www.VuzLib.com

Головна arrow Теорія держави і права arrow Проблемні питання державної влади в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблемні питання державної влади в Україні

Т.В. Чехович,
канд. юрид. наук,
Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Проблемні питання державної влади в Україні

   Стаття присвячена визначенню проблемних питань державної влади на сучасному етапі розвитку українського суспільства та наведенню шляхів їх вирішення.

   Статья посвящена определению проблемных вопросов государственной власти на этапе сегодняшнего развития украинского общества, предположеного пути их решения.

   The article is devoted to the government problem issues definition at the modern stage of the Ukraine society development. Methods of decision ones are suggested.

   Ключові слова: Конституція України, державна влада, державний апарат, влада, легалізація, легітимізація державної влади.

Постановка проблеми

   Побудова незалежної Української держави потребує вдосконалення теоретичної розробки і покращення практичного здійснення державної влади. Особливого значення набуває необхідність розробки нових шляхів подолання існуючих проблем державної влади. Адже після прийняття Конституції України та внесення до неї змін і доповнень, практична реалізація її норм, які стосуються закріплення, організації та функціонування державної влади, стає вирішальним фактором удосконалення діяльності всього державного апарату.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

   Розвиток і вдосконалення організації та здійснення державної влади має здійснюватися на міцній науковій основі. Дослідженню проблем державної влади останнім часом приділяється значна увага. Теоретичну основу вчення про державну владу складають наукові дослідження і окремі положення, що розвивають у своїх працях В. Погорілко, Ю. То-дика, В. Цвєтков, В. Селіванов, А. Георгіца, О. Фрицький, М. Козюбра, В. Кравченко, В. Копейчиков, В. Шаповал, Ю. Шемшученко, а також відомі зарубіжні вчені В. Чиркін, А. Шайо, І. Гомеров, В. Єфімов.

Невирішені раніше частини загальної проблеми

   Нагальним завданням на сучасному етапі розвитку українського суспільства країни є розв’язання проблеми з’ясування змісту категорії державної влади як суто конституційно-правового інституту в цілому та визначення організації і функціонування державної влади в Україні зокрема.

Формулювання цілей статті

   Метою статті є дослідження проблемних питань державної влади на сучасному етапі розвитку українського суспільства, а також на основі проведеного аналізу — виділення основних шляхів вирішення.

