www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Психолого-педагогічні засади правового виховання молоді та формування її громадянської спрямованості у сучасних умовах
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Психолого-педагогічні засади правового виховання молоді та формування її громадянської спрямованості у сучасних умовах

B.C. Сідак,
д-р істор. наук, професор,
член-кореспондент Академії педагогічних наук України

Психолого-педагогічні засади правового виховання молоді та формування її громадянської спрямованості у сучасних умовах

   У статті йдеться про психолого-педагогічні засади правового виховання шкільної та студентської молоді, формування її громадянської спрямованості в контексті соціально-економічного розвитку України у сучасних умовах. Йдеться про мету, напрямки і методи правового виховання молоді в умовах сьогодення. Відмічені перешкоди на шляху формування правової свідомості та громадянської спрямованості, культури, поведінки юного покоління. Названі показники правової вихованості молодої людини.

   Статья посвящена психолого-педагогическим основам правового воспитания школьников и студентов, формированию их патриотического духа в контексте социально-экономического развития Украины в современном мире. В статье говориться о целях, направлениях и методах правового воспитания молодежи. Отмечены преграды на пути к формированию правового сознания, культуры, поведения молодого поколения. Названы показатели правовой воспитанности молодежи.

   In this article speech goes about psychological and pedagogical foundations of legal education of school and student youth stand formation of civic orientation under the current conditions of social and economic development in Ukraine. The object, trends and methods of legal education under current conditions are being discussed. The author indicates obstacles emerging during the process of formation of new generation's legal consciousness and culture civic orientation. The article contains a list of legal education level indicators in a young person.

   Ключові слова: правове виховання, правосвідомість, правовідносини, патріотичний гарт, громадянське виховання, правова держава, правомірна поведінка, громадянська активність, правова відповідальність, громадянська відповідальність, юридична грамотність, правова освіта, правова культура, громадянська спрямованість.

Постановка проблеми

   Як відомо, формування у громадян правової свідомості та законослухняної поведінки — це складова частина громадянського та патріотичного виховання. Взагалі, мова йде про формування демократичної правової держави.Важливу роль у вихованні поваги до закону, правової культури, демократизму, високої громадянської активності та відповідальності відіграє загальноосвітня та вища школи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

   Слід відмітити, що ряд дослідників приділяли багато уваги питанням правового виховання молоді, її місцю в системі громадянського і патріотичного виховання, широким потенційним можливостям, а також необхідності подальшого вдосконалення правового виховання. Це такі вчені як В.В. Головченко, Г.І. Неліп, М.І. Неліп, Є.С. Рапанцевич, О.Ф. Скакун, М.М.Фіцула та інші.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

   Аналіз праць названих авторів показав, що вони присвячені переважно правовому вихованню шкільної молоді й не відображають належним чином особливості правового виховання студентської молоді у сучасних умовах.

Формулювання цілей статті

   Показати психолого-педагогічні особливості правового виховання як шкільної, так і студентської молоді, формування її громадянської спрямованості в умовах сьогодення. Для досягнення поставленої мети використовувались наступні методи дослідження: спостереження, природні експерименти, тестування, опитування, бесіди тощо.

