www.VuzLib.com

Головна arrow Політологія arrow Використання нових інформаційних технологій у виборчому процесі: світовий досвід і практика застосування в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Використання нових інформаційних технологій у виборчому процесі: світовий досвід і практика застосування в Україні

A.M. Готун, асп.

ВИКОРИСТАННЯ НОВИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ВИБОРЧОМУ ПРОЦЕСІ: СВІТОВИЙ ДОСВІД І ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ В УКРАЇНІ

   У статті аналізується вплив нових інформаційно-комунікаційних технологій на розвиток політичної комунікації. Розкривається досвід окремих держав з використання нових інформаційних технологій у виборчому процесі, їх ефективність. Висвітлюються форми електронного голосування, його складові, процедура виборів. Особливий акцент зроблено на перспективності електронного голосування, перевагах і недоліках, запобіганню політичних маніпуляцій.

   The article deals with the analysis of the new information and communication technologies and theirs influence on the political communication. The experience and efficiency of the new information technologies implementation are studied. Material deals with questions of voting procedure, forms and elements of e-voting. Particular attention is paid to the perspectives of e-voting it's advantages and shortcomings, political manipulations prevention.

   Вибори є одним із ключових елементів демократичних систем управління. Це - найвище реальне вираження волі народу, конституційний спосіб формування як органів державної влади, так і органів місцевого самоврядування на основі вільного волевиявлення громадян.
   Одним із проявів демократії є проведення чесних, прозорих виборів. Оскільки Україна впевнено торує шлях демократичного розвитку і вибори тут відбуваються досить часто - у 2004 p., 2006 p. і дострокові - у 2007 році, то актуальність цього питання для України зростає.
   Безперечно, виборча кампанія стане черговим нелегким іспитом на демократію та народовладдя молодої Української держави.
   У даній статті зроблено спробу проаналізувати використання нових інформаи}йно-комунікаи}йних технологій у виборчому процесі, зокрема досвід окремих держав з застосуванням електронного голосування, яке є складовою частиною електронної демократії. Особливу увагу у статті приділено таким складовим процесу електронного голосування, як використання електронних урн, обробка виборчих бюлетенів, підбиття підсумків електронного голосування.
   Хоча певний досвід "електронного голосування" вже накопичений у ряді країн, які використовували нові інформаційно-комунікаційні технології у ході проведення парламентських чи президентських виборів, електронне голосування на сьогодні є технологією, яка лише починає формуватись. Комп'ютерною технологією у виборчому процесі, зазвичай, користуються для складання списків кандидатів, підрахунку голосів, визначення результатів виборів, і ін. Введення електронного голосування означає наближення інформаційної технології безпосередньо до виборця, наприклад, через можливість електронної подачі голосів, а пізніше для електронної ідентифікації.
   В основному електронне голосування проявляється в наступних формах:
   - голосування за допомогою комп'ютера;
   - подача голосів у такому контрольованому середовищі, як виборча дільниця;
   - частковий контроль над голосуванням у кабіні для голосування;
   - дистанційне електронне голосування за допомогою мобільного телефону або мережі Інтернет;
   Важливо уяснити, що електронне голосування не є додатковим елементом існуючих виборчих механізмів, що може бути обраний. Майже всі елементи виборчої системи (включаючи правові, операційні й технічні елементи) глибоко взаємозалежні. Введення електронного голосування, скоріше, вважається невід'ємною частиною довгого процесу модернізації механізмів виборчого процесу.
   Показовим в даному випадку є досвід діяльності комісії з електронного голосування при Раді Європи. Рада Європи утворила Міждисциплінарну тимчасову спеціальну групу фахівців із правових, операційних і технічних стандартів електронного голосування. Завдання групи - розробити погоджений набір стандартів електронного голосування, що відповідає різним умовам країн-членів Ради Європи, і на які може орієнтуватися промисловість інформаційної комунікації. Правові стандарти побудовані відповідно до основних принципів демократичних виборів, таких як загальність, рівність, воля й таємне голосування. При розробці правових рекомендацій безпека відіграє важливу роль. Безпека буде специфікована під поняттям прозорості, вірогідності й звітності, надійності й конфіденційності.
