www.VuzLib.com

Головна arrow Військова справа, ДПЮ arrow Особливості попередження та подолання мобінгу у колективі
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості попередження та подолання мобінгу у колективі

Є.М. Потапчук, д-р психол. наук, проф.
О.В. Адамчук, здобувач

ОСОБЛИВОСТІ ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА ПОДОЛАННЯ МОБІНГУ У КОЛЕКТИВІ

   У статті розглядаються особливості запобігання і подолання моббінга в колективі. Визначена роль в цьому процесі командира підрозділу, а також розкрита програма його дій.
   Ключові слова: подолання моббінг, підрозділ, командир, програма дії.

   In the article the features of warning and overcoming ofmobing are examined in a collective. A role in this process of commander of subdivision, and also the program of his actions are exposed.
   Keywords: overcoming ofmobing, subdivision, commander, program of action.

   Постановка проблеми та її зв'язок із важливими науковими чи практичними завданнями. Як свідчить практика реальне життя будь-якої організації - це складна система службових, організаційно-управлінських та міжособистісних стосунків різних категорій персоналу. Саме люди, з притаманними їм чеснотами, недоліками, пристрастями та інтересами, є рушійною силою та джерелом життєвої енергії колективів. Проте, у кожному колективі, поряд з позитивними, мають місце і негативні соціально-психологічні процеси та явища, які є наслідком суперечливості людської натури та проблемних міжособистісних стосунків [1-2]. Серед таких явищ досить активно може розповсюджуватися і мобінг [3-4]. Нажаль, випадки мобінгу можуть поставити під загрозу виконання службових завдань, що стоять перед конкретним колективом, а також негативно відобразитися на самопочутті людей. Через те виникає необхідність вести мову про психологічну атмосферу ( якісну сторону міжособистісних стосунків) та шляхи її покращення.
   Постановка завдання. Зазначимо, що вивчення питань, пов'язаних з проблемною взаємодією членів колективу, зокрема з психологічним цькуванням певних осіб, потребує з'ясувати характеристику мобінгу, а також причини його виникнення та шляхи попередження й подолання. Звідси метою цієї статті ми визначили розкрити особливості попередження та подолання мобінгу у колективі, зокрема з'ясувати кому належить активна роль у цьому процесі та обґрунтувати форми та методи такої роботи.
   Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз наукових джерел [3; 4; 9; 10 та ін.] свідчить про те, що поняття "мобінг у військовому середовищі" відображає явище цькування особовим складом військового підрозділу одного із своїх членів. У значній мірі розповсюдження мобінгу серед військовослужбовців залежить від ряду причин суб'єктивного та об'єктивного характеру. Насамперед, від індивідуально-психологічних якостей ініціатора та жертви мобінгу, а також, від індивідуально-психологічних якостей керівника підрозділу, де виникло явище мобінгу. Крім цього, виникненню мобінгу серед військовослужбовців можуть сприяти негативні групові настрої, традиції, конкуренція, а також негативний морально-психологічний клімат у підрозділі.
   Згідно Статуту [5] керівник підрозділу за своїм службовим становищем являється начальником для членів підлеглого колективу і несе персональну відповідальність перед державою за всі сторони їхнього життя і діяльності, в тому числі за морально-психологічний клімат колективу. Отже попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу є його прямим обов'язком. Проте, незнання керівником суті цього питання, а також шляхів його вирішення, потребує вести мову про проблему психологічної готовності керівника до попередження та подолання мобінгу серед підлеглих.
   Враховуючи думки дослідників готовності особистості до діяльності в особливих умовах (М. Дьяченка, Л. Кандибовича, В. Пономаренка, В. Кохана, В. Хіміча та інших) [6-8], ми дійшли висновку що, під психологічною готовністю керівника підрозділу до попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу слід розуміти активно дійовий стан посадової особи, яка наділена розпорядчою владою стосовно підлеглого підрозділу, її установку на гармонізацію міжособистісної взаємодії та підтримання позитивного морально-психологічного клімату серед підлеглого особового складу у ході. Іншими словами, наявність такої готовності означає, що будь-який керівник при реалізації управлінських функцій прагне попереджати та долати будь-які прояви психологічного цькування серед підлеглих.
