www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія arrow Особистість і натовп: харизматична природа релігійного лідерства
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особистість і натовп: харизматична природа релігійного лідерства

Ломачинська, канд. філос. наук

ОСОБИСТІСТЬ І НАТОВП: ХАРИЗМАТИЧНА ПРИРОДА РЕЛІГІЙНОГО ЛІДЕРСТВА

   Стаття присвячена проблемам харизматичного лідерства. Автором розглядаються основні ознаки харизматичного панування та способи його досягнення. Аналізуються основні якості, якими наділені харизматичні лідери, їх взаємодія з учнями та послідовниками. Розглядаються проблеми впливу харизматичного лідера на натовп, зокрема, комунікативні можливості харизматичного лідера, його символічні характеристики, здатність до самопожертви, невичерпна енергія, незалежність характеру, сила духа.

   The article is devoted to the problems of charisma leadership. The basic signs of charisma domination and methods of his achievement considered an author. Basic qualities, which the allotted charisma leaders are analyzed, their co-operation with students and followers. The problems of influencing of charisma leader on a crowd considered, in particular, power of leader, which has by charisma, to communication, his symbolic descriptions, capacity for self-sacrifice, inexhaustible energy, character independence, strength of mind.

   На радикальних поворотах історії, в епоху глобальних катаклізмів завжди з'являлися особистості, здатні повернути кермо історичного процесу та очолити суспільство в формуванні найбільш радикальних соціальних змін. Ці особистості - лідери, ті, хто здатні не тільки формувати найбільш бажані для суспільства ідеї, але і захопивши ними значне коло своїх послідовників, втілювати їх в життя.
   Лідер повинен володіти важливими індивідуальними особливостями: прагненням до влади, силою особистих якостей і здібностей, добре розвинутою міжособовою орієнтацією, розумінням потреб і пріоритетів суспільства, вольовою і емоційною стійкістю. Вони здатні втілити в життя будь-яку ідею, а також створити життєздатний, націлений на саморозвиток колектив однодумців. Ці якості пов'язані з високим рівнем саморегуляції, психічної та фізичної витривалості людини.
   Лідер повинен уміти управляти увагою аудиторії і володіти своїми емоціями, бути впевненим у собі. Ораторські здібності та комунікативні навички дозволяють їм вільно володіти аудиторією.
   Роль лідера полягає, передусім, в умінні оволодіти соціальними силами в суспільстві, в мистецтві формування, розвитку і відповідного напряму моральних цінностей. Нестандартне мислення і володіння мистецтвом управління, отримані як дар природи і розвинуті в майбутньому наполегливою працею і самовдосконаленням, - ось головні якості лідера.
   Лідерство завжди пов'язано з питанням влади. Лідер не може існувати без послідовників, це завжди питання домінування та підкорення. Враховуючи те, що кожне панування виникає з мінімального бажання підкорятися та максимального бажання керувати, завдання лідерства полягає в тому, щоб змусити підкорених повірити в необхідність та легітимність певного владного тиску.
   Розглядаючи питання панування, неможливо обійти увагою відому концепцію німецького соціолога Макса Вебера [1], який виділяє панування раціонального, традиційного та харизматичного характеру. В рамках означеної проблеми особливу увагу варто приділити харизматичному пануванню.
   Харизмою, як вважав Макс Вебер, слід називати таку якість особи, що визнається надзвичайною, завдяки якій вона оцінюється як обдарована надприродними, надлюдськими або, щонайменше, особливими силами і властивостями, не доступними іншим людям. Харизма - це якість, що обумовлена магічно, і розглядається як дар, що посланий богом. Харизма - це авторитет незвичайного особистого дару, що припускає повне довір'я і відданість. Це "божественний дар" , яким лідера наділила природа, доля, Бог і який виділяє його з решти смертних.
   Харизматичний дар означає, що правитель зобов'язаний своєю владою безпосередньо божественному призначенню, є представником божественної сили і тому володіє надприродними властивостями. І відповідно під харизматичним авторитетом розуміється панування над людьми, які підкоряються своєму обранцю внаслідок віри і наявності в нього цієї виключної якості. Терміном "харизма" позначається сакральна субстанція вибраних, що розуміється як якість, яка виходить за межі повсякденного, хоча і направлена на певні повсякденні дії [2].
