www.VuzLib.com

Головна arrow Криміналістика, кримінологія, кримінальне право arrow Правові проблеми щодо виконання міжнародних польотів в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правові проблеми щодо виконання міжнародних польотів в Україні

В.М. Боровенко,
канд. юрид. наук, доцент,
Університет економіки та права “КРОК”

Правові проблеми щодо виконання міжнародних польотів в Україні

   У статті розглядаються окремі питання, пов'язані з порядком та правилами використання повітряного простору України щодо виконання міжнародних польотів. Розглядаються проблеми, які мають місце, запропоновано шляхи їх розв'язання.

   В статье рассматриваются вопросы, которые касаются правил и порядка исспользования воздушного пространства Украины в связи с совершением международных полетов. Рассмотрены проблемы, которые существуют, предложены способы их решения.

   The article deals with some points according to the rules and orders of using the Ukrainian air space corresponding international flights performance and problems. Ways of solving these problems are suggested.

   Ключові слова: міжнародні польоти, повітряний простір.

Постановка проблеми та формулювання цілей статті

   В Україні йде копітка робота щодо напрацювання національного законодавства, з урахуванням основних положень міжнародного повітряного права та позитивної практики колишнього СРСР.Це, основним чином, стосується і встановленого порядку використання повітряного простору України, який ґрунтується, зокрема, на Декларації про державний суверенітет (1990) [1], Конституції України (1996), яка від імені Українського народу закріпила суверенітет над всією територією України в межах існуючих кордонів, які є цілісними і недоторканними (ст.2). Україна, як суб'єкт міжнародного права, здійснює безпосередні зносини з іншими державами, укладає договори, у тому числі про повітряні сполучення щодо використання повітряного простору тощо [2, ст.9].Саме тому у даному дослідженні розглядатиметься низка проблем щодо порядку виконання міжнародних польотів (далі — МП).

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Виклад основного матеріалу дослідження

