www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Фасилітація як феномен гуманних відносин учителя й молодшого школяра
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Фасилітація як феномен гуманних відносин учителя й молодшого школяра

А.В. Хоменко,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Полтавський державний педагогічний університет ім. В.Г.Короленка)

ФАСИЛІТАЦІЯ ЯК ФЕНОМЕН ГУМАННИХ ВІДНОСИН УЧИТЕЛЯ Й МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

   Постановка проблеми. Динаміка й особливості бажаних соціально-культурних змін в українському суспільстві у повній мірі залежать насамперед від формування особистості з почуттям власної гідності, національної самосвідомості, високим рівнем вихованості – від ступеня активності, творчого самовираження та етнічної самореалізації якої залежить характер суспільних відносин, збереження й подальший розвиток самобутньої культури нашого народу. Важливо, щоб людина, маючи моральний стрижень, могла протистояти „розломам” соціальної дійсності, явищам, що руйнують особистість – бездуховності, низькій моральній культурі суспільства. При цьому спиралась на рівень розвитку власних вольових якостей, цінніснораціональної саморегуляції у відносинах та віру у можливість еволюційних змін і чергового життєорганізуючого начала.
   Тому постає питання пошуку шляхів і засобів побудови такого виховного процесу, який би сприяв формуванню ієрархічної системи цінностей особистості дитини, максимальному розвитку, збереженню і розкриттю її унікальності і неповторності. Ми поділяємо думку А.Бойко, яка розуміє виховання як “спеціально організований, цілеспрямований, творчий процес формування педагогічно доцільних, суб’єкт-суб’єктних, морально-естетичних відносин для всебічного і гармонійного розвитку особистості кожного учня” [2, с. 64]. Саме педагогічні відносини вчителя й учня, на наш погляд, є тією площиною, якою у значній мірі детермінується особистісний та індивідуальний розвиток дитини.
   Спостерігаючи за формуванням відносин між учителем і учнями у навчально-виховному процесі, ми не можемо не помічати різний ступінь успішності взаємодії, яка залежить, на наш погляд, від особистісно-професійних якостей учителя, рівня розвитку міжособистісних контактів у колективі, стосунків із адміністрацією школи й батьками учнів. Ця успішність для певної категорії+ вчителів, незважаючи на несхожість ситуацій взаємодії, є стійкою особливістю їх особистості. Вони з високим рівнем ефективності будують ситуаційні, рольові й міжособистісні відносини. Мова йде про виховуючу взаємодію, яка носить фасилітуючий характер, що надихає учнів на активне виявлення таких особистісних та індивідуальних якостей, які найповніше розкривають їх творчий потенціал, соціальну “значущість” для інших, реалізують ціннісний аспект самоствердження в контексті загальнолюдської і національної культури.
   Термін “фасилітація” в англійській мові зустрічається доволі рідко і майже виключно у психологічному контексті – як похідна від дієслова “facilitate” – полегшувати, допомагати, сприяти.
   Аналіз досліджень і публікацій. Психолого-педагогічні основи розуміння сутності явища фасилітації викладено також у наукових працях А.Адлєра, М.Бахтіна, Б.Бітінаса, О.Бодальова, М.Бубєра, Л.Воробйової, О.Врубльовської, Д.Майерса, А.Маслоу, Т.Снєгірьової, В.Мухіної, В.Петровського тощо.Наше розуміння терміна “фасилітація” обумовлено зверненням до праць К.Роджерса, в яких цей феномен обґрунтовується як явище міжособистісної взаємодії вчителя й учня, що сприяє збереженню психічного здоров’я учня, гармонізації його особистості, творчій самореалізації. Місія вчителя полягає у допомозі, підтримці, полегшенні сходження учня на складному шляху особистісного зростання та індивідуального саморозкриття [6].
   Метою статті є теоретичне обґрунтування фасилітації як феномену гуманних відносин, а також виявлення комплексу специфічних умов виникнення цього явища у процесі гуманної взаємодії вчителя й молодшого школяра.
   Змістовно-порівняльний, логіко-теоретичний аналіз наукових досліджень, власний педагогічний досвід, спостереження дозволяють стверджувати, що виникнення феномену фасилітації залежить від характеру виховуючих відносин учителя й учнів.
   Фасилітація відноситься до феноменів поведінки особистості. Її сутність полягає в тому, що учень переживає присутність учителя у значущій для себе ситуації. “У вихованні все має ґрунтуватися на особистості вихователя, тому що виховна сила виходить із живого джерела людської особистості. Ніякі устави, програми, ніякий штучний організм закладу, як би хитро він не був придуманий, не може замінити особистості у справі виховання”, – стверджував класик вітчизняної педагогіки К.Ушинський [4, с.49]. У цьому феномені втілюється об’єктивна представленість особистості вчителя в життєдіяльності учнів: у процесі гуманної взаємодії транслююча суб’єктність учителя призводить до змістовних перетворень в особистості учня.
