www.VuzLib.com

Головна arrow Аграрне право arrow Правове забезпечення розвитку кредитних кооперативів у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СГОК)
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Правове забезпечення розвитку кредитних кооперативів у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СГОК)

В. М. Масін

кандидат юридичних наук, доцент
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,
кафедра цивільно-правових дисциплін

ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РОЗВИТКУ КРЕДИТНИХ КООПЕРАТИВІВ У ФОРМІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ОБСЛУГОВУЮЧИХ КООПЕРАТИВІВ (СГОК)

   Стаття присвячена аналізу правового забезпечення розвитку кредитних кооперативів та визначенню принципових відмінностей кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам). Обґрунтовується необхідність розвитку та сталого функціонування кредитних кооперативів, зокрема у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, паралельно з кредитними спілками на всіх рівнях системи кредитної кооперації в Україні.
   Автором формулюється визначення кредитного кооперативу у формі сільськогосподарського обслуговуючого кооперативу як непідприємницької юридичної особи.
   Ключові слова: кредитна спілка, кооперація, сільськогосподарський кооператив, кредитний кооператив.
   Кредитна кооперація виникла на тлі незадовільного обслуговування банками сільського населення. Півтора століття тому селяни почали створювати власні організації фінансової взаємодопомоги — кредитні кооперативи та спілки, в яких вони виступали одночасно власниками та користувачами послуг. Згодом ці кооперативні установи почали об'єднуватись у місцеві кооперативні банки, які, в свою чергу, створили регіональні та центральний кооперативні банки. Так народилися системи сільської кредитної кооперації у багатьох країнах світу. Більшість держав, як правило, сприяла цьому процесу фінансової самоорганізації сільського населення.
   Сьогодні системи сільської кредитної кооперації посідають важливе місце у кредитно-фінансових системах більшості країн світу. Наприклад, в Угорщині система ощадно-кредитних кооперативів має майже 4 млрд евро активів і переважно обслуговує потреби сільських жителів. Угорські ощадно-кредитні кооперативи налічують близько 1,7 тис. відділень — це на 3,1 тис. існуючих населених пунктів. Кооперативи працюють і в таких населених пунктах, в яких невигідно працювати комерційним банкам, бо цього потребують їх члени. При цьому вони надають весь спектр банківських послуг, навіть обслуговують бюджети місцевих територіальних громад. У Франції система сільських кооперативних кас Credit Agricole обслуговує дві третини французького аграрного сектора і має понад 875 млрд евро активів. Система кредитних кооперативів із своїм центральним кооперативним банком Rabobank, охопивши майже 40% ринку депозитних вкладів Нідерландів, на 90% забезпечує потреби аграрного сектора країни в кредитних ресурсах. Наведені факти переконливо свідчать про важливе значення кооперативних фінансово-кредитних установ у банківських системах не тільки цих, а й інших розвинених країн [1].
   Метою даної роботи є всебічний теоретичний аналіз проблем правового забезпечення розвитку кредитних кооперативів у формі сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів та вивчення правозастосовчої практики й визначення основних напрямків підвищення ефективності правового регулювання їх діяльності.
   Історичний досвід кооперації в Україні також свідчить про винятково важливу роль кредитної кооперації в піднятті і розбудові сільського господарства від початку їх створення але до кінця 20-х років XX століття. О. В. Чаянов відзначав, що є всі підстави вважати відродження кооперативного кредиту одним з найважливіших завдань у справі розвитку землеробства [2, с 49]. Ми підтримуємо також думку Я. 3. Гаєцької-Колотило з приводу того, що стан і перспективи сільського господарства в цілому знаходяться у прямій залежності від розвитку кредитної кооперації [З, с 173-174]. Як слушно зауважила Е. І. Павлова, отримання оборотних коштів кредиту сприяє підвищенню продуктивності сільських господарств, набуттю ними товарного характеру [4, с 75].На сьогоднішній день в Україні прийнято Закон "Про кредитні спілки" від 20 грудня 2001 р. [5]. Відповідно до ст. 1 Закону України "Про кредитні спілки" кредитна спілка визнається неприбутковою організацією, заснованою фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки. Однак, по суті, вона не має прямого відношення до кредитної кооперації. Такі ознаки, як внесення вступного та пайового внесків, а також рівноправність членів кредитної спілки незалежно від розміру пайового та інших внесків тощо уподібнюють кредитну спілку до кооперативу. Однак, за своїм правовим статусом кредитні спілки дуже наближені до кас взаємодопомоги, а тому, видається, їх можна розглядати хіба що, як найпростішу форму кооперування фізичних осіб [3, с 174].
