www.VuzLib.com

Головна arrow Журналістика, телебачення, ЗМІ arrow Монополізм як ознака розвитку приватної преси Запорізького реґіону (1906-1917)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Монополізм як ознака розвитку приватної преси Запорізького реґіону (1906-1917)

Тетяна Хітрова,
к. філол. н. (Запоріжжя)

Монополізм як ознака розвитку приватної преси Запорізького реґіону (1906-1917)

   Аналізуються особливості розвитку однієї з найбільших типологічних груп періодичної преси Запорізького краю початку XX cm. - приватної преси. В межах розвідки розглянуто передумови появи й охарактеризовано типологічні особливості цієї групи преси з урахуванням специфіки регіональних та загальноукраїнських чинників.
   Ключові слова: видавець, преса, регіон, типологія, функція, читацька аудиторія.

   Своєрідним сегментом загальноукраїнської системи регіональної періодики є преса Запорізького краю. Представлена сукупністю газетно-журнальних типів видань, вона є унікальною складовою історії провінційної преси Російської імперії й водночас має свої специфічні риси, відповідні умовам Південної та Східної України, де вона функціонувала. Утворюючи складну систему періодичних видань регіону, вона слугувала своєрідним чинником духовно-культурного об'єднання адміністративно-територіально розмежованого краю, який ще за козацьких часів являв собою історичну цілісність. Власне на цьому і будується своєрідна модель її функціонування як складно структурованого механізму регуляції соціокультурних процесів.
   Свого часу до преси Запорізького краю зверталися І. Герман [1], І. Гребцова [2], Н. Сидоренко [7], О. Хоменок [9], О. Школьна [11], Н. Яблоновська [12], у наукових розвідках яких подано лише фрагментарні й розрізнені огляди періодики реґіону початку XX ст. у контексті певної проблематики (предмета дослідження) чи періодики Катеринославської і Таврійської губерній (таким чином, деякі видання залишаються загубленими або інформація про них подається не зовсім точно). Вибірковий характер викладу матеріалу притаманний і для істориків, етнографів, лінгвістів, які взагалі ігнорують регіональний контекст і прагнуть відразу піднятися на рівень загальноукраїнських узагальнень.
   Мета статті - дослідити й проаналізувати особливості функціонування приватної преси регіону із урахуванням історичних, економічних та соціокультурних особливостей розвитку Запорізького краю в зазначений період, а також з позиції сучасних тенденцій розвитку друкованої періодики як комерційної сфери діяльності, у контексті жорстокої конкуренції на ринку засобів масової інформації.
   Процес формування періодичної преси на Запоріжжі нерозривно пов'язаний із історико-культурним розвитком краю, який, на жаль, відбувався трохи повільніше, аніж промислове або сільське господарство. Історія, за деяким винятком, не засвідчила тут відомих художників, письменників, архітекторів [3, 228]. Лише в педагогіці та історичній науці край міг позмагатися навіть із центральними містами тодішньої Росії та України. У цілому культурний розвиток Запорізького краю був обумовлений тими історичними зрушеннями, які були характерні загалом для Росії. Однак його головною особливістю стало виокремлення та розвиток потужного сегмента українського національно-культурного відродження, яке знайшло яскраве виявлення в розвитку провінційної преси та видавництв, організації освітнього процесу, творчості аматорського театру, утворенні культурно-просвітницьких товариств та ін.
   Формування місцевої преси було зумовлено утворенням повітових земств, що почали виникати на території України в 1865—1875 pp. їх поява пояснюється необхідністю в місцевій адміністрації, функціональним завданням якої було заснування та утримання лікарень, початкових шкіл, бібліотек, поштових станцій, доріг, ветеринарних служб, вирішення господарських справ та безпосередня участь в організації громадсько-культурного життя повіту. З метою інформування громадськості про стан розвитку повіту, а також архівно-статистичного ведення справ земствами створювалися інформаційні щорічники.
