www.VuzLib.com

Головна arrow Політологія arrow Теоретичні засади визначення поняття "Виборча система"
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Теоретичні засади визначення поняття "Виборча система"

О.М. Мостіпан, асп.

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ПОНЯТТЯ "ВИБОРЧА СИСТЕМА"

   У статті розкриваються основні підходи до визначення поняття "виборча система". Порівнюється специфіка аналізу цього поняття у вітчизняній і зарубіжній традиції.

   The basic approaches of definition the concept of "electoral system" are revealed in this article. Specificity of analysis the concept of native and foreign tradition is compared also.

   Вибори є центральним елементом політичного процесу та визначальною характеристикою участі громадян у політичному житті демократичних країн. Відомо, що вибори є однією з форм безпосередньої демократії, яка покликана реалізовувати народний суверенітет як верховну владу народу в державі. При цьому сама природа влади, а також відсутність реальних механізмів її здійснення безпосередньо всіма громадянами, означає, що існує об'єктивна необхідність в створенні представницьких інституцій. Звідси постає питання: як обирати тих, кому делегують реальні повноваження? Адже відомо, що проблема демократичного правління є проблемою підбору людей, здатних обслуговувати його механізм. Виборча система, як центральний механізм функціонування виборів, покликана відповісти на це питання.
   Виборча система не може розглядатись окремо від виборів - суспільного інституту, наслідком існування якого вона є та на здійснення функціонування якого спрямована. Вибори являють собою складне соціальне явище. В політологічному значенні - це один із способів формування публічної влади у суспільстві. Вибори є обов'язковою умовою і невід'ємним атрибутом демократичної форми правління, за якої народовладдя розглядається в якості єдиного джерела влади. Тому структура і характер діяльності представницького органу тісно пов'язаний з порядком його формування, а останній визначається типом виборчої системи, а також її роллю, впливом, і функціями, що вона виконує у конкретній державі.
   У політологічній літературі склались різні підходи до аналізу і вивчення виборчих систем. Показовою у цьому відношенні є позиція Сморгунова: "Вивчення виборчих систем відноситься до пріоритетних напрямків сучасної політології, адже дозволяє проводити оцінку ефективності виборчих систем, вимірювати їх якість, співвідносити їх з партійними системами, визначати характер впливу виборчих систем на електоральну поведінку" [1].
   Для того, щоб визначити функції виборчої системи у політичній системі необхідно спочатку окреслити функції виборів загалом. Крім політико-правової функції вибори можуть виконувати роль інституту, що забезпечує ротацію політичної еліти та інституціоналізацію влади на макро-соціальному рівні. Тобто, можна окреслити наступні функції виборів в умовах демократії: 1) створення діючої представницької системи; 2) інтеграція різноманітних думок і формування загальної політичної волі; 3) контроль роботи органів державної влади; 4) легітимізація і стабілізація політичної системи; 5) розв'язання політичних конфліктів; 6)політична соціалізація населення; 7) рекрутування (оновлення) політичної еліти.
   Заслуговують на увагу висновки Дж. Ламберта і Е. Лейкмана щодо основних завдань виборів. На їх думку вибори мають забезпечити формування основних владних інститутів: 1) парламенту, що відображає основну спрямованість суспільної думки виборців; 2) уряду, що відповідає волі більшості виборців та є сильним і стабільним [2].
   Виходячи з викладених функцій виборів видається можливим сформулювати функції виборчої системи: 1) визначення персонального складу представницького органу; 2) політичне структурування представницького органу; 3) забезпечення впливу на політичну структуру представницького органу політичної структури суспільства і пріоритетів суспільної думки по відношенню спрямування державної політики.
   Варто відзначити, що у політології існує цілий спектр визначень і, відповідно, тлумачень самого поняття "виборча система". Тому є необхідним проаналізувати ці визначення та зробити спробу виокремити найбільш ємні та влучні з них.
   Виборча система використовується як механізм формування різних рівнів органів державної влади: від місцевих виборів до виборів Верховної Ради та Президента України. Тому змістовне наповнення поняття "виборча система" в окремих випадках також буде відмінним.
   На рівні загального розуміння виборча система постає способом розподілу голосів на загальних виборах між політичними партіями та окремими кандидатами. На теоретичному рівні виборчу систему розглядають як сукупність визначених виборчим законодавством механізмів та процедур, пов'язаних з формуванням органів влади.
   Виборчу систему можна розглядати у широкому і вузькому значенні. У широкому значенні виборча система постає як загальні принципи надання виборчих прав та організації виборів. У вузькому значенні виборча система виявляється як система юридичних норм, що регламентує спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування. П.П. Шляхтун під виборчою системою у широкому значенні розуміє: "сукупність норм, що забезпечують участь громадян у формуванні виборних органів державної влади та органів місцевого самоврядування" [3].
   А.Е. Постников під виборчою системою в широкому смислі слова розуміє "спосіб висунення кандидатів, голосування за них і визначення результатів виборів" [4]. Він користується формулюванням К. Боуна, згідно якому виборча система визначається через порядок підрахунку голосів і правило переведення частки отриманих голосів при розподілі мандатів [5]. Таким чином можна зробити висновок, що А.Е. Постников практично не відрізняє виборчу систему в широкому смислі від виборчої системи у вузькому смислі.