   Практика свідчить, що значною мірою психологічна готовність керівника до попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу, як і будь-який інший різновид готовності, визначається наявністю в нього певних специфічних знань, вмінь, навичок, мотивів і здібностей. Психологічними передумовами виникнення такої готовності має бути знання керівником суті мобінгу та шляхів його попередження та подолання, усвідомлення своєї відповідальності за це, бажання займатися такою роботою, визначення послідовності та способів дій стосовно жертви та ініціатора мобінгу.
   Насамперед, виступаючи в ролі суб'єкта до попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу керівник повинен знати як вирішували і вирішують ці питання його колеги. Це потребує вивчати передовий досвід роботи інших керівників. Систематизація чужого досвіду та готових ідей з метою своєчасного їх використання - це істотна умова наукової організації праці керівника. Звідси слід вести мову про значну роль когнітивного компоненту готовності, а отже про необхідність його розвитку. Крім цього суттєва роль тут належить вмінню і бажання керівника радитись з фахівцями. У нашому випадку такими фахівцями є психологи, педагоги та більш досвідчені керівники.
   Іншою умовою підвищення ефективності діяльності керівника щодо попередження та подолання мобінгу серед підлеглих є наявність в нього почуття обов'язку та відповідальності за життя й здоров'я (в тому числі психічне) підлеглих. Зазначимо, що обов'язком керівника є сукупність його моральних зобов'язань перед суспільством. Саме обов'язок виступає як нормативна категорія, що регламентує соціальні обов'язки, котрі повинна виконувати посадова особа. Дуже важливо, щоб турбота про підлеглих стала внутрішньою якістю і стимулом поведінки керівника. Це свідчить про важливість мотиваційного аспекту готовності керівника.
   Однак когнітивний компонент є теоретичної площиною, а мотиваційний - лише бажаним результатом, які необхідно поступово реалізувати на практиці. Звідси цілком логічно виникає потреба вести мову вже про операційний компонент готовності, а саме про уміння та навички практично вирішувати завдання щодо попередження та подолання мобінгу серед підлеглих. Ми, перш за все, маємо на увазі володіння керівника підрозділу способами і прийомами роботи з персоналом, а також розв'язання різних видів міжособистісних конфліктів. Крім цього, особливу увагу потрібно звернути на те, що це мають бути дії свідомо контрольовані. Через те керівник повинен чітко усвідомлювати мету та завдання своєї діяльності як суб'єкта попередження та подолання мобінгу серед підлеглих і розуміти зміст та способи такої роботи [3; 9; 10]. Він повинен володіти вмінням та навичками планувати таку діяльність; використовувати вербальні і невербальні засоби конструктивного міжособистісного спілкування; враховувати індивідуально-психологічні особливості жертви та ініціатора мобінгу; раціонально організувати службову діяльність підрозділу, розподіляти час та службове навантаження між підлеглими; оптимально вирішувати психологічні проблеми, що виникають у процесі міжособистісної взаємодії тощо. Отже, основою операційного компоненту готовності керівника прикордонного підрозділу мають бути уміння та навички здійснювати ефективний професійно-психологічний вплив на підлеглий особовий склад з метою попередження та подолання мобінгу серед підлеглих.
   Беручи до уваги погляди фахівців (К. Колодея, О. Кірічева, О. Митцеля та ін.) [3;4;10] на вирішення проблеми мобінгу в колективі, ми дійшли думки, що в процесі попередження та подолання мобінгу у підрозділі варто виокремити як мінімум три етапи: перший - це діагностика мобінгу; другий - опрацювання стратегій подолання мобінгу та вибір відповідної технології; третій -безпосередня практична діяльність з подолання мобінгу через реалізацію необхідних засобів і методів.
