www.VuzLib.com

Головна arrow Педагогіка arrow Поліхудожній розвиток особистості: аспекти фахової підготовки майбутніх педагогів
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Поліхудожній розвиток особистості: аспекти фахової підготовки майбутніх педагогів

Т.А. Агєєнко, О.В. Корольова,
викладачі
(Харківський гуманітарно-педагогічний інститут)

ПОЛІХУДОЖНІЙ РОЗВИТОК ОСОБИСТОСТІ: АСПЕКТИ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ

   Постановка проблеми. Розвиток України в сучасних умовах визначається у загальному контексті європейської інтеграції з орієнтацією на фундаментальні цінності загальної світової культури, зокрема мистецтва. Саме тому актуальною бачимо проблему оптимізації педагогічної діяльності в галузі художньо-естетичного виховання підростаючого покоління дітей та юнацтва: адже мистецтво виховання, як і мистецтво, – зазначав К. Ушинський, – завжди “прагне до ідеалу, якого вічно домагається досягти і який цілком ніколи недосяжний: до ідеалу довершеної людини” [7, с.34].
   Відомо, що головним завданням естетичного виховання є формування естетичної потреби, яку можна визначити як потребу людини в красі та у продуктивній творчій діяльності. В. Сухомлинський називав її потребою, в якій людина знаходить щастя. Педагог вважав, що саме “краса є могутнім засобом виховання чутливості душі” [5].
   Аналіз досліджень і публікацій. Проблемам художньо-естетичного виховання юнацтва, зокрема пошуку методів активізації творчого розвитку особистості, присвячено наукові праці Б. Теплова, Г. Костюка, І. Зязюна, В. Сухомлинського, О. Мелік-Пашаєва та багатьох інших. Їхні напрацювання є основою для сучасних концепцій художнього виховання в умовах національного відродження. На розв’язання проблеми удосконалення системи художньо-естетичного виховання молоді зорієнтовано творчий пошук багатьох російських та українських педагогів, зокрема Б. Неменського, І. Глинської, В. Вільчинського, М. Кириченко, В. Тименка, Л. Любарської.
   Серед педагогів зарубіжних країн останнім часом найбільшу популярність отримала концепція “інтеркультурної освіти”. Метою освіти за цією концепцією є формування людини як громадянина країни, Європи та світу, якому притаманні такі якості: гуманність, толерантність, об’єктивність, гнучкість, здатність до творчого співробітництва, адекватного самостійного вибору в оцінках і вчинках, правильного усвідомлення сутності загальнолюдських цінностей [3, с.169].
   Так, у школах Німеччини вивчається предмет “Художнє виховання, музика, праця”. У Франції загальна мистецька освіта охоплює цикл предметів: пластичні мистецтва, музика, танець, театр, кіно. Програми передбачають єдність основних видів діяльності – сприймання, пізнання, оцінювання творів мистецтва національної та інших культур і художньо-творчого самовираження. У Великій Британії застосовується блочний принцип, до якого належать “Музика”, “Образотворче мистецтво”, “Дизайн”, “Драма”. У Бельгії цикл мистецьких предметів складається з чотирь ох компонентів: “музика – малювання – танець – драма”. Естетизація педагогічного процесу в школах англомовних країн, зокрема у США та Канаді, здійснюється за технологією створення естетичного поля і передбачає реалізацію програми “Виховання мистецтвом”. В Японії опанування образотворчого мистецтва ґрунтується на поєднанні національних традицій з вивченням світової художньої спадщини.
   Метою статті є виявлення та оцінювання підходів щодо альтернативних форм організації процесу підготовки майбутніх педагогів у галузі образотворчого мистецтва для якісного здійснення виховної роботи з дітьми.
   Наскрізною ідеєю щодо організації системи художньо-естетичної освіти і виховання в різних країнах залишається тенденція поліхудожньої освіти та виховання як вивчення різних видів мистецтв, створення інтегрованих курсів у галузі мистецтва, використання мистецтва як засобу розвитку спеціальних художніх здібностей і мислення та універсального способу стимулювання творчого потенціалу особистості.