   Аналіз праць дослідників дає можливість зробити висновок, що існує принаймні три підходи до аналізу виборчої системи в широкому смислі. Вони виникли і поступово формувались в радянській літературі, а згодом знайшли своє відображення в роботах пізніших дослідників.
   Прихильники першої точки зору розуміли під радянською виборчою системою "сукупність соціалістичних суспільних відносин, як врегульованих, так і неврегульованих нормами права, через які радянське суспільство формує владні представницькі органи Радянського Союзу" [6]. Тобто в даному випадку виборча система розуміється як сукупність суспільних відносин, що розгортаються з приводу формування органів державної влади і органів місцевого самоуправління. Це є найбільш широким з проаналізованих визначень, оскільки в нього включені відносини, що не впорядковані жодними нормами, і що носять випадковий і епізодичний характер, які традиційно не включались у виборчу систему, а також відносини по формулюванню органів влади не виборцями, а іншими органами як шляхом обрання, так і шляхом призначення. У рамках цієї точки зору хоча й більш вузько формулює визначення виборчої системи А.Ф. Малий, за яким остання постає як система суспільних відносин, що виникає з приводу проведення виборів у представницькі органи [7]. У цьому контексті Б.А. Страшун дає визначення виборчої системи в широкому смислі, а саме: "виборча система - це впорядковані суспільні відносини, що пов'язані з органами публічної влади, які складають порядок виборів" [8].
   Прихильники другої точки зору визначають виборчу систему - як порядок формування виборних органів державної влади і права громадян на участь у виборах [9]. У сучасній політичній науці цю традицію продовжує М.В. Баглай і В.А. Туманов, які розглядають виборчу систему як "законодавчо регламентований порядок проведення виборів від моменту їх призначення до оприлюднення результатів голосування" [10]. Хоча при подібному визначенні виборчої системи залишається нез'ясованою відмінність останньої від іншого поняття виборчого права -"виборчого процесу".
   Згідно третьої точки зору виборчу систему розглядають як сукупність норм, що встановлює виборчі права громадян, організацію і порядок виборів в органи державної влади, а також взаємовідносини депутатів з виборцями. Хоча інколи з цього складу виключались взаємовідносини депутатів з обранцями, а інколи замість конституційного закріплення виборчих прав громадян до складу виборчої системи включались принципи виборів. А.А. Мішин і В.Г. Барашев вважають, що виборча система - це сукупність встановлених законом правил, принципів і критеріїв за допомогою яких визначаються результати голосування [11].
   Загалом, у більшості робіт радянських вчених виборчою системою прийнято називати спосіб визначення результатів виборів тією мірою, в якій від нього залежить порядок розподілу депутатських місць між партіями, і сам механізм голосування.
   У дослідженнях західних науковців різниця між значенням поняття "виборча система" у широкому і вузькому смислі, як правило, не проводиться. В одних випадках під терміном виборча система розуміється система організації виборів парламенту, структура якої встановлена законом і визначає, яка партія отримає право на управління державою. В цьому випадку серед істотних правил виборчої системи називають таємне голосування, порядок "нарізки" округів, фінансування політичних партій, і система підрахунку голосів.
   В той же час в більшості зарубіжних досліджень, присвячених виборчій системі, термін "electoral system" розуміється як синонім поняття "система голосування", при цьому мається на увазі перш за все виборча формула. У деяких дослідженнях під виборчою системою розуміють "норми виборчого закону, що визначають результати виборчого процесу: виборчу формулу, структуру бюлетеня і організацію округів" - те, що забезпечує трансформацію голосів виборчого корпусу в парламентські мандати, що отримують партії і кандидати [12].
   Структура виборчої системи детально досліджувалась в роботі Д.В. Рея "Виборчі системи та їх політичні наслідки". Як синонім поняття "виборча система" цей автор використовує поняття "виборчі закони", які він визначав як "ті, що регулюють процес, за допомогою якого виборчі уподобання виражаються в голосах і за допомогою якого ці голоси трансформуються при розподіленні влади між конкуруючими партіями" [13].
   А.В. Зинов'єв у 1994 році виступив з критикою одночасно як визначення "виборча система", що склалось в радянській традиції, так і західного розуміння виборчої системи. Цей дослідник вважає, що виборча система є сукупністю юридичних норм, що закріплюють принципи, на основі яких здійснюються вибори, права громадян обирати і бути обраними, що встановлюють відповідальність депутатів та інших виборних посадових осіб за свою діяльність перед виборцями, що визначають порядок організації і проведення виборів і регулюють відносини, що виникають в процесі формування органів державної влади, а також здійснення взаємовідносин виборців з депутатами та іншими обраними особами [14]. Тобто, Зинов'єв вважає, що виборча система складається з упорядкованої сукупності інститутів, передбачає включення в неї і норм права, і відносин, і порядку визначення результатів виборів.
   Можна зробити висновок, що викладені вище точки зору різних дослідників переконливо свідчать, що єдиного загальновизнаного підходу до поняття "виборча система" не існує. Також встановлено, що поняття "виборча система" не можна звести до врегульваного правопорядку обрання органів публічної влади, оскільки це суспільне явище охоплюється поняттям "виборчий процес". Виборчу систему не слід розуміти як сукупність норм, оскільки в такому випадку її не можна буде відрізнити від поняття "виборче право".