Виклад основного матеріалу дослідження

   Як відомо, у сучасному українському суспільстві більша частка відповідальності за розвиток і формування особистості юного громадянина покладається на сім'ю, школу, вищі та інші навчальні заклади. У цьому є певний сенс. Особливого значення на початкових стадіях навчання набуває правове виховання, яке має бути складовою загальної середньої шкільної освіти.
   Правове виховання — це формування у молодих людей правосвідомості та правослухняної поведінки, а також належного патріотичного гарту. Адже виховання поваги до Конституції, законів держави є водночас вихованням поваги до самої держави, що можна розглядати як органічну складову громадянського виховання. Мова йде про формування демократичної правової держави. Приділяється значна увага ролі школи у вихованні поваги до закону, культури, демократизму, високої громадянської активності й відповідальності. Ключовим елементом правового виховання школярів є його мета, яка полягає у підготовці учнів до складних правовідносин, у вирішенні за допомогою права низки виховних проблем. Перша з них — формування громадянина правової держави. Учні поступово оволодівають елементарною юридичною грамотністю, усвідомлюють права, обов'язки і правову відповідальність.У свідомості учня утворюється духовний сплав морально-правової культури. Норми моралі полегшують йому розуміння норм права, які, в свою чергу, сприяють більш глибокому усвідомленню моральних істин.Нарешті, правове виховання покликане стимулювати соціальну активність учнів, прагнення вести активну боротьбу з аморальними проявами та правопорушеннями. Пізнання правових відносин доступно школяру у таких видах діяльності, як загально-шкільне самоврядування, участь у політичних заходах, виробничій праці, фізкультурних змаганнях [2].
   У виконанні завдань правового виховання шкільної молоді мають брати участь три суспільних інститути: школа, батьки і правоохоронна система. І якщо останні більшою мірою відповідальні за покарання певної протиправної поведінки, то сім'я і школа забезпечують профілактику правових порушень, навчають молодь законам і нормам моралі, правильної поведінки в суспільстві.
   Однак реалізація правового виховання в школі зустрічає багато проблем.
   По-перше, визначимо загальносуспільні фактори.
   У сучасних умовах значною мірою похитнулися традиційні для українського суспільства норми моралі.Якщо раніше авторитет батьків, школи, держави в цілому вважався досить значним, то сьогодні все більшого впливу набувають засоби масової інформації, стихійні фактори. Недостатня соціальна захищеність більшості населення, несприятливі побутові умови, матеріальні труднощі спонукають молодь шукати способи вирішення соціальних проблем через асоціальну поведінку. Нестійкість суспільства в цілому, недосконалість законодавчої бази також обумовлюють ускладнення у формуванні правової культури.
   По-друге, суттєвою перешкодою на шляху формування правової культури є те, що в суспільній свідомості на сьогодні часто з'являються хибні уявлення стосовно правових норм і законів. Превалює думка про загальну корумпованість правоохоронної системи, подвійну мораль на всіх ланках суспільного життя. Засоби масової інформації (ЗМІ) пропагують думку стосовно правової безвідповідальності можновладних осіб, можливість вирішення будь-яких проблем фінансовим шляхом. Начебто об'єктивно відображаючи дійсність, ЗМІ свідомо чи несвідомо фактично ідеалізують та романтизують злочинний світ, сприяють криміналізації суспільства. Все це знижує ефект правового виховання, відштовхує від пізнання правових законів.
   По-третє, певною проблемою є склад педагогів, що здатні забезпечувати якісну правову підготовку в школі. Більшість кваліфікованих фахівців в галузі права віддають перевагу практичній консультативній роботі у сфері бізнесу, у той час як у школі спостерігається нестача відповідних фахівців.
   Нарешті, певного вдосконалення потребує сама система правової освіти.На сьогодні вимагає уточнення сам термін “правове виховання”, мають бути визначені сучасні цілі правового виховання в загальноосвітній школі, оновлений зміст правової освіти на всіх її рівнях, розроблена сучасна методика викладання правових дисциплін.
   На сьогодні в більшості джерел надається таке тлумачення терміну “правове виховання”: “Правове виховання — система державних і недержавних заходів, спрямованих на формування у громадян належного рівня правосвідомості й правової культури” [1].
   Метою сучасного правового виховання вважається формування у громадян правової свідомості та правової поведінки як частини громадянського виховання, правової культури громадянина України, яка складається зі свідомого ставлення до своїх прав і обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, з глибокої поваги до законів і правил людського співжиття, готовності дотримуватися й виконувати їх вимоги, що виражають волю та інтереси народу, активної участі в управлінні державними справами, боротьбі з порушниками законів.
   Правове виховання передбачає вирішення таких питань [4]:
   1. Озброєння учнів знаннями найбільш важливих положень законів, підвищення їхньої юридичної обізнаності, інформування про найактуальніші питання права.
   2. Формування в учнів правової свідомості — певної сукупності правових уявлень, поглядів, переконань і почуттів, що визначають ставлення особистості до вимог законів, регулюють її поведінку в конкретній правовій ситуації.
