www.VuzLib.com

Головна arrow Цивільне право, цивільний процес arrow Особливості укладення цивільно-правових договорів в рамках договору про спільну діяльність
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Особливості укладення цивільно-правових договорів в рамках договору про спільну діяльність

Д. Б. Назаренко

аспірантка
Одеський національний університет імені І. І. Мечникова,
кафедра цивільно-правових дисциплін

ОСОБЛИВОСТІ УКЛАДЕННЯ ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВИХ ДОГОВОРІВ В РАМКАХ ДОГОВОРУ ПРО СПІЛЬНУ ДІЯЛЬНІСТЬ

   В рамках цієї статті розглянуті основні види цивільно-правових договорів та визначені особливості їх укладення в рамках договору про спільну діяльність (договору простого товариства). Автором приділяється увага суб'єктному складу таких договорів, а також особливим вимогам при встановленні окремих умов.
   Ключові слова: договір про спільну діяльність, просте товариство, державно-приватне співробітництво.
   Норми Цивільного кодексу України (прийнятий 16.01.2003 року, набрав чинності 01.01.2004 року) встановлюють різні форми співробітництва між суб'єктами цивільного права. Усі ці форми співробітництва загалом можна розділити на дві великі групи: ті, які тягнуть за собою створення юридичної особи, та такі, що не потребують окремої реєстрації як юридичної особи.
   У цій статті розглянемо таку форму співробітництва, яка не тягне за собою виникнення нового окремого суб'єкту цивільного права, а саме: просте товариство, яке виникає внаслідок укладення договору про спільну діяльність та відповідного об'єднання вкладів учасників. Окрім того, розглянемо, яким чином у процесі існування простого товариства укладаються інші цивільно-правові договори із третіми особами.
   У межах цієї статті також докладніше хотілося б зупинитися на питаннях, пов'язаних із укладенням договору про спільну діяльність як засобу державно-приватного співробітництва, в якому учасниками виступають державні підприємства та підприємства, засновані на підставі приватної власності.
   Актуальність обраної теми полягає у тому, що в останній час договір про спільну діяльність стає все більш популярною формою співпраці між суб'єктами цивільного права, оскільки дозволяє без вчинення додаткових дій, таких як реєстрація юридичної особи, спільно діяти для досягнення певної мети.
   Окрім того, договір про спільну діяльність є найбільш: зручною на сьогодні формою співробітництва юридичних осіб, заснованих на підставі різних форм власності, наприклад державних та приватних підприємств, оскільки надає змогу регулярно, а не один раз, як у випадку приватизації, наповнювати державний бюджет, не відчужуючи при цьому об'єкти державної власності та одночасно залучати приватні інвестиції для відновлення та ефективного використання державного майна.
   Отже, згідно із ст. 1132 Цивільного кодексу України за договором простого товариства сторони (учасники) беруть зобов'язання об'єднати свої вклади та спільно діяти з метою одержання прибутку або досягнення іншої мети [1, ст. 1132].
   Спільна діяльність учасників передбачає здійснення дій із внесення вкладів та виконання обов'язків, які випливають з укладеного договору. Особиста ж участь у діяльності простого товариства не є обов'язковою, якщо інше не передбачено договором [21, с 351].
   Сторонами (учасниками) договору можуть бути юридичні та фізичні особи, держава, територіальні громади, інші суб'єкти публічного права.
   У законодавстві відсутні заборони щодо участі однієї особи в кількох товариствах одночасно. Це пов'язано з тим, що товариство не є юридичною особою та його фінансовий стан не регламентується законом, а обмежувати кількість договорів, які може укладати одна особа, — це порушення принципу свободи договору [22, с 295-296]. Разом з тим, на практиці органи державної податкової служби нерідко відмовляють у реєстрації договорів про спільну діяльність, учасник (учасники) якої є платниками єдиного податку, мотивуючи це тим, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва на зазначених осіб не поширюється [3]. Натомість наведений висновок не узгоджується із положеннями чинного законодавства України [4], у відповідності до якого спрощена система не поширюється лише на спільну діяльність учасників, здійснювану на підставі договору без створення юридичної особи, а не на підприємницьку діяльність таких учасників загалом [5].
   Незважаючи на те, що Цивільний кодекс України не містить якихось спеціальних норм щодо порядку укладення і моменту набрання договором простого товариства чинності, слід однак зазначити, що у випадку, якщо договір простого товариства укладається між юридичною особою, заснованою на підставі приватної власності, та юридичною особою, заснованою на державній власності, — державним підприємством, договір простого товариства вважається укладеним лише після отримання письмового погодження з боку відповідного органу управління державним майном. Така обов'язкова умова передбачена нормами Закону України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року [2], оскільки майно, яке державні підприємства використовують у своїй діяльності, є державною власністю та належать державним підприємствам на праві господарського відання, тому рішення щодо передачі такого майна до спільної діяльності приймається саме відповідним суб'єктом управління об'єктами державної власності згідно із покладеними на нього законом повноваженнями.
   Договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі та підлягає взяттю на облік в органах податкової служби в Україні. При взятті на облік договору про спільну діяльність її учасникам надається реєстраційний (обліковий) номер платників податків з Тимчасового реєстру Державної податкової адміністрації України [6]. Індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість присвоюється стороні, відповідальній за утримання та внесення податку до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність [7].
   Особливе значення для регламентації спільної діяльності має визначення правового становища майна товариства.
   Майно товариства складається з внесеного учасниками майна, яким вони володіли на праві власності, а також виробленої внаслідок спільної діяльності продукції та одержаних від такої діяльності доходів.
   Вказане майно вважається спільною частковою власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