   У ході наукового пошуку ми дійшли висновку, що специфіка змісту гуманних відносин учителя й учнів початкової школи полягає у ціннісно-змістовному “обміні з прирощенням”, насамперед емоційно-ціннісним, когнітивним та ціннісно-особистісним потенціалом взаємин. Елементи подібного обміну існують і в інших видах соціально зумовлених контактів дорослих і дітей, але саме в процесі гуманної взаємодії вчителя й учнів цей обмін здійснюється цілеспрямовано та систематично.
   Спираючись на методологічні основи дослідження, вважаємо, що виховна сутність гуманних відносин полягає у педагогічно доцільному когнітивно-емоційному ціннісно-змістовному взаємообміні суб’єктів відносин, у ціннісному сприйнятті і піднесенні значущості кожного, у взаємозумовленому особистісному зростанні вчителя й учня.
   Суттєвим для характеристики гуманних відносин є питання про взаємозв’язок ціннісно-змістовних орієнтацій учителя й учнів, взаємовплив емоційного стану у відносинах і оцінку якості взаємодії. Обмін цінностями в процесі гуманних відносин характеризується визнанням цінності іншої особистості, орієнтацією на загальнолюдські цінності в культурі, на пізнання Добра, Істини й Краси у відносинах, на творчість у діяльності й спілкуванні, на гуманізм, свободу й екологію життя. Взаємовплив емоційного стану можна виразити алгоритмом: “емоційне зараження – емоційна близькість – емпатія – емоційний ціннісно-змістовий обмін”. Оцінювання якості відносин активізує ціннісне ставлення до оточуючого світу, впливає на формування й прояв певних рис характеру особистості.
   Фасилітація є важливою характеристикою змісту гуманних ціннісно-змістовних відносин. Відображаючись у свідомості учнів, учитель виступає як діяльнісне гуманне начало, що сприяє розширенню і поглибленню світогляду, зміні морально-естетичних поглядів, формуванню нових спонук у діяльності, спілкуванні й поведінці, виникненню раніше не відчутих позитивних переживань, одночасно є основою і наслідком особистісної активності. Таким чином, учитель відкривається учням як значуще для них джерело розвитку нових гуманних особистісних смислів.
   На основі, по-перше, обґрунтованої виховної сутності гуманних відносин учителя й молодшого школяра; по-друге, визначенні гуманістичної спрямованості професійної діяльності як теоретико-методичної основи формування гуманних відносин; по-третє, практичного досвіду формування гуманних суб’єкт-суб’єктних відносин учителів і учнів початкових класів нами виділено такі умови виникнення фасилітації як феномену міжособистісної взаємодії вчителя і молодшого школяра.
   1. Адекватність образу “Я” вчителя (позитивна самооцінка). Теоретичний аналіз наукових досліджень, аналіз результатів діяльності вчителів початкових класів показує, що за останнє десятиріччя змінилося ставлення учнів молодших класів до школи. Якщо раніше найбільшу тривожність викликали „санкції” з боку вчителя (двійка, зауваження) та переживання батьків, то зараз вони суттєво поступаються неприємностям, пов’язаним із стосунками з однолітками і проявами себе як особистості в залежності від очікування та оцінки вчителем діяльності й поведінки. У силу своїх особистісних якостей (симпатії, антипатії) він впливає на самоповагу й самооцінку молодших школярів, тим самим спонукаючи учнів до саморозвитку, самовиховання або, навпаки, до усамітнення й відлюднення.
   Причиною виникнення цих процесів у розвитку особистості молодших школярів, на наш погляд, є те, що у вчителів початкових класів майже не розвинена професійна якість – особистісна флексібельність (гнучкість, варіативність), яка полягає у здатності вчителя відмовитися від неефективних засобів виховної діяльності, прийомів мислення, способів поведінки й виробити власні або прийняти нові, оригінальні підходи для створення психологічно-комфортних виховуючих ситуацій та розв’язання проблемних питань у стосунках із учнями.
   Спостереження показують, що формування гуманних відносин учителя й молодшого школяра зумовлюється такими важливими якостями особистості вчителя, як людяність, доброзичливість, повага, милосердя, емпатія, які необхідні для формування гуманної людини, проте, як пише Е.Фромм, “ ... спроби любити залишаться даремними, поки він (учитель) не спрямує всі свої зусилля на розвиток власної особистості в усій її цілісності” [4, с.110].