   3. Формування в учнів поваги до держави і права, розуміння необхідності дотримання вимог законів.
   4. Вироблення в учнів умінь і навичок правомірної поведінки.
   5. Формування в учнів нетерпимого ставлення до правопорушень і злочинності, прагнення протидіяти цим негативним явищам, вміння протистояти їм.
   6. Подолання у правовій свідомості хибних уявлень, сформованих під впливом негативних явищ життя.
   У змісті правової освіти особливого значення набувають не стільки питання кримінального права, скільки вивчення прав особистості, її обов'язків, особистої відповідальності людини за свою поведінку. Важливу роль має введення в зміст шкільної правової освіти питань державного, адміністративного, трудового права. Діти мають бути обізнані стосовно прав дитини та обов'язків батьків, знати відповідні положення Конституції України. Розкриваючи зміст правового виховання, важливо ознайомити школярів з Конвенцією про права дитини, згідно з положенням якої дитиною вважається кожна людська істота до досягнення 18-річного віку.Концепція проголошує: “Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати свої власні погляди, право вільно висловлювати свої погляди з усіх питань, що стосуються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага відповідно до віку і зрілості дитини (ст. 12).
   ...Дитина має право висловлювати свою власну думку; це право включає свободу пошуку, отримання і видачі інформації та ідей будь-якого виду, незалежно від кордонів, в усній, письмовій або друкованій формі, у формі творів мистецтва або за допомогою інших засобів за вибором дитини (ст. 13—1).
   ...Держави-учасниці визначають право дитини на свободу асоціацій і свободу мирних зборів (ст. 15—1).
   ...Жодна дитина не може бути об'єктом довільного чи незаконного втручання в здійснення її права на особисте життя, сімейне життя, недоторканість житла чи таємницю кореспонденції або незаконного посягання на її честь і репутацію (ст. 16—1).
   ...Держави-учасниці приймають усі необхідні законодавчі, адміністративні, соціальні і просвітні заходи з метою захисту дитини від усіх форм фізичного чи психологічного насильства, образи чи зловживання, відсутності піклування чи недбалого ставлення, грубого ставлення чи експлуатації будь-якою іншою особою (ст. 19—1)”.
   Однак в основі сучасного змісту навчання мають бути покладені не стільки положення і норми закону, скільки їх цінність та значущість для суспільства в цілому і окремої дитини зокрема. Поряд з питаннями формального права, доцільно піднімати і питання прав та обов'язків поведінки людей у неформальному спілкуванні, норм суспільної моралі і молодіжної субкультури, можливості їх поєднання. Особливе значення для молодої людини має усвідомлення їх несуперечності, попередження виникнення внутрішніх конфліктів, що в основному і породжують деструктивну поведінку.
   Методичні аспекти правої підготовки також потребують свого суттєвого перегляду. Формування правової свідомості не можливе тільки за рахунок репродуктивних методів навчання, заучування нормативів закону. Набагато більш ефективними є так звані методики активного навчання, які дозволяють не стільки запам'ятати необхідні норми і правила, скільки сформувати власну точку зору учня на питання правової відповідальності, осмислити особисте і суспільне значення дотримання правової поведінки. Цьому сприяють різноманітні форми правового навчання та виховання: навчальні дискусії, рольові ігри, ситуаційні вправи, які дозволяють на практиці відчути й оцінити наслідки небажаної правової поведінки. Серед показників правової вихованості можна назвати такі, як знання учнями правового мінімуму, відсутність правопорушень. Окремі правові питання мають вирішуватись в ході самостійної діяльності школярів, зокрема в межах шкільного самоуправління. Наприклад, в школі може бути створена юридична консультація, в якій силами учнів може здійснюватись консультативна робота стосовно прав і обов'язків суб'єктів освітнього процесу. Поглибленню правової культури сприяє також і участь школярів у дитячому самоврядуванні, зокрема в роботі комісії з дисципліни і порядку, в загонах юних інспекторів дорожнього руху, юнацьких добровільних пожежних дружин, у різних формах природоохоронної роботи.
   Залучення школярів до правоохоронної та природоохоронної діяльності в школі та за її межами слід оцінювати з погляду проведення профілактичної роботи учнівською молоддю і з погляду набуття нею правового досвіду, виховання в неї непримиренного ставлення до негативних явищ життя. Виховані в таких умовах школярі активно протидіятимуть цим явищам.
   Активізації правового виховання сприяє щорічне проведення в навчально-виховних закладах оглядів-конкурсів на кращу організацію цієї роботи.
   Вирішальним моментом у правовому вихованні школярів є висока правова культура педагогів і відповідний правово-психологічний клімат у школі та в сім'ї учня. Особлива роль у формуванні правової правосвідомості належить сім'ї. Без раннього привчання дитини до суспільно правильної поведінки, будь-які шкільні зусилля стають марними. Благополучнішими і цьому аспекті є ті, хто виховується в сім'ях, в яких шануються громадянські цінності, що значною мірою детермінуються високим рівнем розвитку національної свідомості та самосвідомості родини. Внаслідок цього важливого значення набуває також робота з батьками, інформування їх стосовно актуальних суспільних нормативів і правил, законів, що стосуються нагальних особистих проблем. У той же час, і педагогічний колектив школи має сам відображувати зразок правової поведінки. Адже критерії правової вихованості учнів пов'язані з моральними. Здоровий моральний клімат у колективі є основою відповідального ставлення його членів до правових норм, показником ефективної роботи. Недопустимими є порушення норм моралі у стосунках між учнями і батьками, приклади корупції педагогів стосовно виставлення оцінок тощо. Позитивних результатів правової освіти та правового виховання можна досягти тільки у цілісному педагогічному процесі взаємодією громадянського, трудового, морального виховання та самовиховання.
