www.VuzLib.com

Головна arrow Криміналістика, кримінологія, кримінальне право arrow Загальна характеристика норм про відповідальність за порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Загальна характеристика норм про відповідальність за порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами

К. Ю. Гаврилова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОРМ ПРО ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ ПОВОДЖЕННЯ З ВИБУХОВИМИ, ЛЕГКОЗАЙМИСТИМИ ТА ЇДКИМИ РЕЧОВИНАМИ АБО РАДІОАКТИВНИМИ МАТЕРІАЛАМИ

   Стаття продовжує цикл публікацій про порушення правил поводження з небезпечними речовинами. У ній розглянуто загальнонебезпечні речовини, матеріали та предмети, неконтрольоване поширення яких становить підвищену загрозу для суспільства.
   Ключові слова: кримінально-правова норма, вибухові речовини, вибухові матеріали, радіоактивні матеріали.
   В багатьох нормах Кримінального кодексу України згадуються вибухові матеріали та речовини, виступають, як предмет злочину, а саме: ст. 201 "Контрабанда", ст. 260 "Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань", ст. 262 "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем", ст. 263 "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами", ст. 267 "Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами", ст. 269 "Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин", ст. 410 "Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем", ст. 414 "Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення" [1].
   Кримінально-правова норма — це юридично обов'язкове правило, встановлене і санкціоноване державою у відповідних правових актах, що регулюють визначені суспільні відносини, і невиконання (порушення) якого спричиняє кримінальну відповідальність, встановлену і забезпечувану державою [3].
   Радіоактивні матеріали (радіоактивні речовини, ядерні матеріали, джерела іонізуючого випромінювання, ядерна зброя тощо) вказуються в 11 статтях Особливої частини чинного Кримінального кодексу, тобто рівно стільки, скільки було згадувань про такі речовини і матеріали в Особливій частині КК Української РСР 1960 р.
   Крім вищезазначених речовин та матеріалів, зустрічаються легкозаймисті, їдкі речовини і предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення, але дане поняття занадто широке та може за змістом поглинути всі вище перераховані.
   Легкозаймисті речовини — це тверді, рідкі, газоподібні та пилоподібні речовини, які здатні спалахувати внаслідок дії незначних факторів. До них належать: самозаймисті речовини, які загоряються внаслідок контакту з атмосферним киснем, водою, іншими окислювачами (білий фосфор, металевий натрій, сірка і т. ін.); речовини, які загоряються від дії удару, стиснення (як правило, гази). Легкозаймистими є деякі вибухові речовини: рідини, з температурою спалаху парів до 28 °С включно; інші речовини (переважно, рідини) з температурою спалаху не більше 61 °С [2].
   Таким чином, легкозаймистими вважаються речовини, які здатні почати горіти внаслідок підвищення їх температури, іскри, інших чинників, тобто без ініціювання зовнішнім полум'ям. Тим більше вони загоряються внаслідок дії термічних факторів. Для таких речовин характерним є швидкий процес горіння і висока його температура. Це й зумовлює особливу небезпеку відповідних предметів та необхідність дотримання щодо них спеціальних правил перестороги.
   До їдких речовин належать ті, які швидко вступають в хімічну реакцію з іншими матеріалами, роз'їдаючи їх, — подразнюють чи знищують живі тканини, розчиняють чи змінюють структуру більшості неорганічних речовин. Це всі види кислот та лугів (сірчана кислота, їдкий натр, негашене вапно тощо). Предметом аналізованого злочину відповідна кислота чи луг можуть бути визнані лише тоді, коли з урахуванням її концентрації та кількості, фізичного стану, використовуваної тари речовина здатна заподіяти шкоду громадській безпеці. Наприклад, не можуть бути віднесені до їдких речовин, за незаконні дії з якими настає кримінальна відповідальність, харчові розчини оцтової кислоти, луги, які входять до складу косметичних засобів.
   Хімічні речовини — це речовини, безпосередня або опосередкована дія яких може призвести до загибелі або отруєння людей і (або) заподіяти шкоду довкіллю та майну.
   Біологічні речовини, матеріали — це такі речовини біологічного походження (біохімічні, біотехнологічні препарати, патогенні для людей і тварин мікроорганізми тощо), які можуть призвести до загибелі людей або тілесних ушкоджень і (або) заподіяти шкоду довкіллю та майну [2].
   У диспозиціях вищезазначених статей КК України вживається термін "вибухові речовини", але ж поняття "вибухові матеріали" набагато ширше. Термін "вибухові матеріали" об'єднує в собі два терміни — "вибухові речовини" і "засоби ініціювання".
