www.VuzLib.com

Головна arrow Психологія arrow Проблема інтеграції дітей із обмеженими фізичними можливостями в економічний простір
Меню
Головна
Каталог освітніх сайтів

Проблема інтеграції дітей із обмеженими фізичними можливостями в економічний простір

ПРОБЛЕМА ІНТЕГРАЦІЇ ДІТЕЙ ІЗ ОБМЕЖЕНИМИ ФІЗИЧНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ В ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР

О.В. Сербова
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України

   У статті проаналізовано й систематизовано вітчизняні та зарубіжні матеріали багаторічних експериментальних досліджень особливостей економічної соціалізації дитини з руховою патологією. Виокремлено об'єктивні та суб'єктивні чинники, що утруднюють процес економічної соціалізації дітей із обмеженими фізичними можливостями.
   Ключові слова: економічна свідомість, самосвідомість, економічна поведінка, дитина з обмеженими фізичними можливостями.
   ПОСТАНОВКА ПРОБЛЕМИ
   Економічна свідомість особистості як соціально-психологічний феномен є результатом взаємодії, з одного боку, особистості з її численними індивідуально-психологічними характеристиками, а з іншого боку - соціально-економічного середовища з не менш численними його особливостями [9]. Економічна свідомість - це внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, яке відображає ступінь знайомства суб'єкта з економікою та раціональне ставлення до неї. Економічна свідомість полягає в емоційній оцінці дійсності, забезпеченні економічної діяльності - у попередній побудові дій та передбаченні їх наслідків, у контролюванні економічної поведінки та керуванні нею, у здатності особистості давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному економічному житті [6].
   Відображаючи соціально-економічне середовище, економічна свідомість передусім регулює економічну поведінку людини як суб'єкта в цьому середовищі у всій різноманітності її форм: від спрощеного пристосування до радикальної зміни соціально-економічного середовища життєдіяльності особистості й соціальної групи. Спрямування фокусу економічної свідомості на себе, на власну економічну діяльність є економічною самосвідомістю, на основі якої особистість будує поведінку та взаємовідносини з іншими суб'єктами економічної системи та оцінює себе [8]. Аналіз існуючих досліджень цього соціально-психологічного феномену дозволяє виокремити такі їх основні напрямки: розгляд структури економічної свідомості, її окремих компонентів, визначення її сутності та особливостей, вивчення основних факторів, що впливають на формування та розвиток економічної свідомості особистості [2; 5; 6; 8]. Особливої уваги, на наш погляд, заслуговує проблема формування економічної свідомості дітей із обмеженими фізичними можливостями, ця проблема залишається поза увагою вітчизняних дослідників.
   Мета статті полягає в аналізі особливостей економічної самосвідомості дітей із обмеженими фізичними можливостями.
   Основними завданнями публікації є систематизація та упорядкування чинників, що утруднюють процес економічної соціалізації дітей із обмеженими фізичними можливостями.
   РЕЗУЛЬТАТИ ТЕОРЕТИЧНОГО АНАЛІЗУ ПРОБЛЕМИ
   Економічна свідомість особистості відображає економічні умови життя, визначає та регулює формально-динамічні та змістовні характеристики її соціальної поведінки в різних сферах економічного простору. Саме образи, що формуються в економічній свідомості та відображають економічну дійсність, слугують регуляторами цілеспрямованої економічної діяльності людини [8]. Недарма особливу увагу приділяють феномену економічної самосвідомості, трактуючи її як усвідомлення людиною себе в економічній системі як самостійного суб'єкта, своєї позиції в ній, своїх економічних почуттів, думок, мотивів економічної поведінки. Самосвідомість включає самовизначення та самооцінку особистості, яка формується під впливом різних чинників. Це і порівняння реального “Я” з “Я-ідеальним”, це і реальна та уявна оцінка успішності власної економічної поведінки [5].
   Економічна самосвідомість як соціально-психологічний феномен, незалежно від специфічних особливостей суб'єкта в цілому включає три групи основних компонентів (когнітивні, афективні, мотиваційно-вольові) [9]. Когнітивні компоненти - економічні знання, економічні уявлення, економічне мислення. Афективні компоненти - почуття, емоції, переживання. Мотиваційно-вольові компоненти - економічні мотиви, економічні норми, економічні інтерес.
   Когнітивні компоненти означають наявність визначеного інформаційного рівня, що дозволяє зіставляти інформацію про функціонування економічної системи з уявленнями про власну роль, власні можливості та здібності, приймати рішення в економічній сфері. Але, як зазначила О.С. Дейнека [2], самопізнання відбиває реальне буття особистості не дзеркально, уявлення людини про себе є не завжди адекватними. Адекватність самосприйняття залежить від індивідуальних та особистісних якостей людини, особливостей її психічної діяльності.
