www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія arrow До питання формування інституту полігамії в Ісламі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

До питання формування інституту полігамії в Ісламі

И.В. Стужна, асп.

ДО ПИТАННЯ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ПОЛІГАМІЇ В ІСЛАМІ

   Розглядаються різноманітні підходи до питання полігамії в Ісламі. Акцентується на історичних, політичних та соціальних передумовах даного явища.

   The various going is examined near the question of poligamii in Islam. Accented on historical, political and social preconditions of this phenomenon.

   Інститут полігамії (багатоженства) в Ісламі був досить поширений у минулі часи й продовжує в обмежених масштабах існувати сьогодні. Він є особливістю мусульманського шлюбу.
   Серед учених існують різні думки навколо цієї проблеми. Є декілька версій походження багатоженства в ісламі. Так, за однією з них, арабські купці, які переїжджали з міста до міста, через свої торгові справи вимушені були у кожному з цих міст заводити по дружині, внаслідок чого виникав гарем [1].
   Наприклад, єгипетський автор Мухаммад Хутр, пояснює виникнення багатоженства недостатньою кількістю чоловіків, які гинули в боях із невірними під час арабських завоювань. "Не можна було, - пише він, - позбавляти жінок права на сімейне життя, хоча й розділене з іншими дружинами [2]". Тому, зазначає цей автор, Пророк і заохочував шлюби вдів, які залишилися без засобів на існування після втрати чоловіка-годувальника.
   Багатоженство було звичним явищем у країнах Давнього світу. Полігамія існувала у арабів до поширення ісламу. Вожді аравійських племен чи родові старійшини мали кожен до десяти дружин. Історія інших народів також свідчить, що полігамні шлюби - це одна з характерних рис патріархального суспільства. Вони існували також у тюрків задовго до їхньої ісламізації, у монголів, а також у слов'ян до їхньої християнізації.
   Полігамія зустрічається і у Старому Завіті. Так, в Авраама і Якова їх було декілька, не рахуючи наложниць, у царя Соломона - 700 дружин і 300 наложниць [1 Царств. 11:13]. А іудейський Талмуд у певний час дозволяв віруючим мати одночасно чотирьох дружин [3]. Є свідчення, що серед європейських євреїв багатоженство зустрічалося аж до XVI ст. Пізніше іудейські теологи відмовилися від цієї практики. Отже, у цьому відношенні ісламське освячення багатоженства - це закріплення традицій, що існували на Сході, зокрема, серед семітських народів.
   На відміну від язичників, коран обмежив кількість дружин чотирма замість десяти. Іслам також засудив звичай хоронити заживо новонароджених дівчаток, до чого деколи вдавалися араби, прагнучи позбавитися від небажаної дочки (в арабській мові є навіть слова, які означають "похоронена заживо" - ва'ида, мау'вуда, від дієслова "ва'ада" - "закопувати живцем"). Необхідно зазначити, що порівняно з доісламськими звичаями арабів, правила, встановлені Мухаммадом щодо багатоженства, все ж таки поліпшили становище жінки і були прогресивним явищем.
   У свою чергу породило нерівність статей у сім'ї та суспільстві поява приватної власності, що, стала однією із соціально-економічних причин утворення полігамної сім'ї у суспільстві. З іншого боку, вільні від подружніх відносин жінки стали з'являться в умовах рабства, а особливо внаслідок підкорення сусідніх народів і перетворення їхніх жінок на рабинь.
   Юридично і морально Іслам сприяв упровадженню полігамного шлюбу в суспільстві, наддавши багатоженству божественну санкцію.
