www.VuzLib.com

Головна arrow Криміналістика, кримінологія, кримінальне право arrow Розслідування картельних змов в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Розслідування картельних змов в Україні

З.М. Борисенко,
д-р екон. наук, професор,
Університет економіки та права “КРОК”

Розслідування картельних змов в Україні

   У статті досліджуються законодавчі вимоги та практичні проблеми захисту від антиконкурентних узгоджених дій підприємців на ринках України. На основі дослідження недоліків вітчизняного законодавства й практики розслідування конкретних картельних змов відкриваються проблемні моменти державної конкурентної політики та шляхи її удосконалення.

   В статье исследуются законодательные требования и практические проблемы защиты от антиконкурентных организованных действий предпринимателей на рынках Украины. На основании исследования недостатков отечественного законодательства и практики расследования отдельных картельних сговоров открываются проблемне моменты государственной конкурентной политики и пути ее совершенствования.

   Legislative requirements and practical problems of protection against the anticompetitive concerted actions of businessmen at the markets of Ukraine are investigated. The problem points of the state competitive policy and a way of its improvement on the basis of studying of lacks of the domestic legislation and practice of investigation of concrete cartel arrangements are revealed.

   Ключові слова: картельні змови, державна конкурентна політика, антиконкурентні дії, антиконкурентні угоди, конкуренція.

Постановка проблеми

   Конкуренція — дивовижний об'єктивний ринковий механізм, вироблений багаторічною еволюцією світової цивілізації, коли споживач голосує своїми грошовими коштами, обираючи найкращі і найдешевші товари, що примушує виробників покращувати процес виробництва і створювати саме те, що потрібне суспільству. Все просто і геніально. Тут не потрібне втручання чиновника. Якщо умови конкуренції не зруйновані, то виробництво буде розвиватися найбільш ефективно. Отже, завданням державного управління в конкурентній ринковій економіці є не ручне управління економічними процесами, а захист доброчесної конкуренції, яка, в свою чергу, може вирішіти більшість проблем суспільства.
   На жаль, на практиці оптимальні умови конкуренції постійно порушуються, зокрема в результаті домовленостей підприємців про зручні для них ціни, квоти, розподіл ринкових територій тощо. В результаті, на потенційно конкурентних ринках проявляється колективна монопольна поведінка, яка дозволяє виробникам при значно менших зусиллях отримувати свої прибутки, що, як правило, призводить до нехтування інтересами споживача. Така антиконкурентна практика вимагає певного державного втручання в економічні процеси з метою поновлення умов доброчесної конкуренції.
   Світовий досвід свідчить, що у розвинених ринкових країнах припинення антиконкурентних узгоджених дій підприємців є головним завданням антимонопольних органів. Саме на ці дії вони спрямовують основні свої зусилля. У нашій країні структура припинених Анти-монопольним комітетом України (далі — АМК) порушень свідчить, що частка такого виду завершених справ з року в рік є порівняно незначною, хоча цей напрямок розслідувань на момент прийняття Закону “Про захист економічної конкуренції” був визначений як пріоритетний, і суттєві зусилля працівників усіх органів Комітету при проведенні перевірок спрямовувалися на виявлення саме таких порушень. За даними річного звіту АМК за 2008 рік, частка цих порушень у загальній їх кількості становила лише 8 відсотків [1].
   Задля справедливості слід зазначити, що антиконкурентні узгоджені дії, а простіше сказати змови підприємців, — дуже складний для розслідування вид порушень конкурентного законодавства. їх важко виявити, а ще важче довести. Основна причина — недоліки процедури проведення розслідувань таких змов. І в першу чергу — недостатність дієвих засобів виявлення та доведення факту їх існування.Для цього не створена відповідна нормативно-методична база, не вистачає кваліфікованих фахівців, спеціальної техніки для здійснення слідчих дій.
   Водночас ціна питання надзвичайно висока, оскільки в результаті антиконкурентних змов суспільство нині зазанає значних матеріальні і моральних збитків. Цей вид порушення конкурентного законодавства, його прибутковість та безкарність є надто поширеним і тягне за собою суттєві негативні наслідки. Тому вивчення зазначених питань є надзвичайно актуальним для вітчизняної економічної та юридичної науки.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