   Аналіз досліджень різних аспектів життя осіб з обмеженими фізичними можливостями дає змогу стверджувати, що фізичний дефект відіграє дуже важливу роль у їхньому житті і може бути причиною недостатнього рівня усвідомлення власного “Я”, появи порушень взаємовідносин з навколишнім світом та між окремими психологічними утвореннями (зокрема, між мотивами та самооцінкою, цінностями та самооцінкою, між ідеальним та реальним образом себе, зокрема в соціально-економічному аспекті). Обмеження рухової активності (депривація рухової активності) призводить до ізоляції дитини від навколишнього світу і викликає зміни в багатьох системах організму. Найбільш яскравий приклад - звичайне для фізично здорової дитини уміння - рухатися, ходити і, висловлюючись сучасною мовою, “бути мобільним”. Рухова активність - одна з головних потреб людини, основа для повноцінної взаємодії людей. Руховий аналізатор контролює довільні рухи, що є результатом діяльності всіх інших аналізаторів, діяльності всього мозку. Обмеження рухів впливає на всю діяльність дитини з дитячим церебральним паралічем (ДІДІ), змінюючи якість сенсорної інформації, роблячи її одноманітною і монотонною. Виражені рухові порушення у дітей з церебральними паралічами з перших днів життя дитини створюють несприятливі умови для пізнавального розвитку. Багатократне невдале використання ослаблених і порушених рухових функцій, постійна концентрація та зусилля часто переконують хвору дитину в неповноцінності того або іншого органу і призводять до того, що дитина перестає їм користуватися і виключає його з діяльності (негативна компенсація за К. Голілтейном). Дитина може навіть і не знати всіх доступних їй рухових та інших можливостей. З цієї причини і у зв'язку з невимогливістю батьків, що жаліють свою хвору дитину, у неї достатньо швидко закріплюються патологічні рухові стереотипи. Депривація рухової активності може призвести до таких психічних порушень емоційної сфери, як тривога, страх, нудьга, апатія, астенія у вигляді підвищеної дратівливості і зниження працездатності.
   Аналіз літератури [3; 4; 7] уможливив дійти висновку, що фізичні вади дитини створюють специфічні труднощі відображення довкілля, взаємодії з предметним світом, встановлення комунікативних стосунків, інтеграції в соціум. К.С. Лебединська, В.І. Лубовський, Л.М. Щипіцина відзначають у цієї категорії дітей ослабленість соціальних можливостей особистості, низьку потребу в спілкуванні, що поєднується з дезадаптивними формами взаємодії - відчуженням, уникненням або конфліктом (цит. за [7]).
   Провідна роль у психогенезі патологічного розвитку особистості належить реакції усвідомлення та переживання дефекту, ізоляції від суспільства однолітків, а також особливому ставленні оточуючих до хворої дитини. Ставлення інших людей (дітей і дорослих) до зовнішності, тіла хворої дитини формує її власне ставлення. Саме з усвідомлення себе “тілесного” і ставлення до себе “тілесного” в онтогенезі починається розвиток особистості. Дитина з руховою патологією, з порушеною координацією рухів і незвичайною ходою мимоволі привертає увагу оточуючих людей. Діти з церебральним паралічем негативно оцінюють таку увагу сторонніх до власної персони і часто прагнуть її уникнути. Вже в 6-7 років (а іноді і в 4-5) діти починають ставити батькам питання з приводу свого зовнішнього вигляду, хвороби в цілому. У цьому віці усвідомлення дефекту викликане, в основному, недоброзичливим ставленням до дітей, образливими прізвиськами. У більш старшому віці модальність уявлень про своє майбутнє набуває песимістичного забарвлення. Одних дітей переживання фізичної недостатності мобілізують на боротьбу з хворобою, на пошук повноцінного місця в соціальному житті, в інших ці переживання починають посідати центральне місце і відвертають, таким чином, від активного життя. Щоб справитися з такими обтяжливими станами, діти з церебральним паралічем формують своє “бажане майбутнє”, яке є особистісною компенсацією переживання обмеженості реальних можливостей [4].
   Діти із захворюванням “церебральний параліч” з раннього віку потребують неодноразового стаціонарного і санаторного лікування. Наслідком цього є емоційна депривація, що виражається в порушенні специфічного спілкування дитини з матір'ю та іншими близькими. Переживання вимушеної розлуки з мамою виявляється в дезадаптаційному синдромі, основу якого складає синдром страху [4]. Крім того, госпіталізація накладає низку заборон і вимагає строгого підпорядкування лікарняному режиму. Тривале перебування хворої дитини в стаціонарі може викликати у неї декомпенсації; у деяких дітей знижується активність, спостерігається безініціативність поведінки і тенденції до утриманства.
   Життя хворої дитини в просторово обмеженому світі перешкоджає формуванню багатьох видів взаємовідносин і взаємодій з однолітками та дорослими. Обмеженість контактів нерідко сприяє формуванню егоцентричних установок, пасивності. Крім того, в деяких випадках не формується сама потреба в спілкуванні. Відсутність навичок спілкування у дітей з церебральним паралічем, неадекватна самооцінка, егоцентризм і схильність до утриманства не передбачають широкого контакту хворих дітей зі здоровими однолітками.
