www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія arrow Сім’я як суспільно-біологічне утворення (соціально-філософське тлумачення)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Сім’я як суспільно-біологічне утворення (соціально-філософське тлумачення)

Є. П. Білоножко, асп.

СІМ'Я ЯК СУСПІЛЬНО-БІОЛОГІЧНЕ УТВОРЕННЯ (СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКЕ ТЛУМАЧЕННЯ)

   У статті розглянуто погляди Маркса, Енгельса, Конта та інших на родино-шлюбні взаємини, як об'єкт філософського знання. Розглядається еволюціоністичний підхід до сім'ї, як такий, що передував ліберальному трактуванню даного явища.

   Family relations views of Marx, Engel's and Cont like the object of philosophy knowledge are consider in article. The subject is evolable access about family, which was before liberal treat of this phenomenon.

   За останнє століття філософія вийшла за рамки суто академічної науки, яка перебуває тільки у стінах університетів. Бурхливість та неоднозначність подій, що мали місце в XX ст., призвела до виникнення нових філософських дисциплін, шкіл та традицій. Особливо актуальною стала соціальна філософія, як сфера знань, що намагалася пояснити природу та сутність соціальних подій, які відбувалися та продовжують відбуватися.В Україні, як і в усьому колишньому Радянському Союзі, соціальна філософія розвивалася у руслі марксистсько-ленінського філософування. Проте соціальні зміни сприяли тому, що пануюча тоді традиція відійшла на другий план. В умовах плюралістичного підходу до питань соціальної філософії з'явилося ряд тем, які або не були відомі, або замовчувалися. Наприклад серед таких тем є питання соціальних груп, соціальних дій (мотивація), причин появи та занепаду того або іншого соціуму. Серед авторів, які досліджують дане питання це передусім Бойченко М.І., Єрмоленко A.M., Жеребкіна И.А. та інші.
   Згадані автори досліджують питання соціальних груп, зокрема таку специфічну соціальну групу, як сім'я. Спроби пояснити явище сім'ї комплексно та системно без домінування тієї чи іншої теорії тільки розпочалися. У контексті гендерних та феміністичних теорій сім'я розглядається, як частина великого соціуму. В українських дослідженнях сім'я постає завжди у контексті якоїсь іншої більш ширшої та відомішої теорії чи концепції. Проте протягом останніх 20 років вивчення сім'ї почало виокремлюватися в окрему інтердисциплінарну галузь знань.
   Особливе зацікавлення вивченні сім'ї та родини, як окремого явища суспільства розпочалося у кінці 60-х -на початку 70-х років XX ст. Це було пов'язано із новими демографічними дослідженнями, які проводились у ті часи. Дослідники виявили, що темпи народжуваності у багатих країнах поступово зменшуються, а жінки почали все пізніше народжувати, також збільшилась кількість розлучень. Ці та багато інших причин спонукали обміркувати та пояснити процеси, що вже почали виникати у сучасній родині. Загалом ми можемо виокремити декілька головних причин, що були передумовою детальнішого вивчення сім'ї та родини:
   1. Досягнення рівноправності між жінками та чоловіками (передусім, політичний характер рівності).
   2. Секуляризація шлюбу (допустимість розлучення та акцептація цього явища суспільством).
   3. Поява гормональних контрацептив та добровільна бездітність.
   4. Індивідуалізм, як життєва стратегія у суспільстві.
   Подальші десятиліття тільки підтвердили тенденції, що розпочалися в середині XX ст. Вже у кінці 80-х та початку 90-х років соціальні філософи, торкалися теми соціуму, такі як Ч. Тейлор, Ю. Габермас, А. Тофлер, Ф. Фукуяма, Е. Рудінеску, Л. Лакроїс, Ф. Адамскій, та інші виділяють у своїх роботах сім'ю у окрему сферу досліджень. Варто зазначити, що вже до цього сім'я була у полі зору філософів, які будували завершені філософські системи як-то Гегель або Маркс. Питання природи та сутності сім'ї та подружжя розглядав ще Аристотель. Саме від нього походить концепція того, що сім'я є віддзеркаленням усього суспільства, а сім'я є первинною клітиною суспільства. Також саме Аристотель проголосив у "Політиці", що сім'я є складовою держави він зазначає, що порядок та єдність у родині є запорукою доброго функціонування держави [1]. Проте філософи XIX ст., Античності та Середньовіччя передусім розглядали родину та сім'ю у контексті частини складного та багатофункціонального механізму суспільства та держави. Сім'я для переважної більшості дослідників не виокремлювалась у окремий об'єкт дослідження. Тільки у XIX та XX ст. сім'ю почали розглядати як окреме явище у суспільстві, що власне і формує це суспільство (Енгельс, Леві-Строс).