   Такий сценарій появи місцевої преси був характерним для більшості провінційних міст півдня Російської імперії, оскільки став найбільш успішним проектом реалізації політики підпорядкування та цензурного контролю місцевої преси. Самодержавству було не тільки легше контролювати видання, підпорядковані різноманітним урядовим установам, а й досить зручно використовувати їх для пропаганди офіційної ідеології, свого способу мислення.
   Перша типологічна група періодики, що з'явилася на Запоріжжі, була представлена офіційними виданнями місцевих адміністративних установ, підпорядкованих земствам. їх основна мета була зумовлена необхідністю поширення офіційної інформації. Відповідно, коло користувачів цією інформацією було досить вузьким, перш за все це чиновники земських управ і губернського управління, посадові особи, службовці, власники підприємств, усі ті, хто був зацікавлений подібною інформацією. Проблемно-тематичні матеріали, що подавалися на сторінках офіційних видань, стосувалися всебічного місцевого життя, це були публікації з географії, топографії, історії, археології, статистики, етнографії, торгівлі, а також приватні оголошення та загальнокорисні поради.
   Паралельно з розвитком офіційної преси активно розвивався й інший напрям інформаційного забезпечення регіону, основу якого становила не ідея розбудови провінційної державно-управлінської системи, а обставини, пов'язані, здебільшого, з регіональними особливостями суспільно-політичного та економічного устрою.
   Розглядаючи особливості становлення та розвитку газетної справи на Запоріжжі, передумови формування її типологічної палітри, варто наголосити, що вагома роль у цьому процесі відводиться саме функціонуванню періодичного видавництва як комерційної сфери діяльності, що безпосередньо пов'язано з швидкими темпами промислово-економічного розвитку регіону на початку XX ст. і, як наслідок, процесами інтенсивної індустріалізації й урбанізації суспільства. Така тенденція, загалом, була характерна для півдня держави, який відрізнявся своєю геополітичною привабливістю.
   На початку XX ст. тут активно відбуваються процеси так званої соціальної мобілізації, які стосуються, на думку історика Б. Кравченка, зростання промисловості, торгівлі, міст, поширення освіти, тобто "змін, які творять новий триб життя, що схиляє населення прийняти нові цінності, репрезентовані національністю, і породжує громадські ресурси, що передбачають ефективну організацію при задоволенні нових потреб" [4, 15].
   Відчутні прояви промислового перевороту стали поштовхом до створення мережі видань, присвячених різним аспектам соціально-економічного розвитку регіону. До заснування такого типу преси взялись представники торгово-промислових кіл, вельми зацікавлені в розширенні та обміні інформацією в річищі своїх комерційних інтересів. Поставлені завдання мали втілити в життя "Александровский листок промыслов и местной жизни", "Листок промышленных и торговых объявлений", "Мелитопольский листок объявлений", "Справочный листок об'явлений г. Александровска", "Южная торгово-промышленная газета объявлений".
   Ці видання виконували, здебільшого, рекламно-довідкову функцію у межах розширення загального товарообігу регіону. Зокрема, перший номер газети "Справочный листок об'явлений г. Александровска" з'явився з яскравим написом "газета є першим і єдиним, у своєму роді, друкованим органом обширного півдня Росії.., що широко розвиває свою діяльність у напрямку рекламування предметів реалізації, у межах суворого правила "реклама - є двигуном торгівлі"" (1909. - 24 лют.). Загалом видання було успішним, хоча й не першим і не єдиним у своєму роді, вирізнялося серед газет подібного типу досить грамотним маркетингом, зокрема разом із рекламною та комерційною складовими пропонувало своїм читачам літературно-розважальну сторінку, а також короткий огляд основних подій, а отже, заощаджувало кошти на купівлю інформаційних газет. На думку редакції, унікальність видання полягала в тому, що воно по суті було сполучною ланкою "між фабрикантом і торговцем з одного боку, і торговцем та споживачем з іншого". З цією метою "Справочный листок" безкоштовно надсилався всім державним і громадським установам, сільським управам, фабрикам, заводам, рудникам, великим торговцям і землевласникам Катеринославської і сусідніх з нею гу-берній. Саме в цьому і полягала унікальність газети. У запорізькій практиці це був перший випадок, коли географія розповсюдження видання вийшла не лише за межі повіту, а й губернії.