   Іншими словами, у ході подолання мобінгу потрібно здійснити аналіз та оцінити проблемну ситуацію, виявити жертв та ініціаторів мобінгу, обрати засоби подолання мобінгу, скласти план необхідних заходів та, нарешті, здійснити його реалізацію. Бажано, також, наприкінці критично оцінити свої дії та вчинки за підсумками подолання мобінгу.
   Отже, проведення ефективної роботи щодо вивчення мобінгу у підрозділі потребує проведення всебічного аналізу цього явища. Цілком очевидним є те, що така робота вимагає від керівника відповідних знань, вмінь та навичок. Вивчення керівником вияву мобінгу серед підлеглих передбачає збір та отримання відповідною посадовою особою (прямого начальника) ґрунтовної інформації про мобінг та його учасників. Таке вивчення конфлікту дозволяє керівникові отримати певне уявлення про це явище, зробити необхідні висновки та підібрати оптимальні варіанти дій щодо подолання мобінгу. Загалом зміст цієї роботи повинен включати:
   - уточнення цілей та завдань щодо вивчення мобінгу;
   - виявлення об'єктів мобінгу;
   - з'ясування причин та обставин виникнення мобінгу;
   - аналіз результатів вивчення мобінгу;
   - підбір оптимальних варіантів подолання мобінгу серед підлеглих.
   Результати нашого вивчення цієї проблеми свідчать про те, що основними завданнями керівника при діагностиці мобінгу серед підлеглого персоналу мають бути:
   1. Вивчення соціально-психологічного клімату підрозділу.
   2. Виявлення ініціаторів мобінгу.
   3. Виявлення жертви мобінгу.
   4. Виявлення пасивних (вимушених) учасників мобінгу.
   5. Виявлення передумов виникнення мобінгу у підлеглому підрозділі.
   6. Виявлення наслідків мобінгу для його ініціатора та жертви.
   Практика свідчить, що керівник підрозділу має можливість отримати інформацію про мобінг різними шляхами:
   - до нього може звернутися жертва мобінгу;
   - його можуть проінформувати молодші командири, або інші підлеглі;
   - його можуть проінформувати родичі жертви мобінгу;
   - він може бути свідком мобінгу особисто.
   Отримавши необхідну інформацію про суть мобінгу, керівник повинен без зволікань реалізувати ряд заходів щодо його подолання. З цією метою нами пропонується програма психологічної діагностики та подолання керівником мобінгу серед підлеглого особового складу.
   У даному випадку необхідно застосувати системний підхід, при якому діяльність керівника підрозділу має бути присвячена досягненню конкретної мети - виявленню та подоланню мобінгу серед підлеглих. Зважаючи на аналіз наукових джерел [2; 8], досягнення такої мети тісно пов'язано з вирішенням низки завдань, зокрема: вивчення морально-психологічного клімату у підлеглому колективі; діагностика міжособистісних стосунків між членами підрозділу; виявлення суб'єктів та об'єктів мобінгу та стратегій їх поведінки; подолання мобінгу; зміцнення почуття відповідальності підлеглого персоналу за морально-психологічний клімат у підрозділі.
   При розробці програми, ми враховували те, що вона повинна відображати всі аспекти роботи щодо виявлення та подолання мобінгу у колективі. Основою такої роботи має бути діагностика морально-психологічного клімату в колективі; виявлення серед підлеглих жертви та ініціатора мобінгу, надання психологічної допомоги жертві мобінгу, проведення профілактичних бесід з ініціатором мобінгу та його прихильниками. Отже програма має відображати сукупність методів (способів) діагностики та подолання керівником мобінгу серед підлеглих.
   Наше дослідження свідчить про те, що його дієвість дій керівника підрозділу зумовлюється:
   - постійним збором, аналізом, об'єктивною оцінкою морально-психологічного клімату підрозділів та своєчасним проведенням заходів щодо усунення проблем у міжособистісних стосунках особового складу;
   - точною і чіткою постановкою завдань посадовим особам з проведення заходів психодіагностики та подолання мобінгу серед підлеглих;
   - стійким і безперервним керування силами та засобами, які залучаються до проведення заходів психодіагностики та подолання мобінгу серед особового складу.
