www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Законодавче забезпечення розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні

Д. І. Чепеленко

аспірант
Одеський національний університет імені І.I. Мечникова,
кафедра цивільно-правових дисциплін

ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ КООПЕРАЦІЇ В УКРАЇНІ

   Стаття присвячена дослідженню проблем законодавчого забезпечення діяльності сільськогосподарських кооперативів та розвитку сільськогосподарської кооперації в Україні. На основі проведення системного та порівняльного аналізу базових актів кооперативного законодавства автор дійшов обґрунтованих висновків про його безсистемність, яка полягає у формальності його приписів, суперечливості та неузгодженості змісту законів України "Про кооперацію", "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про споживчу кооперацію", як на доктринальному рівні, так і на рівні визначення окремих термінів (термінологічні суперечності). Досліджуючи зазначені проблеми, автор висловив низку обґрунтованих пропозицій щодо усунення зазначених вад. Ключові слова: кооперація, сільськогосподарська кооперація, споживча кооперація.
   Важливою складовою аграрних перетворень є розвиток кооперативного руху на селі. Кооперативний рух відкриває можливості для створення нової організаційної структури сільського господарства.
   Відродження і розвиток сільськогосподарських кооперативів — це складна соціально-економічна проблема, від розв'язання якої значною мірою залежать результати процесу реформування сільського господарства. Виконання програмних заходів неможливе без чіткого розуміння суті, мети та принципів розбудови кооперації на селі як складової аграрної політики держави.
   Розвиток структури обслуговування сільськогосподарського виробництва на кооперативних засадах сприятиме встановленню ринкової рівноваги і розвитку конкуренції з метою економічного захисту аграрного сектору економіки.
   Серед сучасних наукових досліджень, присвячених окремим проблемам кооперативних відносин та аналізу правового становища сільськогосподарських кооперативів, важливо виділити праці таких українських учених, як: Я. 3. Гаєцька-Колотило, О. В. Гафурова, В. М. Єрмоленко, І. І. Каракаш, В. М. Масін, В. В. Носік, Л. О. Панькова, О. О. Погрібний, Т. П. Проценко, В. І. Семчик, Н. І. Титова, Ю. С. Шемпіученко, М. В. Шульга, В. В. Янчук, В. 3. Янчук та інші.
   Метою дослідження є всебічний теоретичний аналіз проблем правового забезпечення розвитку сільськогосподарських кооперативів, правового становища обслуговуючих кооперативів у сільському господарстві України; на підставі вивчення законодавства та практики діяльності сільськогосподарських кооперативів надати рекомендації, пропозиції щодо внесення необхідних змін до законодавства України, яке регулює діяльність сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів.
   Кооперативний рух на селі почав відроджуватися після прийняття Закону України "Про сільськогосподарську кооперацію" та указів Президента України від 6 червня 2000 р. № 767/2000 "Про заходи щодо забезпечення формування та функціонування аграрного ринку" і від 19 грудня 2000 р. № 1348 "Про заходи щодо розвитку кооперативного руху та посилення його ролі в реформуванні економіки України на ринкових засадах". Прийняття цих нормативно-правових актів сприяло розширенню мережі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, засновниками яких є сільськогосподарські товаровиробники, особисті селянські і фермерські господарства [1].
   На сьогодні можна говорити про три основні групи законодавчих актів, нормами яких регламентуються кооперативні відносини у сільському господарстві:
   1) загальне законодавство, дія якого поширюється на всіх суб'єктів господарювання;
   2) галузеве законодавство (особливо земельне, аграрне, цивільне та ін.);
   3) спеціальне законодавство (кооперативне, зокрема аграрно-кооперативне).
   Серед актів загального законодавства провідне місце належить Конституції України [2], норми якої є нормами прямої дії і можуть виступати безпосередньою правовою підставою для виникнення, зміни чи припинення суспільних відносин. Так, у Конституції України закріплено низку норм, які певною мірою регламентують кооперативні відносини у сільському господарстві. Це, зокрема, стаття 14 Конституції України, яка гарантує право власності на землю; стаття 41 Конституції України, яка передбачає право коленого володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Важливе значення для діяльності сільськогосподарських кооперативів має і стаття 42 Конституції України, яка закріплює право на підприємницьку діяльність.
   Однак, провідними вітчизняними науковцями, зокрема М. А. Мацьком та В. І. Семчиком, висловлюється інша позиція. Зокрема, зазначені автори вважають, що основною конституційною нормою, яка забезпечує кооперативну діяльність, є стаття 36 Конституції України, відповідно до якої громадяни України мають право на свободу об'єднання у громадські організації для здійснення і захисту своїх економічних і соціальних інтересів [З, с 7; 4 с. 144-145]. Цим, по суті, стверджується той факт, що сільськогосподарські кооперативи є громадськими організаціями. З цим важко погодитись. Тим більше, що Закон України "Про об'єднання громадян" від 16 червня 1992 р. [5] вказує на те, що дія його на кооперативні організації не поширюється. Вважаємо, що така позиція законодавця є правильною.
   Серед актів загального законодавства, які мають важливе значення для регулювання відносин у сільськогосподарських кооперативах, необхідно назвати Господарський кодекс [6]. Він містить загальну універсальну норму, яка дозволяє здійснювати підприємницьку діяльність у будь-яких організаційних формах на вибір підприємця. Крім того, згідно з ч. 2 ст. 45 ГК, порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб'єктів підприємництва окремих організаційних форм визначається даним Кодексом та іншими законами. Господарський кодекс відсилає до відповідного спеціального законодавчого акта України. Отже, в даному випадку застосовується правило тлумачення законів, згідно з яким спеціальний закон має переваги перед законом загального характеру, як регулятора матеріально-правових господарських відносин по горизонталі.