   Повітряний кодекс України (далі — ПК України) (1994) регулює діяльність авіації щодо використання повітряного простору з метою задоволення інтересів України та її громадян і забезпечення безпеки авіації, а його чинність поширюється на усіх користувачів повітряного простору України як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування не передбачають іншого (ст. 2). Україні належить повний і виключний суверенітет над повітряним простором України, який є частиною її території (ст. 1) [3].
   Держава здійснює регулювання діяльності цивільної авіації через Міністерство транспорту України та відповідні органи авіаційного транспорту України (ст. 3).
   По-перше, для забезпечення безпеки польотів і екологічної безпеки створюються авіаційні правила, які визначають і регулюють діяльність авіації. Вони мають єдину структуру, містяться у Зводі авіаційних правил України і повинні не суперечити положенням Конвенції про міжнародну цивільну авіацію та Додаткам до неї. Вони підлягають обов'язковому виконанню всіма користувачами повітряного простору України та іншими юридичними чи фізичними особами в частині, що їх стосується, як на території України, так і за її межами, якщо закони країни перебування не передбачають іншого (ст. 7).
   По-друге, ПК України визначає структуру повітряного простору України, до якої належать: повітряні траси і місцеві повітряні лінії України, повітряні коридори для перетинання державного кордону України, встановлені та невстановлені маршрути польотів, райони виконання авіаційних робіт, заборонені зони, зони обмеження польотів і небезпечні зони (ст. 9). Повітряні траси та місцеві повітряні лінії повинні бути сертифіковані на відповідність їх діючим в Україні нормам придатності до експлуатації з видачею відповідного сертифікату, який може бути анульовано чи припинено, якщо буде виявлено невідповідність нормам придатності до експлуатації. Вони реєструються державним органом по використанню повітряного простору України і заносяться до Переліку повітряних трас і місцевих повітряних ліній України (ст.49-50), які використовуються для виконання міжнародних польотів. Саме тому вищезазначена структура повітряного простору визначає зміст конститутивних ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого ст.334 Кримінального кодексу України (далі — КК України). Більш конкретній порядок використання повітряного простору України визначається Положенням про використання повітряного простору України [4].Крім того, ПК України дає визначення повітряного судна, яке перебуває у польоті, — а саме з часу зачинення всіх його зовнішніх дверей після завантаження і до моменту відкриття будь-яких з цих дверей для розвантаження, що відповідає п. 2 ст. 5 Конвенції про злочини та деякі інші діяння, які вчинені на борту повітряного судна (1963) [5]. Однак, таке визначення вживається виключно для актів незаконного втручання у діяльність цивільної авіації (ст. 278 КК України). З цього приводу автор наголошує, що у зв'язку із суттєвими змінами, що з'явилися в авіаційних правилах після 1991 року, необхідно провести їх узгодження та уточнення на термінологічному рівні в чинному КК України (ст. 276—282 тощо). Зокрема, для розуміння поняття “міжнародний політ” таке визначення взагалі не підходить, і у такому разі необхідно говорити про фактичне переміщення повітряного судна у тримірному просторі від моменту злету і до припинення руху після посадки або, наприклад, з моменту оформлення плану польоту чи отримання дозволу на виконання конктретного міжнародного польоту тощо. Все інше — це виключно льотно-технічна технологія підготовки літального апарату до виконання польоту.
   По-третє, повітряним судном є літальний апарат, який тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатний маневрувати в тривимірному просторі (ст. 15).
   Визначальним для застосування ст. 334 КК України є положення про поділ (класифікацію) повітряних суден на цивільні, державні та експериментальні. Так, кожне цивільне повітряне судно нової конструкції (нового типу), виготовлене в Україні, має бути сертифіковано на відповідність його конструкції, характеристик та експлуатаційно-технічної документації діючим в Україні вимогам норм льотної придатності, передбачених правилами сертифікації цивільних повітряних суден України, та зареєстроване у державному реєстрі цивільних повітряних суден (а не приписане до аеропортів, як до цього часу пишуть деякі автори). Сертифікат видається розробнику державним органом з питань сертифікації та реєстрації. Кожен екземпляр повинен бути сертифікований на придатність його до експлуатації. Після цього власник судна отримує посвідчення про придатність його до виконання польотів (ст. 15—31).
   Значну групу повітряних суден, на які в повному обсязі поширюється дія Чиказької конвенції та ПК України, становить авіація загального призначення — усі літальні апарати, крім державної та експериментальної авіації, які також допускаються до виконання міжнародних польотів на загальних підставах.Аналогічно здійснюється сертифікація планерів, дельтопланів, надлегких літальних апаратів, повітряних суден спортивного призначення та аматорської конструкції, аеростатичних апаратів і допоміжних пристроїв за участю розробника повітряних суден і відповідних федерацій та асоціацій з метою засвідчення льотної придатності (ст. 16-20, 23-24). Тільки після отримання посвідчення про придатність до польотів, цивільне повітряне судно допускається до експлуатації, у тому числі і до виконання міжнародних польотів.