   Обґрунтовуючи полігамію, мусульманські теоретики, як правило, посилаються на третій аят сури "Жінки", де говориться, що можна одружуватися з чотирма дівчатами-сиротами за умови справедливого поводження з ними. Вище ми з'ясовували первісний зміст цього аяту, тому немає потреби повертатися до цього питання. Коментар мусульманського права "Хідоя" так трактує дану коранічну норму: "Вільному чоловіку дозволяється вступати у шлюб з чотирма жінками, вільними чи рабинями, але не більше, тому що Господь у Корані звелів: "Ви можете одружуватися з жінками, які приємні вам, двома, трьома, чи чотирма". І оскільки число дружин точно пойменоване у цьому вислові, то мати більше того, що визначено їм, незаконно [4]".
   Коран, про що говорилося вище, приймає полігамію як належне. У ньому зустрічаються натяки на полігамні відносини, зокрема, дозволяється мати статеві стосунки, окрім дружин, також із невільницями (23:6-7) [5]. Мухаммад теж жив у полігамному шлюбі. Дружин у нього було одинадцять, але в якийсь момент одночасно він був одружений з дев'ятьма. За вченням ісламу, Аллах виділив свого посланця серед інших людей, у тому числі й у питаннях шлюбу.
   Перша дружина пророка Хадіджа була на п'ятнадцять років старша за нього. З нею Мухаммад прожив у злагоді двадцять вісім років і рік її смерті назвав "роком скорботи". Лише після смерті Хадіджі він почав одружуватися з іншими жінками. Частина цих шлюбних союзів була спричинена політичними мотивами, прагненням скріпити свої зв'язки із впливовими людьми. Так, на знак поваги до свого близького соратника Абу Бакра Садика й, бажаючи скріпити свої відносини з ним родинними зв'язками, він одружився з його дочкою Айшею. Щоб не принизити іншого соратника 'Умара (Омара), майбутнього другого халіфа, Мухаммад одружився з його дочкою Хафсою. Одруження з Умм-Хабібою, дочкою одного із запеклих ворогів мусульман Абу Суф'яна, мало на меті припинити переслідування правовірних із боку грізного суперника.
   З метою залучення на бік ісламу деяких племен, Мухаммад одружився з Джувайрією Бінт Харіс. Так, при битві з Бані Мусталік у полон до мусульман разом із усіма іншими потрапила і Джувайрія. Коли сподвижники Пророка дізналися, що він одружився з полонянкою, то звільнили всіх полонених із народу Джувайрії. Але це у свою чергу стало приводом до прийняття ісламу її одноплемінниками. Тобто більшість шлюбів Пророка укладалася з певними цілями, які мали переважно політичний характер.
   Але були й шлюби, позбавлені політичних мотивів. Так, одна з дружин Мухаммада, єврейка Сафійа, яка потрапила в полон, була викуплена ним за красу. Християнку-наложницю Марйам він теж зробив своєю дружиною. Більше того, одного разу він побачив Зайнаб-дружину свого прийомного сина Зайда - без чадри, і вона так йому сподобалася, що Зайд змушений був розлучитися із Зайнаб, щоб Пророк зміг одружитися з нею. Після цього випадку у Корані з'явився аят, який дозволяє одруження з колишніми дружинами прийомних синів: "Коли ж Зайд задовольнив своє бажання у відношенні до неї, Ми (тобто Аллах - Т. Ш-Л.) одружили тебе з нею, щоб для віруючих не було незручності з дружинами їх прийомних дітей, коли вони задовольнять свої бажання" (33:37) [6].
   Виправдовуючи полігамність власного шлюбу, Мухам-мад проголосив декілька аятів: "О пророк, Ми дозволили тобі твоїми дружинами тих, яким ти дав їхню нагороду, і тих, якими оволоділа твоя десниця із того, що дарував Аллах тобі як здобич (тобто полонянок-рабинь - Т. Ш-Л.), і дочок твого дядька з боку батька, і дочок твоїх тіток із боку батька, і дочок твого дядька з боку матері, і дочок твоїх тіток із боку матері... і віруючу жінку, якщо вона віддала сама себе пророку, якщо пророк побажає одружитися з нею. Після цього тобі не дозволяється більше жінки і замінювати їх іншими жінками, хоча б тебе і вражала їхня краса..." (33:49,52) [7].