   Саме віра в легітимність влади створює надійну основу пануванню харизми, забезпечує її форму. її підсвідома основа веде до специфічної відданості і виняткової святості, героїзму і зразкового характеру індивіда, нормативних зразків і того порядку, що ним відстоюється. Саме ця віра лежить в основі авторитету харизматичної особи, яка, як правило, приходить до влади в умовах кризи, крутої ломки усталених норм, і традицій, коли здається, що тільки особливі особисті якості того або іншого лідера допоможуть вийти з кризового стану.
   Особистість, наділену харизматичними якостями, вирізняють серед інших сміливість, витривалість, непохитність, стриманість в словах, внутрішня сила, що вабить за собою оточуючих, впевненість і почуття власної гідності. У харизматичних особистостей завжди є мрія, що відображає їх уяву про майбутнє, оскільки вони знають, що сьогоднішня мрія завтра стане реальністю. Ця впевненість збуджує їх до дій, що дозволяють здійснити мету, і цей мотив дає їм силу не тільки самим проявляти активність, але і надихати до діяльності інших людей [3].
   Харизматичні лідери - це сильні особистості з нестандартним мисленням. На нашу думку, сумнівною є теза про те, що такі особистості - психічно неврівноважені люди. Але безумовно, чуттєвість в їх вчинках та прагненнях домінує над розумом. Наскільки нереальною не здавалася б та ідея, що вони захищають, і та мета, до якої вони прагнуть, їхнього переконання не можна похитнути ніякими раціональними судженнями. Вони здатні принести в жертву поставленій меті особисті інтереси. В окремих випадках інстинкт самозбереження в них зникає настільки, що єдина нагорода, до якої вони прагнуть, - це мучеництво. В зв'язку з цим варто зазначити, що ґенеза харизми релігійного лідера в християнській традиції має певну циклічність: захоплення - звеличення - заперечення - (мученицька) смерть - захоплення - звеличення.
   Духовні та фізичні страждання лідера викликають особливе захоплення натовпу, тому страждання іноді стає бажаним. Адже "однією з найважливіших рис енергійного характеру є наявність почуття, що має здатність руйнівної дії на заборони. В наполегливості завжди ховається намір жити з найбільшими затратами енергії, навіть якщо це спричиняє тільки біль. Тут байдуже, кому спричиняється страждання - собі чи комусь іншому, тому що коли людиною оволодіває діяльний настрій, то її метою стає подолання перешкоди, не аналізуючи того, з чого вона складається і чиї інтереси зачіпає" [4].
   Напруженість власної віри харизматичного лідера надає його словам величезну силу переконання. Натовп завжди готовий слухати людину, обдаровану сильною волею й що вміє діяти на неї значним чином. Лідерство неможливе без безпосередньої чи опосередкованої взаємодії лідера і його послідовників, тому варто звернути особливу увагу на оточення лідера.
   Аналізуючи оточення лідера, можливо виділити такі основні групи. Учні складають безпосереднє оточення лідера, вони свято вірять в ідеї свого вчителя і поширюють їх. Кожен з учнів є сильною особистістю, і їх життєвий вибір цілком усвідомлений. Як правило, учні володіють відповідним інтелектуальним потенціалом, прагненням в досягненні мети, і з часом стають лідерами, формуючи своє коло учнів. Послідовники - це ті, хто слідує за лідером, захоплені як його особистістю, так і його ідеями. Вони можуть бути сучасниками лідера, тобто їх віра формується безпосередньо, чи його спадкоємцями, сприймаючи ідею опосередковано (через знайомство з творчістю лідера чи шляхом спілкування з його учнями).
