www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Підготовка студентів до правовиховної роботи у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін з використанням сучасних педагогічних технологій
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Підготовка студентів до правовиховної роботи у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін з використанням сучасних педагогічних технологій

Г. В. Кашкарьов,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО ПРАВОВИХОВНОЇ РОБОТИ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНИХ ДИСЦИПЛІН З ВИКОРИСТАННЯМ СУЧАСНИХ ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

   Постановка проблеми. Світовий досвід свідчить, що майбутня педагогічна діяльність сучасних студентів буде проходити в оновлених соціальних і професійних умовах. Принципові зміни, про які говорять В. Анштейн, О. Глузман, І. Зязюн, Н. Ничкало та інші педагоги і психологи, матимуть місце у змісті освіти в таких напрямках: відбір і структурування навчально-виховного матеріалу на засадах диференціації; запровадження різнорівневої системи професійної підготовки з метою створення можливостей для отримання будь-якою людиною освіти відповідно до індивідуальних потреб і здібностей, розвиток альтернативних форм освіти; створення умов для подальшого розвитку молодої людини шляхом формування потреби та здатності до самоосвіти, безперервного професійного розвитку; створення нової системи методичного, технологічного й інформаційного забезпечення вищої освіти.
   Теорія і практика підготовки майбутніх учителів, що існує у педагогічному ВНЗ, спонукає до пошуку нових підходів до навчального процесу, які не тільки сприятимуть узагальненню й систематизації знань, а й створюватимуть можливість їх використання в реальному педагогічному процесі. На етапі пошуку ефективних шляхів формування правовиховної компетентності у студентів-випускників нами було з’ясовано, що одним з них може бути побудова такого процесу навчання, де дидактичні, психолого-педагогічні та правові поняття функціонували б у неподільній єдності. Такій організації сприяло застосування підходу структурно-номінативної реконструкції фахової підготовки в умовах традиційного організаційно-навчального підходу до сучасного навчального процесу у ВНЗ, зокрема, введення спецкурсу. На його вибір вплинули наступні міркування: формувати достатній рівень правовиховної компетентності у студентів можливо , якщо на засадах змісту дисциплін гуманітарного та професійно зорієнтованих циклів забезпечувати їхнє міждисциплінарне інтегрування. Визначені дисципліни: “ Вступ до спеціальності ”, “Історія педагогіки”, “Теорія виховання” , “ Теорія навчання”, “ Методик а виховної роботи” , “Основи педагогічної майстерності ”, “Методика викладання правознавства”, “Шкільний курс правознавства”, “Основи конституційного права України”, “Основи правознавства” та спецкурси: “Методика правовиховної роботи в закладах освіти”, “Нормативно-правові основи діяльності закладів освіти” набули правовиховної орієнтації, посилювалася прикладна спрямованість тих тем розділів, які сприяли вирішенню проблем захисту прав неповнолітніх та попередженню негативних вчинків – правопорушень серед молоді.
   Аналіз досліджень і публікацій. Аналіз педагогічних джерел свідчить про те, що вченими досліджено окремі теоретичні засади інтегрування змісту і форм повідомлення наукових знань студентам. Інтегративні процеси визнано засобом функціонування міжпредметних зв’язків; об’єднання навчального матеріалу навколо визначальних наукових ідей, понять; координування педагогічного процесу для усунення недоцільного дублювання змісту й утвердження принципу логічно обґрунтованої послідовності викладання фахових дисциплін; забезпечення комплексності професійної освіти, коли інформація однієї дисципліни є підґрунтям для опанування іншої шляхом практикування комплексних лекцій, семінарських занять.
