www.VuzLib.com

Головна arrow Філософія arrow Підприємництво: неусвідомлена свобода чи необхідність
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Підприємництво: неусвідомлена свобода чи необхідність

О.А. Зубчик, канд. філос. наук

ПІДПРИЄМНИЦТВО: НЕУСВІДОМЛЕНА СВОБОДА ЧИ НЕОБХІДНІСТЬ

   У статті розглядається сутність підприємництва не лише як економічної категорі - фактору виробництва, а, в першу чергу, як соціального феномену. Автор досліджує вплив змін ціннісно-нормативної системи суспільства на розуміння та формування підприємництва у зв'язку з поняттям "свобода".

   This article touches upon the essence of entrepreneurship not only as an economical category - input, but first and foremost, as a social phenomenon. The author investigates the influence of the changes of axiological-normative system of society over the understanding and formation of entrepreneurship in relation with the notion "liberty"

   Всебічне дослідження природи підприємництва з метою отримання можливості впливу на умови його становлення та ефективного розвитку потребує, як правило, з'ясування не лише політичних, економічних, а й соціальних його характеристик, зокрема, сутності поняття "свобода". Особливого значення набуває дослідження економічного змісту зв'язку "свободи" з діяльністю людини у сфері господарювання, який виражається поняттям "економічна свобода". Осмислення сутності економічної свободи, як феномену господарської системи сучасного суспільства (особливо українського) й умов її можливості є досить актуальним, має неабияке значення для розвитку суспільної свідомості. Але ще більш воно важливе для розвитку підприємництва та забезпечення економічного благополуччя громадян України.
   Мета нашого дослідження - показати зв'язок сутності підприємництва як соціального феномену не лише з економічною політикою, а в першу чергу з економічною культурою, ціннісно-нормативною системою суспільства. Відповідь, на нашу думку, перебуває в тісному зв'язку з характеристиками й умовами можливості економічної свободи.
   Феномен підприємництва намагались осмислити відразу після його виникнення. Одними з перших спробували розглянути підприємництво з наукових позицій Р. Кантильон та Ж.-Б. Сей у XVII- XVIII століттях [1]. Економісти, засновники англійської класичної політекономії А. Сміт і Д. Риккардо також не могли обійти даного питання своєю увагою. Подальший розвиток теорії підприємництва пов'язано з аналізом класової структури суспільства. Так французький економіст А. Тюрго, вивчав особливості рис підприємців, виділяючи готовність до ризику, організаторські й творчі здібності. На початку XX століття феномен підприємництва досліджували Ф. Воппер, А. Маршалл й інші [2]. У вітчизняній науці вивченням даної проблематики також займалися ще в XIX столітті (зокрема, М. Туган-Барановський [3]), однак посилення уваги вже в українській науці до підприємництва настає у 90-х з переходом від командної економіки до ринкової (хоч українську економіку скоріше називають "доганяючою ринковою економікою").
   Розвиток підприємництва (ринкового господарювання) залежить від наявності низки умов - переліку свобод, напрацьованих та визнаних міжнародною економічною спільнотою [4]. Що ж таке свобода? Одне з класичних визначень свободи належить стоїкам, які розуміли її як можливість людини в розумності діяти по-своєму. Спіноза та Гегель виразили зміст свободи формулою "свобода є пізнана необхідність". Вона стала основою для визначення змісту свободи в сучасних філософських та економічних дослідженнях [5].
   Отже, свобода полягає в розумінні об'єктивних меж дії і можливості наших зусиль, нашої волі, щоб розширити ці межі. До сьогодні погляди науковців, зокрема психологів, розходяться навіть щодо найбільш ключових питань, пов'язаних з цією темою. Одні заперечують наявність волі як самостійного психологічного явища - головної умови досягнення свободи, інші "відстоюють" самостійність волі, бачать її тільки з одного боку - як здатність долати труднощі та переконання. Досліджуючи різні аспекти проблеми свободи автори тією чи іншою мірою також підкреслювали роль свідомості. Усвідомлення чинників, які впливають на поведінку людини, має велике значення. Однак важливим є усвідомлення не тільки того, що є, але й того, що поки відсутнє. Людина не може бути вільною, якщо не осмислює наявних можливостей поведінки, якщо не усвідомлює наслідків, які спричинені тими чи іншими діями. Вона не може бути вільною, якщо не усвідомлює того, чого хоче, своєї мети й бажань.