   Крім того, на зовнішню поверхню кожного цивільного повітряного судна наносяться державні та реєстраційні розпізнавальні знаки, а також можуть бути нанесені додаткові знаки, символи, написи, емблеми тощо. Польоти повітряного судна, яке не має відповідних знаків, забороняються, крім експериментальних і випробувальних повітряних суден, що виконуються за спеціальними правилами проведення випробувальних польотів (ст. 28). В обов'язковому порядку цивільному повітряному судну України, обладнаному засобами радіозв'язку, надається позивний номер і радіосигнал (ст.29).
   На борту кожного цивільного повітряного судна під час виконання польоту обов'язково мають бути бортові документи: реєстраційне посвідчення, посвідчення (сертифікат) про придатність до польотів, свідоцтво про страхування, бортовий журнал повітряного судна, порадник з льотної експлуатації повітряного судна, дозвіл на бортові радіостанції, посвідчення (сертифікати) на всіх членів екіпажу, а при виконанні міжнародних польотів можуть вимагатися й інші документи, передбачені міжнародними авіаційними правилами (ст.ЗО).
   Чиказька конвенція застосовується тільки до цивільних повітряних суден, на відміну від державних (п. “а” ст. 3). Повітряні судна, які використовуються на військовій, митній та поліцейській службах, розглядаються як державні повітряні судна (п.“Ь” ст. 3) [7].
   Державне повітряне судно — таке, яке використовується на військовій, митній, прикордонній та міліцейській службах і зареєстроване у реєстрі державних повітряних суден (п.З ст. 15).
   Державне транспортне повітряне судно може бути допущене до експлуатації в цивільній авіації України для перевезення вантажів і виконання авіаційних робіт, якщо воно відповідає технічним вимогам безпеки польотів у Військово-Повітряних силах України та має висновки розробника, а також експертів про можливість безпечної експлуатації у цивільній авіації, посвідчення про придатність до польотів, і внесене до державного реєстру цивільних повітряних суден України.
   Таким чином, саме це положення надає нам право зробити висновок про те, що тільки на такі державні транспортні повітряні судна поширюються порядок і правила виконання міжнародних польотів, що випливають із Чиказької конвенції, ПК України та інших нормативних актів. Однак, відомо, що державні повітряні судна здійснюють польоти за межами України, і звичайно ж на них повинні у повному обсязі розповсюджуватися порядок та правила виконання міжнародних польотів, якщо інше не передбачено міжнародними угодами чи надзвичайними обставинами.
   Експериментальне повітряне судно допускається до експлуатації для задоволення потреб народного господарства України за наявності висновків розробника судна та експертів про можливість його безпечної експлуатації, рішення Уряду України про використання цього судна у цивільній авіації України та посвідчення про придатність до польотів (ч. 5 ст. 15).
   Державний орган з питань сертифікації і реєстрації може заборонити експлуатацію повітряного судна у випадках відсутності посвідчення (сертифіката) про придатність до польотів, прострочення посвідчення (сертифіката) про придатність до польотів та експлуатації за межами обмежень, встановлених порадником з льотної експлуатації повітряного судна (ст.27).
   До польоту допускається повітряне судно, яке належним чином споряджене і перебуває у справному стані згідно з експлуатаційно-технічною документацією, сертифіковане на відповідність чинним в Україні вимогам до шуму на місцевості та емісії шкідливих речовин авіаційних двигунів. Скидання з повітряних суден шкідливих для здоров'я людей, навколишнього природного середовища речовин або інших відходів і матеріалів забороняється, а винний несе відповідальність згідно з чинним законодавством України, у тому числі і під час виконання міжнародних польотів. З метою запобігання шкідливому впливу повітряних суден на людей, тварин, навколишнє природне середовище, Уряд України може встановлювати в конкретних районах мінімальну висоту польоту, єдину для всіх чи окремо за типами повітряних суден. Крім того, польоти повітряних суден у повітряному просторі України з надзвуковою швидкістю повинні виконуватися на висотах, які виключають шкідливий вплив звукового удару на навколишнє середовище, за загальними правилами або у віддалених від населених пунктів районах, що відводяться спеціально для надзвукових польотів (ст. 51-55).
   Четверте, авіаційний персонал — особовий склад авіаційного підприємства, організації, підрозділу, навчального закладу, що складається з авіаційних спеціалістів за професійною ознакою (ст. 32). Кожна така особа повинна бути сертифікована щодо відповідності її діючим в Україні кваліфікаційним вимогам. Такі спеціалісти допускаються до самостійної роботи лише при наявності у них відповідного свідоцтва (сертифіката) на право здійснювати професійну діяльність, яке підтверджує наявність у неї необхідних знань і навичок, а також відповідність стану її здоров'я встановленим вимогам (ст. 32-34).Наприклад, диспетчерами можуть бути тільки громадяни України, віком не молодші 20 років, які мають загальну середню освіту, спеціальну підготовку, відповідний стан здоров'я, що відповідає вимогам до видачі висновку третього класу ІКАО, та які володіють українською, російською та англійською мовами, мають високий рівень дисципліни та моральних якостей тощо [8].
