www.VuzLib.com

Головна arrow Політологія arrow Соціальні передумови явища політичного маніпулювання
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Соціальні передумови явища політичного маніпулювання

О.Л. Хромець, асп.

СОЦІАЛЬНІ ПЕРЕДУМОВИ ЯВИЩА ПОЛІТИЧНОГО МАНІПУЛЮВАННЯ

   У даній статті встановлюються історичні передумови виникнення феномену маніпулювання свідомістю. Виокремлюються основні умови й механізми маніпуляції свідомістю в політичному процесі. Вказується на загрозу втрати ідентичності людини під дією маніпулятивного впливу.

   Historical pre-conditions of origin the phenomenon of manipulation of consciousness are set in this article. Basic terms and mechanisms of manipulation are set by consciousness in a political process. Specified on the threat of loss of identity of man under the action of the manipulation influencing.

   Проблема політичного маніпулювання у вітчизняній науковій думці досі не набрала належного висвітлення: ця тема перебуває в стадії розробки. їй присвячені окремі розділи в підручниках з дисципліни "Політологія", побіжно розглядають це явище в соціологічній теорії. Запропонована проблематика актуальна з тієї причини, що XXI століття характеризується пропозицією з боку держава стратегії "м'якої влади" - це перехід від фізичного примусу до оптимізації соціальних відносин на основі застосування соціальних технологій, до яких відносять також маніпулятивні технології. Стратегія держави будується за схемою пріоритету заданості і керованості поведінки громадян, аніж їх залякування фізичними покараннями.
   У західній політологічній думці актуальність висвітлення проблеми маніпуляції свідомістю була усвідомлена значно раніше - у минулому XX столітті. Наукову дискусію розпочав Герберт Франке. У книзі "Маніпульована людина", він зазначав: "Під маніпулюванням у більшості випадків варто розуміти психічний вплив, що створюється таємно, а отже, і на шкоду тим особам, на яких він спрямований" [1].
   В працях філософів і психологів XIX - XX століття проблема була заявлена, проводився аналіз загрозливих тенденцій у модерному соціумі, який в революційній боротьбі здобував собі "свободу і демократію". Загрозу від цього вбачав Хосе Ортега-і-Гасет, що отримала вираження у його праці "Повстання мас" [2] . Він вказує на небезпеку втрати народом, який поступово переходить у стан маси, культурних традицій - основу, яка дозволяє людині себе самоусвідомлювати і запобігати таємним впливам на власну поведінку. Людям пропонується субкультура, культура споживацтва, яка призначена відволікти людей "від думок", зациклити особу в абсолютності споживацтва. Культура стає масовою і стимулює у суб'єкта прагнення лише до задоволення чуттєвих потреб, відкидаючи при цьому задоволення раціональної сфери. Життя стає дійством, яке не потрібно розуміти, а потрібно просто спостерігати. Цей аспект "театралізації життя" дослідив французький філософ Ернест П-Дебор у своїй праці "Суспільство Вистави" [3]. Він зазначає, що "вистава - це неперервна промова, яку сучасний лад говорить про самого себе, його хвалебний монолог. Це авторитет влади в епоху її тоталітарного управління умовами існування" [4].
   Цінним джерелом є книга сучасного російського дослідника С.Г. Кара-Мурзи "Маніпуляція свідомістю" [5]. У ній автор аналізує нове для пострадянського простору явище маніпулювання свідомістю в політичному процесі. Він виокремлює основну рису маніпулювання - це не безпосередньо брехня, хоча вона і є складовою процесу маніпулювання, а зміна думок людини, "примушування людини думати так, як треба" [6]. Автор також першим робить ґрунтовний аналіз маніпулятивних технологій, які були застосовані в ході "розвалу" Радянського Союзу, вказує на те, що було використано технологію, основою якої є руйнування традиційного мислення радянської людини, яка хоча й була утисненою у правах в часи радянської влади, але не була, як вважає С. Кара-Мурза, маніпульована на рівні світоглядних переконань.