   Крім того, членство у кредитній спілці лише фізичних осіб, при цьому можливість об'єднання передбачена, як правило, за місцем праці або навчання, приналежності до однієї місцевої профспілкової, іншої громадської або релігійної організації, проживання в одному селі, селищі, місті, районі, області (п. 1 ст. 6 Закону України "Про кредитні спілки") презюмує, що отримання кредиту членом спілки необхідне, як правило, для його особистих споживчих чи побутових потреб. Це підтверджується і практикою функціонування кредитних спілок. П. Козинець — президент Національної асоціації кредитних спілок України зазначає, що лише 15-20 % кредитів беруться з метою розвитку підприємництва, решта — для задоволення нагальних життєвих потреб [6, с 4]. У той час, сфера дії, призначення і економічна природа кооперативного кредиту значно ширші. О. В. Чаянов наголошував, що кооперативний кредит є перш за все виробничим кредитом, тобто таким, який використовується не на купівлю чаю чи цукру, а на господарський оборот і при цьому на такий оборот, в результаті якого очікується такий доход, з якого можна повернути позику з відсотками за неї, але також і отримати прибуток для самого господарства [2, с 50].
   Отже, є принципова відмінність кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам).
   Між кредитними спілками і кредитними кооперативами, зокрема, кооперативними банками, які найбільш: на сьогоднішній день поширені у ФРН, є й інші відмінності. Як вважає В. В. Гончаренко, вони полягають у тому, що кредитні спілки є формою самозабезпечення населення фінансовими послугами на основі кооперації; вони створюються на базі певного об'єднання людей (територіального, професійного, релігійного тощо); вони одночасно є громадськими організаціями, орієнтованими на суспільні потреби [7, с 44-45]. Щодо визнання кредитних спілок громадськими організаціями, то на сьогоднішній день немає для цього підстав. Законом України "Про кредитні спілки", на відміну від попереднього Положення "Про кредитні спілки", затвердженого указом Президента України від 22 червня 1999 p., останні визнаються неприбутковими організаціями, однак, не громадськими, що, як видається, є абсолютно правильним.Разом з тим, кредитні спілки набули значного поширення у розвинутих країнах, що, як вважає В. В. Зіновчук, є ознакою високої організованості суспільства [8, с 304-305]. Наприклад, у Канаді, за винятком провінції Квебек, у 1995 р. налічувалося 968 кредитних спілок, загальна кількість членів яких становила 4,5 млн осіб [9, с 34]. Проте, поряд із кредитними спілками, у Канаді функціонують і кредитні кооперативи. Прикладом може бути діяльність Prairie Centre Credit Union, який налічує 15565 членів [10, с. 39] та інші.
   Вченими відзначається, що на відміну від аналогічних установ в інших країнах, українські кредитні спілки не об'єднані в систему і майже не надають послуг сільськогосподарським товаровиробникам внаслідок недосконалості чинного законодавства, що безпідставно обмежує види діяльності кредитних спілок залученням депозитів і наданням кредитів фізичним особам. Вітчизняні кредитні спілки не мають права надавати послуги фермерським господарствам та іншим малим сільським підприємствам, не можуть здійснювати інші види фінансової діяльності (розрахункове обслуговування своїх членів, факторингові та лізингові операції, обмін валюти для своїх членів тощо). І це при тому, що переважна більшість селян, потребуючи доступних фінансових послуг, не є і ніколи не стане привабливими клієнтами для комерційних банків [7].
   Для вирішення проблеми кредитування села в Україні необхідно створити подібну до європейських моделей систему кредитної кооперації. Вона має будуватися відповідно до положень Концепції розвитку системи кредитної кооперації [11] за принципом "знизу-догори" і може складатись з трьох рівнів.
   Перший рівень кредитної кооперативної системи мають складати кредитні спілки, що діють у районних центрах, і кредитні кооперативи, членами яких є сільськогосподарські товаровиробники. Ці організації формують основу системи, перебувають у власності селян і надають їм необхідні фінансові послуги. При цьому створюються належні законодавчі та інституціональні умови для здійснення ефективного кредитування, передусім у сільській місцевості та малих містах, у тому числі іпотечного кредитування і кредитування суб'єктів малого підприємництва та фермерських господарств, надання послуг у здійсненні розрахунків для своїх членів. На жаль, у положеннях Концепції не згадується про кредитні кооперативи, як про установи першого рівня системи кредитної кооперації.