   Ніякого таємного співжиття при полігамії не припускається, чоловік повинен виконувати всі необхідні умови: по-перше, всі чотири жінки є його законними дружинами і кожна повинна знати про існування інших. Згідно з канонами ісламу, заміжній жінці надається окреме житло: будинок, квартира чи ж окрема кімната з усіма необхідними речами, а також утримання в розумних, доступних чоловікові межах. Тобто чоловік, який має більше, ніж одну дружину, повинен забезпечувати всіх однаковою мірою, не роблячи ніяких відмінностей між ними.
   По-друге, чоловік має дотримуватись кісму (розділення шлюбного співжиття порівну між дружинами), не повинен віддавати перевагу одній дружині перед іншими і зобов'язаний з кожною з дружин проводити по черзі ніч і наступний день. Черга встановлюється за взаємною згодою чи жеребкуванням. Якщо ж чоловіку захочеться порушити встановлений порядок, то на це йому потрібно отримати згоду тієї дружини, чиї права при цьому обмежуються. У коментарі мусульманського права "Хідої" сказано: "Якщо у кого дві чи більше дружини, причому всі вони вільно народжені, то він (чоловік) зобов'язаний ділити між ними шлюбне співжиття порівну, незалежно від того, чи взяв він їх цнотливими чи сайїбами (тими, які пізнали чоловіків). Пророк сказав: "Чоловік, який має двох жінок і пристрасний до однієї з них, буде у Судний день схилятися на одну сторону (тобто буде розбитий паралічем на одну сторону - Т. Ш.-Л.)". Айша говорить, що Пророк ділив порівну співжиття між своїми дружинами [8].
   Одна дружина може поступитися чергою іншій, користуючись своїм правом на спілкування з чоловіком, за прикладом Сули, дружини Пророка, дочки Зама, яка передала свою чергу Айші. Але якщо жінка зовсім відмовляється від своєї черги, то вона втрачає її. І"...тому, якби вона забажала б знову зайняти свою чергу, то це було б рівносильним захопленню чужої черги співжиття з чоловіком", - так коментує цю ситуацію "Хідоя" [9].
   По-третє, мусульманин повинен утримувати усіх своїх дітей від законних дружин, не роблячи між ними ніяких відмінностей.
   Слід зауважити, що багатоженство вимагає взаємної згоди. Ніхто не має права примусити жінку вийти заміж за одруженого чоловіка. Більше того, жінка може поставити своєму чоловіку під час укладання шлюбу умову - не брати другої жінки.
   Однак, незважаючи на дозвіл шаріату й законодавства багатьох мусульманських країн, не можна не погодитися з точкою зору багатьох дослідників ісламу, що багатоженство зустрічається лише серед представників забезпечених верств населення. Угорський вчений А. Вамбері, добрий знавець сімейного життя і звичаїв мусульман, із приводу багатоженства у XIX ст. писав: "Багатоженство... далеко не таке звичайне явище і не так поширене на Сході, як зазвичай думають у нас. Хоча я і сам жахаюся своєї сміливості, але не можу не заявити, що у всіх відомих мені магометанських країнах із тисячі сімейств навряд чи знайдеться одне, глава якого користується дійсно своїм законним правом на багатоженство. Серед турецького, перського, афганського й татарського простого народу воно не тільки не зустрічається, але навіть і неможливе, тому що для утримання дружин необхідне велике господарство і значний достаток. Так само рідко, майже в поодиноких випадках, зустрічається воно і серед середнього класу ... серед вищих верств населення це соціальне зло розвинуте у жахливих розмірах... [10].