   Різні аспекти педагогічного інтегрування вивчали С. Архангельський, М. Берулава, С. Васильєва та інші. Форми, види та шляхи його реалізації з метою формування інтегральних якостей особистості розглядали В. Афанасьєв, Г. Башуріна, О. Гребенюк, Ю. Дідик та інші. Умови та напрями функціонування інтегративних зв’язків у цілісних системах досліджували В. Соколов, К. Станкевич та інші. Проблемою формування правової культури майбутнього вчителя, визначення змісту правової освіти у вищих педагогічних навчальних закладах займалися Г. Васянович, М. Городиський, М. Подберезський, Т. Почтар, О. Саломаткін, Н. Яковлева та інші. Питання про оптимальний вибір і поєднання колективних, індивідуальних, групових і фронтальних форм навчальної діяльності знайшло висвітлення у працях М. Виноградової, В. Вихрущ, Ц. Іскрової, В. Михайлової, Т. Ніколаєвої, І. Первіна, І. Чередова та інші. Аналіз праць згаданих вище науковців і вивчення практики педагогічних закладів освіти свідчать про те, що проблема підготовки студентів до правовиховної роботи у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін з використанням сучасних педагогічних технологій досліджена недостатньо.
   Мета статті. Проаналізувати систему підготовки студентів до правовиховної роботи у процесі вивчення професійно-орієнтованих дисциплін з використанням сучасних педагогічних технологій.
   Введення до робочого навчального плану пі дготовки вчителів спецкурсів зумовило ефективне вдосконалення практичних умінь і навичок завдяк и трансформації знань у безпосередню роб оту з учнями різних класі в під час виробничої практики. Під час вивчення професійно зорієнтованих і спеціальних дисциплін організаційні форми, методи і прийоми роботи зі студентами було орієнтовано на реальний навчально-виховний процес освітніх закладів різних типів з урахуванням умов, в яких сьогодні він відбувається, а також соціальних змін і чинників, що впливають на зміст і цілепокладання. Основні вимоги до змісту й організації процесу формування правовиховної компетентності майбутніх педагогів обумовлено закономірностями сучасного стану підготовки вчителів до роботи з учнями різних категорій, зокрема з підлітками девіантної поведінки.
   Зазначена підготовка здійснювалася за умови дотримання принципів компетентнісно зорієнтованого та міждисциплінарного підходів у підготовці студентів до правовиховної роботи, а також професійного спрямування на організацію правовиховного процесу в закладах освіти. На нашу думку, інтегрування щодо формування правовиховної компетентності майбутніх педагогів засобами професійно зорієнтованих дисциплін , а також спец курсів як корегуючої та узагальнюючої ланки системи теоретичної та практичної підготовки цілком виправдане. У процесі вивчення окремих дисциплін викладачі значну увагу приділяють міжпредметному плануванню, усуненню дублювання визначень основних категорій, фактів, раціональній організації занять з використанням інтерактивних технологій навчання.
   Проаналізуємо окремі ланки інтегрування змісту дисциплін професійно зорієнтованого циклу. Курс “Педагогіка” у цьому циклі вважається базовим. Вивчення курсу “Вступ до педагогічної професії” відкриває весь цикл психолого-педагогічних дисциплін і логічно пов’язаний з основними теоретичними курсами педагогіки і психології. Студент отримує уявлення про раціональні форми і методи самостійної роботи пі д час здобуття спеціальності, про роль самовиховання у формуванні основ профілактичної майстерності, професійно-значущі якості особистості вчителя, що забезпечують виконання професійних функцій та обов’язків. Значна увага приділяється такі й інтегративній властивості , як професійно-педагогічна культура, яка тісно пов’язана з правовою культурою і впливає на формування правової свідомості. Розкривається сутність структури особистості вчителя: мотиваційна сфера (мотивація – внутрішня потреба викладати свій предмет, виховувати та перевиховувати дітей); спрямованість особистості вчителя; педагогічне покликання; педагогічна придатність; педагогічна свідомість; педагогічна рефлексія; професійно-педагогічна компетентність (складовою якої є правовиховна компетентність вчителя); педагогічне мислення; п едагогі чн а інтуїція; п ерц еп тивні здібності вчителя [6]. Вивчення ці єї навчальної дисципліни пробуджує інтерес студентів до педагогічної теорії , до передового педагогічного досвіду, сприяє формуванню установок на оволодіння професійними (та спеціальними профілактичними) знаннями, необ хі дними д ля педагогічної і профілактичн ої діяль ності [9] .Значне місце в цій системі відводиться курсу “Дидактика”, як галузі педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання , виховання у процесі навчання. Процес навчання як складова частина загального процесу виховання особистості з правомірною поведінкою забезпечує виконання реалізаці ї трь ох функці й: осві тнь ої, розвиваль ної та виховної . Під ч ас вивчення цього курсу студенти вивчають загальні причини неуспішності в навчанні, які об’єднують в такі групи: дидактичні; психологічні; методичні некомпетентності вчителів; опановують методи роботи з учнями, які мають початковий рівень навчальних досягнень [1]. Важливе місце у формуванні правовиховної компетентності студентів посідає навчальний курс “Теорія виховання”. Студенти вивчають сутність і зміст процесу виховання, його основні напрями, зокрема, моральне і правове виховання. Майбутні фахівці розглядають методи, прийоми, засоби виховання, систему виховної роботи з педагогічно занедбаними дітьми, принципи, шляхи і засоби їх перевиховання.