   Як зазначалось вище, Закон України "Про кредитні спілки" у своїй нинішній редакції не дозволяє кредитним спілкам працювати з юридичними особами. Щоправда, він дозволяє фермерським господарствам та приватним підприємствам, які знаходяться у їх власності, отримувати кредити від імені членів кредитної спілки, але не надає спілкам право кредитувати фермерські господарства як юридичні особи. Виходячи з зазначеного, на думку професора В. Гончаренка, необхідність створення таких організацій, як кредитні кооперативи, викликана лише одним — існуючою забороною кредитним спілкам надавати фінансові послуги юридичним особам (фермерським господарствам, малим сільським підприємствам). У разі законодавчого вирішення цієї проблеми функції установ першого рівня могли б успішно виконувати лише кредитні спілки [7].
   На нашу думку, зазначена позиція є не зовсім обґрунтованою з наступних причин:
   1) кредитні спілки є найпростішою формою кооперування тільки фізичних осіб. Кредитні кооперативи, зокрема створені у формі СГОК, об'єднують фізичних та юридичних осіб, які є сільськогосподарськими товаровиробниками;
   2) отримання кредиту членом кредитної спілки необхідне, як правило, для його особистих споживчих чи побутових потреб. У свою чергу, призначення і економічна природа кооперативного кредиту значно ширші. Він, перш за все, є виробничим кредитом, призначеним забезпечувати господарські потреби суб'єкта господарювання.
   Зазначене дає можливість дійти обґрунтованого висновку про те, що законодавче вирішення проблеми надання кредитними спілками фінансових послуг юридичним особам ніяк не вплине на необхідність існування кредитних кооперативів, як установ першого рівня системи кредитної кооперації.
   Такої позиції дотримується і Я. 3. Гаєцька-Колотило, на думку якої, поряд з кредитними спілками, в Україні теж необхідним є функціонування кредитних кооперативів, правове регулювання яких повинно здійснюватись Законом України "Про кредитні кооперативи" [3, с 176].
   Другий рівень системи повинні сформувати кооперативні банки, об'єднані кредитні спілки та об'єднання кредитних кооперативів, що забезпечують для кредитних спілок та кооперативів можливість доступу до необхідних фінансових ресурсів, як пі ляхом їх перерозподілу у межах системи кредитної кооперації, так і залучення відповідних ресурсів із зовнішніх джерел. Це — повноцінні банківські установи, власниками і клієнтами яких є кредитні кооперативи та спілки. Через кооперативні банки можуть здійснюватися рефінансування, диверсифікація ризиків, доступ до міжбанківської системи розрахунків, забезпечення переказу коштів у межах небанківських платіжних систем.
   Слід зазначити, що згідно з положеннями Концепції, на законодавчому рівні необхідно визначити, що засновниками кооперативних банків, які утворюються за участю кредитних спілок та об'єднаних кредитних спілок, можуть бути тільки кредитні спілки; установити можливість заснування кредитними спілками регіональних і міжрегіональних кооперативних банків; надати право створювати об'єднані кредитні спілки лише на базі членства в асоціаціях кредитних спілок. Тобто, знову у тексті Концепції ігнорується існування кредитних кооперативів, як складової вже другого рівня системи кредитної кооперації.
   Третій, національний, рівень — Центральний кооперативний банк - повинен логічно завершувати побудову кооперативної фінансової системи аграрного сектора, об'єднуючи обласні кооперативні банки та кредитні кооперативи і спілки, що працюють із аграрним сектором.
   З огляду на те, що чинним законодавством не дається визначення кредитного кооперативу, вважаємо за необхідне дати авторське визначення цього поняття. Кредитний кооператив є непідприємницькою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб, для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб. Відповідно, кредитний кооператив у формі СГОК — це непідприємницька юридична особа, створена шляхом добровільного об'єднання фізичних та/ або юридичних осіб (сільськогосподарських товаровиробників), для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб.
   Узагальнюючи викладене, автор вважає за можливе зробити такі висновки:
   1. Принципова відмінність кредитної спілки і кредитного кооперативу (як за суб'єктним складом, так і за економічною природою кредиту, який надається ними своїм членам) свідчить про необхідність розвитку та сталого функціонування кредитних кооперативів, зокрема у формі СГОК, паралельно з кредитними спілками на всіх рівнях системи кредитної кооперації в Україні.
   2. Кредитний кооператив є непідприємницькою юридичною особою, створеною шляхом добровільного об'єднання фізичних та/або юридичних осіб, для надання фінансових послуг виключно членам кооперативу з метою захисту їх майнових прав та інтересів і задоволення інших потреб.
   3. Докладний аналіз положень Концепції розвитку системи кредитної кооперації дає можливість стверджувати про повне ігнорування принципових відмінностей у правовому статусі кредитної спілки і кредитного кооперативу. Концепція фактично ототожнює правовий статус зазначених різновидів кооперативних структур, а отже потребує суттєвого доопрацювання.

