www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Підготовка студентів до реалізації у правовиховній і профілактичній роботі педагогічних ідей А. Макаренка
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Підготовка студентів до реалізації у правовиховній і профілактичній роботі педагогічних ідей А. Макаренка

Г. В. Кашкарьов,
кандидат педагогічних наук, доцент
(Бердянський державний педагогічний університет)

ПІДГОТОВКА СТУДЕНТІВ ДО РЕАЛІЗАЦІЇ У ПРАВОВИХОВНІЙ І ПРОФІЛАКТИЧНІЙ РОБОТІ ПЕДАГОГІЧНИХ ІДЕЙ А. МАКАРЕНКА

   Постановка проблеми. Пошук нових шляхів упровадження найефективніших методів виховання в сучасних умовах потребує чималих зусиль, значних випробувань, творчого запозичення та використання надбань видатних педагогів минулого. А. Макаренко увійшов до плеяди саме таких видатних педагогів світу як один з фундаторів системи виховання та перевиховання.Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про педагогічну діяльність і творчу спадщину А. Макаренка написано багато. М. Ярмаченко, І. Зязюн та ін. не тільки розкрили суть системи педагогіки А. Макаренка, а й показали можливості творчого застосування його ідей у практиці роботи школи, сім’ї, ВНЗ. Значний внесок у цей процес зроблено С. Карпенчук, яка провела наукове дослідження “Педагогічна технологія А. С. Макаренка в контексті сучасної педагогіки” (200З р.), та Н. Дічек – дослідження “Спадщина А. Макаренка у контексті світового історико-педагогічного процесу ХХ ст. (2005 р.) – обидві дисертації на здобуття наукового ступеня доктора педагогічних наук.
   Мета нашої статті полягає у спробі зробити аналіз основних педагогічних ідей А. Макаренка та визначити можливості їх упровадження у процесі підготовки студентів до правовиховної і профілактичної роботи.
   Діяльність А. Макаренка на сучасному етапі осмислюється по-новому, з його педагогічної спадщини запозичується передове та позитивне. Основними її цінностями є: колективістська етика, певні норми поведінки та моральні якості, серед яких чільне місце посідають працелюбність, дисциплінованість, відповідальність тощо. І, насамперед, гуманістична віра в людину, її можливості та багатоаспектна категорія відповідальності як базова цінність, що містить новаторську практику, теоретичні положення і творчі висновки. У процесі свого виховного експерименту педагог розкрив вплив середовища, навчального закладу та сім’ї на формування особистості, вивчив співвідношення мети і засобів виховання, зовнішніх і внутрішніх стимулів існування колективу та особи, розкрив основи педагогічної логіки, створив і реалізував нові методи формування особистості.
   Працюючи з колишніми правопорушниками, А. Макаренко був глибоко переконаним, що немає поганих дітей, а є ті, які тимчасово потрапили в біду та несприятливі умови, і не звертав увагу на минуле вихованців. У непорушній єдності з моральними вимогами до колоністів були повага й довіра до кожного з них. На думку А. Макаренка, формування правильних етичних уявлень і переконань у підлітків можливе в межах колективу. Педагог використовував відкритий ним метод “здивувань”, чи, так званий “метод вибуху”, що змінював бажання людини, всі її прагнення.
   Згодом у своїй науково-педагогічній праці “Методика організації виховного колективу” (1935-1936 рр.) А. Макаренко сформулював думку про важливість перспективних ліній у житті особистості, розробив їх як систему ближньої, середньої і далекої перспективи. Вихідним положенням, на якому ґрунтувалася розробка цієї системи, стала теза: “Справжнім стимулом людського життя є завтрашня радість”. У педагогіці це є одним з найважливіших об’єктів роботи.
   А. Макаренко радив завжди бути правдивим з дітьми, дотримуватися свого слова й виконувати свої обіцянки, вважав, що педагог, який не відповідає за свої слова, не може користуватися авторитетом і довірою учнів. Спираючись на власний досвід, у творах “Методика організації виховного колективу” (1935 р.), “Проблеми шкільного радянського виховання” (1938 р.) він довів, що жоден виховний засіб не є універсальним, а успіх можливий лише за умови створення цілісної системи взаємопов’язаних педагогічних засобів, заснованих на спільній ідеї, що визначає стратегію і тактику вихователя й педагогічного колективу, складником якого був і учнівський колектив. Педагог показав місце й роль окремих методів і прийомів, обґрунтував діалектику їх відбору та конструювання. “Я не вірю в те, що були морально дефективні люди, – говорив А. Макаренко, – бувають тільки дефективні методи [5, с. 94]. Результати профілактичної роботи багатьох шкіл дають підстави наголошувати на справедливості висновку А. Макаренка про те, що вирішальне значення має не метод окремого вчителя, а стиль роботи школи.