   Але оточенням лідера також є натовп, різнорідне скупчення людей з різними поглядами, прагненнями та інтересами. В дослідженні психології натовпу, безперечно, цікавими є погляди французького психолога Г. Лебона. Натовп представляє своєрідний живий організм, де кожен окремий індивід втрачає свою індивідуальність та здатність до раціонального мислення і підпадає під вплив загальних емоцій. Індивід, що становить частку захопленого ідеєю натовпу, вже не усвідомлює своїх вчинків, і в нього, як у загіпнотизованого, одні здатності зникають, інші ж доходять до крайнього ступеня напруги. Натовп рівною мірою може бути злочинним чи героїчним, може піти на смерть заради торжества певного вірування або ідеї; у натовпі можна розбудити єнтузіазм і змусити його, заради слави й честі ризикувати життям окремих його індивідів. Люди в натовпі гублять свою волю й інстинктивно звертаються до того, хто її зберіг, тобто до лідера. Релігійне почуття, що виникає в натовпі, характеризується обожнюванням передбачуваної верховної істоти, йому властиві острах перед приписуваною цій верховній істоті магічною силою, сліпе підпорядкування її велінням, неможливість заперечувати її догмати, бажання поширювати їх, прагнення дивитися як на ворогів на всіх ті, хто не визнає їх [5], (хоча в даному випадку натовп має позитивно сприймати ту релігійну ідею, яку йому намагаються нав'язати, інакше чому така харизматична особистість, як князь Володимир, силою охрестивши тисячі киян, не зміг їх переконати відмовитись від язичницьких вірувань?)
   Підкорення лідеру ґрунтується на особистому довір'ї і визначається рамками уявлення індивіда про харизму. Підкоряючись, люди йдуть не стільки за людиною, скільки за харизмою, яка ніби осяяла її своїм впливом і авторитетом. "Влада харизматичного лідера - це влада символу і, одночасно, того моменту, коли цей символ піднятий над натовпом. Це влада людини яскравої, але така яскравість йде не стільки від людини, скільки від мас, що йдуть за нею, що наділяють своєю любов'ю і її, і той прапор, що він несе. Така влада фанатична, але ситуативна: зміниться ситуація, наступить інший момент, і такий лідер може швидко згаснути, втратити свій вплив" [6].
   Важливою складовою, що суттєво впливає на формування образу харизматичного лідера, є його яскрава індивідуальність, яка залежить не тільки від природних нахилів, але, значною мірою, формується самою особистістю. Тому можливо виділити харизму особисту та харизму придбану. Харизма придбана приписується людям, що обіймають певне становище в суспільстві та здійснюють значний владний вплив на різні його прошарки. Релігійний лідер, який в силу свого похилого віку чи фізичного здоров'я не здатний втілювати в життя проповідувані раніше ідеї, все одно вселятиме благоговійний острах в серцях послідовників, адже вони реагуватимуть не на конкретну людину, а формуватимуть на рівні підсвідомості в своїй уяві той харизматичний образ, який колись викликав шалене захоплення. Особиста харизма не залежить ні від статусу, ні від влади; вона є надбанням виключного кола осіб і передає їм певне магнетичне зачарування, що діє на навколишніх, незважаючи навіть на існування між ними рівності в соціальному відношенні й на те, що вони не мають ніяких традиційних засобів для утвердження своєї влади.
   Харизматичні лідери - своєрідні генератори ідей - це люди, що мають творчу уяву та володіють просторовим баченням світу. Вони одержимі власними оригінальними ідеями, емоційні та часто дотримуються тільки тих соціальних норм, які створюють для себе самі. Люди даного типу орієнтовані на максимальне досягнення поставленої мети, на шляху до неї можуть не зарахуватися з власним здоров'ям і навіть життям, вони володіють підвищеною вимогливістю як до себе, так і до інших людей.
   Варто підкреслити, що для формування впливу харизматичної особистості символи набувають особливого значення. Чи могла б така, безумовно, харизматична особистість, як Жанна Д'Арк, повести за собою своїх послідовників в ситуації середньовічної Європи, якби вона постала перед ними в жіночому вбранні? Адже традиційно лише особа в чоловічому одязі могла стати на чолі війська (хоча в той час за використання одягу іншої статі карали смертю). І чи не тому таким важливим для католицьких богословів було підтвердження її незайманості (Орлеанська Діва - паралель зі святою Дівою Марією), щоб вона могла постати перед військом в білих рицарських шатах на білому коні, з полотняним знаменом, на якому були зображені Христос і Архангели з лілеями Франції як символ недоторканної честі держави? [7] Адже, як стверджує Г. Лебон, образи, що вражають уяву юрби, завжди бувають простими і ясними, що не супроводжуються ніякими тлумаченнями, і тільки іноді до них приєднуються які-небудь чудесні або таємничі факти: велика перемога, велике чудо, велике злочин, великий надія. Юрбі треба завжди представляти речі в цільних образах, не вказуючи на їхнє походження.