   Один з дослідників початку XX століття Г. Еллинек під виборчою системою розуміє загальні принципи надання виборчих прав і організації виборів [15]. Таке тлумачення пояснюється тим, що на той час загальне і рівне виборче право при таємному голосуванні не були суспільно визнаними. У зв'язку з цим для опису особливостей виборів в певній державі використовувалось поняття "виборча система", яке узагальнювало всі характерні риси притаманні виборчим перегонам цих країн. Подібним чином у радянській літературі це поняття слугувало для узагальнення опису різниці між "буржуазним" і "соціалістичним" способом організації і проведення виборів. У сучасному світі різниця виборчих принципів і правил не носить такого суттєвого характеру. В цілому, різниця виборчих процедур зводиться до типу виборчої системи у вузькому смислі.
   Виборчу систему у вузькому смислі зазвичай розуміють як спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами в залежності від результатів голосування виборців. При цьому таке визначення не можна вважати достатньо повним, що відображає весь зміст виборчої системи як суспільного інституту. П.П. Шляхтун пропонує наступне формулювання виборчої системи у вузькому значенні: "спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних округах" [16].
   Так, більшість визначень виборчої системи у вузькому смислі зводиться до того, що вона є принципом розподілу мандатів - мажоритарним чи пропорційним. При цьому варто пам'ятати, що виборча система включає набагато ширше коло відносин - від способу формування виборчих округів до структури виборчого бюлетеня. Окрім безпосереднього способу розподілу мандатів у виборчу систему у вузькому смислі необхідно включати схему організації виборчих округів, порядок висування кандидатів. На цю обставину вказує Арановський, який в цьому моменті доповнює визначення виборчої системи. Дослідник визначає виборчу систему у вузькому значенні як "принцип організації виборчих округів і порядок визначення результатів виборів" [17].
   А.Г. Орлов включає у виборчу систему "методи встановлення результатів голосування, підрахунок поданих і визнаних дійсними, а також недійсними, голосів виборців і виявлення переможців на виборах" [18]. Таким чином, виборча система у вузькому сенсі визначає основний принцип формування складу колегіального органу влади і включає відносини по реалізації цього принципу на різних стадіях виборчого процесу.
   Варто відзначити, що існує доцільність розглядати виборчу систему не як просту механічну сукупність правових норм, а як ту, що має властивості системи. В.П. Гончарук так формулює суть проблеми: "Доцільним є аналіз виборчої системи саме як системи, тобто комплексу взаємодії та функціонування різних елементів, і в першу чергу формування законодавчої влади на всіх рівнях від національного до регіонального та місцевого і навіть формування виконавчої влади, де її представники підлягають виборності" [19]. У науковій літературі поняття "система" використовується по відношенню до об'єктів, які являють собою сукупність взаємопов'язаних елементів, утворюють певну цілісність, володіють власними властивостями, що не зводяться до суми властивостей елементів системи. Виборча система відповідає властивостям гетерогенної системи, тобто тієї, що володіє високим ступенем внутрішньої структурованості, оскільки її межі часто визначаються самою структурою системи, а включення чи виключення декількох елементів може суттєво вплинути на властивості системи вцілому. Варто відзначити, що реакція такої системи на зовнішні впливи головним чином визначена властивостями самої системи [20].
   При аналізі виборчої системи необхідно виділити її інтегративні якості, визначити, що існують її елементи і компоненти її підсистем, узагальнити структуру їх взаємодії, що характеризує інтегральні властивості виборчих систем і її місце в системі більш високого рівня.
   В роботі "Виборчі системи: порівняльний і теоретичний вступ" були виділені три елементи виборчої системи: 1) структура бюлетеня; 2) структура виборчих округів; 3) правила, що використовуються при трансформації голосів у місця [21].
   У роботі Б. Грофмана та А. Лейпхарта до складу виборчої системи з метою аналізу її політичних наслідків включено інші компоненти: 1) розмір виборчого округу; 2) кількість кандидатів і партій, які беруть участь у виборах; 3) загальне виборче право і правила реєстрації виборців; 4) свободу доступу виборців до виборчих процедур; 5) свободу доступу до виборчих процедур політичних партій; 6) спеціальні правила підрахунку голосів; 7) правила фінансування виборчої кампанії; 8) строки виборчої кампанії - і т.д. 15 елементів [22].
   Нарешті, в одному з найбільш змістовних досліджень по теорії виборчих систем - роботі "Місця і голоси" структура виборчої системи визначається як та, що включає загальну кількість голосів виборців, виборчі округи і розподіл між ними місць, а також кількість політичних партій [23]. Варто підкреслити, що перераховані вище структури виборчої системи виокремлювались і аналізувались перш за все з точки зору політичних наслідків їх застосування.
   Можна підсумувати, що виборча система є органічною складовою політичної системи і перебуває у постійній взаємодії з іншими її елементами. Виборча система виконує ряд суспільно-важливих функцій через які вона реалізує покладені на неї завдання підтримувати здоровий політичний клімат у державі шляхом збалансування інтересів різних суспільних груп. В цілому, поняття "виборча система" можна визначити як спосіб голосування, визначення його результатів і розподілу мандатів у виборних округах. Багатоманітність варіантів виборчих систем, а також, специфіка їх використання в різних країнах зумовлює необхідність їх наукового дослідження та класифікації.