   Так, вибухові речовини — це хімічні сполуки, речовини або їх суміші, здатні до детонації та швидкого хімічного перетворення, що відбувається з виділенням енергії у вигляді тепла і утворенням газоподібних продуктів (порох, динаміт, тротил, нітрогліцерин та інші хімічні речовини, їх сполуки або суміші, здатні вибухнути без доступу кисню).
   А засобами ініціювання є зовнішні джерела імпульсу для здійснення вибуху, наприклад вогнепровідні та детонаційні шнури, електродетонатори, капсули-детонатори, запалювальні трубки, законодавством до вибухових речовин не відносяться. За умови, що вони призначені для вчинення вибуху, їх можна віднести до боєприпасів [5].
   Вибухові ж матеріали — це і вибухові речовини або їх суміші, і засоби їх ініціювання, і вироби та пристрої, які містять вибухові речовини.
   У КК України залежно від ступеня тяжкості злочини поділяються на злочини невеликої тяжкості, середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі (ст. 12 КК України). На підставі даної класифікації та її критеріїв (вид і розмір покарання, передбаченого санкцією відповідної статті Особливої частини КК України), злочини, пов'язані з незаконним поводженням або порушенням правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими або радіоактивними матеріалами, належать до:
   - серед проаналізованих складів злочинів, злочини невеликої тяжкості — ч. 1 ст. 269 "Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин";
   - злочинів середньої тяжкості (13 складів злочинів): ч. 1,2 ст. 263 "Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами", ч. 1 ст. 265 "Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами", ч. 1 ст. 265-1 "незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію", ч. 1 і ч. 2 ст. 266 "Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали", ч. 1 ст. 267 "Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами", ч. 1,2,3 ст. 267-1 "Порушення вимог режиму радіаційної безпеки", ч. 2 ст. 268 "Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини", ч. 1 ст. 274 "Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки", ч. 1 ст. 414 "Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення";
   - тяжких злочинів (10 складів злочинів): ч. 1 ст. 201 "Контрабанда", ч. З ст. 260 "Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань", ч. 1 і ч. 2 ст. 262 "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем", ч. 2 ст. 265 "Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами", ч. З ст. 265-1 "Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію", ч. 4 ст. 267-1 "Порушення вимог режиму радіаційної безпеки", ч. 2 ст. 269 "Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин", ч. 1 ст. 410 "Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем", ч. 2 ст. 414 "Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення";
   - особливо тяжких злочинів (11 складів злочинів): ч. 2 ст. 201 "Контрабанда", ст. 113 "Диверсія", ч. 4,5 ст. 260 "Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань", ст. 261 "Напад на об'єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення", ч. З ст. 262 "Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем", ч. З ст. 267 "Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами", ч. 2 ст. 274 "Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки", ч. 2, З ст. 410 "Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем", ч. З ст. 414 "Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення".
   Порівняно з КК 1960 р. до тяжких злочинів (ст. 71) було віднесено лише два склади злочинів категорії, що розглядається (контрабанда радіоактивних та розкрадання радіоактивних матеріалів), а до особливо тяжких злочинів (ст. 25 КК 1960 р.) — лише один склад злочину (порушення правил поводження зі зброєю, а також з речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточуючих, що спричинило загибель кількох осіб чи інші тяжкі наслідки).
   Отже, як бачимо, у КК України 2001 року законодавець не лише збільшив кількість складів злочинів за незаконні діяння або порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами, а й переглянув оцінку суспільної небезпеки відповідних діянь у бік підвищення відповідальності за них.

Література

1. Кримінальний кодекс України. Офіційне видання. // ВВР. — № 25—26. — 29 червня 2001 року.
2. Кримінальний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. М. І. Мельника і М. І. Хавронюка — К.: Атіка, 2003. — 938 с
3. Кримінальне право України. Загальна частина: практикум / За заг. ред. Матвійчука В. К. — К.: КНТ, 2006. — 430 с
4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М. В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов. / За заг. ред. М. І. Мельника, В. А. Клименка. — К.: Юридична думка, 2004. — 352 с
5. Інструкція про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 21 серпня 1998 р. № 622.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com