   Майбутній педагог має ґрунтовно засвоїти курс “Методика виховної роботи”, в якому вивчаються питання: виховання як цілеспрямована педагогічна система; методи формування свідомості особистості; організація різнопланової діяль ності школярів; методи організації діяльності школярів; спілкування та формування позитивного досвіду суспільної поведінки; методи стимулювання та покарання, пізнання, самопізнання, саморегуляції [2].
   Ідеї професійного навчання, зорієнтованого на особистість майбутнього вчителя, актуалізація потреби у професійному самопізнанні й самовихованні, вироблення гуманістичної професійної позиції закладено в навчальній дисципліні “Педагогічна майстерність”. Зміст навчання цього курсу передбачає розгляд наступних питань: сутність педагогічної діяльності вчителя; п едагогіч на майстерність і особистість учителя ; п едагогіч на техн і ка вчителя; мовлення вчителя як засіб педагогічної праці; майстерність педагогічного спілкування; психолого-педагогічні умови майстерної взаємодії в педагогічному спілкуванні; технологія організації педагогічної взаємодії у п роцесі індиві дуа льної бесіди; майстерність орг анізації педагогічної взаємодії у навчанні; майстерність побудови діалогічної взаємодії на уроці. Як зазначав А. Макаренко, “Майстерність виховання не є якимось особливим мистецтвом, що потребує таланту; це спеціальність, якої треба навчати, як треба навчати лікаря його майстерності, як треба навчати музиканта... [4, с. 4]”.
   Від першої сходинки – пізнання структури, особливостей педагогічної діяльності, специфіки педагогічної професії як професійної системи “людина – людина” студентів підводять до усвідомлення того, що особистість учителя є головним “інструментом” його успішної діяльності; від цього – до осмислення ступеня власної готовності відповідати таким професійним вимогам, як глибина знань, розвиненість педагогічного мислення, певних здібностей, умінь і навичок. Друга сходинка у професійному навчанні – робота над собою, розвиток особистих здібностей, удосконалення психотехніки, мовлення, невербальної поведінки, необхідних для конструювання та організації продуктивного педагогічного діалогу. Педагогічна майстерність тлумачиться як комплекс властивостей особистості вчителя, що забезпечує високий рівень його самоорганізації у професійній діяль ності [5, с. 6]. Елементами п едагогічної майстерності є : гумані стичн а спря мовані сть, пр офесійна к омпетентні сть , п едагогі чні зді бно сті, п едагогі чн а техніка.
   “Педагогіка вищої школи” як навчальна дисципліна сприяє переведенню викладання у вищому навчальному закладі з рівня інформування на рівень управління розвитком, професійним становленням майбутніх фахівців. Вона допомагає студентам здобувати систематизовані знання з педагогіки вищої школи, формувати комплексні компетенції, розвивати педагогічне мислення та сприяє професійному самовизначенню , набуттю професійно-педагогічної ідентичності. У студентів формуються уміння розв’язувати практичні завдання у навчально-виховному процесі , удосконалюються навички самостійної роботи.