   Також дослідженням маніпулятивних технологій займався А. Цуладзе "Політичні маніпуляції чи Оволодіння натовпом" [7]. У ній автор переважно аналізує російські реалії, в які привнесено західні моделі маніпулятивного впливу.
   В українській політичній науці проблема маніпулювання свідомістю в політичному процесі аналізується здебільшого в періодичній літературі, порушуються в радіо- та телепрограмах, присвячених виборчим маніпуляціям. Аналіз застосування "брудних" виборчих технологій (часто основою їх і є політичне маніпулювання) можна знайти в аналітичних статтях політичного консультанта Д. Богуша. Також розробкою проблемою маніпуляції займається вітчизняний автор Я. Підстригач [8]. Цінними нам здаються розробки з приводу аналізу комунікативних технологій Г. Почепцова [9] і В. Бебика [10]. Із останніх вітчизняних досліджень щодо маніпулятивної проблематики можна виокремити колективну праця В. Петрика, В. Остроухова та ін.. "Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій". Автори дослідження зосереджуються на виокремленні особливих форм маніпулювання свідомістю в релігійній сфері, а вже як наслідок - вплив на політичну сферу держави. Особливо цінним в даному контексті є авторське бачення явища маніпулювання, форм і типів його поширення [11].
   Проблема маніпуляції свідомістю людини актуалізувалася для пострадянського простору з розпадом Радянського Союзу. Адже в цей час до нас проникають нові форми суспільних відносин - ринкова економіка, демократичні інститути. Разом з новим "базисом" було запозичено "надбудову": нові форми комунікації (Інтернет), комерційне телебачення, преса, радіо. Ринкові умови забезпечують існування конкуренції і розмай товарів та послуг. Закономірним є поширення рекламних технологій, які покликані проінформувати про товар і наділити його особливими якостями, які вирізняють товар чи послугу серед аналогічних, і в свою чергу "змусити" покупця віддати перевагу саме цьому товарові. Привнесені також були способи створення найбільш переконливих аргументів, щоб нав'язати певний погляд, спростувати попередні переконання - "оволодіти людиною". Сучасні рекламодавці "найкращі знавці людської психології" [12]. Основа сучасної реклами - це не роз'яснення того, чому товар кращий, а нав'язування того, що він саме таким і є.
   Маніпулятивні технології не залишились осторонь і від політичних процесів. З деякою специфікою людям нав'язуються певні погляди, формуються і вживлюються переконання, які можуть змінювати цілісність людського світосприйняття з подальшим її трансформуванням. Такий стан пов'язують з тенденцією масовізації суспільства. X. Ортега-і-Гасет зазначає: "маса - це "рядова людина". Отак просто кількість - юрба - перетворюється в якісне визначення: "це якісна однорідність, це суспільна безформність, це людина, що не відрізняється від інших, а являється повторенням загального типу" [13].
   Людина-маса у своїй появі і становленні творить "нову" культуру, забуваючи історичні цінності, маса сліпо йде за соціальним прогресом, забуваючи своє історичне коріння - вона (людина-маса) своєю діяльністю підрубує цей корінь і "стовбур цивілізації", на якому знаходилось суспільство, яке втратило рівновагу, порушивши закономірний історичний розвиток. Людство поступово втрачало основу, яка набувалась протягом історії, втрачалась основа людської ідентичності. Як зазначає той самий X. Ортега-і-Гасет: "історичне знання - це техніка першого порядку, щоб зберігати й продовжувати розвинену цивілізацію. Вона не дає нам позитивних розв'язок для нових життьових конфліктів - життя завжди відмінне від того, чим воно було, -та найбільше вона дозволяє нам осмислити помилки наших днів" [14].
   Вже в дев'ятнадцятому століття почалась втрата "історичної культури". Це повною мірою проявляється нині, коли історія як наука стала на служіння пануючого режиму в кожній державі. Людина почала не бути продуктом культури - вона "включається" в потрібний історичний контекст. Тому і з'являються такі формулювання, типу "братні слов'янські народи" для пояснення і насадження панівної ідеології та інші історичні перверзії.
