www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Компетентнісний підхід у системі професійної підготовки майбутніх учителів правознавства
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Компетентнісний підхід у системі професійної підготовки майбутніх учителів правознавства

Г. В. Кашкарьов,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ПРАВОЗНАВСТВА

   Постановка проблеми. Характерною рисою сучасної педагогічної освіти є підвищений інтерес до підготовки компетентних спеціалістів для роботи в сучасній школі. Важливу роль у формуванні професійної компетентності студента відіграє компетентнісний підхід, який останнім часом є предметом вивчення вітчизняних і зарубіжних науковців.
   Аналіз досліджень та публікацій. Так, зокрема, вивченню проблеми компетентнісного підходу в системі освіти присвячено праці В. Байденко, Б. Ельконіна, І. Зимньої, І. Зязюна, Л. Комаровської, І. Колесникової, А. Маркової, Л. Мітіної, Е. Сахарчук, А. Щербакова та інших. Сучасна науково-педагогічна література містить достатню кількість інформації, яка спрямована на пояснення суті компетентнісно зорієнтованого навчання. Ідеї компетентнісно зорієнтованої освіти – предмет наукового пошуку вчених Росії (В. Болотов, В. Краєвський, В. Сєріков, А. Хуторський та інших) [2, с. 5].
   Аналіз сутності зазначеного феномена, характеристику його складови х знаходимо у дослідженнях вітчизняних науковців – О. Локшиної, О. Пометун, О. Савченко та інших. Вивчення психолого-педагогічної літератури з проблеми компетентнісного підходу свідчить, що єдиного тлумачення поняття “компетентнісно зорієнтоване навчання” у працях різних фахівців немає, як немає і загальноприйнятого визначення компетентності. Слід підкреслити, що спеціально не досліджувалися педагогічні уміння, які впливають на формування професійної компетентності майбутніх учителів правознавства.
   Мета статті полягає в розкритті суті компетентнісного підходу та визначенні різних педагогічних умінь, які характеризують ту чи іншу компетентність майбутнього вчителя правознавства.
   Педагогічна компетентність – це процес і результат творчої діяльності, інтегрований показник особистісно-діяльнісної сутності майбутнього вчителя, зумовлений рівнем реалізації його гуманістичної спрямованості. Вітчизняний та світовий досвід свідчить, що нормальне функціонування системи професійної підготовки можливе лише тоді, коли учасники навчаль но-виховного процесу діють на основі методології компетентнісно зорієнтованого підходу до навчання. Компетентність при такому підході виступає кінцевим результатом навчальної діяльності студента-випускника педагогічного ВНЗ.
   Під компетентнісним підходом ми розуміємо такий підхід до підготовки майбутнього вчителя, який спрямовано на реалізацію особистісно зорієнтованого навчання фахівця, формування його готовності та здатності ефективно здійснювати професійну діяльність у мінливих умовах освітнього ринку. Він сприяє формуванню та розвитку ключових (базових) і спеціальних компетентностей особистості. Реалізація компетентнісного підходу до підготовки вчителів правознавства дозволяє виокремити такі його аспекти: узагальнені предметні уміння; прикладні предметні уміння; життєві навички.
   У ході дослідницької роботи базові компетентності, які повинні бути сформовані у випускника ВНЗ, нами було зведено до наступних груп: гностичні, конструктивні, організаційні, комунікативні, аналітичні, прогностичні, творчі, проективні, інформаційні. Через педагогічні уміння розкривається структура професійної компетентності майбутнього вчителя.
   Педагогічні уміння, що забезпечують базові компетентності:
   1. Гностична: виок ремлення го ловного у повідомленні, тексті, події, документі, законі або в підзаконному акті; виявлення причинно-наслідкових зв’язків; висунення гіпотези та визначення шляхів її перевірки, моделювання; використання довідкової та допоміжної літератури, нормативно-правових актів; застосування знань, умінь в умовах, що змінюються.
   2. Конструктивна: планування самостійної діяльності на довготривалий термін; планування свого часу і навчальної роботи; складання планів, тез, конспектів; розробка опорних схем, таблиць; підготовка рефератів, повідомлень, виступів; розробка моделі уроку, правовиховного заходу; побудова профілактичного процесу; створення системи профілактичної роботи.
   3. Організаційна: організація навчально-пізнавальної діяльності учнів на уроках та у позаурочний час; мотивація та формування в учнів потреби до знань; реалізація визначених планів; організація правовиховної роботи.