   Проведене нами дослідження свідчить, що формування правовиховної компетентності неможливе без підвищення рівня правової свідомості та правової культури студентів. В умовах економічної кризи, соціальної невлаштованості населення, росту злочинності та криміналізації суспільства, що загрожує наці ональ ній безпеці України, п евного знач ення набуває робота щодо підвищення рівня правосвідомості та правової культури населення України. Виходячи з цих позицій, теоретичний розгляд і осмислення понять, структури і видів правосвідомості та правової культури, форм і методів формування у студентів цих правових якостей ми вважаємо актуальною проблему вивчення курсу “Основи правознавства”. Розглядаються питання: правове виховання як засіб підвищення рівня правосвідомості та правової культури; форми правового виховання; самовиховання як важлива форма правового виховання, підвищення рівня правової свідомості та правової куль тури. Студенти розглядають суть правосвідомості, її характерні ознаки. У них формується думка, що правова свідомість і правова культура – це не тільки знання, розуміння і психологічне сприйняття чинного права, а й поведінка особи в межах чинної правової моделі [7, с. 165].
   У сучасних умовах в нашому суспільстві поширеним явищем є правовий нігілізм – напрям суспільно-політичної думки, спрямований на девальвацію права і законності, на відверту недооцінку соціальної та особистої цінності права. Досвід роботи свідчить, що підвищення ролі правового виховання та правової культури сприяють зниженню впливу правового нігілізму. Наше дослідження п оказало, що орієнтація викладачів на інформаційну складову як головний зміст навчання призводить до суттєвих недоліків у підготовці майбутніх учителів до правовиховної діяльності. Аналіз загальнопедагогічної підготовки студентів в умовах педагогічного ВНЗ як основи професійного становлення майбутніх фахівців у сфері правовиховної освіти свідчить, що існують суттєві відмінності між успішністю навчальної діяльності та готовністю майбутніх учителів до здійснення навчання, виховання і перевиховання учнів-правопорушників. Відсутні причинно-наслідкові зв’язки між педагогічними явищами, що розглядаються: знання з певних тем, які впливають на формування правової компетентності майбутніх вчителів, не склалися в єдину систему, а існують самостійно, відокремлено; у студентів недостатньо сформовано уміння доводити та відстоювати свої погляди, обґрунтовувати теоретичні положення з педагогіки, застосовувати ї х для аналізу педагогічних явищ та об’єднувати зі знаннями з інших дисциплін; бі льші сть студентів не вміють отримані знання вик ористовувати на практиці , давати правильну оцінку конкретним діям відповідно до вимог норм моралі та права; в окремої частини студентів спостерігається невідповідність між знаннями, переконаннями й особистою поведінкою.Досвід роботи підтвердив, що інтегрування підготовки майбутніх педагогів до правовиховної діяльності засобами професійно зорієнтованих дисциплін і спецкурсів як корегуючої та узагальнюючої ланки цієї системи дозволяє подолати зазначені недоліки під час проходження студентами виробничої практики. В основу інтегрування було покладено дедуктивно-індуктивну логіку розкриття змісту навчального матеріалу дисципліни: від загального – до часткового, від часткового – до загального на вищому рівні абстрагування. Розглянемо це на прикладі інтегрування змісту курсу “Методика правовиховної роботи в закладах освіти”. Його метою є: забезпечення розуміння студентами процесу попередження в діях, вчинках, способі життя неповнолітніх та молоді негативних звичок, хибних схильностей, вад характеру та поступову заміну їх на позитивні риси і якості, що потребує складних, кваліфікованих зусиль педагогів; формування правовиховної компетентності майбутні х фахівців у проц есі інтегрування змісту різних дисциплін професійно зорієнтованого циклу. Опанування змістом курсу спрямоване на засвоєння студентами основ сучасної психолого-педагогічної та правової науки, на формування в них правової свідомості та правової культури. Програма курсу характеризується такими ознаками: мотивація вивчення дисципліни, поліфункціональність її предмету, можливість трансформування змісту та структури; цілепокладання окремих тем і розділів з урахуванням можливостей студентів та їх ціннісно-правових орієнтацій, інтересів і потреб; логіка опанування змістом дисципліни з позицій принципів наступності та концентричності; добір доступних методів та прийомів ознайомлення студентів зі змістом певної методики шляхом моделювання педагогічної взаємодії; опанування системними технологіями в межах реального педагогічного процесу під час виробничої практики у школі.