   Гегель зазначає, що саме сім'я є першим втіленням об'єктивного духу. Фізичне поєднання подружжя є виразом єдності духа та природи, це є "утілесненням" духа. Тому Гегель визначає родину як втілення визвольного духу, що визволяє свою суспільну природу, сім'я є "королівством любові", як держава є "королівством права". Гегель включає родину в свою систему розгортання світового духа, хоча і визначає їй почесне місце та говорить про те, що саме із сім'ї починається перше в житті соціальне визнання - це взаємне визнання чоловіка та жінки, як двох відмінних та взаємодоповнюючих реальностей. Такий підхід, як ми бачимо, бере свої коріння ще в Аристотеля і вдало продовжується Марксом та Енгельсом.
   Марксистська концепція родини загалом подібна до Гегелівське бачення родини та сім'ї. У Маркса можна виокремити три аспекти філософії родини:Сім'я як суспільно-біологічне утворення (соціально-філософське тлумачення)
   1. Загальна концепція родини.
   2. Критика "буржуазної родини" (висвітлення сучасної йому родини).
   3. Модель "комуністичної родини", як родини майбутнього.
   У своїй загальній концепції родини Маркс визнає, як і Гегель, синтез людини і природи. Цей синтез, на його думку, виявляється у всьому суспільстві. Подібно, як суспільство є єдністю людей, які формують це суспільство, так і перша та основна форма суспільного життя - сім'я - є найбільш натуральним зв'язком. Проте, якщо Гегель говорить про божественне провидіння (дію Духа Свободи) стосовно держави та родини, то у Маркса ми бачимо те, що сім'я є окремим явищем. Маркс у "Німецькій ідеології" та Енгельс у праці "Походження сім'ї, приватної власності і держави" зазначають, що сучасна для них сім'я втратила первинні свої властивості та перетворилась у форму соціальної експлуатації жінки та дітей, які являються лише засобом для виробництва. Тому важко в таких умовах говорити про подружнє кохання, тому що кохання та приватна власність не сумісні. За умов панування приватної власності та експлуатації подружні стосунки не можуть розвиватися, вони позбавляються своєї натуральної автентичності. Тому, на думку Маркса, тільки в комуністичному суспільстві за умов відсутності приватної власності жінка та діти не будуть експлуатуватися, жінки будуть мати ті ж самі права, що і чоловіки. Жінки матимуть більше прав не тільки у політичній та економічній сфері, а й у свободі вільно розпоряджатися своїм тілом [2]. Сім'я майбутнього, за словами Маркса, буде вільною від тиску законів та суспільства. Сім'я епохи комунізму буде будуватися передусім на почуттях, а не на правових нормах. Відповідно, коли між закоханими зникне взаємне почуття то буде це передумовою для розлучення, оскільки зникне природа (суть) подружнього зв'язку. Тому це буде найвища форма шлюбу, яка буде існувати не для збереження самої структури як такої, а тільки і заради сутнісного наповнення шлюбу - кохання. За умови зникнення кохання, відповідно є умови для зникнення шлюбу, як інституту. "Розлучення є тільки встановлення факту: цей шлюб, є померлим шлюбом, його існування є лише ілюзією та брехнею.... шлюб має відповідати своїй сутності, зникнення сутності є умовою зникнення інституту" [3].
   Більш детальну та структуровану систему, яка пояснює шлюб та родину є праця Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави", детальніше висвітлення якої варте в контексті еволюціоністичного підходу до тлумачення родини. У цій роботі деталізовано та пояснено причини походження сім'ї та власності. Енгельс детальніше аналізує в цій роботі, ніж це викладено у Маркса, принцип формування сучасної родини та шлюбу як історичного інституту, що у своєму розвитку безпосередньо залежить від організації держави та передусім системи власності, яка панує у даному суспільстві.