   Структура операційних стандартів буде випливати за основними елементами цілого виборчого процесу: оголошенням виборів, реєстрацією виборців, висуванням кандидатів, голосуванням, визначенням результатів і перевіркою.
   Звичайно, механізм виборів дещо відрізняється в різних країнах. Саме з цієї причини розробка системи відбувається з розрахунку особливостей виборчих систем кожної з зазначених країн.
   Уперше експеримент з голосування через Інтернет був проведений в 2000 р. у США, у штаті Орегона [1]. Пізніше технології голосування вдосконалювалися. Всебічно ознайомитися з більшістю тенденцій у сучасних технологіях голосування можна на прикладі Сполучених Штатів Америки, де за даними сайту USINFO у різних виборчих округах навіть одного штату може бути своя унікальна технологія голосування [2].
   Так у виборчій кампанії 2004 року в США найбільшого поширення набула система оптичного сканування бюлетенів (34%), коли виборець вручну або за допомогою спеціального пристрою заповнював бюлетень, який потім зчитувався скануючою частиною машини для голосування. Це дозволило автоматизувати процес підрахунку голосів на виборчій дільниці й уникнути проблем з підробкою бюлетенів після проведення голосування, адже комп'ютерна система може точно зафіксувати час уведення бюлетеня й за допомогою систем розпізнавання тексту розпізнати всю інформацію про бюлетень і волевиявлення громадянина, необхідну для комп'ютерного підрахунку голосів. Електронні копії бюлетенів можуть як завгодно довго зберігатися в пам'яті комп'ютера й можуть миттєво передаватися по лініях зв'язку для перевірки в будь-яку контролюючу організацію.
   Однією з найбільш перспективних було визнано також електронну систему безпосереднього запису, що на виборах 2004 року в США по застосуванню посіла друге місце (29,3%) [3]. В ній не було ніяких паперових бюлетенів: виборці заносили свій вибір до пам'яті комп'ютера за допомогою сенсорного екрана або спеціального кнопкового пристрою. Повністю автоматизувати процес підрахунку голосів допоможе система голосування, при якій виборці пробивають на паперовому бюлетені отвір навпроти обраного ними кандидата (13,7%) за допомогою спеціального пристрою. Після цього бюлетень зчитується комп'ютером за принципом перфокарт, які працювали в обчислювальних машинах ще у середині XX сторіччя. Ідентифікація вибору виборця за допомогою визначення координат отвору на бюлетені набагато простіша й надійніша, ніж розпізнавання оцінки, яку зроблено ручкою, однак неправильне використання механічних пристроїв для пробивання отворів може привести до розриву бюлетеня. Технологія використання при голосуванні паперових бюлетенів, коли бюлетені заповнюються й підраховуються вручну, дуже мало поширена в США: на виборах 2004 року її практикували тільки 0,7% виборців.
   Потрібно зазначити, що комп'ютерні системи для голосування одержали широке поширення в США з 2002 року після прийняття Конгресом Закону "Допоможи Америці голосувати". Відповідно до цього закону було виділено 3,9 млрд. дол. для поліпшення організації й проведення виборів. Основною причиною настільки пильної й дорогої уваги до проблем голосування стали розбіжності в підрахунку виборчих бюлетенів під час президентських виборів 2000 року.
   Інший варіант застосування інформаційних технологій полягає у використанні так званих "електронних урн", які можуть працювати без підключення до енергомережі й комунікаційної інфраструктури, що особливо актуально для держав, де виборчі дільниці часом розташовані в малонаселеній місцевості або на територіях з обмеженим доступом до телефонних ліній і відсутністю оптоволоконного сполучення з Інтернетом.
