www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Лідер та лідерство в організації
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Лідер та лідерство в організації

ЛІДЕР ТА ЛІДЕРСТВО В ОРГАНІЗАЦІЇ

А.І. Куриця
Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

   У статті висвітлено проблему лідерства та особливості поведінки лідера в організації. Показано важливість розв'язання проблеми лідерства в контексті ефективності діяльності організації.
   Ключові слова: особистість лідера, лідерство, стилі лідерства.
   ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
   У сучасному суспільстві інтерес до проблематики лідерства істотно зростає. Це обумовлено тим, що проблема лідерства є ключовою для досягнення ефективної діяльності організації. Лідерство є тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації та контролю, якщо немає ефективного керівництва та лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи сприятливого кінцевого результату.
   Тема лідерства опрацьована багатьма науковцями. Аналізуючи літературні джерела, слід зазначити, що ця тема широко висвітлювалася в працях зарубіжних (К. Бланшард, І. Вешлер, В. Врум, П. Друкер, Ф. Йєттон, Ф. Массарик, М. Маскон, Р. Танненбаум, Ф. Фідлер, П. Херсі та ін.), російських та вітчизняних (В. Веснін, Д. Виханський, Л. Карамушка, В. Лозниця, В. Москаленко, Ф. Хміль та ін.) дослідників. Водночас, проблема лідерства набула нового контексту в умовах соціально-економічних змін, позначаючись на ефективності діяльності організації, в якій функціонує певний лідер. У зв'язку з цим метою цієї роботи є висвітлення проблеми лідерства в контексті ефективності діяльності організації в умовах соціальних трансформацій.
   РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ
   Вивчення природи лідерства в соціальних спільнотах показує, що лідери, як правило, мають низку чітко виявлених якостей. По-перше, спосіб життя лідера передбачає тісне поєднання кар'єри й особистого життя. По-друге, лідер ніколи не зупиняється у своєму розвитку. Здібності, честолюбство, талант, знання стимулюють лідера до подальшого розвитку та їх удосконалення. По-третє, лідер знаходить своє справжнє покликання у застосуванні успадкованих здібностей та набутих навичок, розуму, знань, таланту як способу самореалізації саме у керівництві іншими людьми.
   У ході вивчення проблеми лідерства вченими було запропоновано багато різних визначень цього поняття. У своїх визначеннях лідерства багато авторів намагались чітко сформулювати той особливий компонент, який вносить сам лідер. Наприклад, Катц і Кан розглядають лідерство як “елемент, який справляє вплив і проявляється незалежно від механічного виконання повсякденних доручень організації”. Автор далі розвиває думку, зазначаючи, що лідерство - це здатність підняти людське бачення на рівень ширшого світогляду, вивести діяльність людини на рівень більш високих стандартів, а також здатність сформувати людський індивід. Згідно з Дж. Террі, лідерство - це вплив на групи людей, який спонукає їх до досягнення спільної мети. Р. Танненбаум, І. Вешлер і Ф. Массарик визначали лідерство, як міжособову взаємодію, яка проявляється в конкретній ситуації за допомогою комунікаційного процесу і направлена на досягнення цілей (цит. за [2]).
   Узагальнюючи різні визначення, можна вивести єдине. Лідерство - це тип управлінської взаємодії (в цьому разі між лідером і послідовниками), заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами, лідерство - стосунки домінування і підпорядкування, впливу і спрямування в системі міжособистісних стосунків у групі, які ведуть до визначеної мети. Звідси лідер (від англ. leader - провідник, керівник) - це: 1) член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях; 2) індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі.
   Лідер - людина, що відіграє у групі ключову роль відносно напряму, контролю і зміни діяльності інших членів групи після досягнення групових цілей. Бути лідером означає бути здатним зробити найбільший внесок для досягнення спільної мети, допомогти іншим повірити в її досяжність і допомогти їм отримати задоволення від досягнутого.
   Якщо конкретна група націлена на виконання якого-небудь завдання, її лідер винен більше ніж інші бути здатним до її виконання. Якщо ж метою групи є соціо-емоційне задоволення, лідер повинен бути в змозі допомогти іншим членам задовольнити цю потребу.
   В цілому, чим вище становище члена групи, тим вище його цінують, тим більшою мірою він ідентифікується із груповими нормами і цілями.