   Дослідження питань конкурентної політики держави є новим напрямком вітчизняної науки, оскільки лише на початку 90-х років минулого століття з проголошенням необхідності розбудови ринкової економіки, в країні була створена відповідна законодавча база і поступово почало формуватися конкурентне середовище. Вивчення принципово нових для нашої країни економічних явищ вимагало певного часу. Тому праці дослідників цієї проблеми з'явилися лише в кінці 90-х років. На сьогодні серед них можна назвати роботи Г.Андрощука, В. Базилевича, О. Бакалінської, С. Валітова, В. Гейця, Б. Кваснюка, О. Костусева, В.Лагутіна, Н.Малахової, Н. Саніахметової, Л. Семенової, К. Ткаченко, О. Шниркова, І. Шумила та інших.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

   Для вирішення проблем конкурентної політики в Україні необхідно було не лише створити ефективне конкурентне середовище, а й запровадити демократичні умови суспільного устрою. Потрібна, перш за все політична воля, щоб усунути нерівні умови ведення бізнесу для окремих підприємців. Нині наближені до владних кіл особи мають неабиякі переваги, що дискримінує більшість учасників процесу виробництва суспільних благ. Тільки створення рівних умов у підприємницькій діяльності може забезпечити оптимально ефективну конкуренцію її учасників. В Україні, на жаль, поки що не спостерігається одностайного бажання створити такі умови. А це, безперечно, впливає і на розвиток відповідних напрямків науки.
   Нині науковці намагаються досліджувати лише загальні ситуації зі створення конкурентного середовища в цілому, питання розробки і удосконалення загальних правил гри. Крім того, вимагають ретельного вивчення і окремі напрямки конкурентної політики держави. Це, зокрема, дослідження причин і наслідків антиконкурентних змов підприємців, припинення зловживань монопольним становищем, антиконкурентних дій органів влади, проявів недобросовісної конкуренції тощо. Наступним кроком має бути дослідження особливостей зазначених вище проблем на окремих галузевих ринках товарів та у певних соціальноважливих сферах. Наприклад, у сфері природних монополій. Дана стаття присвячена дослідженню причин і наслідків антиконкурентних змов підприємців в Україні.

Формулювання цілей статті

   Метою даного дослідження є висвітлення теоретичних і практичних проблем виявлення та припинення антиконкурентних узгоджених дій підприємців, які працюють на товарних ринках України.