   При дослідженні питання щодо використання "електронних урн" для голосування виборців на виборах органів влади на особливу увагу заслуговує висвітлення досвіду Бразилії. Електронна система голосування впроваджувалася там поступово: в 1996 р. вона пройшла успішну апробацію на муніципальних виборах у 57 містах, до жовтня 2000 р. стала застосовуватися на виборах муніципалітетів по всій території країни, а 6 жовтня 2002 р. була використана на перших у світі електронних загальнонаціональних виборах глави держави, за ходом яких спостерігали представники США, Японії, Мексики, Венесуели й міжнародної організації Transparency International, які підтвердили, що процедура голосування виключала можливість яких-небудь підтасувань і зловживань. За свідченням дослідника-стажиста міжнародної програми "Ініціатива реформування місцевого самоврядування й державних послуг" Е. Вердероси, для того, щоб віддати на цих виборах свій голос, виборець повинен був спочатку набрати на клавіатурі "електронної урни" - пристрою розміром зі звичайний касовий апарат - певний код, що відповідає тому або іншому кандидатові [4]. Потім виборцеві потрібно було набрати послідовну комбінацію з 25 цифр, після чого на екран "електронної урни" виводилася цифрова фотографія обраного кандидата й пропозиція підтвердити свій вибір або змінити його. Після закриття виборчих дільниць, в умовах суворого контролю з боку спостерігачів, із "електронних урн" витягалися магнітні карти із записаними на них результатами голосування, які перевозилися до найближчої регіональної виборчої комісії, звідки по каналах телефонного й супутникового зв'язку дані направлялися в національну верховну виборчу комісію. Така технологія дозволила, з одного боку, уникнути зловживань і людських помилок, які супроводжують ручний підрахунок голосів, а з іншого - істотно знизити витрати часу, необхідного для обробки результатів голосування: протягом чотирьох годин верховна виборча комісія обробила 70%, а до кінця ночі після виборів - уже 90% від загальної кількості всіх поданих голосів. Це підтвердила верховна виборча комісія, яка оголосила про відсутність фактів підтасувань, а міжнародні спостерігачі відзначили вигідність електронного голосування у справі забезпечення швидкості й надійності виборів: з використаних на всій території Бразилії 406 тис. "електронних урн" через технічні несправності в день виборів довелося замінити тільки 3546, причому результати голосування не були визнані лише на 111 з них [4].
   Застосування технологій "електронного голосування є значним досягненням для Бразилії як держави з великою чисельністю населення, що розвивається. Однак тим, хто має намір перейняти даний досвід, необхідно усвідомити і специфіку бразильського виборчого законодавства, відповідно до якого участь у виборах грамотних громадян у віці від 18 до 70 років є обов'язковою. У державах, де формування органів влади здійснюється на основі добровільного волевиявлення громадян (до числа таких держав відноситься і Україна), довгі черги виборців, які спостерігалися в ряді великих міст Бразилії й викликані як недосконалістю процедури голосування, так і більшої, у порівнянні зі звичайною, її тривалістю, можуть підштовхнути значну кількість громадян просто відмовитися від участі у виборах. Однак припущення про те, що будь-які ініціативи, пов'язані із проведенням "електронних виборів" і тим більше - з виготовленням додаткового обладнання, вимагатимуть залучення значних коштів з державного бюджету, виглядають щонайменше спірними. Так, згідно з даними, наведеними Е. Вердеросою, вартість однієї "електронної урни" у Бразилії становила 400 дол.; до того ж, оскільки система "електронного голосування" вводилася в країні поступово, протягом шести років, для проведення загальнонаціональних виборів глави держави безпосередньо до жовтня 2002 р. треба було виготовити тільки 51 тис. додаткових апаратів [4]. Це свідчить про те, що з урахуванням середньої величини загальних бюджетних витрат на проведення виборчих кампаній загальнонаціонального, регіонального й місцевого рівнів протягом електорального циклу аналогічна або подібна система "електронного голосування" цілком може бути впроваджена як у промислово розвинених країнах, так і у державах, які розвиваються, за умови її поетапного введення протягом двох-трьох електоральних циклів.
   Окрім Бразилії, населення якої складає близько 115 млн. чоловік, система "електронного голосування" була застосована і на парламентських виборах 2007 року в Естонії - країні з порівняно невеликою чисельністю населення.