   Основними напрямами налагодження міжпредметних зв’язків розглядали: збагачення змісту професійної готовності теоретичними матеріалами дисциплін професійно зорієнтованого циклу; систематизація і вдосконалення умінь і навичок з опорою на дисципліни методичного циклу. За своїм змістом методика охоплює наступні питання: педагогічна занедбаність як соціально-педагогічна проблема сучасності; причини педагогічної занедбаності неповнолітніх і методика вивчення учнів-правопорушників; методика профілактичного впливу на правопорушників; методика організації та проведення основних напрямків профілактичної роботи серед учнів; система роботи з профілактики правопорушень; методика профілактичної роботи з учнями під час різних видів позашкільної діяльності. Формування у студентів навичок педагогічного про ектува ння виокремлювали як пріоритетне завдання , що забезпечує єдність теорії навчання і виховання зі шкільною практикою.
   З метою систематизації знань студентів у процесі навчання використовувалися різноманітні схематичні засоби. Спеціально для цього підготовлено навчально-методичний посібник “Методика викладання правознавства в опорних схемах і таблицях”. З метою підвищення ефективності засвоєння навчального матеріалу за допомогою схем ми пропонували студентам наступні кроки: розгорнутий виклад нового матеріалу; повторення складних питань з використанням опорних схем; одержання студентами зменшених опорних схем; робота з опорними схемами під час самостійної роботи. Так, студентам пропонувалися завдання самостійно розробити опорні схеми: “Зв’язок методики викладання правознавства з юридичними та психолого-педагогічними дисциплінами”, “Методи та прийоми навчання правознавства”, “Превентивна робота в діяльності педагога”.
   Використовувалося моделювання , зокрема студенти під керівництвом викладача та самостійно розробляли моделі: “Модель правопорушника”, “Модель превентивної соціально-педагогічної роботи з педагогічно занедбаними дітьми та неповнолітніми правопорушниками”, “Модель здійснення педагогічної корекції щодо неповнолітнього, схильного до адитивної поведінки в умовах загальноосвітнього закладу”, “Модель системи правовиховної роботи в закладах освіти”. У процесі формування правовиховної компетентності майбутніх учителів нами активно використовується методика застосування проектної технології. Під час проведення занять студенти працюють над розробкою та захистом різник проектів: “Використання ігрових технологій для профілактики і корекції девіантної поведінки учнів”, “Правовиховна робота в дитячому закладі оздоровчого типу”, “Система правовиховної роботи у діяльності класного керівника”, “Форми та методи правового навчання і виховання учнів”.
   Досвід показує, що застосування технології роботи в малих групах, навчання парами, дискусія, дебати, діалог, лекція за допомогою студентів, мікрофон, листи самооцінювання, мозковий штурм тощо збільшують обсяг засвоєної студентами інформації. Ці технології сприяють розвитку соціальної компетентності студентів. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається шляхом постійної активної взаємодії між всіма студентами. Це дозволяє створювати такі педагогічні умови, за яких студент сам здобуває знання та формує власну компетентність.
