www.VuzLib.com

Головна arrow Страхування arrow Роль договорів страхування у діяльності транспортної системи України
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Роль договорів страхування у діяльності транспортної системи України

В.К. Гіжевський,
канд. юрид. наук, професор,
Університет економіки та права “КРОК”

Роль договорів страхування у діяльності транспортної системи України

   Стаття присвячена можливостям та необхідності оформлення договорів страхування пасажирів, які користуються транспортною системою нашої країни, а також вантажів.

   Статья посвящена возможностям и необходимости оформления договоров страхования пассажиров, которые пользуются транспортной системой нашей страны, и грузов.

   The article is devoted to the opportunities and necessities of organizing passengers and cargo insurance contracts that use the transport system of our country.

   Ключові слова: транспортна система, страхування, транспорт, пасажир, вантаж.

Постановка проблеми

   Враховуючи те, що більшість громадян використовують діючі види транспорту, вони зобов’язані виконувати принципи законодавства і страхувати власне життя, транспорт, вантажі. Саме цьому питанню, зокрема, ролі інституту страхування в діяльності транспортної системи України, і присвячена дана стаття.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

   Питанню страхування на транспорт свої дослідження такі фахівці та вчені як О. Дзера, Ю. Зліка, І. Жилінкова, Н. Кузнецова, В. Луць, В. Нагребельний, І. Спасибо-Фатєєва, С. Фурса, Я. Шевченко, які вносили пропозиції для вдосконалення нормативно-правових актів.

Формулювання цілей статті

   Метою цієї публікації є дослідження питань, пов’язаних з можливостями договорів страхування, та адаптації їх до законодавства Європейського Союзу.

Виклад основного матеріалу дослідження

   Законом України “Про страхування” [1] регулюються відносини у сфері страхування, норми закону спрямовані на створення типу страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та громадян. Дія його не поширюється на державне спеціальне страхування. Він визначає, що поняття страхування — це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) і доходів від розміщення коштів цих фондів.
   Основними суб’єктами вказаних відносин є страховики та страхувальники.
   В цілому, страховиками визнаються фінансові установи, які створені відповідно до закону та в установленому порядку одержали ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох, а сама страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками — резидентами України. В окремих випадках, встановлених законодавством України, страховиками визнаються державні організації, які створені і діють відповідно до ст. 2 Закону України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування” (далі — Закон).Страхування життя — це вид особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі доживання застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Умови договору страхування життя можуть також передбачати обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи. У разі, якщо при настанні страхового випадку передбачено регулярні послідовні довічні страхові виплати (страхування довічної пенсії), обов’язковим є визначення у договорі страхування ризику смерті застрахованої особи протягом періоду між початком дії договору страхування та першою страховою виплатою з числа довічних страхових виплат. В інших випадках визначення ризику смерті застрахованої особи є обов’язковим протягом всього строку дії договору страхування життя.
   Страховики мають право займатися тільки тими видами добровільного страхування, які визначені в ліцензії.
   В свою чергу, страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали зі страховиками договори страхування, або є страхувальниками відповідно до законодавства України (ст. 3 Закону).
   Крім вказаних параметрів, предметними властивостями страхування також є:
   - об’єкти страхування (ст. 4 Закону);
   - форми страхування, якими є добровільне та обов’язкове страхування (ст. ст. 5-7 Закону).
   Згідно зі ст. 6 добровільне страхування — це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно, відповідно до вимог Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Добровільне страхування у конкретного страховика не може бути обов’язковою передумовою при реалізації інших правовідносин. Види добровільного страхування, на які видається ліцензія, визначаються згідно з прийнятими страховиком правилами (умовами) страхування, зареєстрованими уповноваженим органом.Обов’язкове державне страхування — система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає  матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власниками або уповноваженими ними органами (роботодавцями), громадянами, а також за рахунок бюджетних та інших джерел, передбачених законом. [2, с. 557]
   Для здійснення обов’язкового страхування Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов’язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуальних розрахунків.
   На транспорті до добровільного, наприклад, належить страхування повітряного транспорту, страхування відповідальності власників водного транспорту, страхування вантажів та багажу тощо. У свою чергу, прикладами обов’язкового страхування є: особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, авіаційне страхування цивільної авіації тощо;
   - страховий ризик, тобто певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;
   - страховий випадок, тобто подія, передбачена договором страхування або 
- законодавством, яка відбулася, і з настанням якої виникає обов’язок страховика здійснити виплату страхової суми страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі;
   - страхова сума, страхова виплата, страхове відшкодування та франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування) (ст. 9 Закону);
   - страховий платіж та страховий тариф (ст. 10 Закону);
   - співстрахування та перестрахування (ст.ст. 11, 12 Закону);
   - договір страхування (ст. ст. 16 — 29 Закону) тощо.
   Договір страхування — це письмова угода між страхувальником істраховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (надати допомогу, послугу тощо), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (ст. 16 Закону).
   Зазначені вище властивості притаманні як всій галузі страхування взагалі, так і галузі страхування в діяльності транспортної системи України, зокрема.
   Слід зазначити, що у сфері діяльності річкового, автомобільного, залізничного та трубопровідного транспорту страхові відносини регулюються згадуваними вище положеннями Закону України “Про страхування”, ст. 19 Закону України “Про транспорт” [3], а ті властивості, що мають місце, лише підкреслюють специфіку страхової діяльності у названих галузях транспорту.
   Наприклад, на автомобільному транспорті страхування здійснюється відповідно до Закону. Так, пасажиру надається інформація про страховика та здійснений вид обов’язкового страхування при придбанні транспортного квитка (ст. 12 Закону України “Про автомобільний транспорт” [4], ст. 20 Закону України “Про автомобільні дороги” [5]).
   У галузі авіації страхування також відбувається за загально визначеними процедурами, але у зв’язку зі специфікою авіаційної галузі йому притаманні деякі властивості:
   По-перше, обов’язкове страхування (ст. 103 Повітряного кодексу України [6]).
   Так, повітряний перевізник і виконавець повітряних робіт зобов’язані страхувати:
   - членів екіпажу і авіаційного персоналу, які перебувають на борту повітряного судна;
   - власні, орендовані та передані їм в експлуатацію повітряні судна;
   - свою відповідальність щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу, прийнятих для перевезення; іншим користувачам повітряного транспорту, а усі експлуатанти — третім особам не нижче за рівень, встановлений Урядом України.
   При цьому, обов’язкове страхування здійснюється страховиками, які визнані такими відповідно до законодавства України, одержали в установленому порядку ліцензії на здійснення цього виду страхування та є членами Авіаційного страхового бюро.
   По-друге, добровільне страхування (ст. 104 Повітряного кодексу України).
   Так, за бажанням пасажира або іншого користувача повітряного транспорту можливе добровільне страхування шляхом укладання відповідного договору.
   По-третє, страхування при авіаційних роботах (ст. 105 Повітряного кодексу України). За законом, замовник зобов’язаний страхувати:
   - своїх працівників;
   - осіб, пов’язаних із забезпеченням технологічного процесу при виконанні авіаційних робіт;
   - пасажирів, які перевозяться за його заявкою без придбання квитків.
   У свою чергу, експлуатант зобов’язаний страхувати свою відповідальність щодо відшкодування збитків, які ним можуть бути завдані при виконанні авіаційних робіт.
   І, по-четверте, страховий фонд безпеки авіації України (ст. 106 Повітряного кодексу України).
   Цей фонд створюється у встановленому порядку за рахунок надходження відрахувань від платежів з обов’язкових видів страхування у розмірі, що визначається Кабінетом Міністрів України. Метою створення даного фонду є: відшкодування шкоди потерпілим від авіаційної події та стихійного лиха; стимулювання профілактичної діяльності щодо підвищення безпеки авіації України; проведення пошукових і аварійно-рятувальних робіт.
   На морському транспорті (у сфері торговельного мореплавства) страхова діяльність також визначається певними специфічними властивостями. (ст. ст. 191, 239 — 276 Кодексу торговельного мореплавства України [7].
   Закон України “Про транспортно — експедиторську діяльність” визначає правові та організаційні засади транспорто — експедиторської діяльності в Україні, і спрямований на створення умов для її розвитку та вдосконалення, а ст. 13 цього Закону передбачає здійснення страхування вантажів [8].
   Окремі положення страхування на об’єктах транспорту врегульовані Господарським кодексом України [9]; Цивільним кодексом України [10], а теоретичні питання висвітленні в окремих виданнях [11].