   Важливе значення для регулювання кооперативних відносин має законодавство про працю, про банкрутство, кредитне, податкове законодавство тощо. Однак, нормативні акти, які регулюють відносини, особливо в галузі оподаткування, кредитування, майже зовсім не враховують аграрної, а тим більше кооперативної, специфіки таких форм господарювання, як сільськогосподарські кооперативи. Хоча загальновідомо, що результати праці у сільському господарстві значною мірою не залежать від трудового внеску та рівня підприємницьких здібностей осіб, зайнятих у цій сфері. А специфіка кооперативної природи сільськогосподарського кооперативу пов'язана з тим, що отримання прибутку тут не є самоціллю, а лише засобом задоволення матеріальних та інших потреб членів підприємства [7, 18].
   А тому, як видається, з метою успішного функціонування кооперативної форми господарювання в сільському господарстві необхідно переглянути політику держави, створюючи для розвитку сільськогосподарської кооперації сприятливі умови. Зокрема, варто згадати Закон України "Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств" від 16 березня 2000 р. [8]. Прийняття цього нормативного акту є важливим внеском держави у розбудову ринкових відносин на селі та створення сприятливих початкових умов для функціонування нових організаційно-правових форм здійснення аграрного господарювання, зокрема і для сільськогосподарських кооперативів.
   Цивільне законодавство має значення для сільськогосподарської кооперації постільки, оскільки визначає правосуб'єктність сільськогосподарського кооперативу як юридичної особи. Окрім того, договірні відносини сільськогосподарських кооперативів з іншими суб'єктами господарювання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України. Роль цивільно-правових норм у регулюванні кооперативних відносин зростає й надалі. Цивільний кодекс окремим параграфом регулює правове становище виробничих кооперативів [9].
   Таким чином, загальне законодавство, яке в тій чи іншій мірі має значення для сільськогосподарської кооперації, є досить об'ємним, однак непослідовним, і часто суперечливим, окремі норми його є застарілими і не зовсім придатними для регулювання сучасних суспільних відносин в галузі аграрно-кооперативного господарювання. У зв'язку з цим є нагальна потреба оновлення нормативно-правового матеріалу з метою пристосування його до сучасного етапу радикальних економічних перетворень.
   Особливе значення для сільськогосподарської кооперації має галузеве законодавство, у першу чергу земельне та аграрне. Сільськогосподарські кооперативи, особливо виробничі, не можуть розпочати свою діяльність без одержання земель у встановленому законом порядку. Важливе значення у цьому плані має чинний Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. [10]. Проте, на відміну від ЗК в редакції від 13 березня 1992 р. [11], він взагалі не згадує про сільськогосподарський кооператив, як про одного з основних суб'єктів використання земель сільськогосподарського призначення і як суб'єкта права власності на землю. Згідно зі ст. 28 ЗК сільськогосподарським підприємствам, установам, організаціям, крім державних і комунальних, землі сільськогосподарського призначення можуть належати на праві власності. Крім переліку суб'єктів права власності на землі сільськогосподарського призначення у даній статті зазначаються способи набуття права власності. Зокрема, це право може набуватися шляхом внесення до статутного фонду земельних ділянок їх засновниками або придбання земельних ділянок за договорами купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.
   Чільне місце за характером регулювання кооперативних відносин займає Закон України "Про кооперацію" від 10 липня 2003 року [12]. Він став базовим для всіх видів та форм кооперації в Україні. Проте, аналіз змісту чинного Закону "Про кооперацію" та шестирічної практики його застосування дає змогу стверджувати, що він практично не вплинув на економічну ситуацію в Україні. Базовий кооперативний закон фактично виконує тільки формальну функцію, визначаючи на рівні основ галузевого законодавства лише принципові засади діяльності кооперативів.
   Але найяскравіше про якість чинного Закону України "Про кооперацію" говорить те, що на сьогоднішній день лишається чинним, в частині, яка не суперечить законодавству України, Закон "О кооперации в СССР" від 26 травня 1988 р. [13]. Враховуючи те, що в Україні прийнято спеціальні закони, які регулюють діяльність кооперативів, зокрема споживчих та сільськогосподарських, виключно завдяки союзному нормативно-правовому акту здійснюється регулювання, з поправкою на сучасний стан соціально-економічного розвитку нашої держави, окремих кооперативних відносин, пов'язаних з діяльністю житлово-будівельних кооперативів та садівницьких і садово-городніх товариств, оскільки в Україні відповідне законодавство відсутнє.
   На підставі аналізу законодавства автор дійшов висновків, що сучасне кооперативне законодавство України не є кодифікованим і характеризується суттєвими системними вадами, а базовий Закон України "Про кооперацію" є недосконалим з точки зору юридичної техніки та змісту, що негативним чином позначилося на його ефективності, а отже і можливості впливати на економічну ситуацію в країні.
   Аналіз положень Закону України "Про кооперацію" дає можливість назвати наступні основні його вади: Закон фактично виконує тільки формальну функцію, визначаючи на рівні основ галузевого законодавства лише принципові засади діяльності кооперативів; більшість норм Закону України "Про кооперацію" повністю відтворюють зміст законів України "Про споживчу кооперацію" та "Про сільськогосподарську кооперацію; Закон не узгоджується з положеннями чинних Цивільного та Господарського кодексів України, норми яких, в свою чергу, не узгоджуються між собою; Закон взагалі не визначає поняття сільськогосподарського обслуговуючого, житлово-будівельного, садівницького, садово-городнього та дачного кооперативів [7, 40], а також не регулює питання щодо податкового статусу таких кооперативів; Закон не регламентує специфіки оподаткування і кредитування кооперативів.
   З метою усунення вищезазначених вад пропонуємо:
   - скасувати дію Закону України "Про кооперацію", як такого, що не відповідає вимогам, які застосовуються до загальногалузевого кодифікованого акту;
   - в якості концептуального базового акту прийняти Основи кооперативного законодавства України. Головними завданнями такого акта будуть: а) визначення державно-правових, економічних, соціальних та організаційних засад діяльності кооперативів в Україні; б) встановлення єдиних принципів та засад реалізації суб'єктами кооперативних відносин своїх законних прав та обов'язків.