   Оскільки відповідальність за якість формування гуманних відносин несе вчитель як організатор і керівник цього процесу, то він мусить розвивати в собі ті якості, які виділяють його як розвинену високоморальну особистість. Це насамперед задоволення власних потреб без шкоди для інших людей, прагнення досягти значних успіхів у професійній діяльності, оскільки вона є об’єктом самовираження; демонстрація життєвої енергії у повсякденному житті; відкритість до професійних знань і нового життєвого досвіду.
   У ході дослідно-експериментальної роботи нами було визначено професійно значущі якості особистості майбутнього вчителя, які необхідні для ефективного формування гуманних відносин із дітьми молодшого шкільного віку і відповідно виконання ним ролі фасилітатора. Результатом цієї роботи стала створена нами модель особистості вчителя початкових класів, що складається з трьох блоків.
   Перший блок включає якості, які відображають рівень психолого-педагогічної компетенції з проблем розвитку дитячої особистості даного вікового періоду, специфіки особистісно-гуманної педагогіки, технологій гуманного виховання, діагностики професійної діяльності. Формування і розвиток цих якостей зумовлюється вимогою до професійного володіння майбутнім учителем методикою формування гуманних відносин. До цього блоку входять: професійна ерудиція, яка характеризує обсяг, ґрунтовність і системність знань; педагогічна допитливість; педагогічна уважність, педагогічна спостережливість; самостійність суджень; здатність аналізувати виховні ситуації і знаходити правильні рішення.
   До другого блоку входять якості, які відображають рівень морально-емоційної вихованості, оскільки особистість учителя виступає еталоном для учня у відносинах з іншими людьми. Ці якості зумовлюють право майбутнього вчителя цілеспрямовано впливати на особистісний розвиток учня з метою формування ціннісного ставлення до іншої особистості. Головними якостями цього блоку є: власна гідність, людяність, доброзичливість, високоморальність, ввічливість, повага, розуміння, оптимістичність, емпатія, чуйність, лагідність, привітність, толерантність, чесність, справедливість, щирість.
   Третій блок охоплює якості, які відображають рівень розвитку педагогічних здібностей щодо формування гуманних відносин. Ці якості надають можливість учителю здійснювати свідомий, цілеспрямований і систематичний психолого-педагогічний вплив на учня в процесі міжособистісної взаємодії. Блок поділяється на дві групи.
   До першої входять якості, які відображають саме педагогічні здібності: наукове педагогічне мислення (системність, детермінізм, імовірність, перспективність, економічність, рефлексивність, евристичність), високий рівень комунікативності й контактності, особистісна флексібельність, організаційні вміння (активність, цілеспрямованість, організованість і зібраність, рішучість, завзятість у доведенні розпочатої справи, ретельність).
   До другої – якості, які характеризують психологічну сторону особистості вчителя у відносинах із молодшими школярами: самовладання, витримка, емоційна врівноваженість, динамізм, децентрація, впевненість у собі, співвідношення швидкої реакції із винахідливістю, емпатійність. Гармонійне поєднання цих якостей учителя в цілому забезпечують результативність процесу формування гуманних відносин.
   Учитель є людиною із певною сукупністю науково-практичних знань, власним світоглядом, системою цінностей, способами спілкування, діяльності й поведінки, має власне ставлення до оточуючого світу, людей, подій, до самого себе, життя в цілому, що зумовлює ціннісний підхід до процесу формування відносин з учнями, сприяє виникненню бажання допомогти, полегшити процес сходження дитини до власної індивідуальності, тим самим взяти на себе роль фасилітатора.
   2. Гуманістична спрямованість професійної діяльності вчителя. Спрямованість особистості розглядається у психолого-педагогічній науці через звернення до мотиваційної сфери і сфери потреб; характеру та здібностей особистості; виявлення інтересів, прагнень, переконань (Б.Ананьєв, Л.Божович, Б.Ломов, С.Рубінштейн), а також через цінності особистості й ціннісні орієнтації (О.Вишневський, О.Здравомислов).
   Педагогічна спрямованість традиційно розуміється більшістю вчених як тяжіння й інтерес до практичної педагогічної діяльності, але специфіка педагогічної професії полягає не стільки в активній позиції вчителя, скільки в його умінні викликати активність учнів, стимулювати їх ініціативу й пізнавальну діяльність, залучити до співпраці й співтворчості. Доцільнішою є характеристика спрямованості особистості через її ціннісно-змістовні утворення, а саме: цінності, ціннісні орієнтації, досвід вчинкової діяльності, форми поведінки, самооцінку.