   Таким чином, можна говорити про філософське розуміння поняття "свободи для" та "свободи від". До якої ж з них належить економічна свобода?
   Особливого змісту набуває та економічна свобода, яка передбачає широту економічної поведінки при виборі форм власності і сфери своїх здібностей, застосування своїх знань, можливостей, професії, способів розподілу своїх статків, споживання матеріальних благ, яка реалізується завдяки законодавчим державним нормам. Отже, підкреслюється одна з важливих характеристик свободи - свобода вибору, яка на рівні підприємництва проявляється не у безкінечному переліку способів реалізації, а, зокрема, у виборі форм власності та сфери діяльності. Але, у той же час, економічна свобода завдяки державному правовому механізму нерозривно пов'язана з економічною відповідальністю.
   Підприємництво - складне соціально-економічне явище. Зародившись у глибині століть, воно пройшло історично тривалий і складний шлях становлення. Упродовж всієї епохи рабовласницьких відносин, в часи раннього християнства підприємницька діяльність із загального економічного устрою окремо не виділялася. Недружнє ставлення підприємництва є закономірністю того часу.
   У XVIII столітті до нашої ери у Кодексі законів царя Хамураппі масштаби лихварства упорядковувались таким чином: межа приросту грошової суми не повинна перевищувати 20%, а приросту натуральної позички -33% від початкової суми [6]. Платон до числа учасників підприємницької діяльності зараховував хліборобів, купців, ремісників: "вони обмінюються один з одним, з тією думкою, що цей обмін буде їм до блага" [7]. Найважливішою галуззю економіки філософ вважав землеробство, зазначаючи, що хлібороби мусять бути приватними власниками, адже це спонукає їх краще працювати. Аристотель розподіляв людей у зайняті господарською діяльністю на дві групи - пов'язаних з діяльністю в природній сфері (економіці) та у неприродній сфері (хрематистиці), тобто в торгових угодах з перепродажу товарів і лихварських операціях, для яких не існує меж багатства і власності. Ф. Аквінський хоч і засуджував лихварство, вважаючи, що гроші не можуть породжувати гроші, вивправдовував прагнення до прибутку, як заслуженої винагороди за працю [2].
   З настанням Нового часу в доктрині протестантизму закріпилося позитивне відношення до прагматизму, як відображення природного прагнення людини до багатства. Приватна власність і приватне життя оголошуються священними і недоторканими. Протестантська віра стверджує у свідомості суспільства необхідність чесної комерційної діяльності, що сприяло економічному становленню країн. У зв'язку з цим, радники монархів писали про золото як джерело багатства країн, про користь стримування імпорту і заохочення експорту. Отже, економічна діяльність отримує цільову настанову, яка стимулює розвиток підприємництва і включає три складових: виробництво - продаж - капітал.
   Економічна свобода виправдано пов'язується з розвитком капіталізму. Завдяки йому особиста ініціатива в економічній діяльності долала економічні заборони й різні перешкоди. Упродовж майже усього XIX століття економічна свобода означала право мати засоби виробництва в особистій власності. Проте, у наступному, XX столітті, поняття економічної свободи, як свободи особистої ініціативи, звужувалося в результаті розвитку соціалістичних та комуністичних економічних систем. Хоча у суспільному житті країн з комуністичними системами в жодному разі не визнавалося обмеження ні особистих свобод ні особистої ініціативи.
   Сьогодні розвинена ринкова економіка проголошує три головних принципи реалізації економічної свободи. По-перше, свобода підприємництва - це генератор інновацій і економічного прогресу. По-друге, соціальну й економічну свободу підприємцю забезпечує приватна власність. По-третє, підприємницька діяльність базується на свободі конкуренції. Цих три чинники забезпечує така організація громадського життя, яка побудована на принципах народовладдя, і є гарантом економічної свободи. Таку економічну свободу називають своєю свободою, своїм простором, можливістю діяти по-своєму.
