www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Використання педагогічних ідей М.Корфа у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями, які мають відхилення в поведінці
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Використання педагогічних ідей М.Корфа у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями, які мають відхилення в поведінці

Г.В.Кашкарьов,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ВИКОРИСТАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ М.КОРФА У ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО РОБОТИ З УЧНЯМИ, ЯКІ МАЮТЬ ВІДХИЛЕННЯ В ПОВЕДІНЦІ

   Постановка проблеми. Реформування та вдосконалення освіти було й залишається важливою складовою частиною соціальної політики нашої країни. На шляху її практичного втілення в життя особливо актуальним є звернення науковців і вчителів до педагогічної спадщини.
   Сучасна система професійної підготовки майбутніх учителів спрямована на осмислення й використання прогресивних педагогічних ідей минулого. Педагогічний досвід і результати нашого дослідження свідчать про те, що в цілому можна говорити про широке впровадження педагогічних ідей діячів освіти кінця XIX – початку ХХ століть: К.Ушинського, М.Корфа, А. Макаренка в теорію і практику підготовки фахівців для сучасної школи. Об’єктивна потреба в оцінці накопиченого вітчизняного досвіду та у творчому його осмисленні й використанні в навчально-виховному процесі ВНЗ спонукали нас до вибору одного з напрямків дослідження: використання педагогічних ідей М.Корфа у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з дітьми, що мають відхилення у поведінці.
   Аналіз досліджень і публікацій. Діяльність та спадщина М.Корфа є предметом дослідження багатьох науковців, зокрема, Т.Кравченко, В.Купченко, О.Мармазова, В.Мосіященко, С.Саяпіної, І.Августевич та інших, але предмет їхнього дослідження був зовсім іншим, ніж наш.Мета статті – проаналізувати педагогічні ідеї М.Корфа та визначити шляхи їх використання у процесі підготовки майбутніх учителів до роботи з учнями, які мають різні відхилення у поведінці.
   Системний аналіз праць М.Корфа свідчить про те, що він розробив своєрідну концепцію навчання, багато положень якої мали великий вплив на наступний розвиток педагогічної науки. Він утверджував педагогіку як самостійну науку з тільки їй притаманним предметом дослідження. В його роботах простежувалися зв'язки педагогіки з іншими науками, давалося наукове вирішення таких проблем, як спадковість і виховання, розкривався взаємозв'язок загальноосвітнього і спеціального знання, методичних систем і творчого пошуку в учительській діяльності. Він розробив і запровадив у життя школи чітку організацію педагогічного процесу. Мета функціонування педагогічної системи земської школи Північного Приазов’я була визначена М.Корфом наступним чином: виховувати дітей у релігійних традиціях, озброїти їх знаннями й уміннями, потрібними для життя, подальшої освіти, закласти основу для освіти активних членів суспільства.
   М.Корф значну увагу приділяв питанням виховання учнів: морально-естетичного, трудового, патріотичного. Особливого значення виховні ідеї педагога набувають в наш час, коли спостерігається зниження загальної культури молоді, збільшується кількість негативних проявів серед учнів загальноосвітньої школи, зростає злочинність серед неповнолітніх. Сучасний стан цієї проблеми підсилює її актуальність і спонукає здійснювати спеціальну підготовку майбутніх учителів до правовиховної і профілактичної роботи з учнями в різних закладах освіти. Упродовж останніх років нами систематично ведеться теоретична і практична підготовка студентів до роботи з учнями, які мають різні відхилення у поведінці. Вона містить такі складові:
   1. У процесі вивчення курсу “Вступ до спеціальності” нами з урахуванням єдності педагогічної теорії та практики розглядаються вимоги, які висував М.Корф до земських учителів. “Толковій школі”, а саме так визначав земську школу М.Корф, “...потрібний толковий вчитель” [5, c. 203]. Педагог не розробляв спеціальної системи поглядів на особистість вчителя, але вся його практична діяльність, теоретичні праці, підручники, посібники, програми створюють таку модель особистості вчителя, який виступає провідною фігурою у навчально-виховному процесі школи. Він був упевнений, що без підготовки, вдосконалення особистості вчителя робота школи з навчання і виховання підростаючого покоління буде неможливою.У працях “Учительська семінарія”, “Земські вчительські семінарії”, а також у збірнику з училищезнавства “Наша шкільна справа”
   М.Корф запропонував модель вчителя, якому притаманні:
   – повага до оточуючих як провідна моральна позиція, що становить основу гуманістичної концепції;
   – орієнтація на розвиток дитини через її включення до діяльності при стимулюванні максимальної самостійності;
   – особисті якості: відповідний зовнішній вигляд, здоров’я, розумовий розвиток, сумлінність, чесність, скромність, моральна шляхетність, критичність і самокритичність, висока моральність;
   – відданість учительській професії, любов до дітей;
   – володіння знаннями з предметів і вміння успішно викладати навчальний матеріал з урахуванням дидактичних принципів;
   – прагнення і готовність до самоосвіти; мовленнєві здібності: виразність, володіння темпом мовлення;
   – прагнення вивчити кожну дитину, знати її життя, максимальне наближення до неї;
   – комунікативні якості: уміння знаходити потрібний стиль спілкування, у процесі якого утверджувати власний авторитет, уміння імпровізувати, мати почуття гумору;
   – соціальні вміння: інтерес до сільської громади, здатність зацікавити батьків, прагнення до співпраці з колегами, батьками, вміння проводити культурну роботу, готовність служити народу.