Література

1. Гончаренко В. Кредитна кооперація: збудуємо нову фінансову інфраструктуру села / В. Гончаренко // Дзеркало тиждня. — 2006. — 26 серп. — 1 вересн.
2. Чаянов А. В. Краткий курс кооперации. — М.: Центральное товарищество "Кооперативное издательство", 1925. — 90 с.
3. Гаєцька-Колотило Я. 3. Організаційно-правові форми сільськогосподарської кооперації в Україні: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Я. 3. Гаєцька-Колотило — К., 2003. — 201 с
4. Аграрная реформа в Российской Федерации: правовые проблемы и решения. — М., 1998. — 225 с.
5. Про кредитні спілки: Закон України від 20 грудня 2001 p. / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. — 2002. — № 15. — Ст. 101.
6. Козинець П. Кредитні спілки допомагають державі стати заможнішою / П. Козинець // Вісник кредитних спілок: інформаційний бюлетень. — 1999—2000. — 30 с
7. Гончаренко В. В. Кредитні кооперативи як фінансові кооперативи: міжнародний досвід та українська практика / В. В. Гончаренко. — К.: Наукова думка, 1997. — 240 с
8. Зіновчук В. В. Організаційні основи сільськогосподарського кооперативу / В. В. Зінов-чук — К.: Логос, 2001. — 379 с
9. Canadian Cooperatives: Resource File. — Ottawa, Ontario: Cooperatives Secretariat, Government of Canada, 1998. — 109 p.
10. Cooperatives Success Stories. Second Edition. — Ottawa, Ontario: Cooperatives Secretariat, Government of Canada, 1996. — 49 p.
11. Про схвалення Концепції розвитку системи кредитної кооперації: розпорядзкення № 321-р від 7 червня 2006 року / Кабінет Міністрів України // Офіційний вісник України. — 2006. — № 23. — Ст. 1731

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
© 2010 www.VuzLib.com