www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Зростання психологічної компетентності керівника освітньої організації у процесі підвищення кваліфікації
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Зростання психологічної компетентності керівника освітньої організації у процесі підвищення кваліфікації

ЗРОСТАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ КЕРІВНИКА ОСВІТНЬОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ У ПРОЦЕСІ ПІДВИЩЕННЯ КВАЛІФІКАЦІЇ

І.В. Сингаївська
Університет економіки та права “КРОК”

   У статті порушено проблему оптимізації психологічної компетентності керівника освітньої організації під час підвищення кваліфікації. Розкрито структуру психологічної компетентності керівника освітньої організації. Запропоновано програму розвитку психологічної компетентності керівників навчальних закладів, яка містить 4 модулі, а також показано роль психологічного тренінгу як форми активного навчання в ході підвищення кваліфікації.
   Ключові слова: психологічна компетентність, керівник освітньої організації, модульний принцип, локус контролю, активні методи навчання, психологічний тренінг.
   ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
   Розвиток освіти в Україні в сучасних економічних умовах потребує підготовлених високопрофесійних фахівців, особливо управлінського складу. Від знань та компетентності керівника, в тому числі й психологічних, залежать якість діяльності освітньої організації, значущість її досягнень. Керівник повинен бути здатним приймати нові сміливі рішення, творчо розв'язувати проблеми колективу (як виробничі, так і особистісні), підвищувати його добробут. Проблему зростання психологічної компетентності керівників освітніх організацій можна розв'язати у процесі підвищення кваліфікації.
   Під психологічною компетентністю особистості ми розуміємо наявність необхідних психологічних знань, умінь і навичок. Найбільш необхідними для керівників освітніх організацій є знання та вміння, які допомагають жити повноцінним, цікавим, насиченим життям на благо себе, оточуючих, колективів очолюваних ними організацій та сприяють успіху функціонування цих організацій.
   РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ
   Під час підвищення кваліфікації важливим є перенесення акценту з передачі знань, умінь і навичок на створення умов для особистісного зростання керівників освітніх установ. Головною метою розвитку психологічної компетентності керівника освітньої установи повинен стати процес усвідомлення ним можливостей своєї особистості, усвідомлення своїх взаємостосунків з оточуючими людьми, формування здатності їх розвивати, поліпшувати, конструктивно впливати на людей. Можна стверджувати, що головною метою зростання психологічної компетентності керівника в системі післядипломної освіти є розвиток здатності активного, творчого розуміння керівником свого внутрішнього світу і оточуючих його соціально-економічних умов.
   Структура психологічної компетентності керівника освітньої організації включає взаємопов'язані та взаємозумовлені компоненти:
   а) когнітивний компонент - сукупність психологічних знань, необхідних для конструктивної управлінської взаємодії; знань про особливості особистості колег, їх потреби; знань про власні бажання, прагнення, потреби, домагання, розуміння власних можливостей;
   б) операційний компонент - сукупність умінь та навичок, які забезпечують успіх управлінської діяльності; вміння долати стереотипи негативного самосприйняття та сприйняття інших людей; уміння викликати симпатію в колективі, встановлювати позитивні міжособистісні стосунки; впливати на людей, мотивуючи їх до успішної освітньої діяльності;
   в) мотиваційний компонент - активне прагнення керівника освітньої установи до самовдосконалення, до підвищення власної управлінської компетентності, до особистісного зростання. Згідно з дослідженнями в галузі управлінської психології, зміст цього компонента розуміється через самоактуалізацію.
   Розвиваючи названі компоненти психологічної компетентності, керівник зможе стимулювати власне особистісне зростання, вдосконалювати себе, гармонізувати свою взаємодію з оточуючим світом і людьми - колегами, учнями, а також взаємодію очолюваної освітньої організації чи підрозділу з іншими суспільними інститутами.
   Ми реалізовуємо програму підвищення психологічної компетентності керівників освітніх організацій та керівників підрозділів цих організацій в Університеті менеджменту освіти АПН України та в Університеті економіки та права “КРОК”. Позитивного результату з точки зору підвищення психологічної компетентності керівників освітніх організацій та стимулювання особистісного розвитку можна досягти в процесі підвищення кваліфікації, що побудований за модульним принципом. Так, наша програма розвитку психологічної компетентності керівників навчальних закладів містить 4 модулі:
   Модуль 1. Психологія лідерства та особистості керівника.
   Модуль 2. Психологія мотивації.
   Модуль 3. Психологія ділового та управлінського спілкування.
   Модуль 4. Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі освітньої організації.
   Кожен модуль містить 2 субмодулі:
   Субмодуль 1. Теоретична частина (лекційні та семінарські заняття).