   На початку XX ст. комерційна складова стає невід'ємною частиною тематичного компонування багатьох видань. Такий факт був пов'язаний не лише з місцевими особливостями, а й загальноєвропейськими тенденціями посилення інформаційної функції преси, а також специфікою її фінансування, це підтверджують і дослідники, наголошуючи на тому, що з другої половини XIX ст. важливою формою фінансування преси і засобом впливу на видавця вважалися рекламні та комерційні оголошення [10, 4].
   Майже кожна з приватних газет Запорізького краю у визначенні свого напряму мала складову - комерційна, економічна або торгово-промислова. Наприклад, "Южная речь: Газета литературная, общественная, научая, экономическая и торгово-промышленная"; "Мелитопольские ведомости: Газета литературная, общественная, экономическая и торгово-промышленная"; "Бердянское эхо: Ежедневная, общественно-литературная, политическая и торгово-промышленная газета"; "Бердянский курьер: Газета политико-экономическая и литературная"; "Новости Александровска: Газета политическая, общественная, научно-литературная и торгово-промышленная" та ін.
   Видавці місцевих газет вдавалися до найрізноманітніших заходів заохочення рекламодавців - від постійного удосконалення зовнішньої привабливості друкованого видання до відвертої критики газет-конкурентів. Так, журнал "Александровский листок промыслов и местной жизни" використовував навіть літературні форми звернення до рекламодавців:
   Редакторы, издатели плодятся, как грибы,
   Но все они деятели — приди и погляди.
   Один другому на ногу стремится наступить,
   И другу поросеночка тихонько подпустить.
   А наши обыватели всегда осаждены...
   Их просят объявления в газету помещать,
   И денег в приложение побольше присылать
   (1910. - 17 серп.).
   Популярною формою приваблення читацького активу були так звані роз'яснювальні статті, мета яких здебільшого зводилася до критики видавців-конкурентів. Такою практикою відрізнялась газета "Бердянское эхо", в якій 4 січня 1914 р. з'явилась редакційна стаття: "В журналістиці, яка завжди мала свої традиції, почали зустрічатися особи, які дивляться на газету, виключно, як на вигідну комерційну справу. З'явившись невідомо звідкіля, досить часто з суперечливим минулим, ці особи, нерідко стають за кермо редакції газети. Вони знають, що таке газета. Вони знають силу і значення друкованого слова. Маючи газету, завжди зручно ловити рибку в мутній воді... Для багатьох у місті такий горе "редактор" стає досить потрібною людиною. Бо в його руках потужна зброя, зброя друкованого слова..." (1914. - 4 січ.).
   Разом з комерційною складовою, яка так приваблювала рекламодавця, редактори-видавці намагалися різними способами заохочувати аудиторію до читання власних газет. Тому найпоширенішим типом видань стали газети універсального змісту, розраховані на масового читача. Мета такої преси полягала в задоволенні найрізноманітніших інформаційних запитів місцевого населення: культурних, ділових, професійних, особистих тощо. Ці видання мали широку аудиторію, оскільки відрізнялися своєю політематичністю та поміркованою ціновою політикою.