   Відповідно до цього, зупинимося на проблемах оновлення змісту художньо-естетичної освіти та виховання майбутніх педагогів у системі національної вищої школи. Успішне виконання завдань естетичного виховання підростаючого покоління безпосередньо пов’язане з удосконаленням підготовки педагогів, їх професійної педагогічної майстерності, ерудиції та культури. Розв’язання проблеми формування готовності майбутнього вчителя до роботи має велике практичне значення, відмічає О. Пєхота [4, с.3-4].
   Методична система виховання мистецтвом у школі в цілому має спрямовуватися на розвиток творчості.
   До методичних прийомів щодо розвитку творчості відносять регресію, трансформацію, оживлення, перевтілення. Метод регресії – (від лат. – зворотний рух) – занурення в ті емоційно насичені періоди життя, про які раніше не згадували [2, с.19]. У стані регресії доросла людина почуває себе дитиною і демонструє форми дитячого мислення. Прийом “оживлення” застосовується для того, щоб задіяти уяву, “оживити” картинку, зайти за її межі, потрапити всередину, стати часткою того, що відбувається, “доторкнутися” до предметів, “пережити” їх внутрішній емоційний стан. Типові прийоми фантазування (ТПФ) було створено Г. Альтшуллером [6, с.44]. Автори теорії розвитку винахідницьких завдань (ТРВЗ) Г. Альтшуллер, М. Шустерман рекомендують використовувати такі творчі вправи: перенесення знайомих героїв у нові обставини; утворення казки від смішного віршика (або: від завдання, від загадки, від фразеологізму, від запитання); продовження казки; зміна ситуації у відомих казках тощо; створення казки у вигляді чарівних малюнків.
   Казку недарма вважають ефективним методом розвитку та виховання дитини. Казка, на думку В. Сухомлинського, “…невіддільна від краси, сприяє розвитку естетичних почуттів, без яких немислима шляхетність душі, сердечна чуйність. Завдяки казці дитина пізнає світ не тільки розумом, а й серцем” [5].
   ТРВЗ у зображувальній діяльності пропонує широку палітру нетрадиційних художніх технік зображення для розвитку нестандартного, творчого мислення дітей.
   Відповідно до сучасних тенденцій у галузі художньо-естетичного виховання дітей нами було створено авторську програму з образотворчого мистецтва “Казкові мандрівки до Чарівного Королівства Творчості”. Програма передбачає активний розвиток “емоційної” та зорової чуттєвості дитини, враховує її здатність захоплюватися, дивуватися і радіти розмаїттю форм, образів, явищ навколишнього світу, спрямовується на бажання дітей експериментувати з різними практичними матеріалами і техніками для створення власних художніх образів.
   Для цього використовуються альтернативні прийоми малювання пензлями, паличками з вати та поролону, олівцями, фломастерами, кольоровою крейдою, воском, фарбами, тушшю. Активно застосовується техніка плямографії, ниткографії, монотипії, друку листям дерев, гратажу. Відповідно до завдань програми, застосовуються природні матеріали у вигляді листя, круп, насіння тощо. У ліпленні пропонуються такі матеріали, як глина, пластилін, пластичні маси у вигляді солоного тіста та пап’є-маше. Для конструювання застосовується папір і картон різних видів, пластикові пляшки та флакони від парфум, спорожнені курячі яйця, повітряні кульки тощо. Органічною складовою частиною кожного заняття є казка, що допомагає підвести дитину до теми, несе в собі необхідну інформацію в доступній і цікавій формі, сприяє досягненню успішного кінцевого результату творчої діяльності [1].
   На заняттях зі студентами в Харківському гуманітарно-педагогічному інституті велика увага приділяється проблемі опанування різноманітними художніми матеріалами та техніками зображення. Вагоме місце у фаховій підготовці майбутніх педагогів займає педагогічна практика. Педагогічна практика у початковій школі дозволяє студентам перевірити результативність підготовлених уроків з образотворчого мистецтва. Особливу увагу приділяємо розробці інтегрованих уроків.
   Візьмемо за приклад пропозицію щодо інтегрованого уроку для учнів 2 класу за темою “Диво калинове”. Предмети, що інтегруються: образотворче мистецтво, читання, художня праця. Заняття має за мету продовжувати знайомити дітей з нетрадиційними художніми техніками, розвивати практичні навички роботи з різними матеріалами, збагачувати словниковий запас учнів, виховувати любов до природи та мистецтва.
   На початку уроку вчитель пропонує дітям відгадати загадку:

   У вінку зеленолистім,
   У червоному намисті
   Дивиться у воду
   На свою хорошу вроду.
   (Калина)

   Вчитель розповідає про калину, як символ України та народний оберіг.
   – У народі говорять: “Без калини нема України”. Погляньте, яке соковите гроно калини! Здається, що в кожній ягідці знаходиться золотий промінчик сонця. Калина – символ краси і плодоріддя. Улітку вона радує нас білим цвітом, а восени – червоним полум’яним намистом. Калина гарна в різні пори року. Її оспівують поети, малюють художники. (Демонструються репродукції з народних мальовок майстрів петриківського розпису Тетяни Пати та Федіра Панка.)
   За підручником для 2 класу “Читанка” читається та аналізується казка про калину.
   На дошці демонструється зображення калинового куща. Дітям пропонується навчитися зображувати калину різними чарівними техніками, які допоможуть повернути калині її колишню красу. Для виконання роботи утворюються “Художні майстерні”.
   Завдання для першої “майстерні”: виліпити гроно калини (рельєфне ліплення). Для ліплення ґрона використовуються невеличкі шматочки червоного, оранжевого, коричневого та жовтого пластиліну. Виліплені з окремих кульок “ягідки” розміщуються, так, як на кетязі, у формі “кошика”. Для виготовлення листочка потрібно нанести зелений пластилін на підготовлену картонну заготівку. Прожилки можна зробити за допомогою стека для ліплення або притискуванням до пластилінової форми справжнього калинового листа.
   Завдання для другої “майстерні”: виконати калинове ґроно в техніці паперової мозаїки. Використовуються червоні, оранжеві, жовті, коричневі кружечки та зелені трикутники.
   Завдання для третьої “майстерні” виконати калинове ґроно в техніці простого друку. (Друкувати можна за допомогою квачика або гумки з олівця). Листок калини пофарбувати та зробити відбиток на підготовленому аркуші паперу.
   Завдання для четвертої “майстерні”: виконати калинове ґроно в техніці “пальцьового живопису”. Обмокнути пальчик у фарбу та надрукувати ягідки (вони можуть бути різного розміру, залежно від сили натиску, різного кольору). Поверхню листка можна передати притискуванням розфарбованої долоні до підготовленої форми калинового листочка.
   Під час роботи “майстерень” лунає фольклорна музика.
   Наприкінці уроку діти прикрашають кущик виготовленими кетягами та милуються створеною композицією.
   У процесі підготовки майбутніх фахівців у галузі образотворчого мистецтва у Харківському гуманітарно-педагогічному інституті значну увагу надаємо інтерактивним заняттям. У нашому творчому здобутку проведення занять на основі “внутрішньої” інтеграції, – шляхом об’єднання споріднених дисциплін кафедри образотворчого мистецтва: (наприклад, образотворчого мистецтва з методикою – з практикумом у навчальних майстернях з методикою) або міжкафедральна інтеграція (інтеграція занять із дисциплін кафедри образотворчого мистецтва з дисциплінами інших кафедр, наприклад, з кафедрами природничих дисциплін, вокалу, обов’язкового фортепіано, методики музики). Органічний синтез мистецтва: (музики, літератури, образотворчого мистецтва) дозволяє викликати у студентів естетичні співпереживання і сприяє всебічному розвитку духовних і творчих здібностей особистості.
   Висновки. Безперечно, значну роль у розвитку особистості відіграє соціокультурне середовище [3, с.198]. Тому актуальним завданням вищої школи є створення інноваційної педагогічної інфраструктури, яка охоплюватиме: естетику предметного середовища, в якому студенти зможуть реалізувати свої художньо-творчі здібності (естетика навчального довкілля – картинні галереї, мистецькі світлиці, художні майстерні; сучасний дизайн інтер’єрів ВНЗ тощо); естетику соціально-педагогічного середовища (естетика спілкування і життєтворчості, краса міжособистісних відносин, панування педагогічного оптимізму та віри у те, що кожна людина – в душі митець).
   Взаємини “викладач – студент”, “учень – учитель” мають ґрунтуватися на врахуванні інтересів вихованця, його підтримці, опорі на нього як індивіда.
   Підсумовуючи викладене, зазначимо основні напрями трансформації системи художньо-естетичної освіти та виховання: підвищення ролі та статусу мистецтва у навчально-виховному процесі; вивчення різних видів мистецтв (поліхудожня освіта і виховання); орієнтація на інтеграцію навчальних занять; поширення міжпредметних зв’язків образотворчого мистецтва з іншими навчальними предметами; використання мистецтва і як засобу розвитку спеціальних художніх здібностей та мислення, і як універсального способу стимулювання творчого потенціалу особистості.
   Визначені орієнтири мають спрямовувати діяльність майбутніх педагогів на постійне власне удосконалення специфічних умінь і навичок у сфері художньої діяльності та спонукати молодь на пошук нових, альтернативних рішень у сфері виховної роботи з дітьми.
   Перспективи подальш их пош уків у напрямку дослідження:  плануємо більш детальне висвітлення проблем трансформації системи художньо-естетичної освіти та виховання у фаховій підготовці майбутніх педагогів.