   Втрата історичної ідентичності людини-маси - це основа насадження в світоглядну схему людини певної інформації, при вмілому використанні досягається уніфікація свідомості суспільства, яке стає "обеззброєним", починає жити згідно нав'язаних, внаслідок маніпуляції, переконань. Безсумнівно, ще в період Реформації можна виявити безліч прикладів маніпулювання масами, але тільки в XX столітті, завдяки його технологічним можливостям, став можливим широкий цілеспрямований вплив на мільйонні маси. Всі представники теорії масового суспільства виходять з того, що головним агентом його становлення виступають засоби масової комунікації. Громадська думка, ефект гласності, можливість маніпулювати свідомістю набули такої сили, з якою вже не могли не рахуватися.
   Керівній верхівці, яка здійснює маніпулятивний вплив, потрібно зберегти показову "атомізацію" індивідуальності, зберігаючи в соціумі почуття певної самостійності й почуття "окремості" індивідів, а водночас досягти певної стандартизації за допомогою залучення бажаного об'єкта до спільного переживання. Наприклад, повселюдне захоплення великої маси людей спортом. Спорт зі способу ведення здорового життя в XX столітті зміг перетворитися на об'єкт обожнення. Не даремно X. Ортега-і-Гасет зазначав, що театр поступився спортивній арені, відповідно розум - сліпому почуттю.
   С Московіті зазначав, що XX століття вказало на те, що простір, в якому веде "діалог" держава і суспільство, почав організовуватися в межах стадіонів, площ, бо "простір стадіонів, площ об'єднує маси і створює в них відчуття своєї сили" [15] . Людина стає залежною від маси, вона втрачає своє "Я", тепер суб'єкт управління здійснює вплив на людину, впливаючи на колективні почуття, які ретранслюються в почуття окремої людини, таким чином "типізуючи" думки і дії людей. Людина-маса втрачає можливість спілкуватися, перетворюючись на "читачів, глядачів, слухачів" [16].
   Об'єднуючим фактором в суспільстві можуть бути й інші явища. Останніми роками провідним став фактор тероризму, який використовує сучасна влада для стандартизації почуттів населення.
   Г. Маркузе в своїй "Одномірній людині" вказує на те, що в розвинутій індустріальній цивілізації панує комфортабельна, спокійна, поміркована демократична несвобода, свідчення технічного прогресу [17]. Демократія нині стала просто модним розкрученим брендом, яким почали прикривати сучасний, далеко не досконалий, політичний лад.
   Процес підвищення економічної ефективності і зросту матеріального благоустрою суспільства позначився різким виокремленням економічної еліти, яка для лобіювання своїх інтересів почала використовувати державну політику. Для цього їм потрібно було оволодіти медіа, чи принаймні встановити контроль над деякими ЗМІ. Бо "найефективніша індустріалізація може слугувати обмеженню потреб [громадян - вставка О. X.] і їх маніпулюванню" [18].
   Людство почало втрачати почуття реальності, все життя людини намагаються організувати у велику виставу під чіткою режисурою. Як зазначав французький філософ Ернест П-Дебор у своїй праці "Суспільство Вистави", "все життя суспільств, в яких панують сучасні умови виробництва, являють собою неосяжне нагромадження вистав. Все, що раніше переживалось безпосередньо, зараз же відсторонюється в уявлення" [19]. Влада вже не прагне вести діалог з громадянами, вона пропонує ряд символів, знаків і, що найголовніше, вказує їх значення і далі стежить за їх вкоріненням в свідомості громадян. І тоді люди-актори по сценарію висловлюють нібито свої вимоги до держави, для якої такі запити не є несподіванкою. І держава негайно "відповідає" діями на "запити громадянського суспільства". Дуже часто вирішення проблеми відбувається в віртуальному світі, в сфері образів, просто змінюється ракурс висвітлення проблеми і це у свою чергу заспокоює громадську думку. Джерелом "театралізації" суспільства саме і виступає втрата єдності світу.