   На думку М.Корфа, земський учитель був не лише організатором навчально-виховного процесу, а й найважливіше “джерело” наукової, світоглядної та морально-естетичної інформації.
   Під час проведення семінарських занять зі студентами першого курсу ґрунтовно вивчається “Кваліфікаційна характеристика учителя”, особливо такі її положення: вчитель вивчає індивідуальні особливості школярів; настановленням і особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, відданості, патріотизму, гуманізму, доброти, стриманості, працелюбства, поміркованості, інших добро чинностей; додержується педагогічної етики, поважає гідність учнів, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя; вимагає від учнів дотримання навчальної дисципліни, статуту освітньої установи.
   Разом зі студентами розглядається професіограма вчителя; структура особистості вчителя; професійно-педагогічна компетентність учителя в широкому її розумінні.
   Професіоналізм учителя М.Корф убачав насамперед у любові до дітей, глибокому розумінні дитячої натури, в особистих якостях вчителя, ґрунтовних професійних знаннях, вміннях та педагогічній майстерності.
   Педагогічна спадщина М.Корфа нагадує нам про відповідальність та значущість професії вчителя сьогодні.
   2. Вивчаючи курс “Дидактика”, особливу увагу студентів другого курсу ми звертаємо на неуспішність і відставання учнів, як одну із причин їх девіантної поведінки. Розглядаються форми, методи і педагогічні прийоми її подолання.
   М.Корф вважав, що необхідно урізноманітнити заняття. У своїх методичних порадах він писав, що не треба рухатися дуже швидко, треба постійно повторювати з учнями все пройдене.
   Відповідно до методичних порад М.Корфа вчителі поєднували повідомлення нових знань із виконанням різноманітних розвивальних вправ. Це вправи на аналіз, зіставлення, протиставлення, класифікацію, узагальнення. У ході перевірок приазовських земських шкіл М.Корф звертав увагу на вміння учнів логічно мислити (а мислення виступає основою моральної поведінки), свідомо засвоювати програмовий матеріал. Цьому, на його глибоке переконання, сприяє, наприклад, розумова організація всього навчального процесу. Навчання має підпорядковуватися виховній меті, а саме розвитку свідомості за рахунок усталених і стійких навичок автономного самостійного мислення.Школа, на переконання М.Корфа, зобов’язана виховувати засобами всіх навчальних предметів навички аналітико-дослідницького мислення, а не просто давати суму знань. Дитина найбільше не сприймає одноманітності, звідси й вимога різноманітності занять.
   Аналіз дидактичних праць М.Корфа “Керівництво до навчання грамоти”, “Російська початкова школа” дозволяє стверджувати, що на основі вивчення закономірностей процесу навчання педагогсформулював розвивальний принцип навчання, під яким розумів “критерій, основу для вибору правильного методу дидактики”. Звертаючись до відомих психологічних ідей своїх попередників, а особливо до праць К.Д.Ушинського, він експериментально в регіональних земських школах не тільки розширив принципи практичності, свідомості, природності, швидкості, легкості, самодіяльності, наочності, врахування індивідуальних особливостей дітей, але й обґрунтував принципи стислості, простоти, раптовості, упевненості в успіху і, що особливо важливо, на наш погляд, дав конкретні практичні поради вчителю щодо їх застосування.
   У земських школах втілювалися принципи розвивального навчання, а саме: не вимагати від дітей заучувати матеріал без розуміння; забезпечувати доступність у навчанні; не звільняти дітей від самостійного обдумування; не залишати дітей без допомоги; у навчанні йти вперед, спираючись на вивчений матеріал.
   Керуючись такими принципами, ми пропонуємо студентам і вчителям шкіл такі види роботи з учнями, які мають початковий рівень навчальних досягнень.
   Подоланню неуспішності учнів сприяє орієнтація студентів на її профілактику.
   М. Корф великого значення надавав ролі наочності у навчанні, функція якої — виробити в учнів яскраве уявлення про конкретне мовне або математичне явище, поступово й послідовно формувати поняття, вміння оперувати ними на практиці, виховувати задоволення від наслідків власної розумової діяльності [3, с.5].
   Зміст, форми, методи, які пропонував вчителям педагог, були підпорядковані цілеспрямованому навчанню й вихованню в учнів любові до знань, виробленню умінь використовувати їх у повсякденному житті, вихованню морально-етичних цінностей, релігійних почуттів, патріотичних переконань тощо. Видатний вітчизняний педагог-практик приділяв чимало уваги систематичному використанню підручників у роботі вчителя.
   Отже, М.Корф розробив цілу систему методів, прийомів навчання з опорою на особливості віку школярів, вимоги народної педагогіки та загальні принципи навчання й виховання, розроблені його видатними попередниками та сучасниками. Педагогічні ідеї барона сьогодні збагачують педагогічну теорію і практику новими підходами до навчання й виховання учнів.
   3. Надзвичайно великого значення М.Корф надавав національному вихованню, дотримуючись національних традицій, які давали морально-етичні засади формування в учнів почуття національної гідності та стійких моральних норм. Учні привчалися до працелюбства, порядку в знаннях, охайності, шанобливого ставлення та поваги до дорослих, виконання релігійних обов'язків, а моральному розвитку їх сприяло гуманне та доброзичливе ставлення вчителів.
   У процесі викладання курсу “Теорія виховання” ми розглядаємо всі напрямки національного виховання. Особлива увага приділяється правовому вихованню молоді.