   Екіпаж повітряного судна — це особи авіаційного персоналу (льотний склад), яким у встановленому порядку доручено виконання певних обов'язків із керування і обслуговування повітряного судна.
   Польоти цивільних повітряних суден при неповному складі екіпажу забороняються, за винятком випадків, спеціально передбачених у завданні на випробувальний політ. При виконанні завдання на політ кожен член екіпажу має право відмовитися від його виконання, якщо, на його думку, є аргументоване побоювання за благополучне завершення польоту.
   Екіпаж (пілот) повітряного судна, обладнаного засобами радіозв'язку, повинен здійснювати безперервне прослуховування відповідних частот каналів зв'язку органу обслуговування повітряного руху, без чого польоти повітряних суден забороняються (ст. 51—55).
   Командиром повітряного судна є особа, яка має спеціальність пілота (льотчика), а також підготовку і досвід, необхідні для самостійного керування повітряним судном певного типу і керівництва екіпажем (ст. 35—38). У разі виникнення в польоті екстремальної ситуації, що створює загрозу для життя людей, він може відступити від встановлених правил польоту з негайним повідомленням про прийняте рішення органу обслуговування повітряного руху, з яким він здійснює радіозв'язок (ст. 51).
   П'яте, виконання міжнародних польотів неможливе без наземної інфраструктури і найголовнішого її елемента — аеродрому, який повинен бути сертифікований на відповідність нормам придатності до експлуатації. Всі цивільні аеродроми підлягають реєстрації та внесенню до державного реєстру аеродромів України, про що його власникові чи експлуатанту видається свідоцтво про реєстрацію.
   Приаеродромна територія (прилегла до аеродрому зона контролю і обліку об'єктів та перешкод) — обмежена встановленими розмірами місцевість навколо аеродрому, над якою здійснюється маневрування повітряних суден. За своїм призначенням аеропорти поділяються на внутрішні та міжнародні (ст. 39—48).
   Шосте, вліт в Україну або виліт за її межі повітряними суднами здійснюється по спеціально виділених коридорах для перетинання державного кордону (ст. 58). Повітряне судно, яке перетнуло кордон України без відповідного дозволу компетентних органів, або таке, що припустилося іншого порушення порядку використання повітряного простору України, визнається судном-порушником і до нього застосовуються примусові заходи у порядку, встановленому чинним законодавством України та міжнародними угодами (ст.56) [9].
   Сьоме, ПК України вперше визначає перелік небезпечних предметів і речовин, заборонених до здачі, прийому, зберігання та транспортування на цивільних повітряних суднах — зброя, боєприпаси, вибухові і отруйні речовини, ядерне паливо, радіоактивні речовини та інші особливо небезпечні вантажі, для чого необхідно мати спеціальній дозвіл компетентних органів. Цей припис повністю відповідає статтям 4, 14, 16 та 35 Чиказької конвенції, а також ст. 63 та 75 ПК України. Однак така заборона до цього часу не знайшла свого відображення в КК України, зокрема у ст. 265, 269-270 та ін. Заборонено незаконний провіз на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин (ст.269).
   Восьме, ПК України детально регламентує пошукові та аварійно-рятувальні роботи і визначає повітряне судно, що зазнає чи зазнало лиха — це таке повітряне судно, з яким втрачено зв'язок і його місцеперебування невідоме. Екіпаж такого повітряного судна повинен подавати відповідні сигнали лиха по каналах зв'язку органів обслуговування повітряного руху на встановлених аварійних частотах, які дублюються на виділеній міжнародній частоті (статті 76-81).У випадках несанкціонованого вторгнення до повітряного простору України, навіть за надзвичайних обставин, повітряне судно визнається судном-порушником [10].
   Безпосереднє забезпечення безпеки польотів усіх без винятку повітряних суден покладається на експлуатанта авіаційної техніки аеропортів, аеродромів та органи, які обслуговують повітряний рух. Службові особи авіації, яким першим стало відомо про авіаційну подію, у тому числі і про порушення встановлених правил виконання міжнародних польотів, зобов'язані негайно повідомити державний орган нагляду за безпекою польотів, орган державного регулювання діяльності авіації і власника повітряного судна.
   Облік авіаційних подій, а також актів незаконного втручання у діяльність цивільної авіації України, включаючи й ті, що сталися з іноземними повітряними суднами на території України та українськими повітряними суднами за кордоном, здійснюють державні органи з нагляду за безпекою польотів повітряних суден України та органи державного регулювання діяльності авіації України, які інформують про це ІКАО (ст.82 — 88).
   Значна частина встановленого порядку та правил використання повітряного простору та виконання авіаційних правил міститься в декількох сотнях нормативно-правових актів, а це потребує їх невідкладної кодифікації та інкорпорації на фаховому рівні.