   Враховуючи загальноприйняті вимоги до розробки відповідних програм, ми прийшли до висновку, що загальна програма психологічної діагностики та подолання керівником мобінгу серед підлеглого особового складу має включати підготовчий, психокорекційний та заключний етапи.
   Кожен із визначених нами етапів повинен мати конкретну мету і своє змістовне наповнення.
   І. Підготовчий етап - етап підготовки керівника підрозділу до подолання мобінгу серед підлеглого персоналу. Головна його мета - зібрати інформацію про жертву та ініціатора мобінгу та спланувати роботу з ними.
   Основні завдання підготовчого етапу:
   1. Виявити мобінг як реальність (особливо, якщо підлеглі такий факт приховують): провести діагностику морально-психологічного клімату в колективі.
   2. Здійснити аналіз мобінгу як деструктивного процесу:
   2.1. Визначення об'єктивної характеристики мобінгу і обставин його виникнення (місце, час і тривалість дій, які вперше спричинили виникнення мобінгу; присутні під час виникнення мобінгу (суб'єкти таких дій, свідки, інші особи); суть мобінгу; характеристика жертви мобінгу; характеристика ініціатора мобінгу; наслідки мобінгу для підрозділу (відсутність довіри між військовослужбовцями, нанесення матеріальної чи фізичної шкоди та ін.)).
   2.2. Вивчення додаткових обставин мобінгу (характеристика поведінки жертви та ініціатора мобінгу; кого необхідно залучити для вияснення обставин і сутності мобінгу (свідки, учасники); яким чином, кому, в який час і в якому місці слід провести діагностичну бесіду з жертвою та ініціаторам мобінгу).
   2.3. З'ясування психологічної характеристики ситуації (сукупності умов та обставин) виникнення мобінгу (причини, що породили мобінг: випадкові, свідомі, пов'язані зі службовою діяльністю, пов'язані з особистими стосунками; обставини, що сприяли виникненню мобінгу (нечітке керівництво, безконтрольність та безкарність, наявність у підрозділі негативних традицій, що сприяють виникненню мобінгу); особливості вияву мобінгу: випадок викликав осуд колективу; випадок пройшов в колективі непоміченим; випадок може породити інші випадки мобінгу.
   3. Провести індивідуальні бесіди з молодшими командирами та колегами жертви та ініціаторів мобінгу.
   4. Виявити причини виникнення мобінгу серед підлеглих (часто ретельно приховувані або неусвідомлювані).
   5. З'ясувати характер поведінки жертви мобінгу.
   6. З'ясувати характер поведінки ініціатора мобінгу.
   7. Визначити заходи, які доцільно провести з учасниками мобінгу.
   8. Виявити підлеглих, які страждають внаслідок мобінгу.
   9. Спланувати план своїх дій щодо подолання мобінгу.
   II. Психокорекційний етап - етап реалізації заходів щодо подолання мобінгу серед підлеглих. Головною метою є усунення передумов, які породжують мобінг серед персоналу підрозділу та надання психологічної допомоги жертві.
   Основні завдання психокорекційного етапу:
   1. Діагностика мобінгу: провести діагностичні бесіди з кожним із учасників мобінгу.
   2. Вибір стратегій подолання мобінгу та відповідних технологій: з'ясувати свої можливості щодо подолання мобінгу.
   3. Реалізація заходів щодо подолання мобінгу та надання допомоги його жертві:
   3.1. Залучення всіх сторін, включених мобінг: обговорення проблеми, виявлення сутності мобінгу; ухвалення угоди з процедурних питань; почергове слухання кожної сторони; вичленення інтересів, проблем, пропозицій; пошук близьких за змістом або спільних точок в системі цілей та інтересів опонентів.
   3.2. Індивідуальна робота з опонентами: зниження рівня негативних емоцій та інтенсивності гострих реакцій стосовно опонента; розчленовування проблеми; підведення до першої пропозиції; висунення альтернатив; робота з емоційною стороною мобінгу; формулювання пропозицій; вироблення конструктивних дій.