   Так звана постмодерністська епоха характеризується тим, що "в умовах постмодерністської реальності стає практично неможливим для втілення прагнення представників влади створити цілісну уніфіковану систему управління суспільними процесами, оскільки влада поступово втрачає попередньо соціокультурну базу -людей, готових йти на будь-які жертви заради втілення волі, що виходить з єдиного центру. В епоху постмодернізму неможливими стають стандартизація, масовізація суспільства. Суспільство нової доби стає поліваріантним, у ньому панують не догми, а дискурс, на зміну очікуванню й надій людини поступово приходить прагматичний розрахунок і віра" [20]. І завдання політичної влади щодо управління суспільством визначаються відповідно до того, що вплив вже не може мати тільки одного каналу передачі повідомлення. Зараз, по-суті, відбувається формування "планового дискурсу" між суспільством (масою) і державою. Механізми такого процесу пов'язані зі зміною світоглядних установок людини і маніпулювання масовою свідомістю.
   Зараз майже аксіоматичним стає застосування маніпулятивних технологій у електоральному процесі. Одна річ, коли використовуються засоби привернення громадськості до дійсних проблем і поширення інформації щодо їх вирішення, актуалізується увага соціуму на позитивних якостях політичної сили. Інша річ, коли створюються за допомогою маніпулятивного впливу проблеми, з'являється своєрідне їх інтерпретування і вказування на виключну можливість вирішення цих проблем лише певною конкретною політичною силою.
   Визначаючи поняття "маніпуляція", потрібно зазначити етимологію цього слова. Слово "маніпуляція" має коренем латинське слово manus - рука (manipulus -пригорща, жменя, від manus і р/е - наповнювати). У словниках європейських мов слово тлумачиться як поводження з об'єктами з певними намірами, цілями (наприклад, ручне керування, огляд пацієнта лікарем за допомогою рук і т. д.). Мається на увазі, що для таких дій потрібна спритність і вправність.
   Звідси пішло й сучасне переносне значення слова - спритне поводження з людьми як з об'єктами, речами. Оксфордський словник англійської мови трактує маніпуляцію як "акт впливу на людей або керування ними зі спритністю, як приховане керування або обробка". Виданий в 1969 році в Нью-Йорку "Сучасний словник соціології" визначає маніпуляцію як "вид застосування влади, при якому маніпулятор впливає на поведінку інших, не розкриваючи характеру очікуваної взаємодії" [21].
   А. Цуладзе визначає маніпуляцію як "вид психологічного впливу, митецьке здійснення якого призводить до потаємного збудження в іншої людини намірів, які не співпадають з його актуально існуючими бажаннями" [22]. Українські автори В. Петрик і В Остроухов значною мірою ототожнюють маніпулювання свідомістю й інформаційні операції, визначаючи останню як "вплив на суспільну свідомість таким чином, щоб керувати людьми і змусити їх діяти проти своїх інтересів" [23].
   Я. Підстригач в книзі "Антиманіпуляція. Присвячено виборам" зазначає: "маніпуляція - це прихований вплив, факт якого не повинен бути зауважений об'єктом маніпуляції. Для досягнення успіху маніпуляція повинна залишатися непомітною. Успіх маніпуляції гарантовано, коли маніпульована особа вірить, що все, що робиться, є природнім та невідворотним. Коротше кажучи, для маніпуляції потрібна фальшива дійсність, в якій її присутність не буде відчуватися" [24].
   Природа маніпуляції складається з дворівневого впливу - поряд з повідомленням, що посилається відкрито, маніпулятор посилає адресатові "закодований" сигнал, сподіваючись на те, що цей сигнал розбудить у свідомості адресата ті образи, які потрібні маніпулятору. Цей прихований вплив спирається на "несвідоме знання", яким володіє адресат, на його здатність створювати у своїй свідомості образи, що впливають на його почуття, думки й поведінку. Мистецтво маніпуляції полягає в тому, щоб пустити процес уяви у потрібному руслі, але так, щоб людина не помітила прихованого змісту, минути раціональне осмислення повідомлення.
