www.VuzLib.com

Головна arrow Політологія arrow Поширення ідей толерантності в полiкультурному суспільстві
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Поширення ідей толерантності в полiкультурному суспільстві

О.П. Полинцева, асп.

ПОШИРЕННЯ ІДЕЙ ТОЛЕРАНТНОСТІ В ПОЛIКУЛЬТУРНОМУ СУСПІЛЬСТВІ

   У статті розглядається проблема толерантності в полікультурному суспільстві, зокрема важливість та необхідність толерантної позиції.

   This article is about problem of tolerance in policultural society and importance and necessity of tolerant position.

   Власне, проблему полікультурного спілкування представив на розсуд громадськості директор Центру інформації та досліджень міжнародних міграційних процесів Антоніо Перотті. Ця книжка - "Виступ на захист полікультурності" - датується 1994 роком, щоправда в Україні, видавництво "Кальварія" видрукувало її в 2001 році [1].
   Заслуговує на увагу ґрунтовне дослідження московського інституту міжнародних відносин "Культура толерантності та досвід дипломатії" (видане 2004 року) [2]. Серед українських досліджень, дуже цікавим є курс лекцій філософа Віктора Малахова "Етика", де толерантність розглядається через вирішення і дослідження природи міжлюдського спілкування [3]. 2004 року видавництво "Парапан" видрукувало книжку "Етос і мораль у сучасному світі", що являє собою текст у вигляді збірки статей. Серед розглянутих питань - культура миру і діалог культур та моделі толерантності в сучасній європейській свідомості [4].
   Методолого-світоглядний аналіз "Культура. Ідеологія, особистість" (Д. Губернського, В. Андрущенка та М. Михальченка) аналізує такі суспільні феномени, як культура, ідеологія й особистість. Один із розділів присвячений гуманізму, що заслуговує на особливу увагу, адже толерантність є похідною від гуманізму.
   Серед останніх видань - монографія О. Гриви "Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полікультурного середовища". Як зрозуміло, вже із самої назви, питання детально розглядається у педагогічному напрямку. Авторка простежила історичні корені проблем полікультурності та виховання толерантності в Україні, і представила власні розробки щодо формування толерантності у дітей та молоді, а також моделі виховання толерантної особистості та соціально-педагогічної підготовки фахівців до роботи в умовах полікультурності [5].
   Виникає запитання: "А чи доречно говорити про поширення ідей толерантності в Україні?". Доречно, і не лише в Україні. В будь-якій державі, в будь-якому суспільстві, людина прагне до взаєморозуміння, бо це передбачає проживання (власне, існування) в гармонійних умовах. Прагнення людей до щастя, суспільної злагоди, миру і справедливості є постійним [6].
   Професор Л.В. Скворцов вважає, що толерантність можна розглядати в якості "однієї з ознак цивілізованості, рівня політичної культури", а сама толерантність набула глобального характеру [7]. Інші вчені, причиною підвищення інтересу до толерантності називають і те, що віра в глобалізацію як гомогенний фактор, не виправдалась. Глобалізація виявилася нерозривно пов'язаною з локалізацією, збереженням і пошуком локальних ідентичностей. Англійський вчений Р Робертсон навіть увів поняття "глокалізація", тобто глобалізація і локалізація разом [8]. Не будемо заглиблюватися в тему, лише зазначимо, що такий підхід є доволі однобоким, враховує того, що "глобалізація представляє собою доволі складний феномен, який включає в себе як загальне, так і відмінності, як універсалізм, так і його фрагментацію" [9].
   Отож, спробуємо окреслити поняття "толерантності". Політологічний словник, подає таке визначення: "толерантність - різновид взаємодії та взаємовідносин між різними сторонами - індивідами, соціальними групами, державами, політичними партіями, за якого сторони виявляють сприйняття і терпіння щодо різниці у поглядах, уявленнях, позиціях та діях" і наголошує, що поява терміна "толерантність" у політичній теорії та практиці характерна перш за все, для сучасності. Саме зараз люди все більше усвідомлюють важливість встановлення дружніх та доброзичливих відносин [10].
   Наведемо чотири розуміння толерантності, які виділив і розглянув доктор філософських наук В. Лекторський.
   І так, толерантність як байдужість. Має ліберальну політичну основу, з точки зору якої проблеми всього суспільства більше важливі, аніж наявність непорозумінь між людьми.
   Толерантність як неможливість взаєморозуміння. Якщо ми не можемо зрозуміти іншу культуру або поведінку, ми не повинні бути апріорі ворожими по відношенню до неї.
   Толерантність як поблажливість до слабкості інших. Має також відтінок презирства до них.
   Толерантність як розширення власного досвіду та критичний діалог. Автор даної класифікації лише останню категорію вважає прийнятною.
   Російські вчені пропонують вважати толерантністю визнання легітимності законних, а також таких інтересів, які не суперечать моралі інтересів іншого і відкритість по відношенню до його досвіду, готовність до діалогу й до розширення власного досвіду в даному випадку [11].