   Лідер завжди не лише виражає себе, але і є виразником потреб своєї групи або організації. Для того щоб працівники віддавались роботі на повну силу, їм потрібно мати справжнього лідера.
   Трудовий процес здійснюється в соціальних групах. У кожній конкретній групі діє індивід, до якого дослухаються і придивляються інші люди. Це лідер. Він впливає на навколишніх головним чином за двома соціально-психологічними каналами: а) за каналом авторитету (члени групи визнають перевагу лідера перед іншими в силу його становища, досвіду, майстерності, освіти тощо); б) за каналом харизматичних якостей (людяність, ввічливість, моральність). У реальному житті все це виливається в добровільне визнання винятковості лідера, що полягає в неухильному наслідуванні, копіюванні його дій і в цілому його поведінки.
   Лідер - істотна ланка соціальної групи. Як тільки на світ з'являється будь-яка людська спільність, у її структурі народжується свій лідер. У міру розростання функцій групи і розширення сфери діяльності, складається ієрархія лідерів. Отут починають діяти і “формальні”, і “неформальні” лідери. Перші одержують повноваження керувати людьми з рук вищої інстанції, другі стають лідерами завдяки визнанню навколишніх. Справжнім лідером, здатним вести за собою, стає той, хто знаходить у людей загальне визнання. Довколишні сприймають такого лідера за чотирма моделями:
   1. “Один із нас”. Передбачається, що спосіб життя лідера ідентичний способу життя будь-якого члена соціальної групи. Лідер, як і всі, радується, переживає, обурюється і страждає: життя приносить йому і приємне, і неприємне.
   2. “Кращий із нас”. Йдеться про те, що лідер — це приклад для всієї групи як людини і професіонала. У зв'язку з цим поведінка лідера стає предметом наслідування.
   3. “Утілення чеснот”. Вважається, що лідер є носієм загальнолюдських норм моралі. Лідер розділяє з групою її соціальні цінності і готовий їх відстоювати.
   4. “Виправдання наших очікувань”. Люди сподіваються на сталість поведінкових дій лідера незалежно від мінливої обстановки. Вони хочуть, щоб лідер завжди був вірний слову, не допускав відхилень від схваленого групою курсу поведінки. [4]
   Роль лідера дуже значна в малій групі, тому що він вирішує головні завдання, які поставлені перед групою у певній ситуації. На місці лідера не може бути будь-яка людина, а лише той, чия готовність діяти відповідає моменту. Специфіка лідерства полягає в тому, що роль лідера не тільки “дають”, але він бере її сам. Іншими словами, лідером може стати той, хто, крім відповідного соціально-психологічного складу, має достатню мотивацію лідерства, хоче виконувати цю роль у малій групі в певній ситуації.
   Люди хочуть, щоб їхній лідер не був тільки і не стільки професіоналом технократичного напрямку, орієнтованим винятково на процес виробництва, а насамперед людяним. У його діяльності на першому місці повинна стояти орієнтація на людину. У цьому й полягає справжня суть лідерства.
   На вищому рівні лідерство виявляється як надихаючий, генеруючий і стратегічний чинник розвитку, на середньому - очевидніша його генеруюча і спрямовуюча роль, і на виконавському - оперативна, ситуативно-ініціативна, за принципом “підтримки незгасного вогню”. Воно може виявлятися в умінні і здатності організувати робочий процес залежно від складності завдань, в умінні переконувати людей досягати поставлених цілей, у здатності створювати бачення картини майбутнього, а також у бажанні проявляти ініціативу в стандартних робочих процесах.
   Лідер відданий своїй організації, він не принижує свою організацію в очах співробітників і не принижує своїх співробітників в очах керівництва організації.
   Лідер повинен бути оптимістом. Оптиміст завжди охоче вислуховує інших і їх ідеї, оскільки він завжди чекає добрих новин. Песиміст слухає якомога менше, тому що чекає поганих новин. Оптиміст впевнений, що люди готові прийти на допомогу, мають творче начало, прагнуть до творення. Песиміст вважає, що вони ледачі, норовливі і від них мало користі.
   Лідер любить людей. Справжні лідери піклуються про своїх співробітників. їх цікавить, що роблять інші. Хороший лідер доступний і не ховається за дверима кабінету.
