www.VuzLib.com

Головна arrow Криміналістика, кримінологія, кримінальне право arrow Співвідношення преюдиції із суміжними поняттями
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Співвідношення преюдиції із суміжними поняттями

Д. В. Шилін

СПІВВІДНОШЕННЯ ПРЕЮДИЦІЇ ІЗ СУМІЖНИМИ ПОНЯТТЯМИ

   Співвідношення преюдиції із презумпціями
   “Презумпція — слово латинське, у перекладі на українську мову означає “припущення, засноване на ймовірності”. У юридичній літературі й в практиці — це визнання певного факту юридично достовірним, доки не буде доведене зворотне” [1].
   Визначення презумпції дає І. Л. Петрухин: “Правова презумпція — закріплене в законі правило, що припускає наявність або відсутність фактів до подання доказів противного (спростована презумпція) або що забороняє їхнє спростування (незаперечна презумпція)” [2].
   Правова презумпція, як правове припущення, має законодавче закріплення, що свідчить про юридичну чинність розглянутої категорії.
   З погляду логічної природи утворення преюдиція й презумпція мають індуктивний метод становлення. Підтримуючи положення про індуктивний метод утворення презумпції, О. В. Левченко пише: “Індукція — це метод пізнання від частого, конкретного до загального, абстрактного” [3].
   Хоча розглянуті категорії є правилами прийняття попередніх рішень і лежать в основі висновків про факти, преюдиція на відміну від презумпції виникає лише тоді, коли є вже вирішена справа або питання, що містять ті ж факти, які повинні розглядатися у справі (питанні), що вирішується.
   На відміну від преюдиції презумпція є спростовною. Преюдиція припускає достовірні висновки у справі й тому вона незаперечна. Якщо буде встановлено, що факт, який був покладений в основу преюдиціального рішення, виявився недостовірним, що спричинить скасування попереднього рішення, в основу якого він був покладений, то дія преюдиції припиниться, тому що вона припускає достовірність самого факту за умови його відповідності вимогам закону. Але така ситуація приведе до спростування попереднього рішення, а не в якому випадку не самого правила (преюдиції), у якому використався даний факт.
   Співвідношення преюдиції із прецедентами
   Прецедент — це слово латинського походження — praecedens. В етимологічному змісті воно означає: попередній, що йде попереду.
   У широкому розумінні прецедент — це загальне правило, при якому досвід, що мав місце раніше, є прикладом для висновків про наступні випадки подібного роду [4].
   У вузькому (юридичному) розумінні прецедент — це юридичне правило, при якому рішенню у конкретній юридичній справі уповноваженого органу надається загальнообов'язкове значення при розгляді подібних юридичних справ у майбутньому [5].
   Преюдиція й прецедент є особливими правилами вирішення певних питань на основі попередніх висновків. Таким чином, прецедент і преюдиція — це попередні рішення, будучи правилами прийняття рішень, вони попередньо встановлюють результат розв'язуваного питання.
   Оскільки прецедент і преюдиція, у загальному значенні, виступають правилами використання вже існуючих знань для обґрунтування наступних висновків, вважаємо, що в основі їхнього формування лежить причинно-наслідковий зв'язок як основна загальна ознака.
   І преюдиція, і прецедент встановлюють порядок вирішення питань у майбутньому на основі конкретних вже існуючих висновків, суджень. Це дозволяє говорити про індуктивний метод становлення даних понять, що також є їх загальною основною ознакою.
   Наступною загальною ознакою прецеденту й преюдиції є властивість, що дозволяє встановлювати зв'язок між висновками, отриманими в результаті рішення одного питання в минулому, для наступних висновків у рамках розв'язуваних питань у майбутньому.
   Прецедент — це загальне правило, що встановлює зв'язок між прийнятим рішенням і рішенням, що вирішується за аналогією. Тому об'єктивні межі прецеденту обмежуються лише типовістю ситуації, що і спричиняє його реалізацію. Прецедент — це правило використання досвіду, попередньої правової аргументації, а не конкретних фактів, тому він поширюється на коло “подібних” справ. На відміну від прецеденту, преюдиція є приватним правилом доказування. Вона дозволяє використати лише певні факти з конкретної юридичної справи відносно недоведених обставин іншої юридичної справи. Таким чином, преюдиція встановлює юридично значимий зв'язок між фактами й обставинами різних юридичних питань, а прецедент — зв'язок досвіду, отриманого в результаті ухвалення рішення по юридичному питанню й необхідністю ухвалення рішення по аналогічних питаннях у майбутньому.