Таблиця 1.
Види робіт з учнями, які мають початковий рівень навчальних досягнень

Етапи уроку

Методи диференційованого підходу до учнів

У процесі контролю за підготовленістю учнів

Вивчати особистість учня та причини прогалин у його знаннях. Створювати атмосферу особливої доброзичливості під час опитування учнів. Знижувати темп опитування, дозволяти таким учням довше готуватися біля дошки, робити попередні записи. Давати учням з початковим рівнем навчальних досягнень приблизний план відповіді, орієнтовні запитання, які можуть допомогти послідовно викладати матеріал. Заохочувати до використання ними під час відповіді наочності, опорних схем та таблиць, плакатів, що допомагають більш логічно та послідовно викладати матеріал. Спеціально створювати ситуацію успіху під час опитування таких учнів.

У ході вивчення нового матеріалу і організації навчально-пізнавальної діяльності

Якомога частіше звертатися до таких учнів із запитаннями, що дають змогу з’ясувати розуміння ними навчального матеріалу. Залучати учнів як помічників, показуючи досліди, готуючи наочність, що допомагає їм краще зрозуміти сутність пояснюваного матеріалу. Частіше залучати таких школярів до спілкування під час проблемного викладу матеріалу, до формулювання пропозицій, висновків та узагальнень. Застосовувати в динаміці найбільш раціональні прийоми індивідуальної роботи. Давати учню можливість підготуватися та обміркувати відповідь. Тактовно оцінювати його невдачі.