   На думку А. Макаренка, процес виховання не міг бути без цілей. Цілі виховання він розумів як програму людської особистості, її характеру, а в поняття характеру вкладав і зовнішні прояви, і внутрішню переконаність, і політичне виховання, знання. Обґрунтовуючи свої думки суті цілей виховання в лекції “Методи виховання” (1938 р.), вчений зазначав необхідність проектування “стандартної” програми людської особистості й індивідуального підходу до неї. “Треба в кожний момент свого педагогічного життя знати, чого я хочу і чого домагаюся” [5, т.7, с. 195].
   А. Макаренко з великим терпінням і завзятістю вивчав кожного вихованця, його індивідуальність, шукав “хороше”, “краще” і проектував це з оптимізмом. “До нас приводять занедбаного хлопця... Треба зробити з нього людину. Я підношу в ньому віру в себе, виховую в нього почуття обов’язку перед самим собою, перед робітничим класом, перед людством, я говорю йому про людську і робітничу честь” [5, с. 244-245].
   А. Макаренко робить висновок, що не можна “втиснути людину у стандартний шаблон”, виховувати “серію людських типів”, не можна жертвувати індивідуальною привабливістю, своєрідністю особистості.
   А. Макаренко чітко розмежував “колективістський зміст життя людини” і “виховання у колективі” як форми виховної роботи. Педагогічною метою вченого була особистість як суспільна людина, якій колектив дає можливість реалізувати свої здібності, сповнює впевненості. Розроблена ним методика виховання особистості в колективі має право на втілення у практику роботи сучасної школи. В основу своєї методики виховної роботи А. Макаренко поклав багатоаспектну, різноманітну за змістом діяльність колективу, яка мала організовуватися за принципом “паралельної дії”, гаслом якої стало – “якомога більше поваги до людини і якомога біль ше вимогливості до неї”. Цим педагог виявляє гуманістичні спрямування виховних ідей, враховує індивідуальні прояви кожної дитини, вдумливо та коректно втручається в розвиток молодої людини відповідно до якостей особистості, нахилів і здібностей, спрямовуючи її в необхідне русло. Отже, “колектив” у А. Макаренка – засіб розвитку інтересів особистості, “колективізм” – моральна цінність, а “колективний вплив” – педагогічний метод.У своїх педагогічних працях А. Макаренко часто звертається до проблеми дисципліни, що в його тлумаченні є не причиною і способом правильного виховання, а – його результатом. Для вченого дисципліна мала характер подолання труднощів, особливо моральних, і була засобом руху людини вперед на шляху її мораль ного зростання. Він наголошував, що кожен вихованець має бути переконаним: дисципліна є формою досягнення колективної мети і дає можливість окремій особі відчувати себе захищеною, вільною.
   Для А. Макаренка виховання було невіддільним від трудового, яке розумів як активну продуктивну працю.
   Погляди А. Макаренка на сімейне виховання логічно випливають з його теорії виховного колективу. Серед соціальних чинників, що впливають на становлення особистості, найголовнішим педагог вважав оточення, особливо батьків і педагогів. “Ваша власна поведінка, – стверджував А. Макаренко, – вирішальна річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину тільки тоді, коли ви з нею розмовляєте або повчаєте її, або караєте її. Ви виховуєте її в кожний момент вашого життя, навіть тоді, коли вас немає вдома. Як ви одягаєтеся, як ви розмовляєте з іншими людьми і про інших людей, як ви радієте або сумуєте, як ви поводитеся з друзями і з ворогами, як ви смієтеся, читаєте газету, все це має для дитини велике значення. ...Батьківська вимога до себе, батьківська пошана до своєї сім’ї, батьківський контроль над власним своїм кроком – ось перший і найголовніший метод виховання” [4, c.265]. Особливу увагу А. Макаренко надавав “формі режимних взаємин” між батьками та дітьми. Одні батьки, як він вважав, зловживають умовляннями, другі – різними пояснювальними бесідами, треті – ласкою, четверті – наказом, п’яті – заохочуванням, шості – покаранням, сьомі – поступливістю, восьмі – твердістю [4, с. 282-283].