   Підхід Маркса та деталізоване тлумачення Енгельса бачить родини протягом всього історичного часу, як інститут, що цілковито та повністю залежить від інших, більших інститутів (держава, суспільство). Марксистський підхід занадто спрощував вплив суспільства та приватної власності на формування родини. Зокрема в Енгельса побудована чітка аналогія між первісним стадом та майбутньою сім'єю. Занадто спрощено та вульгаризовано інтерпретується саме первісний період сімейно-шлюбних відносин. Але ці не точності пов'язані перш за все із рівнем тогочасної науки, пануючого позитивізму та теорії природного відбору Дарвіна. Більшість же ідей Маркса та Енгельса були вдало абсорбовані або проінтерпретовані вже у XX ст. Зокрема феміністичні ідеї, про експлуатацію чоловіками жінок або необхідна секуляризація інституту шлюбу. Ці всі ідеї були проголошені Марксом та Енгельсом, а у подальшому вже інші дослідники (у рамках неомарксистських та інших теорій, які сформувались під їх впливом) розробляли теорію сімейно-шлюбних відносин. Тому справедливо вважати саме Маркса та Енгельса прабатьками ліберальних ідей звільнення родини від тенет суспільства та звільнення жінки від родинного рабства.Поряд із гегілевсько-марксистською теорією родини та шлюбу в XIX ст. було також популярними ще дві теорії, що тлумачили принципи функціонування та природу родини. До цих двох теорій належать традиціоналізм та позитивізм і еволюціонізм та анархізм.
   Погляди традиціоналістів на природу родини редукуються до констатації того, що сім'я ідентифікується із найменшою суспільною формою. Сім'я є фундаментальною клітиною суспільства. Така концепція також проголошує той факт, що родини є безпосереднім та природнім виразом природних прагнень людини до життя у групі. Людина завжди шукала іншу людину та уникала самотності. Природність родини обґрунтовували також фактом статевої відмінності та наявності сексуального потягу та психічного доповнення між чоловіком та жінкою. Засновником традиціоналістичного підходу вважаються представника романтичного католицизму у Франції Л.Г де Боналд. Він цілком у дусі середньовічних мислителів або конфуціанських мудреців описує місця, які мають займати батько, мати та діти. Хто яку функцію виконує у родині зразка де Боналда можемо передбачити. І суспільство, і сім'я мають чітку та аналогічну структуру кожен виконує свої функції та підпорядковується голові родини.
   Позитивістська концепція родини О. Конта теж дуже подібна до традиціоналістичного бачення сім'ї та шлюбу, проте концепція традиціоналізму має іншу форму вираження. Конт поділяє погляд на родину, як на елементарну форму суспільства, проте виділяє та доповнює декількома елементами, що не виділялись до нього. Він зауважує, що суспільство складається із подібних до нього елементів, проте ці елементи не є індивідуами, а саме сім'я є цим елементом. Сім'я становить перехідний міст між індивідуумом та суспільством, виключно через родину людина входить у суспільство. Сім'я є спільнотою життя та любові, в ній подружжя вчиться взаємного пізнання та підтримки, тому що подружжя утворюється із осіб різної статі та людей, які мають різні особисті якості. Це є причиною того, що подружжя має бути моногамним та становити неподільну спільноту двох осіб, які б створювали неповторні умови для виховання потомства. Будь-яке ж втручання держави у виховання дітей родиною призводить до знищення родини як інституту, тим самим підриває загальний порядок суспільства. Теза Конта, про виховання дітей державою, є ілюстрацією до двох тоталітарних систем, які намагалися поставити сім'ю на службу державі - це сталінська та гітлерівська система управління. Історично саме ці два режими намагалися поставити родину на рейки ідеологічного служіння. Сформувавши ідеологічно правильну родину, можна творити ідеологічно правильних індивідуумів [4].
   Як традиціоналісти, так і позитивісти підтримують тезу ієрархічної побудови суспільства та сім'ї. Проте позитивізм наголошує ще й на статевій підпорядкованості та віковій залежності, яка має панувати у сім'ї.