Виклад основного матеріалу дослідження

   Об'єктивною причиною антиконкурентних змов підприємців є бажання отримати швидкі і дешеві вигоди у змаганні за споживача своєї продукції, без створення необхідних для того умов. Ці неправомірні переваги досягаються шляхом порушення встановленого у суспільстві правового господарського порядку. Суб'єкт господарювання, який здійснює антиконкурентні дії, прагне домогтися успіху не через підвищення якості своїх товарів або зниження їх ціни, а шляхом створення таких неконкурентних умов, коли споживач не має права вибору і змушений придбати товар, ціна і якість якого диктується узгодженими діями продавців.
   Антиконкурентні дії негативно впливають не лише на споживача, а й на конкурентів, які втрачають стимули постійно поновлювати асортимент продукції, вдосконалювати виробничі потужності, запроваджувати досягнення науково-технічного прогресу, прогресивні форми організації праці. Це, безперечно, завдає суттєвої шкоди державним і суспільним інтересам.
   У науковій літературі антиконкурентні узгоджені дії класифікують за різними ознаками. Розрізняють угоди формальні і неформальні, цінові та нецінові, горизонтальні та вертикальні, конгломератні та змішані, прямі та допоміжні тощо.
   Залежно від форми домовленості учасників змови, їх поділяють на формальні (офіційно укладені договори) і неформальні (відсутність підтверджуючих документів) [2, с 15]. Факт існування неформальної угоди може бути підтверджений наявністю практичних дій або бездіяльності учасників ринку, які супроводжують обмежувальні угоди і включають координацію дій між підприємствами. їх називають узгодженою (або картельною) практикою.Відповідно до ст.81 Договору про заснування Європейського Співтовариства (Римського Договору), забороняються не тільки юридично оформлені договори (контракти), а й неформальні джентльменські домовленості, а також складні схеми узгодження взаємодії між підприємствами. Угоди забороняються незалежно від того, укладені вони у письмовій чи усній формі, є  офіційними чи неофіційними. Просто якщо угода укладена у письмовій формі, довести факт порушення конкурентного законодавства значно простіше [3, с 137].
   Залежно від структури ринку та місця суб'єктів господарювання на ньому антиконкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання поділяються на горизонтальні, вертикальні, конгломератні та змішані. Горизонтальними є узгоджені дії, які здійснюються на одному і тому ж товарному ринку, де його учасники фактично є конкурентами, але домовляються між собою щодо цін, квот, територіального розподілу ринку чи інших параметрів. Наприклад, такі угоди можуть передбачати спільний продаж товарів (у тому числі експорт), спільні закупівлі (зокрема, імпорт товарів), спеціалізацію виробництва, обмеження інвестицій, спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів або тендерів. їх ще можна назвати внутрішньогалузевими узгодженими діями. Деякі автори окремо виділяють також цінові та нецінові угоди. Всі ці види угод, як правило, апріорі заборонені, оскільки беззаперечно обмежують конкуренцію.
   Вертикальними антиконкурентними узгодженим діями є домовленості між учасниками, які працюють на різних товарних ринках, тобто не є конкурентами. Водночас, учасники, як правило, економічно пов'язані між собою. Часто вони перебувають у відносинах “продавець-покупець”.І з приводу законності вертикальних угод думки економістів та правників у різних країнах розходяться. Одні фахівці вважають такі угоди цілком правомірними та корисними, оскільки вони сприяють просуванню товарів на нові ринки, інші таку правомірність заперечують, оскільки зазначені узгоджені дії нерідко передбачають обмеження підприємницької діяльності одного чи декількох із учасників. Єдиним у чому погляди спеціалістів сходяться, є думка про те, що вертикальні угоди, як правило, завдають меншої шкоди конкуренції, ніж горизонтальні.
   Найбільш поширеним прикладом вертикальних антиконкурентних узгоджених дій є узгоджені дії щодо ціни перепродажу, коли між постачальником конкретного товару та його розповсюджувачем досягається домовленість про рівень ціни, за якою цей товар може продатися його розповсюджувачем іншим підприємствам або споживачам. У цьому випадку ціна перепродажу може встановлюватися як на високому, так і на низькому рівні щодо конкурентної ціни. Проте негативом є не сам рівень ціни, а неконкурентна процедура її встановлення. Дистриб'ютор її визначає не у конкуренції з іншими розповсюджувачами, а за узгодженням із постачальником, який часто є монополістом або має велику ринкову владу.
   Прикладом вертикальних антиконкурентних узгоджених дій можуть бути також угоди щодо виняткового або вибіркового розповсюдження товару, щодо використання прав інтелектуальної власності.
