялися від універсальної та наукової підгруп тим, що доволі часто містили педагогічні матеріали, спрямовані на запровадження освіти в місті. Об'єднані єдиною метою, вони мали впливати на підростаюче покоління - школярів і студентів. До підгрупи увійшло 25 видань: "Циркуляр по управлению народными училищами" (1894-1913), "Летопись Императорской Александровской киевской гимназии" (1913-1914), "Летопись Вечерних высших женских курсов" (1914-1915) та ін.
   Одним із найпотужніших і показових часописів став "Циркуляр по управлению Киевским учебным округом" (1859-1917). Його номери складалися здебільшого з трьох частин: 1) розпорядження уряду й начальства; нагороди, надання чинів, призначення, переміщення і звільнення чиновників; видача свідоцтв; відкриття і закриття навчальних закладів; 2) статті педагогічного змісту; 3) оголошення. Мав "Циркуляр..." і чимало додатків - брошури з методики викладання окремих предметів і офіційні матеріали по навчальному округу (1901-1908), "Статьи по классической древности" (1890), "Устав ремесленных училищ" (1890). Варто зазначити, що підгрупа освітніх часописів відіграла провідну роль у піднесенні культурно-освітнього рівня киян.
   Поряд із науковими й освітніми виданнями друкується педагогічна підгрупа, до якої ввійшло 14 часописів: 12 висвітлювали шкільне життя:
   "Профессиональная школа" (1890-1892), "Западнорусская начальная школа" (1906-1917), "Світло" (1910/11-1913/14), "Вільна українська школа" (1917-1920) тощо; 2 - дитяче виховання: "Дошкольное воспитание" (1911-1917), "Дети и война" (1915). У підзаголовках таких видань зазначено: "Профессиональный и общественно-педагогический (журнал Юга)", "Педагогический журнал", "Загальнопедагогічний журнал для школи і сім'ї". Часописи прагнули всебічно, неупереджено висвітлювати стан шкільного життя, боролися за проведення в школах вкрай необхідних реформ: "Обслуговувати інтереси середньої школи в найрізноманітніших відношеннях. Через це редакція докладала максимум зусиль, аби він став дійсним другом-супутником тих, хто вчить, учням, товариствам, для яких дорогі інтереси середньої школи" (Спутник средней школы и экстерна. - 1909. - 1 лип. - № 1.); "Відкрити суспільству достоїнства і недоліки сучасної постановки педагогічної справи і служити відправною точкою для вироблення нових, більш раціональних і пристосованих до життя освітніх і виховних норм" (Педагогическая неделя. - 1906. - 7 лют. - № 1.). Часописи були переконані, що саме школа могла прищепити "гордість духу, творчу думку, благородство душі".
   На сторінках журналів друкувалися урядові розпорядження і роз'яснення, які стосувалися шкільної справи; статті загально-педагогічного характеру, з шкільної та позашкільної діяльності вчителя, внутрішнього життя школи, додаткових занять у школі з ремесел та рукоділля; публікації з психології, шкільної гігієни, санітарії; шкільні щоденники, шкільні літописи, нариси та розповіді зі шкільного життя; огляди педагогічної літератури, критика, бібліографія. Містилися у виданнях і практичні поради щодо домашнього господарства чи ремесел: пошиття дитячого одягу, зберігання овочів свіжими, майстрування меблів та ін.
   Як зазначалося вище, до педагогічної підгрупи ввійшли і два часописи з дитячого виховання. Так, вихованню маленької дитини віддав свої шпальти журнал Київського товариства народних дитячих садків "Дошкольное воспитание". "Потреби дошкільного виховання продовжують залишатися в тіні, і це в Росії, де, за приблизним підрахунком, близько 13 1/2 мільйонів дітей дошкільного віку, де, за статистичними даними, дитяча злочинність із кожним роком зростає, де жінки, в більшості випадків, зовсім не підготовлені до виконання завдань матері і виховательки, де почувається настійна потреба у виховних установах для дітей дошкільного віку, і де число цих установ так мізерно!" (1911. - № 1. - С 2).