   Спірним є питання відносно внесення до спільної діяльності окремих видів майнових прав, зокрема, права на користування нафтогазоносними надрами, посвідченого спеціальним дозволом. Проти такої можливості виступають ДПА України [8], Мінюст [9], Мінпаливенерго [10], Мінекономіки [11], Мінфін [12], зазначаючи, що вищевказане право є обмежено оборотоздатним у зв'язку із законодавчою забороною внесення до спільної діяльності спеціального дозволу, який його посвідчує [13]. Наведена позиція, однак, не виключає застосування договорів простого товариства у сфері нафтогазовидобування: право користування надрами не обов'язково вноситиметься до спільної діяльності, а видобуток здійснюватиме один з її учасників, який має відповідний дозвіл [14].
   Спільна часткова власність не виникає щодо майна, яким учасник володіє на іншій, крім права власності, підставі, наприклад, як наймач або майно належить йому на праві господарського відання. Також договором простого товариства може передбачатися, що учасник передає своє власне майно у користування, а не у власність [23 с 147].
   Учасники (сторони договору) користуються спільним майном за взаємною згодою, а в разі недосягнення згоди — у порядку, що встановлюється судом. Обов'язки учасників щодо утримання спільного майна та порядок відшкодування витрат, пов'язаних із виконанням цих обов'язків, вирішуються у договорі простого товариства.
   У процесі здійснення спільної діяльності учасники нерідко стикаються із необхідністю укладення договорів із третіми особами від імені спільної діяльності (простого товариства). Такі договори умовно можна розподілити на дві групи:
   - ті, які укладаються на виконання мети спільної діяльності (наприклад, договори надання будь-яких послуг (перевезення, експедирування, будівельних, ремонтних робіт — підряд, тощо), тобто договори, які укладаються з метою отримання прибутку в рамках спільної діяльності);
   - ті, які укладаються з метою безпосереднього здійснення спільної діяльності (діяльності простого товариства), наприклад договір оренди приміщення, у якому здійснюється діяльність, договір позики, кредиту, іпотеки, тобто ті, які пов'язані із залученням грошових коштів, договір купівлі майна, яке буде використовуватись у спільній діяльності тощо.
   При укладенні будь-яких договорів із третіми особами від імені простого товариства виступає, як правило, один учасник, уповноважений іншими учасниками на укладення договорів, про що обов'язково зазначається у договорі про спільну діяльність.
   Зупинимося детальніше на коленій із груп. При укладенні договорів першої групи необхідно обов'язково враховувати той факт, що для укладення деяких з таких видів договорів необхідно мати відповідну ліцензію або патент (перевезення, видобуток корисних копалин тощо), а також те, що просте товариство не є юридичною особою, у зв'язку із чим з метою податкового обліку прирівнюється до "умовної особи" [15].
   На думку ДПА, просте товариство, як і спільна діяльність загалом, взагалі не визнається суб'єктом господарювання [16]. У зв'язку із цим податківцями ставиться під сумнів можливість отримання таким товариством торгового патенту або ліцензії. Із наведеного висновку, натомість, не випливає, що метою простого товариства не можуть бути види підприємницької діяльності, які підлягають патентуванню або ліцензуванню, — торговий патент може бути придбано однією із сторін договору. Аналогічним чином вирішується питання заняття простим товариством ліцензованими видами діяльності [17].
   Окрім того особливістю діяльності простого товариства є те, що у відносинах із третіми особами, у тому числі із органами державної влади, місцевого самоврядування від імені простого товариства виступає той з учасників, який за законом та за обсягом цивільної правосуб'єктності може виступати учасником відповідних правовідносин.
   Так, зокрема, договором простого товариства не може бути покладено обов'язок сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, пов'язаних із утриманням окремих видів спільного майна, на особу, не уповноважену на те законом (наприклад, обов'язку щодо сплати рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат — на учасника [18], що не має спеціального дозволу на користування нафтогазоносними надрами, податку з власників транспортних засобів — на учасника, на ім'я якого такий транспортний засіб не зареєстрований [19], сплата земельного податку — на учасника, у якого така земельна ділянка не перебуває ані у власності, ані у користуванні тощо). В такому випадку можливе лише покладення на інших сторін договору обов'язку відшкодовувати суми відповідного податку, збору, обов'язкового платежу учаснику, який є його платником [20].
   Важливим виявляється той факт, що сплата відповідних сум податку, збору, обов'язкового платежу учаснику, який є його платником, є саме відшкодуванням такому учаснику витрат, які він поніс у вигляді таких платежів, а ні в якому разі не плата за надання послуг таким учасником іншим учасникам. Разом із тим законом не заборонено укладення цивільно-правових договорів між учасниками простого товариства, у тому числі — з надання послуг. Укладення таких договорів регламентується в загальному порядку, учасники у таких договорах виступають від свого імені, а не від імені спільної діяльності.
   При укладенні цивільно-правових договорів, предметом яких є майно, що перебуває у спільній частковій власності осіб (наприклад, договір іпотечного кредитування, тощо), необхідна обов'язкова згода усіх учасників простого товариства, якщо інше не зазначено у договорі про спільну діяльність.
   Таким чином, просте товариство як форма співробітництва суб'єктів цивільного права, яка не тягне за собою виникнення окремої юридичної особи, з одного боку, є зручною формою ведення бізнесу, що не потребує вчинення додаткових реєстраційних дій, а з іншого, може викликати деякі труднощі, пов'язані із укладенням договорів із третіми особами, у правовідносинах із органами влади щодо сплати податків, зборів, обов'язкових платежів, оскільки при правовідносинах між простим товариством та третіми особами необхідно враховувати той факт, що в такі правовідносини вступає той з учасників, який має достатній обсяг правосуб'єктності, а також те, що такий учасник діє від імені усіх учасників простого товариства.

