www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Формування самостійності під час навчально-пізнавальної діяльності як показника сформованості культури логічного мислення у майбутніх лінгвістів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Формування самостійності під час навчально-пізнавальної діяльності як показника сформованості культури логічного мислення у майбутніх лінгвістів

О. А. Халабузар,
кандидат педагогічних наук,
старший викладач
(Бердянський державний педагогічний університет)

ФОРМУВАННЯ САМОСТІЙНОСТІ ПІД ЧАС НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ЯК ПОКАЗНИКА СФОРМОВАНОСТІ КУЛЬТУРИ ЛОГІЧНОГО МИСЛЕННЯ У МАЙБУТНІХ ЛІНГВІСТІВ

   Постановка проблеми. Стрімкий розвиток новітніх інформаційних технологій, перехід суспільства до нових форм медіа-комунікації (Інтернет, мобільний зв’язок тощо) вимагає від освітніх установ оперативного реагування на зміни, що відбуваються. Істотно трансформуються й вимоги соціуму до вчителя, від якого очікують на сьогодні високої культури логічного мислення як абсолютно актуальної та необхідної якості його особистості. Актуальність дослідження полягає у тому, що культура мислення є необхідною для сучасного вчителя, творчому, активному, ініціативному, який має мислити нестандартно, не тільки аналізувати й узагальнювати професійний методичний матеріал, але й уміти навчати дітей орієнтуватися в обсязі нової інформації, що постійно зростає, тобто здійснювати позитивний вплив на формування культури логічного мислення учнів, стимулювати їх до подальшого самостійного саморозвитку.
   Тому метою нашого дослідження є визначення базисних характеристик означеного новоутворення в особистості майбутнього учителя. Під об’єктом ми вбачаємо самостійність навчально-пізнавальної діяльності. З огляду на те, що формування культури логічного мислення розглядається нами як процес розвитку компонентів логічного характеру у мисленні, що є основою інтелектуального розвитку особистості, предметом дослідження є культура логічного мислення як складова професійно-педагогічної підготовки майбутніх спеціалістів.
   Аналіз досліджень і публікацій свідчить про те, що формування культури логічного мислення природньо здійснювати на основі закономірностей розвитку мислення в цілому (Д. Богоявленський, Л. Виготський, П. Гальперін, В. Давидов, Н. Менчинська, Я. Пономарьов, С. Рубінштейн та інші). Складність процесу формування культури логічного мислення обумовлена тим, що для мислення є характерним багатоаспектність, різнобічність , розвиток причинно-наслідкових зв’язків. Різним асп екта м формування мислення було присвячено праці психологів та педагогів Ю. Бабанського, В. Крутецького, І. Лернера, Н. Подгорецької, М. Скаткіна, Н. Тализіної, Т. Шамової, Г. Щукіної. Істотний внесок у дослідження методологічних проблем підготовки майбутніх учителів зробили логіки й філософи Е. Войшвілло, Д. Горський, О. Івін, Ю. Івлєв, Н. Кондаков, Ю. Петров та інші. Окремі науковці розглядають проблему формування культури логічного мислення учителя (А. Гетьманова, В. Брюшинкін, Ю. Петров та інші). Одним з наслідків чіткої рефлексивної позиції стосовно культури логічного мислення ми вважаємо високу самостійність навчально-пізнавальної діяльності майбутніх фахівців. Проблема формування самостійності у процесі пізнавальної діяльності розглядалася багатьма дослідниками: О. Леонтьєвим, І. Лернером, Н. Менчинською, П. Підкасистим, С. Рубінштейном, Т. Шамовою, Г. Щукіною та іншими.Педагогічна енциклопедія визначає самостійність як одну з якостей особистості, яка характеризується двома факторами: по-перше, сукупністю засобів – знань, умінь та навичок, якими оволодіває особистість; по-друге, відношенням особистості до процесу діяльності, її результатів та умов існування. На думку С. Рубінштейна, самостійність – це усвідомлене, мотивування дій та їхня обґрунтованість, непідвладність впливам зовні та спроможність діяти згідно з власними особистими переконаннями. О. Леонтьєв визначає самостійність як рису особистості, яка з’ясовує вибір та реалізацію певного способу виконання завдань. За Г. Щукіною, самостійність є показником активності, спроможності до самостійного пошуку. Н. Менчинська розглядає самостійність як якість розуму, необхідну умову мисленнєвої діяльності. На основі аналізованих праць можна зробити висновки, що визначаючи поняття самостійності, автори доходять спільної думки щодо такої її якості, як готовності особистості до діяльності й активного прояву цієї готовності.
   Наявність цієї готовності має певне значення у процесі формування рефлексивної позиції, завдяки якій студенти розподілятимуть отримані знання, самостійно визначатимуть мету подальшої роботи, корегуватимуть свій освітній шлях. Якщо зовнішній досвід особистість отримує завдяки органам відчуття, то джерелом її яскравого внутрішнього світу є рефлексія, завдяки якій спроможна розвиватися, перетворювати себе та навколишнє середовище. Під час означеного процесу відбуватиметься актуалізація базових знань особистості, зіставлення базової інформації з новою, мисленнєвий пошук можливих шляхів вирішення завдань. Готовність до перетворюючої діяльності може бути сформовано лише у процесі пізнання та самостійного оперування знаннями й уміннями. Отже, необхідно формувати в особистості готовність до стійкої самостійної діяльності.