   На державному рівні економічна свобода є оцінкою політичної системи країни. Тільки демократія, як форма державного устрою, законодавчо закріплює право на економічну свободу і забезпечує правовий захист соціально-орієнтованої економічної системи. Будь-яка інша організація суспільного устрою здійснює насильницький контроль за розподілом ресурсів і результатами господарської діяльності.
   Економічна свобода - філософська база лібералізму, соціальної філософії та політичної концепції, яка у якості джерела суспільного розвитку визначає ініціативну та вільну економічну й політичну діяльність осіб. Утверджуючи парламентський лад, вільне підприємництво, демократичні свободи, представники лібералізму обстоюють абсолютну цінність людської особистості, рівність всіх людей щодо її прав. Метою лібералізму є максимальне послаблення різних форм державного і суспільного примусу стосовно особи та шлях мирного здійснення соціальних перетворень.
   Формуватися лібералізм почав наприкінці XVII століття. Основні його джерела - це філософська думка епохи Просвітництва, ідеї гуманізму. Ідеологічно лібералізм протистоїть, з одного боку, консерватизму в питаннях про роль держави в регулюванні економіки, а з іншого боку - соціалізму, комунізму в питаннях приватної власності та соціальної підтримки з боку держави. Важливу роль у розвитку лібералізму відіграли думки І. Бентама, Б. Констана, Д. С Мілля, І. Берліна, К. Поппера, С де Мадарьяґи, Р. Дарендорфа, Р. Арона, Ф. фон Гаєка та інших.
   Також розглянемо, чим є економічна свобода з погляду підприємця. Для підприємця - можливість забезпечувати ринок саме тими матеріальними благами, яких він потребує. Економічна свобода - це пріоритетна цінність як відображення стану власника та господаря на своєму підприємстві. Підприємництво, як економічна категорія - це особливий фактор виробництва, характеристику якого розкрив Й. Шумпетер [8]. Підприємництвом як видом господарювання, керує підприємець на основі здібності до унікальних дій та поведінки, мислення й розуміння ситуації непередбаченого ризику. Однією з головних характеристик підприємництва епохи капіталізму є те, що підприємець не розраховує на дисбаланс економіки, який складається стихійно. Це створює умови для одержання надприбутку. Підприємець, завдяки власним здібностям митця та інновацій економічного процесу, сам створює умови для розвитку. Таким чином внутрішня свобода проявляється назовні.
   Необхідною умовою здійснення внутрішньої свободи є зовнішня свобода. Категорія свободи в контексті економічної діяльності знаходить своє відображення в конституційних правах людини й громадянина. Свободу слід визначити як таку, що може мати вужчий або ширший діапазон у певній сфері суспільного життя та у сфері приватного життя. Коли межі діапазону сягають критичного рівня, можна стверджувати про відсутність свободи, а щодо особистої свободи - навіть про рабство.
   Свобода може бути необов'язковою. Навіть більше - за певних умов сьогодення, вигідною може бути несвобода, наприклад, прийнята залежність від думки інших. Така свобода, яку поставлено в залежність від вигідної угоди, виявляється "проданою свободою", несвободою, або необхідністю.
   У європейській науковій традиції свободу переважно розглядають як необхідну передумову самореалізації й гармонійного розвитку особистості, як абсолютну соціальну та індивідуальну цінність. Свободу трактують як позитивне суспільне надбання. Проте, американський психолог Е. Фромм дотримувався у цьому питанні іншої точки зору - для багатьох свобода має негативну цінність, тому вони відмовляються від неї, піддаючись авторитарній владі, яка забезпечує їм безпеку, зменшує біль самотності, повертає почуття особистої цінності [9].