Літератури

1. Про затвердження Програми розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на 2003—2004 роки: постанова № 1858 від 12 грудня 2002 p. / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. — 2002. — № 51. — Ст. 2293.
2. Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.
3. Мацько М. А. Предмет, система, витоки, суб'єкти кооперативного права / М. А. Мацько // Кооперативне право: підруч. для кооперат., с.-г., економ., юрид. вищ. навч. закл. і ф-ів / за ред. чл.-кор НАН України В. І. Семчика. — К.: Ін Юре, 1998. — С. 7-21.
4. Семчик В. І. Законодавство України про кооперацію: порівняльний аналіз / В. І. Семчик // Реферативний огляд чинного законодавства України / за ред. В. В. Цвєткова, Є. Б. Куб-ко. — К.: Салком, 2000. — С 143-155.
5. Про об'єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 34. — Ст. 504.
6. Господарський кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 18-22. — Ст. 144.
7. Масін В. М. Проблеми правового забезпечення розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / В. М. Масін. — Одеса, 2008. — 198 с
8. Про списання та реструктуризацію заборгованості зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) платників податків у зв'язку з реформуванням сільськогосподарських підприємств: Закон України від 16 березня 2000 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 21. — Ст. 164.
9. Цивільний кодекс України: Закон України від 16 січня 2003 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2003. — № 40-44. — Ст. 356.
10. Земельний кодекс України: Закон України від 25 жовтня 2001 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 3-4. — Ст. 27.
11. Земельний кодекс України: Закон України від 13 березня 1992 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 25. — Ст. 354.
12. Про кооперацію: Закон України від 10 липня 2003 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2004. — № 5. — Ст. 35.
13. О кооперации в СССР: Закон Союза Советских Социалистических Республик от 26 мая 1988 г. / Верховный Совет СССР // Ведомости Верховного Совета Союза ССР. —1988. — № 22. — Ст. 355.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com