   Але толерантність, така здавалося б, природна потреба людини, задля гармонійного співіснування у такому різнорідному (читай - багатонаціональному світі), має свої парадокси.
   І центральним парадоксом є власне вимога її дотримуватися по відношенню до морально неприйнятної поведінки. Цей парадокс показує, що в моральній сфері толерантність виглядає, як заклик не застосовувати насилля по відношенню до морально неприйнятного. Але ж мораль загальнозначуща, тому й виникає незрозумілість з приводу того, яку дію, в конкретному випадку, вважати моральною, а яку не моральною, тобто такою, що потурає злу [12]. Зрештою, дослідники погоджуються з тим, що толерантність не завжди можлива у якості позитивної цінності і, що вона не може бути абсолютизована.
   В даному випадку, доречно згадати про суспільство полікультурне, яке передбачає розвиток, співіснування і розуміння різноманітних культур, представників тих націй, які живуть в такому суспільстві. Американський соціолог Майкл Уолцер називав таке явище - мульти-культуралізмом.
   Антоніо Перотті переконаний в тому що різноманітність ніколи не зникне у суспільстві, тому, що вона лежить в основі справжньої демократії. І навіть вбачав в цьому, певний політичний виклик - віднайти таке співвідношення, таку собі, своєрідну золоту середину, між різноманітністю культур та соціальною згуртованістю [13].
   Але способи співжиття у багатонаціональному суспільстві треба розробляти і розвивати. Над цим треба працювати, а не гріти себе думкою, що проголосивши ідеї толерантності, все складеться само собою.
   Вчені наголошують на тому, що не потрібно, а певною мірою, і шкідливо вважати толерантність якимось постулатом, святинею, такою собі палкою-виручалкою, згадування якої вже достатньо для вирішення такого роду проблем. Толерантність потрібно сприймати і розуміти як цінність і як інструмент вирішення конфліктів та попередження насилля. Але не треба її також сприймати і як панацею від усіх бід. Це всього лише інструмент адаптації в умовах зміни чи кризи ідентичності, спосіб пристосування до нового середовища [14].
   Також, треба враховувати і те, що толерантність, по суті, є виявом політичної культури громадянина, незалежно від країни проживання. Не можна вийти на трибуну і заявити народу "любіть один одного, будьте толерантними". Хоча, чому ні? Вийти можна, але цього не достатньо. У своїй загальній масі, людям (наприклад, українцям) ще притаманна ідеологія радянської доби про "ворогів та шпіонив серед нас", або "хто не з нами, той проти нас". Ці стереотипи завуалював час, певною мірою вони стерлися, але стереотип чи не найуспішна форма пропаганди, який, практично, неможливо ліквідувати [15]. Людям не просто пояснити чому вони повинні поважати іншого, несхожого і не такого. (До речі, цю проблему досить ґрунтовно описав і дослідив німецький філософ Б. Вальденфельс у праці "Топографія Чужого: студії до феноменології Чужого").
   Така нелюбов до "несхожого" може бути різного характеру. В більшості випадків, вона стосуються більше психології, а тому вирішити такі непорозуміння, виключно засобами або методами політичними (чи владними) є, по суті, безрезультатним.
   Часом можна почути, що виною всьому менталітет, з ним, мовляв, нічого не поробиш. Але говорити про "ментальність" якоїсь нації слід дуже обережно, адже унікальність ментальності того чи іншого народу складає лише індивідуальна комбінація прикмет, поширених у світі і притаманних багатьом народам. Але виокремити ці ознаки й довести їх приналежність певній нації - справа досить непроста [16].
   Ще обережнішим треба бути стосовно ментальності окремих націй, які співіснують в одній державі. Тут, вже треба враховувати, як слушно зауважують, вчені, той факт, що всі люди, які проживають у межах держави, охоплюються поняттям "населення". І поняття народу не зводиться до нації, бо народ складають представники різних націй і національностей [17]. Атому і суспільство полікультурне не слід сприймати як "суспільство-мозаїку, де наявні різні культури. Мова йде про взаємодію різних культур та їх співіснування" [18].
   Це треба усвідомити, до цього треба прийти на певній стадії культурного розвитку. І чи не найгостріше відчувається сьогодні відсутність гуманістичної ідеології і практики, яка стає реальним фактом сучасної історії [19]. Адже "народи, держави й епохи відрізняються не стільки метою, сформульованою в ідеології, скільки засобами, які вживаються для досягнення мети. Таким чином, предмет дискурсу доцільно переводити з власне ідеології на спосіб її реалізації, втілення в суспільній практиці" [20]. А реалізувати ідеологію такого типу неможливо без ідей толерантності, поширення яких є не просто обов'язковим у полікультурному суспільстві, а таким, відсутність якого веде до руйнації єдності у цьому суспільстві.