   Субмодуль 2. Активне навчання (тренінги, ділові та рольові ігри).
   Перший субмодуль кожного модуля забезпечує розвиток когнітивного компонента психологічної компетентності керівників, а другий - операційного та мотиваційного компонентів.
   Так, у теоретичній частині першого модуля - “Психологія лідерства та особистості керівника” - детально розглядаються поняття керівництва та лідерства, їх спільні та відмінні ознаки. Аналізуються теорії лідерства (особистісна, поведінкова, ситуаційна), вивчаються психологічні дослідження щодо необхідних для лідера та успішного керівника якостей особистості, зокрема, дослідження Антоніо Менегетті [8].
   Великої уваги в першому модулі приділено одній із особистісних особливостей, що значною мірою впливає на успішність діяльності керівника, - локусу контролю. Локус контролю - це якість, що характеризує схильність людини приписувати відповідальність за результати своєї діяльності зовнішнім силам: випадку, долі, фатуму, оточуючим людям, обставинам (екстернальний, зовнішній локус контролю) або власним здібностям і зусиллям (інтернальний, внутрішній локус контролю).
   Експериментально доведено, що внутрішній (інфернальний) локус контролю є соціально схвалюваною цінністю - ідеальному “Я” завжди приписується внутрішній локус контролю. Крім того, особистість з інтернальним локусом контролю має менший ступінь ризику в плані виникнення внутрішньоособистісних конфліктів, а також є більш здатною попереджувати міжособистісні конфлікти.
   Дослідження, які пов'язують інтернальність - екстернальність з міжособистісними стосунками, свідчать про те, що інтернали менш схильні до конфліктності. Інтернали більш популярні, більш впевнені в собі, послідовні, проявляють більшу терплячість, більш врівноважені, комунікабельні, доброзичливі. їм притаманна емоційна стабільність, наполегливість, рішучість, хороший самоконтроль і стриманість. Люди з високою інтернальністю вважають, що більшість важливих ситуацій в їх житті були результатом їх власних дій, що вони можуть ними керувати, і, таким чином, відчувають свою власну відповідальність за ці події і за те, як складається їх життя в цілому. Вони здатні більш конструктивно і безконфліктно будувати свої міжособистісні стосунки з оточуючими людьми.
   Схильність до зовнішнього (екстернального) локусу контролю проявляється поряд з такими рисами, як неврівноваженість, прагнення відкласти реалізацію своїх намірів на невизначений термін, тривожність, підозрілість і агресивність. Людина з екстернальним локусом контролю (яка думає, що мало впливає на те, що з нею відбувається, і схильна вважати свої успіхи і невдачі наслідком зовнішніх обставин) емоційно неврівноважена, схильна до неформальної поведінки, малокому ні кабельна, в неї низький самоконтроль і висока напруженість. Такі особливості особистості можуть загострювати стосунки екстернала з оточуючими і сприяти виникненню конфліктів.
   Дослідження самооцінок людей із різними типами суб'єктивного контролю показують, що люди з інтернальним локусом контролю вважають себе добрими, незалежними, рішучими, справедливими, здібними, дружелюбними, чесними, самостійними.
   Таким чином, успішний керівник-лідер, безумовно, повинен мати високий рівень суб'єктивного контролю (інтернальний локус контролю).
   Оскільки локус контролю - це не вроджена властивість, а така, що формується в процесі життя, властивість суб'єктивна, яка залежить від сприйняття особистості та бачення нею власної ролі в житті, - локус контролю можливо змінити. Доклавши зусилля, можна підвищити рівень інтернальності і зменшити екстернальність. Підвищити інтернальність можливо шляхом психокорекційного впливу на особистість. Сприятливо вплинути на особистість в цьому плані здатна групова психотерапія, зокрема, психологічний тренінг особистісного зростання. Допоможе підвищити інтернальність і робота особистості над собою, самовдосконалення.
   Другий модуль - “Психологія мотивації” - присвячено поняттю мотивації. Керівники оволодівають знаннями особливостей та прийомів мотивації працівників освітньої організації, а також, що не менш важливо, - прийомів власної мотивації, тобто самомотивації. Активні методи навчання, що доповнюють теоретичну частину модуля, сприяють детальному аналізу керівниками власних потреб і мотивів, пошуку шляхів більш гармонійного задоволення цих потреб.
   Третій модуль - “Психологія ділового та управлінського спілкування” - озброює керівників знаннями про особливості, структуру, види спілкування; про ефекти сприйняття особистості іншої людини; про фактори, що викликають помилки при оцінці особистості; про особливості та прийоми формування атракції; про вербальну та невербальну сторони спілкування тощо. Роль активних методів навчання у розвитку комунікативних умінь і навичок керівників особливо велика. Тому такий розвиток здійснюється методом комунікативного тренінгу.