   Харизма - це якість, притаманна справжньому лідеру, і її реалізація залежить не тільки від особистості самого лідера, як від його сприйняття послідовниками. Вебер вказує, що визнання харизми послідовниками можливо лише завдяки чуда. Таке визнання психологічно є цілком особистою, заснованою на вірі схильністю, народженою з натхнення або потреби і надії. Євангелія містять багато спогадів апостолів про ті чудеса, які творив Христос, щоб переконати своїх учнів в силі свого божественного призначення (Мф.4: 23:25), (Мф.8: 2-3), (Мф.8:14-15), (Мф.8: 28-32) (Мф.9:6-7) (Мф.9: 20-21) (Мф.9:23-25), (Мф.9:28-30), (Мф.9:32-33), (Лк.7:12-13), (Лк.7:21),(Лк.8:27-29)... І апостолам він заповідав чудесні Божі дари (Мк. 16:17-20).
   Харизматичний вплив будується, передусім, на владі прикладу, визначається ототожненням послідовника з лідером або потягом до нього, а також від потреби виконавця в приналежності і пошані. Навіть незважаючи на те, що послідовник і лідер ніколи не зустрічалися, в уявленні послідовника його відносини з лідером будуються майже на рівних. На рівні підсвідомості послідовник також чекає, що визнання харизми лідера дасть можливість наблизитись до нього та викличе його схвальну оцінку.
   Найчастіше дослідники виділяють наступні характеристики харизматичних осіб:
   - здатність до обміну енергією;
   - хороші риторичні здібності;
   - гідна і упевнена манера триматися;
   - незалежність характеру;
   - сприйняття захоплення своєю особою [8].
   Розглянемо означені характеристики більш детально.
   Харизматичні лідери володіють такою силою духа, що створюється враження, що ці особи випромінюють енергію і заряджають нею оточуючих. "Духовна харизма демонструє політ духа, душі від одного існування до іншого. Успіх дарує радість, а її пошуки и набуття є однією з найблагородніших пристрастей людського духа. Отримати її серед численних завалів на дорозі життя означає найвище щастя душі" [9].
   Важливою особливістю харизматичних особистостей є здатність до міжособового спілкування. Харизматичні лідери не здатні до пустої балаканини. їх мова насичена внутрішньою силою, впевненістю, переконливістю. Вони вірять в правильність та досягнення своїх ідей та надихають своєю вірою оточуючих.
   Харизматичний лідер не обов'язково красивий, але привабливий, володіє гарною поставою і чудово тримається. Адже магія харизми також полягає в тому, щоб перетворювати недоліки особи у її достоїнства, адже, незважаючи на досить відштовхуючу зовнішність, харизматичний Сократ мав безліч закоханих в нього учнів. Як зазначалося, харизматичні особистості володіють внутрішньою силою, вони не ні остраху, ні комплексу неповноцінності. Поведінка і манера триматися відображають їх стан душі. Вони завжди тримаються прямо, міцно стоять на ногах, відкриті до світу.
   Харизматичним особистостям властива незалежність характеру: своєму прагненні до досягнення поставленої мети харизматичні лідери не зважають на думку влади та не покладаються на інших.
   Особи, наділені харизмою, знають свою високу ціну, тому, як правило, не реагують на лестощі та не впадають в дріб'язкову гордовитість Харизма володіє властивостями воскресіння минулого, пробудження відчуттів і образів, захованих в пам'яті, авторитетом традиції. Завдяки цій змові зі світом спогадів, лідер викликає негайну реакцію покори у послідовників. Можна сказати, що достатньо йому з'явитися, щоб маса визнала в ньому іншого лідера, який відігравав роль на іншій сцені, в інших обставинах. Здається, що він будить в ній свого роду внутрішнього демона, як гіпнотизер будить в своєму підопічному спадщину архаїчного минулого [10]. Тому часто харизматичні лідери свідомо чи підсвідомо використовують ті образи, які є найбільш близькими для основної маси їх послідовників. Адже, як стверджував Г. Лебон, утворення легенд, що легко поширюються в юрбі, обумовлюється не одним тільки її легковір'ям, а також і тими перекручуваннями, які перетворюють події в уяві людей, що стали частиною натовпу. В очах юрби найпростіша подія швидко приймає зовсім інші розміри. Натовп мислить образами, і викликаний у його уяві образ у свою чергу викликає інші, що не мають ніякого логічного зв'язку з першим. Натовп зовсім не відокремлює суб'єктивне від об'єктивного; він вважає реальними образи, що викликані в його свідомості й найчастіше мають лише дуже віддалений зв'язок зі спостережуваним ним фактом. Саме такі легендарні, а зовсім не дійсні герої й впливали на душу юрби [11].