   Сім'я для Конта також відіграє значну роль у контексті "природної релігії". Сім'я є посередником між суспільством та індивідуумом, виховна функція родини є запорукою нівеляції егоїстичних нахилів індивідуума та формування "нормально" соціалізованої особистості. Таким чином сім'я виступає першим інститутом соціалізації. Як вже згадувалось, дана ідея була вдало використана сталінським та гітлерівським режимом із метою побудови лояльного суспільства до пропагованих ідей. Мабуть не було випадковістю те, що саме виховання сиріт та перевиховання неповнолітніх злочинців було стратегічно важливим у побудові комунізму. Молодіжні загони часів Третього рейху також є свідченням того, що коли соціалізацію молоді на себе перебирає держава, вона спроможна виховати надзвичайно відданих громадян.
   Проте, незважаючи на таку велику подібність позитивізму Конта до традиціоналістів, він вважав, що фундаментальним початком шлюбно-родинних взаємин є саме кохання. Саме цей аспект зближає його з Гегелем. Оскільки обоє констатують, що саме в подружньому союзі індивідууми отримують шанс реалізації людини, як особистості. Найбільш акцентував Конт у своїй концепції родини, що вона є місцем формування громадської (socialibilie) людини, яка в подальшому може стати моральною істотою. Моральність не народжується саме із себе, а передусім із любові батьків до дітей, чоловіка до дружини. А це все людина спроможна знайти у родині.
   Тези традиціоналістів та позитивістів критикувались передусім анархістами та еволюціоністами.
   Анархістичне і еволюціоністичне (у крайніх проявах) трактування родини та шлюбу подібні між собою крайнім проявом. Обидва вчення виступали за ліквідацію будь-яких інститутів примусу, а родина, на їх думку, являється одним із таких інститутів. Обидва пропагували у крайніх проявах вільне кохання та закладали підвалини для феміністичних рухів і ліберально-індивідуалістичного підходу до тлумачення родини у XX ст.
   Професор Ф. Адамський так описує анархістичні аргументи, щодо тимчасовості шлюбу та родини як інституту: "Розмірковування було простим: людина має непорушне право до щастя (у індивідуалістичному розумінні); якщо ж подружній зв'язок нездатний гарантувати такого щастя, немає жодної причини, його підтримувати. Подружжя є вільним контрактом як у момент укладання так і в подальшому існуванні. Якщо ж зникає причина, із-за якої воно виникло, відповідно це означатиме неможливість реалізації особистого щастя контрагентів, відповідно немає підстав для існування не функціонального зв'язку. Відповідно держава, яка має на меті піклуватися про щастя громадян має звільняти своїх громадян від зв'язку, що робить його не щасливим" [5]. Далі зазначається, що виключно у вільному союзі, який ґрунтуватиметься на вільному коханні, індивід буде щасливий.
   Еволюціоністи мають подібну аргументацію. Головним чином вона будується на еволюціоністичних поглядах Ч. Дарвіна та Г. Спенсера, які взяв на озброєння Л. Морган. У свою чергу найдосконалішою роботою еволюціоністичного підходу до тлумачення родини справедливо вважати роботу Енгельса "Походження сім'ї, приватної власності і держави". Саме в цій роботі було зроблено теоретичне обґрунтування концепції, що була викладена Морганом.
   Основна теза еволюціоністів постулює, що шлюб і сім'я, як всі інші соціальні інституції, є явищем історичним, і відповідно, до змін умов економічних і соціально-культурних, вона змінюється структурно. Отже історія подружжя проходить через чисельні фази розвитку, відповідно змінюючись, як зовнішньо, так і внутрішньо. Друга теза еволюціоністів - подружжя та сім'я опирається передусім на біологічних причинах, тобто сексуальному потязі, прагненні домінувати (чоловікові над жінкою), також на біологічній залежності дитини від матері. Ці основні сили біологічні, які діють у родини також регулюються релігійними та звичаєвими рамками, правовими нормами та суспільною думкою. Відповідно ці форми соціального контролю змінюються, тому відбуваються культурно-цивілізаційні та економічні перетворення, що спричинють породження нових фаз у розвитку інституту подружжя та родини.