   4. Комунікативна: встановлення психологічного контакту з учнями класу; організація особистісно зорієнтованого спілкування з учнями на гуманістичних засадах; встановлення зворотного зв’язку з учасниками правовиховної роботи; організація роботи в групі, виконання обов’язків “члена команди”, керування людьми.
   5. Аналітична: усвідомлення змісту правовиховної роботи в цілому і її окремих складових; знаходження в теорії навчання, виховання і перевиховання закономірностей і принципів, які дозволяють підвищити ефективність правовиховної діяльності; визначення місця правовиховної роботи у змісті загальної освіти учнів відповідно до принципу особистісно зорієнтованого навчання, виховання та перевиховання; аналіз педагогічних явищ (умови, причини, мотиви, стимули, засоби, форми прояву і подібне); осмислення ролі кожного елемента у структурі цілого та у взаємодії з іншими; пошук у педагогічній теорії положень, висновків, закономірностей, що відповідають логіці певного явища; правильна діагностика педагогічних явищ; формулювання основних педагогічних завдань (проблем) та пошук способів його оптимального вирішення.
   6. Прогностична: уміння керувати правовиховним процесом; визначення мети, завдань правовиховної діяльності з урахуванням особистісно зорієнтованого навчання, виховання та перевиховання учнів в умовах сучасної школи; ві дбі р способів досягнення мети, завдань ; пер едбач ення кі нц евого результату, передбачення можливих відхилень і небажаних явищ; визначення етапів профілактичного процесу, планування змісту профілактичної взаємодії учасників правовиховного процесу; планування діяльності класу в цілому та окремого учня в процесі правовиховної роботи як під час проведення уроків, так і в позаурочній, позакласній роботі; планування індивідуальної навчальної роботи учнів з правознавства; планування індивідуальної профілактичної роботи з учнями; планування роботи з розвитку творчих здібностей учнів у процесі вивчення правознавства; планування роботи щодо формування правосвідомості в учнів.
   7. Творча: розвиток творчого мислення; розробка ефективних нетрадиційнихметоді в і п рийомів органі зації навчального процесу; запровадження інтерактивного навчання; використання дослідницьких методів у превентивній діяльності; прийняття нестандартних рішень, аргументація власної думки тощо.
   8. Проективна: визначення пріоритетів у правовиховній роботі; перенесення мети і змісту профілактичної діяльності в конкретні превентивні завдання окремого уроку або виховного заходу, обґрунтування способів їх поетапного виконання; врахування можливостей, потреб та інтересів учнів під час визначення обсягу навчального матеріалу уроку або позаурочного заходу; здійснення оптимального добору змісту, форм, методів і прийомів навчальної діяльності; пошук ефективних способі в виконання діяльності, оцінка можливостей і ресурсів, презентація, аналіз результатів діяльності; урахування можливостей матеріально-технічної бази школи і кабінету правознавства, а також своїх особистісно-ділових якостей у процесі правовиховної роботи; планування змісту і видів профілактичної роботи та визначення учасників правовиховного процесу з урахуванням їх потреб та інтересів, можливостей матеріальної бази, власного досвіду й особистісно-ділових якостей; планування індивідуальної профілактичної роботи з учнями-правопорушниками з метою їх перевиховання; планування системи методів стимулювання пізнавальної активності учнів на уроках та у позаурочній правовиховній роботі.
   9. Інформаційна: добір матеріалу з урахуванням навчальних можливостей учнів та рівнів навчальних досягнень, який сприяє розвитку інтересів до правознавства та творчих можливостей школярів; логічно правильна побудова процесу передачі правової інформації (навчального матеріалу), проблемний виклад матеріалу, уміння створювати проблемні ситуації на уроках; використання муль тимедійного забезпечення на уроках правознавства; робота з друкованими джерелами; пошук інформації з різних джерел та опрацювання її відповідно до цілей і завдань педагогічного процесу; доступний виклад навчального матеріалу з урахуванням специфіки предмета, рівня підготовленості учнів, їх життєвого досвіду і віку; логічно правильна побудова процесу передачі навчальної інформації з використанням різних методів і їх поєднання; доступне, лаконічне та виразне формулювання п итання; ефек тивне вик ористання ТЗН, засобі в наоч ності ( графік и, ді аграми, схеми тощо); оперативна зміна (за необхідності) логіки та способів викладу матеріалу; створення проблемних ситуацій та інших умов для розвитку пізнавальних процесів, почуттів і волі учнів; стимулювання пізнавальної самостійності та творчого мислення.