   Конгломератні антиконкурентні узгоджені дії — укладення угод суб'єктами господарювання, які не конкурують (і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою) на одному ринку товарів, і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках (продавець — покупець, постачальник — споживач). Змішані антиконкурентні узгоджені дії — укладення угод суб'єктами господарювання, коли частина з них конкурують або можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому перебувають або можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках, а інша частина — не конкурують і за існуючих умов не можуть конкурувати між собою на одному ринку товарів, і при цьому не перебувають або не можуть перебувати у відносинах купівлі-продажу на відповідних товарних ринках. На практиці часто саме так і відбувається — одні й ті ж угоджені дії можуть містити ознак різних типів вищенаведених антиконкурентних дій.
   І, нарешті, антиконкурентні угоди можуть бути прямі й непрямі. Угоди, які явно мають на меті обмеження конкуренції, наприклад, підтримання монопольно високих цін, витіснення з ринку конкурентів, мають назву прямих і визнаються однозначно недійсними внаслідок очевидного їх протиріччя конкурентному законодавству. Водночас, іноді обмеження вводяться не як мета, а як засіб досягнення певної економічної цілі, яка не суперечить конкуренції на ринку. Такі угоди мають назву допоміжних і в окремих випадках допускаються [3, с 140].
   Відповідно до ст. 81 Римського Договору, характерними рисами узгоджених дій є фіксація ціни чи будь-яких інших умов торгівлі; обмеження виробництва, ринків збуту, технічного розвитку або інвестиції; поділ ринків чи джерел постачання; застосування неоднакових умов до рівноцінних угод; обумовлення укладання договорів прийняттям додаткових зобов'язань, які не пов'язані з предметом цих договорів. Ці угоди автоматично вважаються такими, що є несумісними зі спільним ринком.
   У європейській практиці розгляду справ про узгоджені дії, як правило, намагаються встановити п'ять основних ознак: чи є підприємства, які звинувачуються у порушенні, підприємствами у розумінні цієї статті; чи має місце факт наявності угоди; чи впливає вона на торгівлю між країнами-членами; чи призводить ця угода до обмеження, попередження чи порушення конкуренції на спільному ринку. При цьому зважають не на всі обмеження конкуренції, а лише на ті, які мають суттєвий вплив на спільний ринок.
   Стаття 81, крім переліку заборонених дій, містить також певні винятки, а саме: передбачає можливість укладення окремих видів угод, якщо вони відповідають встановленим вимогам. Це угоди про координацію дій, спрямованих на покращення виробництва або поширення товарів, угоди, які сприяють технічному або економічному прогресу, тощо. Прикладом угод, що відповідають вимогам статті 81(3) є ліцензійні договори про передачу технологій, договори про спеціалізацію, франчайзінг, та деякі договори в сфері страхування, угоди на науково-конструкторські розробки. Крім групових, існують також індивідуальні виключення. Прерогатива надання індивідуальних виключень належить Європейській Комісії.
   Відповідно до Закону України “Про захист економічної конкуренції”, розділяються поняття “узгоджені дії” (ст. 5) та “антиконкурентні узгоджені дії” (ст. 6). Останні відрізняються тим, що вони можуть призвести до обмеження конкуренції, і тому забороняються. Просто узгоджені дії, які надзвичайно поширені між підприємцями, зустрічаються на кожному кроці господарської діяльності, їх недоцільно забороняти.
   Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються: встановлення цін чи умов придбання або реалізації товарів; обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку інвестицій або встановлення контролю над ними; розподіл ринків; спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів; усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання; застосування різних умов до рівнозначних угод; укладення угод за умови прийняття додаткових зобов'язань, які не стосуються предмета цих угод; обмеження конкурентоспроможності підприємців без об'єктивно виправданих причин.
   Усі ці дії апріорі забороняються. Але закон дає цілу систему винятків із загальних вимог. Звільнення від відповідальності за певних умов може мати місце, якщо порушник добровільно повідомляє органи АМК про незаконну угоду (ст. 6). До системи винятків із загальних вимог заборони антиконкурентних узгоджених дій належать також угоди про передачу прав інтелектуальної власності та звільнення для малих або середніх підприємців (ст. 7 та ст. 9). Не підпадають під заборону також узгоджені дії стосовно постачання і використання своїх власних товарів (ст. 8).
   При загальній забороні антиконкурентних узгоджених дій в законі наводяться потенційно дозволені дії, які за певних умов дозволяються АМК відповідно до Положення про порядок подання заяв до Антимонопольного комітету України про надання дозволу на узгоджені дії суб'єктів господарювання (розпорядження АМК від 12 лютого 2002 р. №26-p.).Йдеться про випадки, коли учасники цих дій можуть довести, що зазаначені дії сприяють вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару, техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту-імпорту товарів; розробленню й застосуванню уніфікованих технічних умов або стандартів; раціоналізації виробництва. Без отримання дозволу АМК підприємці не мають права здійснювати зазначені узгоджені дії.