   Електронне голосування Естонія започаткувала ще на місцевих виборах у 2005 році, тоді за допомогою мережі Інтернет проголосували лише 2%, а на останніх парламентських виборах по Інтернету проголосували понад 3% виборців [5]. Із понад 1 мільйона 300 тисяч мешканців країни посвідчення особи з мікрочіпом мають близько мільйона осіб. Зчитувальних пристроїв для них у населення тим часом значно менше, хоча коштують вони в перерахунку від 8 до 17 доларів. Можливістю електронного голосування скористалися 36 тисяч громадян Естонії. Електронна система голосування була розроблена приватною компанією, загальна вартість системи становить близько 300.000 євро. Щоб проголосувати виборцеві необхідно було отримати пароль від місцевої влади, підключити спеціальний пристрій до комп'ютера, який цю картку прочитає, і голосувати за того чи іншого кандидата. Електронне голосування починалося з шостого дня до дня виборів о 9.00 і закінчувалося четвертого дня до дня виборів о 20.00. Голосування відбувалося цілодобово. Виборець, який мав сертифікат електронного цифрового підпису, міг голосувати через сайт Республіканської комісії. Після ідентифікації виборця електронна система надавала можливість виборцю ознайомитися зі списками кандидатів від партій та кандидатів у його виборчому окрузі. Виборець в електронному виборчому бюлетені зазначав реєстраційний номер кандидата, після чого система підтверджувала прийняття чи неприйняття його бюлетеня. Слід зазначити, що електронним способом можна голосувати багаторазово.
   Для прикладу, на останніх парламентських виборах 2007 року були виборці, які проголосували 700 разів. У такому випадку враховувався останній голос. Республіканська виборча комісія підраховувала результати електронного голосування в день виборів о 19.00.
   Голосування в день виборів відбувалося з 9 до 20 години. Виборці, які проголосували достроково чи електронним способом, мали право проголосувати в день виборів. У такому випадку всі попередні волевиявлення анулюються.
   Особливе місце при голосуванні відводилося процедурі підрахунку голосів. Вона складалася з декількох етапів:
   - підбиття підсумків електронного голосування, яким займалася виключно Республіканська комісія;
   - підбиття підсумків голосування в конвертах, яке здійснювали члени дільничних комісій;
   - підбиття підсумків в день голосування, процедура підрахунку починалася після закриття дільниць по кожній окремій дільниці.
   Загалом процедура підрахунку голосів на виборчій дільниці подібна до української, тому тут детально розглядатися не буде. Після завершення підрахунку голосів на виборчих дільницях протоколи підрахунку голосів передавалися в повітові виборчі комісії, які встановлювали результати волевиявлення по відповідному округу та передавали електронні відомості до Республіканської комісії. Остаточні підсумки підбиваються на основі письмових протоколів, переданих від повітових комісій.
   Аналізуючи проведення виборів через Інтернет в Естонії, важливо усвідомити чинники, які були покладені в основу прийняття такого рішення. На наш погляд їх декілька, серед яких можна виділити два основних. Це, по-перше, було першим голосуванням в Естонії, з часу входження держави до Європейського Союзу, і до неї була прикута особлива, підвищена увага. По-друге, були вирішені внутрішні проблеми, зокрема підвищилась явка виборців.
   Повертаючись до витоків ідеї Інтернет-голосування, варто зазначити, що ще у 2002 році в Естонії були прийняті законодавчі акти, які регулюють голосування на виборах до місцевих органів самоуправління. В основі цих нововведень також були і посилання на низьку явку виборців.
   Підсумовуючи, необхідно взяти до уваги також фактор новизни і фактор патріотизму. Все це разом дало змогу підвищити електоральну активність громадян.
   В даний час деякі країни готуються наслідувати приклад Естонії і теж впровадити у себе технологію Інтернет-голосування. Подібні експерименти на невеликій кількості виборців вже відбулися у Великобританії, Франції, Голландії та інших державах. До речі, уже в березні 2007 року планувалося проведення повноцінних Інтернет-виборів на Гавайях [6].
   Втім, технологія голосування через Інтернет викликає певні застереження у деяких експертів, які не відкидають повністю можливості стороннього втручання у процедуру голосування. В першу чергу мова йде про типові комп'ютерні уразливі місця системи (віруси, трояни, різновиди атак на сервер голосування і т. ін.). І взагалі, заволодівши чужою старт-картою, теоретично можливо вкрасти чужий голос на виборах. Проте ризик такої крадіжки невеликий. Зате при грамотній і прозорій процедурі голосування абсолютно неможливо здійснити масову підтасовку результатів. Багато спеціалістів впевнені, що електронне голосування більш безпечне, ніж маніпуляції з паперовими бюлетенями.