   Критерії правової вихованості учня нерозривно зв'язані з моральними. Здоровий моральний клімат в колективі є основою відповідального ставлення його членів до правових норм, показником гарної роботи. Серед інших показників є такі, як знання учнями правового мінімуму, відсутність правопорушень, контактів з дитячою кімнатою міліції. Позитивні результати правового виховання досягаються в цілісному педагогічному процесі, єдністю впливу цивільного, трудового та морального виховання.
   Належне правове виховання учнівської молоді в загальноосвітній школі слугує надійним підґрунтям для подальшого формування громадянської спрямованості студентської молоді.
   Боришевський М.И.відмічає: “Значний інтерес мають дані, отримані щодо громадянської спрямованості молоді. З'ясувалося, що студентська молодь, враховуючи реальний стан суспільних ціннісних орієнтирів у державі, здатна водночас покладатися у визначенні напряму соціальної активності не емоційними спонуканнями, а на осмислення реальності, на опредметнення власних преференцій, на трансформацію цінних орієнтирів” [5].
   Проблеми розвитку громадянської спрямованості особистості є актуальними в перехідний період, який уже досить тривалий час переживає Україна. Гострота зумовлюється необхідністю оптимізації процесів формування зростаючої особистості як активного суб'єкта суспільного життя, здатного взяти відповідальність за вибір основних напрямів власної діяльності, що є необхідною умовою актуалізації можливостей, їх реалізацій. Громадянська спрямованість є результатом виникнення в індивіда ідентифікації із змістом громадянських цінностей, що є внутрішньою потребою, засобом самоствердження й самореалізації, умовою визначення основних життєвих орієнтирів, сценаріїв.
   Громадянська спрямованість — інтегральна характеристика особистості — члена національної спільноти, як громадянина держави, що усвідомлюється ним як рідна земля, Батьківщина. У громадянській спрямованості віддзеркалюється рівень, глибина усвідомлення людиною своїх прав та обов'язків перед національною спільнотою.
   Доведено, що важливою ознакою відповідальності як характеристики громадянської спрямованості є її дієвий характер, глибоке проникнення у різні прояви активності — поведінки та діяльності особистості. Це — не споглядальна відповідальність, а така, що зумовлює єдність свідомості та поведінки, детермінує вчинкову активність людини, конструктивно впливає на процес самовдосконалення.
   Громадянська спрямованість — одна з умов гармонійного розвитку особистості, вона — внутрішнє діяльне начало, своєрідна ентелехія розвитку особистості, стрижневе утворення в її структурі, вона передбачає наявність у змісті життєвих цілей особистості орієнтації на реалізацію громадянських національних цінностей, на виконання завдань, що відзначаються високим рівнем громадянської актуальності. Розвиток громадянської спрямованості значною мірою зумовлюється здатністю особистості до рефлексії, саморегуляції власної активності, сформованістю волі. Великою мірою представлено соціально-політичний зміст суспільної свідомості та самосвідомості. В ній віддзеркалюється реальний стан світоглядних цінностей, що зумовлюють звичний спосіб життєдіяльності нації. Якщо такі характеристики нації деформовані, вони стають серйозною перешкодою для формування в підростаючого покоління громадянської спрямованості.
   Багато результатів досліджень громадянської спрямованості особистості є принципово новими і мають фундаментальне наукове значення. Це стосується, зокрема, інтерпретації природи громадянської спрямованості, її структури, критеріїв сформованості, розкриття провідних умов, які сприяють її розвитку. Крім того, з'ясовано багато соціально-психологічних чинників, що можуть гальмувати цей процес.
   Встановлено закономірну залежність між розвитком громадянської спрямованості особистості та особливостями патріотичних настанов сучасної молоді. Належна увага в дослідженні приділяється ролі конструювання особистістю власного життєвого шляху в розвитку її громадянської спрямованості.
   Суттєва роль у розвитку громадянської спрямованості, як засвідчили результати дослідження, належить змістовим характеристикам мотивації особистості. В дослідженні встановлено роль різних мотивів у сфері суспільного життя. Зокрема те, що об'єктивний зміст мотивів життєдіяльності у ранньому юнацькому віці залежить від специфіки сформованої у цей період системи цінностей конкретного суспільства, які засвоює особистість і які стають потенційними мотивами громадянської поведінки та діяльної особистості. Дослідження показало вельми несприятливу в Україні соціально-політичну ситуацію для розвитку громадянської спрямованості особистості. Це негативно позначається на особистості, яка стоїть перед вибором свого життєвого шляху, у якої потреба соціального самовизначення детермінується багатьма суперечливими, часто деструктивними чинниками.