   Першим, хто виклав таку аргументацію, що фактично заперечувала пануючу думку про родину, як моногамічну спільноту, був Бахофен. Проте більш популярною та відомішою, завдяки Енгельсу, є монографія Моргана, саме він говорить, що зміна економічних умов породила зміну соціальних інститутів.Проте систематичний та узагальнений виклад проблематики родини у зв'язку із такими соціальними явищами, як держава та власність, дає Енгельс. Беручи за основу концепцію Моргана, Енгельс вже робить загальноісторичне підсумування та прогноз подальшого розвитку родини у суспільстві майбутнього.
   Практично утилітарний підхід Енгельса до питання родини та шлюбу засвідчує його передмова до першого видання "Походження...": "Згідно матеріалістичного розуміння, визначальним моментом в історії у кінцевому рахунку є виробництво і відновлення безпосередньо життя.... З одного боку - виробництво засобів до життя: харчів, одягу, та необхідних для цього засобів; з іншого боку - виробництво самої людини, продовження роду. Суспільні порядки, при яких живуть люди певної історичної епохи і певної країни, обумовлені обома видами виробництва: ступенем розвитку, з одного боку - праці, з іншого сім'ї" [6]. Цікавим також є той нюанс, що ця робота, по словам Енгельса, є своєрідним заповітом Маркса. Передчасна смерть не дала йому змоги написати працю, яка б в історичній перспективі пояснювала походження родини, приватної власності та держави, а також показувала історичну динаміку цих понять. Тому ця робота є важливою у розумінні комплексного та завершеного розуміння марксизму.
   Головний аспект, який нас цікавить і вартий першочергового висвітлення це те, що в родині також присутня нерівність та експлуатація. Причина цих явищ у родині є пануючі форми експлуатації в суспільстві та наявність приватної власності. Діти та дружина розглядаються у рабовласницькому, феодальному та капіталістичному суспільстві як власність чоловіка та засіб для виробництва благ для чоловіка. "У родині проголошувалось необмежене панування чоловіка" [7]. Така ситуація може відповідно змінитися за умов зміни суспільного устрою. На думку Енгельса у суспільстві майбутнього (комуністичному) гарантуватиметься гармонійний та вільний розвиток родині, жінці та чоловіку, як окремих індивідууму. Як вже згадувалось, будуть можливими розлучення, оскільки вони гарантуватимуть можливість особистого щастя, інститут шлюбу буде існувати не задля самого себе, а для реалізації емоціональних прагнень індивідуумів, незалежно від їхньої статевої приналежності.
   Найбільш суперечливим моментом у аргументації Енгельса є посилання на дослідження Моргана з приводу статевого безладу, який панував, за його словами, у первісному суспільстві та гарантував відсутність експлуатації, власності. Цей аргумент, як виявилось, іншими дослідниками є найслабкішим. Першим критиком даного положення був Весрмарк, пізніше Анкерман, Вунтд, Маліновський та інші. Про це заявляли не тільки професійні етнологи, а й психологи.
   У переважній більшості ці дослідники констатують, що серед усіх досліджених примітивних людей (що існували на даний момент), не було виявлено полігамних шлюбів чи зв'язків. Навпаки, пануючою саме у первісних народів є моногамія, і тільки із подальшим розвитком та удосконаленням виробництва виникають полігамні зв'язки. Подальші дослідження констатують, що аргументи, до яких апелював Морган були сфальсифіковані і дослідження проводились простими мандрівниками, а не професійними антропологами або етнологами.
   Проте концепція первинного статевого безладу ще й досі залишається актуальною для деяких крайніх течій у марксистських та анархістичних течіях, що проголошували вільне кохання.
   Загалом же робота Енгельса являється зразковим викладом марксиської методології у досліджені та аналізі історичних інститутів, зокрема сім'ї. Хоча неомарксисти відкидають деякі тези даної роботи Енгельса, вона і досі залишається актуальною для дослідження. Зокрема ідея тлумачення шлюбу, як вільного зв'язку індивідів та розлучення, як спосіб констатації "не істинності шлюбу". Ці ідеї у тій чи інші мірі мають своє джерело у роботах Маркса та Енгельса. Саме вони надали інституту шлюбу того концептуального значення, що він матиме у неоліберальних та секулярних теорія XX ст.
