www.VuzLib.com

Головна arrow Криміналістика, кримінологія, кримінальне право arrow Динаміка охоронної функції кримінального права
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Динаміка охоронної функції кримінального права

А. С. Оцяця

ДИНАМІКА ОХОРОННОЇ ФУНКЦІЇ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВА

   Наукова розробка діалектичного розвитку охоронної функції кримінального права, на сучасному етапі розвитку нашої держави, є особливо актуальною і не викликає ніяких сумнівів.
   Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, дає підстави стверджувати, що деякі аспекти цієї проблеми висвітлювалися по-різному в роботах Ю. А. Демидова [2], М. І. Ковальова, Л. В. Кузнецова, А. В. Наумова [3], А. А. Піонтковського [4], В. Г. Смирнова [5], В. Я. Тація [6], П. А. Фефелова, В. Д. Филимонова [7] та інших.
   Однак, можна сказати, що ці дослідження торкались більш звужених питань щодо сутності охоронної функції кримінального права. У зв'язку з цим метою даної статті є правовий аналіз розвитку охоронної функції кримінального права.
   Відомо, що спадщина нашої держави передбачає певну наступність позицій радянської правової доктрини, де прийнято вважати, з класичної точки зору, що охоронна функція кримінального права, як, врешті-решт, і саме кримінальне право, зобов'язані бути найстабільнішими й не нести ніяких змін. При цьому, на нашу думку, ознака стабільності в певній мірі притаманна охоронній функції кримінального права. Вона не є однозначною по своєму змісту і може розумітися в двох аспектах стабільності функції: внутрішньої та зовнішньої.
   Оскільки охоронна функція кримінального права явно виражена в ст. 1 КК Україну, то її зовнішня стабільність виражається в наявності та існуванні кодифікованого нормативно-правового акта як самостійного, правового документа, а внутрішня стабільність виражається в його змісті. Але одночасно з зовнішньою стабільністю має місце внутрішній динамізм будь-якого кодифікованого нормативно-правового акта. Це підтверджується, наприклад, змінами та доповненнями до Кримінального кодексу України. Адже з розвитком суспільства росте науково-технічний прогрес, з'являються нові злочини, які посягають вже на нові цінності, які повинен буде охороняти Кримінальний кодекс, тим самим охоронна функція кримінального права буде розширяти або звужувати свої границі, змінюючись сама.
   Так, КК УРСР 1960 p., протягом терміну своєї дії, зазнав надзвичайно великої кількості змін: від 27 червня 1961 р. до 17 травня 2001 р. згідно з указами Президії Верховної Ради Української РСР, а в подальшому Верховної Ради України, у КК було внесено 176 змін та доповнень. При цьому найбільш динамічним є період з 19 січня 1990 p., коли Українська держава зазнавала неабияких політичних, економічних, культурних та інших змін.
   В чинний КК України 2001 р. з 17 січня 2002 р. по 11 січня 2007 р. було внесено 32 зміни. А в березні-квітні 2006 р. робочою групою Міністерства юстиції України, низкою вчених України, а також практичних працівників державних органів було розроблено проект Закону України “Про внесення змін до Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів України” (щодо гуманізації кримінальної відповідальності), прийнятий 15 квітня 2008 p., яким було змінено більш ніж 50 окремих норм чи частин статей КК. Політичні процеси, що вимагають популістської боротьби з корупцією та економічними злочинами, призводять до формування нового більш жорсткого правового поля. І знову ми можемо спостерігати, що коло охоронної функції кримінального права буде теж змінене, бо запропоновано немало новацій в чинному КК України.
   Це стосується посилення відповідальності за корупційні злочини, розширення підстав звільнення від кримінальної відповідальності, наприклад у зв'язку з дійовим каяттям може бути звільнена від кримінальної відповідальності особа, яка вперше вчинила необережний злочин середньої тяжкості (ст. 45). Так само і неповнолітній, який вчинив необережний злочин середньої тяжкості, може бути звільнений від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру (ст. 97). У зв'язку з передачею на поруки відтепер особа буде звільнятися від відповідальності лише, якщо вона повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду (ст. 47) тощо. Що стосується Особливої частини КК України, то було запропоновано санкції значної кількості статей доповнити вказівками на можливість застосування альтернативних позбавленню волі покарань.