Література

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року, набув чинності 1 січня 2004 року // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
2. Закон України "Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 року // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
3. Лист Державної податкової адміністрації України від 11.09.2000 р. № 5078/6/15-1316 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
4. Абз. 6 ст. 7 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
5. Лист Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 02.03.2001 р. № 1-221/1310 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
6. П. 2, абз. З п. З Порядку присвоєння реєстраційних (облікових) номерів платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 03.08.98 р. № 380 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
7. Абз. 6 п. З Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 р. № 79 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
8. Листи Державної податкової адміністрації України від 23.04.2007 р. № 419/3/99-1 та від 31.05.2007 р. № 550/3/15-0311 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
9. Лист Міністерства юстиції України від 16.05.2007 р. № 23-9-4411 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
10. Лист Міністерства палива та енергетики України від 22.05.2007 р. № 02/31-1603 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
11. Лист Міністерства економіки України від 23.05.2007 р. № 97-23/3218 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
12. Лист Міністерства фінансів України від 25.05.2007 р. № 31-15060-03/1-18/10757 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
13. Ч. 4 ст. 14 Закону України "Про нафту і газ" від 12.07.2001 р. № 2665-ІП // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
14. Ст. 49 Закону України "Про нафту і газ" від 12.07.2001 р. № 2665-ІП // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
15. Лист Державної податкової адміністрації України від 13.10.2005 р. № 945/10/31-106 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
16. Лист Державної податкової адміністрації України від 26.06.2006 р. № 6962/6/15-0416 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
17. Лист Дерзкавного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва від 08.04.2002 р. № 4-452-557/1966 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
18. Лист Державної податкової адміністрації України від 14.03.2006 р. № 182/3/15-0810 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
19. Лист Державної податкової адміністрації України від 24.01.2007 р. № 666/6/16-1515-26 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
20. Постанова Вищого господарського суду України від 05.10.2005 р. у справі за № 2-1/3553-2005 // Комп'ютерна система інформаційно-правового забезпечення ЛІГА: — Закон.
21. Л. М. Силенко. Цивільне право України. — К.: Алерта, 2004. — 327 с
22. Цивільне право України. Академічний курс у двох томах за заг. ред. Я. М. Шевченко. — К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2003. — 408 с.
23. Цивільне право України. Навчальний посібник за заг. ред. Р. О. Стефанчука. — К.: Наукова думка, Прецедент, 2004. — 350 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com