   У підприємництві маємо справу з незвичайним явищем економічного процесу, який змушує шукати неординарних підходів, щоб збагнути взаємодію елементів цього процесу. В лібералізмі існує переконання про те, що вчинками індивіда як приватного власника керує тверезий розрахунок на отримання від своїх дій якомога більшої особистої вигоди. Це переконання обґрунтовував англійський філософ та юрист І. Бентам ("Фрагменти про владу", 1776), ("Принципи законодавства", 1789) [10]. На його думку, сенс людської діяльності в задоволенні та уникненні страждань, а найвагомішим критерієм оцінки будь-яких явищ є їхня корисність, здатність бути засобом розв'язання завдань. Він вважав, що свобода межує зі свавіллям. Індивід не має сподіватися на буцімто належні йому від природи права і свободи, а дбати про себе, про своє благополуччя. Лише він сам мусить визначати, у чому полягають його інтереси і користь. І. Бентам визнав реальним правом лише те, яке встановлено державою. Критерієм оцінки цього права є користь, а його метою - найбільше щастя найбільшої кількості людей (чи не це є ідеалом соціалізму?).
   Проблема особистості, яка тісно пов'язана з проблемою свободи, займає центральне місце й в теорії екзистенціалізму, який протиставляв свободу внутрішню (теоретичну) й зовнішню (практичну), думку й діяльність. При цьому маємо на увазі зовнішню свободу, як надання можливості вибору і внутрішню, особисту свободу, як здатність здійснити цей вибір. Підприємництво безпосередньо пов'язане і з першою, і з другою. У сучасній західній теорії підприємництва важко знайти однозначне тлумачення понять "підприємництво" і "підприємець", що пояснюється, у першу чергу, динамікою економічних і соціальних змін. Разом з тим, підприємництво розглядається як особливий тип господарювання, в основі якого - пошук нових можливостей виробництва благ на основі інновацій і вміння залучати необхідні ресурси із самих різних джерел. Тому, на нашу думку, свободу слід розглядати з психологічного погляду як суб'єктивне почуття, що сприймається індивідом у контексті такого ланцюжка: свобода вибору свобода рішення свобода дії свобода творчості й самовираження. Деякі вчені взагалі зводили проблему свободи волі до проблеми свободи вибору дії. Наприклад, у філософії свобода вибору традиційно розглядалась як реальна сфера вияву свободи волі, як її практичне вираження. Так, В. Джеймс вважав головною функцією волі прийняття рішення про дію за наявності у свідомості одночасно двох чи більше ідей руху. Наявність конкуруючої ідеї гальмує перехід уявлення про рух в дію, тому для виконання дії потрібно здійснити вибір ідеї і прийняти рішення [11].
   Однак фундаментальність та універсальність поняття свободи обтяжене безліччю непорозумінь. Площина згоди, здебільшого, охоплює лише те, що свобода полягає в існуванні певної сукупності справ, вільних від втручання ззовні. Це насамперед свобода внутрішня, творча, як відображення своєї людської сутності. Показником внутрішньої свободи є автономія особистості, її здатність "бути паном собі". Саме з бажання індивіда бути самому собі господарем, самостійно визначати своє життя й приймати рішення, а не коритися певним зовнішнім силам, виникає позитивне значення поняття "свобода". Людина хоче бути знаряддям у своїх власних руках, а не в руках інших, прагне бути суб'єктом, а не об'єктом; прагне, щоб нею керували її власні міркування й усвідомлена мета, а не зовнішні причини.
   Проте, коли розглядаємо економічну свободу, зовнішні чинники виявляються дуже важливими у виборі поведінки підприємця, стратегії його діяльності. У цьому зв'язку, розвиваючи певною мірою думки Шумпетера, представники сучасної австрійської школи економістів Л. Мізес, Ф. Гаєк, І. Кірцнер надали теорії підприємництва "другого дихання", розглядаючи підприємництво у зв'язку з іншою економічною категорією - конкуренцією. На їхню думку, не можна ринкові відносини відокремити від конкуренції, оскільки в центрі конкурентних зв'язків завжди є прагнення до пошуку новацій, які ініціює підприємець, є його здатність та вміння господарювати, бути підприємцем [2]. Проте, І. Кірцнер, на відміну від Й. Шумпетера, наголошував, що підприємець - це дисбалансуюча сила, яка порушує економічну рівновагу, використовує неврівноважену ситуацію і відновлює рівновагу.