   Відповідних змін до КК України може бути значно більше, якщо вченими будуть запропоновані нові закони, що торкатимуться таких питань: які саме злочини є умисними, а які необережними; розділення покарання і кримінально-правових заходів; визначення поняття кримінальної відповідальності; визначення характеристик складу відповідальності за готування і замах до злочинів; вилучення норм, що передбачають відповідальність за діяння, які криміналізовані помилково чи з порушенням норм законодавчої техніки.
   Підтвердженням діалектичного розвитку охоронної функції кримінального права є процеси криміналізації та декриміналізації, гуманізації кримінальної політики.
   Гуманізація кримінальної політики означає прагнення до максимально повного втілення у КК України органами державної влади принципу гуманізму як базового положення кримінального права. З даного твердження випливають такі напрямки: створення такої системи кримінального законодавства, яка максимально повно б дозволила захистити особу, її життя, всі її конституційні та інші права; створення системи покарань та інших кримінально-правових заходів, яка б служила виправленню винної особи та запобіганню вчиненню нових злочинів.
   Динаміку охоронної функції кримінального права характеризують і кримінально-правові заборони. Встановлені кримінально-правові заборони накладають на громадян обов'язок стримуватися від скоєння злочину і потім призвані регулювати поведінку людей в суспільстві. Але кримінальна заборона сьогодення спочатку знаходиться в сталому розвитку. Потім же вона, як і будь-яка норма кримінального права, потребує постійної корекції, залежно від того, які саме ставляться завдання, які охороняються суспільні відносини, блага, цінності у даному періоді розвитку нашої держави.
   Справедливо відмічає М. І. Хавронюк, що КК України — це дуже тонкий механізм, якого треба час від часу настроювати, як настроюють рояль [1; 5]. Виходячи з цього, можна прогнозувати, що охоронна функція кримінального права в близькому майбутньому змінить свій векторний напрямок, бо до цих пір, всупереч вимогам та рекомендаціям Ради Європи, Європейського Союзу, не передбачено кримінальну відповідальність за клонування та інші генетичні маніпуляції, які створюють загрозу генофонду українського народу; за низку злочинів проти майбутнього: за травмування плоду, продаж сумнівних засобів для самостійного переривання вагітності; за деякі злочини проти довкілля; не визначено належні підстави і умови кримінально-правової реституції — як примусової, так і примусово-добровільної, внаслідок чого страждають потерпілі; належно не визначено велику групу злочинів приватного обвинувачення, внаслідок чого деякі діяння залишаються злочинами з усіма їх правовими наслідками, в які потерпілий втрутитися не має права, наприклад крадіжка сином чи дочкою майна, що належить їхнім батькам; не визначені умови і порядок здійснення примирення (медіації), крім як у випадку вчинення злочинів невеликої тяжкості у межах інституту звільнення від відповідальності тощо.
   Отже, підсумовуючи вищезазначене, можна зробити висновок, що динаміка охоронної функції кримінального права, безумовно, пов'язана з напрямком кримінальної політики нашої держави. В свою чергу на кримінальну політику впливають зобов'язання України перед ООН, Радою Європи, ЄЄ, іншими міжнародними інституціями. Ці зобов'язання вимагають гармонізації у сфері кримінального законодавства. І, як видно з наведених даних, внутрішня динаміка кодифікованого нормативно-правового акта, яким є КК України, дозволяє законодавцю при необхідності активно реагувати на зміни суспільно-політичних відносин у державі, в тому числі у сфері охорони кримінально-правових відносин.

Література

Вісник Центру суддівських студій. — 2006. — № 9. — С. 4-10.
Демидов Ю. А. Социальная ценность и оценка в уголовном праве. — М., 1975. — 32 с.
Наумов А. В. Курс российского уголовного права. Общая часть. — М., 2001. — 149 с.
Пионтковский А. А. Уголовное право РСФСР. Часть общая. — М., 1925. — 130 с.
Смирнов В. Г. Функции советского уголовного права. — Ленинград, 1965. — 188 с.
Таций В. Я. Объект и предмет преступления в советском уголовном праве. — X. : Выща шк., 1988. — 198 с.
Филимонов В. Д. Охранительная функция уголовного права. — СПб. : Юрид. центр Пресс, 2003. — 198 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com