   Найбільш істотною стороною соціальної ізоляції є не стільки обмежена кількість соціальних контактів, скільки їх незадовільна якість. Підвищена вразливість, невпевненість в собі і боязнь насмішок роблять хвору дитину замкнутою, нетовариською. Фрустрація потреби в спілкуванні або спотворення процесу спілкування ведуть до спотвореного самопізнання і невміння жити в колективі.
   Отже, соціальна ситуація розвитку дітей з церебральним паралічем якісно відрізняється від соціальної ситуації розвитку фізично здорових дітей. Ця відмінність зумовлена сукупністю обставин, які складають соціальну ситуацію розвитку хворої дитини: соматовегетативні наслідки ДЦП; особливе становище дитини в сім'ї, у групі однолітків, у суспільстві (суспільних місцях); соціальні наслідки хвороби (депривація рухової активності, обмеженість і “заданість” кола спілкування і т. п.); регулярні госпіталізації, що супроводжуються розлукою з батьками й іншими членами сім'ї; емоційно непослідовне ставлення до хворої дитини в сім'ї, переживання батьками відчуття сорому і провини та усвідомлення ними невизначеності власного майбутнього й майбутнього дитини.
   Суб'єктивно соціальна ситуація розвитку переживається дітьми як фрустрація потреб у спілкуванні, емоційної близькості з сім'єю, рухової активності, позитивної уваги людей. Негативна своєрідність соціальної ситуації розвитку дітей з ДЦП розглядається нами як визначальна умова формування болісних переживань, як джерело специфічних особистісних особливостей.
   Страхи займають особливе місце в емоційно-особистісному розвитку дітей з ДЦП. Практично в усіх дослідженнях і монографіях, присвячених психічному розвитку дітей з церебральним паралічем, наголошується наявність тих або інших страхів [3; 4; 7]. Аналіз наукової літератури дозволив простежити генезис страхів хворих дітей. Спочатку страхи утворюються під впливом рухової патології та сенсорної надчутливості, тобто зумовлені специфікою захворювання, що розглядається як їх біологічна передумова. Відчуття фізичного неблагополуччя, власної неповноцінності - ключове переживання дитини з церебральним паралічем, яке на емоційному рівні виявляється в страхах виявитися ніяковим, смішним, втратити опору, впасти в суспільному місці та ін. Ці страхи утворюють стійкий емоційний комплекс (узагальнене афективне переживання), який, зокрема, виявляється у високій тривожності. На психологічному рівні тривожність призводить до реакцій уникнення важких ситуацій, станів боязкості і невпевненості в собі.
   Узагальнюючи сказане вище, можна зробити висновок, що фізичні вади та пов'язані з ними індивідуально-психологічні й особистісні характеристики значно ускладнюють формування економічної свідомості зазначеної категорії дітей.
   Як відомо, економічна свідомість особистості формується на основі життєвих переживань, накопиченого досвіду та подолання труднощів [1]. Формування життєвого досвіду дитини з обмеженими фізичними можливостями відбувається під впливом низки негативних соціальних чинників, які призводять до різних деформацій особистості, значного погіршення її статусу як у системі міжособистісних стосунків, так і у психічному, соціальному, духовному розвитку. На органічну патологію (вади в руховій чи сенсорній сфері) нашаровуються впливи соціальних чинників (негативне або умовно-позитивне ставлення суспільства та держави, недосконала соціальна політика, незалученість в систему соціальних відносин). Ці чинники виступають як несприятливі умови соціалізації дитини, а сама дитина як жертва цих несприятливих умов, яка підсилює існуючі в неї відхилення та розлади або навіть створює їх.
   Дуже вагомий чинник розвитку економічної самосвідомості - загальна соціально-економічна ситуація, в якій живе дитина та її сім'я, економічна свідомість та поведінка батьків. У дитинстві важливе формування так званої базової довіри до життя, тобто інтуїтивної впевненості в соціальному та економічному благополуччі. Відчуття економічної нестабільності, невпевненості в завтрашньому дні, втрата багатьма сім'ями колишнього соціально-економічного статусу (більшість матерів залишають роботу, або переходять на некваліфіковану або надомну роботу, щоб більше часу приділяти дитині) передається й дітям, які уже хворобливо переживають розгубленість і відчай своїх батьків, які борються з економічними неладами. Багато сімей мають схильність до соціального утриманства, таке економічне бачення та досвід поведінки наслідують і діти.
   Сім'я хворої дитини зазнає труднощі соціального та психологічного характеру. Соціальна незахищеність, недостатність інформаційної та психологічної підтримки, сегрегаційна суспільна свідомість, внутрішньо-сімейні проблеми (депресивність, неврози батьків, неадекватний стиль виховання дитини, порушення механізмів функціонування сім'ї, в першу чергу негармонійність стосунків або розпад сім'ї) не можуть не позначатися на психічному розвитку та соціальній адаптації хворої дитини.