Висновки

   Таким чином, у представленій статті ми розглянули поняття і види транспортних договорів, визначили їхні специфічні властивості, зважаючи на їх публічність.
   Серед різноманітних транспортних договорів найбільш розпосюдже-ними є договори перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти. У свою чергу, виконання вказаних договорів може супроводжуватись укладенням додаткових угод (наприклад, договору про здійснення транспортної експедиції) [2, с 246 - 304].
   Враховуючи те, що через нашу територію проходить низка міжнародних транспортних коридорів, нам потрібно адаптувати нормативно - правові акти до законодавства Європейського Союзу.

Література

1. Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про страхування”” від 4 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - № 7. - Ст. 50.
2. Енциклопедія цивільного права України / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України: відп. ред. Я. М. Шевченко. -К.: Ін Юре, 2009 - 952 с.
3. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. - 1994. - № 51. — Ст. 446.
4. Закон України “Про автомобільний транспорт” від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 22. - Ст. 105.
5. Закон України “Про автомобільні дороги” від 8 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради. - 2005. - № 51. — Ст. 556.
6. Повітряний кодекс України // Відомості Верховної Ради України.- 1993. - № 25. - Ст. 274.
7. Кодекс торговельного мореплавства України // Відомості Верховної Ради України. - 1995. - № 47-52. - Ст. 349.
8. Закон України “Про транспортно - експедиторську діяльність” від 1 липня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2004. -№ 52. - Ст. 526.
9. Господарський кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 18. - Ст. 144.
10. Цивільний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40. - Ст. 356.
11. Є. Ф. Демський. Транспортне право України: навч. посіб. / Демський Е.Ф., Гіжевський В.К., Демський С.Е., Мілашевич А.В.; За заг. ред. В.К. Гіжевського, Е.Ф. Демського - К.: Атіка, 2008. - 292 с

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com