   Завдання часопису полягало в тому, щоб виокремити питання дошкільного виховання з-поміж інших і зосередити на ньому суспільну увагу. Провідне місце у вихованні дітей належить батькам, насамперед матерям, тож журнал "хотів допомогти їм розібратися в складній і відповідальній роботі, зацікавити їх і показати їм, що виховання не нудна і тяжка справа, супроводжувана бурчанням і лайкою. І що, хоча воно і приносить багато турбот, але ще більше дає глибокої радості і високого задоволення" (1911. — № 1. — С. 3).
   Намагався часопис привернути увагу суспільства до проблем дитячих садків, поширити правильні поняття про ці установи, висвітлити всі аспекти життя в дитячому садку, окреслити бажані зміни в його організації і пристосуванні до вимог часу, дати теоретичні й практичні знання в цій справі; інформувати про ті школи, де введено нові методи виховання, близькі до методів дитячого садка. Видання публікувало статті з психології і експериментальної педагогіки, дитячої гігієни та фізичного виховання дітей.
   Таким чином, більшість педагогічних часописів всебічно висвітлювали життя середньої школи, боролися за створення нової, автономної і демократичної школи, яка була б "вільною від партійного забарвлення", а знання в ній пронизані "науковим духом і не залежали б від релігійних,., політичних і класових тенденцій" (Возрождение средней школы. - 1906. - Вип. 1. — С. 1). Різноманітна тематика і проблематика публікацій, актуальність методичних пошуків обумовили великий інтерес читача до видань педагогічної підгрупи.
   Революційні події 1905-1907 pp. сприяли активному розвитку учнівської преси. І хоча окремі видання з'явилися в Києві у другій половині XIX ст., переважна більшість їх виходила саме на початку XX ст. Усього видавалося 49 учнівських газет і журналів. Найголовнішою особливістю учнівських видань стало те, що вони створювалися самими школярами. Часто вони були машинописними й рукописними і випускалися переважно літографічним способом. їхня періодичність була невизначеною: виходили часописи залежно від накопичення матеріалу. Основна маса періодики видавалася гімназіями, ліцеями та іншими навчальними закладами. Так, Жіноче комерційне училище Л. М. Володкевич випускало вісім журналів, по три мали Комерційне училище М. Г. Хорошилової, "Осередок" середніх шкіл м. Києва, по два - Володимирський Київський кадетський корпус, Київська VIII гімназія, Київське комерційне училище І Товариства викладачів. Дуже виразними були назви часописів: "Начало" (1906/07-1911), "Пробуждение" (1908), "Утро жизни" (1908), "Зори" (1910), "На пути" (1910-1911), "Крылья" (1911-1914), "Каменяр" (1917-1918) тощо. Свою мету журнали визначили так: "Дати нашим товаришам можливість друкувати перші спроби їх наукової і художньої думки" (Луч. - 1917. - № 1); "Вироблення наукового світогляду і підготовка до активної громадської діяльності" (Сборник статей о молодежи. - 1916. - Вип. 1); "Эти юны наши мысли // Заключают наше знание, // И мы пишем в этих мыслях Наше Божье дарование. // Мысли юны - это правда, Но без них ведь плохо нам, // С ними мы узнаем много И познаем Божий дар" (Юные мысли. - 1912. - № 1).
   Доволі часто часописи видавалися постійним колективом авторів, який переходив від класу до класу. Вони містили творчі доробки учнів: оповідання, вірші, дослідження і реферати ("Нарис з історії французького псевдокласицизму" Е. Фрадман, "Що може дати людині поезія", "Начерки з повітроплавання" Г. Княгиніна), думки, спогади ("Пам'ятні дні мого життя" А. Райгородського). Серед рубрик - "Класна хроніка"/ "Хроніка" (вечірки, театральні постанови), "Весела сторінка"/"Розваги" (загадки, жарти, афоризми).