   4. Для подолання мобінгу: розвести ініціатора та жертву (обмежити чи абсолютно виключити можливість їхньої взаємодії протягом тривалого часу; примусово вилучити жертву чи ініціатора);
   5. Робота з членами колективу, які засуджують дії ініціатора мобінгу та готові сприяти у подоланні мобінгу.
   6. Застосування адміністративних методів роботи (у випадку відмови ініціатора та жертви мобінгу піти на компроміс і примиритися).
   III. Заключний етап - етап завершення дій щодо подолання мобінгу. Його мета завершення процесу подолання мобінгу та оцінка його результатів.
   Основні завдання заключного етапу:
   1. Вироблення угоди, її перевірка на реальність, ухвалення і підписання.
   2. Вживання заходів по запобіганню негативних наслідків мобінгу.
   3. Оздоровлення морально-психологічного клімату в колективі.
   4. Оцінити свої дії щодо подолання мобінгу та їх результативність.
   На нашу думку дана структура програми може удосконалюватися, в залежності від специфіки підрозділу і складності прояву мобінгу, а також від психологічної готовності керівника боротися з цим деструктивним явищем.
   Висновки з даного дослідження. Спроможність командира підрозділу бути суб'єктом попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу залежить від його готовності до таких дій. Розроблена нами програма дозволить керівнику отримати уявлення про порядок його роботи у такій ролі. Перш за все, він зможе збирати інформації про учасників мобінгу і планувати роботу з ними, а також усувати передумови, які породжують мобінг та надавати допомогу жертві мобінгу.
   Перспективи подальших розвідок у даному напрямку. Серед перспективних напрямків подальших досліджень даної проблеми є виявлення психологічних чинників розповсюдження мобінгу у військовому середовищі та експериментальна перевірка ефективності авторської програми попередження та подолання мобінгу серед підлеглого особового складу.

1. Руденский Е. В. Социальная психология І Курс лекций. - М. : ИН-ФРА-М., 1997. - 224 с
2. Карчевський І. Р. Проблемна міжособистісна взаємодія особового складу військової частини та особливості її діагностики і попередження : Автореф. дис... канд. психол. наук: 19.00.09 / І. Р. Карчевський. - Хмельницький: Національна академія Державної прикордонної служби України ім. Б. Хмельницького, 2005. - 19 с.
3. Колодей К. Моббинг. Психотеррор на рабочем месте и методы его преодоления / Пер. с нем. - X. : Изд-во Гуманитарный Центр, 2007. -368 с.
4. Кирейчев А. Моббинг как социально-психологическое явление в сфере управления человеческими ресурсами // Культура народов Причерноморья. - 2005. - № 58. - С. 43-45.
5. Статут Збройних Сил України. Київ: Воєнне видавництво України "Варта", 1999.-285 с
6. Дьяченко М. И., Кандыбович А. А., Пономаренко В. А. Готовность к деятельности в напряжённых ситуациях: Психологический аспект. -Минск: Изд-во университета, 1985. - 206 с.
7. Кохан В. Г. Діяльність військового керівника по збереженню психічного здоров'я військовослужбовців: дис... канд. психол. наук: 19.00.09 / В. Г. Кохан; Нац. акад. Прикорд. військ України ім. Б. Хмельницького. - Хмельницький, 2003. -182 с.
8. Хіміч В. В. Особливості діяльності командирів прикордонних підрозділів з розв'язання міжособистісних конфліктів серед підлеглих : дис... канд. психол. наук: 19.00.09 / В.В. Хіміч; Нац. акад. Держ. прикор-дон. служби України ім. Б.Хмельницького. - Хмельницький, 2008. -152 с
9. Філіппова Ю. І. Мобінг як педагогічна проблема. // Практична психологія та соціальна педагогіка. - 2006. - № 2. - 74-75.
10. Митцель О. Мобінг у трудовому колективі. Соціально-правові аспекти (проблеми правового регулювання)/ О. Митцель. -С.113-115.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com