   Харизматичний вплив часто поширюється опосередковано, через міфи чи легенди. Як правило, харизматичний лідер має незначне співтовариство найбільш відданих та захоплених ідеєю учнів чи послідовників, які поширюють легенди про надприродні можливості лідера серед юрби. Психологічною особливістю натовпу є здатність до перебільшення, відсутність поміркованих і раціональних суджень, радикальність і полярні оцінки. Тому юрба бажає бачити й у своїх героях таке ж перебільшення почуттів; їхні гадані якості й чесноти завжди повинні бути збільшені в розмірах.
   При осмисленні феномену харизми виникають суттєві протиріччя, зокрема впливу лідера на суспільне середовище, і, як наслідок, залежність від нього, та необхідність збереження певної автономії. Зокрема, як уже зазначалося, харизматичний вплив стає можливим тільки в тоді, коли послідовники вірять в легітимність влади харизматичного лідера, тобто необхідні передумови для створення такої віри, постійна робота над створенням відповідної аудиторії, врахування її інтересів. В той же час, дослідники зазначають, що "наділена харизмою особа сама вірить в те, що на її долю випала особлива місія. А це призводить до того, що немає необхідності рахуватися з думкою суспільства. Жоден пророк не ставив свій дар в залежність від думки натовпу на його рахунок, всі, хто не були згодні з ним, або ставилися не лояльно до нього, розглядалися як супротивники" [12].
   Постає питання: чи всі харизматичні особистості стають лідерами в повному сенсі цього слова, тобто чи мають вони прагнення використати свій лідерський потенціал, наділений їм природою? Адже в історії християнства відомо багато прикладів, коли сильні особистості, наділені від природи лідерськими якостями, охоплені релігійною ідеєю, кидали суспільство, віддалялись від світу, ставали анахоретами. їх нестандартний спосіб мислення, захоплення ідеєю, здатність до духовних подвигів та, безумовно, харизматичний вплив, з часом привабили численних послідовників, ставши поштовхом до виникнення чернецтва. Той же Феодосій Печерський, який починав свій духовний шлях з анахоретства, з часом став настоятелем Києво-Печерського монастиря, ним же і створеного.
   Феномен харизми ставить багато питань, на які поки що немає конкретної відповіді. Безперечним є той факт, що переважна більшість лідерів володіє харизмою, цим безцінним даром соціального впливу. Саме харизма дає їм владу над людьми, формує у послідовників симпатію аж до обожнювання і готовність слідувати за ними. Але харизматичний лідер може бути і джерелом небезпечних тенденцій, якщо його влада використовується лише на досягнення особистої мети, а вчинки не відповідають нормам етики і високої моральності (прикладами можуть бути Гітлер чи Сталін) [13].