   З-поміж інших вирізнялися матеріали-роздуми учнів про вічні цінності та сенс буття: "Потреби людини становлять джерело життєвої боротьби; в задоволенні їх міститься ціль і привабливість життя, а також можливість досягнути найкращого в житті - щастя" (Разсвет. - 1912. -С. 19); "Я хочу безсмертя, не бажаю помирати, раз я живий. Я боюся смерті, боюся пустоти її..."; "А людина, прекрасна і сильна, зі сміливо піднятою головою, зі світлим морем відваги в очах, йшла до людей для боротьби за щастя, для страждань за любов..." (Зори. - 1910. — № 1. — С. 15, 17); "Ти джерело світла, життя, ти уособлення краси. Ти даєш надію, славу, красу, думку - ти даєш душу і щастя, життя. І я вірю в тебе - свою мрію - жадаю тебе, прагну до тебе і в захваті вигукую: "О, як я люблю тебе, життя!'" (Луч. - 1917. - № 1. - С. 5).
   Учнівські часописи публікували портретні нариси, історичні матеріали, присвячені видатним постатям світової історії, а також ключовим датам в історії Російської імперії; огляди літератури, вітчизняної і закордонної драматургії, уривки з художніх творів. Особливу увагу на сторінках періодики приділяли питанням повсякденного життя учнів, їхній поведінці в громадських місцях, розвиткові духовного світу.
   Учнівська преса, яка видавалася, здебільшого, навчальними закладами, викликала чималий інтерес у дітей та юнацтва. Створювана до-писувачами-учнями, вона могла відповісти на болючі питання, які турбують підлітка, мала широку читацьку аудиторію.
   Серед різноманітної преси Києва другої половини XIX - початку XX ст. велику нішу займали студентські видання. Вони дали можливість глибше пізнати ідеї та задуми, які полонили тогочасну молодь, стали свідченням її поривань і прагнень. Молодь завжди хотіла чимось вирізнитися, запам'ятатися. І тому не дивно, що для альманахів, збірників, листків, бюлетенів, журналів тощо нерідко обиралися нестандартні назви: "Помийниця" (1863-1864), "Манишка" (1897), "Асмодей" ("Голова демонів") (1917-1918). Утім, вистачало часописів, що мали і досить солідні назви: "Университетская гласность" (1862), "Вістник Української Київської студентської громади" (1903-1905), "Молодая Россия" (1912), "Революционная мысль" (1917), "Стерно" (1917). Як і учнівські видання, вони випускалися самими студентами, у переважній більшості молоддю Університету св. Володимира. Зазвичай студентська преса обстоювала прогресивні ідеї, виступала за свободу особистості, відображала реальне студентське життя, тому до 1905 р. була здебільшого нелегальною. Інтереси студентства, як вважали часописи, "вимагають неупередженого висвітлення і стійкого захисту, вища школа... потребує охорони від замахів на неї" (Студенческая мысль. -1911. - № 9). Друкувалося чимало статей, які висвітлювали проблеми вищих навчальних закладів: "Безрадісне явище сучасності являє собою російський університет. В останні роки він зробився улюбленим місцем усякого роду експериментів і в даний час переживає кризу, вирішення якої не передбачає спокою і впевненості, що в майбутньому настане краща пора" (Молодая Россия. - 1912. - 8 берез.).
   Більшість студентських видань (усього 40) вирізнялися яскравим політичним забарвленням: "Студентство - ідеально налаштована, чесно мисляча частина його (суспільства. - А. В.) - може й повинна знайти своє місце в рядах борців за соціалізм" (Революционная мысль. -1917. — № 1. — С. 2); "Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод, Бо вам призначено скалу сею розбить" (Стерно. - 1917. - 24 берез.).