Виклад основного матеріалу

   В конституційно-правовій літературі державна влада визначається як різновид соціальної влади, що має вольовий характер та втілюється в державно-правових інститутах, реалізується безпосередньо державою в особі її органів та посадових осіб чи делегована або санкціонована нею, тобто здійснюється від її імені, за її повноваженнями та при її підтримці [1, c. 92]. Умовно можна виділити дві групи основних елементів державної влади:
   - елементи, що визначають її сутність та природу — суверенність, верховенство, незалежність і самостійність;
   - інституціональні елементи, що організаційно оформлюють державну владу та роблять її постійно функціонуючою та загальнообов’язковою — державні органи та установи, а також правові норми.
   Насамперед, із державною владою тісно пов’язане поняття “суверенітет держави”. Дуже влучно охарактеризував цей зв’язок відомий вчений М.І. Палієнко, який стверджував, що “суверенітет — не сама державна влада, але лише певна властивість її, в силу якої вона є вищою і незалежною правовою владою... Тому суверенітет часто і називають вищою, незалежною територіальною владою [2, c. 37]”. Насправді, державна влада виникає лише в результаті суверенних прав народу і володіє повноваженнями лише у межах, визначених народом відповідно до демократичної процедури. Верховенство державної влади полягає в тому, що саме вона започатковує фундаментальні засади суспільства і держави, визначає основи взаємовідносин особи й держави, принципи організації й діяльності всіх суспільних інституцій. Незалежність і самостійність державної влади виявляється в тому, що вона є такою і стосовно до тих, хто безпосередньо не виражає і не репрезентує волі народу.
   Державна влада є одним із основних інститутів конституційного права та розглядається як організаційно цілісний підрозділ нормативно-правового змісту не всіх норм конституційного права, а тільки Конституції, норми якої регулюють відповідний вид споріднених політико-правових відносин, пройнятих певною єдністю і виділених в окремий комплекс. До цього інституту включаються такі групи конституційних норм, які мають єдиний предмет правового регулювання, а саме відносини у сфері здійснення державної влади.
   Відомий фахівець із конституційного права України — професор В.Ф. Погорілко так визначає конституційно-правовий інститут державної влади: сутність державної влади полягає в її легітимності, яка законодавчо закріплена у Конституції завдяки волі народу як єдиного джерела влади і здійснюється згідно з конституційними принципами народного суверенітету, поділу влади та верховенства права законодавчим, виконавчими та судовими органами на підставі загальнодержавних програм, спрямованих на забезпечення прав та свобод людини як найвищої соціальної цінності, з метою досягнення гідних умов її життя [3, c. 236].
   Треба відзначити, що комплексного дослідження стосовно державної влади як конституційно-правового інституту в нашій країні, особливо за радянських часів, не проводилось, можна говорити лише про окремі погляди різних вчених на це питання. Але, якщо їх проаналізувати, то можна зробити висновок про єдність думок стосовно саме цих зазначених спільних складових інституту.
   Такими найголовнішими складовими, насамперед, є: положення про джерело державної влади, її носії, основні принципи здіснення держаної влади, положення про характер державної влади, положення про спрямованість та мету здійснення державної влади, систему органів державної влади.
   Конституційні положення про джерело і соціальні суб’єкти державної влади безпосередньо пов’язані і з іншим елементом цього інституту — принципами організації державної влади. Єдина за своєю сутністю державна влада будує свою організацію і діяльність на підставі двох основоположних принципів, закріплених у Конституції — поділу її на законодавчу, виконавчу, судову гілки влади та верховенства права. Перший принцип стосується більше організації влади, тому що за ним визначається система державних органів. Саме органи законодавчої, виконавчої, судової влади є суб’єктами конституційно-правових відносин з приводу організації державної влади. Ще одним таким суб’єктом є людина. Другий принцип стосується переважно діяльності цих органів. Він означає здійснення повноважень цими суб’єктами у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів, крім того, всі закони повинні прийматися на основі Конституції та відповідати її.
   Характер державної влади визначається залежно від форми державного режиму та джерела державної влади — демократичний чи авторитарний. Метою діяльності по здійсненню державної влади в Україні державними органами є забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, розвиток та зміцнення демократичної, соціальної та правової держави, зміцнення громадської злагоди на землі України.
   Таким чином, державна влада — явище соціально-політичне. Це основна форма прояву політичної влади певної соціальної спільності (народу, класу тощо), що володіє спеціалізованим апаратом для регулювання суспільних відносин та верховенством у суспільстві. Найважливіші елементи державної влади — це воля і сила.
   Державна влада як вид публічної влади є саме тою суспільною силою, яка здатна за допомогою правових і організаційних засобів здійснювати волю держави в рамках конституції і законів. Державна влада є особливим видом публічної влади. Маючи всі ознаки публічної влади, державна влада, разом з тим, має ознаки, притаманні лише їй.
   Чим же відрізняється державна влада від інших видів публічної влади?
   У просторі державної території функціонують різні форми (прояви) публічної влади, носіями яких є регіональні чи місцеві публічно-правові корпорації — органи самоврядування, політичні партії, інші корпорації громадян. Державна влада відрізняється, насамперед, такими ознаками:
   1) вона охоплює всю територію держави і все населення, а не певну їх частину;
   2) державна влада є пріоритетною і вправі наділити інші види публічної влади владними повноваженнями;
   3) саме державна влада здійснює контроль за станом законності в країні і функціонуванням інших видів публічної влади, в т.ч. їх фінансових систем;
   4) лише державна влада опирається у своїй діяльності на потужний державний апарат;
   5) державна влада серед методів своєї діяльності має державний примус, чого позбавлені інші суб`єкти публічної влади;
   6) державна влада є легальною та легітимною.
   Легітимність державної влади тісно пов`язана з її легальністю. Термін “легальний” походить від латинського “legalis” і означає “законний”.
   У сучасних умовах юридичне поняття легальності державної влади означає встановлення, визнання, підтримку даної влади законом, передусім конституцією. Словом, влада має опиратися на закон.
   Але при цьому необхідно врахувати два моменти.
   По-перше, конституції можуть бути прийняті, змінені й відмінені різними способами. У багатьох країнах створені внаслідок військових переворотів військові чи революційні ради декретом відміняли конституції й нерідко без яких-небудь особливих процедур проголошували нові тимчасові конституції.
   По-друге, інколи конституції і закони, прийняті відповідно до встановлених процедур, за своїм змістом легалізували відверто тоталітарну владу. Такими були радянські конституції, конституційні закони гітлерівської Німеччини, расистське законодавство ПАР [4, c. 14].
   Легітимація державної влади відіграє ще більш важливу роль, ніж легалізація, бо жодна державна влада не може опиратися лише на існування законів, які її проголошують, або на насилля. Щоб бути стійкою, міцною, вона повинна знайти підтримку суспільства, певних груп, впливових осіб. Така підтримка можлива передусім певними діями (в тому числі голосуванням), а також думками, настроями, почуттями. Наприклад, державна влада завжди намагається поставити себе в таке становище, щоб виключити недовіру до себе і, тим більше, різкий прояв незадоволення. Навіть якщо підтримка населення не особливо цікавить носіїв реальної державної влади (наприклад, в умовах диктатури), вони так або інакше намагаються отримати підтримку впливових сил.
   Але справжня легітимація державної влади, яка покликана виступати юридичним вираженням суспільства, представником його інтересів, існує лише тоді, коли таку владу підтримують не окремі особи або соціальні та інші групи, а більшість населення даної країни.
   На відміну від легалізації, легітимація державної влади опирається переважно на внутрішні спонукальні мотиви, внутрішні стимули. Вона пов’язана з комплексом переживань і внутрішніх установок людей. Неможливо нав’язувати легітимацію людям іззовні. Вона створюється відданістю людей даному суспільному порядку (інколи — правлячій особі), який, за уявленням населення тієї чи іншої країни, в умовах конкретної історичної епохи виражає основоположні цінності буття. В основі цього лежить віра людей в те, що їх блага залежать від збереження і підтримання даного порядку, переконання в тому, що цей парадокс виражає їх інтереси. Тому легітимація прямо пов’язана з інтересами людей, які частіше всього оцінюються ними усвідомлено, але інколи мають і неусвідомлений характер (наприклад, підтримка фашистської влади, в кінцевому рахунку призвела до тяжких бідувань німецького народу [5, с. 42]).
   Діяльність влади щодо управління країною для неупередженої оцінки вимагає часу. Лише через деякий період можлива стійка, міцна, раціональна легітимація державної влади. Але поряд із стабільною легітимацією, пов`язаною з оцінкою довготривалої діяльності державної влади, є кілька способів набуття первісної раціональної легітимації. До таких способів належать вибори найважливіших державних органів населенням, загальнодержавний референдум, опитування населення, вибори органів місцевого самоврядування.
   Саме на підставі узагальнення цих елементів визначається сутність конституційно-правового інституту державної влади в Україні.