   Уже з розвитком додаткових факторів під час здійснення підприємницької діяльності, пов'язаних з можливістю сучасних інформаційних технологій прогнозувати ризики, американська школа теоретиків підприємництва по-іншому оцінила підприємницьку діяльність, як особливу здатність людини. П. Друкер вважав, що "підприємництво - це особливий тип господарювання, який створює новий ринок на основі сучасного знання, інформаційних технологій і новацій з метою одержання максимального прибутку в умовах будь-якого ризику" [12].
   Складним виявилося XX століття для підприємницької діяльності, перед виробником постала проблема реалізації вироблених благ. Роз'єднаність підприємців, відсутність зв'язку і взаємодій зі споживачами, зневага до проблем вивчення потреб поставили підприємництво в умови непередбачуваності, для виробництва виникла загроза перенасичення. У світовій економіці склалася вкрай несприятлива ситуація з високим рівнем безробіття. У результаті віра в можливості саморегуляції ринкової економіки була втрачена. Криза класичного лібералізму проявилася на межі ХІХ-ХХ століть, коли в економіці запанували ринкові монополії. Вони витіснили з ринку дрібні підприємства, які не витримували конкуренції. Монопольні ціни, банкрутство дрібних і середніх підприємств призвели до погіршення соціальних умов життя населення західних країн, зростання безробіття, загострення класової боротьби між найманими працівниками і власниками засобів виробництва. З'явилася думка про перегляд деяких положень класичного лібералізму і здійснення реформ, покликаних обмежити свавілля монополій і полегшити становище найбільш знедолених верств населення (забезпечення соціальних прав на працю, відпочинок, добробут, охорону здоров'я, освіту). Для приборкання стихійних сил економічного розвитку було визнано за необхідне втручання держави в економіку й регулювання нею соціально-економічних відносин. Тому, підприємництво перейшло під контроль держави. Такий вихід у відповідності до сформованої економічної реальності 30-х років минулого століття запропонував Дж. М. Кейнс, який у 1936 році в праці "Загальна теорія зайнятості, відсотка й грошей" довів, що в ринковій економіці немає механізму, який автоматично забезпечує повну зайнятість [13]. Науковиець зробив висновок, що функція регулювання економіки мала належати державі. Таким чином, у розвитку підприємництва першорядну роль отримала нова цільова настанова - виробляти, щоб зберегти капітал. Вирішення цих завдань вимагало пошуку шляхів до активної інноваційної економічної діяльності, зв'язку з новітніми досягненнями науково-технічного прогресу. Вирішальне значення у цій справі мала особиста ініціатива. Для розвитку підприємництва надзвичайно важливою виявилася розробка Кейнсом основ макроекономічного аналізу. До нього умови ефективної діяльності окремого підприємця ототожнювались з ефективністю економіки в цілому. Спростування думки про те, що макроекономічний підхід не може відрізнятися від мікроекономічного, підштовхнуло до формування методології мікроекономічного аналізу. Ці умови сприяли виходу підприємництва до 80-х років XX століття на рубіж його остаточного становлення з метою виробляти, щоб підвищити продуктивність капіталу.