Висновки

   Правове виховання шкільної та студентської молоді, формування її громадянської спрямованості повинні здійснюватись у різноманітних формах та мають ставити за мету безпосереднє проникнення в духовний світ особи, внесення корективів до її світоглядних позицій.Характерною ознакою суб'єктивного фактора слід назвати безпосередність та цілеспрямованість впливу. Найбільш ефективні такі форми правового виховання та ідейного гарту: правова агітація, правове навчання, залучення до юридичної практики, пропагандистські заходи, самовиховання та самоосвіта. На практиці це має реалізовуватись у функціонуванні системи формування законослухняного громадянина-патріота, у проведенні з даною метою науково-практичних семінарів, конференцій, організації стажування, підвищення кваліфікації викладачів тощо. До суб'єктивного фактора слід також віднести умови сімейних відносин та відносин, що склалися в колективі та характеризують маральний мікроклімат цього колективу.

Література

1. Головченко В.В., Правове виховання учнів, молоді: питання методології та методики / В.В. Головченко, В.В.Неліп, М. Неліп.— К., 1993.
2. Педагогіка: Большая современная энциклопедия / Сост. Е.С. Рапацевич.— Мн.: Современное слово, 2005.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права / О.Ф.Скакун.— X., 2001.
4. Фібула М.М. Педагогіка: навч. посіб./ М.М. Фібула. — К., 2005.
5. Боришевський М.Й. Психологічні закономірності розвитку громадянської спрямованості особистості: монографія / М.И. Боришевський.— К  ., 2005

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com