   Основним психологічним механізмом маніпулювання свідомістю виступає навіювання. Згідно з теорією навіювання "при навіюванні людина не змінює своїх поглядів і оцінок, а змінює об'єкт оцінки" [25]. Навіювання відрізняється від переконування тим, що послуговується не раціональними аргументами, а впливами на відчуття певних повідомлень. В останні роки усе більше вчених схиляються до думки, що проблема глибше, і первісною функцією слова-повідомлення був його сугестивний вплив - підпорядкування не через розум, а через почуття. Сугестивність - глибинна властивість психіки, що виникла набагато раніше, ніж здатність до аналітичного мислення.
   Ще одним важливим механізмом маніпулювання є міфотворення. С.Г. Кара-Мурза визначав міф як "узагальнене уявлення про дійсність, яке поєднує моральні і естетичні установки, поєднуючи реальність з містикою" [26].
   Визначаючи власне політичний міф К. Флад зазначав, що міф ми можемо називати політичним, коли в ньому присутня ідеологічна компонента. "Політичний міф може бути визначений як ідеологічно маркована розповідь про події минулого, теперішнього і прогнозованого майбутнього" [27]. Саме ця "ідеологічна компонента" вирізняє політичний міф з-поміж інших видів міфів. Технологія застосування міфу для маніпулятивної дії полягає в тому, що маніпулятор виступає з позиції адресату і просто добирає ряд фактів для того, щоб "підсилити" аргументацію.
   Також механізмом маніпулювання можна назвати постійне повторення певного повідомлення в різних формах і в різних ракурсах. Дослідники прийшли до сумного для простої людини висновку, що в результаті частого повторення, повідомлення міцно запам'ятовується, діє на свідомість незалежно від того, чи викликає це твердження заперечення або схвалення. Цей висновок перевірений на комерційній рекламі, цінність якої для вчених - у величезній кількості емпіричного матеріалу.
   Для успішного рішення завдань і досягнення цілей існують засоби політичного маніпулювання, які є складовою політичних технологій (їхня основа - виборчі методики, які використовуються в період передвиборних кампаній). Засоби політичної маніпуляції можна класифікувати за різними критеріями. По відношенню до чинного законодавства вони діляться на регламентовані законом і такі, які виходять за межі правових норм, за способом впливу - на прямі й приховані, за функціями - на PR (підтримка зв'язку із громадськістю), агітацію (заклик до дії) тощо, за формою - на агітаційні, економічні, адміністративні й провокаційні, за змістовною спрямованості поділяються на рекламу й антирекламу, за рівнем впливу - на міжособистісні, групові й масові, за інформаційними носіями - на друковані, електронні, зовнішні й тощо.
   У сучасних демократичних країнах (при подальшому аналізі проблеми все більше розуміється абсурдність назви теперішніх державних режимів "демократичними", як влади народу, бо, як зазначає С.Г. Кара-Мурза, як тільки маніпуляція свідомістю перетворились в технологію панування, саме поняття демократії стало чисто умовним і вживається як ідеологічний штамп) основним способом приходу до влади залишаються виборчі перегони. А вони в політичному процесі, по-суті, ніколи не закінчуються. А. Цуладзе, виокремлюючи три типи політичної маніпуляції, виділяє такі, які так чи інакше пов'язані з виборами до органів державної влади:
   1) маніпуляція як засіб приходу до влади;
   2) маніпуляція як засіб реалізації влади;
   3) маніпуляція як засіб збереження влади.
   Врешті-решт, виокремлюючи збірне поняття і розуміння маніпулятивних технологій, можна визначити, що маніпулятивні технології - це комплекс принципів, методик і дій, щодо досягнення певних цілей. Основою таких дій виступає прихований вплив на духовні структури особистості (психіку, свідомість, світогляд) і зміна її (структури) шляхом застосуванням зацікавленим суб'єктом прихованих прийомів впливу на людину.