   Співвідношення преюдиції з версіями
   В етимологічному розумінні версія — це особливий вид припущень, одне з декількох відмінних одне від одного тлумачень певної події або факту.
   Версія являє собою особливий порядок імовірного рішення, припущення, що має індуктивний метод утворення. Попередність і узагальнення — перші схожі ознаки преюдиції й версії. Однак, на відміну від преюдиції, версія не вимагає законодавчого закріплення.
   Версія — це в першу чергу попереднє можливе знання. Воно використовується в процесі доказування лише як логічний прийом, спеціальний розумовий інструмент перевірки можливих знань про факти, а тому й не вимагає законодавчого закріплення.
   Версія несе завдання перевірки знань про факти в рамках припущення їхньої істинності. Преюдиція, навпаки, є правило прийняття наявних, уже перевірених практикою знань про факти. Версія дозволяє приймати попереднє рішення лише для критичної оцінки передбачуваного судження.
   На відміну від версії преюдиція — це правило використання достовірно встановлених фактів.
   Співвідношення преюдиції з аналогією закону
   Правоохоронні і судові органи, що здійснюють застосування кримінально-процесуального права, нерідко зустрічаються з фактами відсутності норм з питання, що підлягає вирішенню, тобто має місце “прогалина у законодавстві — це відсутність конкретної норми, необхідної для регламентації відносин, що входять до сфери правового регулювання” [6]. У таких випадках виникає необхідність і можливість застосування кримінально-процесуального закону за аналогією.
   Рішення справи на підставі найбільш подібної, близької за змістом норми називається аналогією закону.
   У чинному кримінально-процесуальному законодавстві немає вказівок про можливість використання аналогії, проте ця обставина не перешкоджає її застосуванню.
   Така дія не є заповненням закону, а тільки подоланням прогалин в законодавстві у зв'язку з дослідженням обставин конкретної кримінальної справи.
   Як будь-яка діяльність, так і її результат мають певні критерії. Це в однаковій мірі відноситься і до результату застосування кримінально-процесуального закону за аналогією, що повинен відповідати вимогам законності. Критерієм необхідності і можливості застосування аналогії в кримінальному судочинстві є практична діяльність правозастосовних органів.
   Таким чином, зовнішня подібність між застосуванням закону за аналогією і правилом преюдиціальності виявляється в тому, що обидва ці інститути покликані сприяти швидкому і повному вирішенню справи. При застосуванні аналогії використовується інша, подібна норма права, а вирок, що має преюдиціальну силу, власне кажучи, також є законом, проте має чітко індивідуальний характер і регулює конкретну правовідносину. Для застосування закону за аналогією необхідна наявність прогалини у праві, а правило преюдиціальності означає, що при розгляді кримінальної справи в основу правових висновків покладаються без повторного дослідження і перевірки факти, встановлені попереднім рішенням і що мають значення для справи, яка розглядається.

Література

1. Крымов А. А. Правовые презумпции в уголовном процессе: автореф. дис. ... канд. юрид. наук. — М., 1999. — С 10.
2. Петрухин И. Л. Презумпции и преюдиции в доказывании // Теория доказательств в советском уголовном процессе / под ред. Н. В. Жогина. — Изд. 2-е, испр. и доп. — М., 1973. — С. 344.
3. Левченко О. В. Презумпция невиновности обвиняемого в доказывании по уголовным делам : монография. — Астрахань, 2001. — С. 9.
4. Словарь иностранных слов : актуальная лексика, толкования, этимология / Н. С. Арапова, Р. С. Кимягарова [и др.]. — 2-е изд., доп. — М., 1999. — С. 232.
5. Кожевников С. Н. Государство. Политика. Право : краткий словарь терминов и разъяснений по правоведению / С. Н. Кожевников, А. П. Кузнецов. — Н. Новгород, 2000. — С. 125.
6. Теория государства и права / под ред. В. М. Корельского. — М. : НОРМА-ИНФРА, 2000. — С. 406.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com