1. Перотті Антоніо. Виступ на захист полі культурності. - Львів, 2001. - 128 с
2. Культура толерантности: опыт дипломатии для решения современных управленческих проблем : Учеб. пособие / Г.К.Ашин, Г.И.Волкова, В.С.Глаголев и др.; Под ред. И.Г.Тюлина. - М., 2004. - 304 с.
3. Малахов В.А. Етика: Курс лекцій: Навч. посіб. - 5-е вид. - К.: Либідь,2004. - 384 с.
4. Етос і мораль у сучасному світі І Аболіна Т.Г., Єрмоленко A.M., Кисельова О.О. та ін. - К., 2004. - 200 с
5. Грива О.А. Соціально-педагогічні основи формування толерантності у дітей і молоді в умовах полі культурного середовища: Монографія. - К., 2005. - 228 с
6. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Губернський Л, Андрущенко В., Михальченко М. - 2-е вид. - К., 2005.- С.116.
7. Скворцов Л.В. Перспектива толерантности // Человек: образ и сущность (гуманитарные аспекты). Толерантность и архитектоника эмоций. - М., 1996.
8. Культура толерантности: опыт дипломатии для решения современных управленческих проблем : Учеб. пособие / Г.КАшин, Г.И.Волкова, В.С.Глаголев и др.; Под ред. И.Г.Тюлина. - М., 2004.- С.182.
9. Политология (основной курс): Учебник. - М., 2005. - С.439-440.
10. Політологічний енциклопедичний словник / Упоряд. В.П.Горбатенко; За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д.Бабкіна, В.П.Горбатенка. - 2-е вид., доп. і перероб. - К., 2004. - С.661.
11. Культура толерантности: опыт дипломатии для решения современных управленческих проблем: Учеб. пособие / Г.К.Ашин, Г.И.Волкова, В.С.Глаголев и др.; Под ред. И.Г.Тюлина. - М., 2004. - С.178.
12. Там же. - С.180.
13. Перотті Антоніо. Виступ на захист полі культурності. - Львів, 2001. - С.22.
14. Культура толерантности: опыт дипломатии для решения современных управленческих проблем: Учеб. пособие / Г.К.Ашин, Г.И.Волкова, В.С.Глаголев и др.; Под ред. И.Г.Тюлина. - М., 2004. - С.186.
15. Скуленко М.И Журналистика и пропаганда. К., 1987. - С.129.
16. Кураєва А.С. Співвідношення політичної ментальності та політичної культури II Політична культура: теорія, проблеми, перспективи. - K., 2004. - С.128.
17. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Губернський Л, Андрущенко В., Михальченко М. - 2-е вид. - K., 2005. - С.116.
18. Перотті Антоніо. Виступ на захист полі культурності. -Львів, 2001.- С.65.
19. Культура. Ідеологія. Особистість: Методолого-світогляд. аналіз / Губернський Л, Андрущенко В., Михальченко М. - 2-е вид. - K.,2005. - С.245.
20. Там же - С.375.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com