   Чимало видань студентської преси друкували наукові дослідження: "Сборник сочинений студентов Университета св. Владимира" (1880-1888), "Сборник статей" (1913-1915), "Студенческий бюллетень Киевского коммерческого института" (1913-1915) тощо. Шпальти часописів уміщували роботи, відзначені золотою медаллю відповідного факультету, наприклад, "Відомості про Русь, які трапляються в хроніці польського літописця Мартіна Галла" А. Врублевського, "Нарис літературної історії Зеленогорського і Краледворського рукописів" А. Сторо-"Віче в Київській області" І. Линниченка.
   Часописи друкували матеріали про історію розвитку навчальних закладів, студентських гуртків та організацій, нариси з життя відомих людей, огляди літератури, вітчизняної і закордонної драматургії, рецензії, уривки з художніх творів, сатиричні та гумористичні замальовки, реферати, наукові доповіді, виступи на злободенні теми, фейлетони.
   Студентські видання позначені широким культурним, політичним і громадським діапазоном. Вони відігравали важливу просвітницьку роль, формували естетичні смаки молоді, відображали її світогляд.
   До науково-освітніх видань належала і маленька група дитячих часописів (4 назви): "Дитя" (1898-1904), "Світло" (1908), "Молода Україна" (1908-1914), "Волошки" (1917). Спрямування часописів визначалося так: "Читайте, дітки! Про світло, про пітьму читайте... Про сонце променисте, про день ясний, про темряву непрозору, про ніч без-просвітню... До світла, діти, до світла! Хай же, дітки, це "Світло" маленьке вас підтрима до справжнього світла!" (Світло. - № 12. - С. 3-4); "Видання наше має оригінальний характер. Перший відділ призначений для дітей... Ми їм дамо ряд казок і розповідей, основна ціль яких - розвиток в них почуття гуманності. Другий відділ - для дітей шкільного віку: відомості з географії, історії, природознавства, класичної белетристики, все в доступній формі, уникаючи повчань..." (Дитя. - 1898. - № 1).
   Видання щосили боролися за розвиток молодого покоління. Друкувалися художні твори (вірші, казки, оповідання) українських літераторів (О. Олеся, М. Загірньої, Н. Романович-Ткаченко, С. Черкасенка, І. Ман-жури, П. Тичини, М. Жука). Для ознайомлення дітей зі скарбами світової літератури вміщували переклади та "перекази" кращих російських і зарубіжних творів М. Гоголя, М. Лєрмонтова, Л. Толстого, О. Пушкіна, Дж. Свіфта, Ч. Діккенса, О. Уайльда, А. Доде, С. Лагерлеф. Журнал "Дитя" майже до кожного номера випускав додатки: "Дитяче лото" (1898. -№ 2/3), "Доміно" (1899. - № 1), "Дитячий театр" (1899. - № 4, 5), "Солдатики" (1899. - № 10) та ін. Загалом дитячі часописи були коло джерел формування людської особистості, і в цьому їхній неоціненний внесок.
   На початку XX ст. у Києві з'явилися і перші суто жіночі видання (З назви): двотижневий художньо-літературний журнал "Женская мысль" (1909-1910), присвячений питанням рівноправності й поліпшенню економічного становища жінок, художньо-ілюстрований щорічник із додатком останніх мод і викройок "Друг женщины" (1909) та журнал "Swiat kobiecy" ("Світ жінки") (1914-1916). Мета видань - згуртування жінок і їхніх однодумців, щоб "вирушити однією суцільною масою, а не діяти, як розрізнені пруття. Окремо вони (жінки. -А. В.) безсилі, а разом - їх не розірвати і чоловічій силі" (Женская мысль. - 1909. - № 1-2).
   Жіноча преса на той час була нечисленною і не мала великого попиту. Проте це був перший крок у боротьбі жінок за свої права.