   Дослідниками [3, 4] виявлено зсув у мотиваційній сфері дитини з вадами опорно-рухового апарату з мотиву переваги на мотив підпорядкування дорослому, що гальмує формування власних активних особистісних установок. Для успішного функціонування в економічно-соціальному житті людині необхідні саме такі особистісні якості й уміння, як активність, усвідомленість, раціональність діяльності [10], які перетворюють її на суб'єкт економічної діяльності.
   Відомо, що одним із найдієвіших способів економічної соціалізації дітей є кишенькові гроші та безпосередній досвід участі дитини в економічній діяльності, в першу чергу, як покупця. На жаль, дитина з обмеженими фізичними можливостями позбавлена такої можливості, як правило, до неї в сім'ї висуваються занижені вимоги, виявляється гіперопіка, гіперпротекція, дитині зазвичай не надається можливості проявити власну активність і отримати власний досвід. Досвід дитини включає не тільки систему минулих соціальних дій, але й очікуваних, своєрідних “проектів соціальної дії” [4]. Уявлення про доросле життя неминуче складається у дітей як природна установка на майбутнє життя, як образ себе в майбутньому. Відсутність досвіду економічної поведінки сприяє закріпленню інфантильності, несамостійності, невпевненості в собі дитини з обмеженими фізичними можливостями.
   Економічні умови життя, життєві переживання та досвід дитини з обмеженими фізичними можливостями породжують в її економічній свідомості викривлені уявлення про функціонування економічної системи, власну роль і можливості приймати рішення в економічній сфері, а також породжує пасивно-утриманські життєві орієнтації. Тобто діти з обмеженими фізичними можливостями не готові до самостійного вирішення соціально-економічних завдань і не можуть успішно функціонувати в економічному просторі.
   Для подальшого дослідження означеної проблеми вкрай необхідно розробити та апробувати технологію психологічного супроводу економічної соціалізації дітей з обмеженими фізичними можливостями. Технологія супроводу передбачає, насамперед, програму формування (психологічної, теоретичної та практичної) готовності дитини з обмеженими фізичними можливостями до ефективного функціонування в соціально-економічному житті шляхом вироблення певного стилю життя, економічної поведінки.
   Психологічна готовність - усвідомлення необхідності включення в різні види соціально-економічної діяльності, усвідомлення необхідності формування та збагачення досвіду самостійної соціально-економічної діяльності, готовність до спілкування та співпраці з іншими суб'єктами економічної діяльності.
   Теоретична готовність - володіння системою знань про основні економічні поняття (гроші, ціни, заробітну плату, прожитковий мінімум, податки, пільги і т.д.), економічний розвиток суспільства, систему соціально-економічних відносин, спілкування, можливостей своєї особистості й реальних економічних сфер діяльності для реалізації власного потенціалу.
   Практична готовність - накопичення досвіду та сформованість навичок та вмінь вирішення різних соціально-економічних завдань, орієнтація в умовах соціально-економічного життя.
   Здібності, енергія і сили дітей з обмеженими фізичними можливостями повинні знайти собі застосування та приносити користь суспільству. Окрім готовності дитини до ефективного функціонування в економічному просторі, необхідна готовність членів суспільства прийняти їх в суспільне життя як рівноправних громадян, забезпечивши при цьому необхідну підтримку у вигляді системи допомоги, навчання, працевлаштування, а також правового і економічного захисту.
   ВИСНОВКИ
   Соціальна ситуація розвитку дітей з церебральним паралічем якісно відрізняється від соціальної ситуації розвитку фізично здорових дітей. Ця відмінність зумовлює соціальну ситуацію розвитку хворої дитини: соматовегетативні наслідки ДЦП; особливе становище дитини в сім'ї, у групі однолітків, у суспільстві (суспільних місцях); соціальні наслідки хвороби (депривація рухової активності, обмеженість і “заданість” кола спілкування; емоційно непослідовне ставлення до хворої дитини в сім'ї, переживання батьками відчуття сорому та провини й усвідомлення ними невизначеності власного майбутнього та майбутнього дитини.
   Суб'єктивно соціальна ситуація розвитку переживається дітьми як фрустрація потреб у спілкуванні, емоційної близькості з сім'єю, рухової активності, позитивної уваги людей. Негативна своєрідність соціальної ситуації розвитку дітей з ДЦП розглядається нами як визначальна умова формування болісних переживань, як джерело специфічних особистісних особливостей.
   Економічні умови життя, життєві переживання та досвід дитини з обмеженими фізичними можливостями породжують в її економічній свідомості викривлені уявлення про функціонування економічної системи, власну роль і можливості приймати рішення в економічній сфері, а також пасивно-утриманські життєві орієнтації.
   Діти з обмеженими фізичними можливостями не готові до самостійного вирішення соціально-економічних завдань і не можуть успішно функціонувати в економічному просторі.