   Прибічники впровадження систем "електронного голосування" небезпідставно стверджують, що використання новітніх технологій сприяє підвищенню електоральної активності, викликаючи у виборців, насамперед у молоді, додатковий інтерес. В той же час критики подібних проектів справедливо зазначають, що існуючі системи Інтернет-голосування ще досить далекі від досконалості, занадто уразливі з точки зору потенційних комп'ютерних збоїв і атак хакерів, а використання "електронних урн" аж ніяк не виключає можливості різного роду підтасувань і перекручувань результатів голосування внаслідок втручання "зацікавлених осіб" у процес розробки як самого обладнання, так і його програмного забезпечення, що підпадають у цілому ряді держав під дію законів про захист інтелектуальної власності. Це означає, що навіть при наявності безлічі претензій до роботи системи Інтернет-голосування або "електронної урни" державні контролюючі органи можуть вивчити її внутрішнє обладнання або піддати аналізу програмне забезпечення, що є власністю фірм-розроблювачів, тільки при наявності відповідного судового рішення, отримати яке, як показує, принаймні, практика США, виявляється далеко не так просто. Що ж стосується фактів, які викликають чимало сумнівів стосовно результатів "електронного голосування", то в цьому випадку заслуговує на увагу опублікована в 2004 р. книга американської журналістки Б. Харріс "Вибори з "чорним ящиком": підробка результатів голосування в XXI столітті", де зібрано більше ста офіційно зафіксованих випадків подібного роду. Одним з найбільш вражаючих, на наш погляд, став інцидент, що мав місце в листопаді 2002 р. на виборах у штаті Техас, де в трьох округах кандидати-переможці - представники Республіканської партії випередили своїх конкурентів-демократів на зовсім однакову кількість голосів - 18181 [7]. Однак для того, щоб опротестувати подібні результати в судовому порядку, необхідно було б мати які-небудь вагомі докази, наприклад, паперові бюлетені, а оскільки використання таких документів система голосування не передбачала, то з формально-юридичної точки зору будь-які ствердження щодо фальсифікації підрахунку голосів, мабуть, не можна ні підтвердити, ані спростувати.
   Вказаного недоліку позбавлені системи "електронного голосування", засновані на принципі сканування паперових виборчих бюлетенів, використання яких дає можливість провести в разі потреби ручне перерахування голосів. Уперше поодинокі зразки сканерів виборчих бюлетенів були апробовані на виборах Президента Російської Федерації в 1996 р. В 2001 р. пробна партія нового обладнання пройшла успішні міжвідомчі випробування [8]. Першим практичним застосуванням його комплексів в якості офіційного інструменту для підрахунку голосів виборців стало використання на виборчих дільницях Республіки Башкортостан при проведенні виборів депутатів Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації четвертого скликання й Президента Республіки Башкортостан 7 грудня 2003 р. [9]. За результатами цих випробувань Центральна виборча комісія Російської Федерації прийняла рішення про використання обладнання по обробці виборчих бюлетенів на президентських виборах 14 березня 2004 р. на ряді виборчих дільниць у Москві й Санкт-Петербурзі [10].
   У цілому позитивно оцінюючи досвід використання даних пристроїв на президентських виборах 2004 p., фахівці, однак, відзначають досить високу вартість даного устаткування яка майже в 6 разів більша, ніж у бразильської "електронної урни".
   Аналіз проведення виборів 2004, 2006 років в Україні свідчить, що найбільше нарікань викликає процес голосування і підрахунку голосів. Це об'єктивно, оскільки технологія виборів вимагає радикальних змін, адже у цілому виборча система голосування в Україні залишилася незмінною із часів Радянської влади, тільки помінявся зміст й оформлення бюлетенів, а урни для голосування стали прозорими.
   Втім, існує світовий досвід, вивчення й впровадження якого допоможе Україні підкріпити демократичні перетворення виборчої системи зручністю, оперативністю й надійністю сучасних інформаційних технологій.
   Насамперед кожен виборець, не виходячи з будинку за допомогою мережі Інтернет може перевірити дані про себе в списку виборців. В Україні це буде можливо після створення всеукраїнського Реєстру виборців, а щоб не було спокуси скористатися чужою інформацією з Реєстру, громадяни зможуть ознайомиться зі своїми особистими даними тільки після введення пароля. Таким паролем може слугувати, наприклад, номер ідентифікаційного коду або номер і серія паспорта.