   Педагогічна спрямованість, на наш погляд, полягає в орієнтації вчителя на взаємодію з дітьми, яка зумовлена моральною чутливістю до них, усвідомленням своєї соціальної ролі в суспільстві, що проявляється в індивідуально-гуманному ставленні до кожної дитини, прагненні виховати в ній кращі людські якості. Індивідуально-гуманістична спрямованість передбачає насамперед ціннісну орієнтацію на особистість учня, врахування його інтересів і потреб, повагу, емпатійне й оптимістичне ставлення щодо проявів його особистості.
   Тому індивідуально-гуманістична спрямованість професійної діяльності вчителя визначається нами як сукупність: по-перше, гуманних якостей особистості вчителя (людяності, доброзичливості, лагідності, привітності, поваги до дитини, емпатії, педагогічного такту, толерантності, справедливості, оптимізму); по-друге, стійких ціннісних орієнтацій (на розвиток особистості школяра, на гуманістично-діалогічне спілкування з ним, на обмін духовними цінностями, на здійснення високоморальних учинків); по-третє, гуманних виховних позицій (прийняття, визнання, розуміння, оптимістичне ставлення до дитини).
   Ставлення до учня як до мети, а не засобу виховного процесу; забезпечення морально-духовного розвитку молодшого школяра на основі самопізнання; допомога і підтримка; переконання в тому, що дитина може бути кращою, ніж її вчинки і первісно заслуговує довіри; визнання законності її інтересів, прагнення до організації спільного пошуку рішень і включення учня в процес діалогічної взаємодії; покладання на себе відповідальності за виховання й розвиток особистості учнів надають можливість учителеві формувати відносини на індивідуально-гуманній основі і таким чином виконувати фасилітуючу роль.
   3. Індивідуально-гуманістичний підхід. Врахування особливостей розвитку дітей молодшого шкільного віку надає можливість учителеві цілеспрямовано, планомірно, послідовно формувати гуманні стосунки. При цьому особливого значення набуває виховання такого фундаментального новоутворення, як здатність цінувати особистість іншої людини, яка виявляється в моральних вчинках. „Тільки у процесі виховання у дитини цінності людської особистості можливо сформувати в неї й адекватно оцінити власну значущість, без якої не можливе її моральне удосконалення”, – зазначає І.Бех [1, с. 17]. Відбувається це на основі індивідуально-гуманістичного підходу вчителя до учня в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії.
   У сучасних дослідженнях індивідуально-гуманістичний підхід доволі часто ототожнюється з особистісно орієнтованим. Вважаємо потрібним зазначити, що концептуальною основою особистісно орієнтованого підходу є педагогічні ідеї В.Сухомлинського: визнання учня особистістю з почуттям власної гідності, неповторність кожної дитини, індивідуалізація виховного впливу, отримання позитивних почуттів у процесі взаємодії, людяність, чуйність і тактовність у відносинах із учнем, залежність розвитку особистості учня від розвитку особистості вчителя [3]. Отже, особистісно орієнтований підхід розглядається видатним педагогом як сукупність прийомів ставлення вчителя до особистості дитини як найвищої цінності.

Таблиця №1

   Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати, що фасилітація як феномен гуманних відносин учителя і молодшого школяра створює сприятливі умови для об’єктивного вивчення особистості учня, наукового управління процесом його морального сходження; власного особистісно-професійного зростання й самовдосконалення вчителя. Детальна розробка цих та ряду інших додаткових аспектів проблеми виникнення і функціонування феноменів гуманної взаємодії вчителя і молодшого школяра є важливим чинником практичного втілення особістісно-гуманістичної парадигми виховання у навчально-виховний процес початкової школи і певною мірою інвестицією в сучасний процес особистісно орієнтованого виховання загальноосвітнього навчального закладу в цілому.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бех І.Д. Формування у дитини почуття цінності іншої людини / І.Д. Бех // Педагогіка толерантності. – 2001. – №2. – С. 16-23
2. Педагогіка. Інтегрований курс теорії та історії: у 2 ч. / За ред. А.М. Бойко. – Ч. 2. – К.: ВІПОЛ, Полтава: АСМІ, 2004.
3. Сухомлинський В.О. Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості. Духовний світ школяра. Вибрані твори: у 5-ти т. / В.О. Сухомлинський. – К.: Рад. шк., 1976. – Т. 1. – 654 с.
4. Ушинский К.Д. Человек как предмет воспитания: Опыт педагогической антропологии / К.Д. Ушинский. – М.: ФАИР-ПРЕСС, 2004. – 576 с.
5. Фромм Э. Душа человека / Э.Фромм. – М.: Республика, 1992. – 430 с.
6. Rogers C.R. A way of being / C.R. Rogers – Boston Houghton Miffin,  1980 – 140 p. – 140 p.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com