   Якщо АМК не надає дозволу через загрозу негативного впливу на конкуренцію, учасники мають можливість довести, що позитивний ефект узгоджених дій переважає негативні наслідки обмеження конкуренції, і на цій підставі отримати дозвіл Кабінету Міністрів України (постанова КМУ №219 від 28.02.2002 p.).З цією метою в Мінекономіки створено відповідний відділ.Для опрацювання зазначених питань може бути створена спеціальна комісія з числа незалежних експертів, які мають необхідну кваліфікацію і досвід роботи у відповідній галузі. Комісія подає у Мінекономіки висновок щодо наслідків надання дозволу на узгоджені дії та проект відповідного рішення КМУ, який у встановленому порядку розглядає питання та приймає рішення про надання дозволу чи відмову в його наданні.У разі невиконання вимог, якими було зумовлене рішення про дозвіл, КМУ може його скасувати.
   Для розмежування узгоджених дій, які вимагають пильної уваги конкурентних органів, і таких, які суттєво не впливають на стан конкурентного середовища, відповідно до ст. 11 закону затверджені Типові вимоги до узгоджених дій суб'єктів господарювання для загального звільнення від попереднього одержання дозволу органів Антимонопольного комітету України на узгоджені дії суб'єктів господарювання (розпорядження АМК від 12 лютого 2002 р. №27-р.). Відповідність цим вимогам свідчить про те, що такі дії автоматично дозволяються і не вимагають одержання дозволу.
   Отже, порівняння європейського і вітчизняного законодавства у сфері захисту від антиконкурентних узгоджених дій свідчить про те, що в Україні створені нормальні законодавчі передумови захисту від змов підприємців. Можна навіть сказати, що це умови світового рівня. Водночас практика вирішення цих питань залишає бажати кращого. Типовою схемою проведення розслідування є бурхливі слідчі дії, активна реклама у засобах масової інформації, яка супроводжується залякуванням величезними штрафами, а врешті-решт усе дуже часто закінчується нічим. Особливо це стосується порушень загальнодержавного рівня, за якими стоять дуже впливові особи. Так відбувається не тільки у випадках, коли відсутні докази узгодженої дії (наприклад, письмові матеріали, якими обмінювалися її учасники, або показання свідків, що були учасниками змови), але й коли докази більш очевидні. Просто немає політичної волі покарати порушника.
   Наведемо декілька реальних прикладів.Так, величезною проблемою вже досить тривалий час є монопольна поведінка на ринку закупівлі молока у сільських товаровиробників. Внаслідок картельних змов молокопереробних заводів про розподіл ринків молока чи то домовленостей з місцевою владою про обмеження доступу конкурентів, у кожне окреме село, як правило, приїздить лише одна закупівельна організація. На основі такої монопольної влади закупівельники з року в рік безсоромно занижують ціну молока, а селянам просто нікуди подітися. При ціні продажу в магазинах одного літра молока близько 5 грн., у виробників його купують за 0,65—1,25 грн., тобто в декілька разів дешевше [4]. Показово, що у сільгосппідприємств молоко, як правило, купується значно дорожче, ніж у селян. Через збитковість утримання великої рогатої худоби, її поголів'я у господарствах населення щороку скорочується на 75 тис. голів, а самі господарства ледве-ледве зводять кінці з кінцями [5].
   Аналогічні проблеми регулярно виникають і на зерновому ринку, який протягом останніх років був монополізований декількома зернотрейдерами. За свідченням фахівців на цьому ринку нині працює 5-7 потужних операторів, які за безцінь скуповують зерно у сільгоспвиробників, а потім його перепродують або вивозять за кордон [6]. Селяни змушені це терпіти, оскільки система кредитування аграрного сектора економіки у нас працює надзвичайно погано, влада з року в рік вводила обмеження на експорт зерна, а потужності інфраструктури його збереження явно відстають від реальних потреб аграріїв.Елеваторів катастрофічно не вистачає, дороги і транспортні засоби теж не задовольняють сучасним вимогам.
   На початку 2009 р. Антимонопольний комітет оголосив про розслідування картельної змови на ринку ліків, ціни на які за даними цього відомства, у жовтні 2008 року раптом стрибнули на 50% [7].Уряд дав доручення АМК, Державній податковій адміністрації, Державній комісії з контролю за цінами та Державній митній службі вжити відповідні заходи впливу щодо необгрунтованого збільшення цін [8]. Чиновники АМК тут же пообіцяли, що зупинять монополістів і ціни на ліки знизяться впродовж тижня [9].З кінця грудня 2008 року до лютого 2009 комітет розслідував діяльність 15 оптових фармацевтичних компаній, які працювали на цьому ринку. В березні було проголошено про наміри ще й провести після цього ретельне розслідування діяльності аптечних мереж і завершити всі ці розслідування на початку квітня, жорстоко покаравши порушників [10]. Закон дозволяє у випадку доведення картельної змови накласти штраф до 10% річної виручки. Після завершення оголошених термінів суспільство так і не отримало інформації чи то про підтвердження підозр і покарання порушників, чи то про те, що підозри не підтвердились. Отже очевидно, що змова так і не була доведена.