   Становлення науково-освітньої періодики зумовлене поступом тогочасного науково-культурного життя. Вона була свідченням високого наукового потенціалу місцевої інтелігенції. Цільову аудиторію становили як науковці, так і пересічні читачі. Тож можна констатувати, що склалася стійка, з яскраво виявленими типологічними ознаками група видань.

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / уклад, і голов, ред. В. Т. Бусел. - К. ; Ірпінь : ВТФ "Перун", 2004. - 1440 с.
2. Животко, А. П. Рукописні часописи української молоді / Животко А. П. - Львів : Т-во "Взаїмна поміч українського вчительства", 1938. - 27 с
3. Зайченко, І. В. Проблеми української національної школи у пресі (друга пол. XIX - поч. XX ст.) / Зайченко І. В. - Львів, 2002. - 344 с
4. Коновець, О. Просвітницький рух в Україні (XIX - перша половина XX ст.) / Коновець О. Ф. - К. : Хрещатик, 1992. - 120 с
5. Крупсъкий, І. Національно-патріотична журналістика України: (Друга половина XIX - перша чверть XX ст.) / Крупський І. В. - Львів : Світ, 1995. - 184 с
6. Михайлин, І. Л. Історія української журналістики : підручник / Михайлин І. Л. - К. : Центр навч. л-ри, 2003. - 720 с
7. Міяковський, В. "Помийниця": Українська гумористична часопись 1863 р. / В. Міяковський // Наше минуле. - К., 1919. - Ч. 1/2. - С 73-77.
8. Нариси історії українського шкільництва. 1905-1933 : навч. посіб. / за ред. О. В. Сухомлинської. - К. : Заповіт, 1996. - 304 с
9. Остапенко, Н. Гумористичний журнал київського студентства 60-х років XIX ст. "Помийниця" / Н. Ф. Остапенко // Українська періодика: історія і сучасність : доп. та повідомл. шостої Всеукр. наук.-теорет. конф. [11-13 трав. 2000 p.] / за ред. М. М. Романюка. - Львів, 2000. - С 65-68.
10. Остапенко, Н. Від "Ради" і "Світла" до "Вільної української школи": проблеми національної освіти на сторінках перших україномовних часописів Східної України початку XX століття / Н. Ф. Остапенко, Н. М. Сидоренко // Образ. - 2001. - Вип. 2. - С 72-80.
11. Сидоренко, О. Дожовтнева україномовна дитяча преса Росії / О. І. Сидоренко // Молодежная печать: история, современность, взгляд в будущее. - К., 1989. - С. 110-115.
12. Старченко, Т. Духовна орієнтація дитячих журналів України початку XX століття / Т. В. Старченко // Образ. - 2002. - Вип. 3. - Ч. 2. -С 18-23.
13. Старченко, Т. Особенности киевской педагогической периодики конца XIX - начала XX века / Т. В. Старченко // Средства массовой информации в современном мире. Петербургские чтения. - СПб., 2004. - С. 57-58.
14. Тимошик, М. С. И величність - книга: історія видавничої справи Київського університету, 1834-1999 : монографія / Тимошик М. С. - К. : Наша культура і наука, 1999. - 306 с
15. Тимошик, М. С. "Университетские известия" (1861-1919): тип видання, структура, проблематика / Тимошик М. С. // Наук. зап. Ін-ту журналістики. - 2001. - Т. 3. - С 31-37.
16. Черняков, Б. І. Джерела до історії української преси учнівської та студентської молоді (XIX - початку XX ст.) / Черняков Б. І. ; НАН України. ЛНБ ім. В. Стефаника, НДЦ періодики. - Львів, 2005. - 116 с.
17. Черняков, Б. И. Революционные традиции журналистики Киевского университета / Б. И. Черняков // Молодежная печать: история, современность, взгляд в будущее : тез. науч.-практ. конф. [Киев, 19-21 дек. 1989 г.]. - К., 1989. - С. 129-133.

 
< Попередня

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com