   Лідер повинен бути сміливим. Він завжди спробує знайти новий спосіб виконати завдання лише тому, що цей спосіб кращий. Але він ніколи не робить це необгрунтовано. Якщо лідер дозволить комусь провести експеримент, і той закінчиться невдачею, то він (лідер) не покладе провину на нього і не втратить у нього віру.
   Лідер володіє широтою поглядів. Він ніколи не скаже: “Це не моя справа”. Він не чекає, що його група співробітників енергійно включиться в роботу, коли виникнуть які-небудь незвичайні ситуації, бо переконаний, що потрібно продемонструвати їм, що він сам готовий узятися за нову справу, коли його про це попросять. Лідер виявляє велику цікавість до всіх аспектів діяльності організації.
   Лідер тактовний і уважний. Основний принцип: критикувати роботу, а не людину, що її виконує. Один мудрець сказав, що кожне критичне зауваження потрібно упаковувати як бутерброд - між двох скибок похвал.
   Справедливість - це також важлива якість лідера. Якщо підлеглий припускається помилки, лідер повинен вказати на неї, він повинен її визнати, а потім треба забути про це.
   Лідер завжди повинен бути чесним стосовно керівництва, підлеглих та самого себе.
   Лідер честолюбний. Він радіє не лише за себе, але і за досягнення співробітників і розділяє їх успіх. Таким чином він надихає інших своїм ентузіазмом і енергією.
   Лідер послідовний і скромний. Він не потребує лестощів з боку оточуючих, до того ж йому не треба приховувати свої помилки.
   Лідер повинен бути наставником. Він допомагає своїм підлеглим розвивати в собі упевненість, любов до людей, честолюбство, ентузіазм, чесність, урівноваженість і рішучість.
   Лідер упевнений у собі. Упевненість у собі без зарозумілості, віра у свої сили без зарозумілості - ось визначальні риси сильного лідера. У лідера колектив підрозділу перетворюється на команду, в якій її члени не відбувають повинність, а сповнені творчим поривом. Лідер є членом цієї команди, займаючи разом з тим особливе місце в ній. Він генерує ідеї, кристалізує власні задуми, відточуючи їх у контактах зі співробітниками, сприймає задуми членів команди як свої власні та допомагає у реалізації їх. Його основне завдання - не приймати рішення, а допомагати іншим членам команди в пошуку шляхів розв'язання проблем, у формуванні цілей і завдань колективної діяльності. Відповідно і функція контролю за працею підлеглих замінюється на функцію її координації.
   Лідер концентрується на пошуку шляхів погодження різноманітних, часто протилежних інтересів інших працівників та необхідних ресурсів для розв'язання проблем. Звідси зростає роль знань, інтелектуального потенціалу лідера, оскільки тільки це дає змогу йому виконувати його функції і знаходити та ставити завдання перед іншими членами команди.
   ВИСНОВКИ
   Лідерство можна назвати одним із унікальних феноменів політичного й суспільного життя, пов'язаним зі здійсненням владних функцій. Воно є неминучим у будь-якому цивілізованому суспільстві й пронизує всі сфери життєдіяльності.
   Зараз більшість організацій потребує яскравого лідерського мислення готового до розширення, зміни, розвитку. У такі періоди для організації найголовнішим є це бачення яскравої картини майбутнього, саме в ньому міститься головна доцентрова сила, що дає енергію для переживання змін і проходження будь-яких складних шляхів розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бодалев А.А. Как становятся великими или выдающимися / А.А. Бодалев, Л. А. Буткевич. - М . : Квант, 1997.
2. Брэддик У. Менеджмент в организации / У. Брэддик ; пер. с англ. - М. : ИНФРА-М, 1997.-344 с.
3. Кравченко А. Социология управления: фундаментальный курс : учеб. пособ. для студ. высш. учеб. заведений / А. Кравченко, И. Тюрина. - 2-е изд., испр. и доп. - М. : Академический проект, 2005. - 1136 с.
4. Кричевский Р.Л. Социальная психология малой группы : учеб. пособ. для вузов / Р.Л. Кричевский. - М. : Аспект Прес, 2001. - 318 с.
5. Парыгин Б.Д. Основы социально-психологической теории / Б.Д. Парыгин. - М. Мысль, 1971.-352 с.
6. Чалдини Р. Социальная психология. Агрессия. Лидерство. Группы / Р. Чалдини ; пер. с англ. - СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2002. - 256 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com