   Доступність більшості універсальних газет зробила їх популярними серед читачів середнього статку й незаможної частини аудиторії. Цей фактор активно сприяв пробудженню соціальної активності місцевого населення. Жвава боротьба між періодичними виданнями за читача стимулювала видавців та редакторів вдаватися до різноманітних заохочувальних заходів. Популярними були різноманітні лотереї, відкриті дискусії, конкурси, які давали можливість за рахунок збільшення тиражів зменшувати вартість окремих номерів. Так, наприклад, № 12 газети "Мелитопольский листок" вийшов із приписом: "Йдучи назустріч культурним потребам широких мас населення міста й повіту, ми вирішили надати повне виправдання назві нашої газети "Загальнодоступна" і, не зменшуючи відділів газети, понизити ціну до мінімуму -1 копійка за номер, щоб дати можливість усім, і бідним і багатим читати місцеву газету за мінімальну платню" (1913. - 12 жовт.).
   Таку практику застосовувала й популярна в Бердянську газета "Бердянская речь", у № 2 якої редактор повідомляв: "У зв'язку з тим, що роздрібний продаж газети перевищив тираж <...> я не маючи мету наживи на виданні, знайшов можливість знизити ціну до 2 копійок" (1914. - 21 лют.).
   Водночас жвава конкуренція відчувалася й на ниві проблемно-тематичного наповнення газет, змістовий характер яких відображала "розлога" назва напряму видання, наприклад: "Новости Александровска: Газета политическая, общественная, научно-литературная и торгово-промышленная"; "Южная речь: Газета литературная, общественная, научная, экономическая и торгово-промышленная"; "Бердянский курьер: Газета политико-экономическая и литературная" та ін. Задекларований напрям газети відповідно впливав на її обсяг та кількість публікацій, що визначалися рубрикацією як постійною, так і окремого номера. Структурний аналіз приватної преси показав, що, незважаючи на специфіку напряму газети, майже всі газети універсального змісту мали приблизно однакову рубрикацію. На підтвердження наших висновків порівняймо рубрикаційну структуру газет "Мелитопольский листок" та "Бердянское эхо". Перша газета декларувала себе як "Общедоступная и прогрессивная" і мала такі рубрики: "Обзор прессы", "Хроника уезда", "Юридический отдел", "Местная жизнь", "Зигзаги", "По белу свету"; друга газета декларувала себе як "Общественно-литературная, политическая и торгово-промышленная" і мала рубрики: "Телеграммы", "Краевые известия", "Хроника", "Среди газет и журналов", "Рассказы", "Штрихи" та ін; подібні рубрики мали й інші приватні газети Олександрівська.
   Саме ці видання формували громадську думку, відображали й фіксували місцеве життя, за умови вільного вибору ідеї газети та шляхів її реалізації намагалися створювати індивідуальне "обличчя".
   Отже, можемо визначити проблемно-тематичне спрямування приватної преси Запорізького краю й констатувати існування таких типів видань, як: універсальні, представлені здебільшого загальнополітичними газетами інформаційного та інформаційно-аналітичного характеру; рекламно-довідкові; сільськогосподарські; релігійні; літературно-мистецькі.
   За періодичністю приватна преса досліджуваного періоду була представлена: щоденними газетами - 29, тижневими - 8, місячними - 5, іншою періодизацією - 15; за типами друкованої продукції: газетами - 49, журналами - 8. Як бачимо, найпоширенішою формою спілкування з аудиторією, а також вигідною з комерційної точки зору була щоденна газета.
   Показовою ознакою розвитку приватної преси стала монополізація сфери періодичного видавництва. Така ситуація була характерна для Бердянського повіту, де існувала одна потужна газета, яка намагалася нівелювати всі спроби газет-конкурентів завоювати ринок. Цією газетою були "Бердянские новости", що почали виходити з 28 лютого 1910 р. тричі на тиждень. Через півроку газета стає щоденною і саме в такому форматі проіснувала аж до революції 1917 р. Першим редактором і видавцем газети був А. ІПрайбер, який до переїзду в Бердянськ видавав "Херсонские новости", отже, мав досвід роботи в газеті. Після продажу "Бердянских новостей" І. Гольбергу, ІПрайбер у травні 1910 р. заснував в Олександрівську ще одну газету - "Александровские новости", яку редагував до 1912 р. і знову-таки вигідно продав. Схоже, що створення успішних газетних проектів і подальший їх продаж були прибутковим джерелом для А. Шрайбера.