   Четвертий модуль - “Створення сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі освітньої організації” - систематизує знання керівників про зміст та особливості соціально-психологічного клімату в колективі; про суб'єктивні та об'єктивні ознаки сприятливого клімату; про фактори макро- та мікросередовища, що впливають на соціально-психологічний клімат у колективі освітньої організації.
   Розвитку операційного та мотиваційного компонентів психологічної компетентності та зростанню особистості керівника допомагає активне психологічне навчання. Основною формою такого навчання під час підвищення кваліфікації є психологічний тренінг, у межах якого використовуються різноманітні психологічні методи та прийоми: вправи на само- та взаємоаналіз, “мозкові штурми”, дискусії, ділові та рольові ігри, аналіз ситуацій з життя освітньої установи, створення та презентація групових проектів.
   Активні методи навчання на сьогодні є пріоритетними в системі підвищення кваліфікації керівних кадрів освіти, оскільки вони дозволяють у короткий термін передати досить великий обсяг знань, забезпечити високий рівень оволодіння навчальним матеріалом та його практичне закріплення. Перевага психологічного тренінгу полягає ще і в цілеспрямованому використанні групової динаміки, тобто всієї сукупності стосунків та взаємодій, що виникають між учасниками групи, включаючи викладача, з метою навчання та психокорекції.
   ВИСНОВКИ
   Завдяки підвищенню кваліфікації за модульною програмою та участі в психологічних тренінгах керівнику освітньої установи вдається виробити в себе чи вдосконалити такі групи якостей:
   1) уміння розумітися в людях: здатність швидко і вірно оцінити їх психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розуміти їх настрій, думки, почуття; розподіляти доручення відповідно до інтересів і можливостей кожного;
   2) морально-комунікативні якості: доброзичливість, повагу до інших, емпатію, вміння помічати в людях позитивне, справедливість, такт, доступність, комунікабельність тощо;
   3) лідерські якості: вміння переконувати, повести за собою, активність, самостійність, сміливість, підприємливість;
   4) уміння спиратися на колектив: рахуватися з думкою колективу, прислухатися до людей, розвивати їх ініціативу, формулювати спільні завдання. Наявність цих якостей особистості робить керівника установи освіти більш привабливим, близьким і зрозумілим людям, закріплює його статус у системі міжособистісних стосунків, сприяє професійному та особистісному зростанню.
   Безумовно, успішність проведення тренінгу і успішність навчання кожного його учасника залежить від багатьох факторів. Однією з найважливіших умов ефективності навчання є прагнення самого учасника до особистісного зростання, самовдосконалення, його активність, відкритість, бажання оптимізувати власну психологічну компетентність.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бажин Е.Ф. Метод исследования уровня субъективного контроля / Е.Ф. Бажин,СА. Галынкина, A.M. Эткинд // Психологический журнал. - Т. 5. - 1984. - № 3.
2. Васильев Н.Н. Тренинг профессиональных коммуникаций в психологической практике / Н.Н. Васильев. - СПб. : Речь, 2005. - 283 с.
3. Вердербер Р. Психология общения : полный курс /Р. Вердербер, К. Вердербер. -СПб. : Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - 412 с.
4. Занюк С. Психология мотивации / Сергей Занюк. - К. : Эльга-Н; Ника-Центр, 2002. -352 с.
5. Карамушка Л.М. Психологія управління : навч. посіб. / Л.М. Карамушка. - К. : Міленіум, 2003.-344 с.
6. Коломінський Н.Л. Психологія менеджменту в освіті (соціально-психологічний аспект) : монографія / Н.Л. Коломінський. - К. : МАУП, 2000. - 286 с.
7. Комаров В.Ф. Управленческие имитационные игры / В.Ф. Комаров. - Новосибирск : Наука, Сибирск. отд-ние, 1998. - 272 с.
8. Коренева Л.И. Современные интерактивные методы обучения в системе повышения квалификации руководящих кадров в Германии: зарубежный опыт/ Л.И. Коренева // Университетское управление: практика и анализ. - 2004. - № 4 (32). - С. 78-83.
9. Менегетти А. Психология лидера / Антонио Менегетти. - М. : Онтопсихология, 2002. - 208 с.
10. Рудестам К. Групповая психотерапия. Психокоррекционные группы: теория и практика / К. Рудестам ; пер. с англ. ; общ. ред. Л.А. Петровской. - М. : Прогресс, 1993. - 368 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com