   Схожа ситуація спостерігається і при розслідуваннях на ринках пального. Дана тема автором цієї статті декілька років тому була розписана дуже детально [11]. Проблема і досі не вичерпана. Регулярно проводяться розслідування чи то на загальнодержавних, чи то на регіональних ринках, порушників карають, а змови на ринках нафтопродуктів успішно повторюються, оскільки користь від порушення значно перевершує навіть достатньо високі штрафи. Так, на початку 2009 р.АМК знову оголосив про результати дослідження регіональних ринків паливно-мастильних матеріалів, яке було проведене за дорученням прем'єра Ю. Тимошенко. Дослідження показало, що ціни на ці матеріали завищені від 40 копійок до 1 гривні. Керівник відомства у черговий раз не утримався і знову ризикнув пообіцяти громадськості, що розслідування діяльності провідних виробників пального врешті призведе до його подешевшання приблизно на ці суми завищення, тобто зниження мало б становити до 1 грн.[12]. Насправді, станом на середину 2009 року ціни, зокрема на бензин марки А-95, у Києві підвищилися до 6,25 грн.І це при тому, що на світових ринках бензин почав дешевшати [13].
   Усі наведені вище приклади свідчать про постійну повторюваність одних і тих же порушень на соціально важливих ринках товарів. Знову і знову виникають начебто вже припинені у попередні роки змови на ринках нафтопродуктів, молока, зерна, цукру, кабельного телебачення, ліків, транспортних перевезень, торгівлі, банківських та страхових послуг тощо. На жаль, цей перелік можна ще довго продовжувати. Безпорадність чиновників у боротьбі з картельними змовами призводить до безкарності, що просто розбещує порушників. З року в рік вони стають все зухвалішими. У зручний момент запускаються ті самі випробувані роками правопорушення, а реагування зі сторони влади суто формальне.У нас щорічно зростають ціни на цукор у період, коли потрібно варити фрукти, підвищуються ціни на дизпаливо, коли іде посівна або збирається врожай. Розслідування відповідних порушень гучно рекламується у засобах масової інформації, але всі погрози в результаті просто нічим не закінчуються. Про завершені справи проти порушників та їх покарання інформації майже немає.
   Причиною такої ситуації, на наш погляд, є не тільки фахові помилки при розслідуванні та відсутність політичної волі щодо дієвого покарання реальних порушників, але й двозначність окремих положень вітчизняного конкурентного законодавства. Так, у Законі “Про захист економічної конкуренції” є дуже багато невизначених понять, таких як “істотно” та “не істотно”, “незначна частина ринку”, “не вжив ефективних заходів” тощо. Це надає рішенням АМК суб'єктивний характер, оскільки дозволяє по-різному трактувати норми законів. Зокрема, відповідно до ст. 6 можна звільнити від відповідальності за антикон-курентні узгоджені дії, якщо порушник надасть інформацію, яка має суттєве значення для прийняття рішення у справі. А якщо він не надав усієї інформації, яку міг безперешкодно отримати, то таке звільнення неможливе. Зрозуміло, що ця невизначеність надає низькоопла-чуваному чиновнику досить широкий спектр можливих рішень, що сприяє корупції, а для підприємців відкриває шлях до безкарності.
   Особливе занепокоєння викликає ст. 46 зазначеного закону, яка дозволяє взагалі звільняти від відповідальності за скоєне порушення. Відповідно до цієї статті, АМК може не розпочинати справу, і навіть закривати розпочате провадження у справі, якщо звинувачені особи повністю виконують рекомендації Комітету, вживають відповідних заходів для усунення наслідків порушень, і водночас якщо скоєні порушення не призвели до суттєвого обмеження чи спотворення конкуренції, не завдали значних збитків окремим особам чи суспільству. При цьому всі виділені поняття законом не визначені. Тобто АМК має практично нічим не визначену можливість або накласти штраф до 10 % виручки суб'єкта господарювання за рік, або просто винести рекомендації, покарати порушника за скоєння порушення. Тут слід зазначити, що ст. 52 Закону “Про захист економічної конкуренції” зобов'язує застосовувати штрафні санкції за порушення. А вони, до речі, мають надходити до державного бюджету.
   Отже, наявність невизначених понять у ст. 46 дає право звільняти порушника просто на розсуд чиновника. Цікаво, що до прийняття зазначеного закону у 2001 р. практика застосування рекомендацій теж існувала, але не була такою поширеною. Крім того, вона не стосувалася вже скоєних порушень, які обов'язково мали бути покарані. Тобто рекомендації тоді були спрямовані на запобігання порушень [14, с.260]. У 2002 р. кількість протиправних дій, припинених органами Комітету завдяки рекомендаціям, вже склала 44,7% від загальної кількості припинених порушень. За даними звіту АМК у 2008 p., були розглянуті з визнанням вчинення порушень 1616 справ та надіслані рекомендації стосовно припинення 1105 дій (бездіяльності), що містили ознаки порушень, які були виконані [1].Тобто шляхом надсилання рекомендацій, а не накладення штрафів, нині припиняється майже половина порушень. Не дивно, що у наступні роки вони повторюються знову. Очевидно, що з цим потрібно щось робити.