   Спеціальні компетентності відбивають специфіку конкретної педагогічної діяльності. Спеціальні компетентності вчителя правознавства ми розглядаємо як реалізацію ключових і базових компетентностей у навчально-виховній, правовиховній і управлінській діяльності.
   Педагогічні уміння, що забезпечують спеціальні компетентності:
   1. Правова: використання знань з різних галузей права; добір задач з різних галузей права; оволодіння методикою вирішення правових задач; аналіз процесу і результату вирішення правових задач; оволодіння методикою навчання учнів вирішувати правові задачі; система роботи щодо оцінювання процесу і результату вирішення учнями задач на правовиховну тематику; формування правосвідомості; формування в учнів знань, умінь і навичок правомірної поведінки.
   2. Методична: оволодіння засобами, шляхами, формами, методами, прийомами педагогічних впливів (як виховання, так і перевиховання) та продуктивне їх використання і диференціація ; ефективне застосування теоретичних професійних знань у практичній діяльності з вивчених курсів: “Методика правовиховної роботи”, “Методика викладання правознавства”; оволодіння педагогічною технікою ; навчання учнів працювати з різними джерелами; навчання учнів займатися самоосвітою, складати план такої роботи; навчання учнів визначати мету власного експерименту, планувати його, аналізувати і оцінювати результати, робити висновки; навчання учнів працювати з різними джерелами інформації; формування акуратності, організованості, наполегливості, стійкості щодо отримання результатів своєї роботи; навчання учнів спілкуватися; володіння методикою роботи гуртка з правової тематики.
   3. Експериментальна: формування завдань експерименту під час проведення правовиховної роботи; проведення експерименту, обробка й аналіз результатів; активізація правовиховної діяльності учнів під час проведення експерименту.
   4. Управлінська: управління різними етапами навчання учнів правознавству; управління правовиховною діяльністю; знання змісту процесу управління правовиховною роботою; координація роботи учасників превентивної діяльності.
   5. Організація роботи кабінету правознавства: знання методики організації роботи шкільного кабінету правознавства; створення системи інформації; обладнання кабінету та створення його навчально-методичної бази.
   Висновки. Практична робота і результати дослідження дають нам підстави говорити, що основними психолого-педагогічними умовами, які забезпечують запровадження компетентнісного підходу у навчальному процесі факультету є: розуміння студентами місця й ролі у процесі навчання, організованому на компетентнісному пі дході, забезпечення особистісно зорієнтованої спрямованості викладання навчальних дисциплін; формування у студентів позитивної мотивації до прагнення самостійно оволодівати необхідними знаннями; пріоритет активних методів навчання, які спонукають студентів до самостійних пошуків, педагогічного мислення та посилення практичної спрямованості навчальних занять, що сприяють формуванню практичних умінь і навичок професійної діяльності.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Запровадження компетентнісного пі дходу в практику роботи факультету передбачає розробку та реалізацію інтегрованих навчальних курсів, у яких предметні галузі співвідносяться з різними видами компетентностей.

ЛІТЕРАТУРА

1. Біла книга національної освіти України / Акад. пед. наук України; за ред. В. Г. Кременя. – К., 2009. – 183 с.
2. Болотов В. А., Сериков В. В. Компетентностная модель: от идеи к образовательной программе / В. А. Болотова, В. В. Сериков // Педагог ика. – 2003. – № 10. – С. 8-14.
3. Иванов Д. А., Митрофанов К. Г., Соколова О. В. Компетентностный подход в образовании. Проблемы, понятия, инструментарий : учебно-методическое пособие / Д. А. Иванов, К. Г. Митрофанов, О. В. Соколова. – М. : АПК и ПРО, 2003. – 101 с.
4. Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи / за заг. ред. О. В. Овчарук. – К. : К.І.С., 2004. – 112 с. – (Бібліотека з освітньої політики).
5. Овчарук О. Перспективи впровадження компетентнісного підходу у зміст освіти в Україні / О. Овчарук // Педагогічна думка. – 2004. – № 3. – С. 3-7.
6. Соколова І. Професійна компетентність вчителя: проблема структури та змісту / І. Соколова // Неперервна професійна освіта: теорія і практика : науково-методичний журнал. – 2004. – Випуск 1. – С. 8-16.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com