   Харизма сприймається як Божа благодать, тому якщо докази божественної благодаті довго не приходять, це свідчить про те, що лідер, обдарований харизматичною милістю втратив свою магічну або героїчну силу. Якщо тривалий час його зраджує успіх, то його харизматичний авторитет в очах його послідовників може зникнути. Тому в історії людства ми спостерігаємо багато прикладів того, як свідомо зраджували харизматичних лідерів їх колишні соратники, що позбавити їх тієї харизматичної влади, яка вже не підлягала зовнішньому контролю. Адже досить часто на шлях досягнення певної мети харизматичний лідер вступає разом з лідером традиційним, таким, чия влада легітимізована певними суспільними законами та правилами, але якому не вистачає сили Божественної благодаті для її утвердження. Така консолідація сприяє об'єднанню суспільних сил, але створює перешкоди при розподілі отриманих результатів (адже влади, як і грошей, ніколи не буває багато, і поділити її завжди дуже важко). Харизматичний лідер силою своїх ідейних переконань поступово затіняє в суспільній свідомості лідера традиційного, і тому на певному етапі стає для останнього небезпечним. Як свідчить трагічна доля Жанни Д'Арк, "вірити в надприродне втручання, особливо в тому, що стосується конкретних історичних подій, завжди і для всіх є справою нелегкою, особливо для тих, хто присвятив все своє життя справі, яку вони вважали справедливою і корисною Причиною засудження Жанни стало не те, що багатьом не вдалось повірити їй. Істинною підосновою було те, що Жанна, діючи інтуїтивно, стала відігравати занадто важливу роль: від того, що вона сказала чи зробила, залежав весь вплив короля Франції... Знищити Жанну, в тому числі і духовно, було історичною необхідністю, сумною, але неминучою..." [14].
   Але сила харизми полягає в тому, що знищення фізичного тіла її володаря не руйнує її саму, а навпаки, посилює її вплив в суспільстві. Знищений харизматичний лідер набуває ореолу мученика, його духовний образ формується поза реальною історичною особистістю, трансформується за рахунок міфів та легенд. Цей процес зачіпає глибини суспільної моралі, формує совість нації, адже суспільство знищувало людину з усіма її не тільки достоїнствами, але і вадами, а картає воно себе за наругу над тим ідеальний образом, що вже став священним. "Максимальна сакральність лідера - харизма, яка не тільки виконує захисну функцію для її володаря, але і виступає регулятором природи та соціуму в якості світової основи не тільки за його життя, але і опісля його смерті, і має особливе значення для соціуму. Ці уявлення породили звичай збереження харизми в різних формах, що визначало соціальний простір і виконувало медіативну функцію між колективом людей і надприродними силами" [15].
   Трагедія релігійних харизматичних лідерів в історії християнства полягає в тому, що в своєму світлому прагненні до переосмислення усталених цінностей та досягнення найвищого Христового служіння вони безстрашно ведуть своїх послідовників до нових звершень, але сучасники рідко коли адекватно можуть оцінити їх благі наміри. Від Христового розп'яття через вогнища інквізиції до розстрілів інакомислячих в сталінських таборах - такий трагічний шлях багатьох харизматичних лідерів, чиї релігійні переконання суперечили традиційній суспільній свідомості. Безликий натовп спочатку боготворить своїх кумирів, потім здатний бездушно їх розтоптати. І лише нащадки здатні адекватно оцінити духовні прагнення релігійних лідерів минулого.

1. Вебер М. Хозяйство и общество. Ч. 1: Экономика, общественное устройство и власть.
2. Скрынникова Т.Д. Харизма и власть в эпоху Чингис-хана / РАН. СО. Бурятский Институт общественных наук. - М., 1997. - С. 8.
3. Энкельманн Н. Власть мотивации: Харизма. Личность. Успех / Пер. с нем. НА. Врублевской. - 4-е изд. - М., 2005. - С. 220-221.
4. Джемс В. Многообразие религиозного опыта. - СПб., 1992. - С. 213.
5. Лебон Г. Психология народов и масс.
6. Ольшанский Д.В. Основы политической психологии. - М., 2001.
7. Христианство: Энциклопедический словарь: в 3 т. - М.: Большая Российская энциклопедия, 1995. -Т. 1. - С. 579.
8. Мескон М. Основы менеджмента. - М., 1997.
9. Домбровский Т. Харизма / Пер. с нем. О. Гофмана. - СПб., 2002. - С. 12.
10. Московичи С. Наука о массах. - 1996.
11. Лебон Г. Психология народов и масс.
12. Хевеши М.А. Толпа, массы, политика. - М., 2001.
13. Кнорринг В.И. Теория, практика и искусство управления. - М., 2001.
14. Подвижники: Избранные жизнеописания и труды. - Самара, 1994. - С. 325-326.
15. Скрынникова Т.Д. Харизма и власть в эпоху Чингис-хана. - С. 184.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com