   Отож, доба в якій склалися умови для повсюдного поширення маніпулятивних технологій супроводжується рядом соціальних трансформацій. Здавалось би, що людство пережило жах тоталітарних режимів, але воно стоїть на порозі "витонченого тоталітаризму". 3. Бахтурідзе зазначає: "у тоталітарному режимі використовується терор і страх, фізичне винищування й не тільки як інструмент знищення й залякування, але і як нормальний інструмент керування масами (терор міг бути й чисто моральним). У демократичному ж суспільстві маніпулювання найчастіше замінює механізми фізичного примусу, характерні для тоталітарних режимів, і від цього вони стають ще витонченіші"[28].
   Як зазначає український дослідник проблеми політичного маніпулювання Я. Підстригач, характеризуючи сучасний стан: "виникає новий, гірший вид тоталітаризму лад, що замінив батіг набагато більш ефективними і більш антигуманними інструментами, зокрема, "індустрією масової культури", що перетворює людину в програмованого робота" [29].
   Людство пережило страх радянського і німецького тоталітаризму, але людство наближається до творення тоталітаризму в середині себе, розщеплення людського "Я", втрати самостійного мислячого індивіду. І Україна не стоїть в стороні загальносвітових тенденцій. З року в рік все більшим стає вплив маніпулювання свідомістю на соціальну сферу, зокрема, на політичну. Повною мірою застосування маніпулятивних технологій ми можемо спостерігати під час виборчих кампаній - з кожною виборчою кампанією маніпулятивні технології стають витонченішими. Україна вже наближається до того стану, коли маніпулювання масовою свідомістю набуває "національних рис" (вже не тільки просте копіювання "західних зразків" політичного маніпулювання). Тому вкрай важливим є проведення усестороннього дослідження вітчизняного досвіду політичного маніпулювання.

1. Кара-Мурза С.Г Манипуляция сознанием. - К., 2000. - 448 с.
2. Ортега-І-Гасет X. Бунт мас
3. Дебор, Ги-Эрнест Общество Спектакля. - М., 2000. - 184 с.
4. Дебор, Ги-Эрнест Общество Спектакля. - М., 2000. - С.28.
5. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием.- К., 2000. - 448 с.
6. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием.- К., 2000. - С.13.
7. Цуладзе А. Политические манипуляции или Покорение толпы. - М., 1999. - 142 с.
8. Підстригач Я. Анти-маніпуляції. Присвячено виборам
9. Почепцов ГГ. Информация & дезинформация. - К., 2001. - 256 с.
10. Бебик В.М. Інформаційно-комунікаційний менеджмент у глобальному суспільстві: психологія, технології, техніка паблік рилейшнз: Моногр. - К., 2005. - 440 с
11. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій. - К., 2006. - 208 с
12. Бахтуридзе 3. Манипуляция массами в политическом процессе
13. Ортега-і-Гасет X. Бунт мас // Вибрані твори. - К., 1994 - С.17.
14. Ортега-і-Гасет X. Бунт мас // Вибрані твори. - К., 1994 - С.69.
15. Московичи С. Век толп: Исторический трактат по психологии масс. - М., 1998. - С.180.
16. Московичи С. Век толп: Исторический трактат по психологии масс. -М., 1998. -С.227.
17. Маркузе Г. Одномерный человек. -М., 1994. - С.1.
18. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - Киев: Орионы, 2000. - С.24.
19. Дебор, Ги-Эрнест Общество Спектакля.- М., 2000. - С.23.
20. Горбатенко В. Постмодерн і трансформація ціннісної основи людського буття // Політичний менеджмент. - 2005, №1. - С.6.
21. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К., 2000.- С.11.
22. Цуладзе А. Политические манипуляции или Покорение толпы. - М., 1999. - 10.
23. Сучасні технології та засоби маніпулювання свідомістю, ведення інформаційних війн і спеціальних інформаційних операцій. - К., 2006. - С.43.
24. Підстригач Я. Анти-маніпуляції. Присвячено виборам
25. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К., 2000. - С.40.
26. Кара-Мурза С.Г. Манипуляция сознанием. - К., 2000. - С.113.
27. Флад К. Политический миф. Теоретическое исследование. - М., 2004. - С.41.
28. Бахтуридзе 3. Манипуляция массами в политическом процесce
29. Підстригач Я. Анти-маніпуляції. Присвячено виборам

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com