Під час самостійної роботи учнів на уроці

Уточнювати основний напрям самостійної роботи. Розділити складні завдання для таких учнів на певні дози, підзавдання, етапи. Надаючи допомогу учням у виконанні різних завдань, доцільно починати з найменших доз допомоги, поступово конкретизуючи її (наприклад, спочатку вказуючи просто на аналогічне завдання, виконане раніше, потім нагадати основний підхід до його виконання і лише, в разі неможливості за умови такої допомоги виконати завдання, вказувати більш конкретні закони, правила, формули, якими необхідно скористатися для розв’язання завдання). Уважно спостерігати за діяльністю школярів, відзначати позитивні моменти в їх роботі, заохочуючи до нових зусиль. Виявляти типові труднощі і помилки в учнів з початковим рівнем навчальних досягнень.

Під час організації самостійної роботи вдома

Спеціально підбирати найбільш раціональні вправи для таких учнів, а не механічно збільшувати число однотипних завдань. Більш детально пояснювати порядок виконання завдань, попереджуючи можливі труднощі в роботі. Давати картки-консультації, які спрямовують на виконання певних завдань. Задавати завдання щодо повторення матеріалу, який потрібний для засвоєння нової теми. У разі необхідності допомогти скласти план ліквідації прогалин у знаннях, в якому вказати їх зміст, послідовність та час виконання. Зробити аналіз та узагальнення виконаної роботи.

   Це обумовлено тим, що в наш час ті моральні засади свідомості, на яких здійснювалося виховання попереднього покоління і які були покладені в основу системи навчання і виховання, поступово підсилюються правовими нормами і системою правозастосування. Відбувається формування правосвідомості, сутність якої полягає в тому, що кожна людина є самостійною особистістю, суб’єктом власної волі і, відповідно, власної долі. Завдання педагогічних працівників полягає в тому, щоб допомогти учням стати самостійними суб’єктами правосвідомості. Звертаємо увагу студентів на систему виховної роботи класного керівника з педагогічно занедбаними дітьми, на взаємодію школи та сім’ї у вихованні молоді. Процес виховання і перевиховання розглядається як єдиний і неподільний. Загальні методи виховання вивчаються в єдності з методами перевиховання.4. Вивчення педагогічної спадщини М.Корфа свідчить, що для підвищення професійного рівня вчителів він втілював ідею проведення вчительських з'їздів та організацію різних педагогічних курсів [7].
   Під час вивчення курсу “Школознавство” ці ідеї розглядаються нами як система організації методичної роботи в школі, яка містить такі компоненти: стажування; індивідуальні консультації для вчителів; методичні об’єднання вчителів і класних керівників; методичні семінари-практикуми для класних керівників з проблеми “Методика роботи класного керівника з педагогічно занедбаними дітьми”; проблемні групи; науково-педагогічні конференції; школа передового педагогічного досвіду; нетрадиційні форми методичної роботи.
   Висновки. Завершуючи один з етапів дослідження, слід підкреслити, що використання педагогічних ідей М.Корфа в навчанні студентів значно підвищує ефективність їх професійної підготовки до здійснення профілактичної діяльності у школі. Знання педагогічних ідей і досвіду минулого не можна зводити до висвітлення педагогічної спадщини окремих педагогів, причетних до системи освіти. Набагато важливіше долучитися до сутності їх філософських ідей, оскільки саме вони надихають людину на педагогічну діяльність. Свідомість на рівні ідеї стає духовно-практичною.

ЛІТЕРАТУРА

1. Антология педагогической мысли Украинской ССР / Сост. Н.П. Калениченко. – М.: Педагогика, 1988. – 640 с.
2. Гончаренко С. Український педагогічний словник / С. Гончаренко. – К.: Либідь, 1997. – 376 с.
3. Корф Н.А. Малютка. Первая книга после азбуки для народной школы и семьи / Н.А.Корф. – СПБ., 1872. – 115 с.
4. Корф Н.А. Воскресная повторительная школа / Н.А. Корф. – 1880. – 51 с.
5. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (Х – поч. ХХ ст.). – К.: Рад. школа, 1991. – 380 с.
6. Шумілова І.Ф. Розвиток земських шкіл Північного Приазов’я: історико-педагогічний аспект: Монографія / І.Ф. Шумілова. – Донецьк: ТОВ “Юго-Восток, Лтд”, 2008. – 206 с.
7. Ярмаченко М.Д. Розвиток народної освіти і педагогічної думки на Україні (ХІХ – початок XX ст.): нарис / Редкол.: М.Д. Ярмаченко та ін. – К.: Рад. шк. , 1991. – 330 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com