Висновки

   Враховуючи світовий досвід, слід створити конкурентно-патентний суд і передати йому виключне право накладати санкції на порушників конкурентного законодавства. Антимонопольний комітет повинен стати виключно слідчою структурою, яка розслідує порушення і передає результати цього розслідування на розгляд суду. Можливо, як це робиться в Росії та деяких інших країнах, є сенс залишити йому право виносити звинувачення й вимагати припинення порушення. В усякому разі, залишати на вибір низькооплачуваного чиновника можливість накладати штраф у розмірі до 10% річної виручки підприємця, або просто рекомендувати йому припинити порушення — недоцільно.
   Створення конкурентно-патентного суду — складна справа, і очевидно, не варто розраховувати на швидке її вирішення. А щодо внесення змін до Закону “Про Антимонопольний комітет України” — то це справа реальна. Комітету необхідно мати можливість накладати санкції лише за невиконання його власних рішень про необхідність припинення порушень.

Література

1. www.amc.gov.ua // Річний звіт Антимонопольного комітету України за 2008 рік.
2. Шумило І. Антиконкурентні узгоджені дії // Підприємництво, господарство і право.— 2001.— №1.— С.15—18.
3. Борисенко 3. Основи конкурентної політики / 3. Борисенко.— К.: Таксон, 2004.- 704 с - С. 137.
4. www. amc.gov. ua/amc/control/uk/publish/article?art_id=142903&cat_ id= 142900 І/ Огляд показових справ, розглянутих Антимонопольним комітетом.
5. Хорунжий М. Переробник, поділися прибутком або як зберегти життєво важливу галузь // Урядовий кур'єр від 23 вересня 2008 p., №176.- СЮ.
6. www.uzp-agro.com.ua/ru/leng2 // Е.А. Ленг о картельном сговоре 30/07/08 интервью для газеты “Дело”
7. www.epravda.com.ua/news/498171467b65c // Постачальники ліків підозрюються у змові 29.01.2009
8. Аптеки знову перевірять// Урядовий кур'єр від 24 жовтня 2008 p., №199, - С.2.
9. Малолеткова О. Ціни на ліки знизяться впродовж тижня// Урядовий кур'єр від 25 жовтня 2008 p., №199.— С.4.
10. www.gazeta.ua // АМК Украины расследует деятельность крупней тих сетей аптек — 2.03.09.
11. Борисенко 3. Змови на ринку нафтопродуктів // Дзеркало тижня — 1 жовтня 2005.
12. www.tsn.ua/ua/groshi/tsini-na-benzin-znizyatsya-na-l-grivnyu.html // Антимонопольний комітет обіцяє знизити ціни на пальне, завищені по всій Україні
13. http://rus.4post.com.ua/economics/136377.html Forpost 23 июня 2009 II Цены мирового рынка на нефть по итогам торгов 22 июня на ведущих нефтяных биржах понизились.
 14. Борисенко 3. Конкурентна політика держави як фактор розвитку економіки України: Монографія. — К.: Таксон, 2004.— 346 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com