   Розглянувши історично-філософське бачення на формування проблеми шлюбно-родинних взаємин, ми можемо говорити про наявність декількох традицій у тлумаченні родини та шлюбу. Першу умовно можна назвати традиціоналістичною, засновником якої можна вважати Арістотеля. Другу ж можемо назвати ліберальним, цей підхід до тлумачення шлюбно-родинних взаємин пояснює сім'ю, як історично мінливий інститут. Засновником, що заклала основи для майбутнього тлумачення родини саме в такий спосіб можна вважати саме Маркса та Енгельса.
   Звичайно це спрощена та найбільш узагальнена спроба класифікувати підходи, які тлумачать шлюбно-родинні взаємини. Адже вже починаючи із появу феміністичних рухів та появи феноменологічної соціології, ми вже маємо говорити про наявність певних інтерпретацій у рамках існуючих підходів. Також друга половина XX ст. із розбудовою соціальної доктрини Католицької церкви (неотомізм) дає вже концептуальні відповіді на виклики суспільства дохристиянського віровчення. У другій половині XX ст., Європа потребувала не тільки відбудови, а й передусім пояснень тих соціальних зрушень, що відбулися та очікувались у майбутньому. Цими теоріями були структуралізм (Леві-Строс) та теорія другого демографічного переходу (де Каа, Гофман-Новатн, Пінеллі, де Росе) та ряду теорій та концепцій, що тлумачили сім'ю в світлі соціальних змін другої половини XX ст. (постмодерністичне глобального суспільство) [8] та ідей постродиної-родини.Ці ідеї виникають під впливом соціально-політичних змін, що запанували в другій половині XX ст. Проте дані підходи беруть свій початок саме в працях Аристотеля, Гегеля, а передусім, Маркса і Енгельса. На даному етапі ми можемо констатувати, що класичне бачення сім'ї та шлюбу себе вичерпало, оскільки не відповідає історично-культурним реаліям. Варто також відмітити, що питання шлюбу та сім'ї не може редукуватися виключно до соціологічного бачення даного інституту. Оскільки сім'я та шлюб не тільки є соціальним феноменом, а й культурним та антропологічним, в аналізі сім'ї та шлюбу варто застосовувати різні методи, які б відображали багатогранність даного інституту. Сферу досліджень над родиною, студії над родиною (з англ. studies in family) можна порівняти із такими сферами дослідження, як "студії над жінкою" (з англ. women's studies) та "гендерні студії" (з англ. gender studies). Нова сфера суспільно-культурного дослідження вже присутня у якості нової спеціальності у західних університетах. Теоретичні розмірковування над проблемою суспільства у другої половини XX ст. поява нових соціальних та культурних рухів змусила передусім соціальних філософів звернутися до цієї проблематики. Теоретичну рефлексію якого вже було закладено вище згадуваними філософами XIX ст. та розширено Парсонсом та Леві-Стросом, і була умовою появи досліджень присвячених тільки і виключно родині та шлюбу на рівні теоретичного дослідження [9].
   Об'єктом даних дослідження (студії над родиною) являються шлюбно-родинні взаємини у культурі. Предметом дослідження же є динаміка шлюбно-родинних взаємини та сучасні зміни, які відбуваються у родині та зі шлюбом.

1. Аристотель. Сочинения: В 4 т. / Пер. с древнегр.; общ ред. А.И. Доватура. - М., 1983. - Т. 4. - С.409, 404.
2. Маркс К. и Энгельс Ф. Немецкая идеология II Избранные произведения. В 3 т. - М., 1985. - Т. 1. - С.34.
3. Маркс К. Проект закона о разводе // Маркс К. и Энгельс Ф. Сочинения. - М., 1955. - Т. 1. - С.163.
4. Comte A. Cours de philosophie positive. - Paris, 1964. - Т. 4. - S.412.
5. Adamski F. Rodzina. Wymiar spoteczno-kulturowy. - Krakow: Wyd. Uniwersytetu Jagielloriskiego, 2002.- S.227.
6. ЭнгельсФ. Происхождение семьи, частной собственности и государства. В связи с исследованиями Люэса Г. Моргана. - М., 1985. - С.5-6.
7. Там само. - С.75.
8. Slany К. Alternatywne formy zycia mat-zerisko-rodzinnego w ponowoczesnym swiecie. - Krakow: Wyd. Nomos, 2002. - S.67.
9. Ibid. - S.50-55.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com