1. Сморгунов Л.В. Электоральная политология: теория и опыт России: Материалы второй студенческой политологической конференции / Под ред. Л. Сморгунова. - СПб.: РоссПсн, 1998. - Сб.
2. Ламберт Дж., Лейкман Э. Исследование мажоритарной и пропорциональной избирательных систем. - М.: Мысль, 1958. - С.18.
3. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. - С.51.
4. Постников А. Е. Избирательное право России. - М.: Аспект Пресс, 1996. - С.39.
5. Bawn К. The logic of institutional preferences //American Journal of Political Science: Austin. - 1993. - Vol.37. - №4, - P.23.
6. Советское Конституционное право I Под ред. СИ. Русиновой и В.А. Рянжина. - Л.: Юрист, 1975. - С.46.
7. Малый А.Ф. Избирательная система Российской Федерации: Учебное пособие в схемах. - Саранск: Аспект, 1995. - C.3.
8. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: в 4 т. Т.1-2 /Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: БЕК,1996. - С.323.
9. Бутурлина Т.Т., Куприна-Высоцкая В.Б. Советская избирательная система. - М.: Юридическая литература, 1951. - Сб.
10. Баглай М.В., Туманов В.А. Малая Энциклопедия конституционного права М.: Юрист, 1998. - С.159.
11. Мишин А.А., Барашев Г.В. Государственное право буржуазных и развивающихся стран. - М.: Юридическая литература, 1989. - С.226.
12. Посібник з розробки виборчих систем. - К.: Нора-друк, 2002. - С.15.
13. Rae D.W. The Political Consequences of Electoral Laws: New Hawen: - 1969. - P.14.
14. Конституционное (государственное) право зарубежных стран: Учебник: в 4 т. Т.1-2 / Отв. ред. Б.А. Страшун. - М.: БЕК.1996. - С.121.
15. Еллинёк Г. Конституции, их изменение и преобразование. - М.: Типография Т-ва И.Д. Сытина, 1906. - С.2.
16. Шляхтун П.П. Конституційне право: словник термінів. - К.: Либідь, 2005. -С. 51.
17. Арановский К.В. Курс лекций по государственному праву зарубежных стран. - Владивосток: Форум, 1996.-С.269;
18. Конституционное право зарубежных стран: Учебник для вузов / Под ред. M.B. Баглая, Ю.И. Лейбо, Л.М. Энтина. - М.: Юрист, 1998. - С.188.
19. Гончарук В.П. Виборча система як механізм сучасної демократії II Вісник Київського Національного Університету імені Тараса Шевченка: серія філософія і політологія. - 2000. - Вип. 32. - С.56.
20. Хомяков Д.М., Хомяков П.М. Основы системного анализа. - М.: Недра, 1996. - С.14-18.
21. Peeve L, Ware A. Electoral systems: a comparative and theoretical introduction: London: - 1992. - P.64.
22. Electoral laws and their political consequences I Ed. by B. Grofman and A. Lijphart, N.Y.: 1986. - P.2-3.
23. Taagepara R., Shugart M. Seats and Votes: Effects and determinants of electoral systems: New Hawen, London: - 1989. -P.201.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com