   Висновки. Таким чин ом, міждисциплінарні зв’язки ми налагоджували і зміцнювали шляхом забезпечення послідовності вивчення дисциплін згідно з навчальним планом; безперервності формування практичних умінь і навичок на транспозиційній основі; єдності підходів до формування загальнопедагогічних методів і прийомів діяльності майбутнього вчителя; систематизації та узагальнення знань, набутих під час педагогічної практики; формування педагогічної спрямованості мислення, професійної рефлексії, а також навичок педагогічного прогнозування й аналізу педагогічних явищ у діалектичній єдності й взаємозумовленості. Викладацька діяльність свідчить, що різні навчальні дисципліни у ВНЗ мають неоднакові навчально-виховні можливості впливати на студентів. Тому під час роботи слід враховувати наступні механізми впливу на майбутніх вчителів: розуміння фактів, явищ, подій; засвоєння та вироблення позитивного ставлення до засвоєного, впевненості в його істинності; синтез інтелектуальних, емоційних, вольових і мотиваційних процесів, перетворення у стійке утворення якості (наприклад, виховання у кожного студента інтересу до правовиховної діяльності досягається шляхом вироблення правильного уявлення про суспільну значущість і зміст роботи в обраному напрямі , про закономірності її розвитку; формування переконання у своїй професійної придатності, розуміння необхідності засвоєння всіх дисциплін навчального плану; вироблення потреби слідкувати за всім прогресивним у діяльності передових фахівців галузі; уміння спрямовувати своє самовиховання).
   Під час роботи зі студентами ми практикуємо активізацію їхньої пізнавальної діяльності шляхом розгляду проблемних педагогічних ситуацій, що стосують ся роботи з діть ми; написання планів-конспектів уроків; розробки різноманітних заходів з правовиховної тематики; виконання дидактичних вправ тощо, тобто намагаємося різними педагогічними засобами впливати на формування правосвідомості та правову культуру студента – майбутнього вчителя. Технологія навчання з використанням сучасних педагогічних технологій повинна будуватися на чіткій послідовності викладу навчального матеріалу, поєднанні всіх його елементів в одну систему, орієнтації студентів на засвоєння кожної з її складових, а як наслідок, забезпечення формування в них якісних, міцних, узагальнених та систематизованих знань, що є основою правовиховної компетентності. Кінцевий результат щодо формування правовиховної компетентності студентів досягається шляхом виконання спільно з компетентними викладачами часткових, повсякденних навчально-виховних завдань, що постійно змінюються.
   Перспективи подальшого пош уку у напрямку дослідження.
   Здійснене дослідження не вичерпує окреслену проблему. Автор у подальшому науковому пошуку продовжує вивчати механізми функціонування і технологію забезпечення процесу формування правовиховної компетентності майбутніх учителів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Волкова Н. П. Педагогіка : посібник [для студ. вищ. навч. закл.] / Н. П. Волкова. – К. : Видавничий центр “Академія”, 2001. – 576 с.
2. Карпенчук С. Г. Теорія і методика виховання : навч. посіб. / С. Г. Карпенчук. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – К. : Вища шк., 2005. – 343 с.
3. Кудіна В. В. Педагогіка вищої школи / В. В. Кудіна, М. І. Соловей, Є. Д. Спіцин. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – К. : Ленвіт, 2007. – 194 с.
4. Макаренко А. С. Про мій досвід / А. С. Макаренко // Вибр. твори : статті, лекції, виступи. – К. : Рад. шк., 1950.
5. Педагогічна майстерність : підручник / [І. А. Зязюн, Л. В. Крамущенко, І. Ф. Кривонос та ін.] ; за ред. І. А. Зязюна. – [2-ге вид., допов. і переробл.]. – К. : Вища шк.., 2004. – 422 с.
6. Педагогічна професія і особистість учителя: методичні рекомендації / укл. Н. В. Гузій. – К. : НПУ, 2000. – 19 с.
7. Правознавство : підручник [для студ. вищ. навч. закл.] / [А. І. Берлач, С. С. Бичкова, Д. О. Карпенко та ін.]. – [2-ге вид., доп. ]. – К. : Правова єдність, 2009. – 792 с.
8. Романова І. А. Роль активних методів навчання у формуванні правової свідомості студентів / І. А. Романова // Проблеми розробки і впровадження модульної системи професійного навчання : зб. наук. пр. – К. : Науковий світ, 2001. – С. 309–314.
9. Фіцула М. М. Вступ до педагогічної професії : навч. посібник [для студ. вищ. пед. закл. осв.]. – [2-е вид.] / М. М. Фіцула. – Тернопіль : Навчальна книга – Богдан, 2003. – 136 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com