   Зміна суспільно-значимих технологій не завжди збігається з рівнем розвитку науки й техніки, незважаючи на широке впровадження комп'ютерних систем у сфери суспільного й господарського життя України. Технології голосування в нашій країні потребують значного вдосконалення.
   Про це свідчить аналіз проведення виборів народних депутатів України 2006 року й президентських виборів у 2004 році в Україні, які породили чимало сумнівів у правильності підрахунку голосів. З часом ці сумніви намагалися вирішити шляхом перерахування голосів і позовних заяв у судові інстанції, однак очевидно, що недосконала сама технологія виборів, яка сприяє підтасуванням і помилкам при підрахунку голосів. Автоматизувати підрахунок голосів і зробити його незалежним від зловживань і випадкових помилок може тільки зміна технології голосування, у першу чергу впровадження формату бюлетеня, що дозволяє автоматизувати процес підрахунку голосів за допомогою комп'ютерних систем, які не мають політичних переваг і пристрастей, яких не можна підкупити.
   Проведений аналіз використання нових інформаційно-комунікаційних технологій у виборчому процесі дає підстави для узагальнення щодо переваг електронного голосування, а також аргументів спротиву його застосування.
   До переваг електронного голосування можна віднести:
   - збільшення частини виборців, які матимуть бажання брати участь у виборах з використанням нових інформаційних технологій. Це, насамперед, молодь;
   - забезпечення широких можливостей для голосування інвалідам, для яких процес стає більш зручним;
   - точний підрахунок результатів голосування;
   - зменшення часу для обробки результатів голосування;
   - зменшення витрат на проведення виборів (в остаточному підсумку);
   - використання застосовуваних на виборах технологій в інших сферах суспільних послуг;
   Можливими аргументами проти застосування електронного голосування можуть бути наступні:
   - частина виборців не буде довіряти системі;
   - збільшиться "цифровий розрив суспільства";
   - на сьогоднішній день витрати на технології електронного голосування перевершують витрати на традиційні технології на паперовій основі.
   Контраргументи, ймовірно, мають під собою підстави, однак існують об'єктивні засоби управляти ними: займатися питаннями безпеки обережно, навчати людей, знаходити більш прийнятні фінансові рішення.
   Безперечно, що одним із найголовніших етапів виборчого процесу був і залишається підрахунок виборчих бюлетенів після завершення голосування та складання відповідного протоколу дільничної виборчої комісії. Як показує практика, процедура підрахунку голосів та складання протоколу може тривати навіть не одну добу. Крім того, процес підрахунку голосів не виключає допущення помилок членами дільничної виборчої комісії. Найчастіше подібне трапляється через елементарну людську втому, але трапляються випадки свідомого викривлення результатів голосування.
   Проблема максимально можливого виключення людського фактора в процесі підрахунку голосів актуальна на тільки для України. Практично всі розвинуті країни знаходяться на шляху пошуку оптимального варіанту використання в цьому процесі різноманітних програмно-технічних засобів та технологій.
   Не можна обійти увагою актуальність питання щодо використання комп'ютерних систем голосування, зокрема підрахунку виборчих бюлетенів. Вже давно не є новиною те, що демократична процедура всенародних виборів широко використовується в якості зручної ширми для політичних маніпуляцій.
   Яскравим прикладом цього слугує аналіз виборів президента в Конгресі США у січні 2005 року. Ці вибори, зазвичай, є процедурою, що офіційно завершує обрання нового президента держави на черговий строк і зводиться до формального підрахунку і затвердження голосів виборців, уповноважених кожного із штатів проголосувати за того чи іншого кандидата. Але цього разу виникли суперечності з приводу правильного обрахування думок виборців штату Огайо (яке відіграло вирішальну роль у виборах президента США). В їхній основі головним чинником була недовіра значної частини американців до комп'ютерних технологій організації виборів.
   У найбільш гострій формі суть конфлікту зводилася до звинувачення президента Буша і його соратників у "хайтек-крадіжці голосів виборців" [11].