   У "Бердянских новостей" періодично з'являлися конкуренти. Газета "Бердянский курьер", випустила всього 32 номери в грудні 1911 - січні 1912 p. і закрилася через відсутність складальників у друкарні. "Живое слово" випустило всього два номери в 1911 p., після чого припинило свій вихід. "Бердянское эхо" проіснувало майже рік, від листопада 1913 р. до серпня 1914 p., світ побачили 175 номерів основного видання, а також телеграми та щотижневі ілюстровані додатки. Однак і ця газета, не витримавши конкуренції, мала піти з ринку преси Бердянська. На шпальтах "Бердянского эха" залишився добре занотованим перебіг розгортання досить серйозного протистояння між редакціями газет. Так, у № 163 за 20 липня 1914 р. на першій сторінці було надруковано редакційне повідомлення: "Вчора вночі за розпорядженням місцевого жандармського управління в редакції нашої газети, в порядку ст. 21 положення про підсилену охорону, був проведений обшук, після якого сьогоднішній номер "Бердянского эха" від 19 липня був конфіскований" (1914. - 20 лип.).
   Не витримуючи матеріального й інформаційного тиску, в № 166 редактор газети надрукував викривальний матеріал: "Редакція "Бердянских новостей" побила рекорд всяких комерційних виступів... В безуспішних перегонах за баришами, вона поставила усім газетникам ультиматум: "якщо будете брати газету "Эхо" для продажу - я, говорить редактор "новостей", - забороню вам продавати телеграми". Що ж це таке? Де ми живемо: на місяці, на марсі, на юпітері!? Далі цього ще ніяка комерція не доходила... Про дії редактора Левіуса ми повідомляємо місцевого поліцеймейстера й інформуємо столичні газети, в повному сподіванні, що місцева громада надасть оцінку подібним діям пана Левіуса" (1914. - 25 лип.). Однак і такі звернення до громадськості не могли змінити ситуацію, матеріальні збитки були занадто великими, тому газета мала припинити свій вихід.
   За схожим сценарієм відбувався й процес розвитку преси в Мелітополі. Перші спроби випуску газет у 1905-1907 pp. були малоуспішними. Так, тижневик "Мелитопольская жизнь", який почав видаватися з 10 січня 1907 p., випустив всього 16 номерів, однак за свою коротку історію встигнув змінити трьох видавців.
   Першим справді вдалим проектом стали "Мелитопольские ведомости", які в березні 1910 р. почав видавати ПІ. Полатус, відомий тим, що випускав у Керчі газети "Крымский листок объявлений и справок" і "Крымский шут". Палатус швидко налагодив справу, однак вже у вересні був вимушений передати права на видання Л. Ліберману, власнику друкарні, в якій випускалася газета. Зміна власника не вплинула на випуск газети, вона і надалі продовжувала виходити двічі на тиждень до 1912 p., а потім була перейменована на "Южную речь" і почала виходити щоденно, ставши практично монополістом на ринку преси Мелітополя.
   Не припинив свого видавничого бізнесу й ПІ. Палатус, який у серпні 1913 р. започаткував газету "Мелитопольский листок", що виходив у друкарнях конкурентів Л. Лібермана - Лівшиця, а з 1914 р. - Брука.
   Однак новий періодичний орган не зміг суттєво вплинути на ринок преси, оскільки досить швидко перетворився на газету з телеграм, а тому за змістом не міг конкурувати з "Южной речью".
   Наведена вище картина особливостей формування ринку періодичної преси Запорізького краю засвідчила той факт, що найбільша кількість газет належала власникам друкарень, і, якщо навіть вони не були безпосередніми засновниками видань, згодом всі права на випуск переходили до них. Щонайменше власники друкарень ставали редакторами газет.