ЛІТЕРАТУРА

1. Агєєнко Т.А. Програма з образотворчого мистецтва “Казкові мандрівки до Чарівного Королівства Творчості” / Т.А. Агєєнко. – Х., 2004. – 36 с.
2. Андрусенко М.П. Створення акмеологічного середовища для розвитку креативності майбутніх педагогів // Творчість викладача – шлях до розвитку креативності студентів. Збірник матеріалів студентської науково-практичної конференції (березень 2006 року) / М.П. Андрусенко. – Х., 2006. – 70 с.
3. Книга вчителя дисциплін художньо-естетичного циклу : Довідково-методичне видання / упоряд. М.С. Демчишин; О.В. Гайдамака. – Х. : ТОРСІНГ ПЛЮС, 2006. – 768 с.
4. Пєхота О.М., Кіктенко А.З., Любарська О.М. Педагогічні технології : навч.-метод. посіб. / О.М. Пєхота, А.З. Кіктенко, О.М. Любарська. – К. : А.С.К., 2002. – 255 с.
5. Сухомлинський В.О. Твори : в 5 т. / В.О. Сухомлинський. – К. : Рад. шк., 1976. – Т. 2. – 416 с.
6. Сходинками творчості. Методика ТРВЗ в початковій школі / Автори – упорядники : О.П. Лесіна, В.П. Телячук. – Х. : Вид. Група “Основа”: “Тріада+”, 2007. – 112 с.
7. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Педагогічна антропологія. Том перший. Передмова // Твори : в 6 т. / К.Д. Ушинський. – К. : Рад. шк., 1952. – Т. 4. – 352 с.

Дата надходження статті: 19.03.2009 року.
Дата прийняття статті до друку: 31.08.2009 року.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com