ЛІТЕРАТУРА

1. Бункина М.К. Экономика и психология. На перекрестке наук / М.К. Бункина, A.M. Семенов. - М. : Дело и Сервис, 1999. - 263 с.
2. Дейнека О.С. Экономическая психология : учеб. пособие / О.С. Дейнека. - СП. : Питер, 2000 -160 с.
3. Іванова І.Б. Соціально-психологічні проблеми дітей-інвалідів /І.Б. Іванова. - К., 2001.
4. Калижнюк Э.С. Психические нарушения при детских церебральных параличах / Э.С. Калижнюк. - К. : Вища школа, 1987. - С. 156-163.
5. Комаровська В.Л. Особливості економічної самосвідомості суб'єктів соціального простору / В.Л. Комаровська // 36. наук праць Рівненського державного гуманітарного університету. -Рівне, 2004. - Вип. 30. - С 87-90.
6. Комаровська В.Л. Особливості економічної самосвідомості студентів вищих навчальних закладів : автореферат дис. ... канд. психол. наук / В.Л. Комаровська. - К., 2006. - 20 с
7. Логинова Е.Т. Оценка возможностей социализации детей с интеллектуальной и сенсомоторной недостаточностью : учеб. пособие / Е.Т. Логинова. - Псков : ПОИПКРО, 2001.
8. Ложкін Г.В. Економічна свідомість особистості як психологічний феномен /Г.В. Ложкін, В.Л. Комаровська // Практична психологія та соціальна робота. - 2007. - № 9. - С. 6-12.
9. Ложкін Г.В. Економічна психологія : навч. посібню. / Г.В. Ложкін, В.В. Спасенников, В.Л. Комаровська. - [2-ге вид., перероб. і доп.]. - К. : Професіонал, 2007. - 400 с.
10. Позняков В.П. Психологические отношения и деловая активность субъектов экономической деятельности в условиях разных форм собственности / В.П. Позняков // Психол. журнал. - 2000. -Т.21.-№ 6.-С. 38-50.
11. Проблемы экономической психологии / под ред. А. Журавлева, А. Купрейченко. - Т. 1. - М. : Институт психологии РАН, 2004. - 620 с.

 
< Попередня   Наступна >

При використанні матеріалів сайту активне гіперпосилання на http://vuzlib.com обов'язкове!
Зворотний зв'язок
© 2010 www.VuzLib.com