   За словами демократа Джессі Джексона і його прихильників, аналіз виборів у Огайо свідчить, що в цілому кандидат республіканців отримав більше голосів у тих округах, де для обліку бюлетенів застосовувались комп'ютерні системи обліку, що підводить до думки, чи не були ці машини спеціально "відкалібровані". Крім того, у сумарному підрахунку голосів за кандидата демократів відмічені суттєві розходження з результатами соціологічних опитувань, а на дільницях, де традиційно більшість голосуючих були за демократів, було встановлено дуже мало машин для голосування (що викликало багатого-динні черги, очікувати в яких бажали далеко не всі).
   Факти звинувачень були офіційним приводом для протесту (всього лише другий раз за всю історію США) для обговорення у Конгресі того, наскільки чесно організовані нині вибори у державі, яка називає себе головним охоронцем демократії на планеті.
   Процедуру виборів необхідно суттєво вдосконалити, пристосувавши її зручніше як для виборців так і для самих кандидатів: процес виборів можна значно прискорити, а результати при цьому будуть на порядок точніші. До такого висновку прийшли фахівці в науково-дослідному інституті технологій в штаті Джорджія (Georgia Tech Research Institute - GTRI). Для цієї мети, на думку дослідників, необхідно розвивати технології голосування через Інтернет [12].
   Американські спеціалісти впевнені, що застосування виборчих Інтернет-технологій буде сприяти розвитку самої мережі, оскільки очевидна зацікавленість кандидатів у тому, щоб зробити Інтернет доступним для максимально більшої кількості виборців-користувачів.
   Важливо застерегти, що надання можливості голосування через Інтернет порушує цілий пласт проблем, головними серед яких є технічні й соціальні. Однією з первинних соціальних проблем, пов'язаних з голосуванням через Інтернет, є доступність. За даними статистики, навіть у США половина американців просто не мають доступу до мережі. Іншою соціальною проблемою є проблема відповідності он-лайн голосування правам і інтересам виборців, що в свою чергу потребує внесення відповідних поправок до виборчого законодавства і вимагає певного часу й коштів.
   Проте, у он-лайн голосуванні є переваги, які можуть сприяти юридичному просуванню виборів через Інтернет, адже завдячуючи новим технологіям в голосуванні зможуть брати участь інваліди й люди з обмеженими можливостями.
   Вдосконаленню технології виборчого процесу, запровадженню на виборчих дільницях новітніх технологій голосування, зокрема системи електронного голосування та підрахунку голосів виборців, телекомунікаційних засобів передачі інформації зі збереженням її документального підтвердження було приділено значну увагу на міжнародній науково-практичній конференції "Вибори-2006: Досвід. Проблеми. Перспективи" (ЗО жовтня-1 листопада 2006 року) м. Київ . Особливий акцент було зроблено на підготовці пропозицій щодо запровадження нової автоматизованої електронної системи підрахунку голосів, які готують Центральна виборча комісія спільно з Інститутом кібернетики. її запровадження потребуватиме близько 60 млн. гривень [13].
   Розробляючи заходи щодо унеможливлення фальсифікації результатів виборів, використання новітніх технологій з метою кодування виборчих бюлетенів, пропонуються різні варіанти вирішення цієї проблеми. Зокрема ці питання порушені в публікаціях фахівців ЦВК, де містяться описи різноманітних програмно-технічних засобів та технологій. їх застосування може мати як переваги, так і недоліки, але однозначно зменшує вплив людського фактору у процесі підрахунку голосів. Важливо зазначити при цьому, що досвід, накопичений при проведенні виборів у ряді країн, в т. ч. і в Російській Федерації, може бути запозичений і упроваджений в Україні.
   Таким чином, проаналізувавши досвід окремих країн по використанню нових інформаційних технологій у виборчому процесі, можна зробити висновок, що електронне голосування є складовою електронної демократії. Оскільки Україна йде шляхом демократизації суспільства і всіх його інституцій, то і виборчий процес вимагає широкого використання сучасних інформаційних технологій і стандартизації механізмів під час його проведення. Питання не в тому, чи потрібне електронне голосування. Питання полягає в тому, як підготувати нову технологію у відповідності до сучасних реалій, та яку спеціальну технологію застосувати першою [14].