Висновки

   Стосовно організації державної влади на сучасному етапі реформування української державності, необхідно зазначити, що на її здійснення безпосередньо впливає політична влада. Оскільки представники останньої відображають власні суб’єктивні погляди щодо політики, яку потрібно реалізовувати через державний апарат, вони безпосередньо впливають на здійснення державної влади, яка за визначенням є підпорядкованою особам, що визначають політику держави. При цьому автор підтримує міркування професора О.Ф. Фрицького, які зводяться до того, що важливу роль у справі функціонування державної влади відіграє система стримувань та противаг [6, с. 38], ефективність якої виявляється лише у тому випадку, коли повноваження та компетенція усіх органів державної влади включають в себе як виключні повноваження, так і спільні, саме за допомогою яких і будується механізм взаємодії та взаємозалежності гілок влади.

Література

1. Юридическая энциклопедия. — М., 2001. — 962 с.
2. Палиенко Н.И. Суверенитет. Историческое развитие идеи суверенитета и ее правовое значение / Н.И. Палиенко. — М., 1903. — 237 с.
3. Конституційне право України / За ред. В.Ф. Погорілка. — К.: Наукова думка, 1999. — 412 с.
4. Чиркин В.Е. Основы государственной власти / В.Е. Чаркин. — М.:Юрист, 1996. — 265 с.
5. Фрицький Ю.О. Державна влада в Україні: становлення, організація, функціонування / Ю.О. Фрицький. — Дніпропетровськ, 2006. — 360 с.
6. Фрицький Ю.О. Функції державної влади та їх здійснення на сучасному етапі реформування української державності // Науковий вісник Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ. — 2009. — № 1. — С. 36–45.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com