   У результаті досліджень М. Фрідмена, одного з засновників монетаризму, ідеолога неолібералізму Ф. Гаєка, прихильників "логічної і практичної нездійсненності соціалізму", Л. Мізеса, М. Вебера, А. Пігу, А. Лернера вдалося знайти аргументоване підтвердження тому, що тільки вільне підприємництво на базі приватної власності і вільного ринку забезпечує оптимальну пропорційність у розподілі ресурсів, відновлення капіталу і задоволення потреб суспільства. Завдяки діяльності вчених-економістів нашого часу С. Брю, К. Веспера, Д. Гелбрайта, П. Друкера, Б. Карлофа, Д. Маклелланда, К. Макконнелла, М. Пітерса та інших стала можливою розробка функціонального розподілу часток сукупного доходу за факторами виробництва. Це дало змогу характеризувати внесок підприємницького доходу в національну економіку й відповідно орієнтувати діяльність держави щодо її регулювання. Проте, такі моделі підприємницької економіки і концептуальних пояснень її функціонування не є цілком прийнятними для країн з перехідною економікою, зокрема, й таких, як Україна. Напередодні вступу України до Світової Організації Торгівлі та на шляху становлення України як демократичної, правової держави істотною перешкодою є успадкована нею від Радянського Союзу етатистська традиція. Суспільство звикло вимагати від держави регулювання майже всіх економічних, соціальних, культурних відносин. Сформувався стереотип пасивного, очікувального, споживацького способу життя, особистої безпорадності, безвідповідальності, "колективного несвідомого". З іншого боку, панує патерналізм у діях влади. Суперечності, які на цьому грунті виникають, проявляються у зростанні соціального невдоволення внаслідок нереалізованих завищених очікувань, у нечітких, незлагоджених діях гілок влади, в умовах для розвитку та прояву економічної свободи й підприємництва. І в результаті, маємо, що в останньому рейтингу економічних свобод, що традиційно складається американським аналітичним центром Heritage Foundation і газетою The Wall Street Journal, Україна знаходиться на 125-му місці з 161 країни світу [4].
   Отже, свобода - одне з фундаментальних понять людського буття. Проблема свободи давно привертає увагу вчених, викликаючи гострі суперечки й дискусії. Свобода є одним із центральних понять психології, політології, соціології, філософії. В економіці вона теж має велике значення, проявляючись, зокрема, як економічна свобода. Це здатність і можливість людини діяти відповідно до своїх інтересів і мети з врахуванням інтересів суспільства. Для українського суспільства важливим є розуміння того, що вплив особистої ініціативи та її значення в економічній політиці, як і раніше, залишається вирішальним. Адже, підприємництво як фактор виробництва формалізоване в неординарних здібностях людини, які пов'язані з його талантом управління і діяльністю інноватора. Тому, в контексті дослідження підприємництва та умов його розвитку, вирішальним є людський фактор, адже людина є носієм як економічної культури, так і джерелом ціннісно-нормативної системи суспільства. І чим швидше непізнана економічна свобода розумітиметься як усвідомлена необхідність - тим швидше українське суспільство отримає бажані не лише матеріальні, а й духовні блага. Вільною може бути лише та людина, яка наділена волею. Саме воля дає змогу людині не тільки протистояти зовнішній необхідності, а й рахуватися з нею, реалізувати свої внутрішні потенційні сили й можливості.

1. Блауг М. Экономическая мысль в ретроспективе. - М., 1994. - 426 с.
2. История экономических учений. Учебное пособие. - М., 2007. - 784 с.
3. Туган-Барановський М.І. Політична економія. - К., 1994. - 261 с.
4. Economic Freedom 2007. Heritage Foundation, The Wall Street Journal II
5. Бычко И.В. В лабиринтах свободы. - М., 1976. - 240 с.
6. Дьяконов И.М. Законы Вавилонии, Ассирии и Хеттского царства // Вестник древней истории 3. - 1952. - С. 225-303.
7. Платон. Политея. История философии в кратком изложении. - М., 1995. - С. 141.
8. Шумпетер Й. Теория экономического развития, М., 1982. - С. 159.
9. Фромм Э. Бегство от свободы. Человек для себя. - М., 2006. - 571 с.
10. Бентам И. Принципы законодательства // Деборин А. Книга для чтения по истории философии : в 2 т.- М., 1925. - Т. 2: Принципы законодательства. - С. 529-530, 532-533.
11. Джеймс У. Воля к вере. - М., 1997. - 431 с.
12. Друкер П. Рынок: как войти в лидеры. Практика и принципы : Пер. с англ. - М.; СПб., 1992. - С.14-26.
13. Кейнс Дж.М. Общая теория занятости, процента и денег. -М., 1999.-352 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com