   Систему підрахунку голосів виборців за допомогою електронних пристроїв необхідно впроваджувати поступово, перевіривши доцільність їх використання на незначній кількості виборчих дільниць. Слушним при цьому є досвід Російської Федерації, яка законодавчо закріпила використання електронного голосування при проведенні виборів. Згідно з виборчим законодавством Російської Федерації загальна кількість виборчих дільниць, де проводиться електронне голосування, не повинна перевищувати одного відсотка від кількості виборчих дільниць, утворених на території, на якій відбуваються вибори, але не може бути менше п'яти.
   Для позитивного сприйняття впровадження електронного голосування в суспільстві можна проводити його тільки на тих виборчих дільницях, де буде рішення громади про використання під час проведення виборів та підрахунку голосів електронних систем підрахунку голосів.
   Введення електронного голосування потребує тривалого часу, і довіру суспільства треба завойовувати обережно. Настав час підготувати план та почати модернізацію, включаючи поступове введення технології електронного голосування.
   Електронне голосування є частиною поширених у світі нових технологій, отже, воно невідворотне. Час не стоїть на місці, і Україна як держава з високим науково-технічним потенціалом не повинна бути на узбіччі цього процесу.

1. Litan R.E. Law and Policy in the Age of Internet II Duke Law Journal. - 2001.- Vol. 50, № 4. - P. 145.
2. The United States Department of State Web page
3. Шимшивцев M. Технологія виборів має потребу в радикальних змінах
4. Вердероса Э. Электронные выборы в Бразилии II Государственное управление в переходных экономиках: Ежеквартальное издание программы "Инициатива реформирования местного самоуправления и государственных услуг" / Институт открытого общества. - 2003. - № 4. - С. 22-23.
5. Радченко Т. Уроки виборів в Естонії // Вибори та демократія. Науково-просвітницький правничий журнал. - №1 (11)/2007. - С. 97-99.
6. Первые в мире выборы через интернет: репортаж из Эстонии
7. Harris В. Black Box Voting: Ballot Tampering in the 21st Century. - Renton, WA: Talion Publishing, 2004. - P. 307.
8. Выписка из протокола № 148-2-3 заседания Центральной избирательной комиссии РФ от 15 февраля 2002 г. "О реализации Мероприятий Федерального центра информатизации при Центральной избирательной комиссии Российской Федерации по эксплуатации и развитию Государственной автоматизированной системы Российской Федерации "Выборы" и информационно-технологических подсистем интеллектуальной информационной системы здания ЦИК России на 2001 год" // Вестник Центральной избирательной комиссии Российской Федерации. - 2002. -№1.
9. Постановление Центральной избирательной комиссии Российской Федерации от 14 ноября 2003 г. № 56/508-4 "Об утверждении Инструкции о порядке использования технических средств подсчета голосов - комплексов обработки избирательных бюллетеней при проведении выборов депутатов Государственной Думы Федерального Собрания Российской Федерации четвертого созыва и Президента Республики Башкортостан 7 декабря 2003 года" // Вестник Центральной избирательной комиссии Российской Федерации. - 2003. - № 22.
10. Постановление Центральной избирательной комиссии Российской Федерации от 6 февраля 2004 г. № 83/702-4 "Об использовании технических средств подсчета голосов -комплексов обработки избирательных бюллетеней при проведении выборов Президента Российской Федерации 14 марта 2004 года в городе Москве и городе Санкт-Петербурге" // Вестник Центральной избирательной комиссии Российской Федерации. - 2004. - № 5.
11. Киви Берд. Не важно как голосуют //  Оригинал статьи напечатан в журнале "Компьютерра" №5 от 08 февраля 2005 года.
12. Выборы через Интернет: время еще не пришло
13. Вісник Центральної виборчої комісії. - 2006. - № 4 (6), грудень. - С. 3.
14. Втім, питання використання електронного голосування і досі не отримало повної підтримки і у самих виборців. Так, в Російській Федерації під час опитування слухачів радіостанцією "Эхо Москви", що проводилось в березні 2007 року, 67% опитаних хочуть бачити на виборах-2008 класичну (паперову) систему голосування і лише 33% бажають користуватися електронною системою.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com