   Термін “самостійність” не розкриває специфіку означеної якості людини щодо рефлексивної позиці ї пі д ч ас формування куль тури логічног о мислення . Відповідно до цієї якості слід розширити означене поняття, тобто ми пропонуємо термі н “самості йність пі знавальної дія льності ”. З огляду на те, що самостійність пізнавальної діяльності передбачає і нтелектуальну спроможність людини до розкриття сутності нових понять та явищ, у процесі формування культури логічного мислення завдяки пізнавальній самостійності стає можливим усвідомлене логічне мислення; спроможність орієнтуватись у новій інформації; розуміти завдання; знаходити її оптимальне вирі шення . Високий рівень самостійності під час виконання завдань забезпечуватиме особистісне, більш глибоке, свідоме розуміння процесів, явищ, тобто формуватиметься рефлексивна позиція. Важливість формування самостійності під час виконання завдань , орі єн тованих на формування к уль тури логічного мислення підкреслюється тим, що вона (самостійність) є спроможністю індивіда власними силами організовувати свою пізнавальну ді льність та здійснювати її з метою розв’язання нових пізнавальних проблем, “прагненням особистості організувати свою ді яльність відповідно до п оставлених завдань ”, що є невід’ємною частиною мотиваційного та рефлексивного к омп онентів культури логічного мислен ня. На цьому ж наголошує і Т. Шамова, підкреслюючи, що пізнавальна самостійність – це якість особистості, яка характеризується її прагненням та  умінням без сторонньої допомоги здобувати знання та оволодівати способами діяльності, виконувати пізнавальні завдання з метою подальшого перетворення та удосконалення навколишньої дійсності, свідомо аналізувати власну діяльність і результати діяльності. Отже, самостійність під час пізнавальної діяльності – це психічна якість людини, яка передбачає “діяльнісну природу та має велике значення у свідомому дорослому житті людини”, дозволяючи приймати рішення та аналізувати власні вчинки. Ми дотримуємось думки В. Тюріної, згідно з якою самостійність під час пізнавальної діяльності, орієнтованої на володіння логічними знаннями й уміннями, є інтегративною якістю особистості, яка характеризується готовністю (спроможністю та прагненням) бачити й виконувати самостійно (на підставі вольового зусилля) нові для неї завдання.
   Наведені факти свідчать про те, що оволодіння логічними уміннями як складовою культури логічного мислення є неможливим без виявлення самостійності під час пізнавальної діяльності майбутніх фахівців, адже вона формується під час пізнавальної діяльності та є її результатом. Сутність пізнавальної діяльності для М. Кагана, полягає у тому, що активність суб’єкта, спрямована на об’єкт, віддзеркалюється ним і повертається та суб’єкта у вигляді знань щодо цього об’єкту. Результатом цього стає вирішення внутрішніх суперечностей, що є рушійним механізмом пізнання. У процесі формування культури логічного мислення важливим є визначення рівня самостійності під час пі знавальної діяльності особистості. Рі вні пізнавальної самостійності та етапи її формування розглядали: І. Лернер, П. Підкасистий, Т. Шамова та інші.
   П. Підкасистий виокремлює 4 рівня розвитку самостійності під час пізнавальної діяльності на підставі аналізу характеру пізнавальної діяльності та спроможності до перенесення умінь під час виконання завдань: репродуктивний, перетворювальний, варіативний, творчий – креативний, на якому студент формулює та вирішує проблеми. На думку автора, формування пізнавальної самостійності здійснюється за умов самостійної пізнавальної діяльності шляхом залучення особистості до системи самостійних видів роботи, які є різними за характером діяльності. Таким чином, постійно ускладнюючи самостійну роботу та зменшуючи допомогу з боку вчителя, ми забезпечуємо перехід рівня пізнавальної діяльності на більш високий рівень.