Висновки

   З моменту проголошення незалежності в Україні вперше самостійно укладаються угоди про повітряні сполучення між Урядом України та урядами низки країн. Ратифікуються та імплементуються до національного законодавства міжнародні правові акти. Однак, серед нерозв'язаних проблем щодо використання повітряного простру до цього часу лишаються старі проблеми: низка авіаційних правил мають суттєві розбіжності з рекомендаціями ІКАО та іншими міжнародними актами; законодавчо не розмежована діяльність органів керування повітряним рухом цивільної, державної авіації та протиповітряної оборони; частина авіаційних правил має закритий характер, особливо, це стосується державної авіації; Звід авіаційних правил України та Положення про виконання міжнародних польотів у повітряному просторі України, Порадник до виконання польотів тощо не прийняті, що значно ускладнює порядок виконання польотів у повітряному просторі України (ст. 7, 9, 10, 51, 54, 71, 72-75). ПК України не містить визначення “міжнародній політ” та приписів, які б безпосередньо регламентували порядок та правила їх виконання авіацією усіх відомств.
   Не сприяє цивілізованому підходові і відсутність в Україні координаційного центру та науково-дослідної установи, яка б взяла на себе функцію розробника науково оґрунтованих та узгоджених авіаційних правил з метою створення самостійної правової галузі з національного та міжнародного повітряного права. Неодноразові реорганізації та пе-репідпорядкування авіаційних структурних підрозділів не дали очікуваного ефекту: розпорошеність, поділ на багаточисленні комерційні, державні, акціонерні та інші структури, службові зловживання посадових осіб, відсутність коштів на розвиток авіаційної галузі тощо, негативно позначаються на встановленому порядку та правилах використання повітряного простору України, що створило умови, за яких іноземні користувачі повітряного простору “облітають” територію України, у зв'язку з чим значно знизилися надходження до державного бюджету тощо.
   Виходячи із основних положень національного законодавства, за будь-які протиправні дії всі особи, діяльність яких пов'язана з використанням повітряного простору України, розробкою, виготовленням, ремонтом та експлуатацією авіаційної техніки, здійсненням господарської і комерційної діяльності, обслуговуванням повітряного руху, забезпеченням безпеки авіації України, її управлінням і наглядом, а також пасажир, замовник або працівник авіації за порушення, невиконання або неналежне виконання встановлених правил, вимог і норм, що регламентують повітряні перевезення та авіаційні роботи, порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, повинні нести відповідальність, передбачену чинним законодавством України (ст. 89 — Ю2), у тому числі і кримінальну. Одним із таких видів відповідальності є кримінальна відповідальність за порушення правил міжнародних польотів, передбачена ст. 334 КК України, яку б було бажано розмістити поряд з іншими транспортними злочинами.

Література

1. Декларація про державний суверенітет // Відомості Верховної України.- 1990.- №31.- Ст. 429.
2. Конституція України // Відомості Верховної України. — 1996. — №30.- Ст.141.
3. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної України — 1994.- №25.- Ст.274.
4. Положення про використання повітряного простору України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2002 р. №01 // Офіційний вісник України.— 2002.— №14.— Ст. 727.
5. Конвенція про злочини та деякі інші діяння, які вчинені на борту повітряного судна // ВВР Української СРСР. — 1988. — N 1. — Ст.1.
6. Кримінальний кодекс України // Відомості Верховної України — 2001.- №25- 26.- Ст.131.
7. Конвенція про міжнародну цивільну авіацію // Офіційний вісник України.— 2004.— №40.— стор. 195, — Ст. 2667.
8. Наказ Міністерства транспорту України № 26 від 6 грудня 1994 р. “Про затвердження кваліфікаційних вимог до диспетчерів обслуговування повітряного руху України”.
9. Закон України “Про прикордонні війська” // Відомості Верховної України — 1992. — №2. — Ст. 6; Правила перетинання державного кордону громадянами України // ЗП України. — 1995. — №4. — Ст.92.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com