   Незважаючи на освячення шаріатом багатоженства, воно у більшості мусульманських країн в XXI ст. є досить рідкісним явищем. Можна із впевненістю сказати, що полігамних шлюбів у мусульманському світі менше, ніж позашлюбних відносин на Заході.
   Окремі теологи вважають, що полігамія не тільки допустима, а й необхідна. Так, деякі консервативно налаштовані мусульмани вважають: "У певних конкретно-історичних умовах можуть бути об'єктивні соціальні й етичні причини для існування полігамії... Проблема багатоженства не може бути розглянута без урахування обов'язків общини у ставленні до сиріт і вдів. Іслам як універсальна релігія, адекватна будь-яким країнам і епохам, не може ігнорувати ці неминучі обставини [11]".
   Так, один із сучасних мусульманських ідеологів Аль-Бахі аль-Хулі виправдовує узаконену ісламом полігамію політичними цілями релігії, спрямованими на збільшення чисельності мусульман. На його думку, багатоженство дозволяється у певних випадках: при невиліковній хворобі дружини чи її безплідді, її фригідності або якщо велика сім'я потребує робочої сили.
   У статті "Іслам і багатоженство" доктор Мухаммад Зікрія аль-Бардісі пише що багатоженство - це закон, якого вимагає людський характер і до якого прагне людський інстинкт; багатоженство, яке дозволене шаріатом, необхідне і без нього не можна жити. До нього нас штовхає вимога спільних інтересів, піклування про суспільство й прагнення до спасіння суспільства від розпусти. Багатоженство, пише цей автор, необхідне, але за дотримання двох умов: гарантувати можливу справедливість із дружинами і мати можливість утримувати їх. Тут же він слушно зауважує, що багатоженство, як правило, пов'язане з відносно високим рівнем достатку, тому що воно рівносильне утриманню декількох сімейних господарств. Аль-Барсіді різко критикує противників багатоженства. Він заявляє: "Я дивуюся тим людям, які на весь голос кричать і вимагають покласти кінець багатоженству, дозволеному шаріатом. Вони вимагають встановити більш суворі умови, набагато суворіші навіть тих, які встановив Коран. Я думаю, що коли дотримуватися їхньої вимоги, то це призведе до протиріч і зіткнення із законами шаріату".
   Полігамний шлюб в ісламі виник як продовження відповідних сімейно-шлюбних патріархальних традицій, які існували в арабів, інших семітських народів та народів Сходу. Полігамія розглядається в Корані як цілком звичний та допустимий інститут.
   Посилаючись на коранічну норму, зафіксовану в З аяті сури "Жінки", шаріат установив обмеження щодо кількості жінок у мусульманському шлюбі. Таких за дотримання певних умов могло бути не більше чотирьох.
   У багатьох арабських та ісламських країнах багатоженство дозволене офіційним законодавством, а деякі мусульманські богослови розглядають цей інститут як непорушну цінність ісламу. Щоправда, полігамію аж ніяк не можна назвати дуже поширеним явищем у мусульманському світі. Полігамні шлюби переважно зустрічаються серед заможних верств населення, представники яких мають змогу матеріально утримувати кілька дружин.

1. Беляев Е.А. Арабы, ислам и арабский халифат в раннее средневековье. - М., 1966. - С. 18.
2. Еремеев Д.Е. Ислам: образ жизни и стиль мышления. - М., 1990. - С. 171.
3. Шарль Р. Мусульманское право : Пер. с франц. - М., 1959. - С. 49.
4. Хидоя. Комментарии мусульманского права. - Ташкент, 1994. - Т. 1- С. 134.
5. Коран / Пер. и комент. И.Ю. Крачковского. - М, 1990. - 727 с.
6. Там же.
7. Там же.
8. Хидоя. Комментарии мусульманского права. - Т. 1- С. 208.
9. Там же. - С.210.
10. Вагабов М.В. Ислам и женщина. - М., 1968. - С.41.
11. Женщина в Исламе / Руководитель-составитель Г. Нуруллина. -М., 2003.-С. 191.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com