   В Олександрівську, наприклад, однією з найбільш успішних була друкарня Б. Штерна, в якій друкувалися "Отчеты и журналы заседаний Александровского земства", у 1906 р. газета "Запорожский край", власником якої був сам Б. Штерн, з 1910 p. - "Александровский вестник", який згодом редагував усе той же Б. Штерн. У цій друкарні випускалися також "Александровский голос" (1911-1913), "Александровский листок промыслов и местной жизни" (1910), "Новости Александ-ровска" (1912-1914). Серед великих друкарень Олександрівська можна виділити й друкарню В. Загоскіна, який до того ж був редактором та видавцем газет "Запорожский край" (1906) і "Запорожская речь" (1906). Популярними також були й друкарні Е. Торговицької, де випускалися газети "Александровский телеграф" і "Справочный листок об'явлений г. Александровска", та Б. Розенштейна, який був редактором-видавцем газети "Александровский вестник" й ін. [8].
   Про тенденції зростання видавничого бізнесу як вигідної комерційної справи свідчило закономірне збільшення кількості друкарень: у 1903 р. у Олександрівську діяло дві друкарні, в яких працювало 12 робітників, а вже в 1917 р. у місті нараховувалося сім малих і шість великих друкарень [3, 234]. Для повітового міста це була досить велика цифра.
   Успішно розвивалась видавнича діяльність і в Мелітополі. Найбільшими були друкарні А. Розенштейна, який був редактором-видавцем "Мелитопольского листка" (1906), Л. Лібермана, що видавав газети "Мелитопольские ведомости" (1910-1914), "Южная речь" (1912-1914) й журнал "Родная земля" (1915), та Н. Лемперта, який друкував газети "Мелитопольская жизнь" (1907), "Мелитопольский листок объявлений" (1908), "Телеграммы Петроградского телеграфного агентства" (1914).
   У Бердянську протягом досліджуваного періоду діяло сім друкарень, найбільшими були друкарня Г. Едігера, який був засновником газети "Бердянская жизнь" (1917-1918); С. Аршовського, дружина якого редагувала "Бердянский курьер" (1911-1912); К. Безсонова, що видавав газету "Бердянская речь" (1914—1915); І. Гуревича, який був редактором-видавцем "Бердянского эха" (1913—1914) та ін. Відомо також про наявність друкарень у Великому Токмаці, Оріхові, Гуляйполі, Пришибі; у Гальбштадті та Ейгенфельді існували навіть власні видавництва [8].
   Уряд вишукував різноманітні засоби підпорядкування приватної преси офіційним установам із метою встановлення контролю за їхнім спрямуванням. Використовуючи засоби адміністративного тиску, самодержавство намагалося уніфікувати провінційну пресу, обмежуючи її зміст публікаціями місцевого характеру.
   Чинний на початку XX ст. "Статут про пресу" забороняв публікацію матеріалів політичного характеру, які могли бути розцінені як "антидержавницькі". Зрозуміло, що під таке розпливчасте визначення можна було підвести чимало газетних статей. Згідно з законодавством Російської імперії, до порушників застосовувалися такі санкції, як накладання штрафу, закриття газети або арешт її редактора.
   Політичні мотиви стали причиною закриття багатьох приватних видань Запорізького краю. Так, наприклад, на п'ятому номері припинила своє існування газета "Запорожская Речь" (1909). В останньому номері зазначалося, що, згідно з розпорядженням катеринославського губернатора, головний редактор В. Загоскін був оштрафований на 300 крб. (на той час це була дуже велика сума). Таке рішення стало реакцією влади на статтю В. Ковальського "Загальний страйк у Швеції", надруковану в першому номері газети. Згідно з розпорядженням губернатора, випуск газети був заборонений.