   А. Макаренко підкреслював, що “...виховувати дитину правильно і нормально набагато легше, ніж перевиховувати” [4, с.260]. Основи виховання закладаються у сім’ї. Коли дитина приходить до школи, то вже нерідко розпочинається процес перевиховання, який, як стверджує А. Макаренко, “передбачає і більше сил, і більше знань, більшого терпіння...” [4, с. 261].
   В умовах господарської розрухи А. Макаренко розробив і здійснив систему виховання “важких” дітей і правопорушників, поєднавши у своїй педагогічній методиці теорію виховання колективу та практику трудового виховання. Успіх “системи А. Макаренка” значною мірою був пов’язаний з особистістю самого педагога.
   Висновки. Досвід нашої роботи та результати дослідження свідчать про те, що педагогічні ідеї А. Макаренка не варто ідеалізувати. Вони не можуть вважатися універсальними. Не можна від педагогів вимагати буквального копіювання усіх тих форм і методів організації роботи з дітьми, що практикувалися в колонії А. Макаренка. Необхідно враховувати, що рівень підготовки педагогічних працівників, контингент дітей і їхніх батьків, умови життя та соціальне середовище значно змінилися.
   З урахуванням особливостей сьогодення нами розроблені й упроваджені навчальні програми з таких курсів: “Шляхи попередження педагогічної занедбаності серед неповнолітніх і молоді” для студентів, які навчаються за спеціальністю “Психологія”; “Методика роботи вчителів початкових класів з педагогічно занедбаними учнями” для студентів факультету підготовки вчителів початкових класів; “Соціально-педагогічна профілактика правопорушень” для студентів зі спеціальності “Соціальна педагогіка”; “Методика правовиховної роботи в закладах освіти” для студентів соціально-гуманітарного факуль тету зі спеціальності “Історія та правознавство”. У процесі їх розробки і читання використовувалася багата спадщина видатного педагога.
   Досвід творчого використання ідей А. Макаренка сприяє моральній і психологічній перебудові свідомості майбутнього вчителя, виробленню нового педагогічного мислення, відмови від стереотипів у навчально-виховній роботі. Ці ідеї допомагають подолати авторитаризм, догматизм, що гальмують розвиток сучасної школи.
   Науково-теоретична спадщина А. Макаренка і сьогодні залишається надійним підґрунтям для підготовки нинішнього покоління педагогів. Вона ретельно продовжує вивчатися студентами педагогічних ВНЗ.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження полягають у знаходженні й обґрунтуванні шляхів впровадження педагогічних ідей А. Макаренка в процесі формування право виховної компетентності в майбутніх учителів правознавства.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абашкіна Н. Чи актуальна сьогодні педагогіка А. С. Макаренка? / Н. Абашкіна // Неперервна професійна освіта: теорія і практика. – 2003. – №1. – С. 217-224.
2. Гузинін В. В. Питання правового виховання неповнолітніх утворах А. Макаренка / В. В. Гузинін // Теорія та методика навчання та виховання : зб. наук. пр. ХДПУ. – 2000. – Вип. 6. – С. 39-43.
3. Карпенчук С. Г. Педагогічна технологія А. С. Макаренка і сучасність / С. Г. Карпенчук. – Рівне, 2001. – 351 с.
4. Козлов И. Ф. Педагогический опыт А. С. Макаренко : Кн. для учителя / И. Ф. Козлов / сост. В. М. Коротов. – М. :1987. – 159 с.
5. Макаренко А. С. Книга для батьків. Лекції про виховання дітей / А. С. Макаренко. – К., 1972. – 334 с.
6. Макаренко А. С. Педагогические сочинения: в 8-ми т. / А. С. Макаренко. – М. : Педагогика, 1983-1986.
7. Натанзон Э. М. Психолого-педагогические задания при анализе идей А. С. Макаренко. [пособие для студ. пед. инст-тов] / Э. М. Натанзон. – Кишинев, 1970. – 256 с.
8. Неженский Н. П. А. С. Макаренко и современная школа / Н. П. Неженский – К., 1970. – 295 с.
9. Неженский Н. П. А. С. Макаренко и педагогика школы / Н. П. Неженский – К. : Рад. шк., 1976. – 257 с.
10. Носовець Н .М. Методи покарання у педагогічній системі А. С. Макаренка / Н. М. Носовець // Проблеми загальної і професійної педагогіки. – Х., 2000. – С. 179-183.
11. Окса М. М. Макаренківська концепція в педагогіці: технологічний аспект / М. М. Окса // Професіоналізм педагога. – К., 2003 . – С. 67-71.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com