   Визнач ення рі внів самостійності пі д час пі знаваль ної діяльності , дозволяє виокремити етапи її формування, якими І. Лернер вважає: послідовне залучення особистості до репродуктивної, частково-пошукової та творчої діяльності щодо засвоєння знань, умінь та досвіду творчої діяльності. Перехід від одного етапу до іншого, зазначає М. Данилов, відбувається “стрибкоподібно”. У контексті формування рефлексивної позиції реалізацію кожного з етапів ми пов’язуємо: зі ставленням (мотивацією) особистості до навчання, яке виявляється у інтересі до змісту знань, що засвоюються та самому процесу діяльності; з прагненням розкрити сутність явищ та їхні взаємозв’язки, за сприя нням активізації пізнавальної діяльності; зі ступенем сформованості знань та умінь (змістовно-процесуальний компонент); з умінням свідомо аналізувати власні помилки. З метою виявлення рівня сформованості самостійності під час пізнавальної діяльності, орієнтованої на формування культури логічного мислення, було опрацьовано праці Ю. Бабанського, В. Лозової, П. Підкасистого, Т. Шамової та інших.У педагогічній психології та педагогіці ще недостатньо розроблено джерела стимуляції розумової діяльності студентів, спрямованої на розвиток культури логічного мислення. Під час навчально-виховного процесу практичні завдання розглядаються як засіб закріплення раніше отриманих знань , проте мають стимулювати логічне мислення, розвивати особистість майбутніх спеціалістів. Деякі викладачі протягом всь ого навчального процесу зберігають форми організації навчання, які є характерними лише для початкового періоду навчання, не ускладнюють завдання. Доволі часто педагоги ставлять перед студентами завдання, які недостатньо мобілізують мислення студентів, не змушують самостійно працювати та аналізувати результати власної діяльності.
   Ми розрізняємо три рівні самостійності під час пізнавальної діяль ності , орієнтованої на формування рефлексивної позиції щодо культури логічного мислення. Перший рівень: репродуктивний (відтворювальний), на якому особистість намагається засвоїти нові знання, виконати запропоновані завдання за умови наявності чіткого та зрозумілого зразка та підказок педагога. Критерієм сформованості означеного рівня може бути прагнення особистості зрозуміти об’єкт вивчення під час виконання завдань. Показниками цього рівня є уміння виконувати завдання за зразком, а також відсутність потреби в аналізі власної діяль ності, її результатів. Другий рівень: реконструктивний, на якому особистість прагне до розуміння змісту об’єкту вивчення, його сутності, до виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Крім того, особистість намагається оволодіти засобами застосування знань у змінених умовах. Критерієм сформованості цього рівня самостійності є наявність прагнення виявити причину виникнення явищ, що проявляється у постановці запитань “чому я це зробив”. Особистість спроможна застосовувати знання у змінених умовах. Показником сформованості рівня є уміння виконувати типові завдання навіть за умов виникнення певних труднощів. На цьому рівні відбувається формування і досягнення пізнавальної самостійності (формування основних засобів, прийомів, умінь – методів пізнавальної діяльності та спроможності їх відтворення і вибору для застосування) в результаті закріплення механізмів складних переносів, складаються умови для рефлексивної позиції. Третій рівень – креативний, на якому особистості притаманним є стійкий інтерес та прагнення не тільки зрозуміти сутність об’єкту вивчення, але й знайти новий спосіб виконання завдання, проаналізувати його. Цей рівень характеризується прагненням особистості застосовувати знання у новій ситуації, тобто здійснити перенесення знань і засобів діяльності в ті умови, котрі ще не були відомими раніше. Критеріями оцінки сформованості цього рівня є самостійний пошук вирішення проблеми, з якою стикається особистість у процесі пізнавальної та практичної діяльності, намагання проаналізувати власну діяльність, причини та наслідки її результатів. Показниками цього рівня самостійності є виконання пошуково-пізнавальних завдань, наполегливість у досягненні мети, виявлення чіткої рефлексивної позиції особистості.
   Висновки. Таким чин ом, самостійність під час пізнавальної діяльності як показник сформованої рефлексивної позиції є узагальненою якістю особистос ті, що виявляється в ініціативності, критичності, адекватній самооцінці та відчутті власної відповідальності за власну діяльність та вчинки.
   Перспективи подальших пошуків у напрямку дослідження. Саме виявленню ефективних засобів формування самостійності під час пізнавальної діяльності, розробці технологій формування чіткої рефлексивної позиції студента, що дієво впливає на особистість у процесі формування культури її логічного мислення та є одним з її показників, будуть присвячені наші подальші дослідження.

ЛІТЕРАТУРА

1. Ділі Дж. Основи семіотики / Дж. Ділі. – Л. : Арсенал, 2000.
2. Жижек С. Ласкаво просимо до пустелі реального / Славой Жижек // Критика. – 2001. – №10. – С. 56–62.
3. Шадриков В. Д. Философия образования и образовательные политики=Philosophy of education and educational policies / Шадриков Владимир Дмитриевич. – М. : Исслед. центр пробл. качества подгот. специалистов ; Логос, 1993. – 181 с.
4. Dennis E. Everette. Media Debates. Issues in Mass Communication / Dennis E. Everette, Merrill C. John. – New York & London : Longman, 1991. – 228 p.
5. Nelson Nancy L. Metaphor and the Media:Communication and Culture / Nelson Nancy L. – V.4. – New Jersey, 1990. – P.  17–24.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com