   Арештом головного редактора закінчилася й доля газети "Отклики Приднепровья", що виходила в Олександрівську (1912). Причиною таких радикальних дій стала низка статей, в яких губернська адміністрація розгледіла яскраво виявлений антидержавницький характер. У пояснювальній записці до розпорядження губернатора зазначалося: "у статті, розміщеній у № 92 під заголовком "Пам'яті третьої думи", а також передовій статті в № 95 і № 100 "До виборів" (думки і нотатки) порушення § 1 відділу VIII обов'язкових постанов від 1 лютого 1911 р. (повідомлення, що компрометують дії уряду і викликають вороже до нього ставлення в період виборів до Державної Думи), а також у статті "М. А. Бакунін", надрукованій в № 94, порушення § 2 відділу VIII тих же постанов (возхваляння злочинного діяння) ухвалив: накласти на редактора-видавця зазначеної газети С. Гуревича штраф розміром у 500 крб., із заміною у випадку неплатоспроможності, арештом на три місяці" [6].
   Подібна доля спіткала й редактора-видавця газети "Новости Александровска" А. Шиндельмана, який взагалі був висланий із Катеринославської губернії за "неблагонадійність політичної думки та непристойні виступи проти місцевої адміністрації" [5].
   На основі вищевикладеного можемо зробити висновок, що в досить складних умовах розвивалася й приватна періодика реґіону. Беручись до справи, з надією реалізації поставлених цілей, чи то суто комерційних, чи то громадсько-політичних, засновники доволі часто зазнавали утисків, переслідувань, моральних та матеріальних збитків як з боку влади, так і від конкурентів. Тому багато хто не витримував - закривав газету, переїжджав до інших губерній, опинявся за ґратами. Однак серед загальної кількості приватної періодики Запорізького краю третина була успішними проектами для своїх засновників, багатьом із яких принесла солідні прибутки й почесне місце в історії розвитку реґіону.

1. Герман, І. С Запорізька преса 20-40-х pp. XX ст.: жанрово-стильові особливості : дис. ... к. філол. н. : 10.01.08 / Герман І. С. - К., 2003. - 210 с
2. Гребцова, И. С. Периодическая печать в общественном развитии Южного степного региона Российской империи (вторая треть XIX в.) / Гребцова И. С. - Одесса : Одесский нац. ун-т им. И. И. Мечникова, 2002. - 360 с.
3. Карагодин, А. И. История Запорожского края (1770-1917) / Караго-дин А. И. - Запорожье : ЗГУ, 1998. - 286 с.
4. Кравченко, Б. Соціальні зміни і національна свідомість в Україні XX ст. / Кравченко Б. - К., 1997. - 124 с
5. Новости Александровска. - 1914. - 23 авг. - № 679.
6. Отклики Приднепровья. - 1912. - 26 сент. - № 108.
7. Сидоренко, Н. М. Періодичні видання Катеринослава і Катеринославської губернії (1838-1917) : список / Сидоренко Н. М., Сидоренко О. І., Школьна О. Д. - Львів ; К., 1995. - 154 с
8. Хітрова, Т. В. Типологічні особливості періодичної преси Запорізького краю (1904-1920 pp.) : дис. ... к. філол. н. : 10.01.08 / Хітрова Т. В. -К., 2007. - 247 с
9. Хоменок, О. С. Дореволюционная периодическая печать Таврической губернии (1838-1916) : очерк истории и библиографич. указ. / Хоменок О. С. - Одесса : АО БАХВА, 2003. - 180 с.
10. Черняков, Б. І. Особливості становлення журнальної періодики учнівської молоді в Російській імперії: типологічний аспект / Черняков Б. І. // Наук. зап. Ін-ту журналістики. - 2004. - Т. 15. - С. 26-31.
11. Школьна, О. Д. Становлення та розвиток системи періодичної преси Катеринославської губернії 1838-1917 pp. : дис. ... к. філол. н. : 10.01.08 / Школьна О. Д. - К., 1997. - 201 с
12. Яблоновська, Н. В. Етнічна преса Криму: історія та сучасність : монографія / Яблоновська Н. В. - Сімферополь : Кримське навч.-пед. держ. вид-во, 2006. - 312 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com